Программа «РазворотUA» — совместный проект информационного агентства «ГолосUA» и «Радио Эра FM».
«РазворотUA», тема: «Как должна контролироваться безопасность перевозки пассажиров в маршрутках»?
Эфир за 17.04.2013 г. Ведущая — Оксана Ващенко.
Оксана Ващенко: Кількість дорожньо-транспортних пригод за участі водіїв маршрутних таксі в Україні постійно зростає, відтак збільшується й кількість постраждалих пасажирів. Звичайно, крім нарікань на горе-водіїв та перевізників існує й багато нарікань на управління транспорту, які неналежно обирають перевізників і не контролюють їхню роботу. І взагалі мало цікавляться умовами перевезень. Про українські маршрутки і чи безпечні вони, — про це поговоримо сьогодні в програмі «РозворотUA».
З вами Оксана Ващенко. Вітаю вас!
У нас сьогодні в студії наш гість Валерій Липецький — віце-президент Української асоціації перевізників. Добрий вам день!
Валерій Липецький: Добрий дня!
Оксана Ващенко: І на телефонному зв’язку Василь Рублюк — начальник відділу технічної інспекції Департаменту ДАІ МВС. Пане Василю, добрий день і вам!
Василь Рублюк: Доброго дня!
Оксана Ващенко: Шановні слухачі, маєте можливість вже зараз писати нам як завжди на електронну адресу: efir@radioera.com.ua. Пізніше як завжди можна буде долучатися, наш студійний телефон залишається незмінним: 536-9600, код Києва — 044.
Ну, а ми, як кажуть, розпочнемо, пане Валерію, очевидно з вас. Знаєте, сумна статистика постійно існує в Україні стосовно того, що маршрутки не є, принаймні зараз, безпечним транспортом. І якщо пригадати такі випадки серйозні, коли гальмівна система не спрацьовує відповідно, це означає одне, що те, в якому технічному стані вони їздять дорогами, і взагалі який у них зовнішній вигляд, досить невідповідний. Складається враження, що просто на них лише заробляють, не опікуючись ні технічним, ні амортизаційним їхнім станом. От на вашу думку, чи справді все так погано? Чи існує резерв? І чому існує ця проблема?
Валерій Липецький: Я хочу почати з того, що чомусь ми виділяємо лише маршрутки. Але ж на сьогоднішній день це просто автобус загального користування. І є автобуси, які працюють в режимі звичайному режимі загального користування, і в режимі маршрутного таксі. На сьогоднішній день практично весь цей ринок обслуговують приватні перевізники, перевізники приватної форми власності. Тільки в місті Києві «Київпастранс» — єдине підприємство в Україні, яке знаходиться в комунальній власності. Решта по всіх містах України — перевезенням пасажирів займаються приватні перевізники.
Чому так склалося, що намагаються накласти негативну складову на діяльність цих перевізників? По-перше, я хочу сказати, що дійсно, на сьогоднішній день підвищилася аварійність порівняно з минулими роками саме при перевезенні пасажирів автобусами. Але для цього існує дуже багато причини, і я назву лише декілька основних причин. Перша, це дійсно тому, що збільшилася кількість рухомого складу на дорогах України, й тому відповідно до цього і підвищилося навантаження на водіїв, тому що збільшилася кількість машин на дорогах, і важче стало справлятися з цим водіям. Це перша причина.
Друга причина, як ми бачимо, це стан наших доріг. На жаль, вони не стали кращими, особливо цієї зими не стали прикладом, як повинні експлуатуватися дороги, і як по ним їздити. На сьогоднішній день це вже визнали всі, і ДАІ в тому числі, що левова частка таких ДТП зараз трапляються через поганий стан доріг. Тому що спочатку випав сніг, дороги не були розчищені, проїжджа частина через це була звужена, кожен старався проїхати швидше, обганяв одне одного часто і незаконно, не за правилами дорожнього руху, і тому траплялися дорожні пригоди.
Тепер сьогодні, коли вже немає снігу, але ж ями на дорогах, які після нього залишилися, теж викликають аварії, тому що машина потрапляючи на швидкості в таку ямку, не завжди водій встигає адекватно зреагувати. І буває, що навіть технічно машина не може зробити це все.
Оксана Ващенко: Це зрозуміло. Але от ми ж в принципі маємо можливість користуватися цим транспортом…
Валерій Липецький: Так. Існує ще й наступна причина. На жаль, за останніх пару років, і це також одна з основних причини, і особливо щодо Києва, я можу це констатувати також, на жаль, в останні роки влада не зробила нічого, щоб покращити стан перевезення пасажирів. У чому це полягає? В тому, що в багатьох містах почалася тенденція в порушення законів про автомобільний транспорт, не проводити конкурси на визначення перевізників на обслуговування маршрутів.
Оксана Ващенко: Тобто дають добро всім, хто хоче здійснювати такі перевезення?
Валерій Липецький: Ну, якось так зразу сказати, що дають добро, дуже важко, але чому…
Оксана Ващенко: Але ліцензію на перевезення важко отримати, чи ні?
Валерій Липецький: Бачите, щоб отримати таку ліцензію, що п’ять років тому, що зараз, однаково, вимоги ліцензування, за якими отримують дозволи перевізники на перевезення, не змінилися, вони однакові.
Оксана Ващенко: Але ви згадали про тендери. Раніше такі тендери проводилися.
Валерій Липецький: Тендер на перевезення та ліцензія нічого спільного між собою не мають.
Оксана Ващенко: Це зрозуміло.
Валерій Липецький: Щоб отримали ліцензію, потрібно здати відповідна документи, пройти перевірку, як перевізник буде виконувати ліцензійні умови, це одна справа. А конкурс на визначення кращого перевізника на тому чи іншому маршруті, це інша справа. Так от якраз не проведення конкурсів призвело до того, що перевізники, по-перше, от по місту Києву я наведу приклад. Протягом останніх двох років практично жодної одиниці нового рухомого складу не куплялося перевізниками. А маршрутних таксі в Києві працює на сьогодні 2,5 тисячі одиниць, із них дві тисячі — це практично приватні перевізники. Чому нової техніки не купляли? А потрібно, щоб хоча би п'ятнадцять відсотків щорічно оновлювати рухомий склад.
Оксана Ващенко: Тобто парк машин не оновлюється?
Валерій Липецький: Так, парк не оновлюється. А потрібно, щоб хоча би п’ятнадцять відсотків, не менше 15 відсотків щорічно оновлювати парк для того, щоб б не розвиватися, а хоча би залишатися на тому самому рівні. Тому що «Богдани», які зараз використовуються в основному в місті Києві, та й по всій Україні, як основний вид автобусів, а ще «Еталон», вони мають обмежений термін своєї служби. Вже через вісім років із них нічого не залишається практично.
Оксана Ващенко: Тобто вони не такі досконалі, як колись були?
Валерій Липецький: Так, і їх потрібно, от сто відсотків поділіть на вісім, і це якраз десь п'ятнадцять відсотків потрібно оновлювати.
Оксана Ващенко: А чому ж не оновлюють? Не вистачає коштів на це?
Валерій Липецький: А чому не оновлюються? Чому я і сказав, тому що, наприклад, у місті Києві вже три роки не проводяться конкурси на визначення кращих перевізників. Перевізники, які мають обслуговувати маршрути, після того, як вони проходять по конкурсу, з ними замовник в особі Головного управління транспорту, а зараз це Департамент транспортної інфраструктури в місті Києві при КМДА, укладається договір на обслуговування певного маршруту. Договір має свій термін дії. Вони були укладені на термін три роки.
Три роки пройшло, термін дії договорів скінчився, а конкурси повинні були бути проведені до закінчення терміну попереднього договору, і визначити, хто буде наступним переможцем. Це може бути переможцем і той, хто вже обслуговував цей маршрут, чи інший може стати, кращий за нього. Але цього не робилося, договори скінчилися, і перевізники стали працювати в нелегальному полі, як кажуть. І вони сьогодні не знають, що робити. Адже купляти новий рухомий склад можна коли? Коли ти впевнений, що ти будеш працювати, і що ти зможеш його, як-то кажуть, компенсувати витрати на нього.
А закупити транспорт за готівку, за прямі кошти зразу неможливо, таких коштів немає, значить, потрібно брати кредити. А сьогодні, ви знаєте, що кредит отримати дуже важко, практично неможливо. І якщо навіть отримуєш кредит, то він майже під тридцять відсотків річних. І ось ти, взявши такий кредит (під 30 відсотків річних), закупив автобуси, а завтра тобі скажуть, що ти на цьому маршруті не працюватимеш, пробач. І що ти будеш робити з погашенням цього кредиту?
Оксана Ващенко: А скільки можна в день заробити на маршрутці? Який чистий прибуток?
Валерій Липецький: Чистий прибуток у кожного по-різному.
Оксана Ващенко: А в середньому?
Валерій Липецький: В середньому маршрутка приносить десь від тисячі до півтори тисячі гривень заробляє «грязними», не «чистими». Я вам можу сказати, що сьогодні роздавали дуже цікаву газету…
Оксана Ващенко: «ГолосUA», так?
Валерій Липецький: Так, «ГолосUA», від чого мені прикро стало. Це політтехнологія, бо там написано, що п'ятнадцять тисяч на день маршрутка заробляє.
Оксана Ващенко: Я вам одразу скажу, що цю газету…
Валерій Липецький: Це не описка, шановні.
Оксана Ващенко: Ні, це… Тут є табличка, ви бачите? І в цій табличці далі йде 1500.
Валерій Липецький: Я бачу, але, пробачте, це політтехнологія, що спочатку люди…
Оксана Ващенко: Ні, я видавець цієї газети…
Валерій Липецький: От тому я до вас пред’являю вимогу, що ви повинні в газеті потім опублікувати спростування.
Оксана Ващенко: Ми опублікуємо спростування справді. Це просто помилка.
Валерій Липецький: Так, має бути спростування, тому що це це не помилка, я вважаю.
Оксана Ващенко: Це просто помилка, повірте.
Валерій Липецький: Тому що люди спочатку читають про п’ятнадцять тисяч, і у них забивається в голові, що п’ятнадцять тисяч, а далі вже починається от ця…
Оксана Ващенко: Але це справді технічна помилка. І я навіть одразу зараз у прямому ефірі прошу вибачення перед вами, як людиною, яка у цій сфері працює.
Валерій Липецький: Тому що це повна дискредитація перевізників.
Оксана Ващенко: І далі ми зробимо спростування. Але все-таки, я думаю, що ви погоджуєтеся з тими фактами, які наведено безпосередньо в тій статті, що такі факти мають місце?
Валерій Липецький: Ні, не погоджуюся. Чому? Я розказую, чому не погоджуюся. Тому що, перше, я ж кажу, що лише від тисячі до півтори тисячі, якщо заробляє. Сьогодні, по-друге, у них немає такої заробітної плати, як ви там написали. За такі гроші ви особисто там не будете працювати водієм, як ви там написали. Далі…
Оксана Ващенко: Але ж у вас там не має ні касових апаратів, нічого немає. Все в темну відбувається.
Валерій Липецький: Підождіть, а що таке касовий апарат? Ви пробачте…
Оксана Ващенко: Але ж якимось чином треба ж контролювати обіг коштів?
Валерій Липецький: Ну, касовий апарат не ставлять в маршрутках, і його там не має бути.
Оксана Ващенко: Але ж колись квитки видавали.
Валерій Липецький: Квитки і в них є.
Оксана Ващенко: Але чи продають вони всім ці квитки належним чином?
Валерій Липецький: Пробачте, але ще раз розказую. Я вже це дванадцять років намагаюся змінити щось у цьому напрямку, але, на жаль, не можу. Справа в тому, що на міжміських маршрутах квиток є страховим полісом згідно чинного законодавства. На міських маршрутах квиток не є страховим полісом. І тому для пасажира не має значення, має він цей квиток, чи не має. Скажіть, будь ласка, хоча б один пасажир вимагає квиток? Ні.
Далі, знову ж таки, ці квитки, це мої квитки. От я власник, і це мої квитки. Яка різниця? Так, видав я вам квиток, а далі що? Ви скажете, що от можна по квитку… Як можна по квиткам можна порахувати? Я захотів, я вам показав, скільки я продав, не захотів — не показав. Тому це не важливо.
Оксана Ващенко: Тоді, виходить, що це якась чорна каса?
Валерій Липецький: Та яка це чорна каса?
Оксана Ващенко: І якийсь такий, знаєте, незрозумілий обіг коштів. Тобто невідомо, скільки витрачається реально, скільки витрачається на технічне переобладнання транспорту…
Валерій Липецький: Це дуже просто з’ясовується. Але, скажіть, будь ласка, а «Київпастранс» це прозора структура? Це ж комунальне підприємство, будемо вважати, державне підприємство. Це підприємство київської громади, яке підконтрольне адміністрації, підконтрольне Київраді. Але чи прозора це організація?
Оксана Ващенко: Ну, має бути прозорою.
Валерій Липецький: Має бути прозорою. Але скажіть, будь ласка, чим відрізняється третина маршруток у місті Києві, які є маршрутками «Київпастрансу»? Третина, одна третина всіх, які їздять, а дві третини — це приватні маршрутні перевізники. Скажіть, будь ласка, чим вони відрізняються? Нічим. Тільки тим, що на тих автобусам написано «Київпастранс» і не більше. Те саме з квитками, які так само не видаються і все решта.
Справа в тому, розумієте, над цим потрібно працювати далі, напрацьовувати зміни. Але перевізник знає до копійки, яка у нього виручка на тому чи іншому маршруті. До копійки. І він періодично, хоча би раз на місяць проводить контрольний заїзд, контрольні виміри, щоб водій менше привласнював грошей. Це не секрет, що водій маршруті краде гроші.
Оксана Ващенко: Ну, а ви мені про зарплату водія, за яку начебто я не буду там працювати.
Валерій Липецький: Ви розумієте, тому я й кажу, що це все взаємопов’язано.
Оксана Ващенко: Але ж вони йдуть до вас працювати, бо ви самі знаєте, яка зараз ситуація з отриманням робочих місць, дуже багато в Україні безробітних, і хто приїжджає в Київ і сідає на ці маршрутки…
Валерій Липецький: Так, дев’яносто відсотків водіїв на маршрутках у місті Києві — це заробітчани, і це не секрет. Так, це не секрет, тому що кияни не хочуть іти працювати на таку зарплату.
Оксана Ващенко: Пане Валерію, давайте долучимо і Василя Михайловича, який не телефонному зв’язку. Бо все-таки, ми з вами в студії, а він поза межами. Василю Михайловичу, ви з нами?
Василь Рублюк: Так. Я вас уважно слухаю.
Оксана Ващенко: Запитання до вас. Ми аналізуємо ситуацію з маршрутним транспортом в Україні. От ДАІ яку зараз фіксує ситуацію? Наскільки справді все так складно? Чи з року в рік нічого не змінюється? І от технічна сторона медалі мене цікавить. Наскільки працівники ДАІ можуть фіксувати, що технічний стан маршруток дуже часто не відповідає тим вимогам, за яких можна перевозити знову ж таки пасажирів?
Василь Рублюк: Я буквально кілька слів скажу в цілому про стан аварійності пасажирського транспорту. Він нас не задовольняє, хоча треба відмінити те, що досягли певної стабілізації. Так, наприклад, за поточний квартал навіть спостерігається тенденція до зниження кількості дорожньо-транспортних пригод із потерпілими, лише на одну людину більше загинуло. Тобто в цілому нібито все непогано.
Але якщо говорити про стан в центрі, в місті Києві, то, на жаль, тут ситуація погіршилася, і погіршилася суттєво, на половину зросла кількість дорожньо-транспортних пригод. Таких великих дорожньо-транспортних пригоди сталося дві, в яких травмовано п'ятнадцять людей, слава Богу, немає загиблих. Але ці дорожньо-транспортні пригоди сталися з вини водії автобусів. За участі маршрутних таксі їх значно більша, якщо в цілому по Україні вони становлять дві третини від усіх, то в Києві їх значно більше, тому що десять узагалі, а всього 34 сталося. То це вже три чверті дорожньо-транспортних пригод сталося з вини інших учасників дорожнього руху. Тому ситуація складна, і на неї потрібно реагувати.
Що стосується технічного стану, то це теж питання болюче. Чому? Тому що на сьогоднішній день технічний стан транспорту на лінії, особливо автобусів, проводити вкрай складно. Чому? Тому що автобус, як правило, їде завантажений повністю, і звичайно, якусь перевірку робити під час руху неможливо. Тому такі перевірки ми проводили, і зараз із настанням сприятливих погодних умов ми обов’язково до них повернемося. І такі перевірки будуть проводитися на кінцевих зупинках, на автостанціях, і такий контроль буде здійснюватися. А те, що технічний стан автобусів на сьогоднішній день залишає бажати, м’яко кажучи, кращого, то це, я думаю, зі мною погодяться не тільки працівники ДАІ, а й кожен, хто бере, скажімо, участь у поїздках на маршрутках.
Оксана Ващенко: Зрозуміло. Ви знаєте, от пишуть зараз мені на електронну адресу (наша електронна адреса: efir@radioera.com.ua), і от формат запитання наступний. «Рынок маршрутных перевозок в Украине один из самых проблемных и непрозрачных. Говорят, что основную массу фирм-перевозчиков — маршрутных такси крышуют бывшие и нынешние сотрудники МВД. И это не только в Киевском регионе, но и по всей стране. Тендеры проводятся непрозрачно, их результаты часто весьма спорные. Местные власти смотрят на ситуацию сквозь пальцы, поскольку эта сфера пронизана коррупцией. Перевозчики понимают, чтобы получить хороший маршрут, нужно заинтересовать чиновников.
В результате последние закрывают глаза и на сами тендеры, и на качество подвижного состава, и на то, кого перевозчики сажают за руль. Контроля над маршрутками нет, сформировались огромные «черные», «серые» рынки перевозчиков, которые именуют свою услугу «нерегулярными перевозками»…» От який ваш коментар на таке запитання?
Василь Рублюк: У мене це запитання визвало посмішку. Чому? Тому що питання організації перевезень, це не питання Державтоінспекції, це питання Міністерства інфраструктури і відповідних інспекцій у цьому міністерстві. Тому я це питання не буду, як кажуть, зачіпати. Але те, що працівники ДАІ беруть участь у засіданнях конкурсних комітетів, це дійсно так. І я можу констатувати й те, що, на жаль, нашу участь там я вважаю недостатньою. Чому? Тому що під час видачі ліцензій і проведення конкурсних комітетів, ми зараз беремо участь у розробці нових нормативних актів, і ми відстоюємо ту позицію, що питання безпеки дорожнього руху має бути одним із пріоритетних. Тобто не тільки забезпечувати перевезення, але що такі перевезення мають бути безпечними. І це позиція Державтоінспекції, і ми будемо обов’язково її відстоювати.
Оксана Ващенко: Скажіть, а ви знаєте про цей нещодавній випадок, і ми про це писали і в газеті «ГолосUA», коли сталася така ситуація, що автобус ледь не впав у Дніпро. І як виявилося потім, там не зовсім була винна ситуація з технічним оснащенням, з цим було все в порядку. Ви знаєте щось про цей випадок більш достеменно?
Василь Рублюк: Звичайно, така ситуація відбулася. Але я не можу дати однозначної оцінки цій події. Тому що так, попередньо там існують супутні технічні умови, які цьому сприяли. Думаю, що буде проведено розслідування, будуть проведені експертизи, і тоді буде надано однозначну оцінку. На сьогодні ж наші працівники в обов’язковому порядку виїжджають на всі дорожньо-транспортні пригоди, особливо за участі автобусів, для того щоб установлювати наявність технічних несправностей, і враховувати їх в обліку для аналізу і для подальшого реагування.
Так що ми над цим працюємо, і для цього, як ви знаєте, була інформація, що зараз у кожному регіоні у нас, це небагато, але в кожному регіоні у нас працює мобільна діагностична станція, яка має відповідне діагностичне обладнання, й може здійснювати контроль технічного стану. І я не скажу, що ми вже повністю готові, але обов’язково цю роботу будемо проводити і проводимо вже зараз.
Оксана Ващенко: Скажіть, а це правда, що, скажімо, дешевше заплатити штраф, коли щось несправне в цьому транспорті, ніж замінити якусь деталь, яка, зрозуміло, є дорогою?
Василь Рублюк: Важко сказати. Тому що у кожного існують свої можливості щодо ремонту. На жаль, на сьогодні значна частина перевізників, це перевізники, які фактично не мають ні власної матеріально-технічної бази, яка б дозволяла їм ремонтувати ці транспортні засоби, ні фахівців, які могли би здійснювати такий ремонт. І це все здійснюється на договірних умовах, і ми наполягаємо, щоб такі договірні умови були якимось чином нормативно прописані. І якщо такий перевізник дійсно немає нічого, а йому треба ремонтувати, тоді, напевно, він буде робити так, як ви кажете.
Оксана Ващенко: Зрозуміло. Дякую вам за те, що ви долучилися. Я нагадаю, що з нами на зав’язку був Василь Рублюк — начальник відділу технічної інспекції Департаменту ДАІ МВС України.
Валерій Липецький: Я хотів би додати про те, що говорив представник ДАІ.
Оксана Ващенко: Так, будь ласка, ви можете додати, звичайно.
Валерій Липецький: Я хочу повністю підтримати представника ДАІ в тому, що він сказав, і додати те, що особливо вже навіть у цьому році представники ДАІ, я підкреслюю, в цьому році вже, хоча тільки один квартал пройшов, дуже багато роблять саме по безпеці руху. І за це я їм вдячний, хоча дехто вважає, що це погано, коли працівники ДАІ там, як-то кажуть, наїжджають. Але не зовсім це наїзди.
Сьогодні представники ДАІ, і я особисто був свідком чотири рази в цьому році, коли представники ДАІ приїжджали на випуск транспорту на маршрут. Бо, дійсно, він сказав, що коли машина вже на маршруті їде з людьми, там же ніхто її перевіряти не буде. А ось коли машина виходить із парку, здоров’я водія повинен перевірити медик, а технічний стан машини повинен перевірити механік. Тобто я особисто був чотири рази свідком, був присутній під час випуску машин (я приїжджав до перевізників), коли представники ДАІ перевіряли технічний стан автобусів перед виїздом на лінію. І це вони продовжують і далі робити, і це дуже важливо. Це перше.
Оксана Ващенко: Тобто вони активізувалися?
Валерій Липецький: Так, вони активізувалися, і це, я думаю, дуже правильно. І я їм дуже вдячний за це.
Оксана Ващенко: Шановні слухачі, я нагадую, що у нас у студії Валерій Липецький — віце-президент Української асоціації перевізників. Маєте можливість писати нам на електронну адресу: efir@radioera.com.ua. І звичайно, вже можете долучатися, вже працює наш студійний телефон: 536-9600, код Києва — 044. Пане Валерію, якщо підбивати коротенько підсумок нашої розмови, маршрутки українські безпечні?
Валерій Липецький: Безпечні. Якби були небезпечні, то вони б не працювали. Машини, кожен автобус, я ще раз кажу, проходить раз на півроку технічний огляд, який проводять представники ДАІ, або ті підприємства, які зараз ліцензовані та залучені до такого технічного огляду. Працівники ДАІ особисто технічний огляд не здійснюють, його сьогодні проводять спеціальні сертифіковані, ліцензовані підприємства, яким за дорученням ДАІ надано таке право здійснювати державний технічний огляд.
Але чому така сьогодні ситуація ще існує, і те, що ви кажете, що вони небезпечні? На жаль, це не секрет, і про це всі знають, і правильно написав перший слухач, повідомлення якого ви зачитали, що існують такі прояви, як нелегальні перевізники. У першу чергу, в місті Києві нелегальних перевізників на київських маршрутах немає. І на міських маршрутах їх практично по всій Україні немає. Нелегали працюють, у першу чергу, на міжміських маршрутах.
Оксана Ващенко: На міжміських маршрутах, і вони ховають таблички, так?
Валерій Липецький: Вони працюють на міжміських маршрутах, і там виходить так. Власник автобуса реєструється як приватний підприємець, сплачує єдиний податок, отримує ліцензію, законно отримав ліцензію на цю діяльність. Але що далі? Отримати ліцензію на таку діяльність, це ще не значить, що він дальше все правильно робить.
А далі в нього офіційного маршруту немає, він у конкурсі не бере участь, маршрут на отримує, а на свій страх і ризик починає працювати на маршруті, який уже є, він його дублює. І його автобуси їдуть практично перед законними автобусами, це перше. Друге, він стартує не з автостанції, як передбачено законодавством, а з інших місць, навіть по тому ж Києву. Так само на залізничному вокзалі, біля метро «Житомирська», метра «Харківська», метро «Чернігівська», метро «Лісова», метро «Святошин», «Академмістечко» і таке інше.
Оксана Ващенко: Тобто вони ховаються якось, чи ні?
Валерій Липецький: Вони ховаються, звісно, що ховаються.
Оксана Ващенко: Але якщо ви знаєте ці місця, чому працівники ДАІ не знають цих місць?
Валерій Липецький: Про ці місця знають усі абсолютно, починаюся від мерів міст, певного міста, і закінчуючи працівниками ДАІ…
Оксана Ващенко: Чому ж тоді їм дозволяють такі зловживання?
Валерій Липецький: Чому дозволяються? Ви розумієте, тому, що, на жаль, на кожне місце цілодобово ви не поставите працівника того самого ДАІ, який би постійно стояв на цьому місці. Періодично транспортна інспекція, представники ДАІ, представники податкової інспекції роблять рейди, але таких рейдів, на жаль, не достатньо.
Оксана Ващенко: Але, знаєте, тоді це неефективно. Якщо всі знають, де вони зупиняються, і таким чином це дозволяють…
Валерій Липецький: Всі знають, але, на жаль, в деяких випадках, правильно ви казали, існує «кришування». І це, на жаль, також спрацьовує.
Оксана Ващенко: Так. Просто мені, знаєте, не зовсім зручно говорити про це…
Валерій Липецький: От бачите, вам незручно говорити про це, а мені тим паче незручно. Але я кажу, як воно є, і про це всі знають. Це питання неодноразово піднімалося на нарадах у Міністерстві інфраструктури, це питання піднімається в ДАІ, але, на жаль, не завжди це працює. Ми ж бачимо, що окремі люди хочуть знайти додатковий заробіток, і виходить, що вони працюють не в рівних умовах.
Нерівні умови, в якому плані? Дохідна частина однакова, навіть у нелегальних більше, тому що вони їдуть, і вони забирають пасажирів із того місця, де ці пасажири зібралися. Легальний перевізник, законний, не може так робити, тому що у нього є фіксована автостанція. А людям не завжди зручно їхати на автостанцію, буває вигідніше, наприклад, із метро вийшов, і зразу сів в автобус і поїхав. А нелегальні якраз звідти працюють, де найбільше збирається і де зручне для людей. Але ж на кожній станції метро не побудуєш автостанцію, це перше.
Друге, коли нелегал їде, то доки він не завантажиться повністю, він не рухається з місця практично, тому в нього виходить виручка максимальна. І що машина напівпорожня їде, що повна, пальне практично спалюється однаково, водієві зарплату потрібно однакову дати, везе він пасажирів, чи не везе. Але один (легальний перевізник) їде майже порожній, бо в нього пасажирів на автостанції майже немає, а той повний їде. Тобто він узяв по максимуму, а витратна частина і заробітна плата, пальне, яке він спалив, у нього пішло. Тому я й кажу, що це проблема. Це друге.
Третє. І в нього виходить максимум коштів, і якраз цей нелегальний перевізник на сьогодні має можливість, як ви казали, має можливість відкупитися, в нього є кошти, якими він може відкупитися, і йому простіше відкупитися, бо в нього є вільні кошти. А в легального перевізника, у водія, навіть коштів готівкових немає при собі, відкупитися немає чим. Бо квитки продає автостанція практично, а не водій, потім автостанція через два чи три дні перераховує зароблені кошти перевізнику на його рахунок.
Оксана Ващенко: Скільки таких нелегалів, якщо говорити у відсотках?
Валерій Липецький: Ой, дуже багато! На жаль, це дуже важко навіть порахувати.
Оксана Ващенко: А скільки відносно легальних — це п’ятдесят на п’ятдесят чи як?
Валерій Липецький: Що п’ятдесят на п’ятдесят, не можна так казати, але відсотків тридцять напевно є.
Оксана Ващенко: По Україні?
Валерій Липецький: На жаль, так по Україні багато.
Оксана Ващенко: Як ви вважаєте, а чи є підстави…
Валерій Липецький: І мало того, чому це біда? Якраз саме ось ці перевізники, «чорні» ці нелегальні перевізники і дають оцю негативну статистику, у першу чергу. Тому що на міжміських маршрутах вони відстані 300, 400 і п’ятсот кілометрів проходять, виходить, відстані маршрутів є такі, у легального ж перевізника там працюють, у першу чергу, великі автобуси. Швидкість такого великого автобуса 100 кілометрів, більше він не поїде, і не їде. Якщо відстань більша за п’ятсот кілометрів, має бути два водія, бо це так по закону, інакше його не випустить автостанція, там це також перевіряється.
Оксана Ващенко: А у нас на маршруті «Київ — Одеса» ніхто по двоє і не їздить…
Валерій Липецький: Так. І у них працюють практично які автобуси? «Мерседеси спринтери» — це дуже швидкісна машина.
Оксана Ващенко: Тобто техніка у них краща?
Валерій Липецький: Що краща, я би не сказав, тут про краще мова не йде, ні, у них не краща, але вона швидкісна просто. І він іде по трасі, на тій же Одеській, Житомирській, на Харківській…
Оксана Ващенко: 130, так?
Валерій Липецький: Сто тридцять — це ще мало, я ось якось їхав восени з Житомира в Київ, їду в лівій крайній смузі, здавалося б, по лівій завжди вже обганяють. Я їду в лівій смузі десь 130 кілометрів на годину, бачу, ззаду їде «Мерседес» із Рівного і мені моргає, щоб я звільнив дорогу. Я, думаю, спробую, чого він від мене хочу, вижимаю 140, я на своїй особистій легковій машині їхав. Він мені знову моргає, я витискаю 150 — він мені моргає. Ну, я вже не став більшу швидкість набирати, звільнив смугу, він по лівій смузі пішов. Якщо я їхав 150 кілометрів, то на якій швидкості він мене обігнав? Як мінімум 160. У нього повний салон, це 16-18 людей. І він пішов. І люди, на жаль, якраз обирають нелегалів, бо вони швидше доїжджають, і зручніше завантажується, бо вони підбирають у тому місці пасажирів, де тим зручніше.
Оксана Ващенко: А у них дешевше?
Валерій Липецький: Ні, не дешевше, ціна однакова. Там якщо і є якась різниця, то в п’ять гривень, не більше. Різниці особливої немає, бо люди платять. Ви ж розумієте, що ціна залежить не від перевізника, і не від влади, я це весь час хочу довести до всіх. Вартість проїзду залежить від пасажира. Якщо він згоден за такі гроші їхати, яку вартість йому кажуть, то він платить. Якщо він не згоден, то він не платить. Якщо б люди за такі кошти не хотіли б їхати, то вони б до нього не сідали.
Оксана Ващенко: А якщо більше немає на чому їхати?
Валерій Липецький: О! Ось це ви зачепили дуже цікаве питання. Чому? Тому що, перше, це потрібно, але сьогодні, на жаль, ніхто толком у цій країні, в першу чергу, в Києві не вивчає пасажиропотоки, як це передбачено. Пасажиропотоки потрібно вивчати, тому що…
От давайте по місту Києву брати, не будемо брати всю Україну. Населення збільшилося в два рази в Києві за двадцять два роки незалежності. Побудувалися нові мікрорайони, цілі нові мікрорайони. В старих мікрорайонах також нові забудови появилися, помінялися тепер місця, де більше скупчення людей проживає. І тому якраз ось для цих пасажирів, можливо, десь потрібно збільшити кількість автобусів, а десь зменшити. Де повернути вправо, десь вліво, змінити маршрути трошки, десь зупинку перенести. Бо раніше була зупинка в даному місці, але там було лише два приватних будинки, а далі був пустир, а тепер там на відстані двісті метрів побудували висотку в двадцять поверхів, і там уже десь пару тисяч людей у ній мешкає. Тому це все потрібно вивчати, і своєчасно вносити зміни.
І ще далі, чому було правильно сказано, що не лише до ДАІ всі претензії мають бути, що вони десь щось не так роблять. Вони роблять, дай Боже кожному так робити. Так, існують окремі випадки, коли представник ДАІ там не зовсім по-чесному щось виконує, але це завжди так було, думаю, і буде, хто би як не робив. Але дуже багато залежить саме від влади. В якому плані? Бо влада організовує проведення конкурсів. І на засіданні конкурсного комітету обирається кращий перевізник. На жаль, я член конкурсної комісії…
Оксана Ващенко: І такий конкурс не проводиться?
Валерій Липецький: Ну, три роки в Києві вже не проводяться конкурси.
Оксана Ващенко: А які причини? Що кажуть, чому?
Валерій Липецький: Просто банальна причина — тому що нам потрібно, я казав, вивчити ось цю маршрутну мережі, десь, можливо, її змінити тощо. Нам потрібно провести оптимізацію маршрутної мережі. Про це було заявлено в вересні 2010 року.
Оксана Ващенко: І досі оптимізують?
Валерій Липецький: І до цього часу ніхто їх не оптимізує. Ми вчора були, перевізники міста Києва, ви знаєте, проблема почалася, перевізники дуже стурбовані в місті Києві, тому що їх зараз почали знищувати. Тупо знищувати. Притому ось дев’ять перевізників ми вчора були у Голубченка Анатолія Костянтиновича на зустрічі. Ми просили про зустріч із Поповим, але Попов поки що доручив Голубченку з нами зустрітися.
Якраз із цього питання, що три роки не проводяться конкурси, і виходить, що перевізники працюють в незаконному полі, бо у них немає ні договорів, нічого. А це дає підстави ДАІ та транспортній інспекції складати протоколи про відсутність відповідних документів, які надають дозвіл працювати, і накладати дуже великі штрафи. Сотні тисяч штрафів за цей час уже заплачено перевізниками за ці три роки. Сотні тисяч!
Оксана Ващенко: У нас є дзвінок і не один. Давайте послухаємо людей.
Валерій Липецький: Будь ласка.
Оксана Ващенко: 536-9600, код Києва — 044. Добрий вам день! Слухаємо вас.
Слухач: Добрый день, коллега! Спасибо, что озвучили мой вопрос. Тимур Душко, Всеукраинская издание портал «Дорожная газета». Вы знаете, я слушаю интервью вашего гостя, визави, и вспоминается фильм «Гараж», диалог двух героев. «Что взять с той продавщицы на рынке, кроме гирь и весов?» Так вот, я хочу вам сказать, что по данным «Дорожной газеты», нашего издания, я очень часто путешествую и в командировках по Украине, и то, что говорит ваш гость, это совершенная неправда. Просто необходимо говорить, что по цене намного дешевле обходится, если нелегальные перевозчики.
Второе, нелегальные перевозчики тоже платят — это элемент коррупции. Третье, кому охота ехать, например, у меня есть знакомые, которые держат пригородные маршруты, они едут наполовину или на четверть незаполненными, причем берут возле касс автовокзала дешевле людей, чтобы хоть как-то окупить себе зарплату. И то, что вы говорите, это все неправда. И, на мой взгляд, необходимо сделать как в странах Европы, ввести коммунальное предприятие, которое бы монополизировало, и чтобы эти билеты, как ваш гость сказал, что это «филькина грамота» билеты маршрутках. Да, сейчас это действительно «филькина грамота», но если это будет по линии государства, когда будет страховая компания задействована, тогда у людей будет гарантия.
Оксана Ващенко: Тобто ми тоді знайдемо відповідального, так, за всі ці процеси?
Слухач: Да. То есть, необходимо, чтобы все это взяло под контроль Мининфраструктуры, чтобы была официальная страховая компания, и чтобы эти «Эталоны», «Богданы» — утопические маршрутки, потому что частные владельцы, которые повыкупали на тендерах, понятно, каким образом, там не найкращих обирають, там кто