Программа «РозворотUA» — совместный проект информационного агентства «ГолосUA» и «Радио Эра FM». Звучит по средах на волнах "Радио Эра ФМ".
«РозворотUA», тема: «Не останутся ли населенные пункты Украины зимой без отопления и какие механизмы образования коммунальных долгов за газ и электричество?"
Эфир за 17.10.2012 г. Ведущая — Оксана Ващенко.
Оксана Ващенко: Мери міст не вірять обіцянкам уряду щодо забезпечення безперебійним опаленням цієї зими. Днями Асоціація міст звернулася до Прем’єр-міністра Микола Азарова з проханням списати комунальним підприємствам заборгованість за газ і електроенергію на чотирнадцять мільярдів гривень. А також надати субвенції в повному обсязі майже на сім мільярдів гривень, терміново погасити цю заборгованість від підприємств теплокомуненерго НАК «Нафтогаз України». Найбільші борги на 15 червня сформували Київ, Донецьк і Дніпропетровськ.
У відповідь міністр регіонального розвитку та ЖКГ Анатолій Близнюк сказав, що про лист від Асоціації в уряді знають, але борги за газ і електроенергію теплокомуненерго та водоканалам списувати не будуть. «Принаймні цього не стануть робити зараз. Тема розглядається в рамках погашення різниці в тарифах», — сказав він.
Як же опалюватимуться будівлі цієї зими, говоритимемо сьогодні в програмі «РозворотUA».
З вами Оксана Ващенко. Вітаю вас!
У нас сьогодні в студії наші гості, це: Мирослав Пітцик — віце-президент Асоціації міст України. І з нами на зв’язку Арсен Блащук — президент Асоціації «Укртеплокомуненерго».
Ви знаєте, хотілося б з’ясувати, в чому ж проблема. Чи чекали, скажімо, в Асоціації міст і мери, міські голови, такої ситуації критичної, й чекали до осені. Чи можливо було врегулювати цю ситуацію, скажімо, на початку року, коли можна було вносити ще зміни до бюджету, шукати певні резерви, яким чином цю різницю можна було б погасити, борги погасати? Бо коли вже ввійшли в активну фазу опалювального сезону, й тепер виходить так, що коли побачили, що міста самостійно не зможуть справитися з цією проблемою, буде холодно, то почали бити на сполох. Тобто що відбувалося, чому так затягли, і от яка реакція уряду?
Мирослав Пітцик: Та ні, ми не мовчали, ми ще в минулому році вносили пропозиції, щоб ці ресурси на покриття різниці в тарифах були передбачені в бюджеті цього року. Тобто ми сподівалися побачити цей ресурс в Законі про бюджет на 2012 рік. І періодично ми нагадуємо про те, що існує така проблема, і її потрібно вирішувати. А загострилася вона в останній момент чому? Тому що НАК «Нафтогаз» заявив містам, що якщо ви не погасити борги перед нами за газ за минулі роки, то ви не отримаєте ліміти на газ на цей рік. Ну, добре, що уряд силовими методами їх придавив і НАК «Нафтогаз України» дозволив відкривати заслінки і газ пішов у міста для опалення.
Але це тимчасове явище, ми не маємо ніяких правових відносин на сьогоднішній день із НАК «Нафтогазом», у будь-який момент ця компанія, й цілком природно, може вчинити наступним чином — закрити заслінки, постачання газу, сказати, що ви нам винні, розрахуйтеся, а тоді ми знову відновимо вам тепло. Тому упереджуючи такий момент, ми звернулися до Кабінету Міністрів, що існують три основні проблеми, які необхідно сьогодні вирішувати.
Перше проблема стосується того, що ті борги, які виникли у комунальних підприємство, виникли не з вини місцевого самоврядування. Пояснюю чому. Ми й листі про це написали. Оскільки ціни на газ, які сьогодні закладені в тариф, були сформовані в 2008 році, тобто ціна на газ на той час була 680 гривень за тисячу кубометрів. Сьогодні ж НАК «Нафтогаз» продає нам газ за ціною 1300 гривень за тисячу кубометрів. Тобто майже в два рази ціна на газ зросла з 2008 року порівняно з сьогоднішніми цінами. Це перше.
Друге. За цей час, за останні шість років відбулося підвищення мінімальної зарплати, а мінімальна автоматично збільшує всі посадові оклади, такий існує зв'язок. Мінімальна зарплата зросла за цей час на 14 процентів, ціни на електроенергію зросли на 28 відсотків, ціни…
Оксана Ващенко: Тобто цей розрив вам не компенсують, який відбувся?
Мирослав Пітцик: Так. І згідно Бюджетного кодексу той орган, який призводить до збитків місцеве самоврядування, до додаткових витрат, зобов’язаний компенсувати ці видатки. Ціни на газ встановлює НКРЕ, ціни на електроенергію встановлює НКРЕ, це державні органи, мінімальну заробітну плату піднімає Верховна Рада. Це теж державний орган. Тобто з вини цих державних органів у нас зросли ціни на газ, електроенергію та мінімальна заробітна плата.
Оксана Ващенко: Тобто ви вважаєте, що НКРЕ не пішло на підвищення цін, тому у вас виникла заборгованість?
Мирослав Пітцик: Ні, НКРЕ навпаки, підвищило ціни якраз на газ і електроенергію, вони підняли ціни, але сьогодні в тарифі закладені ціна шестирічної давнини, і на електроенергію теж шестирічної давнини. Тобто існує різниця, тому що ми заклали одну ціну в тариф, який на сьогодні діє, а реальна ціна, по якій нам надають газ і електроенергію інша, тому хтось має компенсувати ці втрати. Ну, і хто?
Оксана Ващенко: І що далі буде?
Мирослав Пітцик: Ми про це й написали: уряд, шановний наш, ти піднімав ці ціни на газ, на електроенергію, мінімальну заробітну плату, будь добрий, віддай ці гроші комунальним підприємствам, які сьогодні фактично на межі банкрутства. Тому ми й звернулися з цим, щоб нам було повернуто цю різницю.
Оксана Ващенко: У нас на зв’язку ще один співрозмовник: Арсен Блащук — президент Асоціації «Укртеплокомуненерго». Пане Арсене, ваш погляд на проблему — яким чином можна її врегулювати? Бо в уряді будуть говорити, в принципі те саме з року в рік, що в бюджеті не вистачає на це коштів. І коли йшла мова про те, щоб саме з держбюджету компенсувати, я думаю, ви як люди, які працювали в цій сфері не один рік, знали про те, що недофінансування матиме місце. От ваша позиція — якими шляхами сьогодні можна розв’язати цю ситуацію? Зважаючи на те, що після виборів, існують різні точки зору, хтось каже, що тарифи зростуть, й борги комунальникам можна буде перекривати з отриманих грошей, інші кажуть, що цього робити просто не можна, люди не мають розплачуватися за помилки влади, які мали місце. Як ви вважаєте?
Арсен Блащук: Як сказав Мирослав Васильович, підприємства не винні в тому, що на сьогодні така цінова політика держави відбувається, що фактично ми відпускаємо тепло в збиток. І у підприємства не вистачає обігових коштів, щоб розрахуватися за газ, електроенергію, сплатити податки, тому що рівень тарифів не відповідає фактичним витратам.
Для того щоб вчасно почався опалювальний сезон, і стало пройшов зимовий період, нам потрібно тільки, щоб НАК «Нафтогаз» ось цю різницю в тарифах, яка утворилася, й зафіксована на кожному підприємстві, врахував як оплату. Тобто державне підприємство НАК повинно врахувати в боргах теплопостачальних підприємства різницю в тарифах, і тоді у нас вийде стовідсоткова оплата за газ, і не буде тієї шарпанини з лімітами газу, сьогодні надамо ліміти, завтра відключимо, бо ви не розрахувалися.
Перед початком опалювального сезону підприємства перебувають у дуже складній фінансовій ситуації, тому що на сьогодні неможливо взяти кредити в банку, щоб розрахуватися за газ, а держава нам не погасила різницю в тарифах. Тому повністю розрахуватися за газ, який спожили протягом попереднього опалювального сезону, підприємства не в змозі.
Оксана Ващенко: Тобто якщо така ситуація буде продовжуватися, чим це загрожує? От заяву Асоціації міст підписали спочатку 72 мери, зараз, кажуть, долучилися ще п'ятнадцять. Про які міста можна говорити, що там узагалі опалення можуть і не отримати?
Арсен Блащук: Ну, на соціальну сферу опалення подається всюди, і там, де є температурні режими, відповідно, де похолодання, холодніше в областях, там об’єкти соціальної сфери підключені, тому що існує вказівка прем’єр-міністра якраз на соціальну сферу подати газ: це дитсадки, школи, лікарні. А от населенню на сьогоднішній день опалювальний сезон ще не розпочався. Тому що, по-перше, ще тепла погода стоїть, і, по-друге, ще підприємствам лімітів на газ ще не виділили.
Тому як буде вказівка облгазам відкрити засувки на підприємства для подачі газу, то тепловики готові розпочати опалювальний сезон, опалювати будинки у будь-який момент, технічно, хоч у нас грошей і немає, але все одно всі підприємства технічно готові прийняти газ і розпочати опалювальний сезон.
Оксана Ващенко: Скажіть, а як на ситуацію впливають ті посередники, які так чи інакше існують між постачальником і тим, хто отримує газ — між комунальними підприємствами? Бо кажуть, що саме ці посередницькі структури, які існують, і накручують дуже велику ціну. Ось тут треба наводити лад?
Арсен Блащук: Ні, у нас немає такого, тому що ціну на газ регулює НКРЕ, тариф врегульований на газ. А посередники між НАК і теплопостачальними компаніями це облгази, які частково є приватними, частково державними, але вони виконують функцію транспортування газу до котелень. І відповідно НАК «Нафтогаз» їм за цю роботу сплачує певні кошти. Тому у нас немає посередників, які б накручували гроші на ціні газу.
Але справа в тому, що в минулий опалювальний сезон з частиною міст договори на поставку газу укладалися безпосередньо з облгазами, і на сьогодні існує постанова Кабінету Міністрів, в якій визначено основного постачальника газу НАК «Нафтогаз України» і всі підприємства будуть укладати договори з НАК. Але на сьогодні ще ця робота не завершена, тому договорів як таких у підприємств теплопостачання на поставки газу ще не має. Але це процедура суто технічна, й вона перешкоджає початку опалювального сезону, просто НАК не дав указівку облгазам, щоб вони відкрили засувки й дали дозвіл на запуск газу в котельні.
Оксана Ващенко: Я нагадую нашим слухачам, що це програма «РозворотUA» і ми сьогодні говоримо про проблема, які мають місце з опаленням міст України. А у нас в студії Мирослав Пітцик — віце-президент Асоціації міст України, а на телефонному зв’язку Арсен Блащук — президент Асоціації «Укртеплокомуненерго».
Пане Мирославе, але якщо говорити про тих, хто підписав звернення до уряду, це спочатку було сімдесят два мери, на початку нашої програми ви говорили, що ще п'ятнадцять долучилися. Наскільки всі ці люди готові, як-то кажуть, стояти до останнього? Бо в принципі від цього залежить взагалі життя взимку цілого міста. І якщо подивитися стосовно тих, хто підписав цього листа, то це мере переважно заходу, сходу, чи картина повністю по всій Україні однакова?
Мирослав Пітцик: Картина по всій Україні однакова, тут немає якоїсь регіональної особливості. Це сьогодні всім містам болить. От ви чули представника теплокомуненерго, на сьогоднішній день фактично ці суб’єкти господарювання, це ті, які подають тепло в міста, не мають угод на постачання газу. Тобто вони не знають, що буде завтра. Бо коли немає угоди, ну, добре, буде добра воля перед виборами прем’єр-міністра запустити, включити краники і дати тепло.
Оксана Ващенко: А що буде після 28 жовтня?
Мирослав Пітцик: А що буде після двадцять восьмого, коли в тебе немає юридично-правових відносин із постачальником газу, звичайно, для нас це проблема, страшно нам, що відбуватиметься далі. Тому ми й написали, не всі мери міст підписали, просто одні встигли до понеділка, оскільки термін у нас був визначений до понеділка, коли ми подали лист.
Підписали листа прем’єр-міністру на тому тижні, я не пам’ятаю, десь була середа, а після цього продовжується, ми до всіх міст звернулися. Але чи вони підтримають дане звернення, чи ні? Хтось раніше почитав, тому відгукнувся, тому спочатку була така кількість міст, зараз додалося ще п'ятнадцять. Тобто цей процес буде продовжуватися, і я думаю, що таким чином це звернення підпишуть усі українські міста, оскільки це проблема нашого місцевого самоврядування й загалом держави.
Оксана Ващенко: Але от дивіться, як один із варіантів ви в листі запропонували піти на списання боргів. Але ж списання нічого загалом не вирішить, це лише вирішення локальної проблеми.
Мирослав Пітцик: Звичайно.
Оксана Ващенко: Але далі борги знову ж таки будуть накопичуватися.
Мирослав Пітцик: Будуть.
Оксана Ващенко: Тому, й ви це визнаєте, що в принципі списання це не єдиний варіант, на який ви можете погодитися, або, умовно кажучи, ви розумієте, що цим проблему не закрити?
Мирослав Пітцик: Ні, у крайньому разі, для того щоб отримати на сьогоднішній день ліміти газ. Ліміт — що це таке? Це об’єм газу, який може спожити місто для того, щоб провести опалення. А для того щоб отримати ліміт газу, потрібно мати угоду. Якщо НАК «Нафтогаз» нам ставить за вимогу, щоб ми розрахувалися зі своїми боргами, тоді ми вам підпишемо угоди й надамо ліміти, то перший крок, який ми повинні були б зробити, це якимось чином позбавитися цих боргів.
Яким чином позбавитися цих боргів, щоб заключити угоду — от основна проблема. І це цього року, що потрібно вирішити вже. Тому ми й звернулися з пропозицією, що давайте спишемо ці борги. Оскільки НАК «Нафтогаз» винен державному бюджету десь порядку тридцяти мільярдів, а ми йому десять мільярдів, то провести взаємозалік між бюджетами, це елементарно просто. Держава винна нам десять мільярдів через те, що різниця в тарифах відбулася, а ми винні НАК «Нафтогазу». Так усі боржники кругом. І якщо це можна бюджетом просто списати десять мільярдів…
Оксана Ващенко: Просто виходить така ситуація, що «Нафтогаз» теж така компанія дуже цікава, оскільки вона ж не самостійно вибудовує свої взаємовідносини, ми бачимо, що вона так само дотаційна з бюджету…
Мирослав Пітцик: Звичайно.
Оксана Ващенко: Але виходить так, що замкнуте коло, і все зводиться до державного бюджету, всі шукають усе-таки там грошей, щоб якимось чином урегулювати всі свої питання. От цікаво, правда, відбувається?
Мирослав Пітцик: Ну, воно так і є, так у нас вибудована система управління та постачання газу. Ось таким чином побудована, так що тут… Ми пропонували вирішити цю проблему, ми ж не просто критикуємо. Ми визнаємо, що існує проблема й пропонуємо, як її вирішити.
Оксана Ващенко: Але дивіться, що вам відповіли. Вам сказали, буквально міністр регіонального розвитку та ЖКГ Анатолій Близнюк, це була цитата, «що цього на стануть робити зараз. Тема розглядається в рамках погашення різниці в тарифах…»
Мирослав Пітцик: Ну, це якраз і є різниця в тарифах.
Оксана Ващенко: Тобто, я так розумію, що для списання боргів питання закрите? На це уряд зараз не піде?
Мирослав Пітцик: Тоді залишається одне — якимсь чином урегулювати наші стосунки з НАК «Нафтогазом», щоб заключити…
Оксана Ващенко: Щоб вони закрили очі на борги…
Мирослав Пітцик: Закривайте очі й укладайте угоду, і все.
Оксана Ващенко: Як ви вважаєте, а після виборів, як ця ситуація буде розгортатися?
Мирослав Пітцик: Прогнозувати важко. Ви зверніть увагу, що ми не тільки це питання розглядаємо, ми питання ставимо й третім пунктом нашого звернення, що треба глобально все-таки вирішувати проблему з тарифами, оскільки сьогоднішній тариф на тепло компенсує лише шістдесят процентів собівартості. Тобто якимось чином завтра, післязавтра, але потрібно буде питання з тарифами вирішувати. Піднімати — навряд чи будуть, тому, я розумію, що у населення грошей немає. Але існують інші варіанти вирішення проблеми.
Оксана Ващенко: Ми сьогодні говоримо про те, яким чином у нас в Україні все-таки розв’язати проблему з тарифами, і забезпечити всі міста України безперебійним опаленням. Поки що з цим можуть виникнути проблеми. І днями Асоціація міст України звернулася до Прем’єр-міністра Миколи Азарова з проханням списати комунальним підприємствам заборгованість за газ і електроенергію на чотирнадцять мільярдів гривень, а також надати субвенції в повному обсязі майже на сім мільярдів гривень. Ось така ситуація.
І в принципі, я б хотіла долучили до розмови і Арсена Блащука. Пане Арсене, до вас запитання. От ваш погляд, якщо не йти на підвищення тарифів для населення, бо зрозуміла ситуація, у людей немає можливостей сплачувати величезні кошти. Якщо подивитися, від зароблених грошей, це великий відсоток, який потрібно віддати за послуги житлово-комунального господарства. Інша історія, коли ми розуміємо, що ціни на газ за нинішньої ситуації залишатимуться високими. Як вирішити цю проблему?
Арсен Блащук: Ну, якщо у держави немає коштів для того, щоб компенсувати різницю в тарифах, то держава повинна надати підприємствам газ, для того щоб вони могли нормально працювати. У держави ресурси газу на сьогодні є, ми всі бачимо, і з преси чуємо, що у сховища закачано достатньо газу, тобто газ є.
Проблема ще в тому, що всі роки теплокомуненерго купувало газ, хоч і дешевше, як закладено в бюджеті, але набагато дорожчий, ніж купує населення для приготування їжі та для індивідуального опалення. І ми кажемо, коли для населення дають газ українського видобутку, то чому для населення, яке користується послугами централізованого теплопостачання, дають імпортний газ, який удвічі дорожчий за газ власного видобутку? Тому для теплопостачальних підприємств існує одна проблема на сьогодні — це поставки газу, і держава цю проблему здатна вирішити безболісно без підняття тарифів.
Оксана Ващенко: Так дивіться, як же безболісно? Якби було все так просто, то, я думаю, що давно вже почали розвідувальні розробки, й почали б качати український газ і постачати його безпосередньо для людей, щоб вони могли забезпечити себе теплом, нагодувати сім’ї, й використовувати його в повному обсязі. Але ж, дивіться, у нас все це чиєсь, десь чиїсь інтереси і виходить не все так просто, як ви говорите. Розумієте? Де є ці розвідувальні процеси, де цей український газ, де він лежить? Чому його так активно не беруть і не використовують?
Арсен Блащук: Чому його не використовують? Це питання цікаве. Але для того, щоб нагріти помешкання громадян України газопостачальним підприємствам необхідно в залежності від погодних умов у межах десяти мільярдів кубометрів газу всього-на-всього. Україна видобуває за різними даними близько двадцяти мільярдів. На сьогодні, щоб отримати газ для теплокомуненерго, відбувається перехресне субсидіювання, тому що існує два договори по цінах на газ. Один — для бюджетних споживачів та інших за ціною 4600 гривень, і для населення — по 1309 гривень.
У нормальній ринковій економіці не може бути дві ціни на такий продукт, як газ. Усі країни Європи та світу мають для оптового споживача, яким є підприємства теплокомуненерго, газ дешевший, ніж для роздрібного споживача. У нашій країні вибудовано все навпаки. Якщо ти купуєш великі обсяги газу, то тобі його продають дорожче, а якщо маленький, то тобі дешевше. Цю традицію економічну потрібно зламати, це перше питання.
І друге. оскільки у населення немає на сьогодні коштів, потрібно монетизувати пільги, субсидії, щоб людина, яка не може заплатити по таким тарифам, отримувала компенсаційні кошти, а не робили заліки тільки на газ безпосередньо. Оця різниця в тарифах, про яку говорив Мирослав Васильович, вона йде в оплату тільки за газ, хоча в тій різниці по тарифах закладена і зарплата, і електроенергія та інші складові собівартості.
Оксана Ващенко: Дякую вам за те, що долучилися до нашої розмови. Я нагадаю, що з нами на зв’язку був Арсен Блащук.
Існувала така пропозиція, яким чином урегулювати цю проблему. Але в мене особисто є застелення, якби все було так просто з українським видобутком газу, з пошуковими усіма роботами, то, мабуть, вже давно можна було б забезпечити ним людей. Плюс до того, відмовитися від пільг, якими користуються люди, й піти шляхом монетизації цих пільг, то, мені здається, що буде така сама ситуація, як і у вас. Тобто уряд пообіцяє компенсувати, а потім скаже тим людям, що у нас грошей на це немає, ви вже якимось чином… І ці борги будуть збільшуватися. Розумієте? Це теж палиця на два кінці, і не знаєш, за що треба чіплятися.
Все-таки, ось цей рецепт, чи існує ідеальна система яким чином це можна вирішити? Бо в принципі раніше все ж працювало безперебійно. Зрозуміло, ціна на газ була інша. Але ж, подивіться, всі ці посередницькі структури, які працювали безпосередньо з таким товаром як газ, держава мала перше слово в цьому. Якби держава мала контрольний пакет, як кажуть, акцій, ситуація була би іншою на ринку ЖКГ так само, чи ні?
Мирослав Пітцик: У принципі, держава і так має сьогодні контрольний пакет у всіх комунальних підприємствах майже.
Оксана Ващенко: Умовно кажучи, так.
Мирослав Пітцик: Ну, можливо, там 0,1 відсотки десь у концесії. Але всі 99,9 відсотки підприємств — це комунальні, це власність громади. Тому тут не це головне. Арсен сказав дійсно рецепт, нормальний рецепт. Тут не потрібно нічого видумувати, вишукувати. Справа в іншому. Справа в тому, що Україна видобуває свого газу 22 мільярди кубометрів, не двадцять, як він сказав, а двадцять два мільярди.
Оксана Ващенко: А куди він дівається?
Мирослав Пітцик: Тепер я вам розкажу, куди він дівається. Його змішують із російським газом, хоча собівартість українського газу двісті гривень за тисячу кубометрів, а продають нам по 350 доларів, ви розумієте різницю?
Оксана Ващенко: Куди йдуть ці гроші, різниця?
Мирослав Пітцик: Так от якщо би, а ми це пропонували неодноразово, створили спеціальну компанію, яка б торгувала газом українського видобутку…
Оксана Ващенко: Державну компанію?
Мирослав Пітцик: Державну компанію. Створіть спеціальну державну компанію, яка буде торгувати українським газом. І продавайте у першу чергу населенню. Загалом населення, от сказано, підприємства теплокомуненерго беруть десять мільярдів, це менше половини того, що видобувається у нас, тепер усю решту населення споживає на газові плити, котли — це тринадцять мільярдів. Значить, загалом виходить, що нам не вистачає один мільярд кубометрів газу для населення. Якщо ми навіть купимо його в Росії і змішаємо з нашим українським, то ціна, я хочу вам сказати, зросте максимум до 250 гривень за тисячу кубометрів, а не до 1300, як нам продають сьогодні.
Оксана Ващенко: Так хто ж вам його продає за такою ціною?
Мирослав Пітцик: Держава продає. НАК «Нафтогаз», але це державна компанія. Фактично держава нам продає по 1300 гривень, а газ українського видобутку змішує в сховищах за ціною 200 гривень із російським по 350 доларів.
Оксана Ващенко: Значить, це комусь вигідно його змішувати.
Мирослав Пітцик: Оце справа інша, тут ключове слово «вигідно». Вигідно дуже тим, хто…
Оксана Ващенко: Змішує?
Мирослав Пітцик: Змішує.
Оксана Ващенко: 536-9600, код Києва — 044. Слухаємо вас. Хто з нами на зв’язку?
Слухач: Тетяна, місто Київ. У мене таке запитання. От я мешкаю в старому будинку, в хрущовці, у мене немає лічильники біля газової плити, в мене старі батареї по чотири секції, і в мене немає лічильника тепла. Я регулярно сплачую за спожитий газ і тепло. Причому цілорічно, щомісячно сплачую, хоча нам опалюють лише половину року, а половину року батареї не гріють. Скажіть, хтось мені може сказати, скільки я газу споживаю? На плиту скільки йде газу, на опалення моєї двокімнатної квартири? Ніхто цього не може сказати.
Можливо, я в десять разів переплачую, а все спихають на населення, що нібито населення споживає дешевий газ. І чи є якась різниця? Я думаю, що такі монополісти, як «Київенерго» чи «Київгаз» чи ще облгази не встановлюють лічильники лише тому, щоб оце незнання, хто скільки споживає і за що сплачує, це їм вигідно, вони на цьому зароблять, і вони мільярдери. Вони монополісти. Тому не треба зразу говорити, що населення дешевий газ отримує, і не розраховується повністю, й що там пільги є. Це все, я так вважаю, брехня і введення людей в оману.
Оксана Ващенко: Зрозуміло. Але, ви знаєте, я би хотіла зауважити, що ми в принципі в цій програмі не говорили про те, що населення не сплачує. Навпаки, люди літнього віку, старшого віку навіть зі своєї мізерної пенсії, заробітної плати сплачують дуже активно, позитивно з місяця в місяць. І коли у нас були представники відповідних міністерств, вони дуже часто говорили про те, що населення сплачує, справа тут в іншому. Борги з’являються… От ще раз скажіть, якщо можна, чому з’явилися ці борги. Оскільки незрозуміло, люди думають, що це несплата за житлово-комунальні послуги. Бачите, як ситуація от зі слухачкою.
Мирослав Пітцик: Ні, це не так. Шановні городяни наших українських міст, не ви винуваті в цьому, просто у нас ситуація така, що… І ви праві, до речі, ви повністю правильно кажете, що ви не знаєте, за що ви сплачуєте. Справа в тому, що існує ще один показник, який ми не враховуємо навіть, — це тепловіддача газу. Якщо ви думаєте, що це той газ, за який ціна така висока, що він і так насправді має віддавати тепло, то ви дуже глибоко помиляєтеся. Тому що в тому газі ще дуже багато різних домішок, і його тепловіддача, порівнюючи з тими сусідами нашими, наприклад, поляками, яким подають газ до домівок, дуже різниться український газ і польський газ. Це одне.
Тепер інше. Звідки у нас виникла ця проблема. Проблема взялася з-за того, що з доброї волі і місцевого самоврядування, і уряду, тут ми однодумці, звичайно не піднімати тарифи для населення. Але якщо не піднімаємо ми тарифи, тоді питання, чому нам піднімають постійно ціну на газ та ціну на електроенергію? Бо вони є основними компонентами тієї складової в тарифі. Якщо уряд піднімає ці ціни, то нехай він якимось чином компенсує у першу чергу комунальним підприємствам, щоб ціни не були збиткові для підприємства, оцю різницю, яка виникає в тарифах.
А населення, слава Богу, що настільки українське населення свідоме, особливо старше покоління, особливо ті люди, які живуть бідно, живуть у хрущовка, вони добросовісно сплачують за газ, але цих грошей не вистачає для того, щоб розрахуватися сьогодні за той газ, який бере теплокомуненерго, оскільки в тарифах ціна в два рази нижча, ніж на сьогоднішній день склалася ціна на газ.
Оксана Ващенко: Скажіть, і технічне оснащення, наскільки з ним ситуація є складною і чи не катастрофічною? Мається на увазі з трубами, по яким транспортується тепло?
Мирослав Пітцик: І не питайте…
Оксана Ващенко: З цим узагалі вже…
Мирослав Пітцик: Це все тримається на чесному слові. Все працює на чесному слові. Більше того, ви знаєте, у нас навіть існує така поговірка у комунальників на сьогодні: «Дерев’яна зварка». Ви чули таке, щоб зварювали дерево? Знаєте, що роблять? Оскільки немає за що купити електроди, немає на чому під’їхати, а труба настільки дірява, що просто-на-просто тешуть кілок дерев’яний, і там, де утворилася діра в трубі, просто ним забивають. І він згниває через рік, і знову появляється дірка, і знову аварія. Труба у нас на сьогоднішній день більше ніж у п’ятдесяти відсотках непридатні для того, щоб їх експлуатувати. Тому втрати колосальні. І за це знову ж таки сплачує населення.
Я розумію людей, що вони хочуть, і я хочу, щоб ми навели з цим порядок, щоб ми навчилися рахувати. Але є хтось у державі, хто має від цього зиск, і не хоче, щоб ми всі знали, за що ми сплачуємо. Чи сплачуємо ми за ту якість газу, яка надходить у нашу плиту, чи сплачуємо ми за те тепло, йде в будинок, чи воно дійсно вартує тієї суми, яку люди за це сплачують?
Оксана Ващенко: Так що, будуть нові Алчевськи, нові небезпечні ситуації, так?
Мирослав Пітцик: Дай Бог, щоб пронесло і цього року. Але врешті решт, чим далі, тим більше ми рухаємося до тієї прірви, до того ж Алчевська. Ми провели статистику, ви знаєте, менше одного відсотка ми вкладаємо на рік в ремонт наших тепломереж. Менше одного процента! Це лише через сто років такими темпами ми зможемо оновити наші мережі, й навіть більше, ніж сто років нам потрібно для того, щоб оновити тепломережі. Ніде труба, яка сьогодні знаходиться в землі, тим більше металева, укладена наспіх свого часу, бо були плани, п’ятирічки, потрібно було терміново це все робити…
Оксана Ващенко: Але ж воно все й досі працює, якщо ви навіть говорите, що воно прокладено наспіх. Але воно й досі там ще живе.
Мирослав Пітцик: Більше того, я знаю одне місто, коли трубу без жодної ізоляції кинули у вапняковий ґрунт. І знаєте що? Коли її потрібно було викопати, бо заміняли їх на пластикові труби, то довго шукали цю трубу, її там не було. Просто вода текла в хату по каналах, утворених у цьому вапняковому ґрунті до хати. Там труби не було, не було що списувати, прокуратура почала чіплятися, де ж той металолом, який ви витягли з землі? А його там вже просто не було.
Оксана Ващенко: У нас є ще дзвінок. Добрий вам день! Слухаємо вас.
Слухач:Днепропетровск, Александр. Я хочу поблагодарить вашего гостя, он как бы все описал, приятно послушать квалифицированный ответ. Поэтому, мало что могу добавить. Хотел бы только сказать о перспективе. Хотел бы напомнить слова из известного фильма «Собачье сердце» по Булгакову, где хоровым пением пели: Проходят суровые годы в борьбе за свободу страны, за ними другие приходят, они будут тоже трудны». Пока у власти стоят Шариковы, Швондеры и просто воры, ничего не изменится в этом государстве. Давайте голосовать правильно двадцать восьмого числа.
Оксана Ващенко: У нас є ще дзвінок. Добрий вам день!
Слухач: Я з Києва телефоную, Олександр мене звуть. Тут розказують про «Київенерго» «Київгаз» Я дивлюся на таку картину, не знаю, як це можна пояснити. Приїжджає аварійна служба «Київенерго», наприклад, у двір, обшарпана машина, з неї усе там валиться. Приїжджає «Київгаз» аварійна служба — іномарка Форд, співробітники виходять зовсім іншого вигляду. Від чого це залежить?
Оксана Ващенко: Від чого залежить? Можливо, бюджети у них різні просто? От від цього і залежить.
Мирослав Пітцик: Ми якраз про це з вами й говоримо. Що існують у нашій державі структури, які просто жирують від того, а всі решта зробилися банкрутами та бідняками. В тому числі й усе наше населення, весь український народ.
Оксана Ващенко: Ви не хочете прогнозувати, чим може завершитися ця зима. Але тим не менше, після 28 жовтня, на жаль, у нас так в житті країни налаштовано, що після одних виборів, усі готуються до наступних виборів, і звичайно, питання житлово-комунального господарства часто так само розглядається як політична складова, а не економічна. Але тим не менше, в якому катастрофічному стані, якщо можна так сказати, стоїть питанням номер один, у яких містах, які можна назвати, яким потрібна допомога в першу чергу? Де вже все, час щось змінювати, бо межа перейдена давно. Можете назвати такі міста?
Мирослав Пітцик: Ви знаєте, ми такою інформацією не володіємо, оскільки такою інформацією володіє міністерство, вони проводять опитування…
Оксана Ващенко: Але ж вони її не оприлюднюють…
Мирослав Пітцик: Ні, вони частково оприлюднюють, я думаю, що щорічні доповіді відбуваються. От буде зараз «Комунтех», я пригадую, там є така доповідь про стан на сьогодні житлово-комунального господарства, всієї інфраструктури. І після цього вона появляється на сайті. Щоб не бути неправдивим, я не буду посилатися, але я знаю такі загальні цифри, що порядку п’ятдесяти процентів наших мереж уже давно пора списати. Тому відповідно, враховуючи їхній стан, можна очікувати багато неприємностей.
Оксана Ващенко: Але ж дивіться, ви ж знаєте, які гроші витрачаються на програми енергоефективності, передбачені в бюджеті, і які лобісти в Раді сидять і ці питання лобіюють. Але де ж тоді насправді ця енергоефективність? Куди діваються ці всі програми? Де відбувається їхня реалізація? Наскільки міські голови зацікавлені в цьому? Насправді, вони ж мають бути так само одними з тих, хто має бути зацікавлений у реалізації цих програм.
Мирослав Пітцик: Одразу називаю. На цей рік жодної програми по реформуванню житлово-комунального господарства не було профінансовано в бюджеті, тобто не було на це закладено жодної копійки. Існує програма самого реформування ЖКГ, яка повинна поетапно реалізуватися.
Оксана Ващенко: Абстрактна, так?
Мирослав Пітцик: Є декларативна просто програма, але під неї грошей на цей рік не було закладено. Існує програма питної води, програма енергозбереження…
Оксана Ващенко: І грошей на них так само не було закладено?
Мирослав Пітцик: Не було. Це я вам кажу відверто, бо це я знаю достеменно, ми на цьому наполягали, щоб хоча би щось… Існує програма розвитку малих міст, там 150 мільйонів щорічно, але в крайньому разі хоча б для маленьких міст зробити освітлення, відремонтувати дороги, ось що просили. І теж вона цього року не профінансована.
Оксана Ващенко: Дякую вам за те, що сьогодні були в нашій програмі. Я нагадаю нашим слухачам, що сьогодні ми говорили про те, яким чином будуть опалюватися наші міста взимку. В нашій студії був наш сьогоднішній гість Мирослав Пітцик — віце-президент Асоціації міст України. Спілкувалася Оксана Ващенко. Я не прощаюся, далі будемо говорити про ціни на хліб, і чи буде він дорожчати у нас в Україні.