18 апреля в информационном агентстве «ГолосUA» состоялась пресс-конференция на тему: «Медреформа угрожает здоровью и жизни украинских детей».
В пресс-конференции участвовали: Ирина Спирина — народный депутат, представитель фракции Компартии Украины; Олег Панасенко — председатель Независимого профсоюза медиков Украины.
Модератор — журналист Ольга Смалюхивская.
Ольга Смалюхівська: Колеги, рада вітати вас у прес-центрі інформаційної агенції «ГолосUA». Сьогодні будемо говорити про те, як медична реформа загрожує здоров’ю та життю маленьких українців. І наші гості, хочу вам їх представити, це: Олег Панасенко — голова Вільної профспілки медичних працівників України, а також Ірина Спіріна — народний депутат, представник Комуністичної партії України.
Розпочнемо з вас, пане Олеже. Власне, будемо сьогодні говорити і про те, що медична реформа, яка проводиться вже більше року в чотирьох пілотних регіонах, у Донецькій, Дніпропетровській, Вінницькій областях та у Києві, вже дала і, власне, про які результати вже можемо сьогодні говорити.
Але я думаю, вартує розпочати все ж таки з тих статистичних сумних даних, які зараз з’явилися в інформаційному просторі щодо того, що лише за останній рік збільшилася кількість смертей маленьких діток, діток до року. Дехто з експертів-медиків говорить про те, що цьому посприяла саме та медична реформа, яка проводиться у відповідному регіоні. Мова йде, власне, про Дніпропетровщину. Що ви скажете з цього приводу? І наскільки дійсно в цьому великий вплив тих змін, тих перебудов, які зараз відбуваються в нашій медицині? Будь ласка.
Олег Панасенко: Ще до прийняття закону про пілотні проекти, і до початку впровадження цієї медичної реформи, наша профспілка говорила, що нічого доброго народу України вона не принесе. І ми побоювалися, що ця реформа може перетворитися в геноцид українського народу. Що таке геноцид? Це не тільки тоді, коли людина особисто вбиває іншу людину, а ще й створює умови, за якими гине багато людей. І ось за даними, які ми отримали і перевірили з Дніпропетровським обласним управлінням статистики, ми побачили, що за минулий рік померло на Дніпропетровщині 370 дітей віком до одного року.
І я би хотів усіх закликати, щоб не ставилися до цих цифр як до якихось там статистичних даних і таке інше, а це горе людей, які не стали батьками. І це взагалі повинно бути горе в нашій країні, тому що, як ми вважаємо, найціннішим скарбом кожної держави повинні бути не газ, нафта та золото, а життя людини, громадянина. Але все це, на нашу думку, вся ця жахлива статистика, відбувається через таке реформаторство, коли скорочуються на Дніпропетровщині пологові будинки, коли ввели в дію Закон про екстрену медичну допомогу.
А ми ж виступали, навіть у цій залі казали, що ніякого покращення від упровадження того закону не буде. Ми наводили висновок Науково-експертного відділу Верховної Ради України, в якому чітко говорилося про те, що даний закон не тільки не покращить надання екстреної медичної допомоги в Україні, а навпаки, значно погіршить. І найголовніше, в державному бюджеті фінансування для впровадження цього закону не передбачене, бо немає на це коштів. Не передбачалося коштів апріорі, і такий висновок давало й Міністерство фінансів України.
Навіщо тоді було руйнувати службу швидкої медичної допомоги, називати її екстреною медичною допомогою? Навіщо було впроваджувати ту систему диспетчерів, замість того, щоб покращувати саме стан бригад швидкої медичної допомоги, які вже існували? Закуповувати техніку, підвищувати заробітну плату для мотивації працівників швидкої медичної допомоги. Ми ж усі знаємо, що мало хто прагне зараз працювати в медичній галузі на зарплату, яка там найнижча серед бюджетних працівників. Із цього потрібно було починати.
Ольга Смалюхівська: Пане Олеже, от ви говорите про те, що я й сама пам’ятаю, коли ви дійсно були минулого року у нашому прес-центрі, й говорили про те, що будете готувати звернення до Кабміну, будете подавати, будете вимагати скасування медичної реформи. Як ви думаєте, чому чиновники в принципі бачать, що існує певна пробуксовка, в чомусь не йде, в чому потрібно впроваджувати певні зміни, чогось не вистачає, фінансів теж не закладено, і, можливо, нормативна база теж до кінця нормально не зроблена, і ніхто не робить ніяких кроків назад? І чому, власне, вам не йдуть назустріч, як ви гадаєте?
Олег Панасенко: Насправді, нам ідуть багато людей назустріч, і депутати Верховної Ради від різних фракцій. Ми знаходимо з багатьма депутатами Верховної Ради взаєморозуміння, і постійно працюємо над зупинення цієї так званої реформи. Бо це не медична реформа, а медичний геноцид українського народу. І ми віримо в те, що все ж таки нам вдасться зупинити цей жахливий експеримент.
І так, ми продовжуємо надсилати і багато звернень у міністерства та відомства, і ми не тільки просимо зупинити цю реформу, ми ще й доводимо, що потрібно карати людей за такий злочин, тих посадовців, рука яких не здригнулася, коли вони підписували рішення про те, що потрібно скоротити пологові будинки. Тих реформаторів, які зараз прагнуть знищити педіатричну службу в нашій країні. Ми маємо багато прикладів і по Польщі, коли там зробили такий експеримент, і зруйнували педіатричну службу, натомість отримали високу дитячу смертність. І потім вони закликали фахівців-педіатрів із інших країн для того, щоб відродити її. До речі, й українці працювали над відродженням польської педіатричної служби.
Ольга Смалюхівська: І те, що зараз в Україні пологові будинки закриваються, це в принципі один із прикладів того, чому статистика дитячої смертності збільшується?
Олег Панасенко: Так, це наслідок закриття лікувальних установ, зокрема на Дніпропетровщині, та й по іншим регіонам України. У нас діє закон про чотири пілотних проекти, але чомусь знаходяться такі посадовці, які прагнуть вислужитися перед владою, мабуть, і в своїх регіонах виступають із такою ініціативою, щоб скоротити лікувальну установу, зробити там сімейну лабораторію, зовсім не те, чого потребує місцева громада.
Ольга Смалюхівська: Тобто ви маєте на увазі, що таке відбувається і в інших регіонах, які ще не задіяні як пілотні? І що там теж вже впроваджуються якісь механізми цієї реформи?
Олег Панасенко: Так. От декілька прикладів, і все це ми бачили з центральних засобів масової інформації. Наприклад, у Черкаській області нещодавно одна районна рада прийняли рішення скоротити номерну лікарню у селі Пальміра, у Полтавській області в Отецькому районі, де люди виходили на протести, щоб захистити свою номерну лікарню. Але скоротили лікарню, залишили лише сімейну амбулаторію, і там тепер немає ні стаціонару, ні «швидкої допомоги», яка б цілодобово працювала.
Зараз за відсутності якісних автошляхів, за відсутності громадського транспорту, у тому ж районі не їздить громадський транспорт, люди вимушені їхати за сорок кілометрів до районної лікарні. Вагітні жіночки вимушені їхати туди, але на чому? От і маємо наслідки. А хто потім буде доглядати там за дитинкою, яка народиться, якщо у нас такими темпами руйнується педіатрична служба?
У мене взагалі таке враження, що ці реформи впроваджують люди, які ніколи не працювали в сфері практичної медицини. Лікар-практик, будь-то педіатр, будь-то хірург, інший фахівець, який мав контакт із хворими на своєму прийомі в поліклініці, або в стаціонарі, розуміє, що дитячий організм значно відрізняється від організму дорослої людини навіть за своїми анатомічними властивостями. А ще ж дитина не може нам нічого сказати, вона ж тільки плаче й таким чином реагує на біль.
Ольга Смалюхівська: Але, дивіться, з одного боку, ви говорите про те, що реформа провальна. Але з іншого боку, ми ж бачимо, я вам тільки-но демонструвала інтерв’ю міністра охорони здоров’я Раїси Богатирьової, яка говорить про те, що вже буквально за два-три роки, а за чотири й поготів, ми будемо мати зовсім іншу країну, у нас буде все прекрасно з медициною. Президент був на Вінниччині днями, і він теж говорив про те, що він задоволений тим, що відбулося в регіоні з часу впровадження цього медичного експерименту.
Олег Панасенко: Доказом цьому є така жахлива статистика дитячої смертності. Доказом тому ганебному явищу, яке відбувається в Україні під виглядом медичної реформи. І чому так говорять високопосадовці, на мою думку, на думку нашої профспілки, що ви там потерпіть, потерпіть, а воно скоро буде якесь покращення? А тому, що вони самі розуміють, що це ж смертність, дитяча смертність, і за це доведеться колись відповідати. Суд божий уже іде, але ж настане суд і громади, людський суд.
І тому вони намагаються зам’яти, щось там пообіцяти. Але ж хто їм дав право вирішувати, що станеться з хворими, і взагалі з людьми, з діточками за цих п’ять років? Хто їм надав право вирішувати, жити їм чи ні?
Ольга Смалюхівська: Поки що це Дніпропетровська область, але якщо почнеться по всій Україні, то цифри будуть, напевно, ще набагато гірші. Пане Олеже, якщо ви говорите про те, що лікарі самі це розуміють, ці приклади бачать, і ви так само очолюєте профспілку, чому ж ви тоді не збираєте людей реально під Кабмін, під Верховну Раду? Чому ви не збираєте тисячні мітинги, акції протесту? Певно, що влада тоді якось би точно зреагувала. А поки що це відбувається тільки через ЗМІ, тому вони так і реагують?
Олег Панасенко: Насправді, Вільна профспілка медичних працівників України проводить акції протесту. Ми входимо в Конфедерацію вільних профспілок України. І є у нас приклади такої якраз діяльності. Коли до нас звертаються медичні працівники, які вже знесилені боятися, тому що насправді медичні працівники через таке жебрацьке становище дуже залякані, та жалюгідна заробітна плата примушує людей якось знаходити контакти з хворими, тому що кожній людині потрібні їсти, у кожної людини є своя родина. І як наслідок відбуваються каральні заходи від прокуратури, від міліції й таке інше.
Але насправді держава нічого не робить, щоб підняти престижність медичної праці, а коли потрібно покарати, показовий виступ зробити, то знаходять медичного працівника. Але ж існують і такі люди, які все ж таки розуміють, що якщо закриють лікувальну установу, то взагалі не буде робити, і медичний працівник не зможе працевлаштуватися, тоді не буде зарплати, і не буде навіть за що їсти.
Ольга Смалюхівська: А яка, до речі, вже кількість лікарів залишилася без роботи в цих пілотних регіонах за цих півтора роки?
Олег Панасенко: На жаль, у нас ще немає таких даних, тому що вони і не викладаються. Бо це, я впевнений, сумна статистика.
Ольга Смалюхівська: Але хоча б приблизно, про які цифри може йти мова?
Олег Панасенко: Не можу сказати.
Ірина Спіріна: Давайте я втручусь. Нехватка сегодня восемь с половиной тысяч врачей семейного типа…
Ольга Смалюхівська: 8,5 тисяч!..
Ірина Спіріна: То есть врачей, которые на сегодняшний день называются «семейными», восемь с половиной тысяч недостаток врачей этого профиля.
Ольга Смалюхівська: Пані Ірино, до вас хотілося б звернутися з запитанням такого вже більше законодавчого плану. Ми знаємо, що Комуністична партія України від початку запровадження цієї медичної реформи так званої протестувала, вимагала її скасування. Навіть на днях лідер вашої партії говорив про те, що ви вимагаєте негайного скасування медичної реформи. Але ми бачимо, що поки що у Верховній Раді це питання теж буксує. Чому? І наскільки велика ймовірність того, що медична реформа буде відмінена? І я так розумію, що комуністи все ж таки будуть стояти до кінця в цьому питанні, так?
Ірина Спіріна: Если мы немножко коснемся предыстории этого вопроса, то вы знаете о том, что в период предвыборной кампании это был один из главных, основных пунктов Компартии — отмена как пенсионной, так и медицинской реформы.
Мы, коммунисты, на сегодняшний день видим и понимаем, что если не произойдет отмены медицинской реформы, то эта реформа приведет в конечном итоге к тому, и в этом я с коллегой согласна, произойдет такая же ситуация, как и в Польше. Это увеличит детскую смертность, причем, смертность детей до года, и если даже не будет проблем с детской смертностью, то заболеваемость детей возрастет в энное количество раз. Это первое.
Второе. Мы стали заложниками денег Международного валютного фонда, наше государство берет и просит деньги. И вы понимаете, что для того, чтобы мы их могли отдать, МВФ требует от нас провести пенсионную и медицинскую реформу. Но медицинская реформа любая выполняется обязательно с учетом экономических предпосылок. А на сегодняшний день, если мы говорим о медицинской реформе, то экономически она не подкреплена абсолютно деньгами.
Второе, статистика, которую они подают, малонадежна, недостоверна, и что касается того, насколько четко просчитана, что она будет полезна, этого тоже на сегодня никто не знает. Потому что на сегодняшний день мы уже увидели из того, что происходит с педиатрической службой, когда сегодня, я еще приведу, если можно, статистику по Днепропетровску, младенческая смертность возросла в Днепропетровской области на 7-8 процентов. Смертность детей до года от гриппа, пневмонии в 2012 году увеличилась на 75 процентов.
За январь 2013 года количество смертей среди детей до года по сравнению с январем 2012 года увеличилась более чем в 1,6 раза. Смертность в перинатальном периоде увеличилась в три раза. Такова цена поспешного реформирования, такова цена того, о чем говорил и мой коллега, что сегодня реформаторы должны ответить за то, что они сделали.
И прежде чем реформировать, я говорю на всех пресс-конференциях, что мы должны были начать с образования, мы должны были подготовить специалистов общей практики — это семейных врачей.
Но давайте мы опять-таки вернемся сегодня к тому, что произошло в мире. Мы декларируем, что мы идем в Европу. Привожу статистику Европы. Статистика обращений детского населения в США распределилась следующим образом: 67 процентов — к педиатру, 26 процентов — к семейным врачам, и 7 процентов — к другим специалистам. Это свидетельствует о том, что возрастающая тенденция любой семьи иметь педиатра, это человек, который знает физиологию, анатомию с первого дня ребенка.
И если мы сегодня возложим эту функцию на врача общей практики, так называемого семейного врача, который «и жнец, и на дуде игрец», в конечном итоге, он вроде бы знает и онкологию, знает и инфекционные заболевания, он знает все… Такого не бывает. Для того чтобы все знать, для этого, я повторяю, главная, глобальная, можно сказать, ошибка сегодняшних реформаторов в том, что они начали переучивать специалистов, на образование которых по специализации на сегодняшний день уже затрачено государством колоссальная сумма денег.
А специализация врачей стоит очень дорого. И сегодня тех, которых мы учили быть врачами неонатологами, врачами гинекологами, врачами сегодня любого профиля, а это же большие деньги. И что же мы делаем? Мы приведем в конечном итоге медицину к деградации. Давайте остановимся, и давайте сосредоточимся на том, что мы, коммунисты, предлагаем — законопроект №2661, который подготовили коммунисты: Петр Николаевич Симоненко и я. Это законопроект, который на сегодняшний день находится в одном из отделов Верховной Рады, и я думаю, что наконец-таки этот законопроект будет направлен в Комитет по здравоохранению, где мы его рассмотрим.
И, я надеюсь на его принятие, поскольку все партии сегодня говорят об отмене. Но первые начали мы, и коммунисты реально об этом говорят, мы реально об этом говорили и на предвыборной кампании. В частности, я, не боясь за себя, за свою семью, я об этом говорила, говорю и буду говорить, потому что я понимаю, что будущее в том аспекте, в котором предложили нам эти реформаторы, сводится к нулю. Оно никакое. А наше будущее — это наши дети. Поэтому мы должны подумать о том, что сегодня каждый практически ребенок болен. А почему возникают эти патологии?
Потому что, когда ребенок рождается, на четвертые сутки здорового ребенка выписывают из роддома. Если он родился недоношенным, его выписывают на двенадцатые сутки, и существуют специальные тесты, которые определяют патологию такого ребенка. А сейчас идет поспешность выписки, и дальше этого ребенка уже практически никто не отслеживает, дальше с ним уже занимаются по принципу «кого наймет семья».
Ольга Смалюхівська: Пані Ірино, хотілося б трішечки повернутися назад. Ви говорили про законопроект свій, який підготували комуністи. Розкажіть коротко про нього, і коли ви думаєте виносити його в сесійну залу? И наскільки висока ймовірність, що його все-таки підтримають?
Ірина Спіріна: Мы коммунисты имеем определенную целенаправленность. Мы четко понимаем то, что сегодня существует угроза социальная — угроза здоровью нации, угроза здоровью наших детей. И мы должны приостановить эту угрозу, об этом говорится в законопроекте. И о том, что сегодня эту реформу нужно остановить. Да, на реформу в пилотных областях потрачено очень много денег, но по этим потраченным деньгам мы должны четко продумать и просчитать, куда они ушли.
Но если мы сегодня не приостановим и не вернем то, что по крайней мере можно вернуть, а сегодня можно вернуть еще очень много, вы согласны со мной, коллега? Сегодня не нужно вот этого распределения на двеинстанции—на первичку и вторичку. Почему реформаторы не посчитали, и не подумали о том, что сегодня первичка и вторичка — это деньги, это большие деньги. Главный врач один, второй, бухгалтерия у них у одного и у второго, экономисты, машины и так далее. Почему эти деньги не отдать в одни общие руки на развитие медицины? Вот эти ненужные затраты.
Почему сегодня реформаторов не послушать? И мы это инициировали, наш Комитет по здравоохранению, что были проведены слушания, которые состоятся в июне-месяце, о проведенной работе, и они должны отчитаться, что произошло в здравоохранении за период реформы, что сделано, о каких улучшениях идет речь.
Я сейчас проехала по пятнадцати районам Днепропетровской области, я понимаю, что я могу сегодня опять иметь проблемы личного плана, в том, о чем я сегодня говорю, но я надеюсь, что партия меня защитит в том, что я сейчас скажу. Когда нам с экранов телевизоров говорят о пяти-семи тысячах гривен, которые получает сегодня семейный врач, я могу сказать о Терновке и о Юрьевке, где врачи сегодня получают две тысячи, как и получали.
Ольга Смалюхівська: Тобто змін про те, що лікарі будуть отримувати більше, не відбулося?
Ірина Спіріна: Так где же в конечном итоге сегодня повышение заработной платы? И люди реально готовы сегодня на камеру об этом уже говорить. И мои помощники сняли этих докторов, они уже не боятся ничего, они готовы сегодня говорить.
Ольга Смалюхівська: Де ж те покращення? Де ж зміни обіцяні?
Ірина Спіріна: Я не бачу ніякого покращення…
Олег Панасенко: Хотілось би ще додати, що ми казали перед прийняттям Закону про екстрену медичну допомогу, що влада отримає соціальний вибух. Я знову закликаю владу, що він відбудеться…
Ольга Смалюхівська: Коли ж він уже нарешті виникне, пане Олеже? Якщо хочете зупинити, то треба вже діяти.
Олег Панасенко: Ми прагнемо це зупинити, тому що краще мир в Україні, ніж війна, тим більше громадянська війна. Тому влада також повинна бути в цьому зацікавлена.
Ольга Смалюхівська: Дивіться, з одного боку, ви, пані Ірино, говорите про те, що потрібно реформу зупинити. Але ж за півтора року в пілотних регіонах уже щось встигли й поламати, як тоді це все відновлювати, як повертати назад? Тобто, це не буде ще гірше?
Ірина Спіріна: Яким чином? Каким образом мы можем все это повернуть? Сегодня в нашем законопроекте это прописано, чтобы дальше не допустить до подобного. Я читала и законопроекты своих коллег, я не хочу умалять ни чье достоинство, но сегодня должны работать и писать законопроекты по тому или иному направлению специалисты. Люди, которые имеют отношение к медицине, люди, которые прошли основные этапы своего, будем говорить, понимание системы здравоохранения, что такое организация работы в здравоохранении.
Они должны понимать, насколько сегодня реформирование в той или иной сфере может навредить, когда оно должно наоборот, повышать уровень здравоохранения. В частности, в нашем законопроекте мы прописали и то, чтобы не происходило больше такого ганебного уничтожения педиатрической службы.
К сожалению, я вам хочу сказать одно, что я слышу иногда, что и мои коллеги, с нашей оппозиционной партии говорят следующее: Ирина Дмитриевна, а что в конце концов произошло? Неужели педиатрию уничтожают? Да, ее уничтожают, и я хочу сказать об этом открыто, что сегодня педиатров уже нет. И если мы достойная страна, достойны самоуважения, о чем говорим мы, коммунисты, мы должны понимать одно-единственное, что нужно не допустить того, чтобы наши мамы, бабушки и дедушки, со своими внуками и детьми ходили по квартирам и искали помощи. И вот эти деньги, которые платятся из рук в руки, вот это тоже коррупция. Почему не сделать открыто, почему не сделать так, чтобы сегодня происходили достойные приемы у хороших специалистов, которых мы теперь теряем этой переквалификацией во врачей общей практики.
Ольга Смалюхівська: Але якщо мова йде про те, що час впровадження медичної реформи в пілотних регіонах смертність діток збільшилася, чи можна довести, що цьому виною стала саме ця медреформа? І хто за це має нести відповідальність?
Ірина Спіріна: Я отвечаю повторно словами своего коллеги. Я могу сказать только одно, что виновны в этом реформаторы, власти, которые поддержали эту реформу. Но все-таки, вы знаете, я не хочу мстить никому, я не хочу говорить о том, что, но Виктор Федорович сказал очень хорошую одну такую фразу о том, что сегодня действительно экономически реформа теми экономистами и реформаторами провалена. Вы знаете, думаю, это изречение, которым он привет передал Акимовой и Богатыревой в отношении реформы.
И я вижу, что президент уже видит и понимает, насколько эта реформа пагубно отражается на здоровье наших людей. И неспроста вы говорите о вероятности сегодня каких-то социальных взрывов. Да, у нас люди пока спокойные, люди размеренные, у нас люди понимают, вот я работала с избирателями, которые говорят: ну, кто, кто нас поддержит? Ирина Дмитриевна, поддержите вы нас. Коммунистическая партия единственная партия, мы слышали от Петра Николаевича Симоненко, которые реально сегодня говорит, что можно сделать. Поэтому, я думаю, что если мы этот законопроект предложим, и здравомыслящие члены наших оппозиционных партий услышат, увидят этот законопроект, думаю, они его поддержат.
Ольга Смалюхівська: Пане Олеже, будь ласка.
Олег Панасенко: Хотілося б ще сказати, що існує ще один важіль по захисту людей, дітей, і по захисту робочих місць медпрацівників та лікарень. Насправді, завдяки законодавству, яке існує в Україні, завдяки конвенції Міжнародної організації праці, профспілкові організації озброєні потужною зброєю, яку нам гарантує кодекс нині діючий Кодекс законів України про працю, Закон України «Про профспілки та гарантії їх діяльності», це нам дають міжнародні зв’язки.
Наприклад, Конфедерація вільних профспілок України, яку я також представляю, входить до Міжнародної організації праці та до Міжнародної конфедерації профспілок, і нам вдається врятувати багато лікарень по Україні. Якщо в людини, у медичного працівника вривається терпець, людина вже знесилена боятися, і звертається до нашої організації, ми допомагаємо створити первинну профспілкову організацію. І разом із профспілковцями звертаємося до центральних, до місцевих рад, до місцевих громад із закликом не допустити, щоб зачиняли ту чи іншу лікарню.
І повірте, всі ці важелі, дії, коли з нашою профспілкою працюють дуже багато, я вже повторююся, депутатів Верховної Ради, які розуміють, що у нас з ними спільна справа, які переживають за долю народу України, і розуміють, що завдяки проведенню цієї реформи ми вже отримали хвору дитину, або дитина померла, а завтра, чи через деякий час така дитина підросте, то вона не зможе ефективно працювати на користь цієї держави, вона буде інвалідом. Про здоров’я працездатної людини потрібно турбуватися з дитинства.
Ірина Спіріна: Делают инвалидизированное общество… Можно, я еще такую маленькую ремарку добавлю. В статье 49 Конституции записано следующее, что если сокращаются медицинские учреждения, это нарушение Конституции. А сегодня закон, я дополню еще, что такое реформирование? Это фактически не прописанный никем закон. Реформа должна быть научно обоснована, она должна получить какое-то определенное мнение от общественности, от специалистов, и лишь только тогда она может быть принята на законодательном уровне.
А у нас произошло наоборот. Больницы закрыты, стационары закрывают, выгоняют сегодня людей на улицу, хотя говорят, что такого нет. Когда специалист отработал двадцать лет по определенной специализации, а его начинают переучивать, мы получаем еще и плюс психологические травмы, психотравмы, это я вам говорю как специалист, у людей, отработавших много лет. И люди уходят с рабочего места с неврозами.
Что же мы делаем? Помимо того, что мы сегодня пенсионеров, а мы должны учесть еще одну очень важную деталь, что мы не коснулись сегодня того, что сегодня стареющая медицина. И если мы коснемся сельских районов, то там самый молодой возраст медработника 45-75 лет, которые там работают. Так мы переучиваем кого — пенсионеров? В кого мы вкладываем деньги этой реформой?
Ольга Смалюхівська: Абсолютно. Колеги, долучайтеся до розмови. Ваші запитання нашим гостям ставте і представляйтеся.
Олеся Півторак, інформаційне агентство УНН: Перше, ви кажете, що 370 діток померли за минулий рік. Скільки діток померло у 2011 році, щоб ми предметно зрозуміли, наскільки ця цифра зросла? Це перше запитання. Друге запитання. Чому саме Дніпропетровщина? Чому не Рівненщина, не Хмельниччина тощо? І третє запитання. Яка середня заробітна платня медика на даний момент? Тому що ви сказали, що у них найнижча заробітна плата серед тих, хто перебуває на державному забезпеченні. Тому що середня заробітна плата вчителя зараз в Україні 2,5 тисячі. Дякую.
Ірина Спіріна: Середня заробітна плата медичного працівника приблизно в таких цифрах, як і працівника освіти. Але ж ситуація така, що зі втіленням цієї реформи скорочуються і виплати надбавок медичним працівникам. Вчителі більше, за традицією так склалося, що вони більш активні і в плані захисту своїх позицій, свого права на працю, і своєї заробітної плати. Медичні працівники тільки почали підніматися і вголос говорити, виступати за захист своїх прав.
Чому саме Дніпропетровська область? Тому що я просто не розумію, чому так склалося, що такими темпами відбувається скорочення пологових будинків, скорочення лікарень, перепрофілювання, коли в місті Дніпропетровську з двох роблять одну, медична допомога насправді віддаляється від населення.
Ольга Смалюхівська: До речі, а що на місцях отих самих лікарень і пологових будинків, які закривають?
Ірина Спіріна: Та нічого. Чому саме Дніпропетровщина? У минулому місяці по всім центральним телеканалам була оприлюднена інформація, що за даними Організації Об’єднаних Націй найшвидше зникаюче місто на планеті Дніпропетровськ. А з такою дитячою смертністю — це що, чиєсь замовлення, чи що?
До речі, в п’ятірку таких лідерів входять міста в Україні. Те саме Запоріжжя на четвертому місці, Одеса. Тому ми й говоримо про геноцид українського народу. Хіба це не геноцид? А те, що у планах влади зачинити сімдесят державних шахт? Проти такого закриття бореться Незалежна профспілка гірників України.
Розумієте, якщо, наприклад, на Луганщині, чи на Донеччині закриють шахту, легальну шахту, яка дає надходження до бюджету у вигляді податків, а з цих податків фінансуються школи, дитячі садочки, лікарня. Коли закриють шахту, то й лікарні не буде, дитячого садка та школи теж не буде. І що тоді — місто вимре. Хто зможе, втече, роз’їдуться, а інші просто через зростання криміналу люди просто знищать одне одного від голоду.
І закриваються шахти не тому, що там немає запасів вугілля, там є вугілля — півтора мільярди тонн запасів вугілля. Тоді значить, треба очистити землю від людей?.. А що робиться у сільській місцевості? Знищуються медичні заклади, люди помирають. Тобто зачистка відбувається. А хто такі сільські мешканці? Це ж наші з вами годувальники. Знову ж таки, чиста буде земля, бери і забирай родючу землю, і ніхто не буде тобі заважати…
Ольга Смалюхівська: Пані Ірино, ви маєте що додати до відповіді на це запитання?
Олеся Півторак, інформаційне агентство УНН: Ви ще не дали відповідь, яка була смертність діток у 2011 році.
Ольга Смалюхівська: Пані Ірина сказала, що на 7-8 відсотків зросла смертність у 2012 році. Можливо, в цифрах ви маєте, пані Ірино, цю статистику?
Олег Панасенко: Ось, будь ласка, я приготував для шановних кореспондентів ці дані.
Ольга Смалюхівська: Ще запитання, будь ласка? Є запитання? Можливо, пані Ірина хоче щось сказати від себе ще?
Ірина Спіріна: Я думаю, что в резюме всему тому, что я говорила, нужно сказать главное. Реформу нужно приостановить, эта реформа должна быть обязательно проанализирована, и те, кто ее инициировал, должны за все, что произошло в результате этого, понести наказание. Вот моя такая позиция. Может быть, она не совсем доброжелательная, но это здоровье наших детей, это наши с вами жизни. И в конечном итоге, сегодня пойти и обратиться к специалисту это уже большая проблема. Найти хорошего специалиста, тоже проблема. И мы должны думать о том, что сорок девятая статья Конституции не ограничивает нас в том, что должно быть бесплатное сегодня здравоохранение. При Советском Союзе такое было.
А сегодня, когда я сидела на заседании Верховной Рады, и когда я слышу, что наши оппоненты, я имею в виду представителей «Свободы», это фашистская самая настоящая партия. Когда они говорят о том, что те памятники, которые поставлены после Великой Отечественной войны, нужно не уважать, не уважать славу и честь тех, кто защитил нас, благодаря которым мы живем, у меня всегда, вы знаете, сравнение возникает. Когда я бываю в Австрии, я всегда прихожу к памятнику Неизвестному солдату, там где стоит этот обелиск, и меня всегда радует то, что в шесть часов утра солдаты муниципальной службы подходят с корзиной цветов, это всегда гвоздики, и ставят там. И так каждый день. Это австрийцы, это Западная Европа. А мы не уважаем свою историю. И последнее, что я хочу сказать. Мы не уважаем этим самих себя, мы не уважаем себя, свое прошлое, и ту страну, где мы с вами родились и выросли.
Ольга Смалюхівська: Пане Олеже, ще до вас запитання. Все ж таки, з приводу дієвих якихось кроків. Якщо найближчим часом влада не буде реагувати на ваші заклики, прохання, яких ще заходів будете вживати, до яких дій будете вдаватися?
Олег Панасенко: Силами однієї профспілкової організації нам не вдасться зупинити цю ганебну медичну реформу. Не вдасться. І тому ми закликаємо суспільство діяти разом із нами, ми закликаємо всіх народних депутатів, яким не байдужа доля українського народу, ми закликаємо всіх медичних працівників, які є патріотами своєї галузі, патріотами своєї держави, об’єднуватися і разом домогтися відміни цього ганебного явища на тілі України, нашої держави.
Ольга Смалюхівська: Дякую вам. Дякую, пані Ірино. Дякую, колеги.