28 февраля в информационном агентстве «ГолосUA» состоялась пресс-конференция на тему: «Каким будет урожай-2013?»
В пресс-конференции участвовали:Леонид Козаченко — президент Украинской аграрной конфедерации; Владимир Лапа— генеральный директор Ассоциации «Украинский клуб аграрного бизнеса»; Татьяна Адаменко— начальник отдела агрометеорологии Укргидрометцентра.
Модератор — журналист Ольга Смалюхивская.
Ольга Смалюхівська: Шановні колеги, доброго дня! Вітаю вас у прес-центрі інформаційної агенції «ГолосUA». Сьогодні маємо розмову на тему прогнозів. І, як кажуть, робити прогнози — річ невдячна, але все ж таки спробуємо поспілкуватися, поговорити про те, яким буде врожай 2013 року. Наші гості, хочу вам їх представити, це: Тетяна Адаменко —начальник відділу агрометеорології Укргідрометцентру; Володимир Лапа — генеральний директор Асоціації «Український клуб аграрного бізнесу», який трошки запізнюється, і Леонід Козаченко — президент Української аграрний конфедерації.
Пані Тетяно, перше запитання до вас, тому що, як зазвичай, коли ми говоримо про врожай, про посівну, найбільше якби нарікань у нас і взагалі завжди все звикли списувати на погодні умови. Скажіть, будь ласка, на цьогорічну погоду, а ми вже підходимо до посівної кампанії, власне, чи варто аграріям скаржитися? Погодні умови погані, чи все ж таки прогноз буде сприятливим для цих робіт? Будь ласка.
Тетяна Адаменко: Добрий день усім! По-перше, я вітаю всіх із тим, що сьогодні останній календарний день зими, і хочу привітати вас із майбутньою весною. Україна — велика країна, тому цього року навіть у розрізі погодних умов це відчувається як ніколи. Тобто погода на нашій території зараз досить різна, на півдні вже весна, яка розпочалася вже наприкінці січня, а в західних і північних областях ще лежить снігу на полях до тридцяти сантиметрів, і весняні процеси взагалі ще не розпочиналися.
Щодо вашого запитання, чи варто скаржитися аграріям цього року на погодні умови, то я абсолютно чесно відповідаю, що на сьогоднішній день для цього підстав немає, все в принципі складається добре. Не скажу, що дуже добре, звісно, без проблем не буває, але порівняно з минулим роком, це просто як компенсація за минулорічні страждання.
Ольга Смалюхівська:Ви от раніше надавали коментарі й говорили про те, що цього року незначна частина озимих посівів буде втрачена. За вашими даними, це буде близько вісімдесяти відсотків. Скажіть, будь ласка, можливо цифри якось під кінець місяця змінилися, чи на тому самому рівні?
Тетяна Адаменко: Ні, цифри ми зараз не змінюємо, можливо, буде уточнення після 10 березня, тому що це залежатиме від розвитку погодних умов, наскільки буде інтенсивним потепління. Вісім-десять відсотків — це те, що ми прогнозуємо, це ті площі, які потребуватимуть підсіву, або пересіву, але вони ніяким чином не є загиблими.
Чому я кажу, що ми десятого березня будемо уточнювати? Тому що весна все-таки затримується в північних і західних областях, і можливі певні втрати в північно-східних областях, де вже більше двох місяців залягає льодяна кірка, притерта до ґрунту. Це в Сумській, Чернігівській областях, потім маємо деякі проблеми з дуже високим сніговим покровом, який також залягає більше двох місяців на полях західних областей. Він утворився на талому ґрунті, тому дуже повільно відбувається його танення. Це Вінницька, Хмельницька та Тернопільська області. Навіть у Київській області, за даними метеостанції нашої, тридцять сантиметрів снігового покрову. Тобто там можливі якісь локальні моменти, які називаються «випрівання» під товстим шаром снігу, який утворився на талому ґрунті.
Але знову ж таки, ці явища на сьогодні не є такими масштабними, це просто природні для нашого клімату щорічні втрати, які взагалі в межах природних — до десяти відсотків
Ольга Смалюхівська: Пані Тетяно, в принципі зараз уже в деяких східних областях почали посівну кампанія, там уже в Херсоні, в Миколаєві, я вже читала. Але в цілому, за вашим прогнозом, коли по всій Україні почнеться посівна? Зазвичай, це кінець березня. А цього року це відбуватиметься трішки пізніше, чи, можливо, так само?
Тетяна Адаменко: Зараз скажу. Про південні області ви вже сказали, я рада за нашу автономію, яка отримала нарешті опади й дуже вдало отримала тепло. Тобто там ситуація поправилася. На сьогодні, можна сказати, що весняно-польові роботи будуть розтягнуті у часі в Україні, тому що якщо у південних, центральних областях, у південно-східних ситуація вже така, що треба сіяти прямо сьогодні й зараз, тому що, я скажу, який надалі прогноз погоди очікується в цій частині країни — дуже швидке підсихання верхніх шарів ґрунту відбуватиметься, і дуже актуальними будуть ранні строки сівби.
Що стосується заходу та півночі України, то знову ж таки, сніг, який дуже повільно тане, затримує початок весняно-польових робіт. А потім ще хочу сказати, що Волинська, Рівненська та Житомирська області, які знаходяться у басейні Прип’яті, Десни та Чернігівська область, яка знаходиться в басейні Дніпра, то там гідрологи очікують весняну повінь набагато вищу, ніж минулого року. Вона не буде катастрофічною в жодному разі, але існує велика ймовірність підтоплень заплавних ділянок і вихід води на сільгоспугіддя. Тобто ґрунт десь до початку квітня буде перезволожений, тобто польові роботи через це там можуть розпочатися все-таки в першій декаді квітня.
Ольга Смалюхівська: Скажіть, будь ласка, а як, власне, цьогорічна погода може вплинути і на інші культури? Нас цікавить зокрема плодові культури. Зазвичай, навесні ми спостерігаємо, які зацвітають дуже швидко плодові дерева, а потім морози його збивають. Цього року в принципі якісь є подібні застереження, чи весна буде більш-менш сприятливою для цього?
Тетяна Адаменко: Хочу вас заспокоїти, плодові дерева перезимували дуже добре, будемо сподіватися, що буде у нас багато фруктів. І такий розвиток весняних процесів, як би ми не хотіла, щоб скоріше настала весна, але все-таки це період весінній, і все це відбувається в межах середніх багаторічних строків. І це нормально й добре, на мій погляд.
Тому що добре, коли все нормально, без ексцесів. В те, що весна, скоріше за все, от активна весна, перехід температури через плюс п’ять градусів відбуватиметься все-таки десь наприкінці березня — на початку квітня, дає надію на те, що не буде повернення холодів. Тому що дуже ранні весни завжди загрозливі заморозками в травні, коли цвітуть дерева.
Ольга Смалюхівська: Я вам дуже вдячна. Пане Леоніде, я дуже перепрошую, мені щойно повідомив редактор, що пан Володимир має раніше покинути нас, тому з вашого дозволу запитання до нього. Пане Володимире, пані Тетяна говорила про те, що в принципі погодні умови свідчать про те, що врожай має бути в принципі гарний. Але, як ви гадаєте, саме людський фактор із боку, наприклад, самих аграріїв, наскільки вони готові до посівної кампанії 2013 року? І от власне самі ж аграрії скаржаться на те, що зараз зависокі кредити, що в банках їх неможливо взяти. Як цей чинник може вплинути на посівну кампанію? І наскільки взагалі вона може подорожчати? Будь ласка.
Володимир Лапа: Загалом, якщо говорити про людський фактор, я би розділив його на дві складових. Перша складова це та, що стосується аграріїв, а друга складова стосується, скажімо, регулювання й усього того, що знаходиться поруч із аграрним комплексом.
Якщо говорити про сільгоспвиробників, безумовно, ситуація дещо відрізняється по регіонам України, є південні та східні області України, які дуже сильно постраждали минулого року, і там, можна сказати, в прямому розумінні фінансовий голод у сільгосппідприємствах, тому що вони практично не отримали доходів від реалізації зерна врожаю 2012 року. І відповідно мають дуже обмежені ресурси для того, щоб фінансувати польові роботи в 2013 році. Звичайно, що ситуація для багатьох таких сільгосппідприємств в буквальному розумінні патова, тому що, з одного боку, немає власних фінансових ресурсів, десь були якісь запаси, за рахунок яких посіяні озимі культури.
Але залучати зараз кредитні ресурси за ставками кредитування від двадцяти до двадцяти восьми відсотків річних, це також певне маленьке самогубство для сільгосппідприємств, тому що віддавати гроші потрібно буде через рік-півтора після того, як продадуть урожай. А це означає, що прибутковість повинна бути щонайменше сорок-п’ятдесят відсотків, але далеко не всі культури гарантують таку прибутковість.
Тому, якщо говорити в цілому по Україні, то ситуація більш-менш нормальна, але південь і схід — це зона, яка потерпала від погодних умов минулого року, і яка потерпала, скажімо, від недостатньої уваги держави в минулому році. Тому що на відміну, скажімо, від 2003 року, не було таких ефективних дієвих заходів щодо компенсації для сільгоспвиробників, які зараз знаходяться в зоні ризику.
Але основні ризики пов’язані якраз не з позицією сільгоспвиробників, тому що, слава Богу, зараз відпрацьовуються і нові технології, і там, де існує можливість, купується нова техніка. Звичайно, що не так активно, як хотілося б, але поступово покращується і насіннєвий матеріал. І більш ефективні засоби захисту росли купуються, тому що не справджуються очікування, що будуть домінувати генерики на українському ринку. Тобто в принципі в плані технологій більшість сільгосппідприємств достатньо амбіційні, і там провадиться адекватна політика.
Але основні ризики, як на мене, знаходяться більше не в середовищі аграріїв, і взагалі не в аграрній площині, тому що основні ризики, на жаль, зараз в Україні пов’язані з макроекономічною ситуацією та з регуляторною політикою. Коли ми говоримо про макроекономічну ситуацію, це безумовно, стан публічних фінансів, бюджетний дефіцит, і намагання у зв’язку з цим провести певні такі ревізії в податковій системі та в системі бюджетної підтримки.
Ну, якщо обсяги бюджетної підтримки при прийнятті державного бюджету на 2013 рік уже суттєво знижені за основною програмою фінансування заходів в агропромисловому комплексі, бюджетна підтримка знижена у понад десять разів, а це більше, ніж на мільярд гривень, до 97 мільйонів гривень. То зараз нас очікує, так би мовити, інший неприємний сюрприз, концепція реформування податкової системи, яка розроблена, я так розумію, ще попереднім складом податкової адміністрації, Міністерством фінансів, а зараз також дискутується в Міністерстві доходів і зборів.
За нашими оцінками, ми порахували можливі наслідки для сільськогосподарського сектору, якщо буде реалізована та податкова реформа, яка зараз обговорюється, дискутується, то три чверті сільгоспвиробників стануть збитковими в Україні. Тобто прибутковість сектору на три чверті знизиться. Безумовно, якщо таке буде реалізовано, можливо, якийсь короткостроковий податковий і бюджетний ефект буде, але наскільки буде довгостроковий негативний ефект і для галузі сільського господарства, і для обсягів зовнішньоекономічної торгівлі та для валютних надходжень, мені навіть складно прогнозувати.
Другий аспект, це, так би мовити, регуляторна політика. Існує маса новацій, але у нас багато таких ініціатив, як ви знаєте, відбувається в Україні з серії покращити життя дуже швидко та дуже ефективно, але як правило, це погано закінчується. Скажімо, той самий гарантійний фонд зі складськими документами на зерно. Якщо буде в нинішньому вигляді реалізована ця система, то це призведе до суттєвого подорожчання вартості зберігання зерна для сільгоспвиробників. Тобто всі профінансують чудову систему, але виймуть гроші з кишені аграріїв.
Точно так само велике питання по реєстрації земельної власності та права оренди на землю у зв’язку з реформуванням системи реєстрації передачі цих функцій реєстраційній службі Мінюсту. Якісь кроки в плані регулювання робляться, але з урахуванням того, що система повинна була запрацювати, умовно кажучи, 1-2 січня, а зараз вона ще й досі не працює, дуже багато питань у сільгоспвиробників.
І таким чином основні проблеми, я би сказав, знаходяться на в головах, не в руках і не в техніці сільгоспвиробників, а вони знаходяться в тому регулюванні, яке організоване навколо аграріїв. На жаль, у більшості випадків це несе більше загроз, ніж позитиву для сектору.
Ольга Смалюхівська: Можливо, у вас є якісь цифри, наскільки подорожчає посівна кампанія?
Володимир Лапа: В цілому вартість ресурсів у 2012 році, якщо ми говоримо про ресурси аграрного виробництва, вони зросли десь на вісім-десять відсотків. Звичайно, що за рахунок удосконалення технологій, за рахунок підвищення ефективності аграрного виробництва, дещо нівелюється цей ефект, але в цілому ми очікуємо підвищення вартості зернових та олійних культур у 2013 році десь у середньому на рівні п’ять-шість відсотків.
І це з урахуванням того, що очевидно й кон’юнктура світового ринку та українського ринку може бути далеко не такою сприятливою, а це зумовлює перспективу досить такого важкого фінансового становища вже й після збирання врожаю 2013 року. На жаль, про цей ризик мало хто говорить, і мало хто приймає до уваги. Особливо при обговоренні тих пропозицій, про які я вже сказав вище.
Ольга Смалюхівська: Дякую. Пане Леоніде, долучайтеся вже нарешті ви до розмови. Ваша експерта думка, як ви в цілому оцінюєте, наскільки країна готова до посівної кампанії 2013 року? Це перший момент. І другий момент стосується того, що міністр аграрної політики пан Присяжнюк звітує про те, що в принципі зараз уже закуплені й добрива, і паливно-мастильні матеріали, тобто для посівної все є. Але знову ж таки, аграрії говорять, що це не зовсім так. Чому так виходить, що чиновники звітують про одне, а на практиці трошки інше?
Леонід Козаченко: Мої колеги вже багато сказали про ті проблеми, які існують. Але якщо говорити спочатку про моменти, які є позитивними, то пані Тетяна сказала вже, що ми маємо дуже й дуже сприятливі погодні умови, яких не було принаймні останніх, я думаю, років десять, це точно.
Ольга Смалюхівська: Тому маємо зібрати цього року максимальний урожай?
Леонід Козаченко: Тому якщо брати середньорічний пересів, якщо брати за десять років, то він перевищує п'ятнадцять відсотків від того, що посіяно. Тобто якщо казати про площі, то це понад мільйон гектарів у середньому щороку. А в поточному році, ми говоримо, про якихось там сто, максимум двісті тисяч. Тому це дуже сприятливі умови, і я не буду повторювати те, що сказано, яка наявність вологи в одному метрі ґрунту, скільки міліметрів вологи практично по всій України, такого я ще не пам’ятаю, щоб так було, якщо вірити вашим даним (Гідрометцентру).
Тетяна Адаменко: Чому ви не вірите?
Леонід Козаченко: Тому з цієї точки зору це дуже добре. І перейдемо до того, наскільки аграрії забезпечені всім необхідним. Дійсно, ми маємо краще забезпечення мінеральними добривами, засобами захисту росли, пальним, насінням. Хоча існують певні особливості. Наприклад, насіння кукурудзи у нас імпортне, використання якого ми щороку збільшуємо, ми не можемо отримати близько сорока відсотків цього насіння. Але причина не тільки в його вартості, а й у наявності взагалі на світовому ринку. Тому можна говорити, що це все позитив.
Що стосується негативу, то це дійсно неможливість отримати кредити в банках. На сьогоднішній день у порівнянні з минулим роком, ми отримали на 3,2 мільярдів менше, ніж це було торік. І напевно, ця цифра буде зменшуватися, тому що дуже дорогі ці ресурси, з одного боку. З іншого боку, забезпечення для отримання цих ресурсів від банків повинні бути більшим, ніж у минулому році. Й тому це унеможливлює отримання оборотних коштів.
Але, як альтернатива цьому вперше в цьому році держава хоче залучити близько восьми мільярдів гривен. От ми на весняно-польові роботи від семи до одинадцяти мільярдів гривень оборотних коштів завжди брали в банках. Цього року, на наш погляд, утричі менше буде, а от держава хоче вісім мільярдів гривень надати під форвардні закупівлі. Таких можливостей раніше не було. Тому це все треба враховувати, але якщо подивитися в глибину ситуації, яка склалася на сьогоднішній день на ринку, то вона дійсно є складною. І пан Володимир розказав, чому. Тому що на даному етапі все більш-менш нормально.
А от якщо подивитися на три місяці вперед, чи на чотири-п’ять то існують певні застороги. І не хочу повторюватися, але існують, безумовно, питання, пов’язані з прогнозами світової цінової кон’юнктури на основні види продукції, яку ми експортуємо, то існує дуже велика небезпека зміни законодавчої бази, яка регулює підтримку цього сектору економіки. Є дуже багато різних таких популістських проявів стосовно регулювання, це і примушення сплачувати орендну плату не менше тисячі гривень за гектар, а в деяких областях і півтори-дві вимагають. А це по ряду культур більше, ніж п’ятдесят відсотків собівартості продукції.
Існує багато питань, пов’язаних із цим. Наприклад, сьогодні існує велика проблема з овочами, яких ми в останні два роки мали перевиробництво. І були випадки, коли в окремих регіонах ми тисячі тонн, наприклад, цибулі використовували як органічні добрива. Закопували, тому що не було сенсу її збирати, витрачати ще кошти на збирання. З овочами є великі проблеми.
Існують великі проблеми з цукром — у країні майже дворічний запас залишків цукру, і постає питання: сіяти чи не сіяти цукрові буряки? А сіяти їх потрібно починати вже наприкінці березня — на початку квітня, це найкращі оптимальні строки, навіть якщо затягнеться весна, то це все одно буде квітень-місяць перша половина. І вже треба мати все для цього. Це найбільш капіталомістка культура, і сьогодні вона не забезпечена навіть на п’ятдесят відсотків ресурсами для того, щоб сіяти.
Я вже не буду говорити про славнозвісну гречку, яка на сьогодні дуже сильно вдарила по кишені селян, і вони не хочуть її сіяти, бо великі перехідні залишки. Торгівля її не бере, бо ситуація така склалася, що очевидно людей забезпечили гречкою кандидати в депутати, які масово її скупили та роздали безкоштовно. І сьогодні в магазинах не продається взагалі гречка, і туди поставити не можна, а залишки ще є великі. І чи сіяти її чи не сіяти, ніхто не знає.
Ольга Смалюхівська: Пане Леоніде, зважаючи на ці в принципі культури, про які ви говорили, яких є ще залишки, як ви думаєте, на що тоді цього року аграрії зроблять акцент? Чого посіють більше? Наприклад, існує інформація про те, що зараз скоротили цього року, не набагато, але на 2,5 відсотки площі під озимими, натомість збільшили в кілька разів площі під ріпак. Про що це, власне, свідчить?
Леонід Козаченко: Ну, робити з цього якісь категоричні висновки, чому так сталося, не потрібно. З одного боку, у нас дуже добре перезимували озимі, й нам немає чого пересівати практично. Раніше ми за рахунок того, що скорочувалися озимі, сіяли більше ярих культур, у тому числі і ярий ріпак. Але ріпаку більше сіють тому, що… Я вже казав, що багато проблемі із насінням кукурудзи, її не можна купити, і ніхто не хоче сіяти низьковрожайні вітчизняні сорти, аграрії хочуть сіяти те, що дасть більший прибуток. І хтось робить такі маркетингові дослідження, що їм краще посіяти ріпак.
Я тут хочу наголосити на одній проблемі, про неї Володимир не сказав, це те, що у нас задіяна норма, яка зобов’язує обов’язково погоджувати сівозміну. І ось щоб сьогодні посіяти ріпак, чи кукурудзу, чи пшеницю, треба йти до чиновника і запитувати, чи дасть він на це дозвіл. Це теж дуже бентежить селян, і це може спричинювати певні негаразди в цій галузі. Тобто існують проблеми.
Ольга Смалюхівська: Але ж на ріпак завжди нарікають?..
Леонід Козаченко: Я не скажу, що потрібно якусь паніку сьогодні оголошувати, але ми робимо все, щоб переконати уряд у тому, що на ці проблеми потрібно звернути увагу. Якщо ми не звернемо на це увагу, то будемо мати великі проблеми.
Ольга Смалюхівська: І з приводу того, під що усе ж таки збільшать площі посіву? Як ви думаєте, чого цього варто, можливо, засіяти більше?
Леонід Козаченко: Я би сіяв більше кукурудзи з огляду на те, що от останні прогнози свідчать про те, що все-таки її не буде достатньо. Але це звичайно такий прогноз, який базується на тих даних, які склалися за останні роки. Але ніхто не знає, як, наприклад, Сполучені Штати поведуть себе у виробництві етанолу. Якщо вони скоротять його хоча б на п’ять відсотків, то світовий ринок вибухне з перевантаженням кукурудзою. Тому по кукурудзі на сьогодні найбільш сприятлива кон’юнктура.
Дуже цікаві культури соняшник, ріпак і соя на четвертому місці. Далі пшениця, ячмінь і решта культур. Ось у такому сенсі я би розглядав можливості. Але, звичайно, все-таки через призму вимог по ротації цих культур. І не треба державного чиновника, який би стояв із палицею над цим і приймав рішення. У нас достатньо фахівців, які можуть, виходячи з тієї цінової кон’юнктури ринку, виходячи з тих умов, у які їх поставили, вони можуть прийняти оптимальне рішення. А чиновник його не прийме, він завжди прийме всупереч здоровому глузду
Ольга Смалюхівська: Пане Володимире, будь ласка, я бачу ви хотіли щось додати.
Володимир Лапа: Так, я хотів буквально пару слів додати. Насправді, дійсно, кон’юнктура зернового ринку, яка очікується, може бути досить важкою. І якраз у контексті того, про що говорив Леонід Петрович, у нас дуже проста перспектива для сільськогосподарського виробництва: або виконувати приписи чиновників і працювати збитково, причому виробляти продукцію, яка, можливо, не буде затребувана не лише на українському, а й на світовому ринку, як ми маємо вже ситуацію з гречкою, або з цукром. Або виробляти ту продукцію, яку можна продати вигідно, за яку можна заробити гроші, можна привезти валюту в Україну, але після цього до тебе прийде Держсільгоспінспекція й буде за це штрафувати.
На жаль, дещо дивна така система створюється. Формальними підставами є збереження родючості ґрунтів, але ж ніхто не буде дивитися, чи ти вносиш міндобрива, чи не вносиш, чи вносиш органіку чи не вносиш, це просто, скажімо, зайва підстава для чиновників просто приїжджати та перевіряти сільгосппідприємства.
Насправді, якщо ми говоримо про ярі культури, то навряд чи відбудеться збільшення посівів тієї чи іншої культури через ту причину, про яку вже говорив Леонід Петрович. Тому що ми, скоріше за все, десь на мільйон гектарів необхідно буде менше пересівати озимих. І якщо раніше працювали за рахунок ярих культур, то цього року такі можливості по розширенню площ для ярих культур вичерпані. Будуть відбуватися певні структурні зміни, зменшуватися посіви цукрових буряків, можливо, гречки, дещо збільшаться посіви соєвих бобів. Але в цілому кардинальні зміни в структурі посіву навряд чи будуть відбуватися.
Ольга Смалюхівська: І от власне ваш прогноз, знову ж таки, про це ще дуже рано говорити, але чи вистачить цього року українцям хліба, зерна? Чи будемо ми повністю забезпечені ним?
Леонід Козаченко: Головне, щоб здорового глузду вистачило. Якщо його вистачить, то вистачить і хліба, і всього іншого. А прогнозувати, скільки ми зберемо, я би сьогодні не наважився, тому що ще зарано про це говорити. Хоча стартові позиції найкращі за останні десять років.
Ольга Смалюхівська: Пане Володимире, будь ласка.
Володимир Лапа: Ми взагалі останні десять років абсолютно не дискутуємо питання, чи вистачить українцям зерна, чи вистачить українцям хліба. У нас останній раз необхідність імпортування цих продуктів була десять років тому. І я більш ніж переконаний, що і на найближчі років п’ятдесят-шістдесят це питання взагалі в порядку денному стояти не буде. Хіба щоб абсолютно катастрофічні погодні умови будуть.Питання постає лише в тій площині, скільки ми будемо його експортувати, і чи вигідно буде експортувати. Інших питань зараз немає.
Ольга Смалюхівська: Зрозуміло. Колеги, долучайтеся до розмови. Задавайте запитання нашим гостям. Представляйтеся, будь ласка.
Журналіст, інформаційна агенція «ГолосUA»: У мене запитання у зв’язку з тим, що, з одного боку, існують сприятливі погодні умови, з іншого боку, ви назвали певні економічні чинники. Чи можна вже зараз прогнозувати стрибок цін на певні продукти?
Володимир Лапа: Минулого року ми мали досить помірну продовольчу інфляцію, яка, якщо не помиляюся, здається, знаходилася у межах двох-трьох відсотків. А по багатьох видах продукції вона взагалі була від’ємною, що важко припустити. Але я думаю, що… На жаль, споживачі так психологічно влаштовані, що коли ціни піднімаються, це завжди дуже помітно, і дуже багато інформації про це. А коли ціни знижуються, то про це знають тільки сільгоспвиробники, які відчувають це на своїй кишені. Можливо, це ми всі так психологічно влаштовані.
Але якщо пригадати, що два роки тому картопля коштувала вісім гривень, а минулого року ціна опускалася до гривні — гривні п’ятдесят, а зараз два п’ятдесят, точно так само й овочі. Точно так само цукор коштував тоді дванадцять гривень, а зараз ми його маємо вже в супермаркетах по 5-5,50 гривень за кілограм, то абсолютно очевидно, що навіть у минулому році, коли на світовому ринку була така висхідна тенденція цін, коли ціни на світовому ринку зростали, і то в Україні продовольча інфляція була близькою до нуля. Зараз ми бачимо, що ціни на зернові й олійні культури пішли дещо вниз, ціни на цукор на світовому ринку відсотків на двадцять нижче, ніж у минулому році. Тому підстав для стрибків цін на 2013 рік практично по жодній позиції ми не очікуємо абсолютно.
І я би в даному випадку, коли багато обговорюються, зокрема, зміни до переліку видів продукції, по яких будуть здійснювати цінове регулювання, я більш ніж переконаний, що якщо навіть повністю скасувати зараз цінове регулювання, все одно ціни зараз не будуть підвищуватися. Дай Бог, щоб люди мали можливість купувати за тими цінами, які зараз існують. Тому що, на жаль, у наших громадян не так швидко зростає платоспроможність, як це було п’ять-сім років тому. Тому, я думаю, що тема цін, якщо і привноситься звідкись, то вона абсолютно надумана, і ніяких підстав для якоїсь виразної динаміки цін, у крайньому разі, в позитивний бік не спостерігається. Навпаки, існують певні побоювання, що деякі товари будуть знижуватися в ціні, а це вже вдарить по виробниках.
Ольга Смалюхівська: Пане Леоніде, маєте щось додати?
Леонід Козаченко: Я би теж не лякав стрибками цін. Але якби вони стрибнули відсотків на п'ятнадцять, то це було би краще для аграріїв, тому що вони тоді були би більш-менш справедливими. Бо держава, от на підставі наших розрахунків, у минулому році обтяжила селян додатково на вісімнадцять відсотків — не дала їм отримати вісімнадцять відсотків коштів за реалізовану продукцію через обмеження, або скасування повернення ПДВ при експорті, через соціальні продукти харчування, через відсутність дотування, яке мало би бути.
Тобто все це величезні обтяження, і це, скажімо, ще більше створює величезні проблеми для фермерства. Просто люди, які на цей день працюють у цій галузі, в найжалюгіднішому стані з усіх людей, які за рахунок того, що вони мають найменшу заробітну плату, живуть у дуже поганих умовах. Ви поїдьте й подивіться по селах, у яких умовах там живуть люди. І вони ніколи не будуть жити краще, якщо держава буде відбирати у них, як тридцять мільярдів гривень у минулому році, в позаминулому 45 мільярдів гривень. І це ми називаємо соціальна дотація, яку сплачують селяни населенню країни.
А потрібно всього для населення сім мільярдів гривень, щоб дотувати ту частину населення, яка потребує підтримки, щоб не боятися ось того 18-відсоткового подорожчання. Я розумію кожного із вас, тому що коли ви дивитеся, як споживачі, й не хочете платити більше за хліб. Але ви знайдіть десь у Європі хліб, який коштує як у нас. Наприклад, у нас батон порізаний коштує 2,50 гривень у целофановому пакеті. Це десь 22 центи. От зайдіть хоча б у один супермаркет у Європі, якщо ви за двадцять два центи знайдете там хлібину, то я не знаю, я тоді зроблю все, що ви від мене попросите. Мінімум євро. А євро — скільки це в гривнях?
Ольга Смалюхівська: 10,60-10,80 гривень.
Леонід Козаченко: Це близько одинадцяти гривень, і це мінімум там хлібина коштує.
Ольга Смалюхівська: Так у нас ціни також трошки зростають, нехай на копійки, але піднімаються.
Леонід Козаченко: І от ви не зможете отримати прибуток, якщо ви будете, на дай Бог, займатися хлібовиробництвом.
Ольга Смалюхівська: Дайте нам європейські зарплати, ми будемо платити по одинадцять гривень за хлібину…
Леонід Козаченко: Так це вам фермер повинен їх дати, так? От ми субсидуємо Рината Леонідовича, який іде і купує цей хліб. Фермер знедолений субсидує Рината Леонідовича і мене теж.
Ольга Смалюхівська: Він його не їсть, це точно.
Леонід Козаченко: Але ж я не вважаю себе знедоленим, таким, як двадцять відсотків малозабезпеченого населення України. Я кращий маю статок, тому я міг би заплатити. А тим двадцятьом відсоткам людей потрібно заплатити сім мільярдів гривень дотації. Але віддати селянам 45 мільярдів, які забрали в 2011 році під це, і тридцять мільярдів, яка забрали у 2012 році. Тоді вони будуть мати туалети у своїх будинках, а не за сто метрів від будинку, будуть мати воду там, де вони мешкають, і будуть жити, як нормальні люди.
Тому не ставте так провокуюче питання, чи підніметься ціна на один відсоток? Якщо за рахунок фермера, то це дуже погано. Якщо за рахунок світової кон’юнктури, то це інша ситуація. Трошки дивіться через призму того, про що я вам кажу. Тому що про це не кажуть ні політики, ні вчені, на жаль, ніхто. А от треба розібратися все-таки, що ми їмо, і чому ми так їмо, і чому інші люди від цього страждають.
Ольга Смалюхівська: Будь ласка, ще запитання, колеги.
Яна Корецька, «5-й канал»: Питання до Володимир Лапи. Мене цікавить саме кількісний прогноз зернових на 2013 рік. Чи робили ви його, і що ми будемо експортувати з зернових у цьому році? І чи зросте експорт цього рок чи ні?
Володимир Лапа: Ми очікуємо зараз, і не тільки ми, а загалом експерти очікують урожай в діапазоні 53-55 мільйонів тонн, це близько до рекордного показника. І при таких обсягах виробництва Україна матиме можливість експортувати 26-27 мільйонів тонн зернових. А це приблизно позиція номер буде кукурудза — 15-17 мільйонів тонн експорту, далі пшениця — близько 10 мільйонів тонн експорту, відповідно інші культури будуть мати меншу вагу в експорті. Тобто в принципі у нас дві основні експортні культури, це кукурудза та пшениця.
Це якщо не говорити про олійні культури, тому що врожай олійних культур в Україні також останніми роками досягнув дванадцяти мільйонів тонн. І відповідно якщо соняшник ми переважно переробляємо і експортуємо вже соняшникову олію, то ріпак переважно експортується, а соя приблизно наполовину експортується і використовується для потреб внутрішнього ринку. Тому в цілому це може забезпечити непогані обсяги експорту в плані обсягів, у плані тоннажу. А вже в липні надходження будуть значною мірою залежати від того, як складатиметься кон’юнктура світового ринку. Однозначно вона буде дещо гіршою, ніж у цьому маркетинговому році. Питання в тому, наскільки великим буде це дещо, і від цього зрештою залежатиме й те, чи залишаться потім кошти в кишені сільгоспвиробника.
Яна Корецька, «5-й канал»: І ще одне запитання. Чи відбудуться якісь зміни у географії експорту зернових?
Володимир Лапа: Ви знаєте, географія поступово розширюється, і з одного боку, це позитив, з іншого боку, це вимушений крок. Тому що якщо раніше, скажімо, ми експортували ячмінь і трошки пшениці, і достатньо було мати ринки в Саудівській Аравії, там у Єгипті, Марокко, і в принципі цього вистачало для того, щоб продати зерно. Не було великих обсягів експорту з Росії, ми конкурували по суті з європейськими країнами. То зараз, по-перше, Україна більше виробляє зерна і більше експортує. Росія аналогічно, існує конкуренція з боку Європейського Союзу, і хочемо ми чи не хочемо, щоб продати своє зерно, треба виходити на інші ринки збуту. Тим більше, що й зацікавленість в українському зерні є. Не тільки в Китаї ми її бачимо, з яким меморандум підписаний і отримане певне фінансування для того, щоб експортувати кукурудзу в цю країну, але так само цікавляться покупці з Японії та з деяких інших країн.
Інша справа, що звичайно, одна справа везти зерно в Єгипет, де ставка фрахтування може бути 15-20 доларів за тонну, а якщо ми веземо на Далекий Схід, вона вже становить 35-40 доларів за тонну. Звичайно, що на ці ринки важче пробитися навіть за рахунок вартості фрахту, тобто певною мірою, чим дальше ринок, тим менше виходить закупівельна ціна тут уже в басейні Чорного моря. Але від цього, мабуть, ми ніде не подінемося, точно так само американці платять набагато більше, якщо хочуть пшеницю поставити в Єгипет.
Журналіст: Ви говорили, що зараз обмаль фінансових ресурсів, зокрема, в східних і південних областях. Як ви оцінюєте форвард від Аграрного фонду і від Продовольчої зернової корпорації? Це теж додатковий фінансовий важіль, додатковий вплив на фермерів. Наскільки він позитивний?
Володимир Лапа: Я спробую коротко відповісти. По-перше, це однозначно позитив, тому що чим більші можливості фінансування, тим краще для сільгоспвиробника. І будь-які інструменти, чи форварди, чи здешевлення кредитів, чи аграрні розписки, якщо вони почнуть працювати, очевидно, вже не під урожай 2013 року, а скоріше, під урожай 2014 року, то звичайно, це дає додаткові можливості. Але чи будуть ними користуватися, чи ні — це окреме питання. Але ми бачимо, що по форварду також достатньо великі обсяги зерна законтрактовані, сільгоспвиробники його продають, отримують хоча б п’ятдесят відсотків коштів, і мають можливість продовжувати польові роботи.
Інша справа, що в цьому році форвард став трошки хитрішим, тому що кінцева ціна реалізації вже прив’язана до поточної кон’юнктури на момент поставки. І якщо в цей час ціни на зерно знизяться, то очевидно і сільгоспвиробник отримає не ту ціну, яка індикативна зараз, а ту ціну, яка потім буде на ринку. Але тут очевидно, що держава сприймає форвард не стільки як інтервенційний інструмент, який буде виправляти кон’юнктуру ринку, а скільки як фінансовий інструмент, який дозволяє отримати певні грошові кошти на момент перед проведенням весняно-польових робіт.
Ольга Смалюхівська: Дякую, будь ласка, останнє запитання.
Журналіст: Міністр сказав, що нам не вистачає вісім мільярдів для посівних робіт. Ви сказали, що ці вісім мільярдів сільгоспвиробники візьмуть по форварду. Ми знаємо всі, що форвард — це спочатку відбувається авансовий платіж. І я тут собі порахувала, що якщо Продовольча конфедерація хоче закупити два мільйони тонн, а перший авансовий платіж буде сімсот гривень за тонну, то ми будемо мати тільки мільярд чотириста мільйонів. А решту де візьмуть? А форвард із Аграрного фонду теж не такий великий.
Володимир Лапа: У нас зараз є у залишках велика кількість продукції зерна кукурудзи, пшениці. Я думаю, що з квітня-місяця у нас не буде ніяких обмежень на експорт пшениці, тому що ми її маємо дуже великі перехідні залишки. І немає сенсу їх залишати, оскільки перезимує пшениця дуже добре та, яка посіяна. Тому ми зможемо ще десь, на мій погляд, пару мій льонів тонн продати пшениці. А вона в ціні зараз. І ще досить багато у нас кукурудзи. А на сьогодні ми експортували десь близько 18 мільйонів тонн, і може