ПРОГРАМА “РОЗВОРОТ UA» — спільний проект “РАДІО ЕРА FM” інформаційної агенції „ГОЛОС UA”.
Програма про найбільш актуальні питання поточного тижня, підготовлена журналістами агенції “Голос UA”, звучить щосереди упродовж години в прямому ефірі “Радіо Ера”. Початок ефіру о 19.50.
Ефір за 17.09. Ведуча Оксана Ващенко.
Оксана Ващенко: Мої найщиріші вітання всім тим, хто вже налаштувався на хвилю Радіо-ЕРА FM. З вами Оксана Ващенко. І це програма «Розворот UA».
Без жодних патетичних закликів і звернень одразу зауважу, що нинішній тиждень очевидно стане символічним. Він вже таким є: стартували 30 днів для створення нової коаліції або появи підстав для проведення ще одних дострокових виборів, і від сьогодні почалися перші кадрові відставки.
Як відомо, голова Верховної Ради Арсеній Яценюк заявив, що йде з цієї посади, хоча, ви знаєте, що так просто такі посади не залишають. Як би там не було, аналогічного рішення сьогодні чекали і від прем'єр-міністра України Юлії Тимошенко. Хоча, можливо, на це хтось і розраховував, проте зауважу, що така відставка відбудеться, але відбудеться навряд чи самостійно особисто з боку прем'єр-міністра. А за відставку Арсенія Яценюка потрібно ще проголосувати у стінах парламенту. Так-що ми з вами є свідками чергових політичних ігор, у які продовжують бавитися політики, і, мабуть, за такими забавами забувають про реальний рівень життя більшості громадян, умов їхньої праці, оплати, купівельної спроможності.
Ось, скажімо, що змінилося за останні 3-4 роки для сільгоспвиробника? Чому потенціал України, як аграрної держави, не використовується у повному обсязі? Як вдається аграріям збирати врожаї у 43 млн. тонн зерна, а цього року очікується врожай на рівні 48 млн — або навіть 50 млн. тонн? І чому тоді фермери не можуть заробити на своєму врожаї? Саме про це сьогодні й будемо говорити ми у нашій програмі.
Зауважу, експерти кажуть, що рекордний врожай цього року супроводжується низькою якістю, що призвело до проблем експорту продукції. Низка країн, таких як Іран, Туніс, Єгипет, вже відмовилися від закупівлі українського зерна. Ще залишається високою і вартість послуг на зберігання врожаю. Саме тому вітчизняні фермери традиційно можуть опинитися у програші. Ну, принаймні у цьому впевнені автори матеріалу, який прозвучить зараз. Андрій Стеценко та Олексій Ананов.
О.А.: Врожай зернових цього року більший за всі роки незалежності України. Вже зібрано більш, ніж 44 млн. тонн зернових культур із 13 млн. гектарів засіяних площ при врожайності 34,4 центнера з гектара. Пшениці з них — майже 27 млн.т. Проте рекордний обсяг зернових супроводжується низькою якістю. За оцінками експертів, 60-65% цьогорічного врожаю складає так зване фуражне зерно.
Виникає запитання, чи вигідно Україні збирати великі обсяги врожаю, адже якщо невеликі виробники продадуть його за сьогоднішніми цінами, вони ледве відшкодують витрати. /> Ще на початку збиральних робіт мінімальні ціни на пшеницю озвучували на рівні 700 грн за тонну. Проте активних продажів за вказаною ціною не відбувалося. Аграрії, яким виробництво сільгосппродукції цього року обійшлося дорожче, ніж торік, звернулися до уряду із проханням допомогти з урегулюванням цінового питання. Держава зреагувала і підтвердила, що має намір закупити зерно в аграрний фонд, встановивши мінімальні закупівельні ціни на пшеницю 3 класу 1251 грн\т, 4 класу — 1134 грн\т, 5 класу — 967 грн\т.
Нинішні цінові пропозиції на фуражне зерно досить часто коливаються на рівні 700-800 грн\т. А ціни на продовольче зерно складають 1000-1100 грн\т. При цьому собівартість фуражної пшениці складає 800-850 грн\т. А продовольчої — майже 1200 грн\т. Основна причини — це дефіцит потужностей для зберігання зерна. Окрім цього, відмову деяких країн від закупівлі вітчизняного зерна можна сприймати неоднозначно. Для більшості покупців, у тому числі й для Єгипту, питання ціни є пріоритетним і з цієї точки зору українська пшениця зберігає високу конкурентну спроможність. Проте високим урожаєм можуть похвалитися й інші країни, такі як Росія, Казахстан, деякі країни ЄС. Тому цілком можливо, що зерно низької якості доведеться спрямовувати на внутрішній ринок.
О.Ващенко: Що ж, поговоримо про це більше.
Цього року маємо гарний врожай, за словами міністра, це буде практично 50
млн.т. Але поки-що, кажуть, зібрали до 44 млн.т. зернових. Я не помиляюся?
Анатолій Розгон: Ні, все правильно.
О.В.: Я хочу повідомити вам, що сьогодні у нас в гостях Василь Коробейко, голова фермерського господарства. Добрий вечір!
В.К: Добрий вечір!
О.В.: І Анатолій Розгон, директор Департаменту розвитку аграрного ринку Міністерства аграрної політики. Добрий вечір Вам!
А.Р.: Добрий вечір!
О.В.: Шановні слухачі, не забувайте, що працює наша електронна адреса, сюди маєте можливість надсилати свої запитання і коментарі.
Думаю, що можна розпочати. Тим більше, що тема є достатньо складною, тому, можливо все і не встигнемо обговорити.
Які б Ви запропонували рецепти виходу з ситуації, яка є на ринку зерна, і фактично, що може зробити держава і що держава робить, аби робота сільгоспвиробника не була збитковою. День, а точніше, вечір, у який ми з вами розпочинаємо обговорювати ці проблеми, є доволі складним з точки зору політичної ситуації. Я думаю, ви стежили за тими подіями, які відбувалися у Верховній Раді. Не все так просто, знову політична криза… Скажіть, звертаюся до пана Анатолія, вона якимось чином буде впливати (чи вже впливає) на розв'язання поточних проблем в аграрній сфері?
А.Р.: Я не хотів би переводити ці питання у політичну площину. Сьогодні на селі працює бізнес, а бізнес працює за будь-яких політичних та економічних умов. Є достатньо важелів: в першу чергу, це законодавча база..
О.В.: Але Верховна Рада є партнером кабінету Міністрів. Якщо вона зараз буде паралізована, фактично будь-які ваші починання пройдуть даремно.
А.Р.: Я так не думаю і хочу вам сказати, що взагалі питання ринку зерна є дуже резонансним і у суспільстві, і у полі уваги уряду, оскільки з цим питанням пов'язана вся економічна ефективність діяльності всього агро-промислового комплексу. І від ефективності ринку зерна буде залежати проведення комплексу осінньо-польових робіт, який вимагає основного вкладення коштів. Тому я переконаний, що тієї нормативної бази, яка сьогодні напрацьована, вистачить принаймні на 30 днів.
О.В.: Звертаюся до пана Василя. Скажіть, а от фермери зараз якись чином стежать за політикою, не втомилися ще?
В.К.: Фермери не мають часу дивитися за політикою, бо їм треба працювати.
О.В.: Але ж політика впливає на вашу роботу?
В.К.: Звичайно ж. Ті, хто навчався в радянські школі, чудово знають вислів Леніна: «Політика — це концентроване вираження економіки». Політика без економіки бути не може. Той стан, який зараз ми бачимо в Україні, — результат політики, політики не тільки нашої, а політики, яка впливає ззовні.
О.В.: Я зрозуміла. У нас є Роман Ткач, це секретар Комітету з питань аграрної політики та земельних відносин Верховної Ради України, народний депутат, представник фракції «Наша Україна — Народна самооборона». Він зараз з нами на зв'язку. Пане Романе, добрий вечір.
Роман Ткач: Добрий вечір!
О.В.: Ми б хотіли у Вас дізнатися — зараз дуже багато накопичилося законопроектів, які стосуються регулювання всіх відносин в агропромисловій сфері. Також зараз є проблема на ринку зерна. На скільки ви бачите, що Верховна Рада навіть в такій ситуації зможе внести зміни до бюджету, для того, щоб збільшити фінансування аграрного фонду? Зможе якимось чином поліпшити умови кредитування для сільгоспвиробників? Тобто, чи не буде вона цієї ситуацією 30 днів паралізованою?
Р.Т.: Перш за все, мене дуже прикро, коли Україну сприймають, тільки як виробника зерна. Після цього виходить, що ніби-то Україна виробила багато зерна. Я би взагалі розглядав Україну, як державу, яка може продукувати власні продукти: зерно, олію, м'ясо, молоко. Ми маємо стати потужним виробником продукції споживання. Прикро, що цього року йдеться тільки про те, що у нас вироблено дуже багато зерна, немає, куди його подіти. Звідси починається питання — яка ціна, хто буде закуповувати і т.д. Я вважаю, що нашим найголовнішим завданням має бути відновлення тваринництва. Сьогодні прикро заходити на ринок і бачити там імпортовану продукцію. Це не є роль України.
О.В.: Але для цього потрібне зерно і потрібно, щоб ефективно функціонував ринок зерна.
Р.Т.: Тому, коли ми сьогодні говоримо, що у нас є великий вал зерна, його треба розглядати не тільки як продукт для експорту на зовнішні ринки. Його треба використовувати для виготовлення іншої сільськогосподарської продукції в Україні. Згідно з моєю інформацією, завтра у Верховній Раді буде розглядатися близько 15 законопроектів, які стосуються сільськогосподарського виробництва в Україні: це і продукція тваринництва, це і додаткові кошти в аграрний фонд для закупівлі зерна для інтервенцій, — тобто, цілий комплекс проблем. Я не хочу, щоб цього року виглядало так, що ми виробили багато зерна, збили ціни, внаслідок чого постраждали всі — і ті, хто виробляє… Я не хочу бути поганим пророком, але не дай Бог, це зерно згниє на складах.
О.В.: Є така небезпека, так?
Р.Т.: Так, є. Сьогодні в Україні на привеликий жаль, у тваринництві катастрофічно зменшилося поголів'я великої рогатої худоби. Ми не маємо внутрішнього ресурсу для встановлення поголів'я корів, для виробництва м'яса. Тому я розглядав би цей комплекс проблем як такий, що потребує серйозного державного втручання. Я думаю, що у політиків у ці дні вистачить розуму закласти серйозну законодавчу базу для того, щоб наступного року інвестори (не тільки зовнішні, а й внутрішні), банки зрозуміли, що Україна грає за правильними правилами гри. Отже, можна йти на цей ринок, можна вкладати ресурси…
О.В.: Зрозуміло. Дякую, пане Романе. Роман Ткач був з нами на зв'язку. Будь ласка, у Вас є коментар.
В.К.: Так. Я багато у чому згоден з паном депутатом. Він правильно сказав, що те зерно, яке ми виростили, треба продавати та переробляти в Україні у готову продукцію. Але хто повинен це робити? Я Вам зараз назву цифри по Кіровоградській області. Правильно, розвивати тваринництво, бо ми цей фураж продаємо в Євросоюз за безцінь, а в Євросоюзу купуємо м'ясо, яке вигодуване на нашому зерні. Це ж парадокс.
О.В.: Тобто, це коло, яке у нас було колись, зараз розірване.
В.К.: Так. Я кажу цифри: поголів'я у 1990 році, Кіровоградська область — 887 тис.голів, 1997 року — на 30 відсотків менше — 146 тис.голів. З них 47 тис. у підприємств, решта — в індивідуального сектору.
О.В.: Я лише нагадаю, що це позиція Василя Коробейка, голови фермерського господарства. Поки-що дякую, пане Василю. У нас є ще Анатолій Розгон. Пане Анатолію, прозвучала така фраза — є небезпека, що на складах зерно згниє. Було вже це так.
А.Р.: Теза відома і закиди ці відомі. Але йдеться про те, що сьогодні на зерно не буде попиту на внутрішньому ринку. У цьому є небезпека, але я її не поділяю. У нас є чітко викладений баланс зерна, і на сьогоднішній день, виходячи із нього, ми будемо мати близько 49 млн. тонн зерна, плюс перехідні залишки, які ми мали на 1 липня цього року, понад 5 млн. тонн. Загальна позиція зерна на внутрішньому ринку буде складати понад 54 млн. тонн. З них внутрішнє споживання буде складати 26,5 млн. тонн. І є можливості для забезпеченя експорту у 22,5 млн. тонн. Я підтримую моїх колег у цьому і скажу таку тезу, що 1 грн. зерна, пропущена через тваринництво, дає 6 грн. прибутку. Але дійсно сьогодні тваринницька галузь опинилася у певній кризі, але там є резерви. Сьогодні уряд ставить завдання, що 2009 рік буде пріоритетним для розвитку цієї галузі. Ставка робиться на швидко відтворювальні тваринницькі галузі. Йдеться про птахівництво, яке має сьогодні динаміку зростання більшу, ніж у європейських країнах. Також це свинарство, яке також має швидкий цикл відтворення. Уряд у серпні прийняв ряд рішень, які давали можливості сільськогосподарським галузям,- спиртовій галузі, хлібопекарській — це все споживачі на внутрішньому ринку, які можуть забезпечити рух зерна та стабільність. Тобто, уряд прийняв ряд рішень щодо компенсації відсотків по кредитах, що будуть залучені хлібопекарями та сільгоспвиробниками, тваринницькими комплексами. Сьогодні міністр доповідав це питання на засіданні уряду, звітував по тих дорученях, які були дані прем'єром у серпні як по ринку зерна, так і по ринку тваринництва. Сьогодні, можна сказати, вже куплено понад 200 тис. тонн зерна тваринницькими комплексами. Це не багато. Це перше. Друге питання — чи залишиться у нас зерно на елеваторах. Можу сказати, що якщо буде забезпечена та динаміка експорту, на яку ми розраховуємо, на це зерно буде попит. 22,5 млн. тонн — це наша можливість, це питання перебуває під постійним контролем уряду. Сьогодні вже експортовано більш, ніж 5 млн. тонн зерна.
О.В.: Це відомо. Але якщо буде експортована більша частина продовольчого зерна, чи є небезпека, що в Україні тоді лишиться більша частина фуражного зерна? І потім Украна не знатиме, куди його діти?
А.Р.: Це окрема тема. Якщо її детально розвивати, скільки у нас продовольчого зерна, можна буде більш детально на цьому питання спинитися. Ми готували ці матеріали для засідання уряду, і я хочу сказати, що у державі буде достатньо ресурсів продовольчого зерна, яке знаходитиметься у аграрному фонді, у держматрезерві, у регіональних ресурсах. А сьогодні із загального обсягу експорту 5 млн. 200 тис. тонн, продовольчого зерна реалізовано трохи більше 1 млн. тонн.
О.В.: Зрозуміло. Звертаюся до пана Василя. Скажіть, Ви маєте своє фермерське господарство, які це обсяги? І у порівнянні з минулими роками, Ви задоволені цьогорічним врожаєм?
В.К.: У мене 1200 га землі. Урожаєм у цьому році я задоволений. Я отримав непоганий врожай озимої пшениці — по 50 центнерів з гектара.
О.В.: А за рахунок чого це Вам вдалося зробити?
В.К.: За рахунок дотримання інтенсивних технологій вирощування сільськогосподарських культур.
О.В.: А Ви кредити брали?
В.К.: Так. Тут постає питання, чого так багато фуражного зерна в Україні? Бо чимало підприємств не можуть взяти кредити, оскільки їм немає чого дати під заставу. Фактично, господарства не мають високоліквідної застави, тому банки неохоче дають кредити. А якщо і дають, тих коштів не вистачає. За ці гроші можна купити хіба-що пальне та запасні частини. Для того, щоб отримати хороший хліб, треба вкласти мінімум 400 кг мінеральних добрив на гектар, застосувати засоби для боротьби з різними шкідниками. Це дуже великі гроші. Особливо тяжко маленьким господарствам, тому вони діють за принципом: посіяв — зібрав.
Анатолій Розгон: Я скажу вам цифру, що в один гектар зернового поля треба вкласти мінімум від 3-3,5тис. грн.
О.В.: Що треба зараз фермерам від уряду, від держави?
В.К.: Держава повинна за пшеницю 3-4 гатунку платити мінімум 1500 грн, а не 1000-1200 грн. Але як бути зараз більшій частині господарств, якщо зерно у них купують за ціною 600 грн.
О.В.: А хто бере?
В.К.: Як хто? Трейдери.
О.В.: А Ви знаєте поіменно цих людей?
В.К.: Ні. Як же поіменно? Це фірми.
О.В.: А Ви продаєте своє зерно за такою ціною? Чи притримуєте?
В.К.: Я зерно своє продав за хорошою ціною. Але я знаю багатьох людей, у яких лежить зерно, і вони не знають, що з ним робити. Віддавши його по 600 грн, я стану банкрутом.
О.В.: Стара проблема, а точніше нова, коли зернотрейдери впливають на зернову політику.
А.Р.: Розумієте, я не звинувачував би у цьому зернотрейдерів, адже вони безпосередньо зерно у виробника не купують. Там йдеться про невеликі дрібні партії. Якщо детальніше аналізувати структуру ринку зерна, можна побачити, що вона має 2-3-рівневу систему. Партії формуються від дрібної та більшої. І зерноторгові компанії (трейдери) купують зерно на елеваторах великими партіями. При купівлі дрібніших партій, формуються інші фірми — перекупщики. Уряд на засіданні звернув уваги на таку проблему, як купівля зерна за готівку, яка просто руйнує ринок. Ми неодноразово ставили це питання перед різними органами, аби якось його урегулювати, проте поки-що його вирішити так і не вдалося.
О.В.: Але пам'ятаєте, як звинувачували власників нафтотбізнесу у змові. Коли сідали з ними за стіл переговорів, домовлялися про певне зниження ціни. Можливо, і тут треба сідати за стіл переговорів?
А.Р.: Дійсно, операторів на ринку нафтопродуктів значно менше, ніж операторів на ринку зерна. 2006-2007 роки не є типовими, тому що там були певні обмеження по експорту. 2005 року, коли у нас був забезпечений експорт зерна на рівні 3 млн. тонн, рекордний на той час, то за даними антимонопольного комітету, експорт здійснювали 550 компаній. Тобто, говорити про якусь змову дуже складно. Оскільки наш ринок більше орієнтований на експорт, ми певною мірою залежимо від зовнішніх факторів, від тих тенденцій, які сьогодні є на світовому ринку зерна.
О.В.: З вами програма «Розворот Ю.Ей». Далі будемо говорити про вигідні ціни на зерно. Чи зможуть фермери вигідно продати зерно і чи зможе держава так сама вигідно його купити. Чи зможемо ми, споживачі, купувати ті самі продукти? Для початку я б хотіла, щоб ви послухали одну думку — це генеральний директор аграрного фонду Володимир Іванишин. Він сказав, що ціна, яка складеться цього року на зерно, залежатиме від попиту та пропозиції.
О.В.: Що ж, все залежить від попиту та пропозиції. Ви можете з цим погодитись?
Володимир Іванишин: Це давно відома ринкова теорія.
О.В.: Чи здатен зараз аграрний фонд закупити такі обсяги, які зараз задекларовані?
В.І.: Хочу сказати, що великий врожай не був новиною для Міністерства, і ми цю ситуацію бачили. Ми очікували цей врожай, готувалися до нього ще взимку. На рівні уряду готували ті заходи, які можуть забезпечити стабільність. Період масових жнив є найбільш критичним. Також ми орієнтувалися на те, що високий урожай буде одержаний у світі. Це будуть ті чинники, які негативно впливатимуть на становлення цін. Головну ставку було зроблено саме на діяльність аграрного фонду. Оскільки він був створений саме для регулювання цінової політики у аграрній сфері.
О.В.: Але минулого року він не виконував у повному обсязі свої функції.
В.І.: Справа у тому, минулого року не було у повному обсязі забезпечено фінансування аграрного фонду згідно з тими нормами, які були визначені законом «Про державну підтримку». Сьогодні ж ситуація інша.
О.В.: Пане Анатолію, дуже коротко — Ваша порада фермерам і всім тим, хто займається виробництвом зерна. Ви можете порадити — продавати вже зараз чи притримати трохи.
А.Р.: Найгірше — це давати поради, бо треба брати на себе якусь відповідальність. Пропозиція зерна, яка є сьогодні на ринку, дійсно висока., вона перевищує попит. На мій погляд, така тенденція протримажється ще до нового року. Також хочу всіх повідомити, що урядом був прийнятий ще рад заходів, за якими аграрний фонд купуватиме не тільки продовольче зерно, а й фуражне. На сьогодні у нього найкраща ціна на пшиницю — 1317 грн. Тому він дійсно виконує свою функцію по підтримці ціни. Сьогодні ставляться завдання закупити пшеницю 6 класу. У нас встановлені ціни, тому всі об'єкти ринку будуть орієнтуватися на них. Напрклад, ціна на пшеницю 6 класу буде 850 грн.
О.В.: У нас є дзвінок. Слухаємо вас.
Слухач: Добрий вечір! Чому на елеваторах купуть зерно тільки через посередників? І ціна на фуражну пшеницю у 850 грн — це не ціна.
Василь Коробейко: Справа у тому, що реалізуючи зерно на елеваторах, підходиш до того, хто дає гроші. Держава у даний момент гроші не платить, вона оплачує лише висококласну пшеницю — 3-4 клас. Фураж держава зараз не бере, його беруть тільки посередники. І фермери змушені продавати її по 600-650 грн., бо потрібні оборотні кошти. Держава ж не каже, коли вона буде його закуповувати. Земля через місяць замерзне, а орати та сіяти треба зараз. Таким чином перед сільгоспвиробниками постає дилема — або продавати, сіяти та працюваи, або тримати і не робити нічого.
О.В.: Якщо говорити про якість врожаю — яка вона? Експерти кажуть, що вона не зовсім добра, зважаючи на погодні умови та багато інших факторів.
В.К.: Я не володію ситуацією, яка склалася по всій Україні. Я кажу за себе. Якісного зерна дуже мало. В основному йде фураж, фураж білковий, який у Євросоюзі продають за ціною продовольчої пшениці.
О.В.: Є ще дзвінок. Слухаємо Вас, добрий вечір.
Слухач: У меня два вопроса. Первый к фермеру: скажите, пожалуйста, достаточно ли тех 5 млн. грн для защиты растений, которые заложены в бюджет на 2008 год для всей Украины? Второй вопрос к представителю Министерства: сколько выделяют развитые страны на поддержку сельхозпроизводителей?
Анатолій Розгон: Сьогоді ми не маємо змоги співставити ті обсяги підтримки, які надають наша найближчі конкуренти (Євросоюз). Там йде різниця в рази. Ті обсяги підтримки, які виділяються із нашого бюджету, з кожним роком також мають динаміку до зростання. Який маємо бюджет, таку маємо і підтримку. Цього року ми мали понад 13 млрд. грн для підтримки, з бюджету на наступний рік — понад 15 млрд. грн. Цього, звісно, недостатньо. Суть питання полягала у тому, що нам доводиться конкурувати з країнами, які мають хороший рівень підтримки. Для них зниження цін не таке болюче, як для нас. Всі програми, фінансуватимуться із бюджету на 2009 рік, будуть виписані відповідно до вимог СОТ. Таким чином ми будемо рухатися до світових стандартів підтримки, підтримки як з боку уряду, так і зі сторони нашого профільного комітету.
Василь Коробейко: 5 млн. грн на рослиництво навіть для однієї Кіровоградської області — крапля у морі. Я хочу назввти цифру, яку виділила для підтримку сільського господарства Росія- 1трильйон 200 млн. руб. Це 300 млрд. грн. Це колосальні гроші.
А.Р.: Я хочу зробити коментар, щоб наші слухачі правильно розуміли цифри. Коли йдеться про 27 млн. га ріллі в Україні, то Росія має у разів 17-18 більшу територію. Тому тут треба говорити одними категоріями.
О.В.: Але якщо говорити конкретно — на гектар землі все-одно фінансування йде більше? Чи ні?
А.Р.: Я не можу цього сказати, бо сьогодні підтримка у країнах СНД знаходиться майже на одному рівні. Хіба-що Білорусія йде дещо попереду, бо там значно нижчі обсяги виробництва. Вони можуть собі дозволити виділити на один гектар більше коштів.
О.В.: Зважаючи на те, що ми маємо багато зерна, чи буде хліб дешевшим?
А.Р.: Я думаю, що ні. Адже у структуру ціни хліба входить не тільки вартість зерна, а й енергоносіїв.
О.В.: Тобто подорожчання все-одно відбудеться?
А.Р.: Однозначно.
О.В.: Ці речі ніколи не взаємопов'язані — вартість зерна і вартість хліба?
А.Р.: Вартість борошна у структурі хліба займає частку — 30-35%. Решта припадає на інші накладні витрати, не пов'язані з ринком зерна абсолютно. Це питання у нас також постійно в центрі уваги. Сьогодні той самий аграрний фонд, про який ми згадували, здійснює інтервенції борошном урожаю 2007 року за значно нижчими цінами. Це є сьогодні потужним стабілізуючим фактором на ринку хліба.
О.В.: У нас ще один дзвінок. Слухаємо вас.
Слухач: У мене порада фермерам: вони повинні об'єднатися в картель і диктувати державі свої ціни, тоді не буде цих проблем.
О.В.: Це такий рецепт.
А.Р.: Дуже правильна думка. Я її підтримую. Але зараз йдеться у міністерстві про створення кооперативів. У нас вже ж позитивні приклади у Запорізькій області, де виробники об'єдналися у кооператив і самостійно забезпечують реалізацію зерна на експорт. У цьому, я переконаний, є великий сенс. Вони не конкуренти зернотрейдерам, а тим посередникам, які руйнують сьогодні ринок.
О.В.: Ви готові до такого об'єднання?
В.К.: Ну, в принципі, так.
О.В.: А чому ми до цього досі не прийшли?
В.К.: Я вважаю, що тут основну роль, організаторську, все ж таки повинна зіграти держава. У кожного свій підхід до справи, кожен рахує свої гроші.
А.Р.: Сьогодні до порядку денного Верховної Ради внесений проект закону «Про кооперацію». Там є ряд проблем, які треба вирішити на законодавчому рівні. Якщо він буде прийнятий найближчим часом, беду проведена велика організаторська робота. Ми її вже здійснюємо. Вона не має великого впливу…
О.В.: Наприклад? Це пільгові умови?
А.Р.: Йдеться про безприбутковий статус всіх кооперативів. Якщо він продав своє зерно у кооператив, виникає питання з податками. Тут є свої нюанси, але кооператив — це взаємодопомога. Через ці механізми пройшов весь світ. Альтернативи цьому немає.
О.В.: Є ще один дзвінок. Будь ласка.
Слухач: Свого часу я був на практиці в Австрії, бачив, як там працюють фермери. Розумієте, там жодна племінна теличка не йде під ніж. Навіть гній, вибачте, має свою ціну. Люди заробляють на цьому. У нас же проблема, ми не маємо куди подіти зерно. Я цього не розумію. У мене питання таке: чому не зробити вільний ринок землі, де людини знатиме, що це його земля, за неї він відповідає серцем…
Василь Коробейко: Я зрозумів запитання так — моє ставлення до продажу землі. Продаж землі — це національна катастрофа, крок у прірву. Це те саме, що Росія продала б свій газ. Це єдине, що залишилось в Україні. Згідно з статистикою, 80% державної власності ми вже продали.
О.В.: Якби функціонував ринок землі, ви б могли її купити?
В.К.: Я б не купив. Хоча у Вінницькій області 10 тисяч гектарів землі купили естонці. Люди трішки скуповують землю, але чи буде від цього краще жити українцям? Я думаю, що ні. Краще буде тільки тоді, коли виробник і держава співпрацюватимуть без посередників.
О.В.: Зрозуміло. Пане Анатолію.
А.Р.: Я підтримую думку пана Василя у тому, що тіньовий ринок землі дійсно існує, що є катастрофою. Це питання сьогодні на законодавчому рівні не врегульовано.
О.В.: Дякую всім. Нагадаю, що сьогодні гостями програми були Василь Коробей, голова фермерського господарства, і Анатолій Розгон, директор Департаменту розвитку аграрного ринку Міністерства аграрної політики.
Автор і ведуча Оксана Ващенко