5 августа в информационном агентстве «ГолосUA» состоялась пресс-конференция на тему: «Каким будет курс гривны осенью?»
В пресс-конференции участвовали: Олег Устенко — исполнительный директор Фонда Блейзера в Украине; Ильдар Газизуллин — директор экономических программ Института публичной политики; Борис Кушнирук — эксперт по вопросам экономики.
Модератор — Юрий Гаврилечко, эксперт «Фонда общественной безопасности».
Юрій Гаврилечко: Доброго дня, шановні експерти, шановні колеги! Сьогодні у нас завжди цікава тема: «Що відбуватиметься з гривню і яким буде її курс восени?», тому що останнім часом золотовалютні резерви України постійно тануть. За перше півріччя Україна довела, що вона унікальна країна й показала падіння ВВП серед усіх країн СНД. Відповідно з початку року золотовалютні резерви зменшилися на кількам мільярдів доларів, тим не менше курс гривні щодо долара стоїть непохитно. Скільки він ще протримається і чи не очікує нас повторення ситуації 2008 року? Тому що зараз обсяг золотовалютних резервів набагато нижчий, ніж був тоді, а ситуація з експортом набагато гірша відповідно, ніж навіть того кризового року. Ільдаре, вам перше слово.
Ільдар Газизуллін: Доброго дня, шановні колеги, шановні медіа. Дійсно, сьогоднішня ситуація нагадує 2008-2009 роки, коли дійсно основні макроекономічні показники України дуже погіршилися, але єдина відмінність, що цього року, я думаю, не має бути жодних несподіванок — усе ж таки і уряд, і економічні агенти готові до ризикових сценаріїв, тобто певні заходи були зроблені.
Водночас, якщо говорити про результат цих дій, чого нам власне очікувати, то, я думаю, що вже до кінця цього року, й особливо 2014 року, слід очікувати послаблення гривні, національної валюти до долара. Я вважаю, що до кінця року гривня має послабшати на п’ять-десять відсотків і далі в 2014 році десь також на п’ять-десять відсотків.
Якщо порівнювати з девальвацією кінця 2008 року — початку 2009-го, очевидно, що це не така суттєва девальвація. Тоді, нагадаю, гривня просіла на п’ятдесят відсотків, тобто п’ять-десять відсотків це не так критично. Насправді, якщо подивитися на валюти багатьох економік світу, на тенденції, то в більшості країнах відбулася девальвація, відбувається девальвація. Тому в принципі це не така несподівана, або екстраординарна подія.
Якщо повернутися до контексту в Україні, то насправді девальвація нині це, мабуть, найпростіший спосіб швидко виправити дисбаланс платіжного балансу, або дефіцит платіжного балансу. Водночас девальвація не вирішує, очевидно, всі проблеми, які зараз існують в Україні, тому лише девальвацію не можна вважати замінником, або заміною реформ, які не відбуваються. Тобто хоча девальвація очевидно й призведе до покращення платіжного балансу, до збільшення експорту, але вона не вирішить ключової проблеми української економіки та її низької конкурентоздатності. Тому це лише тимчасовий захід, який не в принципі залишає питання, коли все ж таки уряд відновить реформи для того, щоб усе ж таки надходили інвестиції, збільшувався експорт і зростали доходи населення.
Якщо говорити про сценарії девальвації, насправді існує два сценарії, найбільш імовірний — це одномоментна девальвація на п’ять-десять відсотків, тобто контрольована Нацбанком, це найбільш імовірний сценарій. І найменш імовірний сценарій, хоча і є, на мою думку, бажанішим, це просто збільшення коридору, в якому коливається курс. Тобто це власне те, чого вимагав Міжнародний валютний фонд від України, це усунення Національного банку від контролю над валютою, з поступовим переходом до таргетування інфляції. Тобто до того щоб Національний банк радше контролював інфляцію, а не курс. Думаю, на цьому можна поки що закінчити.
Юрій Гаврилечко: А як ви можете пояснити таку дуже цікаву ситуацію, що в останні роки економіка України падає? Принаймні вже рік точно, за даними Держстату. Тобто знижується виробництво, падає ВВП, долар в усьому світі девальвує, а в Україні курс стоїть. Відповідно, якщо він не змінюється, то гривня навіть укріплюється по відношенні до долара чи не кожного тижня. Чи можна це пояснити якимись економічними чинниками, чи ні? Це перше питання.
І друге. Як може вплинути, знову ж таки, на майбутній курс гривні те, що зараз збираються ввести черговий податок на купівлю та продаж валюти? Чи буде це чинником, який знову ж таки призведе до деяких курсових змін?
Ільдар Газизуллін: Дякую за запитання. Насправді дійсно, підтверджую те, що гривня, думаю, укріпилася реально, тобто стосовно інших валют світу, тому що дійсно валюти багатьох торговельних партнерів України послабилися щодо гривні. Тобто дійсно це зокрема один із чинників того, що нам складніше експортувати. Хоча це не головний чинник, мабуть. Очевидно, світова економіка в рецесії, тобто економіка більшості наших торговельних партнерів знаходиться в рецесії, або темпи її зростання уповільнилися, і відповідно існують проблеми з торгівлею.
Водночас, якщо говорити про ситуацію в Україні, все ж таки в 2010-2011 роках відбувалося зростання, й насправді більше зростання, ніж очікувалося. Єдине, що дійсно, вже останні кілька кварталів відбулося таке дуже різке гальмування економічного зростання, що в принципі й викликало проблеми, які ми бачимо з золотовалютними резервами, з дефіцитом бюджету, який треба покривати, й відповідно з цим пов’язані проблеми.
Наостанок хотів би додати на прикладі газового сектору показати, що девальвація насправді не є панацеєю, тобто якщо гривня девальвує, а ми пам’ятаємо, що ми сплачуємо за імпортований газ у доларах, договір у нас укладений у доларах, то відповідно девальвація лише поглибить фінансові проблеми в енергетичних компаніях, передусім НАК «Нафтогазу» й це очевидно також дуже сильно негативно вплине й на державний бюджет, який дотує компанію, дотує купівлю російського газу. Тому в принципі знову ж таки, враховуючи, що дуже велика частина нашого імпорту номінована в доларах, девальвація, скажімо так, не вирішить усіх проблем української економіки.
Юрій Гаврилечко: А щодо податків на купівлю та продаж валюти?
Ільдар Газизуллін: Щодо податків, я думаю, що це лише викличе паніку серед населення й призведе до тінізації обміну валюти. Тому, я вважаю, що введення податку на операції з валютою викличе більше потенційно негативних наслідків, ніж позитивних.
Юрій Гаврилечко: Дякую. Борисе, ваші прогнози?
Борис Кушнірук: Я спробую трошки втомити журналістів цифрами, тому що для того щоб зрозуміти, що відбувається в економіці, бажано звертатися до офіційної статистики, тому що інколи у нас лунають заяви, наприклад, «щомісячно Національний банк проводить інтервенцію на мільярд доларів», ще якісь гучні заяви, але нічим не підкріплені, притому вони дуже широко поширюються в ЗМІ, тому що вони гучні, вони красиві, вони створюють відчуття паніки та такої новизни, але притому вони далекі від реальності.
Давайте подивимося на ті цифри, які зараз існують, тому що вони є неоднозначними. Але для того щоб розуміти, що відбувається в економіці, який прогноз подій можливий восени з курсом національної валюти, потрібно з ними ознайомитися. І так, що у нас відбувалося на ринку продажу готівкової валюти населенням у 2013 році? У нас протягом січня та лютого було незначне перевищення попиту над пропозицією, десь близько двохсот мільйонів доларів у січні та лютому було, притому, що загальний обсяг купівлі валюти був десь мільярді 260 мільйонів, і мільярд 330 мільйонів.
У березні ми мали фактично нульовий баланс по купівлі-продажу населенням валюти. Щоб ви точно розуміли, то різниця становила лише 2,7 мільйони доларів. І вже починаючи з квітня ми мали профіцит, тобто склалася ситуація, коли населення більше продавало валюти, ніж купувало. Це близько вісімдесяти мільйонів у квітні, те саме в травні, і близько сімдесяти мільйонів у червні. Це ті дані, які поширені офіційно, даних за липень, як ви самі розумієте, ще недоступні.
Тепер подивимося, що відбувається з точки зору довіри населення до національної валюти. Вклади населення збільшилися за період із початку року на 44,7 мільярдів гривень. Притому вклади в гривні збільшилися на 44,2 мільярди гривень, майже 44,3, у той час як вклади в іноземній валюті зросли менше, ніж на п’ятсот мільйонів гривень, тобто в гривневому еквіваленті. Тобто таким чином ми бачимо, що девальваційні очікування населення, принаймні на сьогоднішній момент, відсутні. Тобто населення впевнене, що ситуація буде залишатися стабільною, що дуже важливо (я про це ще скажу нижче), тому що очікування будуть мати визначальне значення з точки зору, чи зможе бути стабільним курс національної валюти в цьому році.
Тепер подивимося, що відбувалося з зовнішньою торгівлею. У нас цього року, за даними перших п’яти місяців, знову ж таки, більші нових даних немає, Україна мала 2,4 мільярди доларів негативного сальдо по торгівлі товарами. Для того щоб ви розуміли, що це доволі мало, можу навести статистику минулих років. У 2012 році ми мали 15,8 мільярдів доларів дефіциту, в 2011-му — 14,2 мільярди, в 2010-му — 9,3 мільярди, і в 2009 році — 5,7 мільярди доларів. Тобто за ці перші п’ять місяців ми маємо дуже незначний дефіцит по торгівлі товарами, притому, що Україна має природно позитивний баланс по торгівлі послугами. Тому що ми країна, яка доволі значну частину транзитних функцій виконує, й тому у нас є значний позитивний баланс щорічно по послугам.
Так от, за перший квартал, дані даються тільки поквартально по послугам, тому ми маємо за перший квартал позитивне сальдо в 1,7 мільярди доларів, притому, що існує порівняння: в 2012-му за рік 6,9, в 2011-му — 7,6, в 2010 році — 6,4 і в 2009-му — 4,4 мільярди доларів. Про що це свідчить? Про те, що наша країна в цьому році в принципі, якщо брати дані за перше півріччя, скоріше за все буде мати, як це не дивно, практично нульовий дефіцити торговельного балансу. Мається на увазі товарами та послугами.
Щоб було зрозуміло, наскільки це незвично для України, ми мали останній раз позитивне сальдо торговельного балансу ще в 2005 році. Тобто після того, починаючи з 2006 року, ми мали стабільно негативний торговельний баланс. І це теж свідчить про те, що тиск на національну валюту є меншим, ніж можливий.
Якщо ми говоримо про попит і взагалі інтервенції Національного банку, то попит загальний на іноземну валюту, чистий попит, тобто перевищення продажу над купівлею, то загальний становив у 2009 році 8,4 мільярди доларів США, й саме населення його фактично сформувало, тому що 8,4 мільярди доларів — це був попит населення. В 2010 році ми мали попит менший, ніж пропозиція, але при цьому населення все одно формувало чистий попит на валюту в розмірі 9,7 мільярди доларів. У 2011 році у нас був чистий попит на іноземну валюту в розмірі 2,9 мільярди доларів, притому чистий попит, сформований населенням, становив 13,5 мільярдів доларів. І в 2012 році ми мали чистий попит на валюту в розмірі 7,9 мільярди, з них населення — 10,2.
Тобто при тому, що в 2013 році, от за ці шість місяців, ми мали доволі-таки позитивну ситуацію, інтервенції Національного банку проводилися лише в січні та лютому, вони становили тоді 0,3 та 0,2 мільярдів доларів США відповідно. Після того і березні 0,3 знову-таки, і в квітні — 0,2 мільярди доларів. Тобто сукупні інтервенції Національного банку за перший чотири місяці становили мільярд доларів. При цьому вже в травні ми мали 400 мільярдів, трошки менше, Національний банк викупав валюту, і фактично насправді там була ситуація, коли Національний банк не виходив ні з купівлею, ні з продажем іноземної валюти, мається на увазі доларів та євро, але при цьому він викупив із ринку близько чотирьохсот мільйонів доларів в еквіваленті американських доларів, оскільки він купував австралійські долари.
І в червні ми мали нульовий розмір інтервенції, тобто Національний банк не виходив із інтервенціями взагалі. І щоб було зрозуміло, знову ж таки, в 2012 році Національний банк був змушений продати на міжбанківському валютному ринку 7,5 мільярди, в 2011-му — 3,7 мільярди, в 2010 році НБУ викупив 1,3 мільярди, і в 2009 році він продавав 10,4 мільярди доларів.
Про що це свідчить? Якщо ми беремо знову ж таки статистику даних за цей рік, то фактично у нас за перше півріччя Національний банк провів інтервенції лише в розмірі шістсот мільйонів, що, прямо скажемо, не є визначальним. Таким чином, якщо ми розглянемо ситуація, яка склалася на сьогоднішній день, то ми можемо цілком говорити, що ситуація має підстави бути стабільною.
Юрій Гаврилечко: Тобто у населення закінчилася гривня, так?
Борис Кушнірук: Ні, у населення не скінчилася гривня. Більше того, щоб було зрозуміло, притому, що населення збільшило вклади на депозитні рахунки, 90 мільярдів становлять поточні депозити. Тобто це депозити, гроші з яких можуть у будь-який момент бути просто зняті негайно. І ще, я думаю, що серед строкових депозитів теж є певна частина, яка може за певних умов може бути знята, бо там у деяких банках існує така норма, що ви можете закрити депозит достроково, але, наприклад, без сплати процентів за термін депозиту. Таким чином, якщо у населення виникне паніка, то це може спровокувати доволі потужний попит на іноземну валюту.
Які ризики існують восени та взимку. Вибачте, що я втомлюю вас цифрами, але вони важливі, тому що якщо ми їх не розуміємо, тоді з’являється купа викривлень.
Юрій Гаврилечко: Відповідно останні цифри ваших прогнозів?
Борис Кушнірук: Тепер із приводу все ж таки ризиків, не цифр, а саме ризиків. Які ризики існують у наступні декілька місяців? По-перше, поки що справді незрозуміла ситуація з зовнішньою торгівлею. Чому? Тому що існує декілька факторів, які будуть це визначати. Незрозуміло, скільки НАК «Нафтогазу», і взагалі Україні потрібно буде купувати газу для того, щоб забезпечити промисловість в осінньо-зимовий період постачанням газу, і забезпечити безперебійний транзит газу по території України. Поки що цифра не озвучено, скільки буде додатково газу закачано, а це додатковий попит на газ, а значить попит на валюту. Це перший чинник.
Другий чинник — ситуація на надзвичайно важливому для України міжнародному металургійному ринку. На сьогоднішній момент ціни на металургійну продукцію залишаються надзвичайно низькими по відношенню навіть до того, що ми спостерігали у минулому році. Але додаткового падіння не очікується, хоча як правило, починаючи з вересня починається певне зростання цін на метал. І якщо таке станеться, то це створить певні передумови для покращення ситуації.
Ще одним таким невизначеним фактором є аграрний сектор. У нашій країні цього року доволі непоганий урожай зернових, ми очікуємо від 55-ти до 57-ми мільйонів тонн зернових, із яких у принципі може бути експортовано 27-28 мільйонів тонн. Інша справа, що в світі узагалі цього року доволі значний врожай зернових, тому існує досить значне перевищення пропозиції над попитом, що в свою чергу спровокувало доволі суттєве падіння цін. У зв’язку з цим я не виключаю, що наші аграрії та трейдери, принаймні поки що, спробують призупинити експорт, для того щоб почекати до жовтня, коли ситуація може змінитися на краще. Таким чином існує певна невизначеність і з цим фактором.
Існує ще один негативний фактор, який упливатиме на ситуацію з курс валюти. Це ситуація з зовнішніми зобов’язаннями України. Наша країна має виплатити ще порядку 2,5 мільярди доларів по боргам Міжнародного валютного фонду до кінця року. Ви ці цифри можете просто не знати, що Україна буквально 31 липня та 1 серпня провела платежі Міжнародному валютному фонду десь порядку п’ятсот мільйонів доларів. Вони там рахуються в СДР, і потім перераховуються в долари через курс.
Таким чином наші резерви, якщо брати станом на перше серпня, то ми побачимо, що фактично ще на три мільярди резерви зменшаться. Тобто це створює певне навантаження, навіть психологічне навантаження, на ринку, тому що коли золотовалютні резерви скоротяться до двадцяти мільярдів доларів, зрозуміло, що це викличе певні побоювання та бажання у банкірів і, можливо, політиків розхитати стабільність економічної ситуації.
І от останнє. Деякі фактори політичного характеру, які я би відзначив, тому щ вони є важливими. Справа в тому, що очевидно, що найближчими місяцями відбуватиметься надзвичайно важлива для України подія, це підписання угоди про асоціацію з Європейським Союзом. Я давав цей прогноз, я про нього писав, тому я тут не зроблю для вас сенсації. Я впевнений, що Росія спробує зробити все для того, щоб не допустити такої події, але для цього потрібна по великому рахунку надзвичайно потужна якась провокація, яка б надзвичайно дискредитувала чинний режим. Ніхто не робить із цього режиму янголів, але російській владі потрібно буде створити ситуацію, коли подібна дискредитація унеможливить підписання угоди.
Якщо така дискредитація відбудеться, або якщо відбудеться така провокація, яка різко загострить політичну ситуацію в Україні протягом серпня-вересня-жовтня, то це викличе, безперечно, паніку в економіці та паніку на валютному ринку, бо населення може кинутися купувати валюту, а в цьому випадку утримати курс Національному банку буде надзвичайно складно. Ось такі мої прогнози по ситуації на сьогодні.
Юрій Гаврилечко: Пане Олеже, у Ільдара прогноз падіння курсу гривні на п’ять-десять відсотків, у Бориса ризики й поки що стабільна ситуація, ваші прогнози щодо майбутнього гривні восени?
Олег Устенко: Добрый день, дамы и господа! Позвольте мне поделиться моим видением ситуации. Во-первых, я бы считал, что ситуация в Украине в плане курса, даже если предположить, что его удерживать на уровне восьми гривен за один доллар США, может продолжаться достаточно длительный промежуток времени, как минимум, скажем, еще до одного года. Другой вопрос — надо ли это делать или нет?
Я считал бы, что гораздо лучше было бы для экономики, если бы мы с вами увидели курсовые колебания в размере плюс-минус пяти процентов, я допускаю, что на начальном этапе, скажем, незначительная девальвация до 8,4 гривни за доллар была бы полезнее, чем удержание курса на уровне восемь. На мой взгляд, существует целый ряд ограничений, почему в Украине невозможна глубочайшая девальвация, которую в общем-то, может быть, и стоило бы применить в другой стране, если бы мы с вами видели показатели дефицита счета текущих операций, которые мы наблюдаем в Украине.
Но прежде всего не забывайте, что глубокой девальвации в нашей стране не может быть из-за того, что мы имеем огромное количество долгов. Общий долг Украины превышает отметку в 135 миллиардов долларов. Речь идет не только о государственных долгах, речь идет больше о внешних долгах сделанных украинским частным сектором, корпорациями и банками. Большая часть этого долга, пятьдесят процентов долга, который был сделан украинским частным сектором, — это краткосрочный долг, сделанный на один год и меньше. Это значит, что эти деньги нуждаются в постоянном рефинансировании.
Если же не удастся рефинансировать, то, конечно, четыре миллиарда долларов, которые должно выплатить государство, это просто совершенно незначительная сумма по сравнению с тем, сколько нужно выплатить украинскому частному сектору до конца года. Вот почему так важно, чтобы украинский частный сектор мог все время переодалживать свои деньги, в противном случае они могут создать колоссальное давление на гривню. И вот почему, кстати сказать, глубокая девальвация невозможна. Увеличение на один процентный пункт стоимости обслуживания этого долга означает для них просто катастрофу, а ведь они же работают в Украине, поэтому в общем-то должны будут покупать валюту на межбанке. Они одни из основных субъектов, кто должен быть не заинтересован в глубокой девальвации.
Тоже правда, что глубокая девальвация вряд ли возможна. То есть вот этот общий подход, когда Международный валютный фонд говорит, что страна имеет дефицит счета текущих операций, кстати, вы видели, это было и в Standard& Poor’sони писали, общий рецепт который работает в мире, что страна, имеющая высокий дефицит счета текущих операций, должна немедленно девальвировать, вряд ли слишком сильно уместен в условиях Украины. Да, незначительная девальвация была полезна, но серьезная девальвация нет.
Вторая причина, ну, несмотря на некачественный инвестиционный климат, в нашу страну еще приходят прямые иностранные инвестиции. Я не видел статистику по второму кварталу, но по первому кварталу семьсот миллионов долларов в виде прямых иностранных инвестиций не такая уж и плохая цифра.
Не забывайте, что у нас есть наши заробитчане, работающие за пределами страны, которые активно засылают сюда деньги. И более того, статистика первого квартала этого года, или первых месяцев этого года, настолько позитивна, что несмотря на резкое ухудшение ситуации на рынке труда, скажем, в Западной Европе, в той же Российской Федерации, украинские заробитчане продолжают достаточно активно высылать сюда деньги, более того, больше, чем в прошлом году. То есть это тоже позитивный фактор.
Почему большая девальвация невозможна. Не забывайте, что наши расчеты с Российской Федерацией осуществляются не в гривне, и не в российских рублях, а в долларах Соединенных Штатов Америки. И поэтому дополнительно девальвировать нашу денежную единицу означает увеличение стоимости нашего гривневого чека, который мы должны собрать для того, чтобы купить доллары и послать их в «Газпром», что практически ставит под удар всю бюджетную политику страны. Каким образом можно будет такое совершенно легко сделать, если даже сейчас правительство Украины занимает такую очень жесткую позицию в плане нежелания переносить увеличение стоимости тарифов на население? То есть это тоже достаточно объективная причина.
Банковский портфель, который в Украине крайне некачественный, и по различным оценкам колеблется около тридцати процентов — плохие кредиты в банковском секторе, а это означает, что проведение дополнительной девальвации украинской гривни будет означать резкое ухудшение банковского портфеля. Возможно, такое и можно было делать в 2008-м и 2009 году, но сейчас вряд ли. Вряд ли акционеры этих банков имеют дополнительный ресурс для того, чтобы рекапитализоровать, или дополнительно влить капиталы в собственные банки, которые работают в Украине. С этой точки зрения в общем-то тоже очень сложно предположить серьезную девальвацию.
Ну, и политический, конечно, фактор. В Украине курс гривни воспринимается больше как политическая категория, нежели экономическая. И так было в новейшей экономической истории Украины, поэтому в общем-то за этим фактором следят еще и с точки зрения политики.
Какие факторы риска существуют для экономики Украины? Или факторы, которые будут влиять в данном случае на установление курса? Ну, прежде всего как будут чувствовать себя наши экспортеры. Общие ожидания состоят в том, что в третьем квартале начинается возрождение внешних рынков, а это значит, что больше валюты мы сможем получать от наших экспортеров. Это фактор риска в том случае, если не будет такого быстрого возрождения нашего экспорта, или активного возрождения нашего экспорта. Я бы предположил реакцию Национального банка Украины на увеличение обязательной продажи валюты экспортерами на межбанке. Сейчас это пятьдесят процентов, но никто не исключает, шестьдесят, семьдесят, восемьдесят процентов. То есть ужесточение подобного рода требований.
Следующий фактор риска, который существует для украинской экономики, это, конечно, внешние платежи. Объемы внешних платежей, объемы рефинансирования зависит оттого, продолжится ли программа Международного валютного фонда или нет. Я слабо верю в том, что программа Международного валютного фонда может возродиться в этом году, слишком мало времени осталось для того, чтобы она начала работать в этом году. Но в общем-то этот фактор остается фактором риска. Позитивной информации по Международному валютному фонду, например, формирование статьи четвертой консультаций, которая будет сделана МВФ по отношению к Украине, вынесение документов по нашей стране на декабрьский совет директоров Международного валютного фонда. Если такое будет подаваться в виде позитивной информации, может, неплохо сыграть для Украины, равно как и сыграть совершенно плохую роль, если это будет выдаваться в виде негативной информации.
Позитивная информация для гривни или позитивной подвижкой для гривни может стать падение кредитно-дефолтных свопов, для Украины это возможность заимствовать на внешних рынках капитала. Сейчас стоимость таких заимствований крайне велика, превышает отметку в девять процентов годовых. Я бы не исключал улучшение ситуации в случае пересмотра бюджета в сентябре-октябре на первых сессиях Верховной Рады в плане возможности уменьшения дефицита государственного бюджета, и урезания тех затрат, которые сейчас лежат на государственном бюджете.
Более адекватный подход к макроэкономическим параметрам тоже может сыграть как позитивный фактор для украинской экономики в плане и уменьшения дефицита государственного бюджета и снижения стоимости заимствований для украинских компаний, для украинского государства на внешних рынках.
Еще раз повторюсь, я считаю, что осень этого года это не момент для паники, ситуация, похоже, находится под контролем. Абсолютно полное сохранение курса гривни на том уровне, в котором она сейчас есть, не очень логично для самого государства, мы должны каким-то образом попытаться стимулировать экспортеров. Слишком сильно их стимулировать нельзя из-за целого ряда фактором, о которых я сказал, но введение валютного коридора плюс-минус пять процентов, и соответственно возможной девальвации до 8,4 гривни за доллар, мне кажется, было бы достаточно логичным. Спасибо.
Юрій Гаврилечко:Как я вас понял, по сути в значительной степени доля украинской гривни, ее дальнейшая судьба, зависит от того, насколько будут благоприятные внешние условия? То есть будут ли перекредитовывать местный бизнес, дадут ли те же самые западные финансовые институты кредиты украинским банкам, и плюс не случится ли ситуация, когда в ответ на наши заградительные пошлины страны ВТО организуют свои заградительные пошлины, что, в свою очередь, убьет все перспективы увеличения украинского экспорта просто в силу того, что он станет дороже и неконкурентоспособным?
Олег Устенко: Это правда, но такая перспектива находится за пределами осени 2013 года. Конечно, колоссальным фактором риска является подписание соглашения об ассоциации с Европейским Союзом. Нужно абсолютно четко понимать, что подписание соглашения об ассоциации с Европейским Союзом означает также немедленное или там через два месяца вступление в действие соглашения о Зоне свободной торговли с Европейским Союзом.
Это также означает, что в нашей стране начинают работать те фитосанитарные нормы и технические регламенты, который действуют в Европейском Союзе, и которые по своей сути являются более мягкими по сравнению с теми, которые вводит сейчас так активно Таможенный союз. А это значит, что в зоне риска находятся двадцать пять процентов нашего экспорта, фактически 12,5 копеек с каждой гривни, получаемой в Украине, попадают соответственно в зону риска при совершенной правде, что подписание соглашения об ассоциации, в долгосрочной перспективе может означать для Украины улучшение инвестиционного климата. И, возможно, дополнительную закачку прямых иностранных инвестиций уже в первые месяцы и недели после ратификации этого договора.
В случае его подписания и в случае его ратификации в Украине. Но это также означает и возможный колоссальный удар по нашим экспортерам. 56 процентов нашего машиностроительного экспорта реализуется на территории Таможенного союза. Новые технические регламенты ставят в зону риска не только наша военную продукцию, которую мы активно реализуем там, или продукцию, связанную с военно-промышленным комплексом, но и фактически всю машиностроительную продукцию. Более того пищевая промышленность может попасть в серьезную зону риска первые сигналы которой вы видите сейчас, например, с кондитерской украинской промышленностью. То есть, существуют, конечно, колоссальные факторы риска.
Юрій Гаврилечко:Но они, скорее всего, будут уже на весну, а не на эту осень?
Олег Устенко: Я думаю, да.
Юрій Гаврилечко:Спасибо. Пожалуйста, вопросы.
Анастасія Зануда, BBC Україна: У мене два запитання. Як ви думаєте, якої думки дотримуєтеся: обмеження готівкових операцій, нові спроби та нові розмови про запровадження податку на продаж валюти, можливе обмеження суми, яку можна знімати готівкою у вигляді валюти після грошових переказів із-за кордону — це є цілеспрямована політика на закручування гайок і тотальний контроль за цією сферою? Чи, як вважають інші, це нормальне наведення порядку в системі розрахунків?
І друге запитання. Останнім часом багато розмов про те, що паспортизація продажу валюти призвела до того, що цими даними торгують. В Національному банку сьогодні я запитувала, вони сказали, що лише розбираються з цим питанням, незважаючи на звернення Держкомпідприємництва. Але от ваша думка з цього приводу, чи піде Нацбанк на скасування цього заходу? Яким чином далі можна буде захистити паспортні дані й таке інше? Дякую.
Юрій Гаврилечко: Запитання до всіх?
Анастасія Зануда, BBC Україна: Ну, кому яке питання цікаве, той нехай і відповідає.
Олег Устенко: Я бы ответил по поводу паспортизации. Ну, во-первых, судя по тому, какой спрос сейчас существует на валюту со стороны населения вообще на протяжении нескольких месяцев, мне кажется, эта мера явно устарела. То есть, Национальный банк должен подойти к идее, связанной с тем, что паспортизация валютно-обменных операций должна быть отменена. Для Украины характерный всплеск спроса на валюту со стороны населения был в кризисные моменты времени, когда превышал один миллиард долларов. Когда сейчас речь идет о плюс-минус сто миллионов, двести миллионов долларов, а то и вообще нулевые параметры, то продолжать использовать эту меру, самое меньшее нерационально.
Но вот эти последние события, связанные с продажей идентификационных данных, которые так активно продают обменные киоски, показывает новую концептуальную проблему, которая существует в Украине, а вообще стоит ли давать возможность обменным пунктам заниматься валютно-обменными операциями или нет. Или это подкормка просто дополнительных факторов риска населения, криминализация общества и так далее. То есть, я думаю, что совсем скоро Национальный банк подойдет к идее, или вернется к той идее, которую он раньше озвучивал, связанной с тем, чтобы запретить деятельность обменных киосков. Очевидно, это в большей части целесообразно и уже давно назревшая мера. Каждый клиент банка или каждый клиент, меняющий валюту, должен чувствовать свою защищенность. Уровень защищенности при обмене денег в киоске на улице куда ниже, чем обмен денег в коммерческом банке.
Более того, он более выгоден там. Если вы посмотрите на маржу, которую берет коммерческий банк, и маржу, которую возьмет обменный пункт, они будут колоссально отличаться. Маржа обменного пункта гораздо более высокая по сравнению с маржей, которую берет коммерческий банк.
Ну, и последнее, конечно, торговля данными совершенно недопустима. Просто совершенно недопустима. Одно дело, когда регулятор может контролировать деятельность комбанков и совершенно другое дело, каким образом регулятор может контролировать деятельность обменных пунктов. Это все усложнено, это крайне затратно, и поэтому с этой точки зрения, я думаю, мы совсем скоро увидим подобные решения по этим вопросам.
Анастасія Зануда, BBC Україна: Можливо, поширення інформації про торгівлю даними, може бути частиною кампанії просто з прибирання валюто-обмінних пунктів?
Олег Устенко: Если можно за два доллара купить информацию о каждом клиенте, и это не просто информация, сколько он поменял денег, а копию паспортных данных… Я считаю, что в стране, где и так достаточно большое количество потребителей себя чувствует незащищенными, торговля подобного рода идентификационными данными кажется абсолютной катастрофой. То есть меры нужно принимать достаточно быстро, вот почему я и жду каких-то адекватных быстрым мер. Я допускаю, что отток информации может идти еще и с территории коммерческих банков, но вероятность этого оттока куда более низкая по сравнению с тем оттоком, который может быть в обменных киосках.
Борис Кушнірук:Можливо, я додам, бо насправді, мені здається, що тут певною мірою перебільшена значущість цієї події. Справа в тому, що на сьогоднішній момент використати ідентифікаційні дані клієнтів доволі важко. От незважаючи на всі розмови щодо цього, давайте подивимося, де їх можна використати? Кредит взяти на цю особу? Ну, теоретично можливо, але в даному випадку той, хто зіштовхувався з кредитами і з діяльністю банків, знають, що на сьогоднішній момент ця справа доволі суттєво процедурно визначена, навіть до того, що людина, яка бере кредит, не лише просто розписується, що я такий-то і такий-то взяв кредит. Вона обов’язково на кожній сторінці копії паспорту в обов’язковому порядку має написати, що я такий-то, такий-то і ставить підпис і дату. Для чого? Для того щоб, умовно кажучи, чим більше є написаних слів, тим легше визначити, чи мала місце підробка, чи не було підробки цієї інформації.
Таким чином ті банки, які погодилися би, чи ті клерки банків, які погодилися би видати кредит під пакет документів без реальної присутності тієї особи, чиї дані використовуються, доволі обмежені. В цьому плані ми зараз живемо ж не в дев’яностих роках, і не в нульових, ми зараз живемо в більше деталізованих процедурах. І я, чесно кажучи, не уявляю, куди можна використати ці дані. Тому що, безперечно, спроби будуть, але вони, скоріше за все, завершаться скандалами та порушенням кримінальних справ проти тих осіб, які такі кредити видали фактично. І це може бути як безпосередньо у банківських установах, так і, наприклад, в точку роздрібної торгівлі товарами та послугами, коли оформлюють там кредити на купівлю товарів.
Тому я би закликав із цього приводу принаймні не панікувати, тому що якщо такий факт теоретично й може мати місце, він не є ефективним для Національного банку. Тому що я би вже тоді йшов, якщо ви хочете контролювати, щоб не було ажіотажного скуповування валюти. Для чого вводився цей захід? Для того щоб не відбувалося спекулятивного скуповування валюти тими чи іншими особами, тому під кожну операцію має робитися копія паспорту.
Хоча крім того, що це створює додаткові видатки для обмінних пунктів, вона не є ефективною. Тоді вже, вибачте, поставте веб-камери, зараз це копійки коштує, і вийде значно дешевше, ніж копіювати паспортні дані. Поставте веб-камеру і записуйте цю інформацію на жорсткий диск, на якому має зберігатися резервна копія протягом певному проміжку часу інформація. В такому випадку не потрібно буде робити копію паспорту, а буде достатньо лише показати паспорт, щоб веб-камера зареєструвала кожний підхід і кожну транзакцію, яка буле проведена протягом дня, і протягом місяця вона зберігається.
І таким чином контролювати, щоб банки разом із якимись особами не створювали ажіотажного попиту на валюту, можна вирішити цю проблему значно більш сучасними методами, ніж ті, які були використані Національним банком. І з цієї точки зору, справді, національному банку, можливо, доцільно взагалі піти на відміну такої вимоги про копіювання паспортних даних. Бо я інколи жартую, що в мене, мабуть, уже стільки копій було зроблено протягом багатьох років, коли вводився цей