Програму ви можете прослухати тут:
Програма «РОЗВОРОТ UA» — спільний проект інформаційної агенції «ГолосUA» та «Радіо Ера FM». Звучить щосереди на хвилях цієї радіостанції.
Ефір за 25.11.2009 р. Ведуча — Оксана Ващенко.
Оксана Ващенко: Компаніям “Нафтогаз” і “Газпром” вдалося юридично оформити попередні домовленості голів урядів України та Росії про скорочення обсягів закупівлі газу у 2010 році. При цьому, відповідно до підписаних документів, закріплено право не застосовувати штрафних санкцій за обсягами споживання газу компанією ”Нафтогаз України” у поточному році. Чи можна це назвати поступливістю з боку Росії? Тоді, чим це обумовлено? По це поговоримо у програмі “РозворотUA”, з вами Оксана Ващенко, вітаю вас.
Отже, додаткові угоди до газового договору — це перемога чи поразка України? Скільки коштуватиме російський газ у 2010 році,і як за нинішніх умов може відбуватися модернізація української ГТС? У нашій студії Богдан Соколовський, уповноважений Президента з міжнародних питань енергетичної безпеки, вітаю Вас.
Богдан Соколовський: Добрий день.
Оксана Ващенко: На телефонному зв’язку народний депутат, представник фракції БЮТ, член парламентського комітету з питань паливно-енергетичного комплексу Сергій Пашинський. Пане Сергію, вітаємо.
Сергій Пашинський: Добрий день.
Оксана Ващенко: Пане Сергію, Ви особисто бачили документи до базової угоди, що була підписана ще на початку року?
Сергій Пашинський: Я особисто вчора пізно ввечері розмовляв з керівником компанії -”Нафтогаз” Дубиною, він їх підписав, про що і повідомив, щоб я міг донести цю інформацію до широкого загалу. Додаткові угоди підписані, вони регулюють обсяги споживання на наступний рік і врегульовують спірні питання по відносинах цього року.
Оксана Ващенко: Тобто, спірних питань немає, ті речі, які були відкритими, вже зняті, і ми йдемо на Новий рік спокійно?
Сергій Пашинський: Ми йдемо у зимовий період, не маючи ні копійки боргів перед “Газпромом” і 27 мільярдів кубометрів газу є у підземних сховищах. Не дивлячись на всю істерію, яка наче змушувала Росію нас оштрафувати, ми йдемо з врегульованими на 2 роки відносинами. Також підвищений тариф транзиту на наступний рік, згідно з контрактом. Вважаю, що у нас з Росією спокійні, врівноважені відносини і причин для сенсацій немає абсолютно.
Оксана Ващенко: Зняття штрафів у цьому році — поступливість з боку Росії, чи щось інше?
Сергій Пашинський: Підкреслюю, що вперше за багато років ми вийшли з Росією на формат відсутності заборгованості. Вона дивиться перш за все на споживання, платіжну дисципліну. У цьому році не вибрали обсяги газу всі країни Європи. Росі, яка хоче залишитися на ринку, мусила на це зважати. Ніякої поступливості немає, є взаємовигідні стратегічні стосунки двох країн.
Оксана Ващенко: Пане Богдане, Ви особисто бачили підписані документи?
Богдан Соколовський: Ще ні, тільки офіційне повідомлення на сайті “Газпрому”,і усну інформацію від голови ”Нафтогазу” про зміни у контрактах від 19 січня 2009 року.
Оксана Ващенко: Як їх оцінюють у Секретаріаті Президента?
Богдан Соколовський: З січня цього року після підписання кабальних газових контрактів Президент вимагав від уряду виправити згубні для України помилки. Президент неодноразово звертався і до Росії, зокрема 18 листопада у листі до президента Росії, де були викладені основні загрози контрактів і спосіб усунення, встановлення партнерських стосунків. />
Оксана Ващенко: Зараз, коли вже знятий з нас борг, це також немалі кошти, які заощаджує Україна?
Богдан Соколовський: Президент наполягає на внесення системних змін у контракти, на весь період дії. Щоб були встановлені справедливі партнерські ціни на газ, за формульним розрахунком, справедливі транзитні ставки. Сьогодні найвища ціна на газ у Європі.
Оксана Ващенко: У кого нижча?
Богдан Соколовський: У всіх країн на Захід від українського кордону.
Оксана Ващенко: Скільки у Франції, Німеччини, Польщі?
Богдан Соколовський: Словаччина має до 300 на перший квартал 2009 року, по інших кварталах немає ще офіційних даних, Україна у першому кварталі мала 360. Те саме для Чехії, суттєво нижче для Німеччини, середньоєвропейська ціна істотно нижча від української. Транзитна ставка на території України вдвічі нижча навіть після підняття неправильної контрактної формули у 2010 році. По Словаччині — більше 4 доларів за тисячу кубів на 100 км, в Україні буде 2-2,66. Підкреслюю, що вчорашні зміни є рухом у правильному напрямку, але вони не усувають основних загроз. Основна проблема — доведення ”Нафтогазу” до передбанкрутного стану.
Оксана Ващенко: Недостатній крок?
Богдан Соколовський: Це мізерні рухи у правильному напрямку. Системних змін немає, і загроза перебоїв у поставках і транзиту з весни 2010 року зберігається.
Оксана Ващенко: Впродовж року Президент і Прем’єр мали можливості напрацювати спільну позицію у газовому питанні. Є політичні мотиви, але чому держава має страждати через те, що хтось не може домовитися?
Богдан Соколовський: Коли Тимошенко підтримала позицію Ющенка у березні цього року стосовно співробітництва з країнами ЄС по модернізації ГТС, у нас був успіх у Європі. Але Прем’єр має повну відповідальність за економіку, згідно з Конституцією і взяла на себе все врегулювання питань з Росією та іншим партнерами, вийшла розбіжність. І не вина Президента у тому, що Тимошенко у останню ніч на переговорах з Росією відмовилася виконувати директиви глави держави і підписала контракти з Путіним. Вони завдали великої шкоди вже сьогодні. Хотів би зауважити пану Сергію, який стверджує, що ми не маємо заборгованості перед “Газпромом”, але “Нафтогаз” має борг перед іншим інституціями, українськими та іноземними. Яка різниця, кому бути винним?
Оксана Ващенко: Президент діє трохи навздогін, після підписаних документів вже зробити нічого неможливо. У правовому полі не можна спочатку підписувати документи, а потім переухвалювати.
Богдан Соколовський: Президент так не діє, тому що останні директиви на переговори з Росією він підписав ще у жовтні минулого року.
Оксана Ващенко: Коли Тимошенко їхала до Ялти, були директиви Президента?
Богдан Соколовський: По газу були.
Оксана Ващенко: А які саме?
Богдан Соколовський: Це таємний документ. Директиви поки не розсекречені.
Оксана Ващенко: Пане Сергію, Ваш візаві каже, що директиви Прем’єр не виконала. У якій частині?
Сергій Пашинський: Все, що сказав пан Соколовський — цинічна безпардонна брехня, приниження гідності держави. У першому кварталі ціни 360 доларів немає. Пан Ющенко вклав “міну” під газові відносини, коли 4 січня 2006 року дав команду Івченку підписувати разові угоди з “Росукренерго”, ціна на газ була зафіксована на півроку, а ціну транзиту вони зафіксували на 4 роки. У таких умовах вийти на ціну 2,6 було дуже важко. Не є секретом, що Ющенко пробував зробити все, щоб зірвати газові переговори, щоб почалася третя газова війна. Добре, що на це ніхто не відреагував. Ще позавчора у інтерв’ю білоруському телебаченню він заявив, що Росія нас вже оштрафувала на 7,5 мільярда доларів. Це просто спроба повернути на ринок “Росукренерго”. Вони розуміють, що такі коментарі лишилось робити 2 місяці і роблять все можливе, щоб нам перекрили газ. Цього не буде, у нас нормальні стосунки з Росією, всі питання врегульовані, ціна буде набагато нижчою від тієї, якою лякає пан Соколовський. Щодо транзитної ставки: чиновники Ющенка у 2006 році зафіксували ціну 1,6 долара до 1.01.2011 року. Ми вдячні Росії, що вона закрила очі на підписану угоду, що дасть можливість отримати у наступному році 1,5 мільярди доларів додаткових доходів ”Нафтогазу”. Всі заяви і пана Ющенка, і пана Соколовського — провокації, брехня, спроба зробити так, щоб 1 січня нам відключили газ. Я гарантую споживачам, що ніяких форс-мажорних ситуацій не буде.
Оксана Ващенко: Пане Богдане, адже цей документ був підписаний Івченком?
Богдан Соколовський: Я хотів би спростувати ту неправду, яку каже пан Сергій. Повертаючись до 2005 року, у нас до того була прекрасна міжурядова угода з Росією, яка врегульовувала питання транзиту до 2013 року. Цю угоду фактично зруйнувала Тимошенко, бо відмовилася виконувати процедури, у ній передбачені. 8 вересня 2005 року, коли Тимошенко була звільнена з посади Прем’єра, вона залишила правовий вакуум, довелося фактично випрошувати газ у Москви і вони запропонували “Росукренерго”. Вона існувала з благословення Тимошенко на українському ринку до вересня минулого року. Лоббувала її особисто Тимошенко і її команда. Якби це було не так, то вона мала у 2007 році можливість відмовитися від послуг “Росукренерго”.
Оксана Ващенко: Є нарікання на посередницькі структури, тепер контракти прямі. Президент пішов ще далі: було створено “Укргазенерго”.
Богдан Соколовський: Ці структури були створені одночасно. Це були посередники, внесені російською стороною, з благословення Тимошенко. До цього ми працювали напряму. Ющенко був завжди проти посередницьких схем, але уряд не виконав директиви. У минулому році перший віце-прем’єр чітко висловився, що “Росукренерго” буде залишатися на ринку, доки захоче “Газпром”.
Оксана Ващенко: Зараз посередників немає.
Богдан Соколовський: Це є результат намагань Ющенка. Але форма співробітництва за контрактами в обхід чинної угоди, кабальної, бо вона веде до банкрутства “Нафтогазу”, навіть з незначними змінами. Кожний українець за 10 місяців має близько 100 доларів боргу.
Оксана Ващенко: Пане Сергію, наступного року ми менше купуватимемо у Росії газу, але чи робив уряд розрахунки? Криза призвела до зупинки підприємств металургії і хімічної промисловості. Що буде наступного року, адже ми не впроваджували енергозберігаючі технології?
Сергій Пашинський: Думаю, слухачі пам’ятають, що перше, що зробила Тимошенко, ставши Прем’єром — викинула “Росукренерго” з ринку. На що Ющенко поставив Хорошковського першим заступником голови СБУ, вони навіть арештовували митників, які розмитнювали державний газ. Скоро народ поставить крапку у цій брехні. Ніяких більше кримінальних схем, не дивлячись на шалені спроби, не буде. Ваше питання слушне. Ні один меткомбінат, ні одне хімпідприємство не зупинилося. Уряд прийняв для цього дві атикризові програми. Але рівень виробництва і споживання газу впав майже у 2 рази. Коли ми розраховували обсяг на наступний рік, ми брали прогнозні дані цих підприємств і збільшили на 8 мільярдів заявку, бо вже 3 місяці є зростання. Відповідно до цього ми вийшли на заявку у 33 мільярди кубометрів, плюс власний газ і баланс споживання десь 55-56 мільярдів кубометрів.
Оксана Ващенко: Скільки коштуватиме газ для промисловців у наступному році?
Сергій Пашинський: Зараз ця цифра погоджується, але не буде набагато більшою, ніж та, яка є сьогодні — 228. Тих цін — 450, 380 — їх не існує у природі. У нас підписана формульна ціна, яка залежить від вартості нафти, яка стабілізувалася. На наступний рік ціна буде 230-240 доларів. Не дивлячись на шаленну кампанію проти уряду, у нас закачано у підземні сховища 27 мільярдів кубів по ціні приблизно 210 доларів. Це нам дасть можливість зробити ціну нижче від світової.
Оксана Ващенко: Ми будемо брати зі сховищ і власного резерву?
Сергій Пашинський: Цей наш резерв на 100% оплачений “Нафтогазом”, ми підготувалися і єдине, що може зашкодити — якась значна ціна нафти. Але піврічні фьючерси на нафту говорять, що вона буде стабільною.
Оксана Ващенко: Пане Богдане, для промисловців розрахунки у Секретаріаті відомі?
Богдан Соколовський: Відомі, але не збігються зі словами пана Пашинського. Він плутає роки. У першому кварталі 2009 року газ коштував 360 доларів, на кордоні ніколи ціна не була нижчою 232 у середньому.
Оксана Ващенко: П’ятнадцята тридцять п’ять, триває програма “РозворотUA”. У цій частині програми плануємо залучати і вас, шановні слухачі. Ми спинилися на тому, чого чекати промисловості, металургії та хімічним підприємствам, зважаючи на те, що ціна на газ підвищиться. Чи були розрахунки уряду, чи має відповідну інформацію Секретаріат Президента?
Богдан Соколовський: Вже у цьому році українська хімічна промисловість і металурги змушені були звертатися до уряду і випрошувати пільги по ціні на газ. Є постанови Кабміну. Це свідчить, що ціна на газ для української промисловості є непідйомною. Є конкретний наслідок: продукція хімічної промисловості сьогодні витіснена із зовнішніх ринків. Звичайно, конкуренція російських підприємств і ситуація, яка склалася, зробила все для того, аби на ринках утвердилися російські компанії. Я хотів би радіти за наші компанії. Стосовно ціни на газ на наступний рік і регулювання, то ”Нафтогаз” змушений купувати газ у Росії набагато дорожче, ніж продає українському споживачеві. Це рівень господарювання. Ніяких перемог немає, є дуже проста схема: 19 січня Тимошенко разом з Путіним сформували проблему, зараз, через 10 місяців, починають робитися рухи, що свідчать про нібито успіхи. Штучно створена проблема і її героїчне вирішення за 1,5 місяці до виборів повинне засвідчити, що Прем’єр здатна “вирішувати питання”. Пів-Європи стурбовані через ці розборки.
Оксана Ващенко: Я не хочу, щоб Ви називали політичну фігуру, але наступний Президент піде на перегляд газових домовленостей?
Богдан Соколовський: Будь-хто, хто буде обраний, домагатиметься перегляду контрактів. Україна має добру базу — угода до 2013 року, вона дає можливість повернутися до нормальних відносин і працювати. Схема була розірвана Тимошенко і не відновлена наступними урядами.
Оксана Ващенко: Корупційність на цьому ринку нині зберігається, чи ні?
Богдан Соколовський: Вважаю, що так.
Оксана Ващенко: З чиєї вини?
Богдан Соколовський: Тут є взаємозустрічні рухи. Коли йдеться про закупки газу по вищий ціні, ніж продаж його споживачеві, то один споживач дістає знижку, а інший ні — то щось, мабуть, за тим приховане.
Оксана Ващенко: Зараз Президент і прем’єр стурбовані фінансовим станом ”Нафтогазу”, одна з ідей, що пролунала на одному з останніх засідань уряду, щоб деякі облгази, які є неефективними платниками, перейшли у власність держави. Я б хотіла, щоб Ви послухали матеріал, який підготували журналісти інформагентства “ГолосUA”, докладніше — Тетяна Хмельницька.
Тетяна Хмельницька: “Функції регіональних газопостачальників незабаром можуть перейти до держави. Днями Прем’єр-міністр Юлія Тимошенко заявила, що у разі непогашення облгазами до 1 грудня боргів перед компанією «Нафтогаз України» в загальному обсязі до 8 млрд. грн., вони будуть позбавлені права продавати блакитне паливо суб`єктам господарювання, а якщо борг не буде погашений і пізніше, то з 1 січня облгази будуть позбавлені ліцензії на продаж і транспортування газу.
У лютому 2009 року Юлія Тимошенко вже заявляла, що до кінця 2009 року всі облгази перейдуть у державну власність. “Зараз ми з цим детально розбираємося, і думаю, що до кінця року ми наведемо там порядок і все це буде державним”, — запевняла вона. Тоді, головним аргументом Кабміну, як і сьогодні, були борги облгазів перед “Нафтогазом” – понад мільярд гривень. Та на заваді став Закон “Про заходи, спрямовані на забезпечення стабільного функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу”, який фактично встановлював мораторій на банкрутство облгазів. Зрештою, було багато розмов про політичну боротьбу, перерозподіл майна, сьогодні ж чіткі строки прем”єрського ультиматуму говорять про серйозність намірів.
Якщо відкинути всі політичні підтексти та війну між” РосУкрЕнерго” та “Нафтогазом” — то Юлія Тимошенко таки має рацію — наводити порядок у газовій сфері нашої країни вкрай необхідно. Але, коли йдеться про власність, а тим паче в газовій сфері, слід враховувати усі сторони питання. Якщо подивитися на структуру власності вітчизняних газорозподільних компаній, то вона виглядає так: газовий олігарх Дмитро Фірташ, який має відношення до “РосУкрЕнерго”, на ринку власників облгазів представлений через газовий концерн “Газтек”. Його акціонерами з весни 2007 року є п’ять маловідомих кіпрських компаній, яким опосередковано належать великі пакети акцій ряду підприємств з газифікації й газопостачання України. Дмитро Фірташ прямо чи опосередковано контролює сім облгазів, ще два облгази контролюються його партнером та співзасновником “Сentragas”, а через нього і “РосУкрЕнерго”, Іваном Фурсіним. Інші сім облгазів належать екс-заступнику голови “Нафтогазу” Олегу Бахматюку, п’ять контролює росіянин Віктор Вексельберг. Решта все ще перебуває у власності “Нафтогазу” чи його вчорашнього менеджменту. Тобто, в цьому секторі є декілька великих власників, а це означає, що може початися боротьба між ними та державою за контроль над ключовими об’єктами галузі.
За підрахунками експертів, через облгази проходить близько 80% газу, який споживає країна. Таким чином, реально газ в Україні продає не державна монополія, а газорозподільчі системи. Повернення майна облгазів у державну власність, на думку директора енергетичних програм Центру Разумкова Володимира Саприкіна, покращило б ситуацію в українському газовому господарстві. Але для цього лише урядової стратегії замало. Щоб зробити це, Верховній Раді необхідно ухвалити відповідний закон. “Сьогодні, як і колись обленерго, деякі облгази, міськгази використовуються як банки. Вони збирають кошти і не віддають їх „Нафтогазу”, який продає цей газ. Отож, ці підприємства є банками: вони збирають кошти, використовують їх на свій розсуд і не платять”, — вважає експерт.
За словами радника Прем’єр-міністра, народного депутата Олександра Гудими, повернення облгазів у державну власність можна провести через рішення Антимонопольного комітету та Нацкомісії з енергетики. Вірогідна підстава – недобросовісне ведення бізнесу. Мовляв, це єдина законна процедура. Крім того, Олександр Гудима переконаний, що говорити про правові колізії не доводиться. Бо облгази і так є державною власністю.
Олександр Гудима: “Те, що робить уряд і Юлія Тимошенко — це є передача розподільчих газових мереж з приватних рук або облгазів, які захопили Фірташі та подібні — в руки держави. Розподільчі газопроводи, якими керують облгази, тобто відкриті акціонерні товариства не є у їхній власності, вони у власності держави. Це колись в 93-94 роках держава пішла на приватизацію функцій продажу і розподілу газу. Що таке облгаз — це автомобілі, приміщення, тобто їхнє майно і це є у їхній власності, а вся розподільча мережа належить державі”.
За словами Олександра Гудими, закордонний досвід також свідчить на користь такого кроку — адже там якщо це державна власність, то вона назавжди залишається такою.
Олександр Гудима: “Якщо є власність, то власність. Якщо держава здійснювала приватизацію газових мереж, то вона передавала газові мережі разом з функціями”.
На думку експертів, наміри Юлії Тимошенко стикнуться з багатьма труднощами. За п’ятнадцять років акції облгазів вже кілька разів змінили своїх власників, тому, зауважує керівник Центру енергетичних досліджень Костянтин Бородін, повернути облгази у власність держави можливо хіба через викуп цих акцій за ринковою ціною. У іншому разі це потягне численні судові позови. Не вельми радісно сприймуть націоналізацію облгазів і в Європі. Адже, відповідно до директиви Євросоюзу № 55 від 2003 року, виконання якої взяла на себе Україна у нещодавно підписаній Брюссельській декларації, уряд зобов’язаний забезпечити демонополізацію ринку та поступове реформування галузі.
Проте, виходити з “води сухою” — давнє вміння Юлії Тимошенко. Та ж остання її зустріч з Прем’єр-міністром Росії Володимиром Путіним та “відпущені” штрафні санкції з боку російської сторони за недобір газу, розширюють можливості голови уряду піти проти європейських домовленостей.
Як відомо, наприкінці минулого року російський “Газпром” всерйоз цікавився акціями українських облгазів. Пізніше СБУ звернулася з листом до Кабміну, в якому попереджав про намір іноземних посередників взяти під котроль 20 українських облгазів. Проте, директор енергетичних програм центру ім. Разумкова Володимир Саприкін, заперечує наявність “ціни”, якою можуть бути облгази, з боку України за незастосування штрафів.
Володимир Саприкін: “ Жодних нових документів не на користь України не підписано, тому говорити про ціну та послуги за ненарахування штрафних санкцій не варто”.
З іншого боку, проблемою залишається заборгованість облгазів перед державою. Так, найбільшими боржниками за природний газ, спожитий протягом минулого та нового опалювальних сезонів є підприємства комунальної теплоенергетики Дніпропетровської, Харківської, Донецької, Запорізької та Луганської областей. Борги за спожитий з 1 жовтня минулого року природний газ теплопостачальників цих областей становлять понад 60% боргу усіх підприємства галузі.
Незадовільними є розрахунки за газ підприємств Дніпропетровської, Харківської, Донецької, Запорізької та Луганської областей і у новому опалювальному сезоні — з 1 жовтня 2009 року. Такі низькі розрахунки за газ є наслідком незадовільної господарської діяльності підприємств та неефективного керівництва ними з боку місцевих органів влади. Варто зазначити, що власниками більшості облгазів є переважно особи, які мають відношення до Партії регіонів . Та ж прем”єр-міністр вважає, що саме Партія регіонів сприяє накопиченню боргів підприємств комунальної теплоенергетики за спожитий природний газ перед державною компанією «Газ України» для того, щоб ускладнити розрахунки України із Росією за поставки газу і звинуватити в цьому уряд.
Однак, слід врахувати і те, що сам “Нафтогаз” сьогодні перебуває у скрутному фінансовому становищі і націоналізація ним облгазів може й не вирішити його проблеми із заборгованістю”.
Оксана Ващенко: Отже, чи будуть деякі облгази передані у держвласність?
Богдан Соколовський: І при Прем’єрі Януковичу, і при Тимошенко Ющенко вимагав реформування газового сектору. На жаль, крім розмов і обіцянок, особливо з боку нинішнього уряду, нічого не зроблено. Уряд визнає, що вони не зуміли організувати роботу газового ринку України, аби споживач зацікавлений був вчасно розплачуватися. Що це за твердження, що облгази акумулюють гроші і вони десь щезають? У нас що, немає правоохоронних органів? Уряд має досвід. Як у законний спосіб врегульовувати всі питання. Будь-які зміни у газовому секторі на краще вітаються Президентом. Але є балачки і проблеми.
Оксана Ващенко: Але якби все це свого часу не розпродавалося, якби держава мала можливість управляти, то і розраховувала б на дивіденди.
Богдан Соколовський: Якщо були порушення при приватизації, то можна їх ліквідовувати, карати, забирати. Цього не робиться. Є розмови для преси. Сьогодні судова система у значній мірі контролюється політсилою, яка керує урядом.
Оксана Ващенко: Ви натякаєте на голову Верховного суду?
Богдан Соколовський: Я сказав те, що сказав.
Оксана Ващенко: Є дзвінок. Добрий день.
Слухач: Василий, Днепропетровк. Вы говорите про директивы Президента, но Премьер плевала на них, почему же он молчит?
Оксана Ващенко: А що він повинен був би зробити? Немає відповіді.
Богдан Соколовський: Президент діє у рамках Конституції. Якщо Прем’єр вголос каже, що вона не буде виконувати закони, то до кого треба апелювати? Це стосовно судової системи, яка вимагає реформування. І про обіцянки, у тому числі і БЮТ, що закон має бути однковий для всіх.
Оксана Ващенко: Ющенко не перший раз підписав Указ про призначення Тимошенко на посаду Прем’єра.
Богдан Соколовський: Перший раз, дійсно, Прем’єр була призначена Указом Президента. Вона твердила, що відстоюватиме національні інтереси, але з першого дня починала будувати Україну для себе. Ющенко будує Україну для української спільноти. Ті, хто зрадив Майдан, будують Україну для себе, про це треба говорити відверто. Друге призначення — відповідальність парламенту, більшості. Але для керівника уряду національний інтерес має бути альфа і омега діяльності. Юлія Володимирівна робить те, що їй вигідно.
Слухач: Добрый день. Дмитрий, Киев. Ющенко как-то сказал, что “не причастен к вонючим газовым схемам”. А к более привлекательным, как “Росукрэнерго”, причастен? Которые курирует Фирташ? И зачем Ющенко отдал Румынии газо- и нефтеносный шельф? Зачем ввязался в поигрышный суд? Почему рядом с ним нет умных людей?
Богдан Соколовський: Ми так можемо далеко зайти. По Румунії є рішення міжнародного суду, його треба виконувати. Я не знаю ні компанії “Росукренерго”, ні Фірташа, він не має жодного відношення до Ющенка. Хресною мамою “Росукренерго” на українському ринку була Тимошенко. Це було вигідно і російській стороні. У цьому році пані Тимошенко запровадила нову посередницьку структуру, “Газпромсбит-Україна”, 100% дочірня компанія “Газпрому” але всі мовчать. Вона бере газ у “Нафтогазу” та продає українським підприємствам. Це факт. Якщо це у рамках права — немає проблем.
Оксана Ващенко: Якщо оцінювати зроблене, не зроблене і те, що відбувається зараз, громадянам важко зрозуміти, хто правий. Як на мене, обидві людини є високопосадовцями і влада у цілому відповідає за те, що відбувається.
Богдан Соколовський: Погоджуюся з Вами, але якщо йдеться про порівняння відповідальності і конституційних повноважень, то жодних застережень до Президента не можна поставити. Читайте документи, все решта — розмови. Навіть пан Пашинський висував звинувачення щодо “Росукренерго”. Але скільки позовів подано до прокуратури? Жодного. Розмови до справи не підшиєш. Ющенко робить звернення до Генпрокуратури з дуже багатьох питань.
Оксана Ващенко: Брюсельська декларація щодо моденрнізації ГТС виконуються, чи ні?
Богдан Соколовський: Вона у правильному напрямку розвивається, роботи по реалізації йдуть, але повільно.
Оксана Ващенко: Російська сторона може долучитися?
Богдан Соколовський: Має всі можливості.
Оксана Ващенко: Дякую Вам за розмову.