9 января в информационном агентстве «ГолосUA» состоялась пресс-конференция на тему: «Отказ Украины от европейского газа: причины и последствия».
В пресс-конференции участвовали: Геннадий Рябцев — заместитель директора научно-технического Центра «Психея»; Ильдар Газизуллин — директор программы «Экономическая политика и бизнес» Украинского института публичной политики; Валентин Землянский — независимый эксперт по вопросам энергетики.
Модератор — Юрий Гаврилечко, эксперт «Фонда общественной безопасности».
Юрій Гаврилечко: Доброго дня, шановні експерти! Доброго дня, шановні колеги!
Сьогодні в інформагенції «ГолосUA» ми проводимо прес-конференцію на тему відмови України від імпортування європейського газу. Як заявив журналістам міністр енергетики та вугільної промисловості Едуард Ставицький, що на даному етапі Україна має намір імпортувати природний газ лише з Російської Федерації й не отримуватиме його у реверсному режимі з Європи, оскільки ціна російського газу нижча. Чи дійсно Україна припинить назавжди імпорт газу з Європи? Як це може позначитися на роботі українських підприємств, кому це буде вигідно, і чим це може завершитися? Пане Геннадію, вам перше слово.
Геннадій Рябцев: Зараз ідеться про численні заяви представників уряду стосовно того, що ціни на газ для усіх категорій будуть знижуватися, причому знижуватимуться досить суттєво. Існує вже проект постанови Кабінету Міністрів, у якому пропонується таке зниження, майже до рівня рентабельності всіх підприємств, які здійснюють розподіл природного газу серед промислових споживачів.
На мій погляд, таке зниження буде економічно необґрунтованим, оскільки зниження цін на російський газ вимагає щоквартального затвердження. І в тому разі, коли хоча б в одному кварталі не буде відписано відповідної угоди між «Газпромом» і «Нафтогазом», то ціни на природний газ російського походження будуть повертатися до рівня, який існував до моменту зниження, затвердженого 19 грудня. Таким чином, ми знову розпочинаємо «проїдання» тих пільг, вірніше, тих можливостей, які у нас існували, наприклад, до 2005 року, чи до 2002 року. Тому що зараз ні українські виробники (видобувні компанії), ні українські промислові споживачі не зможуть або не будуть мати стимулів для запровадження нових технологій, спрямованих насамперед на енергозбереження та на підвищення енергоефективності виробництва.
На жаль, останнім часом уже закінчилися навіть розмови стосовно можливостей диверсифікації постачання газу на територію України, з Російської Федерації газ буде постачатися по 268,5 доларів за тисячу кубометрів. А це означає, що будь-який європейський газ чи-то по реверсу, чи-то важковидобувний газ фактично перестає бути рентабельним. Отже, цілком зрозуміло, чому буде скорочено, чи буде відмовлятися влада України від постачань газу європейського за реверсом, будуть припинені відповідні переговори стосовно можливостей такого постачання, буде припинено проектування тих обхідних газогонів, які б дозволили збільшити обсяги реверсу до заявленого українськими високопосадовцями обсягу в десять мільярдів кубометрів. І навряд чи буде найближчим часом проведено фінансування підвищення видобутку газу на шельфі Чорного моря та продовження проектування LNG-терміналу в Одеській області.
Таким чином, зниження цін на газ Російською Федерацією, призведе до згортання більшості проектів у газовій сфері, спрямованих на диверсифікацію джерел газопостачання, і припинить більшість проектів, спрямованих на скорочення обсягів споживання газу та на енергозбереження, які були розпочати промисловими підприємствами.
Юрій Гаврилечко: Тобто, якщо газ дешевий, то навіщо його економити — простіше його купити?
Геннадій Рябцев: Так.
Юрій Гаврилечко: Відповідно, чи не може статися ситуація, коли частину російського кредиту все одно направлять не стільки на соціальні потреби населення, скільки його направлять на компенсацію, в тому числі й за спожиті енергоносії? Бо у нас виходить дуже цікава ситуація, й про це ми вже декілька разів говорили, що українським підприємствам держава двічі компенсує різницю в ціні на газ. Перший раз безпосередньо НАК «Нафтогазу», а другий раз — уже за тепло.
Геннадій Рябцев: Якщо порівнювати статистику, яка оприлюднюється Держстатом та Міністерством енергетики та вугільної промисловості України, то різниця в обсягах споживання природного газу становитиме близько шести-семи мільярдів кубометрів на рік. Я не кажу про останні цифри 2013 року, статистики офіційної Міністерство енергетики та вугільної промисловості ще не надало, але якщо порівнювати дані, які оприлюднені Держстатом в Енергетичних балансах за 2011-й і 2012-й роки, то можна побачити, що обсяги, наприклад, споживання газу в 2012 році, відповідно до Енергетичного балансу, становлять 48,3 мільярдів кубометрів, а за офіційною фактичною статистикою Міністерства енергетики та вугільної промисловості — 54,8 мільярдів кубометрів.
Точно така сама система, точно така сама відмінність відбувається і стосовно обсягів споживання та імпорту енергоносіїв. Наприклад, якщо обсяги споживання в 2012 році скоротилося на 4,5 мільярди кубометрів офіційно, то імпорт газу скоротився на 11,9 мільярдів кубометрів. Виникає запитання: а звідки взялося 7,5 мільярдів кубометрів газу для компенсації цієї різниці, якщо вітчизняний видобуток залишався на тому самому рівні?
Така сама ситуація і за даними перших десяти місяців 2013 року, коли споживання скоротилося немовби на 2,3 мільярди кубометрів, а імпортування газу скоротилося на 4,4 мільярди кубометрів. При цьому видобуток українського газу зріс лише на 0,6 мільярди кубометрів.
Юрій Гаврилечко: Тобто півтора мільярди кубометрів газу десь зникли?
Геннадій Рябцев: Так. Навіть більше. Можна, звичайно, було би сказати про те, що таким чином ми відбираємо газ із підземних сховищ, але якщо підрахувати обсяги газу нібито відібраного з підземних сховищ, то ми отримаємо 17,2 мільярди кубометрів, яких там не могло бути. Або якщо ми стільки газу звідки відібрали, то це означає, що там узагалі зараз нічого не залишилося. Проте, за даними Міністерства енергетики та вугільної промисловості, в пояснювальній записці до проекту постанови Кабінету Міністрів про зниження ціни на газ, ідеться про залишки в 7,65 мільярдів кубометрів газу.
Тобто або існує якась відмінність у визначенні, тобто якісь хибні методики використовуються з визначення обсягів споживання та імпортування енергоносіїв, або відбувається просто публікація помилкових даних, які вводять в оману експертів, що не знайомі з цим сектором економіки.
Юрій Гаврилечко: Дякую. Ільдаре, у мене до вас запитання. От знижка на російський газ у 2013 році досить суттєво відрізняється від того, що відбувалося в 2010 році, принаймні, жодних публічних заяв щодо політичних вимог із боку Росії не було, і жодних нових військових баз на нашій території не з’являється. Тобто це має більш економічне підґрунтя? Чи що може стати на заваді таку знижку продовжити впродовж цього року? Ваші прогнози, як це взагалі може позначитися на українській економіці? І чи не закінчаться всі ці знижки з першого квітня, наприклад?
Ільдар Газизуллін: Тобто, чи розглядати цю знижку як перемогу української переговорної групи? Нагадаю, що переговори про зниження ціни на газ із Росією проводилися кілька років, керівництво України кілька разів на місяць і на рік їздило до Москви та вимагало знижки.
На мою думку, все ж таки існують і політичні, і економічні чинники такого зниження на енергоносії. Якщо говорити про політичну складову, то я все-таки думаю, що тут слід розглядати зниження ціни на газ разом із кредитом, який отримала Україна. Тобто, очевидно, що це було пов’язано з призупиненням процесу європейської інтеграції України. Тобто, я би розглядав цей процес саме у політичному контексті, хоча, звичайно, Росія не могла не бачити, що вона втрачає український ринок, і що відбувається дійсно скорочення споживання газу через те, що ціна російського газу об’єктивно була однією з найвищих у регіоні.
І тут якраз я хотів би прокоментувати попередню тезу щодо питання поганої статистики щодо обліку газу. Справді, на мою думку, дійсно існують і хиби в методології підрахунку, і є проблема недостатнього обліку споживання газу. На моє переконання, якість статистики можна суттєво покращити по енергоносіям, якщо не відбуватиметься такої аномальної різниці в ціні на газ для різних споживачів усередині та між Україною та сусідніми країнами. Якраз от останнє рішення щодо зниження ціни на газ свідчить про те, що дійсно не може довго тривати така ситуація, коли ціни на газ суттєво різняться на різних ринках.
Тобто в принципі, повертаючись до запитань прес-конференції, до першого запитання: чи дійсно Україна призупинить чи припинить назавжди імпорт газу з Європи, та другого запитання: хто наразі виграє від цієї знижки на газ, яку отримає Україна, й третього: чи будуть продовжуватися реформи. Якщо відповідати на перше запитання, я думаю, що некоректно говорити про те, що Україна відмовляється від імпортування газу з Європи. Я все ж таки оперував би зараз економічними категоріями.
Нагадаю, імпорт газу з Європи в 2013 році здійснювали принаймні три найбільші газотрейдери: два приватних трейдери, і один — державна компанія НАК «Нафтогаз». У принципі, якщо в 2014 році станеться така ситуація, коли приватні трейдери зможуть купувати енергоносії за нижчими цінами, ніж вони купуватимуть їх в Україні, то, я думаю, ми спостерігатимемо відновлення реверсних поставок. Хоча, очевидно, слід визнати, що без активний зусиль держави обсяги такого реверсу дійсно будуть обмежені тими двома-трьома мільярдами кубометрів. Тобто всього два мільярди кубометрів газу було імпортовано минулого року. Тобто це невеликі обсяги, хоча для окремих фінансово-промислових груп, які імпортувати газ, це в принципі суттєво. Тому, знову ж таки, дійсно питання реверсу полягає в комбінації зусиль держави та інтересу приватних компаній.
Отже, що змінить ця тридцяти-відсоткова знижка на російський газ на ринку газу в 2014 році? Тут я дійсно погоджуюся з колегою, паном Геннадієм, щодо того, що дотепер нам достеменно не відомо, як зміняться кінцеві ціни для головних категорій споживачів — промисловості, бюджетних організацій, теплокомуненерго. Якщо вирити тим даним, які були озвучені, що на десять відсотків знизиться ціна на газ для промислових підприємств, то це означатиме дійсно, що економічна доцільність газопостачання з Європи знижується. Хоча, знову ж таки, ми знаємо, що ціни на газ в Європі досить сильно коливаються, тому не виключено, що влітку, наприклад, ціни на європейський газ можуть бути все ж таки більш цікавими для українських імпортерів.
І також ми знаємо, що уряд планує на тридцять відсотків знизити ціни на газ для бюджетних споживачів. Знову ж таки, зазначу, що це не дуже велика категорія споживачів енергоносіїв, хоча для «Нафтогазу» це важливо. І по-третє, ми знаємо, що ймовірно, що ціни для населення та теплокомуненерго фактично не зміняться. А що це означає? Це означає, що теоретично від такої ситуації виграє компанія «Нафтогаз України», але знову ж таки, в разі, якщо вона зможе перебрати на себе тих промислових споживачів, які купували газ із Європи, і можливо, частину споживачів, які купували газ в Ostchem Group, яка імпортувала газ із Російської Федерації.
Якщо цього не станеться, і промислові споживачі не зможуть купувати газ за нижчою ціною, ніж продаватиме НАК «Нафтогаз», тоді дійсно фінансовий стан «Нафтогаз України» дещо покращиться. Відповідно навантаження на державний бюджет, який дотував цю компанію, дещо знизиться. Але, знову ж таки, на мою думку, ще зарано говорити про таку зміну.
Якщо говорити про реформування газового ринку, тобто про лібералізацію ринку газу, я думаю, що це все ще залишається необхідним завданням для України, тому що дійсно таке зниження ціни на російський газ у будь-який момент може бути відмінене, і відповідно якщо наша країна відмовиться від більш конкурентного постачальника газу, то енергозалежність від одного постачальника буде збільшуватися. Відповідно, це буде означати потенційні економічні ризики для споживачів газу в Україні.
Юрій Гаврилечко: Думаю, що багато наших колег пам’ятають, що перед тим, як Україна отримала останню знижку на російський газ, Володимир Путін, перебуваючи під час свого дня народження на Балі, заявив про надання знижки на досить невеличкий обсяг газу в п’ять мільярдів кубометрів, який українські компанії могли закупити по 240 доларів, якщо я не помиляюся, за тисячу кубометрів.
Ільдар Газизуллін: Так.
Юрій Гаврилечко: Тобто це вже історично навіть не друга, а третя знижка на російський газ. Ільдаре, а що сталося з тими п’ятьма мільярдами? Чи отримала їх держава, чи отримали приватні компанії? І якщо Росія може собі дозволити періодично ось такі кроки, чи не означає це, що за будь-яких подальших умов, Кремль може ще знизити ціну на газ, чому ні? Тому що 240 доларів це ж менше, ніж 268,5.
Ільдар Газизуллін: Так, це ключове питання. Тобто питання полягає в тому, чи дійсно зможе компанія Ostchem Group, яка імпортувала досить великі обсяги газу в минулому році, і планує цього року імпортувати близько восьми мільярдів кубометрів, отримати нижчу ціну, ніж навіть 268,5.
Юрій Гаврилечко: Тобто чи залишиться ще та сама ціна в 240 доларів для неї й надалі?
Ільдар Газизуллін: Так. Але наскільки я розумію, знову ж таки, можливо, мої колеги знають більше, ця знижка була надана для того, щоб закачати газ у підземні сховища України, щоб не виникало потенційно проблем із постачанням газу в Європу в піковий період, у зимовий період.
Тому дійсно, коли ми кажемо, що Україна імпортує газ, не слід забувати, що вже останні кілька років ми маємо кількох потужних енерготрейдерів, передусім це Ostchem Group. Минулого року з’явилося ще два трейдери, це компанії афілійовані з ДТЕК і ВТЕК, які також імпортували газ. Тому, дійсно, ми маємо такий дещо складний ринок постачання енергоносіїв, на якому працюють декілька трейдерів, які напряму виходять на постачальників газу як у Росії, так і в Європі. Чи отримає Ostchem Group знову знижку? Мені важко про це говорити, я не спрогнозую це питання.
Юрій Гаврилечко: Дякую. Пане Валентине, коли кажуть про зниження цін, дуже часто всі чомусь підраховують ці знижки від закупівельної ціни «Нафтогазу». Але, як відомо, НАК «Нафтогаз» останнім часом отримував до свого статутного фонду досить багато грошей у вигляді облігацій внутрішньої державної позики, це з одного боку. З іншого, ця сама різниця в статистиці, про яку казав Геннадій, становить шість мільярдів кубометрів, а це майже двадцять відсотків того, що споживає Україна, або десь 2,5 мільярдів доларів. Це, до речі, більше, ніж заборгували всі українці за всі роки незалежності за послуги ЖКГ. Але тим не менше держава і в бюджеті на 2014 рік планує знову ж таки щось компенсувати НАК «Нафтогазу». Послухайте, що ми взагалі компенсуємо? Адже існує знижка, достатньо низькі вже ціни. Тоді що, ми вже тричі сплачуємо за одне й те саме?
Валентин Землянський: Честно говоря, я не совсем понял вопрос. Здравствуйте, коллеги! Всех с прошедшими праздниками!
Юрій Гаврилечко: Тобто перший раз за газ, потім ми сплачуємо за різницю в статистиці, а потім ще й за компенсацію цієї самої різниці в статистиці.
Валентин Землянський: Мне кажется, что несколько преувеличено расхождение этих данных, если отвечать сразу на вопрос, поскольку та статистика, которая ведется Госстатом, и та статистика, которая ведется «Укртрансгазом» это абсолютно разные данные. Мы буквально перед началом мероприятия с Геннадием говорили относительно статистики импорта нефтепродуктов и потребления, то там расхождения еще большие, чем, собственно говоря, по газу.
Необходимо учитывать, что газ это энергоноситель, который присутствует перманентно в системе помимо всего прочего, а это минимум миллиард кубометров газа. Поэтому как бы пытаться найти точные цифры некорректно. Плюс перераспределение, поскольку постоянно используется внутри схемы замещения между частными добытчиками и собственно НАК «Нафтогаз України». Поэтому, не отслеживая как бы все вот эти нюансы, говорить глобально по цифрам, естественно, совпадать они не будут по определению. Поэтому я бы в этом сенсации не искал.
Что касается темы по поводу темы по которой мы собрались. Во-первых, хотелось бы сказать, что прозвучало, и коллеги как бы уже достаточно полно осветили ситуацию. Появились заявления по поводу того, что скидка может быть невыгодна для Украины, поскольку европейские цены на газ снизятся по окончании сезона, во втором-третьем квартале, и как бы станут ниже, чем цена, которая предложена со стороны «Газпрома». Я не думаю, что это будет так происходить, потому что как минимум цена на европейском рынке тогда должна снизиться где-то приблизительно на 150 долларов за тысячу кубических метров. То есть такого не может быть, потому что этого не может быть даже при самых там оптимистических сценариях падения цены на нефть.
Кроме того, спотовые контракты на Баумгартене на второй квартал свидетельствует о том, что цена колеблется в пределах 350-370 долларов за тысячу кубических метров, если брать в евро, то это будет порядка 270 евро за тысячу кубометров. То есть это во втором квартале постсезонном. Поэтому я как бы не вижу здесь, скажем, каких-то привилегий для Украины в том случае, даже если цена буде снижаться на европейском рынке, потому что к этому мы должны добавить еще и транспортную работу.
То есть, если мы имеем 268,5 долларов на границе с Украиной, то, скажем, цена на споте, это цена на спотовом рынке, это цена именно в Баумгартене, и еще порядка пятидесяти-семидесяти долларов на транспортную составляющую мы должны будет добавлять. Условно говоря, к тем 360 долларам добавить еще семьдесят, и вот мы получим как бы цену на входе на границе с Украиной.
Опять же таки, вот за последнее время появились как бы замечания и по поводу того, что контракты с Европой более выгодные, чем контракты, которые подписаны на сегодняшний день с «Газпромом». Безусловно, существует определенный момент, это момент «бери или плати», который не убрали по сей день. Я не буду говорить о штрафных санкциях, которые существовали по нему до харьковских договоренностей, когда вплоть до месячных отклонений по нормам объемов потребления по контракту, уже карались штрафами от ста пятидесяти до трехсот процентов за такие действия со стороны Украины. Это пока убрали.
С одной стороны, да, такая угроза присутствует. С другой стороны, мы должны говорить о том, что контракты с европейскими поставщиками не фиксируют определенные объемы и не фиксируют обязательств поставщика поставлять те или иные объемы. Что это значит? Если мы будем смотреть по опыту работы 2012 года, то были периоды, когда концерн RWEне поставлял газ по причине его отсутствия на рынке. Вот в чем проблема либерального рынка, что там нет постоянно зарезервированных объемов для конкретного получателя. Если такие объемы есть, они поставляются, если таких объемов нет, их не поставляют. И в контракте не предусмотрены штрафные санкции ни для поставщика, ни для получателя. Потому что получатель точно так же может отказаться от потребления данного рода объемов.
Поэтому говорить о том, что, скажем, там хороший или плохой контракт с «Газпромом» или хороший или плохой контракт с Европой, я бы не стал, потому что в принципе микс из этих контрактов позволял бы Украине достаточно неплохо балансировать для обеспечения собственной энергобезопасности в том случае, если бы цена в Европе была бы сопоставима с той ценой, которую предлагает на сегодняшний день «Газпром», предлагает Российская Федерация.
В этой связи хотелось бы напомнить и о том соглашении, которое наше правительство в лице министра энергетики господина Ставицкого намерено было подписать в течение прошлого года, и, по-моему, вплоть до Нового года за два дня говорилось о том, что сейчас все подпишем, будет у нас соглашение, будет счастье. Но соглашение так и не было подписано. Хотя, я считаю, это с политической точки зрения стратегическая ошибка, потому что Украина в любом случае должна иметь возможность, и не обязательно ею пользоваться, но возможность получения энергоносителей из альтернативных источников. То есть вот даже рамочный договор со Словакией без обязательств, без юридических последствий, обеспечивал бы такую возможность, и политически он бы играл в пользу Украины даже в процессе переговоров с тем же «Газпромом».
То это был бы определенный аргумент для того, чтобы говорить о том, что, ребята, в случае возникновения проблем, у нас всегда есть возможность обратиться к европейским партнерам. То есть контракты у нас без обязательств подписаны, и возможности такие у нас тоже есть.
И опять же, возвращаясь, мы говорили, и вот Геннадий приводил очень хорошие цифры перед Новым годом, когда мы здесь собирались относительно тарифов. То есть, как отразится снижение цены на газ на тарифах для населения? То есть цифры приводили неоднократно, но я считаю, что нужно сказать об этом еще раз, поскольку вопрос постоянно возникает. Украинцы в своем большинстве платят 84 доллара за тысячу кубических метров газа. Давайте немножко добавим цифр, чтобы было понятно.
У нас 13,5 миллионов абонентов, которые потребляют газ, вот населения имеется в виду. Из них 12,5 миллионов потребляет за до двух с половиной тысяч кубов в год. То есть это по сути девяносто процентов потребителей. То есть это комфорки плит и котлы, которые являются достаточно экономичными, если опять же, мы исходим из того, что 12,5 миллионов это не только комфорки, а это и частные домохозяйства. Вот тариф для потребляющих до 2,5 тысяч газа составляет 84 доллара за тысячу кубических метров. Ниже этой цены опускаться уже невозможно, потому что в той же России, например, тариф для населения составляет 113 долларов за тысячу кубических метров. Поэтому, как бы ни хотелось…
Про Европу молчим. Потому что у европейцев цена начинается от пятисот долларов за тысячу кубометров, а там дальше зашкаливает в Нидерландах за полторы тысячи долларов за тысячу кубометров. Ну, 1200 евро за тысячу кубометров по крайней мере было по состоянию на конец прошлого года при объемах потребления 2800. Среднее потребление по Европе 2800 кубометров в год. То есть это сопоставимо с теми объемами, которые потребляют украинцы.
Вот, собственно говоря, что можно сказать по поводу той ситуации, которая сложилась. То есть она существенно на сегодня не поменялась. Протокол подписан, скидка действует. Может быть, коллеги, еще что-то добавят. Спасибо.
Юрій Гаврилечко: Пожалуйста, дополнение.
Ільдар Газизуллін:У меня вопрос. Валентин сказал, что будет невыгодно импортировать газ из Европы. Но если цена для промышленных потребителей останется на том уровне, на котором она была заявлена, а это четыре с чем-то тысячи гривен за тысячу кубометров, то что тогда?
Валентин Землянський:Нет, так цена, насколько я помню, была заявлена, если исходить, но я сейчас не уверен, я как бы не помню до конца это постановление, которое вышло 27 декабря.
Ільдар Газизуллін:Ну, десять процентов было заявлено…
Валентин Землянський:По крайней мере, по заявлениям правительства, ежеквартальное должно быть снижение. То есть она должна выйти к четвертому кварталу, насколько я понимаю. Опять же, понятно, если сохраняется такая цена для промышленности, то реверс из Европы возможен, но он возможен для независимых трейдеров. Но опять же таки, вопрос в объемах. И даже не в объемах технической возможностей прокачки, а в возможностях наличия того объема газа на рынке.
То есть, если мы работаем на европейском рынке, то под нас должны резервировать объемы газа, я так понимаю, что тогда это работает. В противном случае мы выйдем и останемся в «разбитого корыта», для нас просто не останется газа. И особенно с учетом, если сейчас смотреть, когда возрастает потребление российского газа в четвертом квартале в Европе и достаточно сильное.
Юрій Гаврилечко: Соответственно, у меня вопрос к всем экспертам. Скажите, почему Украина постоянно пытается заключить контракты на поставку газа со странами, которые в принципе газ не добывают, — со Словакией, с Польшей? Почему единственный европейский производитель газа (Норвегия) никак, нигде и никогда, скажем, «не светился» в качестве возможного источника получения газа?
Я думаю, что все знают, что в Европе на самом деле никакого европейского газа нет, есть газ норвежский, есть газ российский, и есть какая-то часть катарского газа. Возможно, что-то туда привозят и американцы, но вряд ли. У них три основных источника: Катар, Норвегия и Россия. Почему же Украина заключает договора со Словакией и Польшей? С таким же успехом можно было бы и с Монако заключить договор, или там с Люксембургом. Толку-то от этого? То есть, в чем фокус?
Ільдар Газизуллін: Якраз некоректно говорити про різні типи газу. Тобто якраз у Європі все ж таки велика частка ринку це якраз європейський газ. Хоча, дійсно, я погоджуюся з Валентином, що оптимальним може бути мікс між довгостроковими договорами з країнами-постачальниками та частиною спотового ринку. Тобто, існують спотові ринки в Європі, на яких дійсно газ немає реєстрації, немає прописки, і це нормально.
І якщо подивитися все ж таки на деякі великі енергетичні ринки Європи, або регіони Європи, то там укладається дійсно єдина ціна на газ. Тобто в принципі існує наближення цін, за якими продають газ різних постачальників енергоносіїв через те, що поступово створюється єдиний великий ринок, коли існує максимально наближені ставки по транспортуванню, по зберіганню, та відповідно створюється максимально єдина ціна на газ. І тому якраз коли Україна купувала газ з Європи, вона дійсно купувала його у трейдерів, і це нормальна ситуація, бо трейдери купують газ там, де їм вигідніше, і потім продають газ знову ж таки за цінами, які є вигіднішими.
Тобто це якраз і є така ситуація, до якої прагне Європа, і до якої має прагнути Україна, коли дійсно не матиме різниці, якого походження цей газ, чи він російський, чи норвезький, але існує єдина ціна, яка обумовлюється тим, що країни можуть торгувати надлишками газу, або імпортувати, коли у них існує дефіцит. Тобто, наприклад, ціна на яйця, на хліб різних виробників в Україні більш-менш однакова, і в принципі ми маємо прагнути, щоб і ціна на газ була також максимально однаковою.
Юрій Гаврилечко: Тобто ваша відповідь по суті підтверджує те, що казав Валентин, що трейдери не можуть знизити ціну так, як це може зробити Росія? Тобто на 150 доларів на тисячу кубометрів Європа не знизить ціну.
Валентин Землянський: Существует рыночный показатель. Вот если мы торгуем с трейдером даже европейским, не важно, кто это будет, это будет Бенилюкс, или это будет, собственно говоря, Буркина-Фасо, его прописка нас не волнует, у нас есть индикатора на рынке. На европейском, на Центрально-европейском хабе мы получаем индикатор цены, и когда нам трейдеры предлагают уже конкретную цену, мы видим их маржу. То есть это абсолютно прозрачно, и мы понимаем, сколько он зарабатывает. Все.
А дальше это вопрос переговоров. Если нас устраивает, что он, условно говоря, заработает десять долларов на тысяче кубометров, ради Бога, мы с ним договариваемся. Если нас не устраивает, мы ищем другого трейдера. Вот в этом как бы рынок. Но опять же, проблема в том, что потребление у нас в стране системное, и бюджетные организации, и теплокоммунэнерго в сезон, и население потребляют, и нам газ нужен постоянно. Вот почему как бы…
Еще раз, система, по которой работают в Европе, она по сути включает по тридцать процентов: тридцать процентов — контракты с Россией, тридцать процентов — контракты с Норвегией и тридцать процентов — это споты, СПГ, которые заходят. Норвегия тоже работает на СПГ. Все. То есть у них есть постоянные контракты, и в случае чего, на этих контрактах Европа может увеличивать объемы потребления российского газа, и заявки на поставку газа. Почему, собственно, при всей критике «Газпрома» Европа не отказывается от контрактов с российским «Газпромом», потому что он вот в такие пиковые периоды потребления, в том числе при низких погодных температурах, или резкого их падения, они имеют возможность по этим контрактам увеличить закупку газа. Причем, не неся серьезных финансовых потерь, потому что спот при этом начинает очень резко возрастать.
То есть, можно найти необходимые объемы, но они будут стоить там, условно говоря, уже либо столько же, сколько по долгосрочным контрактам, либо уже в полтора, а то и доходило уже до 1,7-1,8 раза, выше, чем постоянные контракты с «Газпромом». Вот и вся как бы математика. Поэтому для обеспечения баланса на рынке, необходимо иметь и контракт долгосрочный, и контракт другой для того, чтобы балансировать. А в нашем случае не только хеджировать экономические, но еще и политические риски.
Юрій Гаврилечко: Спасибо. Колеги, будь ласка, ваші запитання.
Олена Проценко, телеканал новин «24»: У мене два запитання невеличкі. Уже з’явилася інформація у ЗМІ, що після того, як ми отримали знижку на газ в 268,5 доларів, НАК «Нафтогаз» продаватиме «Укртрансгазу» по 520 доларів. Чи відомо вам щось про це? Це нібито вже є така офіційна інформація у «Віснику державних закупівель».
І друге запитання стосується того, що Кабмін хоче відмінити ПДВ на імпорт газу. Тобто його то вводять, то скасовують. Як ви це можете прокоментувати? Дякую.
Ільдар Газизуллін: Я можу ПДВ прокоментувати. Знову ж таки, я сумніваюся, що таке рішення буде ухвалено, тому що від цього програє бюджет. А ми знаємо, що якраз найбільшою проблемою Державного бюджету України і 2013 року, і 2012 року, і в попередні роки була якраз необхідність дотувати компанію НАК «Нафтогаз». Тому якщо таке рішення буде ухвалено, то це фактично дуже погіршить ситуацію з державними фінансами в Україні, і фактично нівелює ефект від того кредиту, який наша країна отримала від Росії.
Юрій Гаврилечко: Я перепрошую, така норма вже існує в прикінцевих положеннях до проекту бюджету на цей рік.
Ільдар Газизуллін: Але все одно, мені важко уявити, що таке рішення буде ухвалено, тому що це означатиме фактично катастрофу для Державного бюджету України.
Геннадій Рябцев: 520 доларів — це де? Звідки взялися 520 доларів?
Юрій Гаврилечко: Це три мільярди кубометрів за 12,7 мільярдів гривень НАК «Нафтогаз» буде постачати «Укртрансгазу», ось така інформація з’явилася сьогодні вранці. Тобто це якраз виходить десь по 550 доларів за тисячу кубометрів. Саме на цей обсяг — на три мільярди кубометрів.
Геннадій Рябцев: Але там усе залежить від того, що це за газ і де він зараз перебуває, і що з ним потім потрібно робити. тому що газ, який зараз зберігається у сховищах, звичайно, зараз має вищу ціну ніж той, який буде поставлятися чи, вірніше, поставляється зараз із Росії. І оскільки там буде мікшування певне, то там, скоріше за все, якісь взаємозаліки будуть. Але це конкретна якась угода, тому слід подивитися на цю угоду конкретніше, щоб знати, чому там така ціна.
До речі, стосовно цін для промислових споживачів на наступний рік, то вони мають знизитися в четвертому кварталі до рівня 2,5 тисячі гривень за тисячу кубометрів. Це мається на увазі граничний рівень ціни реалізації для промислових споживачів. Але 2502 гривень — це лише на триста гривень більше, ніж ціна російського газу за умови збереження курсу гривні на рівні 8,2 гривні за долар. Якщо до кінця року у нас відбудеться якесь зниження курсу гривні, то це означатиме, що НАК «Нафтогаз України» в четвертому кварталі взагалі нічого не отримуватиме для компенсації витрат на транспортування, закупівлю цього газу та його реалізацію.
Тому, ще раз наголошую, що нинішні ініціативи стосовно суттєвого зниження цін на газ для промислових підприємств, на мій погляд, є недоцільними, непродуманими, і економічно необґрунтованими. Хоча, звичайно, таку знижку можна було би використати державою значно більш ефективно, як із точки зору наповнення бюджету, так і з точки зору підвищення енергоефективності промислового виробництва.
Юрій Гаврилечко: Дякую. Будь ласка, ще запитання?
Віталій Литвин, телеканал «БТБ»: У мене запитання до всіх експертів, власне, щодо умови take or pay. Пан Ставицький якось так відповів, що це питання вирішене. Тоді, власне, запитання: яким же чином Україна виконуватиме цю вимогу, умови власне цієї угоди, яку уклала ще Юлія Тимошенко? Чи закуповуватиме Україна всю кількість законтрактованого газу? Дякую.
Валентин Землянський: Насколько мне известно, принцип «бери или плати» отменен не был, во всяком случае, если исходить из текста дополнительного соглашения. А там сказано, что кроме тех положений, которые изменяются, соответственно меняется формирование цены, все остальные положения контракта остаются неизменными и действуют, то есть имеют юридическую силу. Поэтому положение takeorpayсохраняется. То есть, «бери или плати» для Украины как бы никто не отменял.
Вопрос состоит в другом, что юридически не урегулирован, и мы неоднократно говорили об этом, в принципе и мои коллеги об этом тоже, что не урегулирован вопрос взимания, скажем, денег, расчетов в случае как бы невыполнения контрактных объемов. Но это вопрос совершенно иной, и он должен быть урегулирован опять же таки отдельно дополнительным соглашением.
Если посмотреть на ситуацию с другой стороны, то в случае, если НАК «Нафтогаз України»по сути становится монополистом, возвращает монопольное положение по поставкам российского газа, то я думаю, что он абсолютно спокойно выйдет на минимальный объем в 33 миллиарда кубических метров с учетом возможности двадцатипроцентного снижения, дважды по двадцать процентов, и для него это не будет проблемой выполнить. Потому что если мы посмотрим по балансу прошлого года, то мы увидим, что с учетом тех объемов, которые импортировал НАК «Нафтогаз»и тех объемов, которые взял господин Фирташ, мы уже выйдем на объем порядка 33 миллиарда кубических метров.
Это посчитать достаточно просто, где-то порядка двадцати двух — двадцати трех забирал «Нафтогаз»и где-то порядка десяти — тринадцати миллиардов импортировал господин Фирташ, потому что восемь было заявлено изначально на потребности химических предприятий, и еще пять он получил в той ситуации, когда Путин на Бали заявил о необходимости закачки газа по сниженной цене. То есть это газ, который был представлен господину Фирташу. То есть мы уже выходим даже на больше, чем объем 33 миллиарда кубических метров российского газа.
А если мы говорим об этом, то исходя из прецедента, который возник при рассмотрении иска «Газпрома» (который был к компании RWEв Чехии), то Венским арбитражем в сентябре 2012 года было принято решение о том, что в принцип takeorpayдолжен включаться весь объем газа поставщика, поступившего на территорию страны, несмотря, невзирая на получателя. То есть, кто им выступал: либо контрагент по контракту, либо это была независимая компания. То есть должен учитываться весь объем газа, который поступил от «Газпрома» на данную территорию, в том случае Чехии, в данном случае мы говорим об Украине.
Поэтому, если мы посчитаем этот объем в 2012-м и в 2013 годах, то мы увидим, что объем газпр