13 августа в информационном агентстве «ГолосUA» состоялась пресс-конференция на тему: «Беспредел на дорогах: люди гибнут, а виноватых нет».
В пресс-конференции участвовали: Сергей Будник — генерал-майор милиции, начальник Центра безопасности дорожного движения и автоматизированных систем МВД Украины; Алексей Мочанов — автомобильный эксперт; Андрей Котягин — адвокат.
Модератор — Юрий Гаврилечко, эксперт «Фонда общественной безопасности».
Юрій Гаврилечко: Доброго дня, шановні гості, шановні колеги! Сьогодні в інформагенції «ГолосUA» ми обговорюватимемо тему: «Свавілля на дорогах: чому кількість ДТП достатньо велика, а винних немає?» ДАІ, чим далі тим частіше намагається захистити винних у ДТП від самосуду людей. Що з цим робити, як можна покращити ситуацію, і що змінилося за останні роки? Про це сьогодні й поговоримо. Першому надаю слово Сергію Буднику. Будь ласка.
Сергій Будник: Добрий день, шановні колеги! Я дуже задоволений тим, що питання безпеки дорожнього руху на сьогоднішній день є досить таким, що цікавить четверту владу — журналістів, засоби масової інформації. Дякую вам за це. Думаю, що спільними зусиллями ми зможемо покращити ситуацію. І ті випадки, які ми спостерігаємо останнім часом, і про які згадав наш колега, показують те, що, на жаль, сьогодні громадяни, особливо водії, окремі водії ігнорують будь-які нормальні цивілізовані вимоги законодавства, пов’язані з забезпеченням безпеки дорожнього руху.
Мало того що вони піддають небезпеці себе, вони ще створюють і величезні проблеми для громадян, інших учасників дорожнього руху. Тому тільки спільними зусиллями та піднімаючи ці проблеми, постійно виставляючи їх на передній край, ми зможемо досягти позитиву.
Хочу вам подякувати й за ту роботу, яку ви здійснюєте сьогодні, й здійснювали раніше, тому що тільки спільними зусиллями, я вважаю, ми досягли позитиву, який ми сьогодні бачимо в кількості дорожньо-транспортних пригод із потерпілими та загиблих і поранених людей.
Якщо коротко, дуже коротко, не вдаючись до статистики, я вам буквально три цифри наведу, щоб ви розуміли, чого ми досягли спільними зусиллями. Якщо у 2007 році на наших дорогах загинуло дев’ять тисяч шістсот осіб, і приблизно сімдесят вісім тисяч було поранених, то вже в 2011 році на наших дорогах загинуло чотири тисячі вісімсот осіб, і приблизно двадцять дві тисячі осіб було поранено. В 2012 році ця цифра знову зросла до 5094 загиблих особи, та близько вісімнадцяти тисяч поранених.
Це свідчить про що? Про те, що в 2008 році, коли набуло чинності нове законодавство, яким було суттєво підвищено штрафні санкції та змінено порядок притягнення до відповідальності порушників, аварійність різко була знижена, і тяжкість наслідків у перші місяці в порівнянні з минулими періодами ми спостерігали на рівні мінус п’ятдесят-шістдесят відсотків. Але протягом п’яти років законодавство у нас зупинилося, і динаміки, яку ми, наприклад, можемо спостерігати в Російській Федерації, коли кожні півроку здійснюється підвищення відповідальності, підвищення санкцій за ті чи інші порушення, чим досягається позитивна динаміка в законодавстві та у забезпеченні безпеки дорожнього руху, на жаль, у нас на сьогодні такого немає.
Хочу сказати, що ми вживаємо певних заходів, пов’язаних із організацією роботи наших підрозділів, орієнтуємо їх на необхідність неухильного виконання законодавства та припинення будь-яких порушень правил дорожнього руху, однак через певні суб’єктивні та об’єктивні причини ми сьогодні не в змозі забезпечити повний контроль за безпекою дорожнього руху. І це, в першу чергу, пов’язано з тим, що недостатньо законодавчих важелів. Ви знаєте, що на сьогодні в нашій країні відсутня можливість автоматичної фіксації порушення правил дорожнього руху, крім того ті організаційні заходи щодо оптимізації чисельності Державтоінспекції, які були здійснені в 2011 році, при якій було скорочено приблизно третину працівників і планувалося запровадження технічних засобів і покращення грошового утримання працівників, які залишилися на службі, на жаль, не відбулося. І ми маємо тепер певні проблеми.
Сьогодні хочу сказати, що приблизно сімдесят відсотків підрозділів районної ланки працюють у складі трьох-чотирьох працівників. Як ви розумієте, забезпечити безпеку таким особовим складом і з такими технічними можливостями та законодавством на сьогоднішній день неможливо. У зв’язку з чим ми і спостерігаємо певне збільшення кількості дорожньо-транспортних пригод саме в таких районах, у сільській місцевості в основному. Тому хотів би закликати і вас, і інших наших колег, і автомобільну громадськість, узагалі автолюбителів до того, щоб ми всі перейнялися тією ситуацією, яка на сьогодні склалася, й намагалися якомога чіткіше виконувати хоча би ті вимоги, які існують, поважали одне одного на дорозі, надавали більше, скажімо, пріоритету.
Я пам’ятаю, коли я вчився, то говорили, що запам’ятай на все життя одну норму «три Д»: дай дураку дорогу. Ви знаєте, сьогодні, мабуть, так і треба їздити, тому що, на жаль, проблеми з окремими водіями призводять до таких важких наслідків. І ті випадки, про які згадував наш колега щодо самосуду над окремими водіями, звичайно, це не вихід. Але, знову ж таки, я хотів би сказати, що вирішення цієї проблеми полягає, по-перше, у спільних діях і Державтоінспекції, інших державних органів, які забезпечують безпеку дорожнього руху, громадських активістів, громадськості, засобів масової інформації, які б висловлювали нетерпимість до таких випадків.
І, повірте, що Державтоінспекція в першу чергу зацікавлена в тому, щоб такі порушники були притягнуті до самої суворої відповідальності. Ми виступаємо за те, щоб була посилена відповідальність за керування в нетверезому стані, під дією наркотичних засобів. Ми сьогодні здійснюємо багато заходів щодо технічного оснащення наших підрозділів, це і нові прилади системи «Гарпун», це і застосування алкотестерів, застосування системи відео-контролю «Рубіж». Тобто ми працюємо з тими можливостями, які на сьогодні існують. І звичайно, нам не дуже подобається, коли нас звинувачують у тому, що ми якимось чином намагаємося когось спасти від відповідальності.
Я хочу сказати, що такі випадки, коли є потерпілі середньої тяжкості, обов’язково реєструється кримінальне провадження, виконуються відповідні слідчі дії і, повірте, що законодавство сьогодні кримінальне дає чіткі відповіді на всі ті виклики, які виникають. Але самосуд, я вважаю, на сьогоднішній день, не вихід. Дякую.
Юрій Гаврилечко: Дякую. Тоді до вас у мене буде запитання якраз щодо резонансних подій. Нещодавно у Харкові сталося ДТП за участі працівника міліції, з одного боку, та працівника прокуратури, з іншого. І взагалі кількість дорожньо-транспортних пригод за участі віп-авто і віп-шоферів достатньо велика, принаймні, у ЗМІ можна спостерігати таку картину, можливо, статистика надається трошки інша. Що з цим робити — коли люди, які в принципі мають наглядати за законністю, самі порушують закон? Відповідно у нас же не існує окремих законів для одних і інших, але тим не менше, вони досить часто уникають відповідальності.
Сергій Будник: Ні, повірте, я хотів би сказати, що стосується працівників органів внутрішніх справ, то ми ведемо статистику з цього приводу. І повірте, всі випадки порушення правил дорожнього руху, які виявлено, чи кермування у нетверезому стані, в обов’язковому порядку доповідаються керівництву. У нас існує окремий облік таких порушень, і щодня такі матеріали розглядаються. Такі працівники притягаються як до адміністративної відповідальності, так і дисциплінарної, аж до звільнення з органів внутрішніх справ.
І ви знаєте про останні випадки, які були оприлюднені, ніхто їх не ховав, ніхто їх, скажімо, ніяким чином не приховував, а було їх оприлюднено, а працівників звільнено з органів внутрішніх справ. І якщо говорити про дорожньо-транспортні пригоди за участі працівників ДАІ, наприклад, у нас існує така статистика, яка є державною та формується на підставі карток дорожньо-транспортних пригод.
Тобто, щоб було зрозуміло, механізм наступний. Після оформлення дорожньо-транспортної пригоди, працівник ДАІ у триденний термін має обов’язок внести в автоматизовану систему всі дані по дорожньо-транспортній пригоді: хто учасники, причини, пошкодження, які сталися, якщо є потерпілі, прізвища потерпілих, куди доставлені, на кого складені протоколи та які документи описані. І на підставі таких карток щомісяця формується статистика, яка щороку до п’ятого лютого подається до Державного комітету статистики, який оприлюднює її як і державну статистику.
Якщо говорити про загальну кількість дорожньо-транспортних пригод із участю працівників органів внутрішніх справ із потерпілими, то загальна кількість, як ми бачимо, за сім місяців знизилася на п'ятнадцять відсотків, а потерпілих осіб у них — на п’ятдесят. Тобто говорити про те, що сьогодні не змінюється…
Юрій Гаврилечко: В абсолютних цифрах ви можете сказати, скільки це становить?
Сергій Будник: В абсолютних цифрах, будь ласка, всього в минулому році 210 таких дорожньо-транспортних пригод, у цьому році — 177; загиблих: в 2012 році — 33, в 2013 році — 16; травмованих: у 2012 році — 128, у 2013 році — 119.
Юрій Гаврилечко: Тобто це дані у порівнянні з аналогічним періодом минулого року?
Сергій Будник: Так. Тобто це у порівнянні з минулим роком. Тобто, якщо говорити про загальну тенденцію, то тут і з вини працівників органів внутрішніх справ, з участі, тут існує таблиця, де чітко все викладено, і загальна тенденція йде до зниження. Але випадки, які є, вони є кричущими, і, повірте, що і Міністерство внутрішніх справ, і керівництво дуже жорстко реагують на ці факти.
Юрій Гаврилечко: Дякую. Олексію, а чи завжди винні водії? Бо ми пам’ятаємо акцію проти «Укравтодору», коли в ДТП звинувачували не лише водіїв, а й стан доріг. Можливо, якісь інші існують моменти, які не стосуються водіїв? Бо ж не все можна вирішити виключно законом. Можливо, існує проблема і з культурою, освітою? Можна пригадати, що певний час у нас діяли заочні курси водії, де люди отримували посвідчення водія, чи права, не навчаючись, чи взагалі купуючи їх.
Олексій Мочанов: Здравствуйте всем! Я как раз и хотел сказать, что в системе координат водитель — автомобиль — дорога, важным являются все три составляющих. Безусловно, я уверен, что повышая ответственность за нарушение Правил дорожного движения, и борясь с резонансными какими-то правонарушениями, мы чего-то добьемся, но самая большая проблема у нас в головах.
Немножко абстрагируясь от ситуации с ДТП. Я зашел в «ГолосUA» в туалет. Стандартная для всех наших туалетов бумага на стене: «Граждане, не бросайте бычки в писсуары, они потом плохо раскуриваются», «Бумагу бросайте только в урны»… Я объездил полмира, честно говоря, вот эта мольба не гадить в параши, имеет какие-то очень русско-украинско-советские корни. Потому что во всех остальных странах мира люди знают, что сиденье неплохо бы поднимать, даже если это туалет не мужской, а женский, что подходить нужно поближе к унитазу и не льстить себе.
И вот с этой маленькой ступенечки я бы и начал рассматривать то, что творится на наших дорогах. Я наезжаю в среднем 60-70 тысяч километров в год по Украине и вижу какие-то общие проблемы, которые существуют там во Львове, Закарпатье, Луганске, Харькове и Донецке, какие-то местные истории. Буквально пять дней назад вернулся из Крыма и понял, что по-прежнему каждый крымчанин, который ездит на старом ВАЗе считает, что он значительно быстрее на местных дорогах, потому что там вырос и собирается умереть, чем водитель, который приехал туда из-за рубежа. Из-за рубежа Крымской области, я так скажу.
Мне кажется, что состояние дорог крайне важно, и в этом ГАИ должно выполнять свою надзирающую функцию и делать предписания, информировать, где и как реагирует «Укравтодор» на это все. Но нам, с одной стороны, один и тот же человек говорит, что некоторые наши дороги лучше, чем немецкие, а потом он говорит, что на эти дороги нет денег.
Состояние транспорта в ужасающем виде, особенно, когда речь идет о маршрутках. Я не знаю, Сергей Иванович, какое количество пассажиров маршруток учтено в этой смертельной статистике, но вы знаете, что все ДТП с участием общественного транспорта, как правило, дают сразу же очень большую цифру. А аварии где-нибудь между Хмельницким и Черновцами, где дорога вверх-вниз, где ничего не видно, где уставшие водители на этих маршрутных автобусах, где тормоза пять качков, а на шестой автобус останавливается. Водители работают, люди стараются заработать больше денег, выезжают на огромное количество рейсов, а потом две маршрутки сталкиваются — и сразу минус тридцать человек и плюс тридцать в статистику.
Поэтому, я думаю, что было бы неплохо подумать о возвращении у нас техосмотров, причем пусть этим не занимается ГАИ, пусть ими занимаются ответственные какие-то частные структуры, но привести в порядок нужно, и не давать возможности выезжать на улицы автомобилям, у которых не работает свет, у которых еле-еле светят, вставленные маленькие лампочки габаритов, которые заправляются из расчета, что с горы я заглушу двигатель, потому что он с горки ничего «жрать» не будет, а потом мне еще два раза можно свозить на «гробки». Мне очень жалко этих людей, я их понимаю, но если у тебя нет денег на зимние шины, на тормоза, на некипящую тормозную жидкость, на приведение автомобиля в соответствие с теми требованиями, без которых нельзя выезжать на дороги общего пользования, как в той же Германии. Где ты не можешь выезжать на дорогу, либо пользуйся такси или машиной соседа.
Ну и вопрос третий, он же и первый, наверное. Все-таки можно как угодно относиться к Януковичу, к Ющенко, к Азарову, не знаю, к депутату Ляшко с вилами и Розинской, вообще без разницы, но если ты всех их считаешь идиотами, то почему и каким образом это превращает в идиота тебя самого? Почему ты жлоб, который думает, что в машине зеркала только для того, чтобы покрасить губы, или, не знаю, посмотреть не нужно ли там добавить блеска? Почему ты не обращаешь внимания на тех, кто едет вокруг тебя? Почему ты занимаешь левый ряд при свободном правом? Хотя за это есть такая же ответственность, как за превышение скорости. Почему ты ездишь в вечернее время суток не с фарами, а с габаритами? Если ты велосипедист и боишься за свою жизнь, почему ты ставишь себе спереди такую лампочку, и когда я еду навстречу такому велосипеду, если бы за ним ехал комбайн, я бы комбайна уже не видел. Мне кажется, что нельзя такие факела зажигать даже на великах и даже от страха.
Это такая очень комплексная история. Начинать надо, наверное, с преподавания Правил дорожного движения и правил поведения в школах, и причем не один раз в месяц. Я вот до сих пор не знаю, зачем мне знания про пестики и тычинки, или ботаника? Мне всегда было интересно, как размножаются хотя деревья, ну, там спорами, да? Но эти знания мне нужны в жизни не очень, как оказалось. Помните, вот это придурошное правило, когда троллейбус и автобус обходить только сзади, а трамвай только спереди? Оно принесло очень много несчастий семьям, где дети так себя и повели, потому что дорогу нужно переходить по пешеходному переходу. А нам на детском таком раннем уровне загоняют в башку совершенно неправильные вещи. А должны вкладывать правильные. И, мне кажется, что физкультура и ПДД очень необходимы.
Посмотрите ситуацию, абсолютно мы сейчас можем с вами выйти и посмотреть, что через улицу Леси Украинки обязательно побежит мама с коляской, с ребенком на руках, а рядом будет еще идти папа и посылать всех на хер, кто ему сигналит. Пешеходы — это вообще, Сергей Иванович, отдельная история. Мы в принципе все пешком ходим, правда, водители это чаще делают не вдоль тротуара, а поперек, но если я поеду на зеленый для пешеходов и красный для меня, мне вслед будут лететь матюки, бутылки из-под кефира, камни. Ну, и правильно, наверное, сделают. Поэтому мы пропускаем пешеходов.
А посмотрите, как это броуновское движение себя ведет даже на Крещатике. Я молчу про какие-то истории в других городах. Мы играли несколько концертов в тюрьмах для аварийщиков в Кагарлыке, в Полтавской области, в Харьковской. И истории там вообще, люди сидят там по пять, по двенадцать лет, причем все там, наверное, как Жеглов говорил, что «наказания без вины не бывает», но представьте себе историю, как три мальчишки в деревне решают за пределами населенного пункта, кто ближе к автобусу перебежит дорогу, тот и настоящий каскадер. И бедный тот водитель, который едет на ЛАЗе с горы, в шторм, наверное, пятьдесят километров в час это его максимально возможная скорость, и один мальчик перебегает дорогу, снова становится на обочине, второй побежал, у него слетел кроссовок, он остановился посреди дороги его поправить, а третий остался на правой обочине. Водителю остается выбрать, кого из трех убить, притом, что он не превышает скорость, он в принципе физически этого сделать не может.
И вот он решил сбивать среднего, чтобы, не дай Бог, не перевернулся автобус, и тридцать восемь человек еще в этом ЛАЗ не пострадало. А двое оставшихся в живых мальчиков рассказали, что они там были, по какой причине, что вот такая история, а прокурор, входит в положение, просит три года. А у сестры судьи собаку машину сбила, водителю дали одиннадцать лет. Понятно, что состояние автобуса было неидеальным, может быть, даже состояние водителя, я это для себя не выяснял, но по-прежнему у нас сейчас доступны автомобили любой мощности, и какой бы ты ни был дурак, или футболит, что чаще всего одно и то же, ты можешь купить себе все, что хочешь. Тысячу лошадиных сил, натюнинговать, поставить вот такие колеса, выхлопную трубу, что голова залазит, чтобы посмотреть, как та все внутри устроено, но знаний же нет абсолютно. Знаний ноль.
И вы поймите, когда вы говорите про вип-автомобили, меня как в прошлом водителя автомобиля Порше дико бесили разговоры, что Порше выехал на тротуар и сбил пять человек. Порше, вот если поедете в салон «Порше»…
Юрій Гаврилечко: Сам по себе не ездит…
Олексій Мочанов: Он там может пять лет простоять, никого не трогает, на нее может только собака повизжать и все. Дурак за рулем становится причиной всех аварий. Просто, к сожалению, у нас очень часто дураки пробиваются достаточно высоко, а некоторые вообще нереально высоко, получают огромные финансовые возможности, могут позволить себе любую машину, любую технику, любые номера. Хотя Сергей Иванович говорит, что кроме четырехсот пятидесяти номеров 00ВР все остальное не работает, но где-то кто-то понимает, что в Управлении ГАИ Запорожской области у этого чувака с тремя нулями, нет, с двумя, три уже за деньги официально, наверное, кто-то есть, не буду трогать.
Когда вы говорите, Сергей Иванович, по поводу всего четырех человек в этой деревне, которые там работают, так даже четыре спецназовца в этой деревне не наведут порядок возле клуба. А вот четыре дурака, мало того, что их мало, они еще ни хрена не делают, а ловят микроавтобусы и грузовики с молдавскими номерами, чтобы забрать ящик с помидорами, там еще проблема, чем занимаются эти четверо. Потому что я приехал шесть дней назад из Коктебеля из Крыма, там был джазовый фестиваль. И я не представляю, стоит пять автомобилей с российскими номерами, регион 63 — это Тольятти, это хрен знает где, от Крыма это две с половиной тысячи километров, и из этих машин три — это «Ока».
Сергій Будник: «Калина» напевно?
Олексій Мочанов: Да, «Калина», извините, «Ока» еще меньше. Стоит директор вот этого перекрестка, вот такая пузатая скотина, я не представляю, что в этом месте в степном Крыму могла нарушить вот эта вот «Калина». А там, вы знаете, стандартный комплект: спереди папа, мама, где-то сзади в вещах, чтобы сажать в детское сиденье, дите, куча мотлоха и обязательно вот такая соломенная шляпа для девушки, которой она будет достаточно красиво закрываться от солнца на пляже.
И вот я подъехал и спросил: «Скажи мне, что они могли натворить такого?» Да, есть очень сложные такие участки дороги. Любое побережье в Испании, в Италии — это так называемые zerolimittolerance, то есть дороги, где превышение на один километр в час, это уже превышение, нигде вас в Испании не тронут, если вы едете девяносто там, где знак восемьдесят. Если в прибрежной зоне знак «Сорок», то за сорок два километра в час уже дерут, потому что они понимают, что туда приехала куча людей из разных стран мира. Туда приехали люди, которые взяли прокатные автомобили, они не очень хорошо понимают, что происходит, им жарко, они хотят на пляж, и в это время бегает куча народу в шлепанцах. То есть там должно быть очень жестко, но не так жестко, как к Крыму.
Я уверен, что в Испании пять «Калин» с номером «63» не остановили бы, разве только сфотографироваться и расписаться. В этой ситуации, конечно, все это очень недружелюбно. Мы можем говорить огромное количество времени, но еще коллега тут мучается после нас двоих. Спрашивайте, ответим.
Юрій Гаврилечко: Соответственно маленький вопрос.
Олексій Мочанов: Но я еще раз повторяю, «дай дорогу дураку», Сергей Иванович, чаще всего этот дурак сидит за рулем. И вы же понимаете, что человек в милицейской форме, или вот эти сбушники на Нивках у нас грохоту натворили, в интересах службы было бы, не знаю, публичная казнь или как минимум наказание, при котором за своих сотрудников извинился бы руководитель службы или министр. И сказал бы, что ему жалко, и что таких сволочей не будет. Хотя, кто знает…
Я так собрал в себе всю силу воли и думаю: нет, они все-таки с двумя «телочками» в шесть утра ехали реально на спецзадание и на «Инфинити».
Юрій Гаврилечко: То есть особое такое спецзадание.
Олексій Мочанов: А Инфинити у них служебная машина, потому что у нас в СБУ две иномарки: одна — у руководителя службы, а другая — у оперативников. Ну, понятно, что из нас делают дураков, и вот нам постоянно пытаются давать дорогу.
Юрій Гаврилечко: Вот мы плавно перешли к теме ответственности. Андрію, а що робити тим, хто постраждав? Як захистити свої права? І взагалі не достатньо часто не лише водії, а й пішоходи порушують правила, чим потім завдають шкоди не лише собі, бо ушкоджуються, або взагалі гинуть на дорогах, переходячи в категорію мерців, а й водіям. Можливо, от слухаючи експертів, узагалі заборонити в Україні користуватися автомобілями? Бо це найпоширеніший інструмент для вбивства українців, тому що кількість загиблих у ДТП перевищила в декілька разів тих, хто загинув внаслідок навмисних чи ненавмисних убивств. Може, це вирішить проблему? В містах, наприклад, пересісти на велосипеди, в селах — на гужовий транспорт, або пішки ходити. Немає авто — немає проблем…
Андрій Котягін: Добрий день! Погодьтеся, що це не вихід, так само, як самосуд. Не можна боротися зі злочином, вчиняючи інший злочин. Але водночас, погодьтеся, що в Києві правилом поганого тону вважається вмикати сигнал повороту, коли ти перелаштовуєшся з ряду в ряд, у Львові правилом поганого тону вважається переходити дорогу по «зебрі». Але в Києві, Львові та інших містах живемо ми, й ми масово порушуємо Правила дорожнього руху. Визнайте, хто приїхав сюди на машині, ви їздили з дотриманням Правил дорожнього руху? Ні. Питання — хто як припар кувався тут при виході з «ГолосUA».
Сергій Будник: Зараз перевіримо.
Андрій Котягін: Так, але це філософія.
Олексій Мочанов: Андрей, но и во Львове, и в Киеве веселее всего себя так ведут почему-то случайно люди с номерами «АН», я не знаю. Это откуда номера, кстати? Их специально выдают?
Юрій Гаврилечко: Це питання для наступної прес-конференції.
Андрій Котягін: Проблема ще в тому, що Правила дорожнього руху в Україні не є обов’язковими для виконання, судячи з того, як міліція вибірково реагує на порушення. Так навскидку, відкривши Кодекс про адміністративні правопорушення, наприклад, «Переобладнання світових приладів із порушенням стандартів», «Перехід дороги в неустановленому місці», «Користування засобами зв’язку під час руху», «Проїзд без використання пасків безпеки»… Тобто цілий спектр порушення, на які працівники міліції банально не реагують.
Тобто, якщо можна їздити та писали sms-ку, то чому не можна їздити п’яним? І складається такий стереотип, що правила не є обов’язковими, і відповідно, які правила застосовувати, а які ні, кожен вирішує сам, враховуючи своє, скажімо так, виховання.
Як наслідок — відчуття безкарності. Погодьтеся, що така схема, що ти порушив Правила дорожнього руху і тебе покарали — найбільш дієва. Не треба вигадувати велосипед і забороняти автомобілі. Відчуття того, що ти будеш покараний за будь-яке порушення. Якщо водій маршрутки перевозить в автобусі, який містить сорок людей, дев’яносто людей, і його не зупиняють, не зупиняє представник міліції, повз якого він щодня їздить, то він наступного разу вийде п’яний у рейс. А чому возити сто двадцять людей можна, а п’яним ні?
І тому, як на мене, це становить колосальну проблему, що міліції реагує на порушення вибірково. Їх цікавить перевищення швидкості, тому що це простіше, вони стоять на дорозі з «феном» і зупиняють. І, звичайно, п’яні за кермом — класика жанру. На інші порушення працівники міліції не звершать уваги. І як наслідок… Тобто це проблема. І те, що порушуємо Правила дорожнього руху все-таки ми з вами.
Олексій Мочанов: Я одну секундочку даже не перебью, а вклинюсь. Я думал, что на дорогах бардак, пока у меня не появилась лодка, я не сдал на права, и я не выехал на Днепр. И я понял, что у нас реально на дорогах порядок, по-моему, как в Катаре по сравнению с тем, что творится на воде. Потому что там все «синие», там про жилеты спасательные даже речи не идет, там несколько семей, которые поехали на шашлыки, взяли с собой детей, по-моему, даже особо не считая, сколько их они забрали с острова, а сколько привезли.
А когда вы говорите про перегруженные маршрутки, Андрей, вы еще не видели, что творится в Коктебеле, когда люди ездят на экскурсию посмотреть на Карадаг, — «Исход румын из Дакии», знаете, вот такое происходит. Потому что на вот этой вот стилизованной деревянной галере, где капитан едет и рассказывает, как они после Казантипа решили, какие образы на горе, что вот это лягушка, а потом она станет жабой, вот это палец черта, еще что-то, то там, по-моему, двойной перегруз. То есть люди лезут, все в плавках, всем интересно, потому что в конце напротив Карадага, он ненадолго остановится, можно будет выкинуть в воду прямо эти сухарики «Флинт» вместе с пакетами, и начать купаться, по их мнению, в чисто воде. Поэтому с водой тоже кошмар. А это говорит, опять-таки, о том, что внутренней культуры никакой.
Ты говоришь, что если можно писать sms-ки, то и ездить пьяным, видимо, боятся, что когда человек будет ехать пьяным и писать sms-ки, тогда это станет уже вообще опасным. Реально мы все время ждем, чтобы ГАИ нас там спасет, или новые правила. У нас нормальные Правила дорожного движения, если бы их все выполняли только. У нас в принципе система наказания не может быть как в Германии по цифрам абсолютным, потому что наши граждане не получают, сколько немцы, но у немцев, я говорил и повторю еще раз, у них действует система баллов, их шестнадцать можно заработать, и у них есть очень простое наказание. Первое нарушение Правил дорожного движения — четыре балла в национальный реестр, и там штраф 139 евро, второе нарушение — еще 4-5 баллов в зависимости от сложности, и две тысячи евро, а это цена двух старых «Опелей» в принципе.
А третье нарушение — это вообще задница. Потому что это пять тысяч евро, лишение прав на полгода, и уведомление твой страховой компании, что ты относишься к группе риска. И все. Ты велик себе купишь, ты в принципе на нем на дорогу не выедешь, потому что страховка будет стоить в пять раз дороже, чем велосипед, потому что они знают, что ты дурак, и параллельно с этим у тебя обязательно прохождение «Идиотен-теста.
«Идиотен-тест» — это порядка двухсот вопросов. Я их когда-то обязательно опубликую, может быть, на «ГолосUA» вместе с ответами, чтобы все поржали. Они составлены так, чтобы вывести тебя из себя и показать, что ты невменяемый. И сдать его можно только если ты отходил сорок занятий по сто евро каждое. То есть плюс четыре тысячи евро. Если ты не принес справку, что ты заплатил стране эти четыре тысячи евро, и не отходил вот эти сорок часов, там преподаватели зададут тебе триста первый вопрос…
Юрій Гаврилечко: Который точно выведеттебя из себя.
Олексій Мочанов: Да, вопрос на уровне, что на первом этаже живет юрист, на втором — стоматолог, на третьем — проститутка. Какая кнопка лифта будет более затерта. Большинство отвечает — третья. Конечно, это первая.
Юрій Гаврилечко: Андрію, але все ж таки, тоді, можливо, самосуд буде дуже показовим і невідворотним? Натовпу хабара не даси. Порушив п’яний за кермом — спалити тебе в твоєму авто, і вирішили проблему. Одним неадекватним стало на дорозі менше, стало спокійніше. Можливо, це допоможе?
Андрій Котягін: Це дорога в нікуди. Я повторюся, ми також порушуємо. Сьогодні спалили мажора, а завтра когось із нас, тому що ми теж порушуємо.
Юрій Гаврилечко: Але невідворотність покарання така річ, яка працює на всі боки.
Андрій Котягін: Як би це банально не звучало, але давайте от ми з вами навіть від сьогодні, вийшовши з «ГолосUA», по дорозі додому чи на роботу, зверніть увагу, як їдете ви. Банально ввімкніть поворот, пропустіть пішохода. Це незвично, але ви помітити, порівнюючи до і після. Це важко, але починати потрібно з себе. Ми живемо в Києві, у Львові, ми ж порушуємо.
Юрій Гаврилечко: Тобто проблема все ж таки в культурі?
Андрій Котягін: Не марсіани ж прилітають і ганяють по Києву на «Інфініті», це ми з вами. Питання тільки в ціна машини.
Юрій Гаврилечко: Тобто які б не були закони, але без культури нічого не буде. Зрозуміло. Дякую. Шановні колеги, будь ласка, ваші запитання.
Денис Гонтар, інформагентство «ГолосUA»: Запитання до пана Андрія. Багато ДТП трапляються через погані дороги. Чи якийсь механізм із юридичної точки зору, щоб уплинути на те, щоб комунальні служби ремонтували дороги? Як узагалі це можна зробити?
Андрій Котягін: Теоретично можна. Складіть полягає лише в тому, щоб довести, до ДТП сталося внаслідок поганого дорожнього покриття. На місці ДТП зробити максимум фотографій, залучити представників облавтодору, наполягти, щоб працівники міліції в протоколі про ДТП вказали стан дорожнього покриття, і після цього, провівши експертну оцінку збитків, знову ж таки теоретично, можна звертатися до «Укравтодору», або до іншого балансоутримувача з вимогою відшкодувати вам збитки.
В Україні така практика не поширена, тому що ви бачите, які у нас дороги. Але даремно, бо якби такі випадки стали масовими внаслідок кожного ДТП, яка сталася в результаті неналежного дорожнього покриття, і потерпілий звертався в суд (а в «Укравтодору» є що забрати, у нього є майно) і добивався такого рішення, думаю, це змінило б ситуацію на краще. Просто наші люди цього не роблять.
Олексій Мочанов: Забрать у «Укравтодора» майно,это забрать у меня последнюю надежду, что хоть какая-то дорога будет отремонтирована.
Андрій Котягін: Проблема в тому, що наші люди бояться і не хочуть займатися захистом своїх прав, от вам і результат. Люди їздять по таких дорогах, мовчать.
Сергій Будник: Дозвольте, я два слова скажу.
Олексій Мочанов: Я не раз был в суде, забирал права после ДТП, я наехал на столбик — мне нужно было оформить ДТП, чтобы получить страховку. И я решил, что в следующий раз, если я наеду на столбик, и никто не пострадает, я сам это все отремонтирую, потому что суды у нас — это проклятое место, где сидит судья такая полугламурная, и ей кажется, что ты уже виноват. То есть она не пытается расследовать дело, в результате которого ты себе ехал, выезжала машина, ты, чтобы избежать лобового столкновения, повернул на обочину, в кустах зацепил столб, и все, чтобы тебе надо — подтвердить, что так оно и было. Ты пришел уже виноватым.
Андрій Котягін: Я і сказав, що теоретично можна.
Олексій Мочанов: И к тебе относятся как к сволочи. Если бы у судьи не было там какой-то неприкосновенности, я бы, наверное, дал по голове, и отделался бы своим бампером сам. Но наша судебная система очень скотская. Она такая вот как в совке: полстраны сидело, а половина охраняла, и ничего не поменялось.
Юрій Гаврилечко: Сергей Иванович, может быть, у вас есть какая-то статистика в связи с этим — удалось ли доказать кому-то?
Сергій Будник: Я хочу сказати, по-перше, звернувши увагу на ситуацію, яка сьогодні є зі станом доріг, повірте, що Державтоінспекція в межах своїх повноважень, а вони сьогодні законодавством чітко визначені, це і контроль за станом дорожнього покриття, інфраструктурою, і право накладати та виносити приписи, обов’язкові до виконання, а також накладати штрафні санкції, виписувати протоколи на посадових осіб, які відповідають за цей напрямок роботи. Тобто на «Укравтодор» і на комунальні підприємства, які здійснюють експлуатацію доріг.
Так ось, я хотів би вас поінформувати, що ми проводимо двічі на рік разом із експлуатантами доріг весняно-літній і осінньо-зимовий огляд доріг. Так от, за результатами тільки весняного огляду в цьому році було складено 2358 приписів на усунення недоліків і 949 вимог щодо вдосконалення організації дорожнього руху. При цьому було складено тисячі двісті п’ятнадцять адміністративних протоколів на посадових осіб за наявні недоліки в утриманні вулично-дорожньої мережі.
Однак, я хотів би тут сказати про дуже серйозну ситуацію, яку ми сьогодні спостерігаємо з перевантаженням транспортних засобів, які рухаються по наших автошляхах. Сьогодні це одна з найголовніших причин їхнього руйнування, тому що основні дороги були побудовані за стандартами навантаження 60-70 років минулого століття. Температурний режим, який ми сьогодні спостерігаємо, призводить до того, що автомобілі, які мають навантаження на сьогоднішній день більше семи тонн на одну вісь, а відповідно до постанови Кабінету Міністрів, забороняється рух таких транспортних засобів по дорогам України при 28 градусів за Цельсієм.
Але ми сьогодні бачимо, що, на жаль, такі транспортні засоби рухаються, і робота Державтоінспекції, яка полягає тільки в тому, щоб навести порядок і заборонити рух, на сьогоднішній день не приносить бажаного результату. Ті вагові комплекси, які працюють, по-перше, недостатньо, по-друге, вони технічно слабо оснащені. І найголовніше, що я хотів би сказати, щоб усі розуміли цю проблему, що ця проблема полягає не тільки в роботі водія та працівника Державтоінспекції, який на дорозі має все це контролювати, а це питання лежить у площині відповідальності вантажовідправника та вантажоотримувача. Тільки якщо вони забезпечуватимуть належний контроль за навантаженням, буде досягнуто позитиву.
Якщо говорити про кількість ДТП, скоєних через неналежний, незадовільний стан доріг, то в цьому році за сім місяців офіційно зафіксовано шістдесят чотири таких пригоди з потерпілими, в яких двадцять п’ять осіб загинуло, і сто дванадцять було травмовано. Якщо порівнювати з минулим роком