27 января в информационном агентстве «ГолосUA» состоялась пресс-конференция лидера Компартии Украины Петра Симоненко на тему: «Как не допустить гражданской войны в Украине: план действий от КПУ».
Модератор — Юрий Гаврилечко, эксперт «Фонда общественной безопасности».
ЮрійГаврилечко: Всем добрый день!
В Украине уже третий месяц продолжаются протесты. Из абсолютно мирных выступлений в поддержку движения Украины к Евросоюзу, сейчас мы видим по сути начало гражданской войны — захват администраций, формирование всевозможного рода вооруженных сил, не относящихся к органам власти, провозглашение параллельно действующих властных структур.
В это же время достаточно специфическая позиция Украины во внешнем мире. То, что раньше поддерживались протесты, теперь уже практически со всех сторон звучат заявления о том, что нужно садиться, переговариваться, и заключать некие мирные соглашения. Но ситуация развивается хаотически. Каким образом в такой ситуации действовать, что можно делать и как не допустить дальнейшей эскалации конфликта и возможного раскола страны — об этом сегодня и поговорим. Петр Николаевич, пожалуйста, позиция Компартии?
Петро Симоненко: Вітаю вас усіх, шановні журналісти! Я переконаний, що сьогодні як ніколи ми практично знаходимося на межі. І від того, які будуть політичні рішення, яка буде політична воля у тих, хто використовує конфлікт в Україні, в першу чергу, у власних інтересах, залежить життя громадян України, доля нашої незалежності та територіальної цілісності. Це слова, які ми як застереження висловлювали в останній час, прогнозуючи той розвиток подій, який сьогодні, на жаль, ми маємо.
Тому, перше, Україна сьогодні реально знаходиться на межі розколу і на межі громадянської війни. Я переконаний, що кожен із вас із занепокоєнням прочитав повідомлення про те, що відбувалося в суботу в Румунії, та агресивні публікації Румунії, а також, скажімо, певних націоналістичних сил в Угорщині стосовно територіальних претензій до України. І вони вже, я зачитаю вам одну фразу, я переконаний, що кожен із нас повинен розуміти, наскільки серйозні наслідки.
Я прочитаю мовою оригіналу у зв’язку з тим, що публікація російською мовою, але це наше видання. «Разве в такой ситуации в случае насильственных манифестаций Румынское государство не должно вмешаться в том числе вооруженными силами для защиты румын, проживающих на территории нынешнего государства Украины? Украина искусственное, неоднородное государство, появившееся на руинах СССР с почти 24-летней историей, в отношении которого Румыния имеет самые большие территориальные претензии, может разделиться надвое в совсем недалеком будущем. Конфликт с проевропейской оппозицией, разрешаемый насильственно администрацией Януковича, тихосползает к реальной гражданской войне.
Украина находится на пороге гражданской войны, совсем не исключен раздел, поэтому Румунія неповинна бути осторонь і спостерігати».
Як і націоналістичні сили в Угорщині, такі самі заяви стосовно майбутнього нашого з вами рідного Закарпаття. Я вважаю за потрібне донести це все до всіх нас із вами, бо якраз ми, комуністи, за що і критикували, в тому числі й дехто з присутніх тут у залі, відносно нашої позиції щодо референдуму. Бо були заяви, й вони підтримувалися засобами масової інформації, що проведення референдуму — це розкол України. Ми з вами сьогодні повинні зробити висновок, що якраз не проведення референдуму вже поставило Україну як державу на межу розколу та межу громадянської війни.
Тому я і запросив вас для того, щоб викласти нашу програму конкретних дій, бо сьогодні можна багато аналізувати, говорити про те, хто в чому винен, але сьогодні треба чітко розуміти, що потрібно зробити, і як ми, в тому числі всі політичні сили, засоби масової інформації, повинні діяти для того, щоб не допустити розвитку подій у самому негативному плані. На жаль, але сьогодні останні дні, які ми можемо використати для того, щоб врятувати ситуацію.
Тому ми з занепокоєнням сьогодні говоримо про те, що першим кроком ми повинні всі разом сьогодні відмовитися від насильства та кровопролиття одночасно з обох сторін конфлікту, як із боку влади офіційно про те треба заявити, так і з боку так званої опозиції й тих сил, які причетні до Майдану стосовно цієї ситуації. Для того щоб вирішити та зробити цей крок, я пропоную, в першу чергу, вивести з передової радикалів, які якраз і працюють на загострення ситуації.
Я зараз про це говорю, шановні, бо гору взяв екстремізм у нас в Україні, й ви бачите, що кожної п’ятниці у нас кроваві провокації з’являються, які використовуються для того щоб у суспільстві тривога, екстремізм, радикалізм у діях, агресія з’являлася, й усе це використовується як олігархами з однієї сторони, так із іншої сторони.
Тому я не випадково закликаю, хто сьогодні думає про майбутнє України, терміново прибрати з передової радикалів, які використовуються тільки для того щоб загострювати ситуацію й на цьому гратися в політику. Далі, я пропоную сьогодні, говорячи про перший крок, терміново відмовитися від ультиматумів і піти на рівні поступки, викласти програму поступок як із однієї сторони, так і з іншої сторони.
Далі, я хотів би ще й ще раз запросити всі політичні сили відмовитися від ескалації подальшої напруги. Також я вважаю, що сьогодні потрібно терміново всім політичним силам виключити вплив зовнішніх чинників на ситуацію в Україні — чи це Америка, чи це Європа, чи це Російська Федерація. Терміново треба виключити, бо Україну використовують і кризу в Україні для вирішення своїх геополітичних інтересів, а від цього тільки підливають «масла в вогонь». І це також використовується, як ви бачите, бо з однієї та з іншої сторони лунають заяви про те, хто втручається, на якому рівні, і це, безумовно, ще раз говорю, призводить до ескалації напруги.
Далі, я вважаю, що потрібно зупинитися з такими заявами, які робить Гриценко, що давайте всі, хто має офіційно зброю, приходити на Майдан. Результатом буде те, що ми з вами, прості люди, заплатимо життям своїх рідних і близьких, і, не дай Боже, синів і дочок. Я хотів би, щоб ми сьогодні розуміли, шановні журналісти, до чого це призводить, коли сьогодні вже заявляють в одній із областей, що, будь ласка, хто має офіційно зброю, давайте формувати національну гвардію, і будемо захищати. Тобто тут проблема існує й дуже серйозна, і це закінчиться дуже серйозними проблемами.
Далі, я вважаю, що в цілому в суспільстві та всім організаціям громадським та політичним потрібно терміново засудити всі ці екстремістські та агресивні дії, які, на жаль, мають місце у нас в Україні. І я переконаний, шановні журналісти, що якраз екстремізм ми повинні оцінювати з вами як нездатність влади вирішувати проблеми, так і безперспективність і відповідальність тих політичних сил, які використовують якраз екстремістські ось ці дії.
Я переконаний, що ми з вами сьогодні з занепокоєнням сьогодні говоримо про ці проблеми, і не хочемо з вами, щоб Україна повторила шлях Югославії. Я не думаю, що хтось із вас тут присутніх можуть узагалі подумати про такі наслідки, але я ще раз хочу наголосити, що, з одного боку, всередині, як ми, комуністи, попереджали тоді, коли закликали, що давайте проведемо референдум, усі ті, хто сьогодні говорять на одному боці чи на іншому, виступали проти позиції Компартії щодо проведення референдуму — це внутрішній розкол.
І сьогодні я вам навів приклади, як уже дивляться на ослаблену Україну ті, хто не погоджується, чи намагається переглянути програми та рішення, прийняті на відповідних конференціях після Великої Вітчизняної війти та Другої світової війни.
Другий крок, це треба зрозуміти, що для зупинки ескалації конфлікту потрібно прибрати ті причини, які породили конфлікт. І сьогодні проблема в уряді. Компартія пропонує якраз вирішити питання щодо Кабінету Міністрів, і вирішувати його у напрямку, зупинивши конфлікт і знявши ескалації напруження, в першу чергу, що повинно бути компромісне рішення стосовно того, що уряд затверджується на один рік — на 2014-й до виборів президента, і цей Кабінет Міністрів повинен виконати технічну місію. Тобто забезпечити життєдіяльність усіх напрямків організації державної влади й те, що влада повинна зробити для наших людей.
Принципова позиція нашої партії полягає в тому, що до складу цього технічного уряду ми пропонуємо, щоб це були якраз професійно підготовлені представники, це також повинні бути люди, скажемо, взагалі непричетні до жодного з олігархічних кланів чи фінансово-промислових угруповань, це повинні бути люди, яких рекомендуватимуть у тому числі й різні структури громадянського суспільства для того, щоб потім уже в Верховній Раді ми могли визначитися стосовно того, кого ми можемо залучити до цієї роботи. Як умова цього технічного уряду — це не повинні бути представники політичних сил, мається на увазі напряму політики, це не повинні бути потенційні кандидати на посаду президента, народні депутати чи призначенці тих же самих політичних сил.
Я переконаний, що у призначенні такого складу уряду якраз і повинні відіграти роль ось ці структури нашого майбутнього громадянського суспільства, які хочуть допомогти сформувати цей технічний уряд.
Далі. Я закликаю всіх, у тому числі політичні сили та організації громадянського суспільства працювати над тим, щоб сформувати програму дій цього Кабінету Міністрів. Вона повинна бути тільки на 2014 рік, і вона повинна сьогодні вирішити питання, в першу чергу, соціально-економічні. Це ліквідація безробіття, це доходи та видатки кожної сім’ї, тобто рівень заробітної плати та цінова політика, тарифна політика, це проблеми пенсійного забезпечення, це ліквідація пенсійної реформи та медичної реформи. Все це якраз і повинно становити перелік тих проблем, які повинні вирішуватися цим урядом.
Наступний крок, який пропонує Компартія, коли ми говоримо про те, що потрібно ліквідувати причини, які призвели до цієї конфліктної ситуації. Принципово це зробити крок назустріч обмеження повноважень і різкого обмеження повноважень президента. І це потрібно вирішити перед президентською кампанією, і в першу чергу зробити за участі народу на референдумі. Тобто на референдум потрібно терміново винести питання щодо обмежень повноважень президента. Ми, комуністи, постійно наполягали на тому, що Україна повинна бути парламентською республікою.
До речі, шановні журналісти, ви сьогодні є свідками того, що боротьба, яка точиться на Майдані, це боротьба двох кланів, і боротьба за посаду президента. Хто просто не думає, чи, можливо, це розглядає, скажімо так, в іншій площині, я ще раз заявляю, що ми (комуністи) розуміємо, що відбувається. І ось люди кров проливають, люди життя віддають за те, що хтось буде царювати. І ви пам’ятаєте, що всі виборці кампанії, в яких я брав участь, коли ми вели розмову про посаду президента, я заявляв, що програмне положення нашої партії, обіймаючи посаду президента, зробити все, щоб ліквідувати інститут президента як такий. І повернути Україну на шлях до парламентської демократії, яка й виключить можливість використовувати посаду президента для того, щоб тільки збагачувалися окремі клани.
Посада президента сприяла й погіршенню ситуації в тому числі посилення тієї ж самої корупції, проти чого об’єктивно та справедливо виступає наш український народ. Ось це потрібно сьогодні зрозуміти, що говорячи про майбутнє, потрібно прибрати причину. А причина якраз полягає в боротьбі кланів, використовуючи посаду при владі для збагачення, а не надання допомоги нашим громадянам.
Ви подивіться, як приходили до влади різні люди: той же самий Кравчук, Кучма, Ющенко, а сьогодні це якраз торкнулося і Януковича. Приходили з заявами та підтримками, після цього обростали олігархами навколо, посилювалася корупція і влада використовувалися тільки для збагачення та хабарів.
Тому ми пропонуємо, проводячи референдум щодо повноважень президента, скасувати взагалі цю посаду, й це, так скажемо, головна мета. Чи зробити тоді так, як було зроблено, в тому числі за нашої ініціативи, в 2004 році, тобто обмеження повноважень президента.
Далі, наступне в цьому кроці те, що має відбутися і зміна на референдумі системи виборів. Ми, комуністи, будемо наполягати, щоб на референдумі розглядалося питання щодо пропорційної системи з відкритими списками. І потрібно, щоб люди сьогодні не олігархів вибирали, які їх купують під час виборів, роздаючи гроші, а щоб люди обирали програму розвитку держави, в якій вони будуть чітко розуміти, що буде зроблено для задоволення їхніх потреб. Як можливий крок для ось підсилення відповідальності влади, це, можливо, і обрання губернаторів, це питання теж розглядати потрібно.
Ми, фракція Компартії, та Комуністична партія в цілому говоримо про те, що потрібно ліквідувати посаду президента, всю його вертикаль і надати можливість територіальним громадам обирати склад ради та призначати виконкоми. Але, враховуючи те, що люди можуть бажати і обирати місцеве керівництво, ми як один із варіантів розглядаємо обрання керівника виконавчої гілки влади на місцевому рівні, тобто губернатора, територіальною громадою.
Далі, важливий крок, це й те, що потрібно прибрати монополію на силову вертикаль. Ми також пропонуємо це винести на референдум, як третє запитання можна було би розглянути, і тоді народ би вирішував якраз це — це обрання суддів. Ви знаєте, що я ось більше десятка років б’юся над цією проблемою й постійно заявляю, що суддів потрібно обирати для того, щоб територіальна громада мала можливість уплинути на те, як проводиться та відбувається судочинство у нас в Україні, і таким чином впливати на боротьбу з тією ж самою корупцією.
Ми також пропонуємо, щоб усі політичні сили, спілкуючись із нашими громадянами та висловлюючи свою точку зору, якраз і запропонували, щоб ми тут були спільні в цьому, що треба терміново як визначитися і з питанням зовнішньоекономічної інтеграції так і референдум провести, щоб оці ключові питання поставити також на голосування. Люди висловляться й тоді у нас буде програма дій.
І останнє, останній крок. Якщо ми пам’ятаємо з вами про першопричину нинішнього конфлікту, то ми з вами повинні пам’ятати, що люди прийшли на Майдан вимагати, щоб уряд підписав асоціацію, тобто угоду про асоціацію з Європейським Союзом. Уже дехто й позабував, заради чого люди туди прийшли, але проблема залишилася. І ви розумієте, що якщо замість однієї концепції буде інша концепція запроваджуватися, в тому числі, скажімо, якщо відбудеться зміна уряду чи влади, то, ви розумієте, що підписання цієї асоціації обов’язково призведе до ще більшого загострення та посилення соціального напруження, тільки тепер не західні області України піднімуться, а підніметься весь схід. Бо ситуація в економіці сьогодні загрозлива взагалі, і те, що сьогодні паралізована в цілому влада, це обов’язково призведе до більш серйозних наслідків уже в середині цього року, я вже не кажу про те, що буде відбуватися наприкінці цього року.
Тому, шановні, я ще й ще раз закликаю, що виключити кровопролиття та смерть наших людей можна тільки виходячи з того, що ось такі доленосні питання повинні вирішуватися не закулісними торгами, чи торгашеством, не такими, скажімо, рецидивами агресії та радикалізму, а справді за волею народу демократичним шляхом. І це тоді буде справді той шлях, який виключить загострення в цілому в нашій країні.
І ще, й ще раз я хотів би заявити про те, що Компартія готова до діалогу, ми все це запропонували значно раніше. Ви пам’ятаєте, що серед перших моїх пропозицій була пропозиція до всіх тих, хто причетний до Майдану, вивезти терміново з Києва весь криміналітет. Ми що, не були праві, шановні? Ми були праві. І не випадково закликали, що ситуацію розгойдує якраз кримінальний світ, який використовує цю ситуацію для того, щоб ще більше захопити владу після завершення цих майданних подій. Дякую. Я готовий відповідати на ваші запитання.
До речі, шановні, я для інформації. Ми підготували також, я говорив про референдум і стосовно того, що торкається обмежень повноважень президента, то ми, Компартія, вже підготували системні зміни до Конституції. Вони нами підготовлені, й ми готові до діалогу. І я думаю, що, можливо, вже сьогодні чи завтра я їх передам уже на розгляд до Верховної Ради. Як і спрямую їх на ту саму рецензію певну для того, щоб фахівці надали відповіді, на юридичні факультети наших вищих учбових закладів. Але ще раз заявляю, що пропозиції ми, Компартія, вже підготували щодо змін до Конституції. Дякую. Я готовий відповідати на ваші запитання.
Юрій Гаврилечко: Перепрошую, я спочатку задам запитання, як модератор. Петре Миколайовичу, скажіть, будь ласка, як ви вважаєте, чи готова влада до цього і чи прислухаються зараз протестувальники до опозиції? Тому що, ми бачимо, за хронологією розвитку подій, коли 29-30 листопада люди танцювали, Майдан уже згортався, відбулася перша провокація. 10-11 грудня — друга провокація. 19 січня — вже, на жаль, з’явилися перші жертви, тобто перші вбиті. Чи дійсно і ті, й інші налаштовані на те, щоб виправити ситуацію? Скільки ще має бути жертв, щоб люди врешті схаменулися й сіли за стіл переговорів?
Петро Симоненко: Я хотів би кілька моментів знову ж таки повторити, шановні журналісти. По-перше, я звинувачую в тому, що і кров пролилася, і люди життя віддали, і одних, і других. Бо якщо б ми з вами провели референдум, то цього б нічого не було. Ми, комуністи, пропонували провести. Хто нам заборонив? Опозиція звернулася до суду, а влада затвердила все це.
Чому? А тому що у представників потужного бізнесу та капіталу, у олігархів, були різні інтереси: одні обслуговували інтереси геополітичні Європи, інші намагалися тут доділити та докрасти все те, що ще не встигли розтягнути. Все це якраз і призвело до того, що влада показала свою недієздатність і непрофесіоналізм у визначенні пріоритетів для України, розрахунків, які потрібно було зробити. І я про це вам неодноразово, шановні журналісти, казав.
По-друге, я ще й ще раз наголошую, шановні, ситуація сьогодні критична, бо гору взяв радикалізм. На чому він замішаний, ви добре знаєте. І те, що Україна стоїть на межі фашизації, це теж кожному, хто думає про майбутнє, повинно бути зрозуміло. Тому тут, на жаль, але постраждає народ України. І в тих домовленостях, які намагаються сьогодні представити, коли одних звільняють, інших призначають, скажімо, розглянути долю тих же самих законів. Я не буду говорити про ті закони, які були прийняті 16 січня, бо їх теж використовували для радикалізації.
Ніхто, багато з ким я зустрічаюся, взагалі цих законів не читали, бо коли говорять про те, це диктаторські закони, я кажу, що тоді ті два закони, які я особисто вносив, охарактеризуйте, що це диктаторські закони. Я вам нагадую, шановні журналісти, що серед тих дев’яти законів, було два моїх закони, проекти, це, в першу чергу, кримінальна відповідальність за руйнацію пам’ятників героям Великої Вітчизняної війни, і кримінальна відповідальність за пропаганду фашизму. Це зрозуміло? Зрозуміло.
Якщо за наклеп той же самий, чому Компартія підтримала, і Фюре тут говорить про одне, а в нього в Чехії за наклеп два роки кримінальної відповідальності, позбавлення волі. Так тоді давайте, так скажемо, разом розбиратися, про що йдеться. Тому я ще раз хочу заявити, що якраз ні одна, ні інша сторона сьогодні, на жаль, але не збирається мирним шляхом вирішувати цю проблему.
Чому я і звернувся сьогодні до вас, бо я ще раз закликаю, за моїми прогнозами, за моїми оцінками, за аналізом тієї ситуації, яку я маю, а я маю аналіз ситуації, що на Майдані відбувається, що в Україні, я застерігаю всіх, що завтра почнеться громадянська війна, якщо ми сьогодні це не зупинимо.
Юрій Гаврилечко: Тоді друге запитання, трохи подалі від війни. Про економічні причини того, що люди вийшли на Майдан, уже, на жаль, майже забули. Зараз Азаров, принаймні, коли він на днях перебував у Давосі, його там ігнорують. Зрозуміло, що Захід і схід, коли зараз відбувається громадянське протистояння, грошей Україні не дадуть — ніхто не збирається фінансувати громадянську війну, це безглуздя.
Тому важко сказати, що відбуватиметься надалі без цих грошей, але тим не менше. Чому зараз ніхто не каже про те, що Україна залишається наодинці зі своїми економічними проблемами і ніхто допомагати в такій ситуації не буде? Чому про це політики взагалі не говорять?
Петро Симоненко: Крім Компартії. А я вам ще раз говорю, що ми аналізуємо економічну складову, і я не випадково сказав, що вже всередині року відбудеться все те, що вже соціально-економічна складова виведе багатьох на вулиці. Зараз зовнішньоекономічний фактор інтеграції вивів наприкінці листопада всіх на вулицю, а вже починаючи з середини року це зробить соціально-економічна складова.
Ви праві, сьогодні економіка, так скажемо, в критичному стані, зрозуміло, що в зовнішньоекономічному напрямку теж падіння відбувається, кредитні ресурси крім Росії, якщо вона виконає те, обіцяла, більше ніхто надавати не буде, і які б заяви Європа не робила, Євросоюз не дасть у гарячу точку якраз кредитні ресурси. Відсутність кредитних ресурсів, обвал виробництва власного, це і проблема з управлінням, це і руйнація схем управління, яка надає можливість хоча б, скажімо, в якісь галузі надати державну підтримку, все це призведе до занепаду та зростання соціального напруження.
Тобто, я ще раз наголошую, шановні, ми переходимо в перманентну складову постійного загострення соціальної напруги. І якщо промислово-економічний регіон у нас на сході, то тільки відбудеться все те, що пов’язано з загостренням ситуації, з робочими місцями, з заробітними платами, ви розумієте, що це сотні тисяч уже людей нашого промислового потенціалу будуть інший бік представляти в боротьбі за свої інтереси.
Юрій Гаврилечко: Тобто погіршення економічної ситуації викличе куди більшу ескалацію?
Петро Симоненко: Таке погіршення обов’язково призведе до загострення та подальшої ескалації напруги в нашому суспільстві.
Юрій Гаврилечко: Дякую. Колеги, будь ласка, ваші запитання?
Зоряна Степаненко, телекомпанія «Ера»: Петре Миколайовичу, завтра такий, можна сказати, фатальний день у Верховній Раді. Скажіть, будь ласка, якою буде ваша позиція, коли виноситься на розгляд переформатування уряду — за що ви будете голосувати? І також розглядатимуться ці закони, які були прийняті в «ручному» режимі 16 січня. Чи будете ви підтримувати, якщо не скасування повністю, то хоча б бодай за якусь зміну якогось із цих законів? Дякую.
Петро Симоненко: Шановні, я хотів би запропонувати розуміння, яке ми маємо стосовно переформатування. Спочатку потрібно домовитися, які завдання ставимо перед урядом. Я не випадково сказав, що потрібно сформувати принципові десять чи п’ятнадцять пунктів, які будуть як завдання для Кабінету Міністрів, і виконання їх, скажімо, буде гарантувати соціальну стабільність у нашій державі. І тільки після цього говорити вже, під які функції ми наймаємо людей, які будуть забезпечувати виконання цих функцій.
Якщо сьогодні говорити лише про те, що замість одних прийдуть інші, і в повному складі будуть відповідати, чи не в повному, шановні, зрозумійте нашу занепокоєність (комуністів), у 2004 році це вже було. Змінювалися в 2004-му, в 2006 році, в 2009 році, в 2010 році, але не змінюється ситуація в державі. Вона погіршується та ускладнюється. Тому сьогодні потрібно чітко визначитися, як ми будемо вирішувати проблеми щодо забезпечення захисту українського виробника на українській території, щоб він мав свою продукцію й де її продавати, і як буде держава підтримувати його кредитними ресурсами, далі, так скажемо, ціновою політикою, як будемо підтримувати в першу чергу тих, хто сьогодні готовий, займаючи та обіймаючи ту чи іншу позицію, надати допомогу якраз незалежно від форми власності конкретному українському виробнику.
Стосовно законів від 16 січня. По-перше, я ще раз заявляю, що ми готові розглядати можливі зміни в ці закони, за виключенням двох законів, Закон «Про кримінальну відповідальність за руйнацію пам’ятників героям Великої Вітчизняної війни» та закон «Про кримінальну відповідальність щодо пропаганди фашизму та нацизму». Виключать ці два закони з розгляду, тоді ми готові розглядати питання, які мають відношення до внесення змін.
Але мене дивує. Ось подивіться, хто вніс пропозиції скасувати ті закони, які я запропонував? Внесли Литвин, Бенюк і Рудьковський. Ну що, ми вже зовсім не розуміємо, що відбувається? І це ж державне свято День Перемоги, до речі, ніхто не відміняв його як державне свято. За законом захищена ця перемога, але є люди, мерзотники, які руйнують складову цієї перемоги у пам’яті сучасних і майбутніх поколінь. Як?! Я взагалі не розумію! Я Литвину, скажімо, й тому самому Рудьковському задам запитання: як ти, керівник Соціалістичної партії, сьогодні ось так себе поводиш?
Тому я заявляю офіційно, ми готові розглядати зміни до інших законів, крім двох, тих, які мають відношення, це №2178-А, і №2179-А. Будь ласка.
Юрій Гаврилечко: Будь ласка, наступне запитання.
Катерина Чурсіна, агентство новин Bloomberg: Скажіть, будь ласка, чи підтримуєте ви повернення до Конституції в редакції 2004 року? І яким чином ви могли би свою позицію тут відстояти в парламенті, або іншим чином? Дякую.
Петро Симоненко: По-перше, позиція нашої партії: всі зміни в Конституцію вносяться відповідно до положень Основного Закону тільки Верховною Радою України, інших ніяких механізмів внесення змін до Конституції не може бути. Це наша принципова позиція. Тому я буду звертатися, і в мене вже є проект листа до Рибака, щоб ми у Верховній Раді утворили певну комісію, і щоб ми почали розглядати у Верховній Раді та формувати пропозиції щодо змін до Конституції.
По-друге, наша принципова позиція полягає в тому, що потрібно взагалі скасувати посаду президента. У 2004 році я пішов на компроміс у своїй пропозиції, а ви ж пам’ятаєте, що це наша була, комуністів, пропозиція. Пішов на компроміс, щоб хоча би якось ми почали рухатися у бік політичної реформи, і тоді я погодився з парламентсько-президентською формою правління, але з певним обмеженням. І ви пам’ятаєте, що якраз із січня 2006 року повинні були вже втілитися в життя обмеження для Ющенка як президента. Це можливий крок.
Але ще раз наголошую, що і на той час, ті обмежені зміни, які відбулися в 2004 році, на жаль, але не врятували Україну від використання посади президента якраз для посилення корупції в державі. Тому я і пропоную, що сьогодні потрібно повертатися вже не до Конституції 2004 року, а взагалі відмінити цю посаду, в крайньому випадку інститут президента обмежити тільки представницькими функціями: нехай нагороди вручає та вірчі грамоти приймає. Більше жодного ніякого впливу на управління державою він не повинен мати. Для того щоб просто полегшити діяльність того ж самого прем’єр-міністра, щоб, скажімо, розвантажити його цими офіційними врученнями вірчих грамот, скажімо, і нагород.
Юрій Гаврилечко: Нехай перетворюється на «Британську королеву» свого роду.
Петро Симоненко: Ну, я думаю, в Іспанії теж саме відбувається, і в Британії, у Німеччині, в Італії, до речі. В Італії, так скажемо, Берлусконі при владі був, а президентом був комуніст.
Юрій Гаврилечко: Будь ласка, запитання.
Ольга Черевко, ICTV: Скажіть, будь ласка, чи готові ви працювати в парламентській більшості? Чи все-таки розглядається питання, що ви не будете в неї входити? І друге, все-таки як ви кандидатуру Яценюка на посаду прем’єр-міністра розглядаєте? Чи ви взагалі його не розглядаєте, що це можливо?
Петро Симоненко: Ще раз заявляю, що Компартія самостійна політична сила, і при прийнятті рішень у Верховній Раді ми виходимо з власних позицій, міркувань і аналізу ситуації. Виходячи, так скажемо, з політичних інтересів, для того щоб не нанести шкоду Україні. Тому я ще раз заявляю: ми самостійна політична сила. Сьогодні за регламентом не існує ні більшості, ні коаліції, тому й існує така ситуація, коли ми чи голосує з представниками Партії регіонів, чи ми голосуємо з представниками так званої опозиції. Й ці голосування якраз про це і свідчать, що ми займаємо тільки власну позицію.
Ну, а стосовно того, хто буде очолювати уряд. Я не випадково заявив про те, що сьогодні з Кабінету Міністрів потрібно прибрати представників якраз із політичних сил напряму, які сьогодні є, так скажемо, зацікавленими в використання уряду в тому числі напередодні президентської кампанії як механізму передвиборчих президентських перегонів.
Я не випадково, шановні журналісти, про це сказав, що потрібно виключити їхню участь, щоб ніхто з членів уряду не був кандидатом, щоб не представляв політичні сили, які активно беруть участь, щоб не представляв олігархічні угруповання. Це й буде тоді технічним урядом, завдання його забезпечити, нагодувати людей, одягнути, взути, захистити наш простір і захистити Україну від того, що вже розпочалися зазіхання з-за кордону на нашу територію.
Юрій Гаврилечко: До речі, сьогодні була якась інформація, що у парламенті нібито створюється якась міжфракційна група щодо переформатування уряду. Чи були до вашої фракції такі пропозиції ввійти до цієї групи? І взагалі, що це може бути?
Петро Симоненко: Ні, таких пропозицій зараз до Компартії та до нашої фракції не надходило. Можливо, хтось і звернеться, але я зразу буду ставити запитання: які завдання будемо ставити перед урядом, які проблеми будемо вирішувати? А не просто галасливо будемо заявляти, що ось Іванова, Сидорова, Петрова уряд. Ні, пишіть на папері, які будемо вирішувати питання, і я готовий підписатися під тими, які ми також узгодимо, і за це будемо нести відповідальність. А не просто голослівні заяви, що ми щось зробимо. Заяв уже наробили багато, тільки не встигли ще до кінця розкрасти все те, що створили комуністи.
Юрій Гаврилечко: Дякую. Будь ласка, ще запитання.
Журналіст, інформаційна агенція «ГолосUA»: Петре Миколайовичу, ваш прогноз із приводу подальшого ходу переговорів влади та опозиції — чи вдасться домовитися їм зокрема стосовно завтрашнього засідання? Дякую.
Петро Симоненко: Що мене хвилює, шановні журналісти, про це скажу відверто. По-перше, ведуть переговори, але ось напрямки переговорів якраз торкаються інтересів лише окремих людей, а не держави. Я з самого початку, і, ви знаєте, я не приховував свою позицію, я чекав, що на Майдані люди вийдуть, сформують перелік конкретних проблем, за які вони борються на Майдані. Це повинна бути програма дій для кожного політика, який прийшов на Майдан і заявляє, що я вас підтримую.
На жаль, але такої програми дій немає. Тому, говорячи про переговори, мене дивує, що постійно під час переговорів, дивіться, що вирішується? Спочатку, були переговори, що цих звільнити, а цих призначити, про відправку уряду у відставку, і як окремий варіант, так скажемо, компромісний, це віддайте нам Захарченка. Шановні журналісти, я ж був під час цих переговорів. Ви віддайте нам Захарченка, ми віддамо все, що хочете. Я не розумію, що це за переговори!
Зараз подивіться, які пункти переговорів? Зміни до законів. Хоча й пропонують, щоб у Європу рухатися, а це, до речі, там переклад, там нічого українського немає в тих законах, які прийняті були 16 січня. Там усе європейське, там переклад з європейських мов, і з англійської мови, якраз на українську мову. Там нічого немає українського, там усе європейське та американське. І тут дивна ситуація, називають їх диктаторськими, ці закони. А в той самий час тоді диктуйте і кажіть, що це диктаторські закони європейські, бо вони перекладені.
І коли говорять про переговори в тій частині, що ми підемо на те, що так, скажімо, ось давайте стосовно амністії йдеться мова, далі, стосовно уряду йде розмова, і там ще, якщо не помиляюся, вони… Десь там і був у мене цей перелік із тих п’яти, шести проблем, які обговорюються. Тобто, я ще раз хочу наголосити, що переговори точаться навколо того, що для себе виторговує у влади поки що так звана опозиція, а більше там для тих же людей, які стоять на Майдані, нічого не вирішується.
Юрій Гаврилечко: А як ви взагалі оцінюєте перспективу включення до переговорів хоча б одного пункту про майбутнє України? Бо поки що про це, знову ж таки, ніхто не говорить.
Петро Симоненко: Зараз я, тоді, так скажемо, з тих записів, які у мене були, виходячи з інформації, яку нам надали, змісту переговорів. Ну, ось шість пунктів: звільнення всіх затриманих, далі, амністія по всім, повернення до Конституції 2004 року, закони, прийняті 16 січня, змінити… А ось, що я вам забув сказати. Центральну виборчу комісію сформувати пропорційно, і «Беркут» повинен покинути місто. Ось і все.
А де ж тоді майбутнє України в цих переговорах? Немає тут майбутнього України, це я вам кажу офіційно. Це ж, так скажемо, виходячи з того, що відбувається постійно в переговорах робочої групи президента та цієї трійки. Ще раз наголошую: звільнення затриманих під час протестів, амністія по всім, Конституція 2004 року, закони від 16 січня, заміна ЦВК і «Беркут» повинен покинути місто. А де ж життя людей, які життя своє віддають на Майдані?
Юрій Гаврилечко: Тобто, скоріше за все Майдан це не підтримає і не розійдеться?
Петро Симоненко: Ну, я так думаю, що це вже залежить від того, так скажемо, хто керує Майданом. Це залежить від іншого — хто керує Майданом і які проблеми вирішує.
Я не випадково ще раз наголосив, шановні, якщо Майдан існує в Україні, то він повинен бути український. Я не випадково сказав, що серед першочергових заходів — це захистити Україну та Майдан від зовнішніх чинників впливу.
Юрій Гаврилечко: Дякую. Будь ласка, ще запитання.
Олександр Шилко, «1+1»: Петре Миколайовичу, скажіть, будь ласка, якщо завтра все ж таки поставлять питання про обрання Яценюка прем’єр-міністром, ви будете голосувати «за» чи «проти», чи «утримаєтеся»?
Петро Симоненко: Я ще раз заявляю, що перш ніж приймати рішення та шукати компроміс, то ми повинні розуміти тоді… Ну, Яценюк, це, так скажімо, абстрактна фігура для України. Як він буде працювати, це покаже час, зрозуміло. І ви знаєте мою позицію, я завжди кажу, що я не даю оцінок, доки я не побачу, які за словами будуть дії. Але ми говоримо про Яценюка, тоді я хочу знати, а хто тоді буде в складі уряду? Ви викладайте, будь ласка, всі ваші пропозиції.
Далі, програму дій уряду. Для того щоб я підтримував свого політичного противника, я повинен розуміти, що зроблено буде для народу України, для тих, зокрема, хто стоїть сьогодні на Майдані. Не особисто для Яценюка, а для українського народу. І це моя принципова позиція. Доки не буде дана чітка відповідь, хто буде входити до складу Кабінету Міністрів і програма його дій на 2014 рік, фракція, безумовно, буде наполягати на тому, щоб це було публічно зроблено, і нехай люди почують, що вони збираються робити, в який час, у який термін і як вони будуть, скажімо, задовольняти інтереси громадян, які прийшли на Майдан.
Олександр Шилко, «1+1»: А якщо туди будуть висувати представників вашої фракції, ви погодитеся?
Петро Симоненко: Це залежить, ще раз наголошую, від того, наскільки уряд буде вже захищений від зовнішніх чинників впливу, і яка буде програма. Якщо програма врахує і наші пропозиції для дій уряду, і ми її всі разом у Верховній Раді затвердимо, ми тоді будемо розглядати це питання. Бо, я ще раз кажу, що ми, Компартія, і всі наші пропозиції якраз спрямовані на те, що Компартія не залишається сьогодні осторонь вирішення тих болючих питань, які хвилюють наш