13 сентября в информационном агентстве«ГолосUA» состоялась пресс-конференция на тему: «Инициатива оппозиции: президент может иметь судимость».
В пресс-конференции участвовали: Александр Присяжнюк — народный депутат, представитель фракции Компартии Украины; Руслан Князевич — народный депутат, представитель фракции «Батькивщина»; Валерий Карпунцов — народный депутат, представитель фракции «УДАР».
Модератор — Оксана Ващенко.
Оксана Ващенко: Доброго дня, шановні гості, шановні колеги! Вітаємо вас в інформагенції «ГолосUA»! Вирішили ми сьогодні поговорити наприкінці робочого тижня на цікаву тему, яка викликала фактично серйозний такий розголос, дала приводи й багатьом колегам нашим зробити такі аналітичні матеріали на тему: «Як може бути змінений закон «Про вибори Президента України». В принципі та людина, яка, скажімо, була автором такої своєрідної сенсації і, можливо, прогнозів, яким чином це вже буде відбуватися в стінах парламенту, був Руслан Князевич від фракції «Батьківщина».
Думаю, що всіх наших сьогоднішніх гостей ви знаєте, думаю, з Руслана ми й почнемо. Ви знаєте, хотіла би звернутися до вас, у законопроекті є два моменти, на яких уже впродовж трьох днів цього тижня наголошують експерти, щодо того, яким чином проєвропейська «Батьківщина» внесла норми, які взагалі суперечать європейським демократичним принципам. Це можливість обирати в президенти людину з непогашеною судимістю, тобто можливість бути їй кандидатом у президенти, і друга позиція — що та людина, яка обіймала посаду президента два терміни, третій раз так само може балотуватися. Будь ласка.
Руслан Князевич:Дуже дякую, пані Оксано. Дуже дякую, що сьогодні мій скромний доробок привернув таку увагу громадськості й у журналістському середовищі. Відверто кажучи, я думаю, що, очевидно, мене в тому числі і як законодавця всі знають, як людину, яка трішечки має певний досвід із точки зору організації виборчих процесів і референдуму України. І не тільки як законодавця, а й із іншого боку.
І те, що я зробив зараз, це не якесь новітнє відкриття, це чергова спроба написати своє бачення, візію того, як має бути вдосконалене виборче законодавство тепер уже президентських виборів. Бо я за ці півроку перебування в парламенті, здається, вже шостий законопроект вношу, який стосується виборів. Я написав законопроект «Про внесення змін до закону «Про вибори народних депутатів», «Про місцеві вибори», «Про Державний реєстр», «Про всеукраїнський референдум».
Написав, як на мене, досить такі вагомі пропозиції до другого читання по закону «Про місцеві референдуми», і зараз черга настала закону «Про вибори Президента України». Чому зараз? Тому що цей фоліант, який мною зареєстрований, я так розумію, що ті аналітичні викладки, які були запропоновані, тільки частково стосується якихось таких основних ідеологічних складових. А це законопроект, який у принципі торкається чи не кожної норми закону, бо щоб опрацювати 224 сторінки, потрібен був певний проміжок часу. От улітку я займався саме тим, що намагався якимось чином запропонувати зараз у новому політичному сезоні своє бачення та вирішення й цієї проблеми.
Чому зараз? Тому що я вважаю, що якщо ми справді хочемо, принаймні, про це публічно декларують політичні сили, які представляють не тільки опозицію, а й владу, рухатися зараз у напрямку Європейського Союзу та підписання угоди про асоціацію, то нам потрібно виконувати певні зобов’язання, які нам, так би мовити, пропонує виконати Європа. Серед них, як на мене, найважливіше та ключове — це питання виборчого законодавства.
І ніхто там не говорить тільки про вибори народних депутатів, чи якісь окремі вибори, там говориться про те, що потрібно вдосконалювати ті моменти, які в українських реаліях є такими, що суперечать не тільки взятим на себе європейським зобов’язанням, а й навіть українській Конституції та досвіду організації проведення виборів у минулому.
Я вам нагадаю, що цей закон, за який ми взялися, це закон, який був прийнятий у 2004 році, а в 2009 році до нього були внесені серйозні зміни напередодні виборів 2009-2010 років. Так от, у тому вигляді, закон, який ми маємо зараз, навіть не можна застосовувати на цих виборах, бо він (на хвилиночку!) містить у собі дату проведення виборів, відмінну від тієї, яка передбачена в нині діючій Конституції, мова йде про стару дату — останню неділю жовтня п’ятого року повноважень. Тому, якщо не чіпати цей закон, і, так би мовити, закрити очі на ті абсурдні положення, які там існують, то нам вибори невідомо коли треба проводити.
Я думаю, що це розуміють усі, бо якщо на те пішло, то вибори потрібно буде проводити в жовтні 2014 року, а не в березні 2015-го. Опозиція до цього готова, немає питань. Якщо влада не хоче вносити змінювати в цей закон, вони їй не потрібні, й вона вважає за доцільне проводити наступні вибори відповідно до вимог діючого закону, й усі норми, які існують у цьому законі її влаштовують, навіть ті, які суперечать Основному Закону, то ми тим більше готові.
Я вам назвав тільки одну норму, яка суперечить Конституції, це дата. Але існує ще низка інших норм, які суперечать Основному Закону, і я би не робив жодних винятків. Тут не йдеться про політику, мова йде про спробу привести у відповідність до Конституції весь текст закону, а не якісь конкретні його положення.
Що стосується того, в який спосіб я це робив, крім дати. Звичайно, йдеться про ті кваліфікаційні вимоги, які встановлює Конституція до майбутніх кандидатів у президенти. У них говориться, що це може бути громадянин України — перше, що це має бути особа за віком старшою, ніж 35 років, що це має бути особа, яка має право голосу, тобто дієздатна особа, і це має бути особа, яка проживає на території України протягом останніх десяти років і знає українську мову. Тобто володіє державною мовою. Жодних решта, так би мовити, кваліфікаційних вимог, тобто обмежень, щоб бути обраним Президентом України в Конституції не міститься.
З цього приводу існує рішення Конституційного суду, в якому говориться, що будь-які обмеження на рівні законів не можуть застосуватися, якщо вони не записані в Конституції. А якщо вони в законі вказані, а в Основному Законі відсутні, то такі обмеження відповідно є неконституційними апріорі. Тому коли зараз відбувається дискусія навколо того, чи треба звертатися до Конституційного суду з приводу вирішення цієї проблеми, то вона вже вирішена. І, як на мене, як певного фахівця в цій галузі, це зрозуміло чітко.
Тому мною пропонується виокремити такі питання, як дата — яка є неконституційною, те положення, про яке говорила пані Оксана, з приводу можливості обіймати посаду особам, які мають судимість. Я не розумію, чому відбувається такий великий ажіотаж із приводу теоретичної можливості для особи з судимістю бути Президентом України? Ви вважаєте, що це новела для нашої країни?
Оксана Ващенко:Ні, ми просто пам’ятаємо попередні вибори. І скажімо, тоді кампанія будувалася на тому, що опонент має судимість. Ну, не на момент виборів, але все одно мав.
Руслан Князевич: Але зараз ми кваліфікуємо, що у нас уже є такий приклад? Тобто це не новела, так? Але з точки зору конституційності, це конституційна норма. Інша справа, як бути далі з тим, якщо людина з судимістю набуває статусу президента? То відповідно до Конституції вирішується й це питання, бо вона з моменту складання присяги набуває абсолютно недоторканності. Відповідно не може бути притягнена до відповідальності та до неї не може виконуватися будь-яке покарання.
З приводу інших неконституційних моментів, про які ви кажете, що я хочу дозволити надати право особі, яка два терміни відповідно відбула президентом, знову брати участь у виборах. Це не я так хочу, про це каже українська Конституція, де чітко сказано, що президентом не може бути особа, яка була президентом два терміни підряд. Крапка. Тобто якщо мова йде про третій строк через строк, то це передбачено Основним Законом України, і це передбачено всіма конституціями світу, де є президентська посада.
Знову ж таки, просто в 2009 році хтось дуже не хотів, щоб навіть теоретично така дискусія відбувалася, і цю норму неконституційну було впроваджено. Ми не робили винятків, подобається нам це політично, чи не подобається, у нас підхід один — усі неконституційні норми із закону потрібно вилучати.
Так само, як ми прибрали ще одне неконституційну норму, про яку чомусь мало говорять. Вона стосується того, що в разі, якщо відбуваються дострокові вибори президента, тобто позачергові, то особа, яка була президентом до часу їх проведення, не може балотуватися на цих позачергових виборах. Чому? Конституція такої заборони не містить. Міжнародно-правові акти, до яких приєдналася Україна, такої заборони не містять. Зрештою, права люди та конституційні права люди це дозволяють, немає питань. Людина може, перебуваючи на посаді, також подавати відповідно свою кандидатуру і на позачергових виборах.
Існує системне, як на мене, порушення конституційних правил и норм у цьому законі, що потребує врегулювання. А що стосується інших положень, які, як на мене, теж є не менш важливими, тому що, знаєте, завжди прихильник того, що не тільки такі, скажімо, політично значущі питання є важливими в законі. Як для особи, яка трішечки розуміється на тому, що таке виборчий процес, я скажу, що з технологічного боку він подекуди набагато важливіший, ніж само, скажімо, політичне тіло закону.
До прикладу, ми плануємо встановити норму, яка передбачає кворум у засіданнях комісії. Бо я вам нагадаю, що 3 лютого 2010 року напередодні другого туру законом було вилучено поняття «кворуму» взагалі з тіла закону. Тобто зараз може не бути кворуму в комісіях, ми з вами збираємося, наприклад, троє людей, і приймаємо рішення в день голосування (вдумайтеся!) під час підрахунку голосів більшістю від присутніх. От троє членів комісії зібралися, двоє проголосували «за», склали якийсь протокол, і цей протокол є таким, який встановлює підсумок голосування чи на дільниці, чи в окрузі на виборах президента. Ну, повний абсурд!
Таких моментів дуже багато. Відверто кажучи, знаєте, я думаю, що переважна більшість моїх колег, у тому числі експертів, висловлять свою оцінку. Але, я думаю, що переважна більшість норм там, це норми, які не викличуть відразу і сприйматимуться всіма політичними гравцями в Верховній Раді, бо це справді норми, які спрямовані на вдосконалення виборчого законодавства.
Тут я читав деяк коментарі, в яких мені нібито дорікають, що я хочу позбавити опозицію права на масові заходи в день голосування та під час підрахунку голосів. Я не знаю, хто так прочитав мій законопроект, але там ідеться про інше. Ми ту норму, яка зараз міститься в законі «Про вибори народних депутатів», хочемо поширити й на закон «Про вибори Президента України» в тій частині, що масовими заходами, мова не йде про мітинги, а про концерти на стадіонах, будь-які заходи за сприяння кандидатів, як правило, під цим брендом відбувається пряма агітація, але закон не забороняє таке робити напередодні виборів і в день голосування.
Що таке агітація? Це агітація «за» та «проти», тобто щоб до для голосування людина могла визначитися. Це жодним чином не поширюється на акції щодо захисту виборчих прав, які теоретично можуть відбутися, бо це не є предметом регулювання цього закону, я думаю, хтось просто це не дочитав до кінця.
Тому, підбиваючи підсумки, я вважаю, що це документ, який на часі. І я вважаю, що така дискусія мала вже давно відбутися в українському суспільстві, але тільки ті події, напередодні яких ми знаходимося, якби підштовхнули нас. І мені здається, що якщо ми говоримо про можливість вдосконалення виборчого законодавства, а на це є воля, скажімо, переважної більшості у Верховній Раді, то чому би нам зараз у комплексі не вирішити це питання за рік до президентських виборів? Бо нас увесь час карають за те, що ми не можемо ніяк набратися політичної волі й написати правила проведення виборів хоча б за рік до виборів, як це відбувається в переважній більшості цивілізованих країн світу.
У мене є така велика підозра, що якщо це не зробити зараз напередодні самміту, то вже після Вільнюського самміту точно в ні в кого не буде особливого бажання це робити. І, напевно, ми, як опозиція, не зможемо тоді так активно добиватися цього в парламенті, бо тоді вже буде такої сильної уваги і в Європі до України, і очевидно влада тоді вважатиме, що всі зобов’язання, які вона на себе взяла, вже виконала.
Тому ці два місяці є критично важливими, наші пропозиції внесені, ми готові до дискусії. Ми готові сідати і в будь-якому форматі обговорювати, для того, щоб виробити ті положення, які відповідають Конституції та справді вкрай важливі для вдосконалення президентського виборчого закону. Дякую. Вибачте за таку довгу презентацію.
Оксана Ващенко:Валерія Карпунцова — представника фракції «УДАР» долучаємо до розмови. Скажіть, от у вашій фракції наскільки мали можливість розглянути, прочитати оригінал проекту цього документа? І от яке рішення може бути від вашої фракції? Зважаючи на те, що однозначно можна спрогнозувати, що кожен із опозиційних кандидатів буде намагатися піти все-таки як кандидат на наступних виборах Президента України. От для вашого лідера — Віталя Кличка, цей документ звужує можливості, чи навпаки, розширює?
Валерій Карпунцов: Стосовно документа, який пропонує мій колега Руслан Князевич, він і мій колега не тільки сьогодні по парламенту, а він мій колега і по роботі представниками у Центральній виборчій комісії, і раніше ми були знайомі вже давно як фахівців, залучалися як експерти з виборчих питань. І я його позицію знаю давно. У нас бачення щодо цього законопроекту в основному на всі ті больові точки й усі можливості фальсифікацій, які він техніко-юридичним механізмом хочу усунути, збігаються.
Я можу прогнозувати підтримку фракції «УДАР» цього законопроекту. Він жодним чином не звужує права жодного із кандидатів, які можуть балотуватися. Навпаки, документ запроваджує можливість чесної боротьби і, звичайно, ми, апелюючи до наших колег і в Україні, і до європейської спільноти, звертаємо увагу, маю на увазі фракція «УДАР» разом із «Батьківщиною» та «Свободою», на ті норми закону, які дають можливість фальшувати чи змінювати, чи спотворювати результати волевиявлення. Так відбувалося і з рішенням по п’яти округам.
На жаль, до нашої з Русланом Петровичем пропозиції не дослухалися, не прибрали з чинного закону ті норми, які надали можливість і Центральній виборчій комісії злочинним чином не визнати результати виборів у п’яти округах, і надають можливість і надалі «Беркуту» перераховувати бюлетені. Й далі ми будемо спостерігати такі дії, як учорашній суд із позбавлення депутатського мандату Маркова. Тобто не члени комісії в установленому законом порядку, не суб’єкти виборчого процесу, не виборці приймають рішення щодо депутата, а приймає поза межами матеріально-процесуального закону суд і «Беркут», от і все.
Оксана Ващенко:Але там, скажімо, існує норма, і в чинному законодавства, і зараз Кличку закидають те, що він десять років поспіль не проживав в Україні. Це болісна тема зараз для «УДАРу» і загалом для Віталія Кличка, чи ні?
Валерій Карпунцов: Я вам скажу, що це та тема, на якій спекулюють, це однозначно. Чи вона нам болісна, чи не болісна… Ну, як дивитися. Я вам можу сказати, що вона для нас не болісна по багатьом підставам.
Оксана Ващенко:Але ви думаєте, яким чином її «відбити»?
Валерій Карпунцов: По багатьом. Звичайно, чому можливі такі варіанти з подвійним тлумаченням, інсинуаціями? Тому що дійсно, чітко закон не надає визначення термінам: перебування, проживання на території, постійне, в межах, в Україні… Тобто існує безліч термінів, які в законодавстві визначні, але уніфікації їх немає. Тому можливі такі інсинуації.
Той термін, який вживається в чинному законі, в проекті закону, трактується як «проживання в Україні». По цьому питанню вже поставлено безліч крапок і судовими інстанціями, і Верховним Судом, і Європейських судом із прав людини, як його тлумачити. При наявності у особи паспорту громадянина України та відомості в ньому про прописку протягом останніх тих років, факту реєстрації постійного місця проживання, вважається, що ця особа проживала в Україні протягом даного терміну.
Віталій Володимирович проживає на території, яку зараз займає наша держава, з 1991 року, прописка у нього з 1992 року, родина переїхала в 1984 році в Україну. А то, скільки й де людина перебуває поза межами країни, чи то з метою там лікування, тренування, відпочинку, відпустки — ніяким чином не впливає на той ценз, який виставляє закон. Якщо цього достатньо, ось таке моє пояснення. Дякую.
Оксана Ващенко: Олександра Присяжнюка від фракції Компартії долучаємо також до нашої розмови. В принципі зрозуміла практика, що за останні десять років завжди в Верховній Раді хотіли прийняти правила гри завчасно. Тобто за рік до виборів це було би ідеально. Але, як ми знаємо, все відбувалося навпаки — буквально за кілька днів навіть до початку офіційного старту кампанії, увалювався законодавчий документ у сесійній залі, і таким чином для когось щось було сюрпризом, а для інших це був такий сценарій, продуманий завчасно.
Як ви зараз бачите, які можуть бути це правила гри, які були би прийнятні для переважної більшості тих, хто міг би дати за такий законопроект 226 голосів?
Олександр Присяжнюк: Добрый день, уважаемые коллеги! Позиция коммунистов в отношении института президентства в целом давно известна — мы являемся сторонниками того, чтобы такой институт в обществе вообще убрать как ненужный. Ведь вы посмотрите, по большому счету четыре президента, и все четыре президента в простом народе действительно прокляты, потому что ничего хорошего кроме того, что они расходуют большие средства, в том числе финансируя Администрацию Президента, начиная от поездок, вы все видите, как президенты по Киеву ездят, и заканчивая тем, как они посещают иностранные государства. В общем, содержание всего этого аппарата и Администрации Президента украинскому обществу не нужно и не выгодно.
Вторая проблема — проблема избирательного законодательства. Ведь вы посмотрите, фактически под каждые выборы у нас принимаются изменения в действующее законодательство. С какой целью? Лишь с той целью, чтобы действующая власть на момент ее легитимности имела больше шансов находиться в той же власти. Соответственно, под каждые выборы в спешном порядке пишутся, принимаются законы, в которых очень и очень много всегда есть неточностей, некорректностей и тому подобное.
Конечно же, что в том проекте закона, который представил коллега Князевич, есть моменты, заслуживающие внимания с точки зрения технической составляющей. Однако я хотел бы заострить внимание на том, что действительно норма, которая дает возможность лицам, осужденным, принимать участие в президентской кампании касается конкретно Юлии Тимошенко, которая сегодня, скажем, «отматывает» свой законный срок, для того, чтобы впоследствии, возможно, в далеком будущем принимать участие в избирательных кампаниях.
Однако на сегодня этот вопрос не стоит на повестке дня, и получается логика следующая. Что те, так называемые демократические фракции, которые якобы за Евросоюз, за все те принципы, они сегодня нарушают в Украине реально вот такой нормой в целом принципе понятие народовластия. Получается, что кандидатом в президенты, и вы все это прекрасно понимаете, бедному человеку никогда не выдвинуться и не стать, потому что для этого нужно очень много денег. Соответственно, если человек очень много украл денег, он «мотает» свой срок законный в тюрьме, получается, что может претендовать и на пост президента.
Иными словами, чем больше наворовал денег, тем больше у тебя шансов стать президентом. Мы категорически против этого. Мы наоборот выступаем за то, чтобы наша страна действительно была парламентской республикой, чтобы парламент избирал премьер-министра, назначал министров, чтобы перед парламентом отчитывались за каждую копейку, чтобы они показывали уровень эффективности использования тех или иных средств. И если их работа неудовлетворительна, то парламент мог бы отправлять в отставку таких министров.
Поэтому наша позиция в этом однозначна, что в тех моментах, и в тех пунктах, которые касаются чисто технических норм и правок, которые необходимо внести, однако это не будет касаться никоим образом возможности, я по-простому скажу, чтобы зэки принимали участие в избирательной кампании президента. Хватит нам уже того, что есть, мы за то, чтобы народ решал это все.
И, кстати говоря, единственная политическая сила на сегодняшний день коммунисты являются сторонниками того, чтобы действительно народ эти вопросы решал. Я говорю о референдуме. На днях мы провели собрание граждан по инициированию проведения референдума относительно вступления Украины в Таможенный союз, и не исключено, если такая практика пройдет нормально, будет одобрена народом Украины, если такой механизм будет работать, то не исключено, что Компартия будет ставить вопрос и о президентстве, об институте президентства в целом в Украине. И, поверьте, если люди пойдут на такой референдум, то результат в принципе наперед известен, как они проголосуют за то, нужен ли президент Украине с такими расходами, или нет. Спасибо.
Оксана Ващенко: В когось є доповнення, ремарки? А потім запитання журналістів.
Руслан Князевич: Так, якщо можна. З приводу того, може чи не може в’язень брати участь у виборах. Шановні друзі, можливо, ви пам’ятаєте, чи можливо, вже забулося те, що до 1998 року в Україні виборчими законами ув’язнені були позбавлені права навіть брати участь у виборах як виборці. Тобто не могли здійснювати своє активне виборче право. До того часу, коли в 1998 році Конституційний суд сказав, що оскільки в Конституції такої прямої заборони немає, то це право ув’язненим потрібно повернути, бо це, відверто кажучи, норма Конституції як норма прямої дії таке право їм уже надала в 1996 році.
Ми не говоримо про тактичну ситуацію, а говоримо про те, що позиція Конституційного суду дуже проста: все, що Конституцією не передбачено, не може бути передбачено в законах. І раз ми тоді в 1998 році надали їм право голосувати, у них же є таке право, ув’язнені на виборах голосують… Тобто голосувати вони можуть, а обиратися не можуть? Виборче право є нероздільним. Активне та пасивне виборче право — це дві складові одного правила. І не може бути, що частину цього права ви маєте, а іншу частину його ви не маєте. Воно або є, або його немає. Раз воно в українських реаліях існує, бо це зобов’язує робити Конституція, то всі решта розмови, це розмови тільки політичні, а не правові. Дякую.
Оксана Ващенко: А от у європейському законодавстві, яким чином виглядає ця норма?
Руслан Князевич: От, ви знаєте, зараз Венеціанська комісія поставила перед Україною вимогу вилучити з Конституції навіть норму, яка стосується обмеження для засуджених брати участь у парламентських виборах, бо така норма є в нашому законодавстві. Тому що європейське законодавство максимально ліберальне — там не існує жодних обмежень, крім певних кваліфікаційних вимог, для всіх громадян, брати участь у виборах.
А що стосується інших наших конституційних вимог, то навіть вони критикуються. От ми говорили про десять років проживання в Україні. Вдумайтеся, Європа критикує п’ять років проживання для парламентських виборів, а про десять років узагалі не йдеться, тому що подібної норми немає ніде в Європі, й ніде у світі. Максимум, що там є в окремих країнах, — це до шести місяців проживання на території комуни, тобто громади. А у нас ця норма залишилася ще з радянських часів. Тому що тоді, як ви знаєте, була проблема, тоді влада, не бажаючи певну особу допустити до влади, відповідно унеможливлювала його проживання в країні, деколи були навіть приклади, коли позбавляли людину громадянства. Таке теж було. І ці норми перекочували з радянських часів в українське законодавства. І, на превеликий жаль, настільки вкоренилися, що ми ніяк не можемо їх позбавитися.
Європа протягом останніх, принаймні п’ятнадцяти-двадцяти років, коли я трішечки дотичний до цих питань, щоразу за результатами виборів у своїх звітах пише, що ця норма суперечить міжнародним зобов’язанням України, вона потребує негайного вилучення, в тому числі і з Конституції України.
Більше того, наскільки знаю, зараз наша країна взяла на себе зобов’язання в дусі реформи Конституції і цю норму апріорі вилучити. То раз ми так далеко готові йти навіть по виборчому парламентському законодавству, то сам Бог нам велів у президентському законодавстві, де таких обмежень взагалі немає, вже зараз на цьому етапі це питання зняти раз і назавжди. Дякую.
Оксана Ващенко: Будь ласка, ваші запитання.
Дмитро Хилюк, «News24UA»: У мене уточнення до пана Руслана і до пана Валерія запитання. Пане Руслане, уточніть, будь ласка, стосовно трьох термінів президентства, я не зрозумів? Тобто ви пропонуєте три терміни підряд балотуватися, чи як?
Руслан Князевич: Ні, я пропоную відтворити чітко норму Конституції, що «особа не може бути президентом більше, ніж два строки підряд». Крапка.
Дмитро Хилюк, «News24UA»: А зараз як?
Руслан Князевич: А зараз написано, що особа не може бути президентом, якщо вона перебувала на цій посаді два строки. Крапка. Слова «підряд» немає. А в Конституції іде мова, що підряд. Зрозуміли різницю?
Дмитро Хилюк, «News24UA»: Тоді ще одне уточнення. Потім запитання до пана Валерія. Ви говорите про те, що в Конституції нічого не сказано про судимість, а в законі сказано. А, з іншого боку, в нашій Конституції ж не йдеться про те, що міліціонером, наприклад, не може бути людина, яка судима. В той самий час в Законі про міліцію це є. Тобто за такою логікою, виходить, що й міліціонера на службу в міліцію можна брати колишніх засуджених, адже в Конституції про це також нічого не сказано. Суддів, наприклад, і інших людей на владні повноваження.
Руслан Князевич: Я пропоную вдосконалювати виборче законодавство, оскільки це царина, в якій я, мені здається, досить непогано розбираюся. З точки зору інших моментів, щодо яких ви вважаєте, що вони є неконституційними, то я дякую за підказку, думаю, на експертному фаховому рівні ми будемо розбиратися далі. Але зараз ми говоримо про ключове право обиратися й бути обраним, яке є основним з точки зору Конституції.
В Основному Законі небагато політичних прав закріплено, і право бути обраним і обиратися серед тих, які є невід’ємними, невідчужуваними, і які є під протекторатом не тільки української Конституції, а міжнародно-правових актів, наприклад, про права людини, які були прийняті ще в 1966 році, до яких Україна приєдналася, і які стали частиною українського законодавства. Якщо ми з основного права (виборчого) почнемо, то я думаю, що це важливо. А всі решта вторинні питання можна буде технологічно вирішувати після того, як ми будемо здатні вирішувати такі глобальні питання.
Дмитро Хилюк, «News24UA»: І до пана Валерія запитання. Ви заявили, що не маєте зауважень до законопроекту вашого колеги. Чи не означає це, що тим самим ваша політична сила та ваш лідер відмовляються від боротьби у президентській гонці? Адже очевидно, що якщо буде прийнятий цей законопроект, він відкриє дорогу до балотування Юлії Тимошенко, і власне у вашого лідера, потенційного кандидата в президенти, також «намалюється» потенційний конкурент. Дякую.
Валерій Карпунцов: Ні, не означає.
Дмитро Хилюк, «News24UA»: А чому? Чому ви підтримуєте цей документ, адже Юлія Володимирівна конкурент вашого пана Кличка, якщо вони обоє підуть на вибори?
Валерій Карпунцов: От коли станеться це «якщо», тоді буде предмет для розмови.
Оксана Ващенко: Предмет розмови — навіщо вам голосувати за цей законопроект? Я так розумію?
Валерій Карпунцов: Справа в тому, що партія «УДАР» є партією, яка в своїх програмних цілях сповідує європейські демократичні принципи, і все, що викладено в законопроекті Руслана Петровича, відповідає європейським принципам. І ми не наполягаємо на питаннях політичної кон’юнктури, а в будь-яких перегонах, де ми беремо участь, ми намагаємося виграти чесно.
Оксана Ващенко: Будь ласка, ще запитання є? Якщо у продовження теми, то там ще є норма стосовно соціологічних опитувань. Досить цікава, ми з вами всі мали можливість спостерігати, яким чином соціологія впливала на те, чий рейтинг підвищити, а чий навпаки понизити. І таким чином з’являлися певні маніпуляції. Як ви вважаєте, яка доля соціологічних компаній, якщо положення щодо них будуть, скажімо, виписано й прийнято саме в такому ключі, як пропонується в вашому законодавчому документі? Чи соціологія тоді повністю нівелюється як наука? Тоді навіщо взагалі її використовувати, якщо вона аж ніяк не буде впливати?
Руслан Князевич: Дякую. Давайте розберемося, про що йдеться в моєму законопроекті, тому що тут про тлумачено дещо трошки невірно. В моєму законопроекті є пропозиція внести зміни до чинної норми, яка передбачає, що за п'ятнадцять днів до виборів не можна оголошувати будь-які соціологічні заміри відповідно в засобах масової інформації. В 2012 році ми внесли зміни до парламентського виборчого законодавства, де цей термін зменшили до десяти днів, як цього вимагала Європа.
І зараз я пропоную і в президентському законодавстві теж установити замість п’ятнадцятиденного десятиденний строк. Я навпаки надаю можливість на п’ять днів більше соціологам активно попрацювати. І, мені здається, що певні соціологічні в тому числі служби не мають чого боятися, бо це не якась новела, це просто спроба імплементувати те парламентське законодавство, яке ми вже прийняли, і в президентське законодавство, і таким чином уніфікувати підходи до соціології в усьому виборчому законодавстві.
Тому що, я думаю, нічого страшного, якщо соціологи зможуть не пізніше, ніж за десять днів до виборів оприлюднювати свої дані, а не за два тижні, такі важливі соціологічні відповідно заміри, як президентські вибори. Чому це важливо? Тому що на президентських виборах, як правило, відбувається повторне голосування, тобто два тури, і другий тур призначається через три тижні після основних виборів. І нічого страшного, якщо за десять днів до виборів у другому турі будуть оприлюднюватися такі інформаційні дані, а не за два тижні, до другого туру. Бо за два тижні ще не відомо, хто, зрештою, буде в бюлетені, оскільки згідно закону, ще за десять днів людина може відмовитися від того, щоб балотуватися. І тоді підтягується третій кандидат.
Або коли відмова відбувається пізніше, ніж за десять днів, то в бюлетені залишається тільки один кандидат. А соціологам за п’ять днів до виборів потрібно якось гіпотетично вгадати, хто буде в бюлетенях, яким чином, і відповідно сформувати свої пропозиції і питання для громадян. Тому, я думаю, що це правильна зміна, щоб у нас був єдиний підхід, уніфікований із європейськими нормами, коли соціологічні дані забороняється публікувати не за п’ятнадцять, а за десять днів до виборів. Така моя позиція, яка ґрунтується на загальноприйнятих європейських нормах. Дякую.
Оксана Ващенко: І щодо останнього — прогнозів, очевидно. Яким чином узагалі може бути розглянутий, чи нерозглянутий законодавчий документ? Чи у фракції одностайна позиція щодо нього? Бо, ви знаєте, коли ми шукали спікерів на цю тему з вашої фракції, то для них багатьох було новиною, що взагалі такий законодавчий документ зареєстрований.
Руслан Князевич: Ну, з приводу ставлення фракції, ви не переживайте, я думаю, що ми розберемося в нашому середовищі. А чому не всі знали? Тому що зараз час перебування депутатів в округах і багатьох не було. А те, що його перспектива є не такою радужною, як би нам хотілося, думаю, сумнівів немає, тому що вже відбулася низка заяв, у тому числі наших колег із провладної більшості, про те, що вони не мають наміру повністю вирішувати це законодавче врегулювання виборчого процесу так, як це бачимо ми.
Але, з іншого боку, нібито існує у них бажання певною мірою удосконалювати президентський виборчий закон. Нам здається, що це може бути доброю основою для такого роду обговорення. І ми наполягатимемо на тому, щоб ті норми, які, на наш погляд, не маю жодного відношення до політики, а є виключно правовими, були би принаймні враховані. Коли така розмова почнеться і чи зможемо ми їх переконати, що це треба робити вже зараз напередодні саміту в Вільнюсі? Мені хотілося б дуже в це вірити й дуже хотілося б бути переконаним, що так воно і трапиться. Але такого переконання в мене немає. Тому ми зі свого боку будемо робити все можливо, сподіваємося, що наші політичні партнери по опозиції нас підтримають.
Чи вдасться нам це зробити в найближчій оглядній перспективі, я не впевнений, але я точно знаю, що відмовити чи, так би мовити, «зіскочити» з теми обговорення закону «Про вибори президента» владі не вдасться, бо я вам назвав уже кілька моментів, які є надто кричущими, щоб не починати цю роботу. Дякую.
Оксана Ващенко: Будь ласка, кожен має можливість спрогнозувати буквально по дві хвилини.
Валерій Карпунцов: У даному випадку дійсно провладна більшість не налаштована на те, щоб прибрати норми, які надають можливість фальшувати, чи змінювати воле явлення громадян. І свідченням цьому є відмова прибрати ці норми з закону «Про вибори народних депутатів» при визначенні чи призначенні повторних виборів у п’яти округах. На жаль, на це не пішла провладна більшість, відповідно наміри їхні відомі, звичайно.
Але ми все ж таки, я маю на увазі опозиційні сили, будемо привертати увагу і суспільства, і наших колег по парламенту, і наших європейських партнерів до тих больових, чи ключових питань закону «Про вибори президента» з метою мінімізації можливості адміністративного впливу на результат волевиявлення, щоб бюлетень, який виборець вкинув в урну, відповідав тому бюлетеню, який зарахується за переможця.
Олександр Присяжнюк: Однозначно, что все изменения, которые будут вноситься в законодательную базу, а скоро у нас будут выборы и в местные советы, в повестке дня практически стоят и выборы Президента Украины, конечно, стоит рассматривать только с позиции действующей власти, которой выгодно остаться сегодня при власти. Поэтому проблема сегодня заключается действительно в том, что не нужно под каждые выборы менять правила игры, правила игры должны быть одинаковые и для тех, кто попадает, скажем так, под определение, кто может стать президентом, депутатом или чиновником должны сохраняться. И в такой определенности тогда будет определенная, скажем, стабильность и государства.
И вы посмотрите на отношение людей к любым выборам. Сегодня на выборы, например, недавно в 224 округе в Севастополе были выборы, там явка избирателей составила чуть больше двадцати процентов. То есть люди уже не верят ни в выборы, ни в право выбора, поэтому нужно что-то кардинально менять, и не только саму законодательную базу, но и подходы к выборам у людей. А кандидаты действительно на выборах должны избираться достойные, способные страну вести вперед, а не выходить из СИЗО и становиться президентом. Это наша позиция.
Оксана Ващенко: Дякую вам за те, що були сьогодні в нашому агентстві. У вас є ще запитання?
Дмитро Хилюк, «News24UA»: Так, у ме