ПРОГРАМА «РОЗВОРОТ UA» — спільний проект «РАДІО ЕРА FM» та інформаційної агенції «ГОЛОС UA». Програма про найбільш актуальні питання поточного тижня, підготовлена журналістами агенції «Голос UA», звучить щосереди упродовж години в прямому ефірі «Радіо Ера». Початок ефіру о 19.50.
Ефір за 25.03.2009 р. Ведуча — Тетяна Хмельницька.
Тетяна Хмельницька: Мої вітання усім, хто зараз на хвилі “Радіо-Ера” ФМ, перед мікрофоном Тетяна Хмельницька і ми розпочинаємо з вами програму “Розворот.UA”. Нагадаю, що це — спільний проект “Радіо-Ера” ФМ та інформаційної агенції “Голос.UA”. Сьогодні ми розглядатимемо досить актуальну тематику, це питання спаду чи зростання нашого виробництва в Україні, які будуть подальші тенденції. Окрім того, ми разом із нашими гостями — а це Володимир Лановий та Людмила Супрун — розберемося, чи мають на сьогодні стратегію наші українські підприємства. Але на початку, перш, ніж ми зустрінемо у студії наших гостей, я пропоную послухати невеличкий сюжет, який підготували журналісти інформаційної агенції “Голос.UA”.
Кор.: Світова криза, як відомо, почалася і найбільш сильно позначилася на банківському секторі.У різних країнах намагаються уникнути колапсу фінансової системи, адже саме вона насичує економіку грошима. Кредити на будівництво, розвиток підприємств, споживчі кредити — без цього зупиниться розвиток економіки і, відповідно, збільшиться кількість безробітних, будуть згорнуті соціальні програми тощо. Чим це загрожує, розуміє влада більшості країн світу. Тому намагається будь-якою ціною врятувати банки. Іноді допомога надходить із несподіваних, і навіть кримінальних джерел. Різні країни світу не гають часу та винаходять власні способи для боротьби з кризою. Закордонний досвід подолання криз включає застосування заходів, які значною мірою від тих, які запропонував український уряд.
Франція та Італія посилюють свої позиції інвестора на африканському ринку, бо там дешевша робоча сила та малі податки. Вигідно всім, адже нові вливання коштів підуть на розвиток африканських держав.
В Італії глобальна економічна криза для середньостатистичного громадянина не дуже відчутна. Принаймні так стверджує наша співвітчизниця Тетяна, яка вже 7 років мешкає в італійському місті Новілігуре, провінція Аліссандрія. />
“Я на собі кризи взагалі не відчула, бо мій чоловік працює на невеликому підприємстві, – розповідає жінка. – Ці компанії, як і раніше, працюють стабільно. А от великі – скорочують штат працівників. Наприклад, завод із виробництва автомобілів «Фіат» відправив 50 тис. робітників у незаплановану відпустку на невизначений термін.
Щодо цін на продукти та одяг, то Тетяна розповідає, що вони абсолютно не змінилися. Більше того, у продуктових магазинах наприкінці тижня діють знижки майже 30% на весь товар. «Мінімальна заробітна плата в Італії становить близько 500 євро, а деякі продукти коштують дешевше, ніж в Україні, – каже Тетяна. З 8 грудня у бутиках почали діяти 30-50% знижки на одяг. У січні ціни знижуються ще більше. Вартість автомобілів також не змінилася після настання кризи.
Латиноамериканські країни хочуть створити зону вільної торгівлі, аби дати поштовх для розвитку економіки, тим самим відкриваючи нові можливості для своїх виробників. Крім того країни, що розвиваються, нещодавно зменшили внутрішній податок на 10 відсотків. Наразі це планують зробити й латиноамериканці.
Влада Німеччини розробила програму, за якою громадяни, які продадуть свої старі автомобілі (вироблені не менше 9-ти років тому) й куплять нові, отримають по 2,5 тис. євро. Колишня кременчужанка Анастасія 2 роки мешкає в Німеччині, у місті Франкфурт-на-Майні. Вона розповідає, що з настанням світової кризи в Німеччині подешевшали продукти харчування та одяг, зросла кількість безробітних, стабільними залишаються лише ціни на землю та нерухомість. Відсоток безробітних у Німеччині зростає, як і скрізь у світі. Але зростання незначне. Щоправда, нещодавно здійнявся гучний скандал через скорочення виробництва в компанії «Опель», – розповідає Анастасія. – Проте керівництво підприємства надало своїм колишнім працівникам або ж матеріальну підтримку, або ж альтернативну роботу. На вулиці без грошей не залишився ніхто.
Німецький стабілізаційний план передбачає купівлю державою найбільш ризикованих кредитів, підтримка банків у напрямку погашення міжбанківських зобов’язань, прямі дотації на збільшення коштів у банках. Держава може виступити у ролі радника при розробці плану виведення банку з кризової ситуації, впливати на його кредитну політику, зокрема, у сфері надання кредитів дрібному і середньому бізнесу. На відміну від українського антикризового плану, німецький план передбачає, що банки можуть тільки у добровільному порядку звернутися по допомогу до держави, а крім цього – зниження податкового навантаження на бізнес та підтримку національного виробника. Таким чином, у західних країнах держава гарантує громадянину збереження його вкладів, підтримує банківську і фінансову системи, зменшує навантаження на бізнес і максимально сприяє його діяльності. В Україні все навпаки – влада лише сприяє своїми діями інтересам великого капіталу.
Україна, схоже, не надто цікавиться закордонним досвідом і торує свій власний шлях виходу із кризи. Керівник соціологічної компанії R&B Group Євген Копатько вважає, що однією з причин українського індивідуалізму є те, що тут економічна криза наклалася на політичну.
Копатько Євген : "Без сумніву Україна не в повній мірі використовує досвід закордонних країн у подоланні кризи, але досвід може бути використаний у малих кількостях з тієї причини, що на економічну кризу в Україні наклався надзвичайно серйозна перманентна політична криза. Ситуація погіршується тим, що у політичного керівництва країни відсутня єдина лінія з подолання кризи, тому будь-які порівняння не на користь України. Наступний момент на який варто звернути увагу полягає в тому, що відсутня програма виходу з кризи як наприклад, в США або Росії. Як приклад для подолання кризи назву – Росію, але звичайно, з великою кількістю підпунктів, оскільки Росія величезна ресурснозбутова країна, у неї великий стабілізаційний фонд і вони вирішують свої проблеми у знаходженні єдності політичної еліти, яка при владі. Якщо брати США, то це країна не для прикладу Україні, оскільки вона володіє зовсім іншими ресурсами для подолання цієї ситуації. Тому варто було б спиратися на країни Східної та Центральної Європи, де кризові моменти проявились дуже серйозно і вони знаходять шляхи для їх подолання".
Експерт переконаний, що інші країни не вирішують свої проблеми за рахунок таких країн, як Україна і єдиним засобом для контролю є кредити взяті Україною.
Євген Копатько: Навряд чи можна сказати прямо, що за рахунок України, якась країна вирішує свої проблеми, тому що Україна була експортно орієнтована країна і скоріш за все скорочення експорту – металу, машинобудування відбулось не за рахунок України, а зарахунок падіння попиту. Єдине питання , це те, що Україна отримує кредити і вони не зовсім вигідні з точки зору їх погашення на сьогоднішній день, відтак можна віднести певну фінансову залежність до того, що за рахунок України буде вирішуватись частина проблем інших країн. Кожна країна зараз, навпаки, намагається вирішувати свої проблеми за рахунок інших, може бути обмеження експортних позицій, внутрішній протекціонізм, але це стосується усіх країн, тому, говорити, що за рахунок України було б перебільшенням. Найгірше становище, на думку світових експертів, в України, Угорщини та Молдови, тобто, ці країни опинилися в найгіршому економічному становищі. Ряд експертів говорить про те, що Україна опинилася в ситуації технічного дефолту, тому певні фінансові вливання Україна може і не отримати, адже однією з основних умов є досягнення консенсусу влади. Західні експерти також зацікавлені передбачити ризики вкладів".
З ним не погоджується відомий економіст Віктор Лисицький, який вважає, що техніка вирішення фінансових проблем за рахунок інших країн завжди була і залишається, тим паче в умовах кризи.
Віктор Лисицький: "Безумовно випадки коли одна країна буде намагатися вирішити свої проблеми за рахунок інших були і будуть, адже кожен уряд в першу чергу відповідає перед своїми виборцями та нацією і сподіватися на те, що вони будуть дбати про всі 6 мільярдів людей на землі – не варто. Друге, якщо характеризувати те, що відбувається в світі скажу, що всі держави світу радикально посилили вплив держави на перебіг процесів в фінансовому секторі та банківському секторі. І США і ЄС – витрачають достатньо великі кошти, щоб допомогти фінансовому сектору. Хоча в основі фінансового сектора, принаймні сьогодні, лежить недовіра найширших верств громадян до банківської сфери у всіх країнах світу. Інакше і не може бути. Дещо іншу політику від великих країн проводить лише Китай – там навпаки, намагаються кредитувати своє виробництво і за рахунок кредитування мінізувати ті негаразди, які виникли у них через скорочення імпорту китайської продукції в більшості країн світу. Якщо порівнювати два підходи – європейський і підхід США, то американці більше покладаються на активізацію ринкових сил, в той час як європейці вдалися до того, що переміщують цілі заводи, як наприклад Франція. Думаю, – це тільки перші кроки і вони будуть продовжувати згортати своє виробництво в країнах, які не є їх національними територіями і будуть рятувати виробництво, яке розміщене у них. До речі для нас – це сигнал, чи варто нам тягнути до себе закордонних виробників: уявіть, якщо б у Харкові був величезний завод промислового гіганта світу і раптом його б закрили? І що? Ми б мали ще гіршу ситуацію"
Євген Копатько переконаний, що Україні необхідно брати приклад з Росії у подоланні кризи у той же час Віктор Лисицький наводить як приклад для наслідування економіку США, але експерт погоджується, що співпрацювати необхідно саме з Росією.
Віктор Лисицький:"На мій погляд, нам більше треба орієнтуватися і на американську економіку, і на долар. Пояснюється це дуже просто – щоб там не було американська економіка є найбільш потужною економікою світу, вона є і інноваційно ефективною, і інвестиційно ефективною. Якщо взяти навіть розвиток інформаційних технологій – від мобільних до інтернету, то він стартував у США і вони досі лідери. Все це спирається на те, що започаткувати бізнес і вести цей бізнес і закрити його в США значно простіше ніж в інших країнах світу. Особливо бізнес високих технологій. Абсолюно впевнений, що пройде рік-два і ми побачимо, що з кризи Америка вийшла сильнішою. Нам необхідно придивлятися до них і намагатися запозичити певний досвід, хоча їх досвід для України можна запозичити сегментовано, адже ми не можемо йти на те, щоб радикально знижувати облікову ставку, адже в США інфляція в десятки разів менша ніж у нас. Разом з тим я б звернув увагу на те, що якби ми розвивали наші міжнародні конкурентні переваги в тому числі і спільні з Росією міжнародні, сьогодні відчували б себе значно впевненіше. Наші переваги у агропромисловому комлексі, транспортний комплекс, морська індустрія, авіація. Біда нашої влади в тому, що вона за роки незалежності не приділяла уваги конкурентноспроможності України".
За прогнозами світових експертів, країни Заходу почнуть виходити з світової фінансової кризи приблизно у 2012 році. Як вважає Віктор Лисицький, Україна не надто відставатиме від них. За підсумками 4-х місяців, можна відзначити, що ситуація принаймні почала покращуватись, а ділова активність українців по регіонах впала не набагато відсотків".
Тетяна Хмельницька: Мої вітання усім слухачам “Радіо-Ера” ФМ, перед мікрофоном Тетяна Хмельницька. Ми продовжуємо програму “Розворот.UA”. Нагадаю, що це — спільний проект “Радіо-Ера” ФМ та інформаційної агенції “Голос.UA”. Сьогоднішня тематика, яку ми обрали: якщо порівняти перших два місяці 2008 та 2009 років, то Держкомстат констатує суттєвий спад промислового виробництва в країні, що найчастіше пов'язується зі світовими кризовими тенденціями. Втім, коли ми порівнюємо січень і лютий за даними Держкомстату поточного року, то бачимо зростання на рівні більш, ніж 5%. Чи варто довіряти такий статистиці, якщо у покращення стану української економіки не вірять самі виробники. Відповіді на ці та інші запитання дадуть сьогодні наші гості. Дозвольте їх назвати: Людмила Супрун, заслужений економіст України, екс-керівник парламентського комітету з питань бюджету. Добрий вечір.
Людмила Супрун: Добрий вечір.
Тетяна Хмельницька: Та Володимир Лановий, доктор економічних наук, професор, пане Володимире, добрий вечір Вам.
Володимир Лановий: Добрий вечір.
Тетяна Хмельницька: Отже, в принципі, питання було поставлене. Але хотілося би дізнатися таку річ. Хто дасть відповідь: 25 березня дно падіння української економіки вже пройдене? Тобто, тепер ми можемо лише на процвітання розраховувати і на зростання виробництва?
Людмила Супрун: Знаєте, дуже часто використовують цифри для маніпуляцій громадською свідомістю. І порівнювати січень і лютий є некоректним, тому що треба порівнювати січень 2008 і січень 2009. І лютий 2008 з лютим 2009. Тут багато треба використати показників, щоб зрозуміти, що насправді відбувається. Але є ключові параметри, за якими ми можемо аналізувати, що відбувається в економіці. Який прогноз можна скласти і які заходи треба прийняти, щоб, перше, загальмувати падіння, по-друге, дати перспективи для майбутнього зростання всієї економіки чи хоча би окремих її галузей.
Тетяна Хмельницька: Пані Людмило, Ваша точка зору — падіння обсягів промислового виробництва у нас вже пройдено, ми тепер підемо на зростання, чи це спрогнозувати теж занадто важко?
Людмила Супрун: Ні, спрогнозувати можна. І я можу сказати, що економіка України ще не досягла дна. Тому що заблоковані рахунки громадян і підприємств у багатьох банках, особливо, коли це стосувалося депозитів, зростає заборгованість по зарплаті достатньо швидкими темпами, зростає кількість людей, які стають на облік, як безробітні, зупинилися і зменшуються серйозно обороти багатьох підприємств і цей процес не загальмувався, він продовжується, ми дивимося на ключові виробництва, це важливо. І саме головне — не розблокована фінансова банківська система. Вона продовжує сьогодні, поки що, показувати негативні результати.
Тетяна Хмельницька: Зрозуміло, дно не пройдено, тепер пану Володимиру даємо слово. Будь ласка, пане Володимире, Ваша точка зору. Ми вже все найстрашніше пережили?
Володимир Лановий: Я додам до Ваших цифр ще таку цифру, що виробництво у лютому, порівняно з лютим минулого року, складає в Україні 66-67%. Це — у промисловості. У машинобудуванні 45%, тобто, менше половини. А у деяких галузях не так впали обсяги. Скажімо, в торгівлі на 10% лише. В ресторанній справі теж біля цього. У сільському господарстві можна говорити, що падіння взагалі немає.
Тетяна Хмельницька: Навіть казали про приріст на 1%.
Володимир Лановий: У минулому році був приріст, а в цьому році нам не дають статистики щомісячної, розумієте? Ми ж тепер поквартально будемо отримувати додану вартість в окремих галузях економіки. Я б сказав трошки поміркованіше, що ми вже на дні кризи.
Людмила Супрун: А дивимося — знизу хтось стукає.
Володимир Лановий: Ми не почали жодного руху нагору. Це падіння до такого дна може поглиблюватись, може не поглиблюватись, все залежить від того, скільки ми будемо на дні. Поки що, дійсно, ситуація з кредитуванням економіки погіршується. Значить, внутрішні причини кризи накопичуються. Тепер, якщо ми будемо говорити про зовнішні аспекти, то я можу казати, що там трошки краща буде ситуація. Ми перейдемо до цього.
Людмила Супрун: Вони раніше пішли в кризу, десь на півтора року.
Володимир Лановий: Справа в тому, у чому виражається зовнішня криза, міжнародна для України. Вона в тому, що у глобальній економіці попит і пропозиція розкололися і тепер план Обами в тому, щоб 3 трильйони доларів випустити в оборот. Значить, долари підуть у світову економіку, трошки пожвавиться попит, на нашу експортну продукцію, як і на китайську, почне підніматися кон'юнктура, в цьому аспекті можемо почати трошки підніматися. Але це не значить, що у нас є дійсно уже подолані проблеми у міжнародній торгівлі, тому що наше експортне виробництво залишається старим за експортним рівнем.
Тетяна Хмельницька: Я правильно розумію — вихід України з кризи, в тому числі, залежить від Сполучених Штатів Америки? Якщо вони запустять емісію грошей, то тоді економіка, і світова, і українська, може повернутися до попереднього стану. Якщо ні — то будемо очікувати на щось інше?
Людмила Супрун: Насправді, я би такий висновок не робила. І крім того, хочу звернути увагу, що якщо інші країни світу приймають комплексні рішення по збереженню і захисту власної економіки, власного ринку, то Україна сьогодні намагається прийняти рішення, принаймні, влада це просить, щоб так зробили, які суперечать інтересам самої України і будуть працювати на те, щоб пожвавилася економіка інших країн. Наприклад, пропозиція про підняття акцизного збору на тютюн призведе до одного: по-перше, з кишень громадян буде витягнуто додатково 7 мільярдів гривень. І коли я питаю людей, “А чого ти куриш?”, він каже — “Щоб їсти не хотілося”. Треба розуміти, що люди будуть курити. Я, наприклад, не курю. Мені не подобаються цигарки, я не люблю, коли курять навколо, але сьогодні ситуація полягає в наступному: уряд працює на те, щоб підтримати виробників тютюну в інших країнах, які є суміжними з Україною. Бо дехто їм написав кляузу, що з вашої території йде контрабанда. Якщо офіційно іде товар з території України, сплачується тут валюта за цей експорт, то хай вони розбираються, чого у них пропускають контрабанду. А коли намагаються підняти акцизи, то це означає, що буде створений тіньовий ринок на Україні, і буде абсолютно не конкурентна продукція, що випускається в Україні. Тобто, будуть зменшені доходи до бюджету. Будуть зменшені можливості отримати відповідні податки. Тобто, треба розуміти, що навіть аналізувати окремі дії уряду не має абсолютно ніякого сенсу, бо вони хаотичні, нагадують броунівський рух молекул, і не являють із себе ніякого системного плану по виходу з кризи, навіть з цієї точки зору обговорювати їх немає ніякої перспективи.
Тетяна Хмельницька: Пані Людмило, я Вам дякую. Пане Володимире, поясніть.
Володимир Лановий: Я хотів би сказати, що ця криза, яка є у нас в країні, вона багатостороння, багатоаспектна, і одним із її чинників є розлад у світовій фінансовій системі, пов'язаний з кредитуванням, з “прогалинами” в іпотечній справі США. Якщо Сполучені Штати Америки почнуть долати цю проблему, тоді це трошки краще відобразиться на усій світовій кон'юнктурі торгівлі, в тому числі із залученням України. Але у нас вже є інші аспекти. Скажімо, у нас є внутрішній аспект, якого немає в країнах Європи. Тільки у нас провал такий курсу і процентні ставки більші 30%. Зараз взагалі зупинилося кредитування. І поки не почнеться кредитування, наші галузі, які не пов'язані зі світовою економікою, такі, як легка промисловість, харчова промисловість, деревообробна промисловість, які на 30-40% впали, вони впали лише через такі наші внутрішні фінансові аспекти. Але є ще й третя причина: у нас є галузі, які оновлені, сучасні, мають перспективи, у нас є галузі, які почали модернізувати. Перша група — це галузі інформаційної економіки, виготовлення електронних і програмних продуктів, мобільного зв'язку і так далі. Вони в одному вимірі. Є галузі старої економіки, які почали модернізувати. Метал, хімія — вони відновлять свої позиції, завдяки курсу, який став для них дуже сприятливим. А є галузі дуже старі, і їх вихід з кризи, мабуть, вже не відбудеться. Тобто, ми, дійсно, вийдемо з втратами великими з цієї кризи, але ці втрати будуть меншими і не такими тривалими, якщо ми подолаємо внутрішні фінансові проблеми.
Тетяна Хмельницька: А як ми можемо подолати внутрішні фінансові проблеми?
Людмила Супрун: На мій погляд, необхідно, перш за все, мати чіткий план дій. І, чесно сказати, я сьогодні не бачу ніяких спроб в існуючого уряду, влади, в тому числі, до речі, і у опозиції, якоїсь іншої ідеології, філософії подолання кризи. Просто кожен один одного критикує.
Тетяна Хмельницька: Давайте так: що потрібно зробити для того, щоб подолати нам фінансову кризу внутрішню? Змінити голову Національного банку?
Людмила Супрун: Це, до речі, одне із ключових питань. Бо сьогодні на нього покладається відповідальність і урядовці говорять — от бачите, голова Нацбанку такий, ми на нього не впливаємо, тому у нас проблеми. Я думаю, що тут є, дійсно, необхідність змінити голову Нацбанку, не тільки тому, що сьогодні інші запити до рівня людини, яка повинна очолювати Нацбанк, але ще й тому, що до цього голови банківська система і громадяни не відновлять довіри. Довіри вже не відновиш.
Тетяна Хмельницька: Пане Володимире, будь ласка.
Володимир Лановий: Я вам скажу, що Велика депресія Сполучених Штатів 29-33 років відбулася якраз через провал внутрішньої фінансової системи. І дуже схожі наші події з американською ситуацією. У 20-х роках були найвищі соціальні видатки в історії США, так як і у нас найвищі видатки у соціальному, споживчому напрямку. А потім повністю провал грошової системи. Звичайно, у нас треба досягти деяких речей. Перше — це стабілізувати, зупинити падіння курсу, щоб повернути довіру до гривні. Навіть зміцнювати треба курс гривні для того, щоб повернути довіру людей до гривні, як такої. Після цього, можливо, люди почнуть повертати депозити, а не забирати їх з банківської системи. Зараз вилучаються гроші з банківської системи, вона стає більш ущільненою, менше ресурсів, і вводиться рекапіталізація банків. Але головне перейти від того, щоб вкладали в банки до того, щоб банки давали кредити. Це буде тоді, коли процентні ставки будуть нижчими. Шлях до цього — це боротьба з інфляцією, прозорість кредитування, зміна методів відносин між позичальником і кредитором на сучасному рівні. Але головне — це відкритість банківської системи до світу, у нас вона замкнена. У нас немає можливості отримувати вільно кредити за кордоном під 4-5-6%, і тут давати під 7-8%. Цю систему треба міняти, це величезна проблема. Тобто, без цих аспектів, ми не змінимо ситуацію з кредитуванням. Але питання ще в чому: в нашій економіці немає сьогодні інвестицій. Так побудований макроекономічний рух капіталу, що інвестицій не стало, тому розраховувати, що ВВП у нас буде зростати, а не падати, не варто. Коли почнуть зростати інвестиції, зростатимуть депозити громадян в банках.
Тетяна Хмельницька: Повернути довіру до банківської системи — я так розумію, основний месидж. Будь ласка, пані Людмило.
Людмила Супрун: Я хотіла би дуже коротко відповісти на запитання, що зараз треба зробити. Перш за все, треба вирішити ключове питання, заспокоїти громадян, захистити тих, хто сьогодні втрачає роботу. У нас є і повинен працювати Фонд допомоги при безробітті. Всі люди повинні знати, що якщо у випадку, коли вони, не дай Бог, втрачають роботу, держава, суспільство їх підтримає через такий фонд. Тому потрібно додатково направити із державного бюджету, із нерозподілених грошей, 6 мільярдів гривень для того, щоб люди були впевнені: у випадку втрати роботи вони захищені. Перше. Друге: потрібно у загальній українській системі фінансування банків зупинити вакханалію з кредитними ставками. Чому сьогодні країни вже мають можливості і надії щодо виходу з кризи? Тому, що вони простимулювали власну економіку, надаючи їм обігові кошти під 1% або 0,5% річних. Що в Україні сьогодні? Процентні ставки досягають 30%, це означає, що видаються кредити таким чином, що точно їх ніхто не буде повертати. Тобто, йде процес абсолютно повного банкрутства всіх і вся — і банківської системи, і самих позичальників. Тому треба зупинити цей процес, зробити наступне: дати можливість всім установам, які сьогодні отримали кошти у Нацбанку, видати нове кредитування, під 1% річних, щоб вони повернули попередньо зайняті гроші. Все. Перекредитувати систему. Зробити точку відліку, щоб не було такого шаленого навантаження, і закручування шаленого тиску на банківську систему. Це другий момент. Третій фактор. Постараюся дуже коротко. Визначити ключові галузі, які впливають на наш бюджет, які можуть витягнути нашу економіку. У нас таких галузей дві категорії. Перша, як ви знаєте, 43% доходів в країні формується аграрним сектором. Тому що треба зробити? Підтримати аграрний сектор. Не влаштовувати ці шоу біля Херсонського заводу, через які знущаються над людьми, а купити продукцію в державний лізинговий фонд цього заводу. Тоді не буде проблем у працівників заводу із отриманням заробітної плати. Передати техніку на довгий час у лізинг.
Тетяна Хмельницька: В сюжеті на початку програми було про досвід закордонних країн. Що у Німеччині, наприклад, скорочуючи свій персонал, одна із найбільших фірм, яка випускає машини, людей не просто скоротили. Їм надали матеріальну допомогу, або запропонували альтернативну роботу. Тобто, не просто викинули на вулицю.
Людмила Супрун: Для чого це дасть змогу? Одночасно витягнути металургію і сільське господарство, бо буде попит, продукція українського машинобудування на 90% зараз складається із компонентів українського виробництва. Тобто, треба братися за ключові галузі.
Тетяна Хмельницька: Гаразд, ми з вами говоримо більш на державницькому рівні, чи має підтримати держава у даному випадку промисловість, щоб ми не залягли на дно надовго, а щоб викарабкувалися наверх? До речі, прем'єр зауважує, що ця різниця між січнем і лютим, там, де у нас йде зростання виробництва більш, ніж на 5%, вона пов'язує з антикризовими заходами, які запровадив уряд. Це також можна обговорювати, але, давайте, подивимося на проблему з іншого боку: наскільки підприємства, кожне окремо, не розраховуючи на допомогу держави, опрацьовує свої стратегії і дії щодо подолання кризи? Наприклад, є інформація — Інститут економічних досліджень і політичних консультацій виявив, опитавши постійних респондентів, 300 підприємств, що лише 20% українських компаній зможе пережити кризу. Тобто, у нас підприємці інколи працюють на поглиблення кризи і на знищення самих себе. Чи є стратегія на сьогодні у підприємців?
Людмила Супрун: Насправді, коли підприємство працювало в прозорому режимі, тримало свої обігові кошти в банківській сфері, тепер банки луснули, або просто не дають їм скористатися цими грошима, в чому вина підприємця? Як він може з цим впоратися? Як може підприємство, яке для себе, для своїх потреб відкладало кошти, скажімо, у депозиті до скрутних часів, зараз цей скрутний час настав, і люди не можуть скористатися грошима, які вони відклали про запас. Яку стратегію їм треба прийняти, щоб примусити банківську систему видати гроші? У них немає цієї стратегії і не може бути. Вони у цьому безсилі. Багато підприємств сьогодні не звертають увагу на державу, і я говорю не про державу в цілому чи суспільство. Я говорю про організацію управління економічними процесами у державі. Не має права сьогодні уряд робити такі кроки, які призводять до погіршення ситуації стосовно життя громадян, або діяльності підприємств. Наприклад, підняття транспортного збору. З одного боку, дає більше доходів до бюджету на транспортну галузь, будівництво доріг, а з другого боку, звідки витягаються гроші? З кишень громадян, у яких і так там пусто. Треба думати, що сьогодні, віддати гроші на будівництво доріг, які там і так розкрадаються, чи все-таки залишити ці залишки коштів у громадян?
Тетяна Хмельницька: Я вам дякую, залучаємо пана Володимира. Пане Володимире, є точка зору — теж з досліджень щодо стратегії дій комерційних підприємств в умовах глобальної кризи. Вони ідуть шляхом або звільнення працівників, або відправляють їх у неоплачувані відпустки, або підвищують ціни на продукцію, коли за кордоном, це теж у сюжеті у нас звучало, ціни на харчові продукти знижуються, а у нас вони підвищуються частіше, або залишаються на такому рівні, як були, або нічого не роблять просто. Чи є це стратегією?
Володимир Лановий: Тут я Вам чітко зараз скажу. Які є причини того, що підприємства зараз розвалюються, зупиняються в умовах кризи? Перша причина — це там, де підприємства знаходяться не в тій формі власності і управління у підприємства погане. Коли у нас не було приватної власності на підприємства, ті підприємства не знали, що робити. Зараз у нас є значна частка підприємств, які неадекватно, як про “Укрзалізницю” сказано було, реагують на ситуацію у кризі, тому що їм до лампочки. Вони будуть у збиток працювати, тому що це не та форма власності, неадекватна суті роботи підприємства. Це друга причина. Коли підприємства сучасні і суперякісні, світова криза, вона тимчасова, вона не пов'язана з тим, що є невідповідність у технологіях в суспільстві, і капітал не треба міняти в глобальному суспільстві. Тому це значить, що на наших підприємствах, які є сучасними, теж без втрати виробництва і людей можна вийти з кризи. Тому звільняти працівників — це безглуздя, треба зберігати колективи, відпускати їм трошки меншу зарплату, щоб у цілому фонд зарплати залишався, підприємство змогло працювати. Там інша крайність, де підприємство застаріле, хоч воно і приватне, але недолугі керівники, чи вони працюють неадекватно на ринку. Там треба проводити процедури банкрутства, це не значить, що люди втратять роботу. Бо прийдуть інші власники, які допоможуть вийти підприємству. Тому ще одна причина неадекватних дій підприємства — це неправильний сигнал з ринку. Те, що Людмила говорила: коли від уряду від якихось ціноутворюючих органів, податкових інспекцій, банків, іде неправильна інформація про стан ринків, то вони діють неадекватно, тому зупиняються.
Тетяна Хмельницька: Дякую, що залишаєтесь із нами. Нагадаю, що гості програми РозворотUA Володимир Лановий, доктор економічних наук, професор та Людмила Супрун, заслужений економіст України, екс-керівник парламентського комітету з питань бюджету. Отже, ми вас закликаємо телефонувати до нас, а також не забувайте про електронку. Очікуємо на ваші листи та запитання. І я хочу, щоб ми підбили підсумки, все ж таки. Кажуть, що 20% українських компаній все ж переживе цю кризу, а більшість може перейти під контроль іноземного капіталу.
Володимир Лановий: Я продовжу свою думку, що якщо імпульси з ринку ідуть неправильно, якщо компанія працює з певним банком, а він відмовляє у послугах, у поверненні грошей, у кредитуванні, то як можна будувати стратегію підприємства? Можна сказати, що виною недолугості поведінки багатьох підприємств малого та середнього бізнесу є макроекономічна ситуація в державі, некерованість та низька ефективність управлінських дій. Пригадаємо, ще рік тому я говорив, що така інфляція призведе до падіння виробництва, а ревальвація курсу призведе до дефолту в економіці України. Тобто, від макроекономіки, від базових речей, від юридично швидких форм розв`язання конфлікту колективом і власником. Коли не платять зарплату, то треба оголошувати власника банкрутом, виплачувати зарплатню робітникам за рахунок фондів і передавати іншим власникам. Чим швидше будуть такі процедури, тим швидше ми херсонське машинобудівне та інші підприємства поставимо на ноги.
Людмила Супрун: Я думаю, що тільки частина підприємств може зберегтись під час кризи. Дуже багато підприємств вже сьогодні нічого не коштують і тому буде багато бажаючих, можливо, через певний час, після того, як політично все владнається в країні, можуть купляти ці підприємства. Але я можу тут не погодитись з Володимиром з точки зору права власності, бо підприємства можуть бути в різній формі власності. Сьогодні багато банків та підприємств говорять: націоналізуйте нас, забирайте нас, передавайте у державну власність. Але навіть якщо вони будуть в державній власності, нічого не зміниться. Наприклад, в державній власності є завод «Феодосія», але 7 років не виплачується заробітна плата. От вам приклад. Сьогодні в приватній власності завод — теж не виплачується заробітня плата, тобто причина в іншому , причина в тому, що виконавча влада, яка зобов'язана створювати умови для збереження та розвитку економіки? не виконує своїх функцій. Це саме головне. А не виконує вона з багатьох причин: якщо сьогодні у внутрішнього виробника не створюються умови для розвитку, немає внутрішнього кредитування, високі ставки податків, — як він може конкурувати з найкращими зразками продукції західних країх. Зрозуміло, що такого не було, і ми від цього тільки втрачаємо. І ще одне дуже важливе, що повинні ми зробити: треба переходити на новітні технологій. Без новітніх технологій Україна не зможе скористатися своїм потенціалом: ні людським, ні природним, ні виробничим.
Тетяна Хмельницька: Я думаю, що уряд планує надати певним підприємствам привілеї, які запровадживатимуть енергозберігаючі технології. Про це ми з вами ще поговоримо, але після того як послухаємо нашого слухача. Добрий вечір!
Слухач: Здраствуйте, я с Запорожья, меня зовут Ангелина. Я хочу воспользоваться возможностью и пригласить Людмилу Супрун на 45-летие Запорожского городского пионерского штаба. 17 мая мы собираем всех воспитанников Екатерины Жезнаклеевой, а также руководителей городского пионерского штаба. Людмила Супрун была активной учасницей и душой штаба, она играла на гитаре, хорошо пела …
Тетяна Хмельницька: Пані Ангеліна , у вас є запитання?
Слухач: Вопросов у меня нет, у меня только приглашения.
Тетяна Хмельницька: Зрозуміло.
Людмила Супрун: Дякую, дякую. Я дуже добре пам'ятаю Катерину Михайлівну, ми всі її любимо, всі поважаємо і я з задоволенням скористаюсь вашим запрошенням.
Тетяна Хмельницька: Не стосується, мабуть, виробництва, але все ж позитивна новина. В нас є наступний слухач. Слухаємо запитання, добрий вечір.
Слухач: Добрый вечир, это Юрий с Киева. У меня вопрос к обоим вашим гостям, он касаеться естественного экономического закона, наверно, Теодора Гейгера. Ваши гости как экономисты, наверное, знают, что этот закон был разработан еще до великой депрессии, и потом он был достаточно эфективно применен в Австрии. Этот закон заключаеться в том, что в результате изменения финансовой системы происходит не накопления безграничного капитала, а возвращения капитала в экономику. Собственно, этим страдает вся современня экономическая система, и финансовый капитал становиться тормозом для экономику. Что по этому поводу могут сказать ваши гости.
Тетяна Хмельницька Зрозуміло, дякуємо вам. Будь-ласка.
Людмила Супрун: Ну я думаю перш за все гальмує економіку відсутність такого капіталу, а механізмів ,як примусити такий капітал постійно вкладатись в економіку є досить багато. І один із таких шляхів, до речі був застосований в США, — це коли підприємства не використовували свій прибуток протягом року, а залишали його на наступний рік, — то такий прибуток знову обкладався податками. Тобто це був економічний стимул для розвитку будівництва, для вкладання капіталу, для вкладання грошей, а не накопичення. І я думаю, що це один із десятка методів стимуляції розвитку економіку. І, на мій погляд, необхідно зу