20 мая в информационном агентстве «ГолосUA» состоялась пресс-конференция на тему: «Готов ли Киев к празднованию Дня города?»
В пресс-конференции участвовали: Алла Шлапак — председатель постоянной комиссии Киевсовета по вопросам гуманитарной политики; Алексей Давиденко — член постоянной комиссии Киевсовета по вопросам гуманитарной политики; Леонид Косаковский — экс-мэр Киева; Вячеслав Коновалов — эксперт общественной компании «Европатруль» по вопросам транспорта.
Модератор — журналист Ольга Смалюхивская.
Ольга Смалюхівська: Колеги, доброго вам дня! Рада вітати вас у прес-центрі інформаційної агенції «ГолосUA». Сьогодні будемо говорити про підготовку столиці до Дня Києва, яке зазвичай ми відмічаємо в останній тиждень травня. Так що незабаром будемо святкувати. Сьогодні спробуємо з нашими гостями якось трошки змалювати картинку, чого нам цього року чекати, і що планується, та їхні оцінки.
Хочу вам представити наших гостей, це: Алла Шлапак — голова постійної комісії Київради з питань гуманітарної політики; Леонід Косаківський — екс-мер Києва; на під’їзді Олексій Давиденко — член постійної комісії Київради з питань гуманітарного політики, а також В’ячеслав Коновалов — експерт громадської компанії «Європатруль», експерт із питань транспорту.
Звісно, що ми запрошували представників влади, але це вже, напевно, така у них практика, вони як зазвичай відмовляють у таких випадках. Хоча, як я вже тільки що Аллі Василівні говорила, що коли була тема снігу, то це було зрозуміло, чому відмовляють, тому що було важко щось сказати, коли не прибирається місто. А коли мова йтиме про те, як столиця готується до свята, тобто чого не вистачає, що вже зроблено і чим порадують цього року киян і гостей, я думаю, було би цікаво послухати нам і журналістам.
Але нічого, оскільки немає представників влади, пані Алло, то все ж таки запитання буде до вас, можливо, ви володієте хоча б якоюсь частиною інформації. Можливо, ви знаєте, хто цього року займається підготовкою до дня міста? Можливо, маєте інформацію про те, яка сума, який бюджет на це закладений? І чим цьогоріч порадують киян і гостей столиці? Тому що от я читаю, що має відбутися «Пробіг під каштанами», і концерт, і виставка квітів. Але, можливо, буде ще якась фішка цього року. Будь ласка.
Алла Шлапак: Звичайно, дуже прикро, що немає тут представників Київської міської державної адміністрації, але зі свого боку, з боку депутатського корпусу можу сказати, що мені як киянці дуже неприємно, що з кожним роком День Києва перетворюється більше на свято для гостей столиці, ніж для самих киян.
Що стосується заходів, вони є традиційними, ви про це знаєте. Єдине, звичайно, що в цьому році, я сподіваюся, що це дійсно стане гарною традицією, яка буде збережена, це святкування останнього дзвоника 25 травня в Палаці Спорту. Тобто з кожним роком місто все частіше й частіше робить свято останнього дзвоника не якимось маленьким шкільним святом, а загальноміським заходом.
Що стосується традиційного там «Пробігу під каштанами», який уже в двадцять перший раз, якщо не помиляюся, в цьому року буде відбуватися. Можу сказати як голова комісії і як людина, яка традиційно його підтримує, єдине, що мені не зовсім зрозуміла позиція організаторів. Чому? Тому що якщо ви ознайомитеся з цією інформацією, то кошти, які будуть зібрані від цього пробігу, будуть передані Всеукраїнському дитячому кардіологічному центру. В мене просто виникає питання: чому від заходу, який відбувається на території міста Києва, який збирає тисячі киян, не можна направити на дитяче відділення муніципальних лікарень, зокрема того самого центру торакальної хірургії на Печерську, або тієї ж лікарні на Богатирській, в якій, хто має діти, і хто мав нагоду там бути, вимагає підтримки та допомоги.
Тому те, що стосується підготовки, то я поділюся тим, які я бачу плюси в проведенні Дня Києва. В середу та четвер відбудеться пленарне засідання Київської міської ради, серед питань порядку денного там буде, на мій погляд, розглядатися важливе рішення про затвердження столичного стандарту освіти. Я сподіваюся, що воно буде підтримане депутатським корпусом, тому що, на превеликий жаль, за ці роки Київ втратив першість в Україні по якості столичної освіти, і мене це дуже сильно турбує. І чотири роки перебуваючи на посаді голови гуманітарної комісії, прикладаю всі зусилля, в першу чергу і сама, як вчитель, як викладач вищого навчального закладу, на те, щоб повернути все-таки флагман, повернути першість Києву по якості столичної освіти. Я сподіваюся, що те рішення, яке сьогодні знаходиться на розгляді депутатського корпусу, дійсно привнесе якісні зміни в столичну освіту.
Звичайно, до дня Києва, так сталося, що завжди адміністрація готує так звані подарунки, як вони їх називають. Хоча я вважаю, що мають бути не подарунки, а це має бути щоденною роботою, звичайно, відкриють двері багато садочків відремонтованих, або нових, так само стадіонів. Ви знаєте, що планується відкриття великого стадіону міжшкільного на Оболоні. Сьогодні я була з інспекцією в садочку №450, який знаходиться тут поряд, який готується до прийому маленьких діточок, і цей садочок дуже потрібен на Печерську тут унизу.
Те, що стосується також цього рішення, яке сьогодні розглядається, то комісія прикладає всі зусилля для того, щоб і басейни, які знаходяться в садочках і школах нарешті стали доступними не лише приватним бізнесменам, які хочуть на них заробляти кошти, а в першу чергу київським дітям.
Що стосується недоліків святкування Дня Києва, я вже сказала про те, що мене, звичайно, яку жінку, як маму турбує те, що у нас до сьогодні не відома остаточна позиція, крім звернення голови КМДА по проведенню гей-параду. Тобто мене це обурює, мало того, як голова комісії я можу сказати, що мене обурює й те, що у нас, наприклад, ситуація в Зоопарку, якщо ви звернете увагу, то там дуже багато одностатевих тварин, то я не розумію, з чим пов’язана така гра вже протягом місяця з цим гей-парадом. Але я вважаю, що його просто не може бути на території столиці, і не тільки тому, що Київ європейська столиця. Я думаю, що в першу чергу, це колиска православ’я, у нас віруюча нація, і у нас просто такого не може відбуватися. І заяви політиків, які кажуть, що це вимога Євросоюзу, тоді, вибачте, мені як мамі, як депутату Київради такий Євросоюз непотрібен. Тому моя позиція в цьому однозначна. І мені дуже хотілося б почути не звернення голови КМДА до організаторів, мені дуже хотілося б почути жорстку позицію виконавчого органу щодо гей-параду.
Звісно, крім цього мене дуже обурює й те, що на День Києва ми знаходимося поряд із тими місцями, до концентрація киян і гостей столиці надзвичайно висока, це Ботанічний сад і виставка квітів, яка, на превеликий жаль, для багатьох киян є вже недоступною. Чому? Тому що піти з сім’єю, якщо три чи чотири особи в сім’ї, і заплатити за вхідні квитки, то для кожної сім’ї, скажімо так, це досить суттєво.
Ольга Смалюхівська: Вхідні квитки скільки будуть коштувати — 20-30 гривень, здається?
Алла Шлапак: Так. Тобто близько двохсот гривень потрібно витратити на те, щоб з сім’єю зайти на виставку. А зважаючи на те, що заходиш із дитиною, а дитина попросить ще морозиво, чи ще щось, звичайно, витрати збільшуються. Дуже хотілося б, якщо представники Київміськдержадміністрації, якщо й не прийшли сюди, то почули б нас усіх разом. Я думаю, що ви мене в цьому підтримаєте, що принаймні на День Києва щоб такі місця були відкритими, вільними для відвідування. І повірте, що кожен із нас розуміє, що поповнювати бюджет міста, навіть якщо зробити вхід на такі заходи безкоштовним, можна іншими послугами, більш цікавими та більш доступними.
Ольга Смалюхівська: Тобто можливо навіть зробити як повторення «Ночі музеїв», акцію, яку влаштували й останні кілька років підтримують?
Алла Шлапак: Так. Я просто ще раз повторюю, що на превеликий жаль, і моя позиція полягає в тому, що такі заходи як «Ніч музеїв», такі заходи як безкоштовний вхід на події під час Дня Києва, як ремонт садочків — це має бути щоденною роботою влади, а не подарунками до якогось одного дня. Ми з вами ж живемо в Києва кожен день, і не можемо ми жити 364 дні в очікуванні 365-го дня — Дня Києва.
Ольга Смалюхівська: Святкового.
Алла Шлапак: Так. І дуже хотілося б, звичайно, почути позицію влади щодо того, що стосується цифри витрат, які виділяються на святкування Дня Києва. Сказати чи назвати її єдиною не можна, тому що Дня Києва вони прозвітують, я так думаю, великою цифрою, тому що сюди будуть входити витрати на ремонт стадіонів, на ремонт садочків, на ремонт доріг і таке інше, це буде велика цифра. А всі заходи святкові, які будуть відбуватися на Майдані Незалежності, на Співочому полі ще десь, ми з вами в черговий раз почуємо, і депутатський корпус у тому числі, що це здійснено за кошти інвесторів, за кошти благодійників.
У мене як у голови Гуманітарної комісії при КМДА просто питання: хто ці інвестори, яких знаходять для святкувань, а коли я, як голова комісії, і члени комісії звертаємося за тим, щоб допомогти відремонтувати там вікна в садочках, які випадають уже, або знайти інвестора, щоб провести дитяче свято, то тут у нас інвесторів немає, тут у нас із цим проблема. Але переважно, на превеликий жаль, я не знаю, хто там будуть спонсорами, але в 2010 році, коли я мала можливість на це впливати, я можу з повною відповідальність сказати, що в 2010 році День Києва тоді був вперше проведений на Майдані Незалежності, коли була повністю припинено продаж пива та алкогольних напоїв. Це був єдиний День Києва, принаймні на моїй пам’яті, який відбувся без пива і без алкоголю.
І мені дуже хотілося б, що на День Києва, на подібні великі заходи не допускалися такі спонсори, і не допускалися такі помічники-«інвестори». Тому що це можливість поспілкуватися, це можливість провести це свято як сімейне, вийти разом із сім’єю в найкращі місця столиці. І звісно, я дуже хочу, щоб День Києва все-таки припинив бути більше святом для гостей, а все-таки щоб це було свято дійсно більше для киян. Ї
Ольга Смалюхівська: Ми обов’язково ще цей момент обговоримо, пані Алло, але з приводу коштів. Ви говорите про те, що конкретну суму на можна порахувати, але приблизно в минулі роки, скільки на це витрачалося? І чи ця сума цьогоріч збільшилася?
Алла Шлапак: Сума не збільшилася цього року на святкування Дня Києва, вона становить близько одного-двох мільйонів, як правило, по розпорядженню. Але ще раз підкреслюю, що в цьому розпорядженні вказано, що, будь ласка, управлянням і департаментам, які реалізовуватимуть всі заходи, шукайте додаткові кошти, і потім ми вислухаємо. Каштани у нас купила благодійна організація, посадила їх інша благодійна, а тепер ще одна благодійна з’ясовує, чому вони білі, а не рожеві.
Ольга Смалюхівська: А потім п’ята благодійна зрубає старі…
Алла Шлапак: Так, а потім п’ята благодійна буде рубати старі. Так і з Днем Києва, на превеликий жаль.
Ольга Смалюхівська: Пані Алло, ви кажете про те, що святом міста в останні роки стало взагалі не святом киян. Чому? В чому парадокс цього заходу? Адже день міста має бути для людей, які в ньому живуть.
Алла Шлапак: Я вам скажу як депутат, який працює, я голова комісії, але як депутат я завжди зберігала мажоритарний такий принцип у Печерському районі. Я вам скажу, що те, що переживають мешканці центрального району міста Києва, особливо ті, які живуть на Хрещатику, на Інститутській, скажімо, у місцях, де скупчення народу на такі свята, то для цих людей це просто не свято, а чергове випробування. Мало того, що у них немає гарячої води, у них не прибрано в під’їзді, так у них ще й допомога від гостей і від бажаючих провести своє дозвілля на цих вулицях, просто створює жахливі умови проживання.
І, на превеликий жаль, скільки я не зверталася і з депутатськими запитами, і на сесії виступала, наприклад, щодо того, що стосується навіть звукового супроводження цих заходів, тому що люди реально мають погіршення стану здоров’я, на перелий жаль, ніякої реакції немає, тому що треба свято. Не треба забувати головного — що будь-яке свято має бути святом для всіх, а не святом для одних, і знущанням над іншими.
І дуже хотілося б закликати гостей столиці, й усіх, хто прийде в місця масового скупчення, щоб не повторювалося 18 травня, коли мені в суботу було соромно їхати в районі вулиці Лаврської, де було по коліно сміття. Дуже хотілося б, що такого не відбувалося, тому що це не залежить… Так, це частково залежить від того, щоб комунальні служби справлялися, але дуже багато ще залежить і від самих людей, які відвідують такі місця.
Ольга Смалюхівська: Пане Олексію, до речі, питання сміття зараз дуже болюча тема. Наскільки велика ймовірність того, що після Дні міста ми знову не потонемо у смітті по коліна? Чи, можливо, ви володієте якоюсь інформацією, скільки зараз комунальників буде залучено під час святкування Дня Києва, щоб усе швиденько поприбирати? Будь ласка.
Олексій Давиденко: Я хотел бы коротко ответить на ваш вопрос так: на сегодняшний день, мне кажется, что ситуация с уборкой мусора в городе Киеве стабилизировалась после зимнего периода. Наверное, есть отдельные моменты, которые связаны, как Алла Васильевна говорит, когда в центре города при массовом проведении мероприятий, особенно в выходные дни, когда компании, которые занимаются уборкой, работают в дежурном режиме.
Вместе с тем, у нас достаточно сильное руководство сейчас в коммунальном предприятии городском, которое отвечает за уборку мусора. Единственное, я считаю, что до сих пор остается проблема, которую мы не один раз уже обсуждали, что районные власти пытаются убирать мусор по старинке своим коммунальным предприятием районным, которое не имеет ни транспорта, ни мощностей, ни заработных плат коммерческих на рынке для того, чтобы это эффективно делать. И для того чтобы не выпускать бюджетные деньги из рук, они не готовы делегировать данные полномочия, так называемый аутсорсинг, для того чтобы это делал кто-то другой. Именно поэтому чаще всего в центральной части города Киева в выходные дни и при проведении различных массовых мероприятий мы сталкиваемся с тем, что у нас по несколько дней после этого мусор не вывозится.
У нас еще есть четыре полноценных рабочих дня для того, чтобы мы в том числе и на ближайшей коллегии, которая будет посвящена этому мероприятию, с Аллой Васильевной подняли вопрос, и поставили на заметку главам районов, чтобы именно на эти дни по ключевым точкам проведения мероприятий, многие из которых попадают на Печерский, на Шевченковский, на Голосиевский районы, чтобы там было особое внимание уделено вывозу мусора.
Ольга Смалюхівська: Пане Олексію, оскільки Алла Василівна вже зачепила більш гуманітарну частину заходу, ми обговорили з нею деякі моменти підготовки до святкування, розумію, що ви не транспортний експерт, не експерт по дорогах, але все одно, ви водій, їздите сьогодні київськими дорогами, то як ви оцінюєте загалом їхній стан?
Я пам’ятаю, як Микола Янович взимку нам обіцяв, що обов’язково до початку травня жодної шпаринки на дорогах, звісно, я вже перебільшую, але не буде. Тим не менше, ми бачимо, що ще й сьогодні кипить робота. Як у цілому ви оцінюєте стан київських доріг? Чи столиця до дні міста буде мати божий вигляд на дорогах?
Олексій Давиденко: Я могу сказать, что, к сожалению, мы не должны (или к счастью, мы не должны, но к сожалению, мы так делаем) готовить город лишь к какому-то конкретному дню, или к празднику.
Ольга Смалюхівська: Але у нас зазвичай так тільки відбувається…
Олексій Давиденко: У нас итоговая дата стояла, если вы помните, 17 апреля, к которой Александр Павлович Попов гарантировал, что все улицы будут отремонтированы, и ставилось такое задание «Киевавтодору». Уже прошло и 17 апреля, и 17 мая, и мы видим, что центр города подготовили, и мы отдельно делали по этому поводу заявление по правительственному кварталу, где перекладывают асфальт еще и сегодня. Вместе с тем есть большие замечания у наших коллег по спальным районам, по тем округам, где работают наши депутаты, потому что в большинство межквартальных проездов даже не ступала нога ни ШЕУ, ни дорожных управлений, ни районных властей.
И я уверен, что ни до какого Дня Киева этого уже сделать не удастся, дай Бог, чтобы мы за период лета, когда люди разъедутся, когда будут более свободные дворы, постепенно смогли не только сделать эту работу, но и профинансировать их. Потому что на сегодняшний день город является должником, город должен деньги как предприятиям — поставщикам асфальтобетона, так и предприятиям — поставщикам топлива. У нас есть долги по коммунальному предприятию «Киевавтодор», поэтому не так много из этих работ можно без денег сделать.
Ольга Смалюхівська: До речі, а що там з Андріївським узвозом? Тому що зазвичай на день міста туди теж збираються різні творчі люди, туди приходить багато гостей, молоді. Наші колеги, якщо не помиляюся, на днях робили репортажі про те, що там, по-перше, дуже брудно, по-друге, багато якихось різних недобудов. Ви в курсі, що там зараз відбувається?
Олексій Давиденко: Я вам скажу следующее. Что мы в выходные дни выезжали на Андреевский спуск, часть проблемы, которая сейчас возникла с мусором, связана с тем, что с 15 мая начала работу летняя торговля. То есть массово появились летние кафе, летние палатки, которые не оборудованы и не заключили договора на вывоз мусора. Некоторые из них пользуются мусорными баками придомовых территорий, а большинство из них просто ничем не пользуется, и поэтому весь этот мусор накапливается около палаток или рядом на улицах.
Вот у нас сейчас такая проблема есть на Андреевском спуске, когда в верхней его части и внизу на Подоле было выставлено большое количество торговых павильонов. И, к сожалению, на сегодняшний день большая часть мусора на Андреевском спуске связана именно с работой этих павильонов, которые не договорились о его вывозе. А что касается общей ситуации, то мы с вами это видели, и не думаю, что кто-то ожидал, что ко Дню Киева отремонтируют все фасады на Андреевском спуске. Поэтому там они, естественно, завешены. Я посмотрел и, думаю, что эта ситуация не изменится еще долго.
Ольга Смалюхівська: Пане Леоніде, долучайтеся і ви до розмови. Ви маєте можливість оцінити і колишню підготовку міста до свята, і нинішню. Взагалі, наскільки великою є різниця? Тому що я в Києві живу тільки останніх десять років, і що було раніше, як святкувалися дні міста у попередні роки, не можу оцінити, думаю, що колеги теж мало пам’ятають. Тільки старші наші колеги говорять, що раніше у дня міста, у цього свята була душа, а зараз, мовляв, її немає. На ваш погляд, у чому тут різниця?
Леонід Косаківський: Я можу з цим погодитися. Але перед цим хотів би підтримати Аллу Василівну. Мені здається, що це ганьба торгувати квитками на виставку квітів і на різні святкові заходи. Коли ми відкривали Співоче поле в 1994 році, то в страшному сні ніхто не міг собі уявити, що хтось буде займатися там комерцією, тому що це місце передбачалося як відкритий майданчик для людей, які можуть туди прийти, поспілкуватися.
Це саме туди в 1993 році ми повернули виставку квітів, саме в цей ландшафтний парк. І ми тоді мали бюджет у десять разів менший, ніж сьогодні має Київ, але жодного разу ми не продавали на цей захід квитки, навпаки, робили все, щоб люди із самих невисоким достатком могли туди прийти, відпочити, побувати на концертах просто неба, які ми там завжди проводити і так далі.
А що стосується порівнянь. Давайте візьмемо радянські часи, як у радянські часи відбувалося це. Свято відкривалося на Майдані Незалежності, тоді він називався площа Жовтневої революції, гасла були партійні, безумовно, на чолі з першим секретарем міському, була купка офіційних осіб, і купка людей, які за рознарядкою з районів туди привозили на цей офіційний захід. На тому все й закінчувалося.
Потім єдине, що була неформальна така завжди процедура — всім киянам піти на Андріївський узвіз, а все інше було суто ідеологічним святом. В 1993 році, коли я був призначений представником президента, то перше свято, яке ми провели в травні-місяці, ми почали змінювати саму систему всіх свят, і намагалися вдихнути нову філософію в те, що відбувається в місті. Тобто ми почали пропагувати, що це родинне свято, що це свято всіх киян, ми намагалися розвантажити центр, перенести масові святкування в райони міста, мікрорайони, щоб тут не було великого скупчення, щоб кожний киянин у будь-якому районі відчував, що день міста — це і його свято в тому числі.
Ольга Смалюхівська: А чому зараз відбувається навпаки?
Леонід Косаківський: Це питання не до мене. Але крім того, що ми працювали в рутинному режимі, й ніхто з цього не робив проблему, що до якогось свята, і про це всі служби знали, що якщо місто не буде підготовлено до Дня Києва належним чином, то вони просто не будуть працювати. Зараз поїдьте по Києву, ви хоча б одну поливальну машину зустрінете? Місто треба елементарно вимити перед святом, причепурити його. А сьогодні цього не робиться. Чому? Це вже інше питання. Ну, і змістовні деякі моменти. Добре, що там якийсь захід, який об’єкт введуть в експлуатацію, це завжди робилося, і це радянські традиції, але вони, на жаль, збереглися й до сьогодні — все до певної дати, до свята і таке інше. І розумієте, от у цьому відмінність.
От давайте візьмемо, 1994 рік — конкурс Сержа Лифаря, саме напередодні й одразу після Дня Києва. Повернення Контрактового ярмарку. Це зараз комусь здається, що це непотрібно було, але тоді в епоху суцільного бартеру це було дуже важливо, і ми проголосили тоді програму повернення та відродження Київського контрактового ярмарку, і в 1994 році в травні, саме напередодні Дня Києва це вперше відбулося. 1995 рік — місту Києву повернули герб, це була велика подія на Хрещатику, пряма трансляція по УТ-1, свято національного масштабу, а потім хвиля пішла таких самих заходів по всім містам України. 1996 рік — відродження та відкриття пам’ятника Княгині Ользі саме в День Києва. Цим столиця також дала приклад і саме з Києва пішла тоді хвиля, і ми привернули увагу місцевих органів влади, і держава почала цим займатися — відновленням втрачених пам’яток.
Тобто відбувалися такі знакові події, які мали неабияке значення для відродження пам’яті, для формування нової філософії міського життя, для повернення втрачених і започаткування нових міських традицій. І тому в цьому святі була душа, безумовно. Тоді було мало пива, але була душа. І мені здається, що в цьому полягає відмінність ось того, що тоді було, і що відбувається сьогодні.
Ольга Смалюхівська: Колеги, будь ласка, ваші запитання до наших гостей. Представляйтеся.
Леонід Косаківський: Прошу пробачення. Я хотів би ще сказати, що саме головне, чого кияни сьогодні хотіли би, наприклад, від центральної влади. От розумієте, все нібито добре, ми робимо вигляд, що нічого не відбувається, але Київ сьогодні дискримінований у порівнянні з іншими містами України. Верховна Рада могла би в той останній тиждень перед святами, прийняти одне просте рішення — призначити вибори Київського міського голови, і це було би найкращим подарунком із боку центральної влади для киян, щоб вони відчули, що вони також такі самі громадяни України, як і всі інші, що у нас є самоврядування, що нарешті у нас повернеться герб міста Києва, який ми в 1995 році відродили, потім він зник із фасаду. У нас єдине місто, яке не має на своєму фасаді органів влади міської атрибутики і таке інше. Тому, я думаю, цього б кияни чекали від центральної влади.
Олексій Давиденко: Можно, я короткую реплику скажу по сути Дня Киева.
Ольга Смалюхівська: Будь ласка.
Олексій Давиденко: Я, может быть, несколько не соглашусь с коллегами выступающими, потому что на День Киева, как и каждый год, притом, что достаточно ограниченный бюджет, планируется провести два международных соревнования по велоспорту. То есть, я как депутат от оппозиции, который должен был бы критиковать в данном случае вообще по любому поводу, наверное, я считаю, что это очень хорошо, что в эти три дня будут проходить такие соревнования. Будет проходить ежегодный «Пробег под каштанами», который есть уже традицией, и который есть душой.
Алла Шлапак: Ми про це говорили, просто ви запізнилися трошки.
Олексій Давиденко: Будет начато строительство станции метро, приуроченное ко Дню Киева, вот это к тем датам, которые обычно возникают, когда к датам какие-то мероприятия проводят. И поэтому, мне кажется… И, кстати говоря, по поводу марша равенства, я думаю, что у каждого из нас есть субъективная точка зрения, я был бы рад, если бы Александр Павлович Попов последовал примеру мэра Тбилиси и разрешил провести этот день равенства и марша равенства, потому что на это имеют право любые общественные организации, люди, которые хотят выразить таким образом свою позицию. Поэтому чем больше будет мероприятий, которые в эти дни будут проходить, тем лучше. И многие из них организовываются не мэрий, а людьми и общественными организациями.
Леонід Косаківський: И на здоровье. Но дело в том, что никто же не говорит о том, что у нас всегда в День Киева проходил Кубок Украины — это была традиция, что у нас было много других соревнований.
Олексій Давиденко: Все правильно сказали, но на это нужны деньги.
Леонід Косаківський: Да. И в День Киева это все было. Поэтому речь идет не о том, что уже привычно, и о том, что уже стало традицией. Речь идет о другом — что тогда происходили знаковые события, которые переворачивали некоторые исторические пласты и закладывали новые традиции. А сегодня мы вошли в рутинный режим. Вот об этом отличие и идет речь.
Ольга Смалюхівська: А якщо, якщо можна, ще коротко, пане Олексію та пане Леоніде, Алла Олексіївна вже висловила свою думку, з приводу гей-параду в столиці. Як ви думаєте, чи має він відбуватися?
Олексій Давиденко: Я вже сказав свою думку.
Ольга Смалюхівська: Вибачте, я пропустила.
Леонід Косаківський: Я не маю до цього стосунку, але я людина традиційних поглядів.
Ольга Смалюхівська: Ми всі теж, але можна мати абсолютно різні думки з цього приводу. Зрозуміло.
Олексій Давиденко: Я уже сказал, что я считаю, что сексуальные меньшинства и в принципе данный парад, который называется «Парадом равенства», имеет право быть, он может проходить, на это есть право людей.
Леонід Косаківський: А мне кажется, что это провокация именно в эти дни его проводить. Мне так кажется. И потом, понимаете, существуют и другие традиции, есть исторические некоторые события, поэтому надо всегда подходить к этому вопросу с точки зрения анализа нашей ситуации. Все имеют право, но мы тоже имеем право.
Ольга Смалюхівська: Будь ласка, колеги, ваші запитання.
Денис Ґонтар, «ГолосUA»: От сьогодні зранку я був в мерії на колегії, де пан Попов сказав, що близько мільйона гривень витратять на святкування Дня Києва.
Алла Шлапак: От бачите, я не обманула.
Денис Ґонтар, «ГолосUA»: Так, але він сказав таку фразу, що частину з них, звичайно, дадуть спонсори саме на проведення концерту. Мене цікавить відповідь на таке запитання. Ці люди просто так не дають гроші, тоді, скажіть, будь ласка, як узагалі це відбувається — їм потім якусь землю віддають? Чи яким чином розраховуються? Бо люди там не будуть просто так давати п’ятдесят, сто, п’ятсот тисяч гривень, щоб приїхали зірки там вітчизняні виступили, привітали киян. От ви, як депутати Київради, напевно знаєте, як це відбувається. А пан Леонід також може додати, як це раніше відбулося. Чи були спонсорські гроші в дев’яностих роках на це святкування, коли ви були мером столиці?
Ольга Смалюхівська: Будь ласка.
Алла Шлапак: Те, що стосується благодійних і меценатських, як вони називаються, коштів, відповідно до законодавства вони мають обов’язково офіційно проходити і ніяких там зобов’язань будь-яка влада перед ними не має. Але те, що стосується, як це відбувається сьогодні, я, як голова комісії та як депутат Київради, не знаю, як це відбувається. І на останньому пленарному засіданні, коли депутати задавали питання, як відбулися та що це за благодійники, які купили для міста каштани, про які сьогодні багато розмов, то на превеликий жаль, виконавчий орган відповіді не дав.
Тому, я думаю, що ніхто з нас не зможе дати відповіді на це запитання. Можливо, Олексій Володимирович знає, а я не знаю, за яким принципом сьогодні вони надаються і що потім відбувається. Але я дуже вірю в те, що це відбувається в рамках чинного законодавства, і ніяких преференцій ніхто потім не отримує за те, що взяли участь у такому заході.
На превеликий жаль, пивні та алкогольні компанії, повірте, і без влади отримують преференції у вигляді своєї реклами. Тому я категорично проти, щоб вони виступали на таких святах як День Києва офіційними спонсорами, або в будь-якому вигляді були присутні під час проведення таких заходів, не зважаючи навіть на те, чи там діти, чи там дорослі, а просто щоб їх узагалі не було, тому що без преференцій вони отримують безкоштовну величезну рекламу.
Леонід Косаківський: Я можу сказати, як у 1996 році, коли ми пам’ятник княгині Ользі відкривали, напередодні якраз десь за місяць у нас на Хрещатику відбувся в колонній залі мерії на другому поверсі такий захід — зібрали представників громад, зі всіх банків, релігійних організацій. І кожен виходив і говорив, що я перераховую на будівництво цього пам’ятника мільярд карбованців по тодішнім грошам, тоді була інша грошова одиниця. Єдине, що ми тоді їм пообіцяли, і ми це зробили, вони були викарбувані, і зараз це можна подивитися, з тильного боку пам’ятника є табличка, на якій вказані всі благодійники. Єдине, що там ще викарбували мене і Лігу історичних місць, яку я очолював за певних, скажімо, умов, і певні люди в ніч перед цим заходом, хотіли так відзначитися перед центральною владою, і це зробили. А всі інші там залишилися. Ось таким чином тоді ми діяли.
Що стосується заходів на кшталт дня Києва та інших, то тоді все це відбувалося дуже просто: всі були вдячні, якщо ми тільки баннер, скажімо так, із їхнім прізвищем, чи назвою фірми розміщували на всьому заході, і цього було достатньо — тоді лише цього прагнули. І ніхто інших преференцій тоді не надавав, тому що була зовсім інша ситуація.
Ольга Смалюхівська: Пане Олексію, маєте що додати?
Олексій Давиденко: Я считаю, что это нормальная абсолютно практика и она в Киеве не первый год, и мы о ней знаем. В прошлом году, когда были фан-зоны под «Евро-2012», то преференцией торговым компаниям, которые брали на себя полностью организацию фан-зоны, были, например, на торговлю внутри данной фан-зоны, и таким образом эти компании смогли какие-то свои затраты вернуть, а, может быть, и заработать.
То же самое касается рекламы на баннерах. То есть, это абсолютно нормальная практика, когда спонсоры получают какие-то преференции внутри этих мероприятий по рекламированию себя, и таким образом берут на себя какие-то финансовые обязательства. Мы на самом деле не знаем, насколько это прозрачный механизм, потому что депутатскому корпусу Киевсовета не отчитываются по тому, как эти деньги собираются со спонсоров, как они тратятся, есть ли там доходная часть, или это все себестоимость организации мероприятий. Но то, что это нормальный процесс, и он должен быть просто прозрачным, абсолютно точно.
Ольга Смалюхівська: Колеги, прошу, ще запитання. Будь ласка.
Ігор Виноградський, «Новий канал»: У вас є інформація, яким чином і чи готуються взагалі до дня міста столичні пляжі? Тому що місто ще трохи прибирається, наводиться лад, але зазвичай день міста продовжується біля води, і наскільки ми знаємо, там дуже мало робиться, хоча гроші на це виділені.
Ольга Смалюхівська: Будь ласка, панні Алло.
Алла Шлапак: Ні, Олексій Володимирович, напевно більше знає, бо він Дніпровським районом опікується.
Олексій Давиденко: Я хочу сказать, что на сегодняшний день коммунальное предприятие «Плесо» является должником — больше пяти миллионов гривен убытков. К сожалению, в связи с этим это объективные обстоятельства, по которым предприятие не может нормально и достойно подготовиться к пляжному сезону. Мы выезжали депутатской комиссией вместе с представителями КГГА и констатировали, что на сегодняшний день на основных пляжах Гидропарка, Труханова острова, Слободки, «Золотой пляж» уже работают хаотично абсолютно никому неизвестные нелегальные торговцы, разливается алкоголь, пляжи грязные, неубранные, не покрашенные во многих местах кабинки для переодевания.
В прошлые годы, если вы помните, привлекались для этого тоже спонсоры, которые представляли возможность и ставили спонсорские кабинки для переодевания, урны. Но проверка на прошлой неделе показали, что пока на сегодняшний день пляжи еще не готовы. И это притом, что коммунальное предприятие работает на самом деле в режиме семь дней в неделю, и мы общались с представителями «Плесо». Но финансов бюджет им не предоставляет, насколько я знаю, в пятницу они получили 260 тысяч гривен для того, чтобы почистить пляж и озеро Тельбин на Березняках. Это единственная сумма за последний месяц, которая попала им на счет для того, чтобы привести хотя бы что-то в порядок.
Ігор Виноградський, «Новий канал»: Тобто до дня міста вони не встигнуть?
Олексій Давиденко: Во всяком случае финансов у них на это нет, только своими силами и резервами предприятия.
Ольга Смалюхівська: Будь ласка, ще запитання. Кого ще що цікавить?
Алла Шлапак: Можливо, я тоді ще додам, що для мене, як для киянки, чого хотілося б, і що найбільше подобається саме мені. Зрозуміло, що дуже багато може бути недоліків, можна шукати їх кругом. Але другий рік поспіль, у минулому році був такий перший концерт організований, і в цьому році він знову буде повторений — це концерт класичної музики на Софіївській площі з 3D-шоу.
Тобто не просто гоп-ца-ца на Майдані, як уже таке традиційне гоп-ца-ца, як я сказала, але що дійсно відроджується в Києві доступність, у першу чергу, класичної музики, тому що там безкоштовний вхід на цей концерт. І я сподіваюся, що всі кияни отримають від цього задоволення. І мені дуже хотілося б закликати Київську міську державну адміністрацію, всіх киян, щоб КМДА нарешті зробила реальний крок після минулорічного обговорення з киянами щодо гімну столиці.
У минулому році всі кияни висловилися однозначно за пісню «Києве мій», і мені дуже хотілося б, щоб на наступний рік, можливо, до Дня Києва ми дійсно отримали цю пісню, яку ми всі дуже любимо. І практично, я думаю, що кожен другий киянин знає її слова на пам'ять, а кожен знає хоча б частково слова, щоб дійсно ми отримали гімн і ми повернули Києву, як сказав пан Леонід, ті моменти, які залишаться назавжди і які будуть завжди поза політикою, на яких виховувався кожен із нас, і на яких ми будемо виховувати наших дітей і наших нащадків. Тому що Київ — це вічність, і ми маємо його зберегти.
Ольга Смалюхівська: Будь ласка, ще запитання, колеги? Якщо нічого вже не цікавить від наших гостей, дякую вам за те, що прийшли до нас сьогодні.
Алла Шлапак: Ми теж вам дякуємо. І гарних вам свят!
Ольга Смалюхівська: Журналістам теж