Програму ви можете прослухати тут:
ПРОГРАМА «РОЗВОРОТ UA» — спільний проект інформаційної агенції «ГОЛОС UA» та «РАДІО ЕРА FM». Звучить щосереди на хвилі цієї радіостанції.
Ефір за 02.09.2009 р. Ведуча — Оксана Ващенко.
Оксана Ващенко: Наприкінці поточного року українські урядовці хочуть здійснити безпрецедентний крок. Виконати, і, можливо, перевиконати план приватизації-2009 за рахунок стратегічних об’єктів. На порядку денному — Одеський припортовий завод. Це — програма “Розворот.UA”, з вами Оксана Ващенко, рада вітати всіх на Радіо-Ера ФМ. Чи можна провести ефективну приватизацію в умовах економічної кризи, в період введення активної виборчої кампанії . Які об’єкти можуть бути продані ще до кінця поточного року, хо претендує на ласі шматки, і куди підуть гроші від приватизації? Про все це ми сьогодні говоритимемо у нашій програмі. Шановні слухачі, долучайтеся до нас. У нас у студії сьогодні Алла Александровська, народний депутат, фракція комуністів, секретар спеціальної контрольної комісії Верховної Ради з питань приватизації, добрий день.
Алла Александровська: Добрый день.
Оксана Ващенко: І Валентина Семенюк-Самсоненко, народний депутат попередніх скликань, член Соціалістичної партії і екс-голова Фонду держмайна України. Вітаю Вас.
Валентина Семенюк-Самсоненко: Доброго здоров’я.
Оксана Ващенко: На початку липня відбулося засідання Спеціальної контрольної комісії з питань приватизації, там йшлося про хід виконання державної програми по приватизації. Рішення було ухвалено практично однозначно — визнати роботу ФДМУ негативною. Алла Олександрівна, до Вас запитання: на чому грунтується це рішення — невдале проходження приватизації, чи ФДМУ виступив, як неефективний управлінець часток державних пакетів? Що відбувається, чи потрібно здійснювати зміни на рівні голови ФДМУ?
Алла Александровська: В составе комиссии есть представители все фракций. Негативная оценка Фонда госимущества продиктована разными позициями этих фракций. Я представляю фракцию коммунистов. Мы говорим о том, что все 18 лет у нас происходит “прихватизация”, как правильно назвал это народ, не дает никакого позитивного толчка развитию экономики. Присваиваются большие средства, материальные ресурсы. Мы, коммунисты, всегда голосуем в Верховной Раде против программ приватизации, и Закон о приватизации мы тоже не поддерживали. Мы исходили из того, что то, что делается в Украине, неправильно с точки зрения управления основными фондами. Представители других фракций говорили о том, что дешево продали, или не тому, или нарушена процедура.
Валентина Семенюк-Самсоненко: Кожен міряв фату на себе.
Алла Александровська: Результат вы видите. Хотя мы на комиссии обращались к тому, что происходит с приватизацией. Приватизировались предприятия оборонного комплекса, и мы от этого пострадали. Доводятся до банкротства предприятия, которые нужно защищать и поддерживать. Идет прямая борьба за землю, здесь, в Киеве.
Оксана Ващенко: Але, виходить, що на підприємства, на які впливає ФДМУ, він також не виступає ефективним власником?
Алла Александровська: У нас в проекте решения была позиция, относительно эффективности управления. Есть эффективность использования основных фондов, или эффективность проведения приватизации. Мы завозим много сахара-сырца, у нас сумасшедшие цены на сахар, и не производим сахара в достаточном количестве, чтобы удовлетворить потребности населения. За 6-7 лет около 70 сахарных заводов исчезли.
Оксана Ващенко: Тобто, це залежить не від однієї людини.
Алла Александровська: Это государственная политика. Мы, коммунисты, не можем к этому спокойно относиться, оцениваем ее как негативную.
Оксана Ващенко: І зараз Валентина Семенюк-Самсоненко. Ви керували Фондом держмайна, і комісія, коли вивчала етапи діяльності, починаючи з кінця минулого року, висловила багато нарікань, в тому числі, й на адресу попередніх керівників. Настільки важко встановити цю систему? Чи держава насправді є неефективним власником?
Валентина Семенюк-Самсоненко: Легше кивати, ніж управляти. Я спеціально взяла Закон “Про державну програму приватизації” від 22.06.2000 р. У пункті першому говориться, що програма затверджується Верховною Радою один раз на три роки, не пізніше, ніж до затвердження держбюджету. Тобто, програма закінчилася 6 років тому. Я дванадцять разів подавала програму приватизації при помаранчевих, біло-голубих і комуністах, і соціалістах. Кожен міряв кафтан для себе, ні разу програма не приймалась. Коли сьогодні мені пишуть, що вона не виконується, хочу запитати: яка? Ця — не чинна, бо 3 роки тому закінчили. У 2000 році, коли був оксамитовий переворот у парламенті, сходили в Український дім, програму прийняли на замовлення мафії у кабінеті у одного із заступників Голови Верховної Ради і після того не міняли. Ми, коли йшли у коаліцію у 2004 році, сказали, що змінимо правила, розберемося. По цій програмі продаються стратегічні об’єкти по правилах для кіосків. І мафія, яка це замовила, сьогодні каже, що неправильно проходила приватизація і правильно. Бо програми немає. Чи винен один керівник фонду, чи депутати, які не міняють правила? Стосовно управління. Я 8 років, як народний депутат, добивалася Закону про управління об’єктами державної власності. Ніхто її не інвентаризував, добре, хоч я порахувала.
Оксана Ващенко: Залишилися не інвентаризовані об’єкти…
Валентина Семенюк-Самсоненко: Є 4500 спірних об’єктів між Росією і Україною за угодою по Чорноморському флоту і 187 об’єктів, які не ввійшли у додаток №1 і № 2. Крім того, управління об’єктами держвласності здійснює Кабінет міністрів і галузеві міністерства. Відносно Міноборони. Ще декілька організацій, крім ФДМУ, проводять приватизацію: Національне космічне агентство, Міноборони, Академія наук… Сьогодні працівники фонду за те, що не підписали невиконання інвестиційних угод по “Криворіжсталі”, ще по деяких об’єктах, звільнені. Відповідальність за виписані правила несе і парламент.
Оксана Ващенко: Несуть всі.
Валентина Семенюк-Самсоненко: Тому. А чому мені не дали виступити у парламенті зі звітом півтора місяці тому? Боялися, що я озвучу це?
Оксана Ващенко: Є інша проблема, чому ФДМУ не виборює свої права, які йому належать відповідно до рішень суду у 2006, 2008 році? Пам’ятаєте, “Луганськтепловоз”, коли був він проданий, ми зустрічалися у студії, ви намагалися пояснити, чому це було зроблено.
Валентина Семенюк-Самсоненко: За рішенням суду. Рішенням суду це було зроблено, в рамках правил, які сьогодні діють.
Оксана Ващенко: Це правило було Верховного суду стосовно того, щоб повернути цей об’єкт до державної власності. Нікопольський завод феросплавів, Дніпроенерго — чому Фонд держмайна не повертає ці об’єкти в державну власність, якщо є рішення?
Валентина Семенюк-Самсоненко: Я Вам можу сказати: що стосується Нікопольського феросплавного заводу, то його продали у 2003 році, і є рішення спеціальної комісії, яке я виносила. Таким чином, фактично акції були обездвижені, рішення суду, яке було прийнято, не набрало чинності через те, що два олігархи між собою воювали, а акції на рахунок Фонду держмайна не поверталися. Тобто Бондар, який був тоді головою Фонду держмайна, прописав такі умови, що вже потім, якщо навіть захочеш, то нічого не відміниш. Що стосується «Луганськтепловозу», то я можу сказати, що сьогодні підприємство працює ефективно, і має відповідні замовлення. А є норми міжнародного права і є висновок Міністерства юстиції, що підтвердження права повернення має бути за Російською Федерацією. Угода з нами підписана — і якщо вже я не могла до грудня повернути, нехай нинішні спробують повернути! Я можу сказати, що рішення судів повинно виконуватись тільки так, як діється сьогодні у нормах міжнародного права. І, якщо власник, який купив за кордоном, то він звертається до міжнародних судів, як зробила сьогодні Російська Федерація.
Алла Александровська: По «Луганськтепловозу» мы на комиссии на нашей как раз разбирались.
Оксана Ващенко: Тобто, Ви не залишили цю історію осторонь?
Алла Александровська: Нет, конечно. И в нашу комиссию обратились правоохранительные органы с просьбой рассмотреть ситуацию, почему не выполняется решение судов. Я не хочу говорить о том, кто инициировал эти решения судов, кто в суд обратился — не важно, есть решение суда, и оно не выполнено. Я хочу сказать, что в процессе разбирательства мы установили ,что фонд Госимущества действовал непрофессионально — те действия, которые он должен был сделать, не сделал. Но дело даже не в этом. Когда мы разбирали ситуацию с «Лугансктепловозом», то действительно сегодня работает предприятие. То есть, тот, кто приобрел пакет акций, вложил очень приличные деньги — и предприятие работает. Возникает вопрос: как нам выйти из ситуации, когда для того, чтобы выполнить решение суда, мы должны признать недействующим нового собственника, мы должны вернуть ему эти деньги и начать процедуру сначала. Вот здесь возникла коллизия. Мы во фракции коммунистов обсуждали этот вопрос, и мы считаем, что здесь нужно принимать специальный закон, потому что нарушен закон о приватизации.
Оксана Ващенко: Про повернення таких об’єктів?
Алла Александровська: Да нет, здесь гораздо сложнее ситуация, потому что уже инвестиции прошли и этим собственником новым потрачены деньги, причем эффективно — предприятие работает, есть работающие люди, есть зарплата. Но Фонд Госимущества создал эту коллизию. Все вопросы нужно решать вовремя, а здесь мы оказались в ситуации, когда далеко мы ушли от момента нарушения закона. И сегодня возникает вопрос: отменить всё это невозможно, значит нужно находить новое юридическое решение, а я, например, вижу его только в принятии специального закона. Но, как всегда, у нас возникает вопрос: «Кто виноват и кого за это наказывать?».
Оксана Ващенко: І Нікопольський завод феросплавів так само?
Алла Александровська: У нас, к сожалению, в Украине все, что происходило с приватизацией, во многом вне рамок закона. Поэтому по идее, конечно же, нужно разбираться по каждому объекту в отдельности, устанавливать, нарушен ли закон и признавать это, может, и принимать решение в отношении должностных лиц, которые виновны, но всё равно находить юридический выход. Нужно принимать новые законы и признавать де-факто потраченные деньги, сделанную работу и т.д. Сегодня, когда говорят о реприватизации, то по закону мы должны вернуть инвестору деньги, а этих денег у государства нет. Поэтому я говорю, что всё, что делается в Украине, очень неэффективно. Вот я недавно в Петром Николаевичем Симоненко побывала в Китае и спросила: что такое инвестиции в Китае? Ведь Китай поднялся за счет иностранных инвестиций и эти инвестиции — это вложение в собственность, создание новых предприятий. Так там всё шло под контролем государства — ни копейки не уворовано. И там понимали: если удалось построить инвестору завод, то это нужно для того, чтобы китайцы получили рабочие места и зарплату, а государство — налоги. А у нас — приобрести по дешёвке то, что стоит миллины, порезать на металл то, что стоит миллионы, а дальше пусть трава не растёт.
Оксана Ващенко: Чи є небезпека того, що саме Одеський припортовий завод так само може бути проданий за безцінь? І як в таких умовах кризи і передвиборчої кампанії може продаватися цей об’єкт? Далі матеріал, який підготували журналісти інформагенства ГолосUA у викладі Сергія Сулима.
“Хто в період кризи продає стратегічні об”єкти? Відповідь однозначна – жодна з європейських держав не може собі цього дозволити. Адже продавати потрібно на вигідних умовах, передусім для держави, віддаючи перевагу кращим ціновим пропозиціям.
В Україні, мабуть, цю давню істину призабули. Українські урядовці на чолі з прем»єром зараз неабияк активно переймаються приватизаційним пакетом, у якому стратегічні підприємства. Скажімо, до кінця вересня планується продати Одеський припортовий завод. Така поспішність, з однієї сторони, зрозуміла – бюджет недоотримує коштів і від приватизації також. Але з іншої – хіба можна в умовах кризи продавати Одеський припортовий.
Навіть колишній голова Фонду держмайна, а нині народний депутат від фракції «Наша Україна-Народна Самооборона» Олександр Бондар зауважує, що це недоцільно робити у період кризи.
Олександр Бондар: «В такій політичній ситуації дуже важко проводити приватизацію. Звичайно, бажано, аби вона проводилась і знаходились кошти, але я не дуже вірю, що таке найближчим часом відбудеться. Зацікавленість інвесторів на нулю і вартість наших підприємств не відповідає дійсності.»
Існує й інша думка, яка зводиться до того, що продавати все-таки треба, адже кращий момент для продажу заводу все одно упущений і відкладати продаж далі немає сенсу. Так директор Міжнародного інституту приватизації, власності і інвестицій Олександр Рябченко переконаний, що нині є всі шанси довести конкурс до кінця, а після виборів ситуація може змінитися настільки, що приватизовувати ОПЗ не вийде тривалий час. Щоправда, Олександр Рябченко вважає, «щоб уникнути монополізації транспортування аміаку приватним інвесторам логічно було б продавати акції підприємства невеликими пакетами — по 10-15%. Такий спосіб продажу хімічного гіганта більшою мірою відповідав би інтересам держави».
Можливо, саме тому народний депутат від БЮТ Андрій Шкіль упевнений, що приватизація Одеського припортового заводу процес незворотний.
Андрій Шкіль: “Якщо говорити про приватизацію Одеського припортового заводу, то це є достатньо давно запланований процес. Треба зрозуміти, що таке ОПЗ — адже це ще й величезний комплекс, який розташований біля Одеського порту. Маю на увазі величезний трубопровід, який йде від Одеського порту, до українсько-російського кордону. І обслуговування цієї дуже непростої структури є складною для держави. По-друге, 100% приватизації не передбачається, а лише 60%. 30% в будь-якому разі залишається у держави для того, щоб контролювати процеси. Єдине, що з кожнем місяцем привабливість цього об`єкта для інвесторів падає.” />
Не варто забувати, що продати Одеський припортовий й низку інших стратегічних підприємств хочуть не просто в період кризи, а ще й в період активної президентської виборчої кампанії. І це при тому, що основні фонди безпрецедентно знецінюються, вартість підприємства скоротилася в кілька разів, в тому числі через подорожчання природного газу. Оцінюючи такий стан справ, народний депутат від фракції комуністів Спиридон Кілінкаров, вважає, що приватизація в умовах кризи як політичної та економічної взагалі можна прирівняти до злочинних дій.
Спиридон Кілінкаров: “Ми завжди виступали проти приватизації, а в сьогоднішніх умовах кризи — це просто злочинно. Не можна віддавати в приватні руки підприємства, які могли б приносити прибуток в державну казну. Приватизація стратегічно важливих об`єктів демонструє безпорадність сьогоднішньої влади. Якщо провести детальний аналіз у всіх сферах діяльності, то можна побачити, що там, де є приватизація, ситуація просто катастрофічна. Всі підприємства, які приватизувались, давали великі надходження в казну країни, але наша влада і далі намагається проводити цей ганебний процес”.
Оксана Ващенко: Які шанси продати Одеський припортовий завод у керівництва — уряду, глави держави саме наприкінці вересня поточного року?
Валентина Семенюк-Самсоненко: Відповідаючи на це запитання, я б хотіла повернутись до того ж. Коли говоримо про реприватизацію, то її в Україні немає. І те, що Кабінет міністрів у 2005 році відмовився проголосувати за цей закон у Верховній Раді, було тому відповідним доказом. Така ж ситуація була при інших. Що ж стосується «Луганськтепловозу», то я ще раз скажу: у 1993 році була підписана угода між Росією та Україною — всі майнові спори мають вирішуватись в рамках міжнародних питань. Що краще: щоб підприємство стояло і 12 тисяч людей було б на вулиці, чи сьогодні воно працює?
Тепер що стосується приватизації Одеського припортового. Та приватизація, яка сьогодні проголошена — це забезпечення президентської кампанії Кабінету міністрів. Я можу сказати, що на сьогодні діє указ Президента №200, в якому чітко зазначено, що поки не буде ухвалена нова програма приватизації, не буде змінено законодавство. Наразі Кабінет міністрів порушує цей указ. Також я хотіла б зупинитися на економічній складовій: за які гроші він може продатися? У 2007 році я виступала категорично проти приватизації об’єктів стратегічного призначення, у тому числі і Одеського припортового.
Оксана Ващенко: А чому він був введений у перелік об’єктів для приватизації?
Валентина Семенюк-Самсоненко: Це була постанова Кабінету міністрів, яка тоді була ухвалена. Після того на цей перелік було накладено вето Президента. На сьогодні можу сказати, що Одеський припортовий завод, який виставляється за 400 мільйонів, але, якщо брати торішню ціну, коли його хотіли продати за 3 мільярди, — це була одна ціна, а зараз — за 4 мільярди, але порахуйте, який курс долара на сьогодні?! Тобто, тут стоїть питання не стільки продати завод, вартість самого металу на сьогодні більша, ніж хочуть продати завод. Але ми вже не заважаємо, соціалістів у парламенті немає, я у ФДМУ не працюю. Але ми не можемо бути осторонь цього питання. Зважаючи на те, що є чіткі порушення, подібні до того, коли у 2004 році продавався “Криворіжсталь”, СПУ 20.08 звернулася до Верховної Ради із заявою, чекаємо реакції. Заявляти, що не діє програма, строк якої закінчився три роки тому, це одне, то треба зупинити програму своєю постановою.
Оксана Ващенко: Ви ж говорили, що по “Криворіжсталі” виконуються всі соціальні зобов’язання, і підприємство працює непогано?
Валентина Семенюк-Самсоненко: У вересні минулого року ФДМУ перевірив невиконання інвестзобов’язань і повторно у грудні. Але звільнено 8 з 9 членів комісії, яка виїжджала на перевірку. Бо вони не підписали протокол про виконання інвестзобов’язань по “Криворіжсталі”. Вони отримали доручення прем’єр-міністра Тимошенко у зв’язку з фінансовою кризою не вимагати виконання інвестзобов’язань. А зараз укладена додаткова угода, у якій одноосібно прийнято рішення, що інвестиційні зобов’язання можна не виконувати. І підтвердження тому — інформація профспілок про велике скорочення людей.
Оксана Ващенко: Але продавався він, коли Ви були у ФДМУ.
Валентина Семенюк-Самсоненко: У 2004 році я перша серед депутатів зафіксувала порушення і рішенням суду повернула його, як фізична особа. У 2005 році я не погоджувалася з приватизацією, мого підпису під приватизацією “Криворіжсталі” немає. Я зроблю те саме і по Одеському припортовому.
Оксана Ващенко: Алло Олександрівно, якщо хтось, навряд чи з іноземців, але своїх, українців, хто має гроші, купить? Вже група “Приват” планує, об’єднуватися з кимось і виступати в ролі претендентів на Одеський припортовий завод. Хто може купити?
Алла Александровська: Оксана, Вы сказали о том, как мы понимаем приватизацию сегодня — это проедание средств или это использование приватизации для проведения президентской избирательной кампании. Гражданам Украины, извините, глубоко наплевать, кто влезет им в карман. Группы, или кто-то один. У нас что, государству не нужен Одесский припортовый? Наверное, нет, потому что государство специально не инвестирует в развитие наших предприятий.
Оксана Ващенко: А зараз підприємство працює?
Алла Александровська: Работает. И может работать. Но нужна поддержка государства, чтоб его модернизировать. Вот мы упомянули “Укртелеком”. Разве он не может эффективно работать? Нужна модернизация, деньги, новые технологии. Я являюсь еще членом бюджетного комитета. Каждый год, рассматривая бюджет, мы смотрим крупные предприятия, которые приносят доход. “Укртелеком” или компания “Нафтогаз” дают доход. Если бы наше государство эффективно управляло этими предприятиями, то он мог бы быть очень приличным. При приватизации частник приобретает предприятие, и рассчитывает получать там прибыль. А государтво отказывается от нее. Вот абсурд приватизации в Украине. Мы слушали цитату Бондаря, говорилось, что продавать надо подороже. Не в этом дело. А что дальше? Если бы мы дали своему или иностранному олигарху предприятие, он бы его модернизировал, мы должны знать это заранее.
Оксана Ващенко: Але це ж виписується в угодах?
Алла Александровська: Нет. На “Криворожстали” в условиях кризиса собственник увольняет людей.
Оксана Ващенко: Ваш прогноз — чи буде проданий завод?
Алла Александровська: Я считаю, что продавать ОПЗ нельзя. И хочу знать, какие основания на это у правительства.
Оксана Ващенко: Тобто, Верховна Рада буде вимагати звіту?
Алла Александровська: Да. Я, как коммунист, не могу понять, почему мы отдаем потенциальную прибыль частнику, не хотим получить ее сами?
Оксана Ващенко: У нас є запитання слухачів. Добрий день!
Слухач: Дмитрий, Киев. Можно ли надеяться, что отечественные капиталисты отдадут государству предприятия, где не могут создать пириемлемые условия труда? В противном случае, известен вариант истории начала ХХ века. Не пора ли упразднить Фонд госимущества, так как у нас почти не осталось предприятий?
Алла Александровська: Очень хороший вопрос. Действительно, приведите примеры, когда после приватизации предприятия стали более эффективны? Вот Харьковский тракторный завод сегодня почему остановлен? Нет госзаказа. Херсонский судмаш тоже. Государство не управляет предприятиями и делает это через приватизацию. А в других странах государство эффективно управляет и еще помогает частным предприятиям. А у нас главное — дерибан. Поэтому стоит вопрос, кто дороже продаст.
Валентина Семенюк-Самсоненко: Я завжди казала — можна констатувать, а можна впливать. Коли кинули мене на ФДМУ, я розгрібала те злодійське кодло, яке було створене під час приватизації. Ми, соціалісти, звернулися до всіх депутатів: треба розглянути питання. Але є інший шлях. Закон про статус народного депутата дає можливість звернутися до суду, зупинити приватизацію, так, як я зробила у 2004.
Алла Александровська: Не вводите в заблуждение слушателей. Как работают суды, мы знаем.
Валентина Семенюк-Самсоненко: Почекайте, при Кучмі так само робилося. Але ви хоч спробу зробіть.
Оксана Ващенко: Побачимо, як це буде відбуватися, виникають сумніви щодо приватизації ОПЗ, незважаючи на дефіцит бюджету.
Алла Александровська: Да, потому что мы в условиях острой политической борьбы. Это остановит тех, кто хочет сделать этот злой шаг.
Оксана Ващенко: Є дзвінок, вітаю.
Слухач: Сергей, Житомир. Госпожа Семенюк что-то не очень много сделала на своей работе, а с комунистами тяжело спорить, вы идейно очень подкованы. Частная собственность всегда лучше, чем общественная, весь мир это знает.
Алла Александровська: Не было бы такого кризиса, как сейчас, если бы частная собственность была лучше.
Оксана Ващенко: У нас наступний слухач, вітаю.
Слухач: Я из Симферополя. Вопрос: как вы относитесь к приватизации ВУЗов? Я не поддерживаю эту идею
Алла Александровська: Неправильно поставлен вопрос, частному ВУЗу не может быть присвоено звание национального. Но мы все видим, как Украина перешла на внешнее тестирование. Это значит, что практически не играет роль, как будущий студент учился, он проходит тестирование и поступает в ВУЗ. Мы против такой системы.
Валентина Семенюк-Самсоненко: Законодавством заборонена приватизація навчальних закладів. А приватні створюються відповідно до Закону про освіту. Тестування не відноситься ніяк до приватизації.
Алла Александровська: Происходит разрушение системы образования.
Оксана Ващенко: Ми говорили про приватизаційні плани на кінець 2009 року, про ОПЗ і згадали “Укртелеком”. А що буде з харківським “Турбоатомом”?
Алла Александровська: Он имеет хорошую перспективу. Нужна кооперация между Украиной и Россией, для захвата успешного международных рынков. Сейчас ее нет. Относительно приватизации. Мы выступаем против приватизации этого завода. Лично у меня есть вопросы к руководству этого завода: я не понимаю, как директором может быть человек, который владеет банком, в котором находятся средства предприятия?
Валентина Семенюк-Самсоненко: Сьогодні Пенсійний фонд теж тримає гроші в приватних банках. Але сьогодні багато банків мають проблеми з рахунками, тому це нічого страшного. Законодавчо це не заборонено. Сьогодні на “Турбоатомі” 47% замовлень з Росії, 12% — з Франції, Індії. Підприємство прибуткове, має стратегічне значення і повинне бути в руках держави. Акції підприємтва знаходяться у державному “Ексімбанку”. Я, коли прийшла у ФДМУ, у 23 комерційних банках знаходилися всі акції держави, ми перевели у два державні.
Оксана Ващенко: Тобто, керівник “Турбоатому” — Віктор Субботін? А коли він прийшов на цю посаду?
Валентина Семенюк-Самсоненко: У 2005 році.
Алла Александровська: Если я не ошибаюсь, процедура его назначения была незаконной.
Валентина Семенюк-Самсоненко: Є рішення чотирьох судів, людина працює ефективно. Якщо пану Григоришину не подобається відповідна фізична особа, то це чиєсь бажання. Підприємство сьогодні прибуткове.
Оксана Ващенко: А Субботін залишається керівником Харківського осередку СПУ?
Валентина Семенюк-Самсоненко: А що, у нас сьогодні комуністів-директорів заводів немає?
Оксана Ващенко: Це вже дискусія. Дякую вам.