Программа «РозворотUA» — совместный проект информационного агентства «ГолосUA» и «Радио Эра FM».
Эфир за 29. 08.2012 г. Ведущая — Оксана Ващенко.
Оксана Ващенко: Нинішнього навчального року для учнів перших класів буде скасовано оцінювання з фізкультури. У профільному міністерстві зауважили, що відповідно до нової навчальної програми, скасовано оцінювання фізкультури для перших — четвертих класів. Із цього навчального року нова програма вводиться для першого класу. Цьогоріч не будуть отримувати оцінок із фізкультури першокласники. Учні всіх інших класів будуть оцінюватися.
В ефірі програма «РозворотUA». З вами Оксана Ващенко. Вітаю вас! Отже, сьогодні ми поговоримо про стан здоров’я українських дітей і про причини відмови від оцінювання їхніх досягнень на уроках фізкультури. В нашій студії наш гість, це: Олена Шевченко — начальник Управління охорони материнства, дитинства та санаторного забезпечення Київської міської держадміністрації. І з нами на зв’язку буде Ірина Калініченко — завідуюча кафедри спортивної медицини та валеології Інституту фізичної культури Сумського державного педагогічного університету.
Пані Ірино, ви знаєте, мені сказали, що ви були в Україні однією з тих людей, хто фактично працював над цією концепцією, згідно з якою можна в Україні застосовувати скасування оцінювання з фізичної культури. Це правда?
Ірина Калініченко: Ну, я б трошечки поправила. Справа в тому, що над проблемою підвищення ефективності фізичної культури в школі наша кафедра працює спільно з Інститутом гігієни та медичної екології імені Марзеєва та Інститутом педіатрії, акушерства та гінекології вже понад десять років. Сказати, що тільки я одна займаюся цією проблемою, звичайно, не можна. Але дійсно, я маю відношення до ряду наукових праць з цього питання.
Оксана Ващенко: Пані Ірино, тоді скажіть, будь ласка, причини от цьогорічного рішення, яке стосується того, щоб передусім першокласників не будуть оцінювати з предмету фізкультури, а далі учні з першого до четвертого класу так само не будуть оцінюватися. От яка логіка тут дій? Бо, ви знаєте, коли я почула вже про це рішення по факту, що воно вже є, то я пригадала от ті трагічні випадки, які траплялися зі школярами на уроках фізкультури. Ви, очевидно, про них досить добре знаєте, і коли активно всі розбиралися, що ж там безпосередньо трапилося. От якими мотивами керувалися зараз? І які мотиви загалом вашої кафедри, як науковців, які працювали над цією проблемою?
Ірина Калініченко: Зрозуміле і ваше хвилювання, й тривога, напевно, педагогічних працівників, і, можливо, неоднозначне трактування в суспільстві цього підходу, але я висловлю свою думку, думку науковців, напевно, з цього приводу. Чому? Тому що на сьогодні, буквально ось останніми днями прозвучала ця інформація, й дійсно розгорнулася дискусія між фахівцями щодо прийняття такого рішення.
Справа в тому, що сама по собі оцінка має значення для оцінювання, набуття певних навичок, освоєння певної дисципліни, це зрозуміло, і завжди в школі й будь-яких навчальних закладах. Щодо фізичної культури в школах, традиційно протягом багатьох років, ще з часів комплексу «Готовий до праці та оборони» існують нормативні показники, які складають кістяк цієї оцінки.
Останніми роками до цього часу було проведено наступні такі кроки до зміни цієї ситуації. Було змінено підходи до створення самих критеріїв оцінювання дітей, і наголос було зміщено не тільки на нормативи, а й на освоєння навичок під час уроків фізичної культури дітей. І тому, скажімо, трошечки змінилася ця картина.
Але все ж таки, оцінка залишається оцінкою. І дуже багато дітей, отримуючи негативні оцінки на уроках, повністю втрачають мотивацію до занять фізичною культурою, оздоровчою фізичною культурою. Я скажу так, що за даними наукових досліджень, сорок сім відсотків дітей вважають, що на уроках фізкультури їм не цікаво, що вони не хотіли б займатися ось у такому певному режимі. З них тільки двадцять відсотків займаються ще додатково десь у спортивних секціях, це поза цими дітьми, які мають певну мотивацію до здорового способу життя, до нарощування спортивних показників.
Тому наша думка, що треба змінити критерії оцінювання. Насправді, залишається оцінювання як «заліковано», «не заліковано». Але критеріями оцінювання дітей у школах, які б це не були класи, чи перші — четверті, чи наступні, повинна бути динаміка зміни показників фізичної підготовленості дітей. Тобто це набір показників, які створюються на основі оволодіння дітьми певних фізичних якостей, це: сила, витривалість, швидкість, гнучкість, спритність. Це те, що фактично входило в нормативну базу по фізичній культурі.
Оксана Ващенко: Тобто, як я зрозуміла, що існують дослідження, які стосуються того, що сорок сім відсотків дітей вважають, що на уроках фізкультури не цікаво?
Ірина Калініченко: Так, не цікаво. Важко виконувати нормативи…
Оксана Ващенко: Але, можливо, це проблема не дитини, а це проблема тих викладачів, які безпосередньо працюють у школах і нецікаво викладають той чи інший предмет?
Ірина Калініченко: Звичайно, це дійсно проблема школи. Тому дитину треба зацікавити, тут мова навіть не полягає в тому, що ми скасовуємо оцінювання, залишається «залік», «незалік». Якась стимуляція, звичайно, що має бути, якось оцінити дитину ж необхідно звісно. Але критично ставитися до цього не треба, потрібно враховувати динаміку зміни показників. Не просто нормативи, які передбачені для певної вікової групи, а їх зміни, чи дитина наростила ці показники протягом навчального року, чи вони залишилися такими самими. А це вже інша справа.
І ще один критерій — це критерій функціонально резервних можливостей організму дітей. Якщо дозволите, я розшифрую, що це таке. До цих критеріїв належать: функціонально резервні критерії, це той запас потенційних можливостей серцево-судинної, дихальної системи забезпечити будь-який вид діяльності, в тому числі й рухову активність на уроках фізкультури. Ось чому трагічні випадки на уроках фізкультури, звичайно, мають дещо різне походження, але в цілому говориться про те, що знижені функціональні можливості дітей.
Я хочу підвести до того, що на сьогодні є дуже актуальним дотримання порядку здійснення медичного обслуговування учнів і положення про медично-педагогічний контроль, коли відбір до груп із занять фізкультурою розподіл дітей на основну, підготовчу та спеціальну групу повинен базуватися на оцінюванні стану здоров’я та обов’язково на основі оцінюванні функціонально-резервних можливостей за результатами виконання проби Руфьє.
Оксана Ващенко: Зрозуміло. Пані Ірино, я би хотіла, щоб ви з нами ще залишалися на зв’язку. Тут у нас у студії є ваша колега Олена Шевченко, я хотіла б звернутися й до неї. Пані Олено, ми мали можливість почути точку зору тих людей, які безпосередньо напрацьовували, вираховували, або обґрунтовували те чи інше рішення.
От чи можна говорити про те, що ви знали, що Міносвіти готується це запровадити? Маю на увазі те, що у першокласників не будуть оцінюватися заняття з фізкультури. Тоді виходить, якщо мотивація відіграє першу роль, то як поставилися безпосередньо у вас, у Київській міській держадміністрації? Якщо говорити про столичних дітей, говорити про те, який рівень їхнього здоров’я, а він не поліпшується з кожним роком, на жаль. І фахівці говорять про те, що він лише погіршується. То відміна від оцінювання — це вихід чи ні?
Олена Шевченко: Дякую за запитання. Хочу насамперед наголосити на тому, що на сьогодні, на жаль, ми маємо надзвичайно низький рівень культури серед населення щодо здорового способу життя. З медичної точки зору саме на уроках фізкультури потрібно робити дійсно наголос не на оцінку, а на розвиток дитини, на розвиток школяра, який прийшов на заняття фізкультури, і який має на цих уроках дійсно отримати мотивацію, отримати стимул для подальшого заняття фізичним вихованням і для подальшого поліпшення свого власного здоров’я. Тому, мені здається, що це мудре та правильне рішення.
І саме правильне рішення, що почали з перших класів, для того щоб виростити нам трошки нове покоління, яке буде по-іншому ставитися до власного здоров’я, до фізичного розвитку. На жаль, в дійсності, аналізуючи показники стану здоров’я дитячого населення міста Києва, за останнє десятиріччя ми маємо, на жаль, прискорення темпів зниження якості здоров’я дітей, причому, насамперед шкільного віку.
І привертає до себе увагу виникнення у дітей з семи до сімнадцятирічного віку патології, які раніше не були властиві дитячому організму. Це досить серйозні захворювання опорно-рухового апарату, значне погіршення зору, це зміни з боку ендокринної системи, це патології центральної нервової системи, це гіпертонічна хвороба, яка виникає, на жаль, в більш молодому віці. На сьогоднішній день ми маємо за період одержання повної середньої освіти по місту Києву частоту погіршення органів зору серед дітей і постави зростає в три з половиною — чотири рази. Маємо, на жаль, патології нервово-психічної, нервово-психологічної системи, яка зросла за останні роки в два — два з половиною рази.
Оксана Ващенко: Тобто можна говорити про те, що діти потребують догляду, медичного догляду активного, з боку батьків так само…
Олена Шевченко: Однозначно.
Оксана Ващенко: І діти, скажімо, раніше були здоровішими, коли йшли до школи, ніж зараз?
Олена Шевченко: На жаль, так. Статистика свідчить про те, що раніше діти були здоровішими.
Оксана Ващенко: Але зараз ви можете говорити лише про столицю. В Києві ще більш-менш можна провести якісь там профогляди, хоча в деяких регіонах і деяких районах медицина не на такому рівні, на якому б мали бути. Про інші регіоні України я взагалі мовчу. Про сільські школи — це взагалі зовсім інша історія, батьки не знають, чим хворіють діти, і які взагалі у них є проблеми. Оскільки профоглядів там як таких просто немає. То, можливо, треба вести мову не про оцінку за фізкультуру, яку дитина отримує там у першому класі, або в другому, а, скажімо, змінювати систему навантаження фізичного на дітей першого — четвертого класу. Мотивацію підвищувати, викладацький склад, скажімо, готувати фахівців до цього зовсім по-іншому? Можливо, тут зовсім інша логіка мала б спрацювати? Яка ваша думка?
Олена Шевченко: Пані Оксано, хочу наголосити, трошки не згодитися з вами в одному питанні. Справа в тому, що в дійсності держава мудро підійшла до організації медичних оглядів як дошкільнят так і школярів. І в постанові Кабінету Міністрів №1318, яка вийшла в 2009 році, що називається «Порядок здійснення медичного обслуговування учнів загальноосвітніх навчальних закладів», чітко виписано порядок здійснення таких медичних оглядів. І на сьогоднішній день заклади охорони здоров’я працюють, оглядають дітей дошкільного віку за наказом Міністерства охорони здоров’я №434, в якому чітко виписано, з якими фахівцями, в які терміни діти повинні пройти такий огляд.
Оксана Ващенко: Це виписано в постанові, а насправді, як це відбувається?
Олена Шевченко: Відбувається. І по місту Києву проводиться стовідсотково. І хочу вам наголосити, що те, що стосується школярів практично по регіонах забезпечено дотримання за наказом Міністерства охорони здоров’я, який вийшов у 2010 році, на основі постанови 2009 року «Про вдосконалення медичного обслуговування учнів загально-навчальних закладів».
І цього року вийшло уточнення до даного наказу. Те, що стосується якраз сільських регіонів, я можу про це говорити достеменно, тому що в дійсності гарно знаю нормативну базу. Й нещодавно, на минулому тижні, відбулася селекторна нарада Міністерства охорони здоров’я щодо стану здоров’я школярів і готовності до навчального 2012-2013 року. Там виписано, що на сьогоднішній день знову відновилася робота бригад медичних працівників для сільських територій. Там, де немає можливості у батьків привезти дитину й отримати повноцінний медичний огляд.
Оксана Ващенко: Але ж така бригада не може об’їхати всі села України?..
Олена Шевченко: Стовідсотково може об’їхати. Тому що є… Послухайте мене, я з вами не можу погодитися в цьому питанні. Бригада виїжджає в певний регіон і на медичних працівників покладена ця функція, якої вони дотримуються. Діти з батьками збираються в певній центральній районній поліклініці чи іншій амбулаторії і їх там оглядають, проводять такі медичні огляди. Це перший крок, який робиться в цьому році для того, щоб дійсно забезпечити школярів медичними оглядами не лишень столичних, а й регіонів віддалених від Києва.
Оксана Ващенко: З нами на зв’язку ще є Ірина Калініченко, давайте запитаємо так само. Пані Ірино, я в це не вірю, що такі бригади можуть відвідати максимально, навіть переважну більшість сіл, і оглянути там дітей. У мене інформація так, що, скажімо, оглядають окремо, локально можуть оглядати. А ще зважаючи на те, що Україна від виборів до виборів стартує, то ось там депутати або ті, що готуються стати депутатами, зацікавлені в цьому, й хочуть якимось чином допомоги. А, скажімо, з боку влади, це можна зробити, але не максимально, бо ми знаємо, яка ситуація у нас з медициною загалом, а з оглядами дітей так узагалі…
Ірина Калініченко: Але моя думка буде не зовсім як фахівця-практика, тому що я представник вузу, але те, що ми…
Оксана Ващенко: А на Сумщині у вас як це відбувається?
Ірина Калініченко: Не можу я вам повністю дати відповідь про те, як це відбувається, і як саме охоплено дітей. Але те, що в наших школах, де відбуваються дослідження, медичні огляди проводяться в повному обсязі, про це я точно можу сказати. Звичайно, що, можливо, десь не в повній мірі, не в повному обсязі, який визначено, але намагаються.
Єдина проблема, звичайно, я на початку передачі так якось не зорієнтувала відразу, це щодо дотримання проведення функціональних проб, от із цим, на жаль, дуже велика проблема. Звичайно, що лікар-педіатр на прийомі має обмежену кількість часу для проведення медичного огляду дитини, й інколи формально підходить до функціональної діагностики. Звичайно, це потребує часу, для того щоб виконати цю пробу Руфьє, напевно, про неї вже чули й батьки, і вчителі. Тим більше, працівники медичної сфери. Але вона є чи не найголовнішим критерієм для оцінювання функціональних можливостей дитини.
Я хотіла б, користуючись нагодою, навести такий приклад. Я ось слухала такі статистичні дані, і за нашими даними також (вони не дуже відрізняються), на початку навчання в школі десь до тридцяти відсотків дітей мають відхилення в стані здоров’я. До середнього шкільного віку вони вже збільшуються до п’ятдесяти відсотків. І наші випускники десь до десяти відсотків — десь 8-10 відсотків залишаються здоровими дітьми. А це наш потенціал трудовий України, як ви розумієте.
Але є трошечки інша статистика, яка дисонує з цим. Якщо ми подивимося, то до основної групи, до якої відносяться здорові діти, належать, якщо ми шкільні журнали реєстрації, то там десь 70-80 відсотків дітей, які належать до основної групи. Так ось така статистика, такий дисонанс, що серед дітей дуже значна кількість, які мають хронічні захворювання, можливо, функціональні порушення, і якщо провести більш поглиблене дослідження, то серед цих ніби здорових дітей, вірніше дітей, які віднесені до основної групи, більше сорока відсотків мають знижені функціональні резервні можливості.
Це що означає? А це означає, що існує загроза для здоров’я дітей. Ось на що треба звернути особливу увагу. Чому я так акцентую ще раз на цьому пункті й не можу про це промовчати.
А ще до того, що може покращити якість фізичного виховання, це, звичайно, дотримання санітарно-гігієнічних умов у навчальному закладі, й зокрема умов проведення уроків фізичної культури. Це організація навчального процесу в усьому навчальному закладі, й навчального процесу зокрема фізичної культури. Це відповідність програмам, що розроблені. Вчителі зараз мають дозвіл використовувати варіативну частину, комбінувати уроки, немає такого суворого дотримання як раніше. Але це потребує певного кваліфікаційного складу педагогічних працівників, і медичного забезпечення навчальних закладів. Це також одна з болючих актуальних проблем нашої держави.
Оксана Ващенко: Пані Ірино, але дивіться, ви сказали про таку страшну, як на мене статистку, що лише вісім-десять відсотків випускників від загальної кількості фактично можуть бути здоровими.
Ірина Калініченко: Так.
Оксана Ващенко: А яка тоді ефективність школи? За шкільні роки діти так чи інакше мають поліпшити своє здоров’я, або хоча б, скажімо, освітяни мають над цим працювати, щоб було так в ідеалі. В чому тут прогалина? Чи не ті викладачі працюють, чи не такі програми зараз застосовуються до школярів? Адже такої статистики ще раніше, двадцять років тому не було.
Ірина Калініченко: Дійсно, тут цілий комплекс проблем, я вам скажу. Й те, що ви перерахували, це все є проблемами. Їх можна перераховувати дуже багато. Програми удосконалюються, підходи до їх створення глибоко продумані, проаналізовані. Педагогічні кадри — дійсно, це людський фактор, навіть якщо люди проходять достатню підготовку, то, звичайно, щоб зацікавити дитину, треба щоб учитель, ви ж самі розумієте, був відданий своїй справі. Так? Треба щоб він був творчою людиною. Формально до цього уроку ставитися не можна, як, мабуть, і до будь-якого іншого. Далі, умови в навчальному закладі — ми їх ніяк не можемо відкинути. Контроль над проведенням уроків фізичної культури на сьогодні на дуже низькому рівні. Я вже наголошувала, що відсутність медичних кадрів, не лише відсутність, а й низьке забезпечення навчальних закладів медичними закладами, які б могли здійснювати такий контроль, медично-педагогічний контроль за уроками фізичної культури. Це також основна причина. /> Спосіб життя наших дітей, сімей, у яких вони виховуються, — це п’ятдесят відсотків значимості для формування здоров’я дитини. Ось де причина.
Оксана Ващенко: Зрозуміло. Норми, норми фізичного навантаження для старшокласників, від першокласників до старшокласників — наскільки можуть бути змінені з урахуванням того, що діти просто можуть не осилити ту кількість підтягувань, яка мала місце, або була нормою двадцять років тому, віджимання, або ще щось?
Ірина Калініченко: На сьогодні в програмах з фізичної культури дещо зменшені нормативні вимоги, трошечки зменшені. Але вони мають тенденцію до зниження. От ті, про які ви кажете, що були двадцять, тридцять років тому. Дійсно, тоді вони були вищими, ніж на сьогодні. Це трошки полегшує здачу тих самих наших нормативів школярам, про які ми говоримо. Але справа не в тому, проблема в тому, що для дітей на сьогодні пріоритетним є гіподинамічний спосіб життя. А це детренованість, що сприяє зниженню тих самих функціональних резервних можливостей.
Оксана Ващенко: А тепер розшифруйте: детренованість — що означає? Більш популярно.
Ірина Калініченко: Більш популярно… Зрозуміла. Це зниження рухової активності наших дітей. Ми знаємо, що діти молодшого шкільного віку задовольняють свою біологічну потребу в рухах. Вони більш активні, вони більше рухаються. Але з розвитком дитини, з переходом до середнього шкільного віку, в старші класи, ви розумієте, що змінюється вже й кількість домашніх завдань зростає, навантаження зростає, дитина дорослішає, з’являється комп’ютер, телевізор, змінюється спосіб життя. І вже в старшому шкільному віці ми в основному бачимо, що трудовий день нашого школяра продовжується чи не до десяти-дванадцяти годин на добу і з комп’ютером. Звісно, що мова про рухову активність тут ніяк не може йти. А це все впливає на серцево-судинну систему. І ось маємо причину вже функціональних порушень. А за цим усім слідує й розвиток патологій.
Оксана Ващенко: Останнє запитання до вас. Скажіть, зараз працювати викладачем фізкультури і складно, і важко. Ви бачите, є бажаючі чи ні? От підготувати такого фахівця легко чи ні?
Ірина Калініченко: Фахівця, мабуть, будь-якого… гарного фахівця важко підготувати. Але вузівська підготовка на те і спрямована, щоб забезпечити підготовку таких фахівців. Звичайно, важко, звісно, що… Ось останні такі складності полягають в організації уроків фізичної культури, можливо, деяка така невпевненість у використанні оздоровчих засобів інколи й таке можна почути від учителів фізкультури, вона дається взнаки.
Оксана Ващенко: Дякую вам. Я нагадаю наших слухачам. З нами на зв’язку була Ірина Калініченко — завідуюча кафедри спортивної медицини та валеології Інституту фізичної культури Сумського державного педагогічного університету.
Якщо продовжувати нашу з вами розмову, дуже багато чого сказала ваша колега Ірина Калініченко з Сум, з Сумського державного педагогічного університету. Ви знаєте, мене вразила одна-єдина така фраза, яка так чи інакше ламає порядок. Із цим треба погодитися, що медичними працівниками школа повністю не забезпечена. І це проблема — ніхто не хоче йти працювати в школу. Існують, скажімо, причини заробітної плати передусім. І необхідний рівень фахівця, який має працювати з дітьми втрачається, з кожним роком втрачається. От як з цією проблемою можна впоратися в столиці?
Олена Шевченко: Дякую за запитання. На сьогоднішній день в дійсності кадрове забезпечення медичними працівниками взагалі є проблемним питанням, на превеликий жаль. І серед шкіл, які ми маємо на сьогоднішній день по місту Києву, ми маємо п’ятдесят шість шкіл, де немає постійного медичного працівника. Постійного. Але є сумісники. Яким чином вирішується це питання? Питання вирішується таким чином, що дільничні педіатри, які працюють в поліклініках, мають як сумісництво роботу в школах. Це в цих п’ятдесят шести закладах. В інших навчальних закладах є постійні медичні сестри і лікарі, які закріплені за декількома школами, що проводять відповідну роботу.
Оксана Ващенко: А от якість такої допомоги або роботи, коли людина бігає, знаєте, прийняла в першій половині дня дітей, які безпосередньо закріплені за її дільницею, а далі біжить у другій половині дня вже в школу. Або навпаки. Якість такої роботи, якою може бути?
Олена Шевченко: Звісно, що це питання є надзвичайно проблемним, тому що лікар, який не постійно знаходиться, або медична сестра, яка не має можливості постійно бути в школі, звичайно, не має можливості забезпечити виконання тих вимог, які сьогодні існують в піднормативних актах. Ви знаєте, що з цього року введено, що крім медичної сестри загального профілю в школах має бути обов’язково лікар-дієтолог або хоча б медична сестра з дієтології, які повинні забезпечувати постійну присутність свою в школі. Тобто медична сестра або лікар повинні бути на кожному уроці фізкультури обов’язково, а дієтична сестра або лікар-дієтолог, обов’язково — під час харчування дітей безпосередньо в харчовому блоці.
Оксана Ващенко: Але, ви знаєте, от парадоксальна ситуація. З одного боку, можна погодитися, що безпосередньо в харчоблоці має перебувати такий фахівець, але як тоді пояснити рішення окремих шкіл, коли в вестибюлях продають чіпси, печиво, солодку воду, яку взагалі вживати не можна навіть дорослим, а дітям ти паче?
Олена Шевченко: Це надзвичайно слушне ваше зауваження. Ми на сьогоднішній день маємо таку велику проблему. Колись, якщо ви пам’ятаєте, в радянські часи це було правильно, коли існувала така дисципліна як гігієна дітей і підлітків і функція контролю за цим була покладена на санітарно-епідеміологічну станцію. Проводилися рейди, відбувалися перевірки, і звичайно, що такі шкідливі продукти були заборонені практично для використання в школі. На сьогоднішній день, на жаль, комерційні питання виходять на перше місце, а культура харчування та контролю у нас дійсно надзвичайно страждає.
Оксана Ващенко: Так. І чого ж тоді ми дивуємося, що у нас випускники, старшокласники лише на вісім-десять відсотків мають нормальний рівень здоров’я! Хто з нами зараз на зв’язку? Слухаємо вас.
Слухач: Меня Ирина зовут, я из города Днепродзержинска. Вы знаете, у меня, скорее, не вопрос, а такая реплика. Вы знаете, в этом году мы отмечали тридцатилетие нашего выпуска в школе, и первое, что мы вспомнили, один из основных вопросов, который мы вспомнили, мы вспомнили урок физкультуры, как мы все вместе прыгали через «козла». Понимаете? Через тридцать лет физкультура осталась в памяти! Это было интересно, мы играли, с нами занималась преподаватель, и она уделяла нам очень много времени. А сейчас?..
Оксана Ващенко: Зараз ви такого не бачите по своїх дітях, онуках?
Слухач: Нет, сейчас детям довольно скучно на уроках, потому что какие-то нормативы, какие-то требования и учитель занят своим, а дети бегают, играют в футбол или в волейбол. И им не уделяют такого внимания. И что мы получаем в результате? Защищать в армии нам некому, потому что мальчики слабенькие здоровьем, а девочки слабы здоровьем в том, что не могут нам подарить здоровых внуков, и большая часть их теперь рождаются через кесарево сечение. Вот это все последствие того, что мы отказываемся от физкультуры.
Оксана Ващенко: Дякую вам за те, що долучилися до нашої розмови. От, ви знаєте, під час перерви на рекламу ми так само з нашим звукорежисером згадали, які у нас були уроки фізкультури. І справді, «відмазатися», умовно кажучи, тоді було надто складно. Хто з нами далі? Слухаємо вас.
Слухач: Добрый день! Киевлянка Елена. Я считаю, что вот эти разговоры — это все балабольство. Особенно представителя Киеврады. Она что, не знает, что стадионы, которые строила вся страна, мои дети имели возможность заниматься теннисом, парусным спортом бесплатно, закрытые корты были. А теперь напротив школа, там, где умницы занимаются. Это что, женщина-руководитель не знает, что у детей забрали часть территории и написали, что там будет собор?!
Существует еще плюс ко всему, что для того чтобы ребенок был здоров, существуют сегодня санитарные нормы кислорода, которые нужны организму. А его нет. Вы зайдите в классы — там воняет потом, дети растут, развиваются и этого ничего нет.
И еще я хочу сказать, если у нас только посмеют забрать эту территорию школы, и детей оттуда, мы все поднимемся, мы не отдадим, школе семьдесят лет. Все.
Оксана Ващенко: А тут, це де?
Слухач: Это возле Центрального стадиона. Это старая киевская школа, которой семьдесят лет. В ста сорока пяти странах мира преподают наши выпускники. Спасибо.
Оксана Ващенко: Дякую. Зрозуміло. Є безліч нарікань, існують питання, але тим не менше, ви маєте відповідь?
Олена Шевченко: Перш за все, я не представник Київради, і, на жаль, можливо, на щастя, питанням функціонування додаткових структурних складових, саме стадіонів, знаходиться поза межами нашої компетенції — це Головне управління охорони здоров’я. Єдине, за що я можу відповідати, це за організацію на сьогоднішній день медичних оглядів, медичного забезпечення в школах.
Оксана Ващенко: Але, ви знаєте, прозвучала слушна думка, яка стосувалася того, що дуже багато було раніше гуртків, спортивних секцій. Де діти могли займатися безплатно. А от зараз їх немає, то яким чином дітей долучити до спорту, до здорового способу життя? Бо ми ж говоримо, що все починається з родини, все починається з того, в яких умовах зростає дитина. Але таких умов тим самим їм не створено, самі ж і не створюємо, а потім дивуємося, чому так. От що зі спортивними секціями?
Олена Шевченко: На сьогоднішній день, я хочу сказати, те, що я знаю, володію достеменною інформацією, за останній рік по місту Києву, до речі, навпаки, стали розвиватися стадіони по районах. Безпосередньо можу сказати за Голосіївський район, за Соломенський район, де створені стадіони для дітей, створені спортивні площадки, майданчики для заняття тенісом, створено майданчики для занять волейболом, баскетболом, футболом. Тому потихенько, слава Богу, влада повертається до саме питання формування здорового способу життя.
Оксана Ващенко: Але спортивний майданчик, це фактично де можна цим займатися. А от спортивні секції можуть функціонувати? Влада може брати, от міська влада, брати на себе забезпечення ними хоча б дітей з багатодітних сімей, щоб вони не шаталися по вулицях?
Олена Шевченко: Однозначно, такі заходи необхідно робити. Й починати це треба знову ж таки зі школи. Ви правильно піднімаєте це питання. Ви пам’ятаєте, знову ж таки, якщо повернутися до наших радянських часів, при школах працювали гуртки, і там дітьми займалися вчителі, викладачі праці, які займалися певними гуртками з дівчатками, інші викладачі займалися з хлопчиками. Це дійсно те, що необхідно розвивати на рівні школи, й це питання відноситься до освіти, перш за все.
Оксана Ващенко: Будь ласка, хто з нами далі?
Слухач: Хотілося б висловити думку. От оцінка по фізичній культурі впливає на шкільний атестат і на його рейтинговий бал при вступі до університетів. Тому під приводом благих намірів освітня мафія продовжує лобіювати масове залучення до контрактної освіти нових і нових ошуканих вкладників вищої освіти. Це Юрко Долина, автор освітньої реформи в головах українців.
Оксана Ващенко: Можливо, це була більше ремарка. Бали, наскільки оцінка була мотивацією до дії? Зараз від оцінювання відмовилися. Ну, добре, перші класи — вони ще зовсім маленькі. Але це перший крок, це означає, що таке оцінювання може бути поступово відмінене вже далі й для старшокласників. От ця мотивація у школярів, на вашу думку, чи не зникне зовсім? Що дитина не захоче займатися фізкультурою, а знайде дуже багато причин, щоб цього не робити, оскільки це не буде впливати ні на загальний бал, ні на атестат, ні на що це не буде впливати.
Олена Шевченко: Дякую за запитання. Ви знаєте, я думаю, що навпаки. Ми з вами на початку проговорили, що саме той підхід, який сьогодні держава вирішила започаткувати, крок, який вирішили зробили — це відмінити оцінок у першому класі саме для того, щоб дітей вмотивувати, зацікавити заняттями фізкультурою, і розвинути певні здібності. І це призведе до того, що якраз діти до п’ятого класу окріпнуть, наберуться здоров’я певного, укріплять систему і фізичну, і нервову, й виховають у своєму мозку підхід до того, що здоров’я, це, перш за все те, чим вони повинні займатися. І фізичною культурою в тому числі. А мотивацію знімати, відмінювати оцінювання в старших класах не можна. І я вважаю, що цього не буде зроблено, тому в дійсності ми маємо на сьогодні, на жаль, хвору націю.
Оксана Ващенко: Скажіть, а от на якому рівні, якщо ми говоримо про столицю, школи укомплектовані фахівцями з фізичної культури, вчителями, викладачами?
Олена Шевченко: На жаль, не можу сказати. Це питання стосується фізкультури, а я по медичних працівниках володію інформацією. Це до Міносвіти запитання, так.
Оксана Ващенко: Будь ласка, хто з нами далі? Слухаємо вас.
Слухач: З Тернопільщини дзвонять. Я працюю в освіті давно, але не в фізкультурі. Я вважаю, що діти хворіють, і мають працювати на фізкультурі. І я вважаю, що батьки мають право вимагати, щоб учитель оцінював їхні знання. Одні хочуть, щоб не оцінювали, нехай їх не оцінюють. А якщо хочуть батьки, щоб оцінювали, нехай оцінюють.
Оксана Ващенко: А для чого оцінювати, що це дасть?
Слухач: А якщо дитина захоче кудись вступити, йому треба буде оцінку з фізкультури. І його батьки скажуть, що нехай учитель оцінює мою дитину. Не тільки так, що міністр сказав там не оцінювати, а батьки ж також мають якесь право голосу. Я так вважаю.
Оксана Ващенко: Ясно. Зрозуміло. Будь ласка, ми готові послухати ще одного слухача, зважаючи на те, що існують різні позиції стосовно того, добре це чи погано, що оцінки з фізкультури відмінили для перших — четвертих класів. Добрий вам день! Слухаємо вас.
Слухач: По поводу оценок, я думаю, что это плохо. А вот по поводу всего остального, когда вы разговаривали, в первую очередь, это все должно идти с семьи, воспитание детей. А у нас получается, что родителям проще дать двадцать-тридцать гривен, чтобы он поехал куда-то на дискотеку, еще куда-нибудь, чтобы только ими не заниматься. И в плане еды то же самое. Посмотрите, у нас дни рождения для детей делают в Макдональдсах с «хеппи-милами», вместо того, чтобы приготовить что-то дома, или еще что-либо, устроить для детей интересный праздник. Вот от этого мы потом и получаем то, кто у нас вырастает, и как они бегают, и все остальное.
Оксана Ващенко: Дякуємо за те, що долучилися. Ми тут жодним чином не перекладаємо відповідальність на когось, але аналізуємо з точки зору, що має зробити та зобов’язана держава. А що зобов’язана й має зробити родина — це на совісті кожного з нас. Хто з нами далі? Слухаємо вас.
Слухач: Это Александр, Киевская область. Физическое воспитание, конечно, играет огромную роль в жизни человека. Но все получается так оттого, что мамы, которые рожают детей, пьют, курят, едят не те продукты, которые положено им, и в итоге все это накапливается и накапливается. Что можно сделать? Можно сделать так, что запретить в школах какие-либо химические всевозможные продукты, какие дети любят. Это раз. А во-вторых, разрешить школьникам постановлением Кабмина или от какой-нибудь партии, они же сейчас держат все оздоровительные центры, стадионы, бесплатный доступ к любым спортивным сооружениям. И разрешить им там заниматься. Это будет уже большой плюс, а не просто говорильня, что у нас все плохо.
Оксана Ващенко: Дякую. Зрозуміло. От як ви можете відреагувати на ось таку рекомендацію? Наскільки це реально безкоштовно започаткувати таке для наших дітей?
Олена Шевченко: Надзвичайно слушна та толкова рекомендація. Але знову ж таки повторюся, це можна започаткувати на рівні школи, розвиваючи певні гуртки. І для цього навіть не потрібно надзвичайно великих затрат, для цього потрібно лише бажання та наявність фахових викладачів.
Оксана Ващенко: Але які керівники шкіл у нас це зроблять? Наскільки вони готов до таких новацій? Чи це теж не ваша компетенція, так? Добре. Була, скажімо, пролунала думка стосовно того, що медичні огляди, які здійснюються безпосередньо в школі, не зовсім ефективні, вони не виявляють рівень, скажімо, завантаженості, фізичного навантаження на дітей. От що з цим робити?
Олена Шевченко: Дякую вам. Це надзвичайно слушне запитання. Саме з 2010 року перенесено акцент проведення медичних оглядів зі школи на поліклініки, на амбулаторії за місцем проживання дітей. І лишень, я повторюся, в сільських, віддалених регіонах дозволено з цього року, знову ж таки, виїзди цих бригад для проведення медичних оглядів. Для чого це зроблено? Це зроблено для того, щоб медичні огляди на сьогоднішній день в дійсності повинні відбуватися за місцем проживання дитини в присутності батьків. Щоб батьки бачили й розуміли ту проблему, яка існує на сьогоднішній день. І щоб лікар мав можливість повноцінно, якісно оглянути дитину.
На сьогоднішній день по місту Києву в усіх лікарських амбулаторія, в усіх поліклініках дитячих працюють медичні працівники, які націлені саме на день школяра. День школяра у нас у столиці започатковано по четвергам. Це говорить про те, що саме в четвер зібрані там абсолютно всі фахівці, які можуть оглянути дитину за необхідності. Але наголошую, що дитина може оглядати