Аудиоматериалы (Часть 1 и Часть 2)
Материалы пресс-конференции на тему: «Какое молоко мы пьем?", которая 5 апреля состоялась в информационном агентстве «ГолосUA» .
Ее участники: Олег Юхновский — президент Союза производителей пищевой промышленности Украины; Василий Бондаренко — председатель совета Ассоциации "Укрмолпром"; Ольга Степаненко — начальник технологического отдела ГП "Милки-Ленд Украины"; Наталья Фесюн — директор по внешним связям ПАО "Бель Шостка Украины"; /> Ирина Романчук — заместитель директора Технологического института молока и мяса УААН.
Модератор — директор информационного агентства "ГолосUA" Оксана Ващенко.
Оксана Ващенко: Вітаю всіх в інформаційній агенції «ГолосUA». Добрий день! Сьогодні ми обрали досить таку важливу, передусім, зважаючи на те, які повідомлення останнім часом з’являються в інтернет-просторі й узагалі в засобах масової інформації. Кажуть, що є на українському ринку неякісне молоко, неякісні молочні продукти. Спростувати, можливо, підтвердити цю інформацію, й узагалі з’ясувати, що ми п’ємо, яке молоко ми п’ємо, які молочні продукти ми вживаємо, запросили ми найбільш фахових людей у цій галузі.
Ми спробуємо оперативно проаналізувати проблему, розставити всі крапки над «і», й після доповідей, будь ласка, запитання журналістів. Але будемо домовлятися, не більше години сьогодні працювати, оскільки після прес-конференції у вас як завжди буде можливість підійти до кожного зі спікерів і, можливо, отримати ексклюзивну інформацію стосовно того, що власне відбувається на ринку молока України.
Я би хотіла, щоб почав Олег Юхновський. Пане Олеже, вам слово. Коротка інформація та аналіз ситуації.
Олег Юхновський: Дійсно, сьогодні порушена надзвичайно важлива, я б сказав напевно, життєво важлива проблема, оскільки молочні продукти та молоко відносяться, власне, до найцінніших харчових продуктів. Підтвердженням тому є щорічне збільшення обсягів виробництва цієї продукції у світі. Якщо проаналізувати з дев’яностих років минулого століття, то щорічно на десять-п’ятнадцять мільйонів тонн збільшується виробництво молочних продуктів. Ця тенденція стійка, на півтора-два відсотки щорічно, ще раз наголошую, збільшується виробництво цієї продукції.
До світових лідерів виробництва відносяться передові економічно розвинуті країни світу, такі як країни Європейського Союзу, Сполучені Штати Америки, Китай, Росія, Пакистан, які також виробляють доволі суттєву частину молочних продуктів на світовому ринку.
З точки зору експорту молочних продуктів найбільшу частину посідають такі країни, як Нова Зеландія, Австралія. Якщо говорити загалом про структуру сільськогосподарського виробництва, то також останні принаймні десять років спостерігається тенденція, власне, зміщення в бік виробництва тваринницької продукції в розвинутих країнах світу. В структурі виробництва світу якраз продукція тваринництва займає майже 75 відсотків і ця тенденція, ще раз наголошую, постійно посилюється.
Щодо нашого внутрішнього ринку, ситуація на внутрішньому ринку, на жаль, має дещо іншу тенденцію. Останні декілька років спостерігається спад виробництва молочної продукції, відповідно спостерігається й падіння поголів’я, особливо молочного поголів’я, на 2-3 відсотки щорічно. Якщо абстрагуватися від таких показників як відсотки й перевести це в площину реальних показників, то на перше березня поточного року порівняно з поголів’ям наявним на цю дату в минулому році, ми маємо скорочення поголів’я великої рогатої худоби 296 голів у день. Ще раз, шановні колеги, прошу звернути увагу. Я акцентую на цьому, що, на жаль, ця тенденція стійка й вона вже продовжується протягом останніх відповідно років.
Інша проблема — майже сімдесят відсотків молока виробляється власне у приватних господарствах. І ще одна болюча проблема, з якою зіштовхуються щоденно власне й наші виробники, основною мірою від якої залежить активність ринку, активність споживчого ринку, це низька купівельна спроможність громадян.
Оксана Ващенко: Василь Бондаренко далі. Пане Василю, кажуть проблема в принципі існує. Деякі ваші фахівці, колеги говорять про те, що ситуація настільки катастрофічна, з точки зору скорочення поголів’я, що ситуація нагадує повоєнні роки в Україні. Наскільки все так погано? І чи робить щось держава у цьому напрямку, чи ні?
Василь Бондаренко: Шановні колеги, я безумовно готувався десь хвилин на тридцять, але у нас лише чотири хвилини на доповідь, то я навіть не знаю, з чого почати. Я продовжу все-таки інформацію Олега Івановича, безумовно, поголів’я великої рогатої худоби скорочується, за минулий рік на сто одну тисячу зменшилося, вже в цьому році порядку тридцяти тисяч зменшення поголів’я. Безумовно, основа проблем усе-таки в нашій державі з реалізацією продукції склалася. Ціни високі доволі, потім, мабуть, ви будете задавати по цьому запитання. І особливо, за останній час у зв’язку з тим, що гроші люди витрачають на усілякі комунальні платежі й таке інше, десь на тридцять-сорок відсотків за деякими видами продукції знизилася реалізація. Це дуже тривожний показник.
Що робиться державою? По-перше, як завжди уряд приймає рішення, програми до 2015 року, зараз інша програма розвитку до 2020 року розвитку молочної господарства. Безумовно, і за три, і за п’ять років поголів’я тваринництва збільшити різко не вдасться, тому що, по-перше, це довготерміновий процес: окупність, будівництво ферм, закупка худоби й таке інше — 10-12 років окупності. Звісно, сьогодні більше коштів інвестори вкладають у розвиток птахівництва, свинарства й таке інше. Програми розвитку галузі існують, але на ці програми, на жаль, кошти не виділяються.
Уявіть собі, що для того, щоб десь довести поголів’я великої рогатої худоби до чотирьох мільйонів, хоча б, так розраховували, потрібно десь порядку тридцяти мільярдів доларів. Таких коштів, звісно, у держбюджетів на сьогодні немає й не будемо мати. Кожного року ми очікуємо, що буде ось-ось-ось, і останнім часом, особливо по галузі позначилося те, що у минулому, на перший квартал не було дотації селянам за продане на переробку молоко.
У цьому році теж, уже перший квартал закінчився, й досі уряд ніяк не вирішить, яким же чином тут бути. А вже постанова №181-182 гласить, що має бути 30-35 копійок доплати селянам за кілограм проданого молока. На жаль, вийшла постанова №246, у якій чітко записано, що буде держава дотувати, але яким чином це відбуватиметься, не розписали. Зараз готується ще доповнення до цієї постанови, найближчими днями вона має вийти, але, на жаль, на рахунках немає коштів для того, щоб переказати селянам.
Там доволі складний механізм перерахувань, я не можу його весь сьогодні передати. Але ситуація склалася таким чином, що у нас десь п'ятнадцять відсотків продукції постачається на експорт. Тобто сировини достатньо на сьогодні при нашій купівельній спроможності — п'ятнадцять відсотків від загального виробництва. Це, звісно, дасть державі порядку шестисот мільйонів доларів до бюджету від продажу молочної продукції, але згідно закону про експорт, повернення ПДВ, на жаль, немає. І зараз є підприємства, представники яких і тут присутні, припустимо по «Мілки-Ленд» — 270 мільйонів гривень повернення ПДВ не відбулося, відповідно додаткові кошти не переказані на дотації за молоко. Ось у чому вся ця проблема полягає.
Структура виробництва така: сорок відсотків ми закупляємо молока від господарств — юридичних осіб і шістдесят відсотків — від господарств населення, те, що вирощується у приватних господарствах. Таким чином і різниця в цінах іде. Ціни в організованих юридичних господарствах значно вищі, тому що там значно вища якість. Що стосується закупівель від населення, то там, безумовно, ви розумієте, затрати величезні — по два-три літри збирають молока по селі, якість його нижча, підприємство переробне закупає дороге обладнання, бактофуги, так звані, які очищають це молоко, два рази проводять його пастеризацію й таким чином доводять його до того, щоб воно по якості відповідало наших стандартам. Я думаю, що питання будуть пізніше. Дякую.
Оксана Ващенко: Будь ласка, пані Ірино, передаємо вам слово. Ірина Романчук, заступник директора Технологічного інституту молока та м’яса. Якщо говорити про стандарти, які зараз змінилися, вони інші. Чому у споживача все ж таки виникає потреба перевірити молочні продукти?
Ірина Романчук: Коли я чую про те, що в нашій країні стандарти порушуються або вони стали гіршими, ніж були, то, перш за все, держава не тільки думає та регулює ситуацію в галузі, а й вектор державної політики, скажімо, направлений на покращення якості продукції. В молочній галузі, як у жодній іншій, всі правові питання регулює закон «Про молоко та молочні продукти», який був своєчасно прийнятий і зіграв дуже велику роль для регулювання саме якості продукції.
Якщо говорити про вимоги до молочної продукції, які зараз існують, то вони всі врегульовані національними стандартами. Національних стандартів на молочну продукції розроблено близько чотирьох десятків. Тобто, майже на всі групи продукції є національні стандарти, які встановлюють характеристику даної продукції та вимоги до її безпечності.
Інший інструментарій, я би сказала так, для регулювання якості продукції, це національні стандарти на методи визначення показників якості.
Якщо поставити запитання: як довести, що та чи інша продукція якісна? Повинен бути інструментарій для встановлення цього факту. Тому на сьогоднішній день більше ста стандартів є чинними в Україні на визначення показників якості молочної продукції. Я хотіла б наголосити на тому, що з цих ста стандартів, близько вісімдесяти стандартів — це ті стандарти, які гармонізовані з міжнародними нормами. Тобто вимоги та методи, які застосуються у нас, гармонізовані з тим, що діють у Європі та інших країнах, де приділяється висока увага контролюванню якості продукції.
Я ще хотіла б декілька слів сказати про те, що не дивлячись на ту поширену інформацію, масив інформації, який я зараз спостерігаю, коли проводяться дослідження якості продукції зацікавленими особами та споживачами, все-таки хотілося б звернути увагу й ще раз нагадати, що контролювання якості продукції відбувається й державними органами. Можна тут посперечатися чи є дублювання функцій, це інше питання, але контроль якості продукції відбувається, починаючи від тієї корови, яку супроводжує ветеринарний лікар і надає довідки про стан здоров’я тварини, й закінчуючи готовою продукцією, яку випускає підприємство в торгівлю.
Є проблеми. Є проблеми саме на етапі торгівлі. Тому що торгівля у нас, це і ларьок, у якому є холодильник для зберігання продукції, та є великі супермаркети, де дійсно забезпечуються умови для зберігання продукції, які повинні бути.
Оксана Ващенко: Дякую. Наталя Фісюн, будь ласка. Пані Наталю, українські підприємства, як приклад ваше підприємство, чи можна говорити, що стандартів дотримуються? І якщо говорити загалом, скільки грошей інвестується на вашому підприємстві саме в новітні технології, які, можливо, схожі або близькі до тих, якими користуються у європейських країнах?
Наталя Фесюн: Дякую, Оксано. Вопрос действительно очень интересный. Я представляю украинскую компанию с французскими инвесторами, с французскими корнями. Группа «Бель» приобрела Шосткинский гормолкомбинат в 2007 году. И мне интересна точка зрения французов на Украину, на нас, как на страну, которая имеет очень большой потенциал с точки зрения именно молочного производства.
Мы входим в число пятнадцати наиболее сильных стран — крупных производителей молока. То есть нас воспринимают, как производителя молока. Наша страна имеет очень большие перспективы именно в этой сфере. Инвесторы уделяют этому большое внимание, и нам приятно, что мы имеем очень большой потенциал. Но для того чтобы этот потенциал реализовать, нам нужно из молока сделать качественную продукцию. Именно на это и направлены усилия нашего предприятия, и в том числе инвестиции.
Качество — это то основное, что интересует потребителя. И поскольку мы работаем для украинского потребителя, наша задача дать ему то качество, которое от нас ожидают. Что такое качество продукции? Это, прежде всего, качественное сырье. Мы как компания можем принимать самое активное участие в выборе сырья. Наше предприятие старается закупать молоко высшего сорта, сорта «экстра», которого в Украине еще пока достаточно мало, но мы понимаем, что качественное молоко очень важно для производства сыра. Наше предприятие — производитель сыра и нам нужно молоко очень высокого качества. Такое молоко недешевое. И если вы будете спрашивать, почему цена продукции на полке в магазине так отличается от закупочной цены на молоко, то я вам скажу, что цена на молоко в зависимости от сорта тоже имеет значение. И отдавая предпочтение более высококачественному, более дорогому молоку, мы отдаем себе отчет, что стоимость готовой продукции тоже будет выше.
Но мы также отдаем себе отчет и в том, что производитель научится ценить качество и научится понимать, что, собственно говоря, качественный традиционно молочный продукт и полезен для здоровья, важен для здоровья. И мы делаем ставку именно на грамотного потребителя, который понимает это и отдает предпочтение качественной продукции.
Чтобы говорить об инвестициях, можно сказать, что технологический процесс — это тоже инвестиции. Оборудование, которое обеспечивает автоматический режим переработки, минимум контакта человека с сырьем, с самим продуктом — это тоже гарантия высокого качества на выходе. И мы стараемся инвестировать в оборудование, которое будет направлено на достижение и на соблюдение технологического процесса.
Если говорить о стоимости инвестиций, то с 2008 года мы инвестировали 140 миллионов гривен в развитие технологического процесса, в развитие сырьевой базы, в развитие торговой марки. И мы убеждены, что сегодня украинский потребитель, выбирая торговую марку, выбирает качество.
Хочу сказать, что торговая марка «Шостка» известна во многих странах. Мы имеем большое количество заявок на продукцию и от России, и от Казахстана, и от Молдавии, поступают заявки из Канады, из Соединенных Штатов Америки. То есть нашу продукцию знают и в мире, а это лишний раз говорит о том, что украинские производители — это производители качественной продукции. Что украинский сыр признан во всем мире, наверное, не побоюсь так сказать. И только от нас зависит, прежде всего, каким будет конечный продукт.
Поэтому, хотелось бы, чтобы все производители по возможности больше внимания уделяли составляющим качества и повышали имидж украинского производителя. Потому что на сегодняшний день, даже если посмотреть на российский рынок, украинский сыр продается по самым высоким ценам, он самый любимый, самый признанный и продается дороже немецких сыров — это факт. Поэтому, думаю, что перспективы у нас есть. Вопрос в том, насколько мы сами грамотно этим воспользуемся в своих интересах, в интересах предприятий страны.
Оксана Ващенко: Далі Ольга Степаненко. І якщо, скажімо, ви знаєте відповідь на запитання: що може зробити держава в цьому напрямку, для того щоб українські підприємства і технологічно, і якісно підвищували свій рівень?
Ольга Степаненко: Я можу сказати лише за свої підприємства. Хочу сказати, що на наших підприємствах встановлюються нові автоматичні лінії з виробництва сиру та виробництва молочної продукції закритого типу, коли немає дотику людини до молочної продукції. Хочу сказати, що дуже багато коштів і знань вкладається в приймальні пункти молока, щоб наші підприємства мали молочну сировину високої якості. На підприємствах працюють обов’язково акредитовані лабораторії, які при прийманні молока, проводять дослідження та без ветеринарних довідок жодна автомолочна цистерна на підприємство не зайде.
Також на наших підприємствах упроваджені системи якості та безпечності харчових продуктів. Це ІSО 22000, які сертифіковані в УкрСЕПРО Україною та Міжнародною організацією сертифікації SGS. Ми отримали сертифікати від Брюсселя. І основне — ми випускаємо якісний продукт, про це свідчить те, що ми експортуємо свою продукцію. Тверді сири ми експортуємо в Росію, Молдову, Казахстан, а наше сухе молоко та суха сироватка розходиться по всьому світу. Це включає також європейські країни — Данію, Голландію, Польщу, Естонію, не враховуючи те, що наше сухе молоко купує Китай і Панама.
Також хочу зазначити, що протягом останніх трьох років ми проходили аудит єврокомісарів з Європейського Союзу. І досить успішно, не було зауважень конкретних до підприємств. Тому хочу відмітити, що ми гарантуємо якісь своєї сировини та своєї молочної продукції.
Оксана Ващенко: Дякую. Тепер, колеги, будь ласка ваші запитання.
Дмитрий Говдя, Лига бизнес-информ: Скажите, пожалуйста, в связи с тем, что не возмещается государством НДС за экспорт, снизились ли объемы экспортируемых молочных продуктов, сыров в Россию и другие страны? Это первый вопрос. И второй вопрос: можно ли ожидать снижения цен на молочные продукты и сыры с сезонным увеличением производства молока?
Василь Бондаренко: Я вам маю доповісти, що експорт у нас збільшився в 2010 році в Росію та Казахстан до 79 тисячі тонн проти 63 тисяч тонн у 2009 році. Цього року також уже за два місяці на експорт зростання в валютному вираженні на 37 процентів.
Але чому ціни молока залишилися на рівні закупки минулого року й практично за перші два місяці? Тому що знизилося споживання на внутрішньому ринку. Ціни на сири та іншу продукцію доволі високі, й знизилося споживання. А потім, розумієте, одразу, коли підвищили тарифи на комунальні послуги, споживання продукції різко знизилося. Споживання товарів першої необхідності: кефіру, йогурту, продуктів для дітей ще є, а ось уже більше такий сегмент високих цін, звичайно, споживання зменшилося. П'ятнадцять відсотків від усіє виробленої продукції в перерахунку на молоко відправляється у нас на експорт.
До речі, я не назвав підприємства. У нас десь близько двадцяти підприємство молочної промисловості експортують продукцію своїх торгових марок. Присутніми вже називалися деякі. В Асоціацію ми, до речі, не беремо тих, хто фальсифікує продукцію, вже навіть виключили деяких. Не без того, як кажуть, не без гріха.
Оксана Ващенко: Гріхи є при виробництві молочної продукції?
Василь Бондаренко: Проскакує деінде, але ж, ви розумієте, ми не маємо права контролювати.
Оксана Ващенко: Нещодавно в такому тісному колі говорили про те, що робить зараз Білорусь. Білоруські молочні продукти, судячи зі слів тих, хто споживає їх тут в Україні, відрізняються навіть за смаком від українських. І вони зараз активно заходять на територію України. Чи відчуваєте ви те, що Білорусь фактично готується до експансії на український ринок?
Василь Бондаренко: Вона вже на сьогодні є ця експансія. Розумієте, ситуація складається таким чином, що Білорусія зберегла всі ферми, які в неї були ще за часів Союзу й приростила, збільшила в півтора-два рази виробництво молочної продукції. Тим більше, що вони… По-перше, чому в Україні рослинні жири появилися? Тому що сегмент доволі високий, маю на увазі, високі ціни на продукцію, й реалізація спала, тому почали виробляти більш дешеву продукцію, вона, до речі, також користується попитом.
Все було б добре в нас, якби на продуктах зазначалося все, що там використовується, й кожен міг прочитати, що він купляє. І якби ще в магазинах не підкладали замість сира сирний продукт. Це також буває. А білоруси зараз також перейняли вже такий досвід використання рослинних жирів, замінники використовують потрошку й тому подібне.
Але йдеться про те, що у них існує державне регулювання. Держава виділила величезні кошти на розвиток галузі за рахунок промисловості, за рахунок того самого тракторного заводу, МАЗу і таке інше. Вони переобладнали ферми, у них на всіх підприємствах механізовані доїльні апарати, зали спеціальні й так далі. Якоюсь мірою це позначилося. Потім ціни у них регульовані. Зараз у них порядку двадцяти відсотків ціни нижчі за наші. Двадцять тисяч тонн знаходиться на зберіганні сирів у нас, ми не змогли реалізувати, і десять тисяч тонн масла. У них зараз уряд дозволив на тридцять-сорок відсотків знизити ціни, держава регулює, як за Союзу було. І ось вони зараз починають реалізацію молочної продукції сюди, Росія підтримує їх певною мірою в цьому.
Що стосується смакових якостей. Звісно, що є варіанти з добавками, але це десь нехай якийсь відсоток, можливо, два. Але останнім часом у нашій пресі поширюється вже інформація, й одну й ту саму картинку крутять, що корова, вибачте, в хліву, доять її там, у гною весь бік, усе вим’я, і показують, що це так. Заборонено це, дорогенькі, не можна навіть це показувати, тому що люди молочну продукцію зовсім їсти перестануть.
Європа заборонила приймати молоко від хазяйств, де вручну доять корів, категорично. І прибалти вже так діють, у Польщі в жодному разі таке не приймається. Але сьогодні відмовитися від такого молока від населення повністю ми не можемо. Тому що вісімдесят відсотків виробництва молока в Україні дає населення, в приватних хазяйствах. І відмовитися ми від нього не можемо. Тому що виробництво у нас так іде. Тому ми використовуємо ту техніку, про яку говорилося, і з кожним господарем ведеться бесіда, оскільки серед ста людей бувають різні, звісно. Але в принципі десь за років чотири-п’ять ми піднімемося, якщо будуть виділятися кошти з держбюджету, звичайно. І споживання, споживання й ще раз споживання — диктує, звісно, збільшення й виробництва.
Журналист: Можно немножко больше информации по ценам?
Наталья Фесюн: Можно я немножко добавлю и по цене отвечу. Что касается белорусского сыра, например… Я вот все о своем — о сыре. Вот как говорят, как вино, из какой местности, такого оно и вкуса. Точно так же и молоко: какой травой питаются коровы, какой местности, молоко тоже имеет такой вкус. И действительно, вкусовые качества молочных продуктов тоже могут отличаться даже исключительно по таким параметрам. Интересный факт. Мне кажется, что наши украинские сыры вкуснее. Они объективно вкуснее, потому что их лучше покупают, в том числе и в России, и по вкусу они немножко отличаются, отличается и технологический процесс их изготовления.
Просто когда мы говорим о белорусской продукции, мы берем такое, нечто среднее, усредненное — в целом белорусскую продукцию, хотя мы понимаем, что там сотни различных производителей. Точно так же и по Украине мы говорим, что украинская продукция, но подразумеваем очень много отдельных предприятий, хотя конкретно, например, я, говоря об украинской продукции, вспоминаю несколько торговых марок, которые действительно соответствуют высокому званию и выпускают намного лучшего вкуса продукцию. А сравнивать среднее со средним очень тяжело, согласитесь. И это необъективно.
А что касается цен, то действительно, рынок у нас сезонный. И всегда в летний сезон молока производится больше, коровы лучше доятся, они выпасаются нормально. У них вот такой цикл свой технологический, можно сказать. Поэтому молока много и действительно оно более доступное и более дешевое. Соответственно все производители на лето корректируют цены, поскольку молока больше и оно более дешевое. На зиму, когда коровы дают меньше молока, цена на молоко увеличивается.
Наши предприятия очень зависят от цены на молоко. Например, на моем предприятии семьдесят процентов в себестоимости продукции — цена на молоко. Мы не можем не повысить цены, потому что мы используем молоко для производства сыра. Поэтому на зиму цены растут, а на лето мы их снижаем.