24 апреля в информационном агентстве «ГолосUA» состоялась пресс-конференция на тему: «Последствия корейского кризиса-2013».
В пресс-конференции участвовали: Григорий Перепелица — директор Института внешней политики Дипломатической академии при МИД Украины; Ростислав Ищенко — президент Центра системного анализа и прогнозирования.
Модератор — журналист Ольга Смалюхивская.
Ольга Смалюхівська: Колеги, вітаю вас у прес-центрі інформаційної агенції «ГолосUA». Сьогодні будемо говорити про наслідки так званої корейської збройної кризи (як її вже охрестили) 2013 року. Хоча, можливо, це тема така, знаєте, нібито це не тут за вікном, то здається, що це нас не стосується. Але, насправді, я думаю, що це все зовсім не так, і гадаю, наші експерти це підтвердять.
У нас сьогодні в гостях: Григорій Перепелиця — директор Інституту зовнішньої політики Дипломатичної академії при Міністерстві закордонних справ України, а також Ростислав Іщенко — президент Центру системного аналізу та прогнозування.
Пане Григорію, перше запитання буде до вас. Як я вже сказала, що нам із київських вікон не видно поки що тієї напруги, яка склалася між Південною та Північною Кореєю, але та інформація, яку ми отримуємо з останніх повідомлень ЗМІ, що нібито Північна Корея вже будує барикади на кордоні з Південною Кореєю, так що, очевидно, що на півострові не зовсім проста ситуація. Чи дійсно ви вважаєте, що ми зараз на порозі нової можливої але вже ядерної війни, як про це пишуть багато ЗМІ? Наскільки взагалі ризик цього великий? Чи, можливо, у засобах масової інформації дещо перебільшують? Тому що те, що ми отримуємо, можливо, це просто трохи перебільшення, можливо, конфлікт існує, але він не такий страшний, як його малюють? Будь ласка.
Григорій Перепелиця: Ну, я думаю, що з часом цей конфлікт перейде в стадію ескалації, і в цілому ситуація в районі Корейського півострова заспокоїться. Проте, ця криза підтвердила, можливо, найгірші прогнози, які робили аналітики і експерти щодо тенденцій розвитку міжнародної обстановки в цілому у зв’язку з трансформацією системи міжнародних відносин від однополярного до багатополярного світу.
Такі прогнози були пов’язані з тим, що послаблення позицій США у світі призведе до зміни балансу сили, а така зміна балансу сил як завжди супроводжується конфліктами, намаганнями переглянути існуючий порядок у світі, і власне посилити власні інтереси країн у тому чи іншому регіоні.
Багатополярний світ, на мою думку, є набагато більш небезпечним у плані якраз таких конфліктів регіонального та локального характеру, ніж ми мали до цього, коли встановився однополярний, чи так званий постбіполярний світ. Причина полягає в тому, що, по-перше, коли наддержава втрачає свою здатність контролювати глобальну ситуацію, конфлікти та напруга переходять на регіональний рівень, тому що появляються нові центри сили, які починають ділити цей вакуум безпеки між собою. І це призводить до зіткнення регіональних інтересів.
І ті вогнища конфліктів, які були пригашені за допомогою існуючої системи міжнародних відносин, за допомогою системи союзницьких договорів, які мали Сполучені Штати Америки, за допомогою такої організації як Організація Об’єднаних Націй, регіональних організацій, то тепер усе може змінюватися, і конфлікти якраз почнуть ескалацію на регіональному рівні. І підтвердженням цьому являється ця корейська криза.
З одного боку, як ми бачимо, Північні Корея продовжує свою ядерну програму, і причиною такої ескалації стало третє ядерне випробування в Кореї. Перше було здійснено в 2006 році, друге — в 2009-му, і зараз третє провели 12 лютого 2013 року.
Ольга Смалюхівська: А як у цілому можна охарактеризувати цей конфлікт? Що це? Тому що ваші колеги-експерти говорять, що, з одного боку, це намагання Північної Кореї все-таки показати, які вони борці з так званим американським імперіалізмом. Із іншого боку, ми бачимо, що Сполучені Штати Америки та Південна Корея продовжують там проводити і спільні навчання, чим теж провокують Північну Корею на якісь такі нестандартні дії.
Григорій Перепелиця: Питання в тому, що Південна Корея якраз була ініціатором усіх мирних ініціатив і примирення на відміну від Північної Кореї. Якщо подивитися в контексті цієї ядерної програми, яку розвиває Північна Корея, то вона спрямована, перш за все, на захист тоталітарного режиму в КНДР. А відповідно для забезпечення стабільності такого режиму необхідний зовнішній ворог, тому що тоталітарні режими завжди шукають зовнішнього ворога для мобілізації, консолідації суспільства навколо вождя. І тому періодично от відбуваються такі ескалації, або провокування такої ескалації з метою мобілізації, воєнної мобілізації, спільного захисту там і таке інше.
Відповідно, Сполучені Штати Америки зреагували на цю ситуація, на ситуацію саме ядерного випробування, і розпочали навчання на початку березня навколо берегів Північної Кореї. Відповідно що ці навчання були спрямовані, перш за все, на відвернення ядерної загрози з боку Північної Кореї, і на виконання союзницьких зобов’язань Сполучених Штатів Америки перед Південною Кореєю. Ну, і власне це призвело до такої воєнної ескалації.
Але знову ж, якщо подивитися на можливості Північної Кореї, не зважаючи на такі демарші, заяви про нанесення ударів по території Сполучених Штатів Америки, по території Японії, треба сказати, що Північна Корея має досить обмежений потенціал для нанесення таких ударів, це перше. Єдине що вони можуть наносити своїми ракетами малої дальності удари, і середньої дальності — це по території Японії, по території воєнної бази на острові Гуам Сполучених Штатів Америки, що вони й задекларували. Це перше.
І друге те, що очевидно, що ці ракети не мають ядерних боєголовок, оскільки немає ніяких даних про те, що вони можуть встановити цей боєзапас саме на балістичних ракетах.
Ольга Смалюхівська: Але все-таки ризик того, що, можливо, ракети почнуть направляти на ці території існує? Я правильно розумію?
Григорій Перепелиця: Ризик провокації існує, так.
Ольга Смалюхівська: Тобто не виключено, що Північна Корея піде на те, щоб зробити цей крок і почати воєнні дії. Але як ви думаєте, чи можна все ж таки говорити про те, що ми стоїмо на порозі нової війни, як це роздувається зараз у світових ЗМІ? Наскільки великий ризик на вашу думку, як експерта? Якщо оцінити ситуацію в цілому.
Григорій Перепелиця: Ризик полягає в тому, і він є реальним у тому, що відбувається ескалація напруженості в цьому регіоні. І ми знаємо, припустимо, що дипломатичні демарші дуже різкі з боку Північної Кореї, щоб розірвати мирний договір, який був підписаний по закінченню війни в Копрії, попросити дипломатичні служби інших держав піти з країни, і заява в ООН, що ситуація на межі ядерної війни. Це досить серйозні заяви.
Але якщо подивитися глибше, то інших можливостей Північна Корея не має, особливо воєнних можливостей. Звісно, вона має мільйонну армію, яка вдвічі більша за армію Південної Кореї, але треба говорити про загальний потенціал військ Південної Кореї, які є набагато більш професійно підготовленими, і американську воєнну присутність на Корейському півострові та військово-морських сил, які здатні перехоплювати ці ракети, які будуть запущені з території Північної Кореї. Тому потенціали, звісно, неспівставні між Північною Кореєю та коаліцією, яка їй протистоїть. Тому незважаючи на такі демарші, я думаю, керівництво Північної Кореї не піде, не переступить червону лінію про початок війни на півострові.
Ольга Смалюхівська: Зрозуміло. Пане Ростиславе, долучайтеся, будь ласка, до розмови. Хотілося б почути вашу думку з приводу того, наскільки взагалі сьогодні небезпечними є країни, які володіють ядерною зброєю? І ось так гонка озброєнь, яка зараз відбувається, наскільки вона взагалі ризикована в сучасному світі? Будь ласка.
Ростислав Іщенко: Вы понимаете, если существует военный кризис, то война всегда может начаться. А может и не начаться. Зачастую война уже начинается, а дипломаты еще думают, что она не началась. Например, 1 сентября 1939 года уже вовсю шла мировая война, а британские дипломаты до 3 сентября еще считали, что в общем-то это мелкая провокация и можно еще разобраться и закончить дело миром.
Что касается ситуации на Корейском полуострове, то она, безусловно, сложная и осложнилась она не сегодня. Слава Богу, уже почти семьдесят лет назад. И с тех пор там мало что поменялось, тем более, что Северная Корея не разрывала никакого договора о мире, который никогда не подписывался, там было соглашение о перемирии. А соглашение о перемирии, это значит, что вона продолжается. Собственно это они и констатировали. И ситуация не такая однозначная.
И действительно, с моей точки зрения, в случае если все ее участники не будут относиться к ней очень осторожно, и не попытаются совместными усилиями найти выход, то война может полыхнуть, в том числе и ядерная. Причины кроют, так сказать, не только в противостоянии там Северной и Южной Кореи, но еще и в том, что когда Соединенные Штаты выстраивают свою стратегию по отношению к тому или другому государству, они, как правило, действуют, исходят из того, как будто в этом государстве живут американцы. На самом деле в Корее живут корейцы, и они психологически отличаются от жителей Соединенных Штатов. В том числе отличается психологией и северокорейская власть. И об этом американцам могли бы хорошо рассказать их северокорейские друзья.
И вот ситуация развивается следующим образом. За время своего существования Соединенные Штаты неоднократно под надуманным предлогом нападали на государство, которое они считали как минимум своими несоюзниками. Поэтому Северная Корея вполне может испытывать угрозу со стороны Соединенных Штатов, считать, что таковая существует.
Дальше отслеживаем ситуацию — Соединенные Штаты проводят командно-штабные учения, в которых отрабатывается вариант атаки Северной Кореи. После этого начинаются ежегодные учения Соединенных Штатов и Южной Кореи, в ходе которых развертывание происходит в соответствии с материалами предыдущих командно-штабных учений. Но ни для кого не секрет, что зачастую группировка для начала войны, военная, разворачивается под прикрытием учений.
Имеет ли право руководство Северной Кореи считать, что готовится удар по ней? Имеет право. За последние десять лет американцы неоднократно нападали на суверенные государства, в том числе без санкции ООН. Корейцы прекрасно знают, что американцы их не любят, значит, они должны каким-то образом реагировать, они должны каким-то образом объяснить Соединенным Штатам Америки, что несмотря на весь их гигантский перевес, у Кореи есть контригра, которая позволит ей блокировать данный ход.
Ольга Смалюхівська: Ви хочете сказати, що в цьому конфлікті винні Сполучені Штати? Я правильно вас зрозуміла?
Ростислав Іщенко: Нет, я хочу сказать, что корейцы не идиоты, и просто так угрожать ядерным ударом они не будут. Ну, шестьдесят лет же не угрожали началом агрессии, а тут начали угрожать. Они что, с дуба упали, да?
Так вот, я вам еще раз говорю, что складывается определенная ситуация, при которой они могут считать, подчеркиваю — имеют право считать, это не значит, что она так развивается, но они имеют право считать, что они могут стать жертвами агрессии. И дальше они демонстрируют, как они будут защищаться. Действительно, у них армия большая, по-моему, если не ошибаюсь, третья по величине армия мира, вооруженная большим количеством морально устаревшего оружия. Но тем не менее достаточно хорошо обученная и все еще достаточно хорошо оснащенная, чтобы корейцы могли предполагать, что группировку, находящуюся на юге, если она не получит усиления, они смогут сбросить в море.
Правильно они это предполагают или неправильно, я этого не знаю, но предполагать так могут. Для того чтобы эта группировка не получила усиления, как было правильно сказано, надо блокировать военно-морскую активность Соединенных Штатов. Поэтому корейцы и говорят, что у нас есть ракеты с ядерными боезарядами, и перечисляют американские базы, то есть места базирования их флота, по которым будет нанесен ядерный удар. Они дают понять американцам, что они могут развернуть силы флота в поддержку сухопутной группировки, и кроме того они очень прозрачно намекают на то, что Америка окажется в ситуации, когда по ее территории будет нанесен ядерный удар, и она должна как-то реагировать.
Но реагировать ответным ядерным ударом по территории Северной Кореи ей будет достаточно тяжело, потому что Северная Корея является вассалом Китая, а в восточных традициях нельзя бросить своего вассала, не потеряв лицо, и Китай должен будет каким-то образом за нее вступиться. И вот здесь завязывается этот сложный клубок международных противоречий, который действительно при неосторожных подходах может привести к войне, потому что у нас-то здесь говорят: да корейцы сейчас попугали американцев, потом у них ничего не получится, и они тихонечко свернут свою активность… На самом деле, опять-таки, корейцы сделали достаточно жесткие заявления для того, что если бы они потом не подтвердят это своими действиями, то это будет считаться потерей лица.
Ольга Смалюхівська: Тобто ви хочете сказати, що все-таки будуть дії наступні, так?
Ростислав Іщенко: Я хочу сказать, что сейчас вот необходимо положить начало многостороннему переговорному процессу, в ходе которого всем сторонам надо перейти от языка ультиматумов к языку снижения напряженности, и попытаться найти выход из этого кризиса, потому что возможность ядерного удара реально существует.
Ольга Смалюхівська:Якщо все ж таки консенсус не буде знайдений, як ви думаєте, наскільки небезпечними і взагалі жахливим будуть наслідки? Тому що от навіть читаю, президент Росії Володимир Володимирович Путін сказав, що «Чорнобиль нам тоді може показатися дитячою казкою…»
Ростислав Іщенко: Я еще раз повторяю, что на самом деле не так страшен ядерный удар Северной Кореи по одной из американских военных баз, не важно, где она находится, на Гуаме, в Японии или в Южной Корее, страшные возможные последствия. Потому что реально в этот обмен ударами могут втянуться сверхдержавы. Исходя из того, что мы имеем дело с востоком, а опять-таки в восточной психологии умереть не страшно, не страшно погибнуть за правое дело даже всем народом. Наоборот — это почетно. Страшно потерять лицо. Поэтому корейцы могут реально начать войну в этой ситуации. Из этого надо исходить, и вот эту возможность надо просто потушить.
Но для того чтобы ее потушить, нельзя… Если они на попытки их испугать отреагировали таким образом, то если попытки пугать будут продолжаться, соответственно можно ожидать, что в один прекрасный момент взлетит ракета. Значит, надо садиться и разговаривать.
Ольга Смалюхівська: А якщо сідати і розмовляти, пане Григорію, як ви думаєте, я розумію, що ми тут в Україні не можемо судити, які могли би бути можливості для поступок, для консенсусу, але все ж таки, на чому могли би зійтися? З одного боку Північна Корея, з другого боку Південна, американці, не знаю, хто ще…
Григорій Перепелиця: Питання в тому, що американська політика стосовно Північної Кореї в принципі не передбачає такої війни, про яку говорив Ростислав. І не випадково Сполучені Штати Америки започаткували програму якраз мирного врегулювання корейської ситуації. І цей процес уже набув шестистороннього формату, так що основні ключові гравці вже давно шукають прийнятне рішення. І таке рішення було також придумане, коли все-таки Сполучені Штати Америки, міжнародна спільнота змусили Корею демонтувати одну із фабрик по збагаченню урану. В обмін на відмову американці зобов’язалися постачати пальне для того, щоб якомога краще забезпечити можливість уникнення такого сценарію.
Що стосується самих навчань, то якби дійсно були такі плани, то там би уже в Японському морі як мінімум два авіаносці стояло, а так вони направили тільки один есмінець до їх берегів. Тобто це означає, що воєнне командування Сполучених Штатів Америки не розглядає ситуацію як надзвичайно серйозну з точки зору початку війни проти Північної Кореї.
Очевидно, що дії Сполучених Штатів Америки будуть носити локальний характер у цьому плані, і приведення сил протиповітряної оборони в готовність якраз чітко й показали це, що була дійсно розгорнуті певні елементи системи протиракетної та протиповітряної оборони. І якраз вони очікують таких, можливо, гіпотетичних локальних ударів, що, звісно, не завдасть значної шкоди ні Японії, ні базам Сполучених Штатів Америки на Океанії та Гуамі.
Так що питання в тому, що немає чітких намірів розпочати таку війну ні у Північної Кореї, ні у Сполучених Штатів Америки. А оскільки таких рішучих намірів не існує, і не видно, що відбувається підготовка. Тому що коли починається війна, за півтора-два місяці відбувається так зване стратегічне розгортання, перекидання сил у регіон, їх демобілізація й таке інше, зайняття стратегічних позицій для такої війни. Поки що такого нічого ми не спостерігаємо.
Ольга Смалюхівська: Будемо сподіватися, що в такому стані воно буде й перебувати, можливо, в кращому. Колеги, будь ласка, долучайтеся до розмови, задавайте запитання нашим гостям. Представляйтеся.
Журналіст, «ГолосUA»: У мене запитання до обох спікерів. От пан Ростислав торкнувся питання, що це «клубок противоречий», і виходячи з цього, запитання таке. Хто і які країни ще можуть бути втягнуті гіпотетично в цей конфлікт крім Кореї, Японії та США? Можливо, не напряму, а опосередковано. І друге запитання. Які можливі наслідки для України, якщо конфлікт буде надалі розгортатися?
Ольга Смалюхівська: І що взагалі Україні зі своїм без’ядерним статусом…
Журналіст, «ГолосUA»: Чи якимось чином це торкнеться нашої країни? Дякую.
Ольга Смалюхівська: Наскільки ми, можливо, будемо заручниками цієї ситуації?
Григорій Перепелиця: Треба сказати, що Україна дуже віддалена від того регіону.
Ольга Смалюхівська: Тому поки що ми можемо спати спокійно?..
Григорій Перепелиця: І навіть якщо там розгорнеться гіпотетично цей ядерний конфлікт, то він не буде мати прямих наслідків для України. Тобто це не наш регіон. А виходячи з того, що інтереси України зовнішньополітичні та безпекові не мають глобального характеру, то це мало чим позначиться безпосередньо на нашій країні та її безпеці.
Хоча ескалація напруженості в регіоні, звісно, позначиться, оскільки ми маємо торговельні відносини і з Південною Кореєю, зокрема. Корейські компанії у нас працюють, корейські інвестиції присутні в Україні, і звісно, що на наших економічних відносинах, перш за все з Південною Кореєю, це позначиться.
Ольга Смалюхівська: Пане Григорію, а з приводу країн, які ще можуть бути втягнуті в конфлікт? Свою позицію багато ж країн висловлювали у зв’язку з цим.
Григорій Перепелиця: Ситуація полягає в тому, що, звісно, Китай дійсно не буде осторонь цього конфлікту. Я думаю, що Китай теж усвідомлює небезпеку втягнення в цей конфлікт, а він не має наміру конфронтувати зі Сполученими Штатами Америки. Японія також буде втягнута в цей процес, оскільки це безпосередньо біля її берегів буде відбуватися.
Ну, і Російська Федерація. Росія має реагувати на цю ситуацію, але поки що Росія намагається дивитися, як розвивається ситуація, спостерігати за ситуацією. Проте, не треба забувати, що поруч із Північною Кореєю розташовані такі великі міста як Владивосток (200 кілометрів), Хабаровськ, Комсомольськ-на-Амурі. І відповідно, якщо почнеться конфлікт, не дай Боже, ядерний, то він зачепить і Примор’я, і Далекий Схід Російської Федерації. Тому, я вважаю, що Російська Федерація теж має робити відповідні висновки. Але це не буде конфлікт, так би мовити, всієї міжнародної спільноти, він буде вирішуватися на регіональному рівні.
Ольга Смалюхівська: Пане Ростиславе, будь ласка.
Ростислав Іщенко: Да, могу согласиться с тем, что вряд ли это сразу же станет мировой войной. Хотя никто никогда не знает, когда конфликт перерастает свои региональные рамки. В конце концов Вторая мировая война могла начаться в 1936-м, могла начаться в 1938-м, но началась в 1939-м. И могла начаться в Эфиопии, могла начаться в Чехословакии, но началась в Польше.
Да, я полностью согласен с тем, что очерченные в данном случае две группировки стран — это Северная Корея и ее практически, так сказать, синьор Китай, с другой стороны — это Соединенные Штаты, Япония и Южная Корея, союзники США в этом регионе, которые неизбежно будут втянуты в конфликт, если он начнется. Китай, скорее всего на втором этапе, но все равно будет втянут.
Что касается Российской Федерации, то она, конечно, попробует сыграть роль честного посредника. Но даже если она будет выполнять эту роль честно, то все равно ей как минимум одна группа стран не будет доверять по одной простой причине — все мы знаем, что для России Китай хоть и ненадежный, но такой наполовину союзник, по крайней мере в Азии Россия активно с Китаем сотрудничает. В то время как Соединенные Штаты несколько раз определяли Россию за последние годы как своего геополитического противника. Поэтому понятно, что они ей доверять не будут.
Понятно, что Россия будет участвовать в этом конфликте, но преимущественно на уровне дипломатических заявлений, потому что вмешиваться в конфликт военной силой, это было бы, так сказать, верхом безумия. И в принципе на Дальнем Востоке у России нет достаточной группировки для того, чтобы каким-то образом силовым путем влиять на ситуацию в регионе.
Что касается результатов для Украины, то, конечно, прямых последствий не будет, не дойдут сюда ни корейцы, ни американцы, ни китайцы в обозримом будущем. Но косвенные последствия, конечно, будут, потому что любой конфликт с участием Соединенных Штатов приводит к резким скачкам цен на энергоносители. А если конфликт будет ядерным, то можете мне поверить, что цена нефти и газа сразу же начнет зашкаливать на мировых биржах.
И кроме того, если в этот конфликт начнет втягиваться Китай, который худо-бедно обладает возможностями перекрытия путей доставок энергоносителей традиционных для Европы, для Соединенных Штатов с Аравийского полуострова, потому что туда долетают и китайские ракеты, и китайская военно-морская группировка может доплыть. А в последние годы Китай свой флот серьезно модернизировал. То естественно все эти риски будут учитываться биржами, и естественно ракеты еще не прилетят, а цены уже возрастут. И естественно вот это отразиться на нашей экономике, но только вот таким косвенным путем.
Ольга Смалюхівська:Колеги, будь ласка, ще є запитання? Немає запитань? Тоді дякую вам, що прийшли до нас. Дякую, колеги.