Материалы пресс-конференции на тему: «Законопроект «О гарантиях со стороны государства по исполнению судебных решений» — причины и последствия».
В пресс-конференции приняли участие: Евгений Царьков — народный депутат, представитель фракции КПУ; Сергей Соболев — народный депутат, представитель фракции "БЮТ-Батьківщина"; Александр Дядюк — юрист, председатель общественной организации «Киевляне, объединяемся!»
Модератор — директор информационного агентства «ГолосUA» Оксана Ващенко.
Оксана Ващенко: Добрий день усім! Вітаємо вас в інформагентстві «ГолосUA». Сьогодні хотілось би провести прес-конференцію на тему доленосного законопроекту, який наробив дуже багато галасу, особливо наприкінці минулого тижня, — «Про гарантії з боку держави щодо виконання судових рішень». Які причини та наслідки будуть цього рішення, якщо відповідний законопроект буде ухвалено цього тижня у Верховній Раді? І вже попередньо відомо, що, начебто, вже не в четвер він буде голосуватися, а в п’ятницю. Побачимо, як будуть розвиватися події.
Тим не менше, хотілося б сьогодні з нашими гостями проговорити, чи справді можна буде остаточно сказати, що пільги щодо найменш захищених громадян України будуть ліквідовані? Чому влада пішла лише цим шляхом, а не пішла шляхом реформування взагалі системи надання пільг? І чи закладені певні компенсатори в бюджеті на 2012 рік, який, як відомо, подано вже на розгляд Верховної Ради, для людей, які користувалися цими пільгами?
На прес-конференцію ми запрошували й представників Партії регіонів, тієї політичної сили, яка фактично виступила ініціатором такого рішення, але, на жаль, останнім часом ми бачимо їхню неготовність завжди активно дебатувати, принаймні з цього питання.
Євген Царьков: Смотрел анализ, как раз сегодня мы получили проект бюджета. Я не стал его сюда нести, потому что это четыре хозяйственные сумки. К сожалению, и толку от этого мало, потому что это, наверное, первый бюджет, который будет вообще без любой социальной составляющей. То есть там не предусмотрены льготы ни для одной категории граждан. Это даже не касаясь этого закона, о котором я сейчас скажу. Там просто не заложены эти суммы. Раньше поступали хитро: оставляли хотя бы надписи, где были перечислены шестнадцать категорий льготников — это и ветераны Великой Отечественной войны, и афганцы, и чернобыльцы… Всех перечислять не будем — льготные категории граждан. То сейчас просто этих строк даже нет в бюджете.
Второе. Из-за того, наверное, что у людей короткая память, я часто обвиняю и избирателей в том, что мы на сегодня имеем. В Одессе сегодня проходила большая акция протеста (мне скинули факс), только сегодня проснулись афганцы, чернобыльцы, ветеранские организации, ветераны МВД, прокурорские работники. Потому что понимают, что с пятницы десять миллионов льготников утратят любой свой статус на финансирование. Подчеркиваю — любой. Когда я открыл бюджет и взял с собой пояснительные документы, то по большому счету в каждой из этих категорий (таблицу подавал и согласовывал господин Кивалов) значится следующее. Например, левая колонка — было указано название льготы, где 50-процентная скидка, где льготы на санатории, а справа — просто все ликвидируется. И есть одна фраза во всем законе: в правой части — «встановлених Кабінетом Міністрів».
Что они предлагают? Например, нужно будет подкормить армию — кинут какую-то «косточку» вместо определенной льготы. Если нужно будет оказать финансовую помощь ветеранским организациям — Кабинет министров тоже может это делать как подкуп избирателей.
Но я напомню историю. Опять-таки, я убежден, что это проблемы капитализма. Как бы там ни было, но для меня изо всех ста восьмидесяти партий, которые в Украине есть на сегодня, не хочу напрямую никого обижать, но я считаю, что их всего две. Есть левые партии — часть из вас застала социализм и знает, что такое социальная защита и те льготы, которые еще остались, и есть капиталистические — они все одинаковые. Для примера я хочу вам привести два высказывания двух премьер-министров. Первое. «Мы становимся вашими верными союзниками по поводу возобновления льгот», — заявила Тимошенко, находясь в оппозиции, когда тот Кабинет министров Януковича их ликвидировал. После того, как Юлия Владимировна вступила в должность Премьер-министра, как вы помните, она ликвидировала все льготы в бюджете 2008 года, забрав семьдесят миллиардов у населения. Потом пришла новая власть. И по большому счету вы видите, что один и тот же круг повторяется периодично от одного премьера к другому.
Напоминаю, восемнадцать премьер-министров в стране по большому счету до сегодняшней пятницы занимались тем, что уничтожали полностью социальные льготы. Поэтому позиция нашей фракции однозначная — виноват режим, то есть политический режим, виноваты совершенно все цвета капиталистов. Потому что, по большому счету, я еще раз в цифрах вам подчеркиваю, что каждый Кабинет Министров ограничивал льготы. В цифрах я напомню, Ющенко в 2000 году — ограбил население на сто шестнадцать миллиардов в год, Юлия Владимировна — на семьдесят миллиардов в бюджете 2008 года. Вот эти два грабежа длились постоянно и, наконец-то, избиратели выбрали те политические силы, которые сделали возможным голосование в зале по этим позициями, кроме двадцати пяти голосов «против» от Компартии Украины в полном составе. Все остальные, извините, как говорят в Одессе, «отморозились».
То есть партия власти, как в Северной Корее, проголосовала «за» отмену льгот. А что касается пенсионной реформы и моратория… Ну, извините, есть, конечно, проблемы в стране поважнее, наверное, чем льготы граждан. Остальные из оппозиции находились, наверное, у Печерского суда, некоторые находились в заграничных командировках. То ест, по большому счету, не было желания сорвать такие реформы.
Наша фракция подготовила сегодня обращение в Конституционный суд — однозначно, это неконституционная норма. И напомню вам, что в 2008 году, когда Тимошенко не оставила в бюджете ни копейки на социальные льготы, Конституционный суд, если вы помните, отменил действие закона о бюджете 2008 года, однако, Юлия Владимировна достаточно опытный политик и она приняла решение Кабинета Министров. И по большому счету в дальнейшем не выполняла эти решения по ограничению льгот.
В сухом остатке. В пятницу, я еще раз подчеркиваю, если не будет категоричной позиции нашего народа… Вот сегодня мы на митинг выходили, в Одессе, сказали, вышло не больше четырех тысяч человек, 4-5 тысяч. Понятно, что если будут выходить в городах-миллиониках по 4-5 тысяч граждан, то эта власть не испугается, и будет продолжать действовать по беспределу. Соответственно, в пятницу все эти категории граждан, подчеркиваю, тут уже нет партийности, тут и чьи-то бабушки, и моих коллег, это чьи-то дедушки, не дай Бог, у кого-то дети-инвалиды, родители чернобыльцы, афганцы и так далее, всех этих людей независимо от партийной окраски, эта власть лишает льгот.
Поэтому, я думаю, что на следующие выборы совершенно все должны задуматься и сравнивать не по тому, что показывают на экранах телевизора, что осталось от советского наследия, а что не осталось, а сравнить, как жили раньше.
И опять-таки, я вспомнил выступление спикера и коварного Плюща, который не любит коммунистов, и президента — они очень возмущались, что на сегодняшний день действует еще одиннадцать норм, которые с семидесятых годов прописаны в нашем законодательстве. Так вот, я подчеркиваю, что благодаря этим одиннадцати нормам люди еще не ходят и массово не побираются на помойках. Почему? Потому что им не нравится закон, который гарантирует жилищное право — и, вы знаете, на очереди Жилищный кодекс. Им не нравится закон по застройкам — потому что они не могут захватить Днепр до конца и побережье в курортных городах. И самое главное — им не нравится, что земля еще не товар и к этому один шаг. И есть льготная категория граждан.
Теперь в цифрах. Как уже замглавы профильного Комитета ВР по финансовой, банковской, таможенной и налоговой деятельности скажу: воруют они у нас в сумме сейчас — 150 миллиардов. Вот этот закон — это сто пятьдесят миллиардов гривен. Это без инфляции. Соответственно эти сто пятьдесят миллиардов не попадут теперь этим людям на компенсации. Я не представляю, что будут делать наши социально незащищенные, и так уже униженные, категории граждан с коммунальными тарифами, с телефонными переговорами, с проездом в транспорте. Это касается совершенно каждого дня наших социально незащищенных категорий граждан. Цифры я вам назвал. Десять миллионов человек по большому счету эта власть при поддержке тех же партий, которые перекрашиваются уже не первый год, я вам напомнил и 2007 год прошлого правительства, и 2008 год «оранжевого» правительства, и 2000-й год «полуоранжевого» правительства. Все эти силы шли к тому, чтобы наконец-то ликвидировать этот долг.
И последнее, что меня возмутило в пояснительной записке, наверное, это надо быть циником в высшей степени, на документе Азарова, когда подписывал Сергей Кивалов решение комитета, оказывается, речь идет о том, что мы выполняем Конвенцию о защите прав человека и основополагающих свободах 1950 года. И наконец-то, прецедентом у нас выступило дело Юрия Николаевича Иванова против Украины от 15 октября 2009 года. То есть весь смысл вот этой бумаженции, которая у нас решает сегодня судьбу десяти миллионов граждан этой категории и отбирает льготы, оказывается, это «просьба трудящихся». То есть для того, чтобы выполнить это решение, они говорят, что теперь Кабинет министров будет устанавливать, сколько выплачивать по тем законам, которые были приняты, ветеранам.
Сами понимаете, о чем идет речь. Если сегодня, например, гарантируются бесплатные коммунальные услуги ветеранам, то теперь Кабинет министров может сказать, что не бесплатно будет льгота, но эта льгота будет составлять одну гривню в год. И тем самым эти господа собираются выполнять это решение закона. Поэтому лицемерным является и то, что власть сегодня переложила ответственность со своих плеч на рядового гражданина Иванова, который действительно выиграл Европейский суд о том, что государство на протяжении нескольких лет не выполняет его право на льготы. Таким образом, они их просто ликвидировали.
Оксана Ващенко: Сергій Соболєв, будь ласка.
Сергій Соболєв: Шановні колеги, я хотів би, щоб було розуміння, що таке цей законопроект, який внесла ця влада безпосередньо — Янукович, Азаров, бо це законопроект Кабінету Міністрів. Це законопроект, який складається з трьох частин. Перша частина — це впорядкування використання міжнародних судових організацій, порядок використання в наших судах рішень міжнародних судових організацій. Ви знаєте, що ми ратифікували документи Парламентської асамблеї Ради Європи, яким визнали рішення Міжнародного суду в Страсбурзі таким, що обов’язково виконується на території України. Але, на жаль, була ситуація, коли, не дивлячись на те, що громадяни України вигравали процеси проти держави Україна, а саме так відбувається судовий розгляд у Страсбурзі, ці рішення досить часто не виконувалися.
Для розуміння. На сьогоднішній день близько ста тридцяти мільярдів гривень, що є фактично предметом судових позовів безпосередньо у Страсбурзі, це не означає, що всі 130 мільярдів, але приблизно сто тридцять мільярдів гривень підпадають під відповідні базові рішення Страсбурзьких судів, в яких громадяни України, на думку судів у Страсбурзі фактично позбавлені були своїх ключових прав. І це буде фактично далі вже розглядом у наших судах.
Так ось, на сто тридцять мільярдів гривень на сьогодні не виконані рішення нашими українськими судами. І це упорядковано, це чітко в цьому законопроекті визначено, яким чином це буде виконуватися. Нібито, це чудовий розділ, але коли рухатися далі, то два наступних розділи, бо чомусь ніхто не каже, що й про третій розділ, який тут існує, то другий розділ — це, власне, зникнення пільг шістнадцяти категоріям громадян і зміни до сімнадцяти законів. Причому, які це пільги змінюються. Для розуміння, це пільги, які стосувалися безпосередньо чорнобильців, афганців, включаючи інвалідів-чорнобильців і інвалідів-афганців, учасників бойових дій, пільги, які стосуються шахтарів, пільги, які стосуються вчителів, лікарів, і це пільги, які стосуються силовиків, органів прокуратури, МВД і СБУ.
Як ви розумієте, пільги народних депутатів України, працівників Кабінету Міністрів, Адміністрації Президента, регіональних адміністрацій у жодному разі в цьому законопроекті ви не знайдете.
Тепер друга частина — що, власне, скасовується. От ви пам’ятаєте, дуже славнозвісна стаття 52 закону «Про освіту», яка дуже довго не виконувалася. І вперше, вона почала виконуватися саме за уряду Юлії Тимошенко, коли повернули не лише накопичені борги за п’ять років, а й фактично привели у відповідність статтю 52 закону «Про освіту» й почали її виконували. Тобто кошти на це знайшлися. Так от зараз фактично повертаються до скасування цих норм, якщо це стосується, наприклад, тих же вчителів.
Але є в цьому законопроекті й третій розділ, який найбільш цікавий, він прихований. Чомусь у цей законопроект потрапили зміни до статті 7 закону «Про трубопровідний транспорт». Це та сама стаття сьома, по якій свого часу за пропозицією Юлії Тимошенко та Олександра Турчинова, як двох співавторів, чотириста двадцять три народних депутати проголосували за те, що в жодному разі не дозволяється ліквідація, реорганізація, приватизація будь-яких об’єктів, як стосуються безпосередньо НАК «Нафтогаз України». Так от у законопроекті, який стосується виконання міжнародних судів, у якому скасовуються пільги, виявляється, появилася ще третя норма, яка не існувала до цього, бо цей законопроект вдруге виноситься. Перший раз він був провалений. Тепер вирішили змінити і статтю сьому діючого закону «Про трубопровідний транспорт».
Що, власне, за цим усім стоїть? Якщо порівняти з проектом закону про бюджет, який внесла правляча коаліція, то фактично на сьогоднішній день закон про бюджет передбачає підняття мінімальних стандартів із приблизно дев’ятисот шістдесяти гривень на сто вісімнадцяти гривень протягом цілого року. Ви можете уявити рівень інфляції за цей рік. Якщо це стосується соціальних пільг, то, не дивлячись на те, що в законі всі ці повноваження забираються у Верховної Ради й передаються Кабінету міністрів, ніяких ініціатив від Кабінету міністрів, бо вони повинні були паралельно готувати ці законопроекти: проект закону про бюджет, і той, який вони внесли, що тепер вони це будуть регулювати, в проекті закону про бюджет не існує.
Більше того, коли дивишся розшифровки по окремих статтях, виникає дуже цікава ситуація. Фактично, якщо брати органи державного управління, збільшується фінансування лише виключно Адміністрації Президента. Якщо брати всі інші органи управління, то там є незначне зменшення, включаючи Кабінет міністрів і Верховну Раду. Якщо брати силові структури, то різко збільшується фінансування органів прокуратури, органів МВД, Служби безпеки України, й зменшується фінансування армії. Тобто зрозуміло, куди будуть використовуватися і як будуть використовуватись кошти — для того, щоб підтримувати так званий внутрішній порядок у державі, як вони це підтримують на будь-яких акаціях опозиції за допомогою спецпідрозділів, які на сьогоднішній день отримають додаткове фінансування.
Тому фактично, якщо брати і закон про бюджет і діючу норму, ми потрапляємо в ситуацію, коли й далі буде збільшуватися репресивний апарат, а такі поняття як фінансування будь-яких соціальних програм буде або скорочуватися, або зникати у цілому.
Стосовно того, як узагалі цей законопроект потрапив у сесійну залу. Це взагалі детективна історія. Перший законопроект, який вносився, знову-таки, через усі профільні комітети, а тоді було дев’ять профільних комітетів, і Литвин тоді розписав на ці дев’ять профільних комітетів, і лише наш комітет, у якому я беру участь, де опозиція голосувала категорично проти цього законопроекту, пішов на такий проміжний варіант, коли сказали, що те, що стосується рішень міжнародних судів ми підтримуємо, бо там визначено правильно, а те, що стосується пільг, ми не підтримуємо. Всі інші вісім комітетів відхилили цей законопроект, і тому в залі він фактично був провалений, він навіть не був включений в порядок денний.
Цього разу керівництво Верховної Ради в особі Володимира Литвина пішло взагалі на безпрецедентний випадок: вони розписали цей закон, який стосується фактично відання як мінімум дев’яти комітетів, включаючи у тому числі й, до речі, Бюджетного комітету, бо як можна розглядати такі моменти без Бюджетного комітету, то вони розписали лише на Комітет із питань правосуддя, який очолює відомий «регіонал» Ківалов. Комітет зібрали о дев’ятій ранку того самого дня, коли розглядали цей законопроект у сесійній залі, не запросивши жодного представника опозиції, в тому числі мене, як члена комітету й голови підкомітету, ні першого заступника, ні секретаря, які представляють опозицію. Ніхто не був присутній, і ми взагалі не знаємо, чи було таке засідання комітету. І негайно Литвин розписав на внесення цього законопроекту в порядок денний.
Але найцікавіше відбувалося далі. Хто вів це засідання Верховної Ради? Володимир Литвин як завжди поступив єзуїтськи. В момент розгляду цього законопроекту він зник із сесійної зали, і доручив вести це питання чомусь представникам Комуністичної партії в особі пана Мартинюка, який, не дивлячись на наполягання народних депутатів від опозиції, до речі, хочу підкреслити, що фракція Блоку Юлії Тимошенко не дала жодного голосу за цей законопроект. Ми наполягали на тому, що такий законопроект узагалі не може розглядатися в сесійній залі, бо відповідного рішення комітету немає, відповідного рішення ще восьми комітетів навіть не розписано на них. Як можна ставити на розгляд це питання в сесійній залі?
Не дивлячись на це, Адам Мартинюк поставив це питання на голосування, і єдине, у зв’язку з тиском опозиції питання розглядалося не лише як це було заплановано в першому читанні в цілому, а розглядалося лише в першому читанні. Таким чином на цьому тижні у четвер або у п’ятницю ми будемо мати продовження цієї історії. Саме тому нами сьогодні вноситься у Верховну Раду постанова про зняття з посади та відсторонення пана Литвина у зв’язку з грубим порушенням регламенту та внесенням в сесійну залу Верховної Ради питання, яке не відповідає регламенту. І, я думаю, що це питання буде проголосоване так, як цього вимагає регламент, — негайно. Нам, до речі, цікаво, скільки голосів ми отримаємо за цей проект постанови. Я думаю, що це теж буде відповіддю на запитання.
І останнє. На сьогоднішній день, якщо брати всі пільги, які передбачаються цим законопроектом, бо, як ви розумієте, пільг набагато більше там, де стосується пільг спецпенсіонерів, де стосується пільг чиновників вищого ґатунку, ніхто їх не чіпав, як я вже сказав. Але якщо взяти навіть ці пільги, то приблизно невиконання їх є на рівні сімдесяти шести мільярдів гривень. Приблизно на п’ятдесят мільярдів виконуються, а на сімдесят шість — не виконуються. Тому ми потрапляємо у ситуацію, що загрозою фактично стає майже сорок відсотків навіть тих статей, які виконуються безпосередньо в бюджетах усіх попередніх років. Бо тепер це передається з Верховної Ради безпосередньо Кабінету Міністрів, який буде це регулювати без будь-яких рішень Верховної Ради, тільки на своїх засіданнях.
Причому, якщо брати російський аналог, а вони заявляють, що йдуть по варіанту Російської Федерації, то це теж не відповідає дійсності. Бо свого часу вони три роки назад Держдума Російської Федерації скасувала закон про пільги, перевівши це в законодавчий акт про пряме грошове утримання, коли вони замінили пільги прямими нормами запису в законах, скільки це безпосередньо буде коштувати. Так от, парадокс Російської Федерації полягає в наступному. Коли підрахували перший рік, а це був 2008 рік, виконання цього бюджету, то виявилося, що грошей треба було в 2,7 рази більше (коли почали виплачувати всі пільги грошовими коштами), ніж це було записано у відповідних законодавчих актах, які регулювали закони про надання пільг Російської Федерації. Тому фактично кожний наступний бюджет вони вносили зміни, скорочуючи постійно ці грошові компенсації.
У нас пішли ще далі. Тобто ніякої Верховної Ради, ніякого закону тепер не буде прийнято, який би регулював пільги, вони будуть регулюватися винятково постановами Кабінету міністрів України.
На мій погляд, це гарна відповідь на всі поставлені запитання Партією регіонів і тією коаліцією, яка сьогодні утворилася в сесійній залі, що сьогодні голосує за такі рішення. Тому, я думаю, що в цей четвер або п’ятницю будуть дуже цікаві моменти, на які ще зміни піде ця влада: чи будуть дійсно скасовані всі ці шістнадцять пільгових категорій, чи будуть внесені зміни в закон «Про трубопровідний транспорт» (остаточна редакція), коли тепер можна буде приватизовувати «Нафтогаз України» через ліквідацію, реорганізацію або створення інших форм господарювання в цій галузі.
Оксана Ващенко: Дякую. Олександр Дядюк, будь ласка.
Олександр Дядюк: Хотів би звернути увагу на певні правові аспекти. Перше, на що я хотів би звернути увагу шановних журналістів, що насправді це не перша спроба, я би так сказав, лукавим способом відмінити існуючі пільги та соціальні гарантії, які надані низкою законів громадянам України. Такі спроби здійснювалися неодноразово шляхом внесення відповідних норма до законів України про бюджет. Такі спроби змінити норми про скасування багатьох пільг були прийняті в Законі України «Про бюджет на 2007 рік», «Про бюджет на 2008 рік».
Але слід зазначити, що вони були оскаржені в Конституційному Суді України, і рішеннями Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року та від 2008 року, ці норми законів про бюджет скасовувалися.
Ну, не вийшло через бюджет і влада вирішила діяти інакше. До речі, цей законопроект є ще одним прикладом, коли непопулярні, спірні, й часто неконституційні норми, які не будуть сприйняті суспільством, намагаються «протягнути» під назвами законів, які до їхнього змісту ніякого стосунку не мають. Ось назва цього закону, який називається «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», він містить всього-на-всього сім статей, і займає у роздруківці п’ять аркушів. Ці сім статей насправді жодних гарантій не містять, вони тільки встановлюють окремий порядок виконання судових рішень, які можна було в принципі внести у відповідні зміни до закону «Про виконавче провадження».
Проте, найцікавішим там є прикінцеві та перехідні положення, які займають п’ятнадцять аркушів, якими внесено зміни в усі інші закони, що складають левову частку цього документу. І насправді, згідно їхнього змісту, до виконання судових рішень не мають жодного стосунку. А саме це ті норми, якими повноваження щодо встановлення порядку та розміру пільг — це закони України про статус дітей війни, про статус постраждалих унаслідок Чорнобильської катастрофи, ветеранів та низки інших передаються, так би мовити, на відкуп Кабінету Міністрів.
Причому, що там зроблено знову ж таки у лукавий спосіб. Зараз представники більшості наголошують, що вони не відмінили жодної пільги. Дійсно, вони цим законом не відміняють жодної пільги, але якщо раніше, наприклад, законом про гарантії дітям війни статті 5 та 6 іншими законами встановлювалися конкретні розміри таких пільг, то зараз хитро вказано: «В порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів». Таким чином, із формальної точки зору, уряд України тепер матиме право встановити будь-яку пільгу в розмірі, наприклад, однієї гривні. Тобто вона не відмінена, вона є, але розмір буде встановлений Кабміном. Це є звуження змісту конституційних прав і гарантій громадян України, гарантованих Основним Законом у статті 22. І це повторюється аналогічна ситуація і законом про бюджет.
Я надіюся на одне… Думаю, що ця більшість прийме це рішення, все до цього йде, але єдиний шлях у даному випадку — звернутися до Конституційного суду України, він розглядав аналогічні норми в законах про бюджет, і давав роз’яснення, чітко посилаючись на статтю 22 Конституції, якою чітко вказується, що «При прийнятті нових законів не допускається звуження гарантій і прав громадян». І оскаржувати негайно це рішення, як тільки воно буде прийняте, тому що воно відверто антиконституційне.
А такий спосіб влади по-дитячому сховатися за назвою закону… Це ж все одно стане відомим. Важко це якось назвати та аналізувати, це спроба обманути та сховатися під «шапкою» з назвами, які не відповідають змісту. Те, що, на жаль, це не перша спроба, подібне пройшло в законі «Про судоустрій», де перехідні та прикінцеві положення набагато більші змісту самого основного закону. Тобто приймається маленький, начебто й нешкідливий, начебто хороший закон, але до нього приймаються такі прикінцеві перехідні положення, якими вносяться зміни в закони, наприклад, як «Про трубопровідний транспорт», що до цього закону насправді взагалі жодного стосунку не мають, а просто тихенько хочуть його приховати.
Тепер два слова про політичну ситуацію. Неможливі будь-які реформи та стабільний цивілізований розвиток держави, якщо в країні панує правовий нігілізм. А правовий нігілізм нашої країни породжується владою. Якщо влада ухвалює відверто незаконні антиконституційні рішення, вона не може вимагати від людей, щоб рядові громадяни дотримувалися законів і Конституції. Причому у такий лукавий і оманливий спосіб приховуючи їх під іншими нормами.
Якщо вже дійсно, на мою думку, немає коштів у бюджеті, то влада повинна вийти й чесно та відверто сказати, що ми не будемо ховатися, ми приймемо відповідний закон про відміну таких-то законів, він так-то буде називатися, тому що криза й треба «затягнути пояси», немає у бюджеті коштів. Але ж, знаєте, важко пояснювати простим громадянам, що треба «затягнути пояси», висовуючись із «лексусів» і яхт.
Я коли сюди йшов, подивився по судовій практиці, наприклад, щодо знаменитої «Лівели». Там із держави пішли мільярди гривень, причому що цікаво? На стадії апеляційної інстанції державні органи, Державна податкова, митниця відкликали свої апеляційні скарги. Тобто справу програли повністю тим, що державні органи відмовилися в суді захищати інтереси держави. В мене запитання: чи порушено хоча б проти одного з цих представників, які відкликала апеляції й дали можливість «Лівелі» зробити те, що вона зробила, — порушена хоча би проти одного кримінальна справа? Чи проти тих посадових осіб, які дали представникам у судах доручення відкликати ці апеляційні скарги? «Лівела» змогла все це зробити лише тому, що посадові особи відкликали апеляційні скарги й ніхто жодної відповідальності не поніс.
І тому розказувати народу, що треба затягнути паски, то я хотів би представників влади запитати, жаль, що їх тут немає, — хлопці, а коли ви почнете затягувати? А після вас і ми одразу.
Оксана Ващенко: Тут розраховували на вуличні протести. В цьому контексті, наскільки вулиця може бути активною, й наскільки вона може допомогти якимось чином уплинути на цю ситуацію, щоб подібних законодавчих документів не було? Наприклад, Одеса була наведена. І зараз узагалі люди не такі активні, як, скажімо, це було років чотири тому.
Евгений Царьков: К сожалению, да, вне зависимости от политической ситуации, кто сидит в Кабмине, в Администрации Президента, если выйдут тысячи, однозначно власть пересмотрит свои решения. Если десятки тысяч, сотни тысяч. «У них миллиарды, но нас миллионы!» — если под этим лозунгом люди вышли, то проблем бы не было. Причем не зависимо от партийной окраски, еще раз подчеркиваю, забирают у каждого. Я уверен, если спросить сейчас любого журналиста, любого человека на улице, у каждого в семье есть или родственники, кого касается этот закон. То есть он не может обходить ни одного. Это и пенсионеры, и ветераны. Поэтому, я уверен, что если протестная активность граждан будет намного выше, чем в обед слопать «Мивину», на ужин — посмотреть какую-нибудь «Свободу слова» на выбор, у нас их уже четыре, и пойти с легкой совестью пошушукаться на кухне, на Западной Украине будут говорить, что там сидят «проффесора», и «Спасибо жителям Донбасса…», в Донецке будут также жаловаться на Западную Украину, то, к сожалению, это у нас действует. То есть все сводят счеты по каким-то маргинальным признакам.
При этом, я уже десять раз подчеркивал, что здесь нет никакой политической подоплеки для таких мнений. Ни одно решение сегодняшней власти не было бы возможным априори, вы знаете, что коммунисты ни одного не поддерживают, если бы не члены экс-БЮТ, а их массово «тушкобют», как мы их называем, и не было групп перебежчиков из той же «Нашей Украины», которая системно голосует с коалицией. Поэтому, нужно говорить о политической ответственности.
Избиратели, которые выбирали тех же представителей Блока Юлии Тимошенко, которые перебежали потом в коалицию и делают возможным эти голосования. Вы же посмотрите, все эти антисоциальные законы принимаются только благодаря перебежчикам из двух фракций БЮТ и «НУ-НС». То, что они их исключают, это не приводит к какому-то результату.
И сразу хочу ответить по поводу Адама Мартынюка. Очень хорошо, что вы будете подавать законопроект об отставке Литвина, но вы должны тогда Адаму Ивановичу и грамоту дать. БЮТ примет или не примет такое решение, я не знаю, но если бы не Мартынюк, который, напоминаю, по регламенту не может не вести заседание, если он находится в зале и нет спикера, то этот закон был бы принят сегодня в целом.
И действительно, я тоже взываю к политической ответственности Владимира Литвина, напомню, это человек, который сменил пять партбилетов, вызывает уже определенную настороженность и когда он выходит из зала. Мы уже заметили, как только Владимир Литвин выходит из зала, как один из персонажей «Маугли», то сразу же начинаются негативные процессы. Это касалось и пенсионного законодательства, и отмены льгот. И еще раз подчеркиваю, что только благодаря Адаму Мартынюку, только благодаря позиции фракции, они заявили, сколько коммунистов выступило против этого закона, мы его еще не приняли в целом.
цифру хочу вам привести. Сейчас сидел калькулировал из открытых источников. С 2006 года до 2011 года — это у нас на ответственности Ющенко, Тимошенко персонально и сегодняшнего правительства, на льготах они у нас забрали 506 миллиардов, или 0,5 триллиона гривен. Это прямая сумма. Это я вам уже не как политик говорю, а как замглавы профильного комитета — 506 миллиардов они забрали с нашего кармана.
Оксана Ващенко: Запитання. Хто готовий? Будь ласка.
Анна Штепура, інформагенція «ГолосUA»: У мене запитання з приводу передвиборчої кампанії. Як уплине взагалі прийняття цього закону, тобто «ручне» регулювання рівнів соціальних виплат на маніпуляції в передвиборчий період? Будь ласка, дайте оцінку з політичної та правової позицій.
Сергій Соболєв: Розумієте, якщо брати це з мільйонами голосів, то ясно, що вони цього не зроблять, бо один закон, наприклад, «Про статус дітей війни», чи той же закон про чорнобильські пільги охоплює мільйони громадян, а, наприклад, закон про пільги силовим структурам охоплює сотні тисяч громадян. Без сумніву, вони всі опори будуть робити на силовиків, бо прокуратура, яка минулого року отримала у бюджеті, вдумайтеся в цю цифру, це безпрецедентна подія, такого нікого не було, — фінансування в 1,8 раза більше.
Тому, я не думаю, що це буде маніпулювання підрахунком голосів, скільки мільйонів щось від цього отримає. Це будуть вкидання, які будуть робитися безпосередньо для тих, хто буде силою тримати в покорі націю та громадян. А для всіх інших — буде закон про вибори, коли ви приходите, голосуєте за одних, а врешті-решт бачите, що комісії підраховують абсолютно інші результати.
Евгений Царьков: Я с этим не согласен. Я уверен, что как раз это одна из технологий. То есть власть рассчитывает на фоне огромного электорального разочарования масс действительно воспользоваться этим как манипуляцией. Я подчеркиваю, что десять миллионов граждан сейчас подпадают под этот закон, действительно, достаточно будет, например, вместо килограмма гречки дать мешок капусты, он более любим нашим правительством, принести сегодня любой из этих категорий граждан. К примеру, у нас ветеранов Великой Отечественной войны, которых касается прямая норма этого закона, семь миллионов. Афганцев, выборочно по областям, а я знаю, как формируются областные бюджеты и чернобыльцев, их также можно через эти действия закона приручить. То есть, грубо говоря, сказать, либо мы у вас не отбираем это и начисляем в «ручном» режиме вместо пятидесяти процентов сорок. И, поверьте мне, все эти кукольные организации, которые возглавляются и лежат под властью, однозначно могут эти голоса отдавать потом за партию власти.
Вы поймите, что даже если придут, а у нас в Украине числится еще (числится — я это так и называю) сорок четыре миллиона, а голосуют максимально и за президента, и за партию власти 7-8 миллионов. То есть абсолютно меньшинство, четверть населения, то понятно, что они все равно по меньшинству смогут снова «натянуть» ту или иную лидерскую гонку. При этом, поверьте мне, они нам нарисовали такую систему, как в Штатах, где республиканцы и демократы, у кого-то «корыто» поменьше, у кого-то побольше. То есть все это разыграно, и не важно, сегодня партия власти одна, а у оппозиции «корыто» чуть поменьше, а завтра власть может поменяться. Поэтому проблема в том, что действительно таким законом они могут манипулировать и набирать необходимое количество голосов. Львовские, тернопольские, ивано-франковские будут давать свои подачки, донецкие, одесские, николаевские — свои подачки. Потому что это в «ручном» режиме будет регулироваться Кабинетом министров.