Программа «РозворотUA» — совместный проект информационного агентства «ГолосUA» и «Радио Эра FM».
«РозворотUA», тема: «Почему наведение порядка на фармацевтическом рынке вызывает панику среди пациентов?"
Эфир с 20.02.2013 г. Ведущая — Оксана Ващенко.
Оксана Ващенко: З першого березня в Україні набуває чинності новий закон, що передбачає додаткове ліцензування імпортних ліків. Громадські активісти б’ють на сполох, кажуть, що закон є лобістським і покликаний збагатити чиновників за рахунок хабарів на додатковому ліцензуванні.
Це програма «РозворотUA». З вами Оксана Ващенко. Вітаю вас!
У нас сьогодні в студії наша гостя Ольга Стефанишина — виконавчий директор пацієнтської організації ЮКАБ. Добрий день!
Ольга Стефанишина: Доброго дня!
Оксана Ващенко: І з нами на телефонному зв’язку буде ще один наш співрозмовник Володимир Дудка — народний депутат, представник фракції Партії регіонів. Пане Володимире, добрий день!
Володимир Дудка: Добрий день!
Оксана Ващенко: Ви знаєте, ми не просто взяли цю тему до обговорення, оскільки перше березня не за горами. І те, що зараз громадськість повстала й почала бити на сполох стосовно того, що в Україні вводитиметься ліцензування імпортних ліків. На вашу думку, об’єктивно та суб’єктивно, чи існують причини для хвилювання? Для того, щоб справді бити на сполох, чи немає?
Володимир Дудка: З приводу підстав. Я думаю, і навіть переконаний у тому, що підстави бити на сполох у зв’язку з запровадженням ліцензування ліків із першого березня у громадськості були об’єктивні. Підкреслюю, були об’єктивні підстави, і підкреслюю слово «були». Я думаю, не тільки за рахунок активності в тому числі громадськості, а й за рахунок того, що виконавча влада дослухалася до їхньої активності, до голосу громадян, зараз ця проблема практично вирішена. В чому, я сподіваюся, ми переконаємося буквально у перших числах березня, не побачивши жодного дефіциту ліків, і ніяких проблем із імпортуванням медпрепаратів в Україну. Вважаю, що буде саме так.
Оксана Ващенко: А яким чином — не буде працювати цей закон? Він не набуде чинності? Як це має відбуватися?
Володимир Дудка: Звичайно, закон набуває чинності з першого березня, але по суті самі ліцензійні умови будуть вводитися поетапно. І з 1 березня буде лише заявочний спосіб ліцензування, тобто це по суті не вимагатиме ніяких значних додаткових дій із боку імпортерів для того, щоб отримати таку ліцензію на ввезення ліків. А потім упродовж кількох місяців, аж до кінця 2013 року, будуть запроваджуватися інші додаткові вимоги. Але це буде зроблено плавно, прогнозовано і знову-таки, я на це дуже сподіваюся, в діалозі з громадськістю.
Оксана Ващенко: Але ви знаєте, виходить так, особливо, коли ви сказали про поетапні умови ліцензування, що громадськість дотиснула, додавила владу, це правда?
Володимир Дудка: Я би сказав тільки так, як я це вже сказав, що громадськість обґрунтовано проявила свою активність, а влада її почула. Хоча, знову ж таки, я думаю, що такої гострої проблеми не виникло би, якби самі ліцензійні умови, чи робота над ліцензійними умовами почалася відразу після того, як закон був ухвалений. А він був прийнятий ще в липні минулого року. Якби зразу почали обговорювати і розробляти ці ліцензійні умови ще в минулому році, то такого ажіотажу не сталося би.
Оксана Ващенко: Ви говорили про те, що на початку, на стадії підготовки такого законодавчого документу все-таки були підстави, щоб цей законопроект з’явився. Скажіть, от зараз хіба змінилася ситуація? І які підстави для ліцензування були на той час?
Володимир Дудка: Даруйте, не зовсім зрозумів ваше запитання.
Оксана Ващенко: Я кажу про те, що коли розроблявся відповідний законопроект про запровадження ліцензування імпортних ліків, то які були підстави для нього, якщо зараз, на вашу думку, ситуація змінилася?
Володимир Дудка: Підстави були і залишаються. Вони полягають у підвищенні гарантії якості лікарських засобів, які ввозяться в Україну. І сутність закону, якщо спростити і окреслити двома словами, сутність запровадження ліцензування імпортних ліків полягала в тому, щоб в Україні з’явилися юридичні особи — імпортери, які відповідатимуть за якість цих ліків, і за подальшу долю цих медпрепаратів, які знаходяться в обігу. От у цьому полягала сутність запровадження ліцензування імпортованих ліків. І цей закон, прийнятий і липні 2012 року, і він має вступити в дію 1 березня 2013 року.
Оксана Ващенко: Тобто це було пов’язано з тим, що на українському фармацевтичному ринку існує серйозний фальсифікат?
Володимир Дудка: Це було пов’язано не стільки з тим, що на українському ринку існує серйозний фальсифікат, але тим не менше, щоб ще більше знизити відсоток фальсифікату, який в Україні іноді трапляється.
Оксана Ващенко: Але ж зараз так само цей фальсифікат має місце, і так само підроблюють препарати, які ввозяться в Україну.
Володимир Дудка: Питання в цифрах. За тією статистикою, на яку ми можемо спиратися, це десь від пів-відсотка до півтора відсотки ліків, які вважаються фальсифікованими. Причому це розширювальне трактування терміну фальсифікат. Тобто це і ліки, на яких неналежним чином етикетка написана, неналежним чином вказаний завод-виробник, і в тому числі, звичайно, й дійсно фальсифіковані ліки. Їх невеликий відсоток, але оскільки здоров’я штука надважлива, тому вимірювати це просто відсотками справа не зовсім вдячна. Тому, я думаю, це нормально, коли регулятор намагається і цей відсоток фальсифікату, нехай він невеликий, знизити ще більше.
Інша справа, що це теж треба робити дуже акуратно, дуже правильно, щоб не отримати ніяких додаткових негативів, які могли би виникнути з першого березня, наприклад. Або поки що залишається ще ризик, який теж треба нівелювати, ризик додаткових витрат, які можуть виникнути у зв’язку з новим ліцензуванням. Теж тут потрібно всі процедури, які можуть дублювати одна одну, процедури з минулого і процедури майбутні, їх треба виписати таким чином, щоб вони не повторювали одна одну. Для того, щоб усі оператори постачання ліків не несли додаткові витрати, і відповідно не піднімалися ціни для пацієнтів.
Оксана Ващенко: Скажіть, а чи вже зрозуміло, хто буде цим ліцензійним органом? Хто буде здійснювати таке ліцензування?
Володимир Дудка: Держлікслужба. З цього приводу вже існує відповідне рішення Кабміну.
Оксана Ващенко: І в який спосіб — це зараз обговорюється, так?
Володимир Дудка: Я сам ще не бачив, але сьогодні, наскільки мені відомо, вже проект найсвіжіший, доопрацьований проект ліцензійних умова знаходиться на сайті Міністерства охорони здоров’я.
Оксана Ващенко: Зрозуміло. Дякую вам. Володимир Дудка — народний депутат, представник фракції Партії регіонів був нашим співрозмовником у програмі «РазворотUA».
А ми повертаємося до розмови в студії. У нас у студії Ольга Стефанишина — виконавчий директор пацієнтської організації ЮКАБ. Ви знаєте, принаймні в мене склалося таке враження, що дотиснули владу, влада пішла на серйозні поступки. Ну, ще побачимо, на які серйозні, якщо вводиться поетапне ліцензування. Можливо, поетапне, це щоб не зразу всіх злякати. Що, власне, відбувається зараз, виходячи з того, що ми почули? І як ви відчуваєте, наскільки проблему, яка може виникнути з першого березня, справді вже знято?
Ольга Стефанишина:Ми вважаємо, що той процес, який зараз відбувається стосовно так званого спрощення системи ліцензування, це повна профанація. І те, що зараз казав поважний народний депутат від Партії регіонів, це так би мовити відмазки для того, щоб приглушити ту інформаційну хвилю, яка вже пішла саме з подачі пацієнтів. Дійсно, протягом більше ніж півроку держава, прийнявши цей закон, нічого не робила. Напевно, вони сподівалися, що з першого березня вони почнуть собі красиво заробляти кошти на простих громадянах, так би мовити, бо пацієнти будуть платити за те, що зараз фармацевтичні компанії будуть змушені домовлятися, так би мовити, з державою.
Такого роду закон, про який зараз ми говоримо, вже в дев’яностих роках приймався в Україні, і довів свою неефективність з огляду на те, що провладна система в нашій країна вся наскрізь корумпована. І такий закон буде ще одним бар’єром доступу до лікарських засобів. Адже зараз уже існує три системи перевірки якості лікарських засобів в Україні. Навіщо створювати ще одну? Нам, як пацієнтам, незрозуміло. І виглядає це так, ніби ще один орган державний просто хоче отримувати прибутки коштом простих українців.
Оксана Ващенко: А ціна іноземного препарату, який продається в Україні, на скільки може реально зрости, коли буде введено новий етап ліцензування, ще додатковий?
Ольга Стефанишина: Ми вважаємо, що ціни можуть зрости в рази насправді.
Оксана Ващенко: Тобто ціна препарату може відрізнятися від аналога, який продається країною — виробником цього препарату, умовно кажучи, якщо ми імпортуємо з Іспанії, то там ціна на нього буде одна, а в Україні вищою?
Оксана Ващенко: На скільки?
Ольга Стефанишина: Наскільки — дуже важко прогнозувати, це буде залежати від того, яким чином фармацевтичні компанії будуть платити ті чи інші хабарі й таке інше. Бо ми ж усі знаємо, як це у нас робиться.
Оксана Ващенко: Тобто хабарі вже закладаються у відсоток підвищення ціни?
Ольга Стефанишина: Жодна фармацевтична компанія не є благодійником у нашій країні. Якщо вони будуть змушені сплачувати якісь побори в нашій державі, то звісно, що це буде закладатися в ціну препарату. Навіщо їм працювати на нашому ринку собі у збиток? Звісно, що ціна буде якось регулюватися всередині компанії, і звичайно жодна компанія не скаже, що вони платять хабарі. Але всі ми живемо в реальній Україні і знаємо, на жаль, як це у нас відбувається.
Крім того будуть дуже серйозні затримки з доступом до ліків. Наприклад, щодо служби з лікарських засобів, про яку казав пан народний депутат, існують дуже великі сумніви з приводу того, наскільки об’єктивно вона перевірятиме якість імпортованих препаратів. От наприклад, є такий препарат, який називається граноцид для лікування онкохворих дітей. Так от минулого року служба лікарських засобів гальмувала доступність цього препарату в Україну тільки тому, що на упаковці шрифт був не десятий, а чотирнадцятий. І три місяці препарат був недоступний для хворих дітей. Тобто протягом цих трьох місяців діти просто помирали без цих ліків. І лише через те, що шрифт не того розміру. Ще щось вони можуть дуже легко придумати.
Оксана Ващенко: Я розумію, що така проблема насправді існує, коли починають не там шукати порушення законодавства. І це призводить до того, що тяжкохворі люди, а тим більше діти, не отримують належного лікування, яке вони мають отримувати.
Але ж ви знаєте, що з іншого боку, в Україні існує проблема фальсифікату, коли тим же дітям купують препарат, а цей препарат не працює, оскільки не відомо, з якої він речовини зроблений. Як тоді реагувати державі, на вашу думку?
Ольга Стефанишина: Звісно, що якість препаратів повинна перевірятися. Але я ще раз наголошую, що в Україні вже існує три системи перевірки якості ліків.
Оксана Ващенко: Ви можете розказати, як цей процес відбувається? Наскільки там обладнання відповідає тому рівню, на якому справді можна перевірити? Бо як кажуть, що у нас, умовно кажучи, навіть ті самі огірки чи помідори не завжди можна перевірити, чим вони там напічкані, щоб зрозуміти, можна їх купувати та їсти чи ні.
Ольга Стефанишина: Я вважаю, що це питання не до мене, як відбувається така перевірка. Це, скоріше, питання до пана Соловйова, навіщо йому четвертий раз перевіряти якість одного й того самого препарату. Можливо, він зробить це один раз, але якісно, ніж робити це чотири рази і неякісно?
Оксана Ващенко: Ну, й справді, це так.
Ольга Стефанишина: Існують постанови Кабінету Міністрів, є у нас Закон України, який свідчить, що кожен препарат, який реєструється в Україні, повинен проходити перевірку системи якості. Будь ласка, шановні державні чиновники, ви отримуєте зарплату також із наших кишень, перевірте ту якість один раз. Навіщо це робити чотири рази?
І більше того, Закон про ліцензування, а надто в тому форматі, в якому він декларується зараз розробниками тих ліцензійних процедур, ніякого стосунку до якості не має вже. Це просто вони ж його тепер спрощують, тоді навіщо його роблять, якщо вони вже цю процедуру спрощують? Тобто там просто буде купа паперів, які постачальники повинні будуть заповнювати і все. Тобто зараз уже цей закон до якості має дуже мало стосунку. Тоді навіщо він узагалі потрібний, це велике питання. У нас є своя відповідь. Ми вважаємо, що цей закон прийняли лише для того, щоб просто отримувати знову ж таки прибутки на фармацевтичній індустрії для наших чиновників.
Оксана Ващенко: От ми зараз із вами були свідками фактично того, і слухачі мали можливість це почути, що нібито з першого березня це питання ажіотажу знято. Принаймні Партія регіонів запевняє, що не буде в Україні проблем з купівлею препаратів іноземного виробництва. Ви вірите в те, що такого ажіотажу не буде? І чого, власне, чекати громадянам, яким дуже часто потрібні іноземні ліки? Як усе це буде відбуватися?
Ольга Стефанишина: Можливо, я зараз виступлю не як директор організації, а просто як мати, у якої двоє маленьких дітей, і я їх дуже часто лікую від різних вірусів, бронхітів і таке інше.
Оксана Ващенко: Я вас дуже добре розумію.
Ольга Стефанишина: І я, чесно кажучи, закупила собі ліки, бо я розумію…
Оксана Ващенко: Про запас, так?
Ольга Стефанишина: Так, бо я розумію, що не впевнена, що буде з першого березня. Наша влада обіцяє дуже багато всього цікавого, але, знаєте, в мене підсвідомо вже спрацьовує механізм, що коли вона обіцяє щось, то треба робити навпаки. І от коли пан Азаров каже, що все буде добре, то я розумію, що добре точно не буде. І повірити в це мені ще важче, коли я читаю інформацію, наприклад, що завтра всі виробники (в мене ось лежить прес-анонс) іноземних препаратів виходять на прес-конференцію. І кажуть про те, що в Україні кризова ситуація, і закон, який був прийнятий Верховною Радою влітку 2012 року, призведе до блокади медичних препаратів іноземного виробництва в Україні. Ось цей анонс у мене є, і я з нього цитую.
Оксана Ващенко: Тобто завтра відбудеться ця прес-конференція?
Ольга Стефанишина: Так, завтра представники всіх виробників іноземних ліків вийдуть і скажуть, що вони з цим не погоджуються. Що їм створюють додаткові бар’єри для роботи в Україні. А це буде впливати безпосередньо на доступ до медичних препаратів. І тому я не вірю в те, що влада зробить якийсь позитивний крок. Єдине, що зараз може зробити влада, і в що повірять усі пацієнти і всі громадяни, це скасувати цей закон.
Оксана Ващенко: Але ж Верховна Рада не працює, ви ж бачите. Ми в першій частині нашої програми говорили про те, що потрібно зробити, щоб їм домовитися. Але вони хочуть перевиборів, розумієте. Вони не можуть забезпечити особисте голосування. Тому, як вони будуть вирішувати це питання? Бачите, як це все взаємопов’язано?
Ольга Стефанишина: Але вже є законопроект №2196, який був поданий народними депутатами до Верховної Ради, в якому йдеться про скасування цього закону про ліцензування. І як тільки запрацює Верховна Рада, ще буде певний час, буфер часу, коли запаси ліків ще залишаться в аптеках, є у них ще невеличкий запас, який дасть можливість нам протриматися ще якийсь місяць. І за цей місяць, ми дуже просимо наших високопосадовців, нашу Верховну Раду проголосувати саме за цей законопроект, і скасувати попередній закон, який був прийнятий улітку.
Якщо вони так хочуть покращити систему якості медичних препаратів і запровадити європейські норми контролю якості ліків в Україні, будь ласка, вирішуйте, але перед цим збирайтеся з пацієнтами, з міжнародними експертами, а не десь там під столом формуйте закони, які потім торкнуться кожного українця.
Оксана Ващенко: А хто був головним лобістом цього законодавчого документу, на вашу думку, за вашою інформацією?
Ольга Стефанишина: Можливо представники Державної лікарської служби, яка зараз якраз і буде видавати ці ліцензії?
Оксана Ващенко: Пан Соловйов?
Ольга Стефанишина: Ми так думаємо, можливо. Не знаю. Слава Богу, я не маю стосунку до провладних цих усіх рішень.
Оксана Ващенко: А як цей процес ліцензування відбувається в Європі?
Ольга Стефанишина: В Європі існують норми, які також стосуються ліцензування ліків і перевірки якості. Але у них це відбувається, звісно, згідно з тими процедурами, яким дійсно можна довіряти. І найдивніше те, що в Україну будуть завозитися ліки з Європи, які вже пройшли цю систему перевірки в Євросоюзі. Тобто ми збираємося перевіряти те, як у Європі контролюють якість ліків. Це просто абсурд узагалі.
Оксана Ващенко: Долучаємося ще до однієї системи перевірки, так? Цікаві історія справді. Але якщо говорити про тяжкохворих людей, які так чи інакше не мають аналогів вітчизняних виробників, вітчизняних лікарських препаратів, то виходить так, що вони змушені купувати лише іноземні, і, можливо, їм тепер доведеться справді переплачувати. Або, і дуже часто так буває, коли хтось їде за кордон, і йому замовляють, щоб придбали там, наприклад, у Німеччині, чи деінде потрібний препарат, і привезли до нас. Але, звичайно, якщо говорити про таке, то 99 відсотків населення України не може собі цього дозволити.
Ольга Стефанишина: Більше того, якщо говорити про людей, які хворіють на ВІЛ, наприклад, або на туберкульоз, чи гепатит, то там 97 відсотків становлять імпортні ліки. Для цих людей ліки, наприклад, для хворих на ВІЛ/СНІД, частково з онкологічними захворюваннями, закуповує держава. Як держава збирається закуповувати ліки, коли не існує цього механізму, взагалі незрозуміло. А вже зараз відбуваються державні тендери і 15 березня вони закінчуються. І держава повинна буде завозити імпортні ліки, бо якщо хоч там один день буде простою у лікуванні цих хворих, а така людина просто не може жити без цих ліків, у них виробляються резистентні форми вірусів, а потім просто люди, у яких ВІЛ, узагалі не зможуть лікуватися і жити. Розумієте? Тому це найстрашніше. Так само це відбувається і з онкологічними хворими, і з хворими на гемофілію тим більше, бо вони не можуть просто пропустити жодного прийому ліків.
Оксана Ващенко: А що зараз роблять люди, які безпосередньо пов’язані з необхідністю того, щоб приймати постійно ліки, медичні препарати іноземного виробництва? Про що вони говорять вам особисто, коли збираються, і на що розраховують?
Ольга Стефанишина: Вони бояться за своє життя, за своє здоров’я. Дійсно, це люди, які готові в разі чого виходити на майдани, і казати про те, що не можна так із людьми вчиняти. Якщо не буде ліків, то і людей цих не буде досить скоро. І зараз велика кількість українців поставлена просто перед загрозою смерті.
Оксана Ващенко: Про яку кількість людей ми говоримо зараз?
Ольга Стефанишина: Наприклад, пацієнти, які живуть із ВІЛ, гепатитом і туберкульозом, становлять десь десять відсотків населення України. Це тільки ці хвороби. Якщо говорити ще про онкологію, про гемофілію та про інші хвороби, думаю, ми можемо сміливо казати про двадцять відсотків українців, які без ліків можуть просто померти.
Оксана Ващенко: Хто тільки долучився, нагадую, що сьогодні ми говоримо про лікарські засоби, про препарати імпортного виробництва, які не виробляються в Україні. Як відомо, в нашій країні з першого березня набуває чинності новий закон, що передбачає додаткове ліцензування імпортних ліків.
Громадські активісти кажуть, що цей закон є лобістським, і покликаний збагатити чиновників за рахунок хабарів на додатковому ліцензуванні. Чи справді це так, ми намагаємося з’ясувати. І ви, шановні слухачі, маєте можливість писати нам на електронну адресу: efir@radioera.com.ua. І вже працюють наші студійні телефони, можете телефонувати, ставити свої запитання. У нашій студії Ольга Стефанишина — виконавчий директор пацієнтської організації ЮКАБ. Наш телефон незмінний: 536-9600, код Києва — 044.
Ви знаєте, для продовження я хотіла би навести слова прем’єр-міністра Миколи Азарова. Не так давно на засіданні Кабінету Міністрів він сказав, фактично назвав заяви про можливий дефіцит медпрепаратів у зв’язку з законом про ліцензування ліків саботажем та аморальними спекуляціями. За його словами, саме переживання громадян щодо стану справ у сфері охорони здоров’я й стало підставою для абсолютно необхідних перетворень, які здійснює уряд.
Цитата: «…В інтересах громадян був прийнятий закон про ліцензування ліків. Спробуйте, наприклад, без ліцензії завезти ліки в межах країн Європейського Союзу. Ніхто не дозволить. Вимога одна: в нашу країну мають потрапляти тільки препарати, які реально використовуються у світовій медичній практиці за ціною, яка співвідносна з ціною у сусідніх країнах». І так само прем’єр звернув увагу, що «від дня прийняття Закон про ліцензування вже пройшло сім місяців, і це достатньо часу, щоб виконати всю роботу з упровадження його в дію. Однак певні ділки фармацевтичного ринку разом із недобросовісними чиновниками зробили все, щоб зірвати дію норм цього закону». Ось так.
Ольга Стефанишина: Я повинна прокоментувати слова прем’єра?
Оксана Ващенко: Ну, я хотіла б, щоб ви відреагували на його слова.
Ольга Стефанишина: Ви знаєте, я вже сказала, що на думку пацієнтів цей закон є абсолютно лобістським. І звісно, що тут задіяні якісь вищі органи влади, і видно, що влада дуже сильно хоче цей закон і далі протягнути. Але дійсно нічого не робилося протягом семи місяців державою в цьому напрямку, з цим я згодна. Але скоріше за все, саботажем можна назвати саме дії уряду, бо уряд зараз зовсім не слухає пацієнтів, які обурені цим законом.
Чиновники навпаки намагаються придушити ту хвилю обурення, яка вже зчинилася. Звісно, що вони будуть захищатися, ми це розуміємо. Але ми також розуміємо й те, що ми не можемо платити більше, народ уже й так багато сплачує податків офіційно в нашій державі. Чому ми повинні розплачуватися за те, що хтось іще хоче заробляти гроші на нашому здоров’ї?
Оксана Ващенко: А от у влади і позиція уряду така, що існує фальсифікат на українському ринку, ніхто не підробляє вітчизняні препарати, як правило, імпортні. І яким чином вони потрапляють сюди, на український ринок, невідомо. Але для громадянина так само вони кажуть про позицію і права громадянина, і нібито не знають, з кого питати, з імпортера, з виробника. Відповідно до законодавства, хто має бути відповідальним на цьому етапі?
Ольга Стефанишина: Вони й зараз цього не розуміють, і цей закон цього не вирішить. Оскільки фальсифікату у нас по Україні в підвалах робиться ще більше, ніж завозиться. І ніхто не знає, яким чином вони збираються з фальсифікатом боротися цим законом. Ви ж розумієте, що в Україні також підробляють імпортні ліки, можливо, ще й більше їх підробляють в Україні, ніж за кордоном. Як вони це будуть контролювати? Не відомо. Але позиція проста — ну, не прийнятий цей закон для того, щоб покращити систему. Це просто штучний бар’єр для того, щоб ще більше зарегулювати ринок і тримати ці фармкомпанії у своїх руках, і керувати ними вручну.
Оксана Ващенко: Хто обізнаний у цій проблемі, шановні слухачі, будь ласка, долучайтеся. Ми готові вас послухати: 536-9600, код Києва — 044. Хто з нами? Добрий вам день!
Слухач: Добрий день!
Оксана Ващенко: Будь ласка, ви в ефірі, говоріть.
Слухач: Тамара, Івано-Франківщина. Шановні, ну, не всі ж пролізли до парламенту, багато їхніх дітей залишилися, скажімо так, за бортом. Ну, треба ж і їм створити робочі місця, щоб далі грабували наш народ. А те, що не буде ліків, на мою думку, пряме вбивство наших дітей, і нашого народу. Раніше німці будували газовні, газові камери, але ж це треба будувати, газ купувати, щоб людей труїти, а тут немає ліків — вимерли люди, і все. А щодо фальсифікату, то за цим також стоять високопосадовці, які це кришують так само, як і наркобізнес. Бо проста людина цього у себе в підвалі штампувати не буде. Хтось це кришує, моя думка. Дякую.
Оксана Ващенко: Ясно, зрозуміло. Це була більше позиція, яка фактично зараз на вашу підтримку. Чи є запитання? 536-9600, код Києва — 044. Добрий вам день! Хто з нами далі? Ви в ефірі «Радіо Ера FM».
Слухач: Доброго дня!
Оксана Ващенко: Ми вас слухаємо.
Слухач: Це Юрко Долина, автор освітньої реформи. Я повністю згоден із попередньою додзвонювачкою, тому що ця історія з ліцензуванням пов’язана з намаганням чиновників створити нові «теплі» робочі місця для своїх дітей, безробітних випускників українських медуніверситетів. Але це ще квіточки у порівнянні з тим, як будуть упиратися ректори українських університетів проти впровадження безкоштовної дистанційної освіти. Адже при впровадженні цієї системи поповняться ряди безробітних сіячі вічного та доброго.
Оксана Ващенко: Зрозуміло, дякую вам за те, що долучилися. Не забувайте ще, що у нас працює і електронна адреса: efir@radioera.com.ua.
Ви знаєте, в продовження, в принципі людей лякає ситуація, але повертаюся знову ж таки. Ви говорите про те, що єдине, що може зробити уряд, це піти на скасування цього законодавчого акту. Але принаймні зараз Кабінет Міністрів не переконаний у тому, що це призведе до шкоди. Які у вас є ще, можливо, ви про це не говорили, ви з цим не виходили на акції протесту, важелі вплинути на цю ситуацію? От що у резерві у вас ще залишилося?
Ольга Стефанишина: Ви знаєте, у нас залишилися люди, ті самі слухачі, які телефонують на вашу передачу, і насправді, ця історія з ліками не скінчиться завтра. Вона буде тривати до того часу, доки цей закон не буде скасований. Той резонанс, який викликала зараз ця складна тема ліцензування, насправді вражає. Бо з часу, коли ми почали працювати з цією темою, висвітлювати нашу позицію, пройшло, можливо, лише три тижні, але ця тема живе й досі. І вона буде поширюватися до того часу, доки закон не скасують. Якщо треба, ми будемо влаштовувати пацієнтські майдани, будемо привозити людей до столиці.
Нашу акцію «Черга за життям» підтримало десять регіонів, що насправді вже багато. І мені здається, що цей закон є таким, що може об’єднати українців у своїй сильній позиції, в тому, що нам не повинні залазити до кишені ті люди, які вже й так дуже багато вкрали в цій країні.
Оксана Ващенко: Будь ласка: 536-9600, код Києва — 044. Хто з нами далі? Добрий день!
Слухач: Добрий день! Ірина, Київ. Я до шановної гості маю запитання, але спочатку дозвольте репліку. Я поясню, чому українців надають перевагу зарубіжним препаратам, якщо вони навіть містять ту саму діючу речовину. Справа в тому, що ми сировину закуповуємо в Китаї та Індії, найбруднішу сировину, яка називається, здається, субстанція. Я перепрошую, якщо помилилася.
А тепер моє запитання. Дев’ять років тому на Мальті відбулася медична конференція, на якій медики Європи вирішили, що у нас в Європі не повинно бути біологічно активних добавок. Вони у нас до цих пір на прилавках. Чому? Тому що вони є воротами для біологічної зброї. От скажіть, будь ласка, чому в нашому Міністерстві охорони здоров’я досі є департамент, який саме цим займається? І чому у наших аптеках з’являються БАДи і дуже часто американського виробництва? І до речі, в яких знайдено канцерогени. Дайте, будь ласка, відповідь на це запитання. Дякую.
Ольга Стефанишина: Думаю, що це запитання не до мене. У вас, на жаль, сьогодні в студії немає міністра охорони здоров’я, який би міг відповісти на це запитання. Але стосовно взагалі генеричних, так би мовити, препаратів, біоподібних препаратів, дійсно, в нашій країні є хороші аналоги. Те, що там використовується індійська сировина, але не вся вона погана. І звісно, що присутність генеричних препаратів допомагає знизити ціни на препарати, і велика частина цих препаратів є нормальною та якісною. Але національного виробництва ліків у нас дуже мало. І навіть ті препарати, які є дешевшими і неоригінальними, виробленими не брендовими компаніями-розробниками, вони також завозяться з-за кордону, і дійсно це індійські препарати тощо.
Оксана Ващенко: Скажіть, наскільки фармацевтичні компанії, на вашу думку, я вас запитую як людину, яка передусім опікується правами пацієнтів, добросовісно виконують свою функцію щодо тих препаратів, які справді ввозяться на територію України? Я не кажу про те, що вони містять якісь домішки, все в рамках того, що написано щодо складу препарату. Але наскільки вони, на вашу думку, добросовісно виконують свою функцію? У нашій країні не проводять випробування того чи іншого препарату, бо це дешевше провести, бо щодо цього дешевше домовитися з тим же лікарем, який призначає той чи інший препарат, знову ж таки, хворій людині?
Ольга Стефанишина: Добросовісність фармацевтичних компаній це дуже складна тема. Дійсно, є досить багато зловживань стосовно того, як медичні препарати використовуються на ринку України. Є дуже багато фармацевтичних компаній, які, наприклад, тримають монополію на деякі ліки на ринку, не видають ліцензію на виготовлення, коли там у певній країні епідемія.
Так відбувається, наприклад, з препаратами для лікування гепатитів, коли лікування цього захворювання для людини коштує двадцять тисяч доларів на рік. І ці ліки виробляють дві фармацевтичні компанії, які тримають монополію, і виробляти ці ліки більше ніхто не може і продавати на території України. Тому, дійсно, робота з фармацевтичними компаніями це окрема тема, яка повинна проводитися. Їхня діяльність в Україні повинна бути лояльною для пацієнта.
І наша пацієнтська організація дуже часто проводить перемовини з фармацевтичними компаніями, ми влаштовуємо зустрічі пацієнтів із фармацевтичними компаніями, де ми розмовляємо з ними про ціни, які вони формують для ринку України. Бо ми вважаємо, що для нашої країни ціни на велику кількість препаратів повинні бути набагато нижчими, ніж вони коштують в Євросоюзі й інших заможних країнах. Тому я згодна з вами, що робота в напрямку підвищення лояльності фармацевтичних компаній в Україні повинна проводитися.
Оксана Ващенко: Але, ви знаєте, я кажу навіть не про цінову політику, це теж окрема тема, чому деруть втридорога у нашій країні, й чому його можна купити десь за кордоном дешевше той самий препарат.
Я кажу трошки про інше, можливо, більше про моральний бік питання. Бо дуже часто нові препарати особливо, які ще не пройшли повного апробування, їх апробують на наших громадянах.
Не хотіла про це говорити, але тим не менше, дуже часто в бідних країнах, а Україна є бідною державою, люди стають біологічним матеріалом, на якому проводять дослідження певних препаратів. Чи відстежує ці процеси ваша організація? І чи порушуються подібні теми на цих зустрічах із представниками фармацевтичних компаній?
Ольга Стефанишина: Порушуються подібні теми, і ми є, так би мовити, європейської організації, яка дуже активно співпрацює з фармацевтичними компаніями стосовно проведення саме досліджень медичних препаратів. І ця тема також торкається не лише фармацевтичних компаній, а й державних органів, тому що саме державні органи в кожній країні повинні відстежувати правильність та етичність проведення подібних досліджень. І саме держава повинна контролювати те, як фармацевтичні компанії ведуть свій бізнес у країні та проводять дослідження.
І тому у нас існує етична комісія, яка якраз і відповідає за проведення досліджень в Україні. Ми також намагається принаймні співпрацювати з цим органом, для того, щоб покращувати цю систему. Вона також не ідеальна, і вона дійсно потребує уваги пацієнтів.
Оксана Ващенко: Тобто така проблема є?
Ольга Стефанишина: Є, звісно.
Оксана Ващенко: 536-9600, код Києва — 044. Хто з нами? Добрий вам день!
Слухач: Добрий день!
Оксана Ващенко: Доброго дня! Ми слухаємо вас.
Слухач: Людмила. Вибачте мене, я хвилююся, але я часто буваю в лікарнях, тому що часто хворію. І спостерігаю таку ситуацію. От лікар дуже тісно зв’язаний із фармацевтами, він виписує тобі ліки дуже дороге, і посилає за ним в певну аптеку, і щоб потім ти прийшов назад і відчитався перед ним. І виписують дуже дорогі ліки. А я вважаю, що краще «сім разів відміряти, а раз відрізати», тому що навіть самі лікарі, якщо їм шоколадку покладеш, чи ще щось, кажуть, що ой, ви знаєте, вибачте, візьміть краще ось українські, наші ліки, вони дешевші, а ті дорогі, а лікують вони однаково.
Оксана Ващенко: Зрозуміло. Дякую вам. Можливо, справді ситуація така є. Я трошки раніше говорила на більш жорстку тему випробовувань. Але ми говоримо зараз, наскільки я розумію, про тяжкі захворювання, які вимагають препаратів саме іноземного виробництва. Але коли існує український аналог — чи завжди він гірший за подібний іноземний?
Ольга Стефанишина: Раз на раз не приходиться, це однозначно. Але, наприклад, от зараз ми маємо ситуацію з пацієнтами-дітьми, які хворіють на таке захворювання яке називається муковисцидоз, дуже важка генетична хвороба, яка не дозволяє пацієнтам довго жити, максимум до вісімнадцяти років у нашій країні, коли за кордоном такі хворі живуть до сорока років. Знаєте чому? Тому що держава закуповує національний аналог препарату, який не працює взагалі. Тобто мільйон гривень зараз держава витрачає, наприклад, на такий препарат, який ці пацієнти отримують, і просто викидають у смітник. І далі витрачають свої кошти на закупівлю нормального препарату, який лікує. Ось вам простий приклад ліків національного та іноземного виробника.
Але звісно, що не завжди так, буває, що навіть наші фармацевтичні компанії виробляють препарати на достойному рівні. Я думаю, що тут раз на раз не приходиться.
Оксана Ващенко: Тобто в кожному випадку окремо, очевидно, треба дивитися. І все залежить від совісті однозначно лікаря, який призначає той чи інший препарат, і якої він якості. І якщо існує дешевший аналог, то звичайно треба йти назустріч людині, зважаючи на її можливості, який препарат вона може придбати. Будь ласка, ваше запитання далі. Ви в ефірі.
Слухач: Добрий день!
Оксана Ващенко: Добрий день!
Слухач: Олена, Київ. Одинадцять років немає в мене щитовидки, видалила кришталики декілька місяців тому, і ельтероксин не можу вживати, це іноземні ліки, там не така очистка як в еутироксі. Якщо не буде цього еутироксу, то від ельтероксин в мене таке серцебиття, що страшно. Аналогів для зволоження ока, тому що сухість ока, оскільки немає щитовидної залози, і не працюють ендокринні залози. І от я хочу запитати наш уряд, як мені жити?
Оксана Ващенко: Будь ласка, дуже коротко.
Ольга Стефанишина: Відповідати за уряд?
Оксана Ващенко: Це очевидно риторичне запитання, але хоча б допомогти відповіддю.
Ольга Стефанишина: На жаль, я допомогти в цій ситуації не можу, але я дійсно запрошую всіх активних пацієнтів в Україні до співпраці. Дякую вам, що ви телефонуєте, т