Программа «РозворотUA» — совместный проект информационного агентства «ГолосUA» и «Радио Эра FM». Звучит по средах на волнах этой радиостанции.
Эфир за 14.03.2012 г. Ведущая — Татьяна Хмельницкая.
Тетяна Хмельницька: Мої вітання всім, хто зараз на хвилі «Радіо Ера FM»! Перед мікрофоном Тетяна Хмельницька. Ласкаво прошу на програму «РозворотUA». Нагадаю, що «РозворотUA» — спільний проект «Радіо Ера FM» та інформаційного агентства «ГолосUA».Отже, давайте про проблеми будемо говорити вголос. Можливість і доцільність повернення заощаджень вкладникам радянського «Ощадбанку». А от чому бажане стає наближеним до реальності лише напередодні виборів? Відповідь на це запитання ми даватимемо упродовж наступної години. У нашій студії народні депутати України від фракції КПУ Спиридон Кілінкаров. І від фракції Партії регіонів Володимир Олійник. Мої вам вітання!
Розпочнемо із запитання: чому саме зараз згадали про повернення втрачених заощаджень? Попрошу тут короткі відповіді. Будь ласка, Спиридон Кілінкаров.
Спиридон Кілінкаров: Я думаю, что это ошибочное мнение, что только сейчас вернулись к этому вопросу. На самом деле я провожу каждую неделю прием и каждую неделю два-три человека это те люди, которые приходят с вопросами возврата этих сбережений. Другое дело, когда есть периоды, когда власть этих людей слышит и как-то реагирует, а есть периоды, когда она просто их не слышит. Вот, собственно, и все. А вопрос этот остается актуальным и остается на протяжении всего периода с момента потери этих сбережений в «Сбербанке».
Тетяна Хмельницька: Так, тим, кому потрібно повернути, це питання завжди буде актуальним, а от для тих, хто мав би повернути…
Спиридон Кілінкаров: Я честно скажу, не видел еще человека, который не хотел бы их вернуть. Все хотят вернуть свои деньги.
Тетяна Хмельницька: Я про актуальність цього питання для тих, хто хоче їх повернути, і для тих, хто має їх повернути. Це два абсолютно різних питання. І по-різному повертаються до цього питання. Володимир Олійник, будь ласка.
Володимир Олійник: Це зобов’язання держави перед вкладниками. Але чому зараз ставиться питання про повернення вкладів, продовження повернення? Тому що в 2009 році мінус п’ятнадцять відсотків падіння ВВП було, то про яке повернення можна було вести мову? В 2010 році почалося зростання — плюс п’ять відсотків, сьогодні так само ми бачимо, що є перспективи на 2012 рік десь до п’яти відсотків, і тому, якщо зароблено кошти, то потрібно проводити й виплати і виконувати зобов’язання та соціальні програми. І все це робиться, виходячи з можливостей держави.
Тетяна Хмельницька: Добре. Тоді давайте про можливості держави ми з вами й поговоримо. Які економічні досягнення свідчать про те, що в Україні є достатньо грошей для таких виплат. Будь ласка, Спиридон Кілінкаров.
Спиридон Кілінкаров: Если говорить конкретно по этому вопросу — по сбережениям граждан, то я думаю, что те решения, которые принимаются сейчас на уровне Кабинета министров недостаточны. И проблема как раз заключается в том, что нет абсолютно никакой системности в решении этого вопроса. Я, например, считаю, что те сбережения, которые были потеряны гражданами, в том числе нашей страны, должны быть признаны внутренним долгом нашего государства. Государство должно взять на себя эти обязательства. Но до сих пор таких обязательств нет. Обязательства о стопроцентном возврате тех сбережений, которые остались, если власть хочет заручиться все-таки поддержкой и доверием наших людей, в том числе и вкладчиков банка. Это дело чести власти — выплатить эти сбережения.
Тетяна Хмельницька: Добре. А якщо у нас немає визнання внутрішнього боргу, виходить, що у нас немає певних зобов’язань. Тоді чому ми повертаємося до цього питання?
Спиридон Кілінкаров: А потому что это все происходит абсолютно спонтанно и мозаично. Я еще раз говорю: нет абсолютно никакой системности в этом вопросе. Если бы, скажем, мы признали это внутренним долгом нашего государства, то мы обязаны были бы в бюджете прописать отдельной строкой выплаты по возможностям государства, может быть, это будет миллиард, может быть, шесть миллиардов, может быть, пять. Но вот прошло двадцать лет, а государство выплатило людям всего-навсего, если мне память не изменяет, девять миллиардов до 2008 года, и шесть миллиардов, которые выплатила Тимошенко вот в 2008-м или 2009 году. И вот сейчас планируется выплатить еще шесть миллиардов. А все остальные годы практически этим вопросом никто не занимался.
То есть, чтобы вы понимали, на сегодняшний день фактически пять человек, скажем, в структурах власти, занимаются вопросом возврата сбережений. До сегодняшнего дня нет даже реестра тех людей, которые положили в то время свои сбережениям в банк. Это раз. И второе, до сегодняшнего дня мы можем с моим коллегой лишь приблизительно говорить, о каких суммах идет речь по возврату этих сбережений. Порядка ста тридцати двух миллиардов.
Тетяна Хмельницька: Це загалом повністю вся сума, якщо порахувати всі заощадження?
Спиридон Кілінкаров: Но я думаю, что если был бы составлен реестр, то эта сумма была бы гораздо ниже, чем та, которую мы называем, потому что ни он, ни я, ни кто-то другой в нашей стране на самом деле не знает, о какой конкретной сумме идет речь.
Тетяна Хмельницька: Добре. Я вам дякую. Виплати розпочалися, якщо ми говоримо про «Юлину тисячу» в січні 2008 року. Я запрошую Володимира Олійника до відповіді на запитання про економічні досягнення.
Володимир Олійник: Я хочу сказати про те, що повинні бути джерела для цього, й тому сьогодні називається як мінімум три види джерел. Це, перш за все, зростання економіки на п’ять відсотків дозволило все-таки мати певні надходження до бюджету, і стоїть питання про коригування бюджету, тобто перегляд бюджету, щоб передбачити ці видатки.
Друге джерело, це безперечно достатньо ефективно працювала і податкова та митна служби, тому що з тіні виводилися кошти. В тіні дуже великі оборони є, й треба поступово з тіні виводити кошти. І третє, це вводити нові податки, не соромитися, в тому числі й податок на розкіш, що дозволить так само мати додаткові надходження та виконати ці зобов’язання.
Ці зобов’язання, на мій погляд, не популістські, тому що життя після 31 жовтня не завершується. І всі ті, хто говорить, що це робиться під вибори, то наступні вибори будуть президентські, й тому це продумана планова робота Президента України спільно з Верховною Радою та урядом для того, щоб повернути кошти громадянам, що ми зобов’язані були зробити за рахунок тих зниклих заощаджень Радянського Союзу.
Спиридон Кілінкаров: Единственное, если можно, я добавлю здесь еще один момент? Речь на самом деле идет о том, что по подсчетам и Кабинета министров, и Администрации Президента, речь идет о том, что часть средств, которые будут выплачиваться людям, останутся на депозитных счетах, и по их прогнозам, это будет где-то порядка семидесяти процентов, которые останутся на счетах под проценты, а тридцать процентов люди захотят получить. Будет это так или не будет, мы пока об этом можем только теоретически говорить. Но то, что касается мотивации для того, чтобы оставить эту тысячу, я, честно говоря, очень сомневаюсь, что люди пойдут на такой шаг, исходя из тех проблем, которые сегодня есть реально у них, это раз. А второе, той ставки по депозиту, даже если они положат эти деньги под двадцать пять, даже под тридцать процентов годовых, все-таки, если разбить эту сумму в двести пятьдесят — триста гривен на двенадцать месяцев, это получится 20-30 гривен в месяц. Думаю, что это принципиально для людей вопрос не решает.
Хотя, я еще раз говорю, что возвращать любые социальные выплаты нужно. Даже если сегодня власть примет решение выплатить эти шесть миллиардов этим людям, я считаю, что этой ей пойдет в позитив хотя бы потому, что эти деньги оживят немножко внутренний рынок потребления, люди будут идти на рынки, в магазины и покупать товары и услуги. Кроме этого, я хочу сказать, единственное, что на самом деле людей возмущает — у нас буквально вчера состоялась акция протеста чернобыльцев возле областной администрации, вот они задают вопрос, на который трудно в этой ситуации ответить. Они говорят: если в стране был кризис, вы лишили нас компенсаций, то каким образом в течение месяца или полутора-двух месяцев появляются дополнительные ресурсы для проведения, так сказать, такого рода социальных выплат? Хотя, я еще раз подчеркиваю, что я за то, чтобы социальные выплаты максимально производились в том числе в условиях кризиса, потому что это позволит оживить внутренний рынок.
Володимир Олійник: Я хотів сказати, що ресурсна база була більш потужною, якби, наприклад, ми не мали такої високої ціни на газ, бо це десь п’ятдесят-шістдесят мільярдів у рік ми переплачуємо. Але питання не тільки в тому, що ми переплачуємо, це робочі місця, це конкретність самої економіки. І тому в цьому відношенні треба працювати.
В той самий час, я абсолютно погоджуюся, дуже важливо, що ці кошти, якщо хтось і використає, зніме їх, то він реально віддасть їх у економіку, буде рівень споживання зростати, а значить, економіка буде більше виробляти. Але Президент поставив завдання перед Кабміном знайти механізми та пропозиції для того, щоб ці кошти залишилися на рахунках банку, і могли б бути використані як довготривалий кредитний ресурс. І ми поки що чекаємо на такі пропозиції, що вони будуть зроблені.
На що спирався Президент? У тому числі й на соціологічні дослідження, де третина українців у принципі заявила про те, що вони могла би їх залишити в банку для того, щоб… Будемо говорити так, за певних умов. Але, я думаю, що ми це почуємо в пропозиціях.
Тетяна Хмельницька: Давайте проведемо внутрішнє дослідження… /> Я, зокрема, пропоную нашим слухачам зараз, ви маєте ще у найближчий час десь тридцять хвилин для того, щоб визначитися й написати нам на електронну скриньку. Якщо ви були вкладником «Ощадбанку», й ви розраховуєте отримати тисячу гривень, наприклад, тих, що вам повертає держава, ви їх залишите в банку чи ви захочете забрати та одразу використати? Будь ласка, надсилайте…
Володимир Олійник: Треба, напевно, ще уточнити, за яких умов. Якщо умови будуть гарними, то чому б не залишити?
Тетяна Хмельницька: Добре, за гарних умов, не будемо просто говорити, яких, не знаючи конкретно.
Володимир Олійник: Але за яких, це треба конкретно сказати, а не так, щоб…
Тетяна Хмельницька: Але в будь-якому разі, у нас ще не виплачують цю тисячу гривень, пане Володимире, тому ми проведемо внутрішнє дослідження.
Володимир Олійник: Я й не заперечую, я просто кажу, що повинна бути коректною постановка запитання.
Тетяна Хмельницька: Будь ласка, пишіть нам на адресу efir@radioera.com.ua — це наша електронна скринька. Це не репрезентативне опитування у нас буде, але втім ми почуємо точки зору наших слухачів. І я хотіла би все-таки уточнити, кому та чому вірити? Давайте пригадаємо, що громадянам два роки втовкмачували з екранів телевізорів, і з радіоприймачів, і зі сторінок друкованих ЗМІ, що гроші відсутні, грошей немає, і тут раптом такий атракціон соціальної щедрості. Поясніть, у що вірити? Будь ласка, пане Володимире.
Володимир Олійник: Якщо вести розмову про те, що грошей немає, то ми вели б розмову про те, що загальна сума соціальних зобов’язань 170 мільярдів. Якщо додати ще й цю суму, то це, знаєте, практично бюджет держави. Й тому в цьому відношенні виконати зобов’язання сповна неможливо. Але коли ми говорили про те, що виплати будуть і чорнобильцям, і афганцям, і всім інших соціальним групам, то мали на увазі, що не гірше, ніж до попереднього періоду. Тому що й попередні склади уряду та Верховної Ради, як би вони себе не називали там демократичними, зупиняли соціальні виплати, бо грошей сповна немає.
Але тут, знаєте, виходить такий цікавий момент: не платять — критикують, тільки заявили про те, що держава буде тисячу виділяти на компенсацію по вкладах, — також критикують. Я думаю, що треба діяти й виплачувати людям по зобов’язаннях, які взяті державою.
Спиридон Кілінкаров: Я думаю, что в отношении критики по социальным выплатам, о чем сегодня слышно из уст оппозиции, это абсолютно деструктивно. И уверен, что люди как раз не разделяют эту точку зрения, люди сегодня в условиях кризиса ждут от власти как раз этой поддержки. По всем категориям выплат, еще раз подчеркиваю, и по вкладам «Сбербанка», и чернобыльцам, и афганцам. Все категории льготников в этом заинтересованы.
Тетяна Хмельницька: Я перепрошую, пане Спиридоне, але як можна порівнювати, наприклад, ухвалення пенсійної реформи та пенсійного законодавства з виплатою цієї тисячі? Тисячу ви завтра вийдете на вулицю та витратите її, і її не буде, а пенсійна реформа — це довготривалий процес, який буде впливати на кожного громадянина з роками.
Спиридон Кілінкаров: Я с вами полностью согласен, и в отношении пенсионной реформы ни я лично, ни фракция коммунистов не голосовали, и мы вообще считаем, что это была не реформа, а просто банальное повышение возраста выхода на пенсию…
Тетяна Хмельницька: Але процес запущений. Так, ви не брали в ньому участі, але процес запущений.
Спиридон Кілінкаров: Нет, процесс запущенный на сегодняшний день, но я еще раз повторяю, что это вопрос политической ответственности. Знаете, вот мне всегда нравится, когда критикуют политиков, особенно избиратели, когда они задают такой конкретный вопрос. На самом деле политики такие, какие они есть, только лишь потому, что их такими делают избиратели. И каждый несет, в том числе персональную ответственность за то, как они голосовали. Если сегодня та или иная фракция голосует, скажем, за пенсионную реформу или за судебную реформу, то каждый избиратель, опускающий бюллетень за эту партию, должен понимать, что часть ответственности, в том числе, лежит и на нем. Знаете, это политика.
Что такое партия? Это инструмент, которым пользуются люди для реализации определенных задач. Вот скальпель в руках хирурга — это оружие для спасения человеческой жизни. А скальпелем в руках…
Тетяна Хмельницька: Скільки політики в питанні виплати вкладникам колишнього радянського «Ощадбанку»? От зі ста відсотків, скільки відсотків політики в цьому питанні, на ваш погляд?
Спиридон Кілінкаров: Я думаю, что здесь процентов, наверное, на семьдесят точно есть политика. Но политика есть при решении любого вопроса. Вот что правильно было сказано, что любое решение власти, какое бы она не принимала, имеет политическую составляющую в любом случае. Отняли льготы или дали льготы — есть политическая ответственность за то или иное решение. Здесь, я нисколько не скрываю, тоже есть элемент политики, без этого просто не обходится.
Тетяна Хмельницька: Дякую. Пане Володимире, ви скільки відсотків політики бачите в цьому питанні виплати тисячі гривень вкладникам «Ощадбанку»?
Володимир Олійник: Ви знаєте, важко у відсотках говорити, але добрі слова оцінюються по-одному, а якщо якісь погані справи робляться, по-іншому. І тому, як ти не роби, але обов’язково буде оцінка виборців. Подивимося по виборах. Питання стосується іншого. Я вам скажу, що безперечно, можна було б нічого не робити з пенсійним законодавством. А навіщо? Потихенько зменшуємо платежі й доводимо до абсурду. Приходять чоловік і запитує: «Яка в мене пенсія»? — А сто. Тому що солідарна система показала, що коли багато працюючих, то тим, хто на пенсійному забезпеченні, добре. А коли, як ви бачите, сьогодні старішає населення, таке і в Європі спостерігається, й менше працюючих, і робочих місць менше, що робиться? Знижується рівень соціального забезпечення. І тому певні кроки треба було робити. Вдалі чи невдалі, покаже час. Але інших пропозицій не було. Була пропозиція просто нічого не робити.
Тетяна Хмельницька: Пане Володимире, я поставлю запитання. Пенсійна реформа запроваджувалася для того, щоб вирішити глобальну проблему глобального дефіциту Пенсійного фонду. Ви і представники влади взагалі, міністри кричали практично, у них був такий крик душі, що дефіцит Пенсійного фонду просто страшенний і нам потрібно вирішувати це питання. І тут раптом в уряду знаходяться додаткові гроші, щоб до кінця року виплачувати людям по тисячі гривень…
Володимир Олійник: Ще раз кажу, Пенсійний фонд формується по-особливому і повинен по-особливому формуватися. Він не повинен формуватися за рахунок бюджету. Ми ж догралися до того, що держбюджет підставляє плече Пенсійному фонду. А що значить із бюджету? А це наші кошти, це додаткове навантаження на економіку. Й тому в цьому відношенні потрібно зрозуміти, що бюджет ніякого відношення не має до Пенсійного фонду, який повинен працювати за своїми законами.
Тепер питання про те, я ще раз повторюю, що влада приречена робити певні кроки, навіть якщо це помилкові кроки, то їх краще виправити, ніж нічого не робити. Бо оце неробство й довело до кризи.
Тетяна Хмельницька: Чітке запитання: скажіть, будь ласка, виплата буде відбуватися з держбюджету?
Володимир Олійник: Так, виплати будуть із бюджету.
Тетяна Хмельницька: Чи, можливо, влада знайде інвесторів, які будуть платити людям, цим шести мільйонам, яким не виплатили по цій тисячі гривень?
Володимир Олійник: Я вам пояснюю. Якщо ви мене почули, можливо, якщо не почули, тоді я ще раз пояснюю, що є зароблені кошти в економіці. Частину потрібно ще отримати за рахунок додаткових податків — податку на розкіш, у тіні багато грошей, які треба вилучити й долучити до бюджету. І саме головне, сьогодні після прийнятого рішення прозвучала чітка заява, що не буде ніякого друкарського способу, друкування гривні не буде, емісії не буде. І немає запозичень. Бо, як ви знаєте, коли були б запозичення Міжнародного валютного фонду, тоді нас опозиція критикувала би, що ми звідти гроші беремо на це. От якраз у 2008 році з цих грошей пробували віддавати. А це гріх великий, коли ви позичаєте у сусіда й віддаєте іншому. Заробіть гроші й віддайте, це краще. Це краще для економіки.
І знову ж, хочу спростувати всякі спроби звинуватити нас у тому, що це робиться під вибори, і буде високий рівень інфляції й таке інше. Всі економісти говорять, що при загальній масі 250 мільярдів гривень в обігу, шістнадцять мільярдів несуттєво вплинуть практично на інфляцію та на інші проблеми. Але влада ж то тридцять першого жовтня не завершує своє існування. Далі будуть президентські вибори. Як ви думаєте, могли би закласти самі собі «бомбу»? Ні, економісти, урядовці та в цілому, як кажуть, Верховна Рада буде контролювати ці параметри, щоб не зірвати інфляційні процеси, щоб не було суттєвого тиску на гривню й таке інше. Й тому, я ще раз наголошую, що це продумана політика влади, але її потрібно контролювати.
Тетяна Хмельницька: Нагадую, що ви слухаєте програму «РозворотUA». Перед мікрофоном Тетяна Хмельницька. Відповіді на ваші запитання сьогодні дають народні депутати Спиридон Кілінкаров від фракції КПУ та Володимир Олійник від фракції Партії регіонів.
Отже, ми спинилися на такому дуже тонкому запитанні: це питання інфляції. Але питання інфляції в контексті виплат — повернення заощаджень вкладникам радянського «Ощадбанку». І я просила, щоб ви, шановні радіослухачі, коментували, надсилали свої листи на електронну скриньку.
Пане Спиридоне, скажіть, будь ласка, зараз, до речі, представники опозиції наводять факти, що якщо ці виплати відбудуться, то країна має готуватися дійсно до гіперінфляції. Як ви прокоментуєте цю ситуацію?
Спиридон Кілінкаров: Думаю, что гиперинфляции не будет. И справедливости ради я хочу сказать, что как раз вот те выплаты, которые делала в свое время Юлия Тимошенко, шли не за счет средств Международного валютного фонда, а это те средства, которые оставило правительство Азарова в размере двадцати четырех миллиардов. Если уже говорить откровенно. Перед выборами 2007 года та же…
Володимир Олійник: Тогда даже двадцать семь было.
Спиридон Кілінкаров: Да, двадцать семь было. Поэтому это не вызвало абсолютно никакой инфляции, и, я думаю, что сегодня тоже речь о большой инфляции не может идти. Безусловно, инфляция будет, но, скажем, та сумма, о которой идет речь, серьезно не повлияет. Это раз. А второе, я еще раз говорю, что все социальные выплаты, которые будет делать сегодня власть пойдут в позитив, потому что все эти социальные выплаты будут направлены на внутренний рынок. Люди, которые получат по тысяче гривен дополнительно к пенсионному обеспечению, по социальным статьям, это все пойдет на оживление внутреннего рынка.
Вот я закончу свою мысль. Казалось бы, где связь, между, скажем, пенсионерами и малым и средним бизнесом? А она абсолютно прямая — если пенсионерам не повышать социальные стандарты жизни, то, я думаю, что предприниматели на рынках, в сфере услуг просто не смогут вести свой бизнес, потому что нет такой категории людей, которая бы сегодня не пользовалась их товарами и услугами. Поэтому задача власти в условиях кризиса как раз дать возможность наполнить карман избирателя деньгами для того, чтобы он мог стимулировать внутреннее потребление, внутренний рынок. И тогда это приведет к определенному росту экономики, и никакой инфляции не будет.
Тетяна Хмельницька: Я нагадую слухачам, що я звернулася до вас із запитанням: якби вам запропонували, наприклад, залишити тисячу гривень у банку чи забрати їх на руки — щоб ви вибрали? Надсилайте свої листи на електронну скриньку: efir@radioera.com.ua.
У нас залишилися дуже важливі запитання, на які ми маємо сьогодні дати відповідь, це: кому буде виплачуватися, скільки буде виплачуватися й коли буде виплачуватися? Кому, скільки та коли будуть виплачувати цю тисячу гривень? У нас є слухачі, які мають також і свої запитання, так що ми долучаємо вас до ефіру. Прошу.
Слухач: Добрый день! Сергей, Киев. Скажите, пожалуйста, в советское время, когда зарплата была семьдесят рублей, сто рублей, сто пятьдесят рублей, люди откладывали деньги на эту сберкнижку. И когда вот у людей собиралось пять тысяч рублей на этой книжке, можно было купить советский автомобиль. А что мы сегодня купим за пять тысяч гривен? Мы купим украинский автомобиль при нынешней его цене? Спасибо.
Спиридон Кілінкаров: Абсолютно правильно и справедливо.
Тетяна Хмельницька: Так ви про оцінку грошей узагалі? Коротко прошу відповідь.
Спиридон Кілінкаров: Речь идет об индексации тех вкладов. И на самом деле тот механизм, который применялся, в разных республиках, кстати, по-разному, есть и в соотношении один к трем, и один к одному, и один к 0,5, но в данной ситуации радиослушатель абсолютно прав. Если даже взять, скажем, по цене хлеба на тот момент самого дорогого, который стоил двадцать шесть копеек, то как минимум можно было на один советский рубль купить приблизительно пять булок хлеба, грубо говоря. То на сегодняшний день, конечно, это соотношение абсолютно несправедливое.
Но даже при условии этого несправедливого соотношения осуществить выплаты в полном объеме государство Украина не в состоянии. Это надо признать и на самом деле это факт. Это несправедливо, но…
Володимир Олійник: Тут я погоджуюся, але частково чому? Тому що це не зовсім коректне порівняння. Я наведу інше: якщо ми почнемо вимірювати від пляшки за радянських часів мінеральної води, то її півлітра більше коштувало, ніж літр пального, були великі дотації з боку держави. Й тому, яке ціноутворення сьогодні та у колишній державі — це дві різні системи. Тому я ще раз говорю, тут є проблеми.
Спиридон Кілінкаров: Мы с долларом можем сравнить.
Володимир Олійник: Але я ще раз кажу, тут є проблеми. Питання стоїть про інше, що це реальні платежі, я ще раз наголошую, і вони пов’язані з тим, що зафіксовані й держава взяла на себе ці зобов’язання. І я переконаний, що вони не будуть мати таких великих негативних інфляційних наслідків, і тиску на гривню, на курс гривні.
Тетяна Хмельницька: Це соціальні ініціативи Президента?
Володимир Олійник: Я ще раз кажу, можна і так вважати. Але якщо вони будуть підтримані парламентом за рахунок внесення змін до бюджету, а по цьому ми вже мали прецеденти, то це нормальні підходи. Тому що, я ще раз наголошую, що от я…
Спиридон Кілінкаров: Вот для примера, Российская Федерация приняла решение и признала это внутренним долгом страны.
Тетяна Хмельницька: Вони юридично це оформили?
Спиридон Кілінкаров: Да.
Тетяна Хмельницька: А у нас від виборів до виборів.
Володимир Олійник: Я вам хочу сказати, що питання потрібно щоб виконувалися, а не скільки визнавалося. Я от тут погоджуюся зі своїм колегою ось у чому. Це безперечно підтримає малий і середній бізнес, бо коли ведуть розмови про те, що сьогодні складно, то складно у зв’язку з тим, що коли в 2009 році відбулося падіння економіки, й купівельна спроможність населення знизилася, це найперше вдарило по малому та середньому бізнесу, бо це торгівля та послуги. І якщо ми сьогодні тільки дамо туди кошти, то вона оживе.
Слухач: Кирилл, Харьков. Советский анекдот был такой. «Раньше пирожок с ливером стоил две копейки, а презерватив — три. И на пять копеек так можно было погулять!» Так хотелось бы спросить: «Господин Олийнык, а сколько стоит одна резина колеса у вашего «Мерседеса», одна покрышка? И у господина Килинкарова, коммуниста, он же тоже, наверное, не пешком пришел. Расскажите, на чем вы приехали в студию?
Спиридон Кілінкаров: Я приехал на служебной «Шкоде». Вы зря так думаете. Знаете, есть художники, которые тонкой кистью рисуют картины, и есть люди, которые пытаются рисовать валиком черно-белым причем. Думаю, что в Верховной Раде, поверьте, там совершенно разные люди. И я понимаю ваше негодование в целом к депутатскому корпусу, но там есть бизнесмены, а есть и просто люди, которые занимаются политикой, поэтому…
Тетяна Хмельницька: Я думаю, ви дали відповідь на запитання. У нас не так багато часу. Будь ласка, пане Володимире, ваша відповідь слухачу.
Володимир Олійник: Ви хочете про колеса, а я хочу про сутність. Я ще раз кажу, що зобов’язання взяті й ми їх обов’язково виконаємо. І я ще раз кажу, що гарантією цього є те, що влада має за цим знову інший процес виборчий — це президентські вибори, і не може допустити таких процесів, які б негативно вплинули на економіку й у цілому.
Тетяна Хмельницька: Добре. Я пообіцяла слухачам, що ми дамо відповідь на три запитання обов’язково, це — коли, скільки й кому будуть виплачувати?
Спиридон Кілінкаров: Давайте, если можно, минутку по этому вопросу “коли, скільки й кому?”
Тетяна Хмельницька: Добре. Але спочатку я наведу аргументи для того, щоб ви могли дати чітку відповідь. Отже, що ми маємо по факту на сьогоднішній день? Коли будуть виплачувати: з першого червня й до кінця 2012 року має бути проведена часткова компенсація за знеціненими вкладами «Ощадбанку» СРСР. Скільки будуть виплачувати: у розмірі однієї тисячі гривень. Кому виплачуватимуть: Прем’єр-міністр України Микола Азаров, наприклад, уважає суперечливим рішення про повернення знецінених вкладів, але справедливим уважає, що це буде робитися по відношенню до тих людей, які недоотримали це відшкодування, обіцяне колишнім урядом. Тобто не всі отримають цю тисячу гривень?
Спиридон Кілінкаров: Не все. Речь идет о тех людях, которые… Всего таких двенадцать миллионов. Половина из них уже получила по тысяче гривен, а половина еще не получила. И вот здесь о справедливости Николай Янович не до конца сказал. На самом деле среди вкладчиков «Сбербанка» СССР есть разные категории людей. Там есть люди и вполне успешные, на руках у которых тоже находятся сберкнижки. И я в связи с этим хотел бы вернуться к тому, с чего я начал. На самом деле, если мы хотим системно подойти к решению этого вопроса, то первое, что надо сделать — это надо составить реестр тех людей, которые являлись вкладчиками «Сбербанка» СССР. Второе — надо определить их социальный статус. Третье — надо определить схему, по которой выплачивать эти сбережения.
Понятно, что людям, скажем, в возрасте семьдесят-восемьдесят лет и выше нужно, может быть, в полном объеме вернуть не тысячу, а три тысячи гривен. У кого-то есть разные вклады. Но подхода нет просто, понимаете? Нет системности в решение вот этого вопроса.
Тетяна Хмельницька: Зрозуміло. Пане Спиридоне, коротке підзапитання. Оця обіцянка, соціальна ініціатива буде виконана?
Спиридон Кілінкаров: Я думаю, будет, раз Президент об этом сказал. Вопрос: в какой форме она будет выполнена? То ли это будет прямая выплата тысячи гривен, то ли это будет, скажем, приведением к современным реалиям того долга, который был, с депозитом в банке. Я не могу пока сказать, каков будет механизм, его пока еще никто не видел и не слышал.
Тетяна Хмельницька: Добре. Пане Володимире, ви також дасте відповідь на це запитання. Але я останнього слухача запрошую до слова, а потім ми об’єднаємо. Прошу, ви в ефірі.
Слухач: Это говорит Григорий, село Малоивановка Луганской области.
Я очень хочу поблагодарить ваших гостей, которые присутствуют в студии, за то, что я услышал людей, которые могут говорить то, что мы хотели слышать. Почему? Потому что это не те горлопаны, которые выступают на телевидении… Ну, я что хотел спросить. Запитання такое. Когда у нас в Украине будут ответственные за то, что люди совершают преступления, типа как Юля, Луценко?
Тетяна Хмельницька: Пане Григорію, я вам мушу дякувати, тому що інакше ми не встигнемо дати відповідь на ще одну репліку. Я думаю, що ви спробуєте іншим разом по цьому питанню зателефонувати, це актуальна тема.
А щодо майстерності політика, то вона саме й полягає в тому, щоб говорити саме те, що ви хочете почути. А зараз я хотіла б почути відповідь на запитання: коли, скільки, як довго і кому будуть виплачувати ось ці компенсації по заощадженням від Володимира Олійника. Прошу, у вас є хвилина.
Володимир Олійник: Тут ми вже озвучили спільна позиції. Безперечно, будуть певні ще такі, я би сказав, деталізації через постанови уряду, але ми маємо вже певний досвід. Це ж не перша виплата цієї тисячі. Й тому, пам’ятаєте, які були тоді черги, яких треба уникнути, щоб люди не стояли із самого вечора. Потрібно, безперечно, подивитися й ту категорію, виділити тих, які вже мають похилий вік, і яким треба, як кажуть, видати першим, і це не є предметом для дебатів. Але є така категорія, які дійсно залишать цю тисячу в банках. Є. Це люди, які зароблять кошти. Не всі вкладники однакові за соціальним і матеріальним станом. Тому, я ще раз кажу, що до цього питання потрібно підійти вже з урахуванням досвіду й не допустити тих негативних тенденцій, які мали місце.
Тетяна Хмельницька: Дякую. У нас є ще лист на електронну скриньку. Нам написав Андрій Сторожко з Тернополя. Він запитує: «Скажіть, будь ласка, чому знецінені вклади «Ощадбанку» СРСР повинні зараз виплачувати сьогоднішні платники податків України? Нехай їх виплачують за рахунок тих, хто розграбував майно Радянського Союзу, або за рахунок продажу ще вцілілого державного майна». Отже, такі от запитання й така думка нашого радіослухача.
Дякую народним обранцям. Думаю, що у нас буде привід ще не для однієї зустрічі у зв’язку з соціальними ініціативами.