Программа «РозворотUA» — совместный проект информационного агентства «ГолосUA» и «Радио Эра FM». Звучит по средах на волнах этой радиостанции.
Эфир за 28.03.2012 г. Ведущая — Оксана Ващенко.
Оксана Ващенко: Перспективи економічного розвитку України залишаються невтішними: зростає зовнішній борг, інфляція, ціни на продукти харчування та тарифи на житлово-комунальні послуги. І це все на фоні мізерних доходів громадян. Що робити, аби Україну не спіткала доля Греції, чи загрожує нам дефолт і як нові призначення в уряді можуть вплинути на ситуацію — саме про це й будемо сьогодні говорити у програмі «РозворотUA».
З вами Оксана Ващенко. Вітаю вас! Сьогодні у нас у студії Борис Кушнірук — економічний експерт та Ірина Клименко — завідуюча відділу зовнішньоекономічної політики Інституту стратегічних досліджень. Вітаю вас!
Отже, ви знаєте, якщо проаналізувати все те, що відбувається в державі в економічному плані, то це вже не жаль, це вже і страх, і жах, і, можливо, незнання тих людей, які беруться це робити. А що буде далі? Якщо проаналізувати кадровий склад, відповідальних зараз за економічні реформи, ми можемо побачити там віце-прем’єрів і Сергія Тігіпка, Хорошковського, Колеснікова тією чи іншою мірою, Бойка — чому туди прийшов ще й Петро Порошенко?
Борис Кушнірук: Безперечно, це питання потрібно ставити Петру Олексійовичу, в першу чергу, тому що це його рішення. Очевидно, що він є, по-перше, непоганим менеджером, скажімо, навіть гарним менеджером. Він має величезний досвід як у політиці, так і зі знань економіки. І крім того він є корисним для Партії регіонів тим, що він є публічним політиком, який уміє публічно пояснювати дії уряду. Бо одна з проблем, реальних проблем, яка існує в Партії регіонів, що у неї немає правильно вибудованої політики пропагування тих кроків, які здійсню Кабінет міністрів. Тобто навіть тоді, коли є якісь позитиви, їх немає кому озвучити так, щоб це було зрозуміло для населення.
Оксана Ващенко: Але дивіться, якщо немає політики пропагування, то створюється, умовно кажучи, якийсь відділ, не по зв’язках із громадськістю, який існує, а якийсь стратегічний центр, який міг би, з одного боку, проводити навчання, з іншого боку, акумулювати та вносити певні стратегічні меседжі, які б непогано працювали в суспільстві.
Борис Кушнірук: В реальності саме через політиків, завдяки їхньому вмінню донести позицію тієї політичної сили, чи влади, чи опозиції, в якій вони знаходяться. Донесення позиції й є тим, що називається, умовно кажучи, такою публічною політикою, коли публічною є представленість цієї позиції. Й це можуть зробити лише політики. А якимись меседжами невідомих авторів і таке інше цього не зробити.
Я наведу конкретний приклад. Буквально в п’ятницю були оприлюднені дані — основні показники соціально-економічного розвитку за два місяці 2012 року. І я навіть здивувався трошки, бо у нас насправді суттєво покращилася ситуація з торговим балансом. Негативне сальдо торгівлі товарами становило за два місяці лише сорок сім чи п’ятдесят сім мільйонів доларів. Це дуже мало. Чому? Тому що загальний дефіцит був до восьми-дев’яти мільярдів доларів, а тут за два місяці лише 57 мільйонів доларів. Причому це лише торгівля товарами. А якщо додати й послуги, то це означатиме, що зовнішньоторговельний баланс за перші два місяці в нашій країні буде позитивним. І це доволі непогано, це створює можливості для того, щоб курс гривні по відношенню до іноземних валют залишався стабільним.
Так от проблема не в тому, там є свої негативи, які відбуваються в економіці, але показово, що ніхто з уряду, от у п’ятницю ці дані були оприлюднені Держкомстатом, а урядовці ж про них знали ще раніше… Так от за ці дні жодна людина не вийшла і не пояснила, що у нас усе супер — у нас існують умови для стабілізації курсу гривні.
Я не кажу про те, що це маю я робити за них. Я вам навів приклад, коли навіть позитивні можливості, там де існує можливість показати щось як добре, у них ніхто не використовує, тому що немає кому це доносити. Ніхто там не розуміє, що потрібно донести суспільству, й за рахунок чого це зробити. Тому Петро Порошенко в цьому випадку є фігурою доволі позитивною для Партії регіонів.
Оксана Ващенко: Ми дуже часто в цій студії, й за межами нашої студії на площадках інформагенції «ГолосUA» говоримо про те, що ті люди, які приходять у владу, є ефективними менеджерами. Але якщо подивитися на їхню ефективність, визначити рівень цієї ефективності, то він передусім визначається їхніми корпораціями, мегаоб’єктами, промисловістю — власне, їхніми інтересами, їхнім бізнесом. І всі ті люди, які прийшли зараз у владу, це не факт, що їхній суперменеджерський такий ентузіазм буде впроваджуватися в масштабах і в інтересах передусім держави та в інтересах людей.
Бо якщо згадати, от останній приклад, просто чому ми сьогодні обговорюємо Петра Порошенко, ми можемо говорити й про Сергія Тігіпка. Але це просто одне з кадрових призначень у цьому зв’язку. То чому б не згадати, скажімо, його перебування на посадах секретаря Ради національної безпеки та оборони, міністра закордонних справ, амбіції ще тоді в «помаранчевій» команді бути прем’єр-міністром. Можливо, такі амбіції залишилися в нього ще й зараз. Ця людина мала можливість довести оцей свій менеджерський хист уже раніше, а зараз ми приписуємо йому ці якості й нові очікування у нас від того, знаєте, що ми вже колись чули. Будь ласка, пані Ірино.
Ірина Клименко: Ви знаєте, я з вами погоджуюся, що це дуже важливе питання. Але я хотіла би повернутися до вашого попереднього питання, чому він пішов працювати в уряд і саме зараз. Я і з вами погоджуюся, що дійсно, в нього є певні якості, які затребувані в наш час, і, перш за все, дійсно, ситуація в економіці не дуже хороша, навіть якщо в останні два місяці й була кращою динаміка, і це дійсно так, я підтверджую, і багато експертів дивуються з цього. Тому що минулий рік був дуже поганий, і був дуже поганий у плані торгівлі й у плані інших показників.
Але чому він прийшов? Тому що існують проблеми, і тому, що він може, як сподіваються, їх вирішити. Але проблеми також є в команді, й ті люди, які кожен окремо начебто непогані менеджери, в команді грають погано. Якщо попередник, я не буду казати про Хорошковського, попередник Клюєв на цій посаді теж начебто мав досить прогресивні погляди на економіку й таке інше. Але чи можуть ці люди бути, представляти національні інтереси не так, як ви кажете, інтереси свого бізнесу, своїх корпорацій? Напевно, це дуже складне питання й воно залежить не стільки від конкретної персони, хоча й від персони також, скільки від країни, від системи управління, від часу.
Оксана Ващенко: Але ви розумієте, от у чому проблема — тенденція ця стала за останні, скажімо, десять років. Якщо брати останні п’ять років, вона ще більш активніша, вона не змінилася. Й чомусь у нашому суспільстві очікування, що якщо хтось побудував собі гарне успішне підприємство, то так само він збудує цей гарний алгоритм і для людей у рамках держави. Але треба ж розуміти, хто входить із бізнесу в державну структуру, він так чи інакше цими перевагами, які існують на цих посадах, не може не скористатися.
Ірина Клименко: А чому ми відокремлюємо інтереси урядовців і інтереси їхніх компаній? Ніколи в світі це не йшло у протилежні боки, тому що це є надбання держави. Ви праві в тому, що це не має бути перекачуванням капіталу з державного бюджету в корпоративний бюджет, це так. Але інтереси мають бути однаковими.
Оксана Ващенко: В нашій державі криза, так? Усі говорять про те, й люди дуже часто сюди телефонують і говорять, що ми не відчуваємо ні зростання мінімальної зарплати, ми відчуваємо тільки зростання цін. Якщо можна було б послухати навіть упродовж сьогоднішнього дня наш ефір, то всі дзвінки стосувалися рівня цін — цін на картоплю, на цукор, на яйця, зважаючи на те, що скоро будуть Великодні свята. І людей турбує це. А як так стається, що у мегакорпорацій статки зростають, власники там у журналі «Форбс» покращують свої місця, а прості люди щодня шукають, за що ж їм це мінімальний сімейний бюджет наповнити?
Борис Кушнірук: Насправді, це ж очевидно, що Партія регіонів — це партія, яка представляє інтереси великого капіталу. І тому, безперечно, коли вони прийшли у владу, я навіть не кажу, хто і скільки там краде, хоча без цього у нас не обійшовся жоден уряд за всі двадцять років. І єдине, що вони доволі успішно роблять — це розкрадають активи державні та бюджет державний.
Але все ж таки, якщо дивитися за класичною моделлю, то вони є представниками великого капіталу й тому вся їхня економічна політика, всі реформи, які проводяться ними, побудовані таким чином. Не можна сказати, що вони не роблять реформи, але ці реформи спрямовані на захист, на сприяння розвитку великих корпорацій. Зрозуміло, що на всіх розраховано це не було, ті, хто працюють найманими працівниками, залишаються з низькими доходами, малий бізнес теж знищується, тому що зачищається поле під монополії. Й це, до речі, окрема тема, яку я, можливо, хотів би ще сьогодні зачепити. Це проблема того, що основна у нас зараз причина зростання цін, із чим ми стикаємося повсюди й уже не перший рік — це монополізація економіки.
В нашій країні рівень монополізації нагадує чимось Сполучені Штати початку двадцятого сторіччя — картельні змови та монополії фактично обирають громадян значно більше…
Оксана Ващенко: І чим це закінчилося у Штатах?
Борис Кушнірук: Депресією, «Великою депресією» тридцятих років. Але в даному випадку я кажу про те, що це справді є величезною проблемою, але я сподіваюся, що ми зможемо про це далі поговорити. Але знову ж таки, не потрібно було б піддаватися ілюзіям — вони захищають інтереси великого капіталу.
Інша справа, що не потрібно й теж так примітивно на це дивитися — якщо це інтереси великого капіталу, то вони не відповідають інтересам країни. Зрозуміло, що на цих великих підприємствах працює величезна кількість людей, вони отримують зарплату, саме ці підприємства, хто би що не казав, але ці підприємства є головними платниками податків в Україні й таке інше.
Оксана Ващенко: Але, розумієте, справа в іншому. Ми чекаємо на нових людей, ми чекаємо нових рішень, ми чекаємо нової стратегії, а у нас виходить отаке тасування тими самими «картами», які йдуть у владу, це люди, які так чи інакше вже там були.
Борис Кушнірук: Ви знаєте, можу сказати, я робив дослідження до виборів, робив дослідження буквально на початку березня в одному з районів Києва, але мені підтвердили, що результати таких дослідження однакові для всіх регіонів. У нас люди при тому, що ми кажемо, що люди начебто хочуть змін, як це не дивно, як це не сумно, коли ти їх питаєш: за кого ви будете голосувати, то вони голосують за ту саму колоду, яка вже є в країні, й змінювати нічого не хочуть. Як це не дивно.
Оксана Ващенко: Одна зі сфер, де планується навести лад, це держзакупівлі. У вас є очікування, що власне в цьому напрямку можуть бути серйозні рішення та можливості за сім місяців до фінішу передвиборчої кампанії щось зробити? Бо як відомо, що ті люди, які зараз знаходяться на державних посадах, у тому числі й Порошенко, будуть активними учасниками виборчих перегонів і вони цього не приховують. Тобто вони будуть іти на вибори, перемагати, й потім, можливо, шукати інші можливості вже ширше, в залежності від результату, знову ж таки піти у владу.
Ірина Клименко: Мені важко відповісти на це запитання позитивно, тому що Україна має дуже великий і поганий досвід саме у сфері державних закупівель. Тут немає ніяких доказів у судах ні на кого, але у розмовах, здається, зростають суми відкатів. Маю на увазі, в оцінках, експертних оцінках розмір тіньової економіки дуже співставний із тим, скільки грошей марно втрачається саме через інструмент державних закупівель.
Оксана Ващенко:Якщоговорити реально, щось можна зробити за такий короткий проміжок?
Борис Кушнірук: Це питання політичної волі. Давайте будемо відверто, причому політичної волі не окремої особи Петра Олексійовича Порошенка, а політичної сили, яка знаходиться при владі, Президента, який при владі. Але ж корупції не буває тільки на горі — нам можна, а всім іншим не можна. Якщо вони собі залишають можливість за безцінь скуповувати державні активи, красти на самій горі гроші, то, очевидно, що ця система корупції та розкрадання потім розповсюджується по всій країні.
Оксана Ващенко: Тоді чому ми говоримо, що хтось може відрізнятися від того загалу, який уже там є?
Борис Кушнірук: А насправді річ у тому, що людям потрібно дивитися не на персони, й навіть не на політичні партії, а слухати чітко проголошені тези того, що люди обіцяють зробити і що потім вони зробили, що потім зроблять. А ті, хто вже був при владі, що вони зробили. Якщо вони зараз є борцями з корупцією, а знаходячись при владі, нічого не робили, щоб подолати це явище, а навпаки — самі були учасниками цих корупційних схем, то в цьому випадку населення так і має ставитися до цих політиків. А якщо вам подобається, що певна людина каже, що вона борець із корупцією, а для подолання корупції вона нічого не зробила, а потім, коли кажуть їй про це, говорить: а що ви пропонуєте? Й усе це завершується порожніми словами загальними, то в цьому випадку такою буде й ситуація надалі.
Просто є конкретні справи, які добре відомі, і навіть в цій студії я неодноразово згадував приклад Великобританії, уряд Кемерона — оцей уряд, який зараз є при владі. Перший крок, який вони зробили, коли прийшли, вони сказали, що всі видатки бюджету в сумі більшій за п’ятсот фунтів, щоб було зрозуміло, в гривнях це десь десять-п'ятнадцять тисяч гривень, десять тисяч гривень. Так от усі видатки більші за десять тисяч гривень будуть оприлюднені. Тобто всі, хто купив, що купив і за якою ціною купив…
Оксана Ващенко: На що витрачаємо, суспільство буде знати.
Борис Кушнірук: На що витрачаємо, у кого купили, хто там власник того підприємства, у кого купляли — вся ця інформація буде оприлюднена.
Це простий механізм, простий дуже приклад того, що роблять люди відповідальні, які хочуть змінити ситуацію. А у нас…
Оксана Ващенко: У нас же є «Вісник державних закупівель», і хто там щось вичитає чи побачить, потім сенсація у пресі.
Ірина Клименко: Ви знаєте, я просто хочу сказати, що коли Україна перестане будувати найдорожчі у світі мости, дороги, стадіони, тоді…
Оксана Ващенко: Так ми ж до «Євро-2012» готуємося, ціна цього «Євро»… Ціна «Євро-2012» яка?
Борис Кушнірук: Ні, ні, а ми що, до цього не будували, чи після цього не будуватимемо?
Оксана Ващенко: А до цього ми так не будували, як зараз…
Борис Кушнірук: Ні, ні, вибачте, якщо ви забули дорогу Київ-Одеса. Шляхопровід цей, скільки нам коштував? Як будували міст Кирпи «Південний», який зараз добудовують.
Ірина Клименко: Насправді, це головний індикатор того, як проводяться державні закупівлі.
Борис Кушнірук: Ми вдвічі більше витрачаємо, щонайменше вдвічі більше витрачається, ніж у розвинених країнах. При тому, що там значно вищі заробітні плати й таке інше. Але у нашій країні воно виходить удвічі дорожче.
Оксана Ващенко: У нас удвічі дорожче, ніж це було би десь в іншій державі, де проводили б Чемпіонат Європи, так?
Борис Кушнірук: Так.
Ірина Клименко: Можливо,в Росії це було би ще дорожче, ніж у нас.
Оксана Ващенко: Продовжуючи нашу тему, пане Борисе, звертаюся до вас. Як ви гадаєте, зараз постає дилема, у нас непрості, можливо, ніякі відносини з Європейським Союзом, із європейськими структурами, особливо в економічному блоці. Так само і з російською стороною існують проблеми: от ця ідея «3+1» участі в Митному союзі виглядає досить незрозуміло. Але тим не менше українська сторона продовжує їздити до Москви і на широких публічних зустрічах наполягає на цьому форматі.
Що зміниться з приходом Петра Порошенка і подібних до нього менеджерів, які будуть у владі?
Борис Кушнірук: Доволі очевидно, що Україна не зацікавлена у вступі до Митного союзу, це не відповідає нашим економічним інтересам.
Оксана Ващенко: Це ваша особиста позиція, чи позиція?..
Борис Кушнірук: Я переконаний, що це не відповідає інтересам і великого бізнесу, це не відповідає й інтересам економіки України. Митний союз у силу своєї системи функціонування призведе до того, що наші товаровиробники, так, зможуть отримати більший доступ на російські ринки, хоча незначним чином, але в той самий час доволі суттєво втратять інші зовнішні ринки. Тому що Україна, вступаючи в СОТ, взяла на себе певні зобов’язання по митних тарифах, які ввізними будуть в Україну, маючи на увазі, що натомість ми отримаємо доступ на ринки інших держав.
Як тільки ми вступаємо в Митний союз, де ввізні митні ставки вищі, то це автоматично призведе до закриття для українських товарів усіх інших зовнішніх ринків. Тому при всьому інтересі до торгівлі з Росією, й бажання мати вільні економічні стосунки з Російською Федерацією, Україна та український бізнес не зацікавлені у вступі до Митного союзу в форматі повного членства. Тому існує пропозиція: добре, шановні, от є зони вільної торгівлі, що нам заважає працювати в зонах вільної торгівлі? Нас постійно намагаються переконати, що там так добре, так добре, тільки хочуть затягнути якомога далі нас до себе.
Оксана Ващенко: Україна цікава як Європейському Союзу, так само і російській стороні, але нам вибирати, зважаючи на те, що наша країна отримає в результаті однієї інтеграції або іншої. Але, ви знаєте, це дискусія стосовно того, де ліпше, треба дивитися цифри, треба робити дослідження, які, скажімо, російська сторона проводить, а ми чомусь проводимо, знаєте, деінде.
Борис Кушнірук: Та ні, насправді, всі дослідження є, й усі там розмови, які веде Росія, що наша країна отримає переваги…
Оксана Ващенко: Українські дослідження є на цю тему?
Борис Кушнірук: Є.
Ірина Клименко: Наш інститут таке дослідження проводив.
Оксана Ващенко: Добре, ми далі про це поговоримо. Але, дивіться, ми згадуємо про тих людей, які будуть зараз відповідати за економічну політику й так само за економічну інтеграцію в той чи інший союз, або товариство, не має значення. На зустрічах із російським колегою Петро Порошенко говорив про те, що Україна та Росія мають виробити ефективний механізм для врегулювання непорозумінь і таке інше. Очевидно, що в рамках Митного союзу там так само будуть намагатися якимось чином домовитися. Ви ж не забувайте, що у того самого Порошенка є бізнес і в Росії, й він там в уряді такий не один. А ви зараз говорите про країни ЄС.
Ірина Клименко: Дозвольте, я скажу. Ми дійсно досліджували це питання, досліджували як тільки можна об’єктивного, з урахуванням…
Ми робили їх згідно зі своїми планами, скажімо так. Ці плани були просто нами запропоновані, ми таке дослідження робили й рахували, скільки Україні буде коштувати реалізація різних сценаріїв. І ми дійшли висновку, що Зона вільної торгівлі є найкращим рішенням. Проте, я хочу сказати, що за двадцять років Україна як держава зробила свій вибір, як це не дивно звучить, — ми змінили структуру нашої торгівлі. Й зараза ми рівними долями, частками торгуємо з Росією, з Європейським Союзом, і з усім світом. Десь по одній третині на кожний напрямок припадає. Й тому наша країна, можливо, не найгіршим чином переживає кризи, які трапляються за нашими кордонами, на які вона не може вплинути. Але…
Оксана Ващенко: Але ж ми не можемо, скажімо, інтегруватися туди на рівних так само як у сторону північного сусіда, на рівних правах, зважаючи на наше технічне обладнання, на нашу сировинну базу, зважаючи на умови роботи. Ринки там заповнені продуктами, а ми можемо бути лише споживачами.
Ірина Клименко: Мені здається, що це велика ілюзія, що українці не можуть конкурувати на іноземних ринках.
Оксана Ващенко: А що ми можемо відправляти туди й бути ефективними там на передових позиціях?
Ірина Клименко: Коли найнерозвиненіші країни світу починають свій шлях, вони теж спочатку неконкурентні, але потім вони… Й так починала Японія, так починали будь-які інші країни азійські. Китай, між іншим, за десять років вони змінили свою позицію з автомобілями на зовнішніх ринках. Ми пам’ятаємо якими їхні автомобілі були раніше. Але тут дуже важливо, якою є внутрішня політика України, щоб ця внутрішня політика не заважала нашим національним виробникам виробляти конкурентоздатну продукцію.
Оксана Ващенко: Що ви маєте на увазі, коли говорите про внутрішню політику? Чи про економічну політику ви маєте на увазі?
Борис Кушнірук: Економічна політика мається на увазі. Податкова, бюджетна, грошово-кредитна політика…
Ірина Клименко: І між іншим, коли наша влада вибудовує стосунки у форматі зони вільної торгівлі, то це означає, що нашим виробникам будуть створені умови для того, щоб вони могли вільно експортувати. І коли Європейський Союз погоджується на такі умови, перш за все, він погоджується чи запускати на свої ринки наших виробників.
Оксана Ващенко: А чому тоді досі не підписано угоду про Зону вільної торгівлі?
Ірина Клименко: Але не з економічних причин.
Борис Кушнірук: Ми ж бачимо, що тут уже є політика, причому не тільки політика на рівні стосунків України та Євросоюзу. Ні для кого не секрет, що в Росії дуже багато робиться для того, щоб максимально дискредитувати Україну в Європі зараз, і навіть більше, ніж це було за часів Ющенка. Тому що відштовхуючи, силоміць відштовхуючи нашу країну від Євросоюзу, таким чином Росія намагається затягнути її до себе.
Історія зі скандалом, «касетним скандалом», я просто знаю, що той самий Кучма, хоча офіційно він ніколи це не підтверджував, але з джерел від людей дуже близьких до нього я знаю, що він був абсолютно переконаний, і я в цьому теж переконаний, що до «касетного скандалу» причетна саме Росія, тому що тоді Україна робила дуже потужні кроки у бік Заходу. І дискредитувавши Кучму на Заході, Росія отримала ситуацію, коли західні політики перестали сприймати Леоніда Даниловича як гравця.
Оксана Ващенко: Але тим не менше, у нас є можливості самостійно визначати і правила гри на зовнішніх ринках. Тому, коли ми говоримо, що наша країна є заручником тих чи інших інтриг, то у такій ситуації перебуває ж кожна держава, але просто позиція інших більш зрозуміло виглядає, ніж наша. Розумієте? У нас є дзвінок. Давайте послухаємо.
Слухач: Добрий день! Це Олег, Лубни. У мене таке запитання. Возможно, в нашей стране пока нельзяреформы осуществлять по одной причине: каждый, кто начинает реформу, боится того, что егождет то, что произошло с Кеннеди. Кто начнет реальные реформы, реальность может оказаться совершенно другой. Спасибо большое.
Оксана Ващенко: Дякую за те, що долучилися. Хто з нами ще є на нашому телефонному зв’язку?
Слухач: Насчет реформ. Это Олег из Луганска. Дело в том, что реформы прежде всего должны приниматься людьми, народом, обществом. А то, что делается у нас, не знаю, это какие-то антиреформы. Вот, например, в Польше, когда она проходила свой путь, у них была «шоковая терапия», люди потерпели два года, три года и они перетерпели. А у нас же «шоковая терапия» идет уже двадцать лет, и с каждым годом она все болееи более шоковая. А относительно Порошенко. У Порошенко бизнес в России, действительно, ему просто нужно защищать деньги, бизнес, вот он и пошел. И все, теперь этот последний бастион «помаранчевой» власти рухнул. Теперь я не знаю, что они будут делать. Спасибо.
Оксана Ващенко: Тепер йому треба вступати в Партію регіонів і все, це наступний крок має бути, так?
Борис Кушнірук: Петро Олексійович колись там був, він був одним із фундаторів цієї партії.
Оксана Ващенко: Я про це й кажу.
Борис Кушнірук: Хоча насправді, щоб ми розуміли, згадайте таку дуже відому постать як Уїнстон Черчилль.Уїнстон Черчилль змінив, двічі поміняв партію «Торі» на «Вігі» й «Вігі» на «Торі». В даному випадку я кажу про саму філософію. Тобто, насправді, політики — люди доволі цинічні, вони розглядають будь-які дії, будь-які майдани й будь-які переходи з партії в партію, з однієї політичної сили в іншу в тій мірі, в якій вони можуть залишитися та продовжувати своє політичне буття.
Оксана Ващенко: Є ще дзвінок. Останній у рамках нашої сьогоднішньої розмови. Слухаємо вас.
Слухач: Одессчина. Единственное, что изменится с приходом Порошенко к власти, это то, что он станет депутатом Верховной Рады по мажоритарному округу. Это сто процентов. И больше ничего не изменится.
Борис Кушнірук: Він точно став би депутатом і без входу в уряд.
Оксана Ващенко: І всі будуть в шоколаді, дуже багато нас саме будуть в шоколаді…
Борис Кушнірук: Так, жартів багато з цього приводу. Але от я хотів би повернутися до тієї думки, яку я висловив на початку з приводу того, що люди не усвідомлюють, що на сьогоднішній момент ми живемо в умовах, коли максимально монополізуються всі ринки і у зв’язку з цим, саме у зв’язку з цим зростають ціни. Тобто головна причина зростання цін не грошово-кредитна політика, а саме монополізація ринків. І от, до речі, що для мене було сумно певною мірою, що буквально в понеділок, виступаючи в прямому ефірі «Свободи слова» на ICTV, я задав Петру Олексійовичу запитання, що насправді в переліку кроків, які він хочу здійснювати для реформування, питання монополізації навіть не поставлено на порядок денний.
Оксана Ващенко: Так, я чула це ваше запитання. І багато хто дивився цей ефір.
Борис Кушнірук: Хоча насправді це одна із проблем.
Оксана Ващенко: І я думаю, що ви особисто так само на багато питань, які прозвучали тоді, не почули нових відповідей, це все старі тези на новий лад.
Дякуємо вам за те, що були сьогодні у нашому ефірі.