Прослухати програму можна тут:
Програма «РОЗВОРОТ UA» — спільний проект інформаційної агенції «ГолосUA» та «Радіо Ера FM». Звучить щосереди на хвилях цієї радіостанції.
Eфір за 09.02.2011 р. Ведуча — Оксана Ващенко.
Оксана Ващенко: В Україні розпочинається другий етап великої приватизації. Найближчим часом має завершитися продаж “Укртелекому”. На черзі — “Міжнародні авіалінії України” та приватизація теплоенергетики. У другому кварталі цього року уряд планує виставити на продаж чотири енергогенеруючих компанії, це “Дніпроенерго”, “Центроенерго”, “Донбасенего” та “Західенерго”. Це програма “РозворотUA”, з вами Оксана Ващенко, вітаю вас. Отже, чи виявиться успішним продаж великих об'єктів у цьому році, що або хто впливатиме на українську приватизацію, чи зміняться основні конкуренти, коли буде внесено на розгляд парламенту проект державної програми приватизації на 2011-14 роки? Наш сьогоднішній гість — Олександр Рябченко, голова Фонду держмайна України, вітаю вас.
Олександр Рябченко: Мої вітання.
Оксана Ващенко: Шановні слухачі, пишіть ваші запитання та коментарі на електронну скриньку, бо Олександр Рябченко буде у першій половині програми, друга теж присвячена приватизації, але будемо говорити з іншим співрозмовником. Почати хотілося би ось з чого: зважаючи на політичну, економічну ситуацію, на ваш погляд, зараз продавати стало складніше чи простіше?
Олександр Рябченко: З одного боку, простіше, з іншого — важче. Складніше через те, що певний період були відсутні великі приватизаційні кроки, відсутні великі інвестори, через те великі інвестиційні компанії не дуже цікавляться Україною. Треба їх сюди залучати, лише тоді вони приходитимуть. Шукати покупця, особливо за кордоном, набагато важче, ніж 5 років тому. Разом із тим, стало простіше, бо деякі компанії за 5 років чітко довели, що треба туди заводити інвестора — такі, як теплова генерація. Стовідсотково там має бути недержавний інвестор, інакше, ще років зо два і величезна стаття витрат держбюджету буде використана, аби втримати їх у робочому стані.
Оксана Ващенко: Скажіть, якщо говорити про інвестиційні уподобання — якась зміна, динаміка є, чи інвестори зараз лише придивляються? Як все відбуватиметься?
Олександр Рябченко: Інвестор стане набагато обережніший. Його цікавить не лише сам об'єкт, а й регуляторна сфера навколо нього — які ціни й тарифи існують, яким чином вони встановлюються. Можу сказати, що якщо у якійсь галузі не існують незалежні ціноутворювачі, ця галузь для іноземного інвестора не така приваблива. Бо вони не люблять, коли самі господарюючі встановлюють ціни, рішенням уряду чи місцевих органів влади, вони це не визнають, вважають це додатковим ризиком. Є регулятор незалежний — добре, немає — ціна падає.
Оксана Ващенко: Давайте почнемо з найгучнішого — “Укртелеком”. Зараз Українська консалтингова компанія має передати ФДМУ підсумки незалежної оцінки об'єкта. Чого тут варто очікувати? Ваші колеги, експерти говорили про те, що ось-ось має бути сенсація з “Укртелекомом”. Коли зрозуміли, що покупець один — зрозуміли, що за іншим сценарієм розвиваються вже події. Чого найближчим часом слід очікувати в Україні?
Олександр Рябченко: Я не думаю, що по “Укртелекому” будуть якісь сенсації. Дійсно, покупець один, було б краще, якби два або три, конкурували б між собою, трохи б підросла ціна. Але у нас був невеликий вибір — або встановлювати достатньо велику стартову ціну, не нижче ціни на фондовому ринку, або, і тоді зрозуміло, що конкуренція буде нижча, і держава гарантована від того, що нижче, ніж показує фондовий ринок, продаж не відбудеться. Або встановлювати ціну, нижчу за фондовий ринок, з розрахунку, що деякі компанії, особливо російські, казали, що більше 8 мільярдів гривень “Укртелеком” не коштує. Тому, якщо буде більше 8-ми, вони не братимуть участі. Ми встановили 10,5 мільярдів — і дійсно ніхто з росіян не прийшов, ніхто не подав заявки на участь у конкурсі.
Оксана Ващенко: Тобто, ви вважаєте, що висока ціна передусім?
Олександр Рябченко: Так, висока стартова ціна. Умови були непрості, вони народжувалися у складних дискусійних ситуаціях. У чомусь ми пішли на компроміс як Фонд держмайна, але це був єдиний вихід, щоб довести конкурс до результату, щоб він не був зірваний. Але, разом із тим, ми, виставивши достатньо високу стартову ціну, гарантували державі, що дешевше, ніж 10,5 мільярда продаж не відбудеться. Не всі експерти вважають, що це ціна дійсно ринкова, дехто вважає її завищеною. І ми не маємо такої кількості учасників, але один учасник є і він згоден купувати, вже вніс гарантований внесок — мільярд гривень. Через те, якщо б він навіть відмовився, він би його втратив. Ця компанія солідна і вона буде купувати. Якраз подана оцінка на рецензію ФДМУ, у понеділок буде зроблена рецензія. І після того буде визначена та ціна, яка сьогодні запропонована буде покупцю.
Оксана Ващенко: У 10,5 мільярда вкладається?
Олександр Рябченко: Не менше, ніж 10,5 мільярда. По закону ми не маємо права зменшувати ціну, і оцінювач не має права. Вона може бути або така, або вища. І якщо вона буде вища, ми саме її і запропонуємо покупцеві як угоду купівлі-продажу. Якщо він погодиться, ми підписуємо угоду. Це означає, що 30 днів і 4,75 мільярда гривень — вони повинні половину сплатити, ще 30 днів — і вони повинні сплатити другу половину. Тобто, приблизно на середину чи на 20 березня ми плануємо, що всі гроші зайдуть до державного бюджету, всі 10,5 мільярда, плюс те, що оцінювач порахує.
Оксана Ващенко: Всі сперечалися й прогнозували, якою буде ціна, оскільки продаж “Укртелекому” триває вже роками.
Олександр Рябченко: 11 років.
Оксана Ващенко: Кожен голова ФДМУ прагнув продати “Укртелеком”. Але ваші колеги, зокрема президент Центру економічного розвитку Олександр Пасхавер, далі цей матеріал буде у нашому ефірі, говорив нам в інтерв'ю, зокрема, про те, що трошки ми спізнилися з продажем “Укртелекому”, бо і ціна була би значно вищою, затягнули час.
Олександр Рябченко: Якби ми продали років три тому, то, дійсно, було б на той час приблизно 25 мільярдів — тоді це було 5 мільярдів доларів. Це була найвища ціна, за якою можна було продати “Укртелеком”. Зараз ми продаємо за мільярд триста мільйонів доларів і це максимум, більше ніхто не дає.
Оксана Ващенко: Скажіть, як з погашенням кредиту, яке зараз вимагають від “Укртелекому”? Наскільки це вплине на те, щоб угода відбулася?
Олександр Рябченко: Вже не вплине. Бо покупець вже є, ми не ведемо розмову, купує він чи ні, він вже мільярд сплатив. Тому ми ведемо розмову лише про те, скільки зараз коштує “Укртелеком”. Звичайно, не дуже добре, що вийшла ця ситуація з кредитом неповернутим, але він був взятий вже 5-6 років тому. Тому це є спадщина, можна її критикувати, але вона реально існує. Кредит поступово повертається. Це був синдикований кредит — 500 мільйонів доларів, залишилося 222 мільйони неповернуті.
Оксана Ващенко: Тобто, покупець розуміє, на що йде?
Олександр Рябченко: Покупець це знає, кредитор, фактично, виставляє питання, що треба повернути гроші. Але я розумію, що питання не у цьому, телекомівські компанії в усьому світі не є ризикованими для кредитування. Вони завжди мають фінансовий потік та ресурс на повернення кредитів. Але я розумію, що кредитор має право, щоб поставити таке питання, він хоче щось виграти у цій кредитній угоді. Можливо, збільшити кредитні ставки, бо там вони дуже невисокі, то ж був інший час.
Оксана Ващенко: Але це справа держави чи вже покупця?
Олександр Рябченко: І зараз це не справа держави, це справа “Укртелекому”. Коли він перейде до нового власника, настає момент, коли банки кажуть: “Плати”. То є справа нового власника. Тут не буде кризи, доведеться зробити крок назустріч кредитору, збільшити кредитну ставку чи якийсь додатковий платіж зробити, бо вони ж будуть більш ефективною компанією. Але кредитор має право.
Оксана Ващенко: Ви можете спрогнозувати майбутнє “Укртелекому”, його соціальну складову та те, як зміняться тарифи, чи будуть вони посильними, особливо для тих, хто має телефонний дротовий зв'язок?
Олександр Рябченко: “Укртелеком” є головною складовою у наших телекомунікаційних питаннях, яка має соціальний характер. І тут нічого не можна зробити — у всі віддалені сільські райони зв'язок забезпечує “Телеком”. Щоб так сказати, весь час змінюються тарифи, вони, думаю, у такому ж режимі й будуть змінюватися. Але головне питання у тому, щоб забезпечити створення фонду спеціалізованих послуг, коли найприбутковіші операції — це мобільний зв'язок переказуватиме у цей фонд стосовно закону України невелику частку грошей. Ця частка йде на підтримку збиткових операцій “Укртелекому”, через це тарифи не збільшуються. Це є у багатьох країнах світу. Послуги, які надає “Укртелеком”, багато у чому збиткові, тому треба додавати кошти. А мобільний зв'язок дуже прибутковий. Тому я думаю, що подальший розвиток “Укртелекому” буде у тому, що вкладати у дротовий зв'язок великі гроші і підняти його на новий рівень, дати додаткові послуги, телекомівські, інтернетівські, щось інше. Але мають бути послуги, яких сьогодні не існує. Були такі варіанти, що це якогось неймовірного обсягу кабельне телебачення, яке буде йти по телекомівських ресурсах.
Оксана Ващенко: Але це ноу-хау, які, можливо, застосовуватимуться у рамках нового підприємства?
Олександр Рябченко: Це буде зроблено, бо треба реально дивитися на ситуацію. Останні 6-7 років продемонстрували, що перспектив у змаганнях з операторами мобільного зв'язку у “Укртелекому” немає, бо мобільних трубок більше, ніж населення і вони у перспективі даватимуть більш якісні та дешеві послуги.
Оксана Ващенко: Ви, мабуть, знаєте, що кажуть, що купують зараз, аби перепродати через 2-3 роки, дорожче. Чи справді це так?
Олександр Рябченко: Його можна зробити дорожчим, вклавши гроші, які покращать можливості його діяльності. Якщо фонд послуг створити, він, безумовно, буде дорожчим. Якщо б держава такі гроші мала, це 5-7 мільярдів гривень, щоб вкладати у його розвиток, дійсно, тоді він може “підскочити” і стати набагато дорожчим, ніж зараз і ніж гроші, які вкладені. Але ці гроші треба вкладати, і я не думаю, що це скільки-небудь реальна розмова — зараз у держави таких грошей немає.
Оксана Ващенко: Далі хотілося би перейти до держпакету “Міжнародних авіаліній України”. Непроста ситуація, начебто, відбувається навколо цього. Здійснено переоцінку у 270 мільйонів гривень, чи буде тут щось сенсаційне і взагалі, до чого готовий Фонд держмайна і ви особисто?
Олександр Рябченко: Ця оцінка поки не затверджена. Її розглядають у спеціалізованому департаменті оцінки у Фонді, спеціальна комісія має зробити висновок. Вперше, коли вона була подана, вона була повернута на доопрацювання. Зараз розглядається вдруге, який буде висновок, зараз сказати не можна. Ситуація дуже непроста. Нас не лякають суди, але, звичайно, ми хотіли б продати якнайдорожче цю компанію. Але не можна продати дорожче, ніж вона дійсно коштує. Тому, якби було можна і була б оцінка, що вона дорожча за 270, то ми би, безумовно, по тій ціні би її виставляли. Але треба дивитися реально. На балансі “Міжнародних авіаліній” немає жодного літака. Вони всі у лізингу, не належать цій компанії. Тому ринкова вартість компанії — це питання непросте. Фактично, оцінюються немайнові права. Бо майно — це офіс, а він і близько не може коштувати 200 мільйонів гривень.
Оксана Ващенко: Працює вона з прибутком?
Олександр Рябченко: Вона була прибуткова всі роки, крім останнього. У останній рік вона вже має збитки. Хороша компанія і менеджмент хороший, загалом, рівень професіоналізму працівників хороший. Так само, потребує інвестицій. Потрібен парк літаків, бо інакше розвитку не буде. Жорстка конкуренція у світі — або ти станеш більш потужним, або, як багато іноземних компаній, просто викинуть з ринку. Нам потрібно, щоб “Міжнародні авіалінії України” продовжили своє існування, це важлива частина українського транспорту, транспортного коридору, який ми маємо колись на меті збудувати.
Оксана Ващенко: Держава тоді не зможе впливати на авіаційні перевезення і на цей сегмент ринку?
Олександр Рябченко: Держава, як власник, і не повинна впливати. Держава буде впливати, бо це є прибутковий бізнес і вони завжди хочуть отримати від держави ліцензію, а вона видає польотні ліцензії. Яка компанія за яким маршрутом літатиме — це визначає тільки держава.
Оксана Ващенко: Скажіть, а хто головні конкуренти за цей пакет?
Олександр Рябченко: Це група компаній, куди входить “АероСвіт”, ДніпроАвіа” і “Донбас”.
Оксана Ващенко: Ми робили у агентстві таке невеличке журналістське розслідування, ось що з'ясували: виходячи з можливих учасників конкурсу, буквально цитата з матеріалу. “Уже сейчас очевидно, что основная ставка делается на “АэроСвит”. Все остальные участники летного альянса либо доноры материальных ресурсов, либо подставные лица для приватизации. Например, на форумах авиаторов сотрудники “ДнепроАвиа” жалуются на задержки в зарплате, а “Роза ветров” — на предстоящее сокращение персонала. Это неудивительно, “ДнепроАвиа” испытывает финансовые проблемы много лет. С 2004 года компания проходила процедуру банкротства, а за 2008 год ее убыток увеличился в 32,2 раза, до 215 миллионов гривен. Убыток за 2009 год вырос еще больше — до 274 миллионов гривен. Фактически, ее “взял” за долги вместе с Днепропетровским аэропортом главный кредитор — “Приват”. Подконтрольная ему “Галтера” купила 95% акций “ДнепроАвиа” за символическую цену — 7,4 миллиона долларов. Не ахти дела и у “Розы ветров”. 2008 год она закончила с прибылью в 1 миллион гривен, в последующие годы о своих финансовых результатах умалчивала, вплоть до своего поглощения, и тоже ведь понятно, не от хорошей жизни пришлось продаваться”. Висновок: “Эти две слабеньке компании, не конкуренты мощному МАУ, претендуют на его покупку. Более того, “ДнепроАвиа” и “Роза ветров” предлагает за госпакет акций слишком большие для своих возможностей деньги”. Що відбувається?
Олександр Рябченко: Йде жорстка конкуренція. Ми хотіли б, дійсно, продати якомога дорожче. Просто питання, що треба продавати за реальну ціну. А конкуренція не завжди така прозора, щоб можна було сказати, що вона не дуже акуратна. Держава у цій ситуації має зайняти чітку позицію — ми хочемо, щоб МАУ існувала як потужна компанія, яка має свій напрямок розвитку, незалежний. Зараз відбувається остаточне рішення. Конкуренція, фактично, сходиться на тому, яка буде стартова ціна. Якби це було відкрите акціонерне товариство — не було б ніяких розмов. Ми би вільно продали на ринку: і хто більш готовий управляти компанією, сплатив би великі гроші, тоді б компанія розвивалася. Але це закрите акціонерне товариство, тому той, хто знаходиться всередині, має перше слово.
Оксана Ващенко: Це відповідно до закону?
Олександр Рябченко: Так. Якщо він скаже це слово, то все — він вже купив.
Оксана Ващенко: Скажіть, коли можна розраховувати на те, що вся ця історія з МАУ буде завершена? Це буде середина, кінець року?
Олександр Рябченко: Ні, це буде набагато ближче, ми швидко прийдемо до рішення. Остаточний висновок буде зроблений, коли прийде рецензія на оцінку і ми будемо знати, яка оцінка відповідає ринковій вартості МАУ.
Оксана Ващенко: Дякую вам за участь у програмі, вона не завершена. У нашій студії був Олександр Рябченко, голова Фонду держмайна України.
size="2"> Оксана Миргородська: "Після продажу “Криворіжсталі”, в Україні давно вже не було вдалої приватизації державних об'єктів. Проте, невдовзі мають здійснитися дві резонансні угоди, що не лише поповнять державну скарбницю, а й сприятимуть розвитку перспективних вітчизняних підприємств. Наближається приватизація монополіста українського дротового зв'язку — компанії “Укртелеком”, а також найбільшого українського авіаперевізника — “Міжнародних авіаліній України”.
Правда, експерти стверджують, що продавати “Укртелеком”, “довгобуд” української приватизації, потрібно було ще кілька років тому, коли він був на “піку” ціни. Президент Центру економічного розвитку Олександр Пасхавер вважає, що ажіотажний попит на це підприємство наразі відсутній саме через зволікання із його продажем.
Олександр Пасхавер: “Я могу сказать, что все это предсказывалось. Если долго тянуть, то в конце-концов некому покупать. Слишком долго мы тянули. Было много покупателей, была большая конкуренция. Мы тянули десять лет, и вот сейчас мы имеем такую ситуацию. Некоторые утверждают, что там слишком много правил, но не больше правил, чем у других продаваемых предприятий. Может быть, это послекризисная ситуация — теперь только один покупатель”.
Тож, з шести претендентів, що розглядали можливість придбання “Укртелекому”, нині залишився лише один — австрійська інвестиційна компанія EPIC Services Ukraine. Вона пристала на всі конкурсні умови, виписані Фондом держмайна. У свою чергу, конкурсна комісія підтримала концепцію розвитку “Укртелекому”, надану компанією-покупцем. При цьому керуючий партнер EPIC Петер Гольдшайдер офіційно спростував чутки, що за продажем “Укртелекому” стоїть хтось з українських олігархів, та наголосив, що EPIC не має наміру перепродавати “Укртелеком” одразу після придбання.
У найближчі місяці має бути приватизована й державна частка авіакомпанії “Міжнародні авіалінії України”. На продаж виставлятимуться 61,58% акцій підприємства номінальною вартістю 63,44 мільйона гривень. За законом, першочергове право на придбання державного пакету акцій мають нинішні акціонери МАУ. За оцінками експертів, МАУ — дуже хороший актив, єдина українська авіакомпанія, котра протягом останніх дев'яти років була прибутковою. Авіакомпанія, за даними ЗМІ, обслуговує 30,4% ринку авіаперевезень. Мабуть, саме тому, навколо її продажу вже здійнялася справжня інформаційна війна, підігріта бажанням деяких власників авіакомпаній стати монополістом в українському небі. Проте, на думку президента Центру системного аналізу і планування Ростислава Іщенка, всі спірні питання мають з'ясовуватися не за допомогою коментарів у пресі, а у суді.
Ростислав Іщенко: “Если у кого-то есть сомнения в законности действий Фонда госимущества, то, соответственно, проще всего не выяснять это при помощи комментариев, а — подать в суд. И тогда будет судебное решение, либо эти действия законны, либо эти действия незаконны. Всегда, когда приватизируются крупные предприятия, есть довольные и недовольные. Для довольных все действия государственных органов законны, а для недовольных всегда все действия государственных органов незаконны”.
Єдиною можливою претензією до Фонду держмайна, на думку Ростислава Іщенка, може бути те, що у посткризовий період з продажем державних підприємств спішити було б не варто. Водночас він зауважив, що це не стосується “Укртелекому”, з приватизацією якого й так значно спізнилися.
face="Times New Roman"> size="2">Оксана Ващенко: Зараз у нас є можливість, як то кажуть, напряму, поспілкуватися з Ростиславом Іщенком, пане Ростиславе, добрий вам день.
-
face="Times New Roman"> size="2">Ростислав Іщенко: Добрый день.
-
-
face="Times New Roman"> size="2">Оксана Ващенко: Ви говорили про «Міжнародні авіалінії України», про те, що якщо є якість проблеми, недоречності, треба все вирішувати у судах. Якщо говорити у цілому, наскільки успішним можна буде назвати продаж державного пакета акцій МАУ і як все це відбуватиметься – чи будуть суди, чи не будуть, чи все це пройде більш-менш спокійно?
-
-
face="Times New Roman"> size="2">Ростислав Іщенко: Теоретически, если бы государство вывело бы эти акции на свободный конкурс, то, может быть, оно смогло бы получить и больше. И даже значительно больше, можно говорить о сумме в полтора-два раза, наверное. Не факт, что в таком случае эти акции не купил бы тот, кто их купил, но просто бы, может быть, дороже бы заплатил. Однако, в соответствии с действующим законодательством, с действующими нормативными документами, у государства был только один-единственный выход: первоочередным правом на покупку акций обладал собственник уже имеющихся пакетов. Таким образом, у государства выхода не было. Даже если вы продаете пакет акций или пакет сахара, даже на неконкурентной основе, в таком случае у покупателя есть значительно больше шансов сбить цену. Поэтому, теоретически, государство могло бы продать этот пакет дороже, если бы первоначальные условия были бы иными.
-
-
face="Times New Roman"> size="2">Оксана Ващенко: Або змінені якимось чином, так?
-
-
face="Times New Roman"> size="2">Ростислав Іщенко: Да. А так как все это происходит сейчас в рамках действующего закона. И я думаю, что очень сложно, практически невозможно в судебном порядке доказать корректно, что эти нормативы неправильные, потому что они все прописаны в законодательных актах и в уставных документах данного предприятия. Я думаю, что вряд ли кто-то пойдет в суд сейчас.
-
-
face="Times New Roman"> size="2">Оксана Ващенко: У другому кварталі цього року уряд планує ще виставити на продаж енергогенеруючі компанії, зокрема «Дніпроенерго» і «Західенерго». Як ви прогнозуєте, дуже довгий час і політики було навколо цього багато, що відбуватиметься цього року?
-
-
face="Times New Roman"> size="2">Ростислав Іщенко: Думаю, что опять будут много говорить, в том числе и о политике. Думаю, что будет достаточно серьезная борьба вокруг этих компаний, хотя бы потому, что у нас крупных игроков, заинтересованных в усилении своего присутствия на энергетическом рынке, можно насчитать, как минимум, 4-5. И все они влиятельные, богатые, все они имеют свое лобби и в правительстве, и в парламенте. Естественно, они будут друг с другом бороться. Естественно, они будут использовать масс-медиа, как инструмент в своей борьбе, то есть будут предъявлять друг другу как экономические, так и политические обвинения. Возможно, что кто-то пойдет и в суды. Но, как я и говорил в своем вчерашнем комментарии, какая «акула» сожрет эту маленькую «рыбку», для народа Украины абсолютно все равно. Единственная претензия, которую может предъявить народ своему правительству – это продажа привлекательных активов на пике спада, то есть в кризисное время. Но, опять-таки, правительство может ответить народу, что деньги в казну нужны, а брать их больше негде. И поэтому, извините, будем продавать.
-
-
face="Times New Roman"> size="2">Оксана Ващенко: Чи можна тут спрогнозувати не менш важливу пробему, яка може турбувати звичайних громадян – вона стосується тарифів, чи будуть вони змінюватися у результаті приватизації цих об’єктів?
-
-
face="Times New Roman"> size="2">Ростислав Іщенко: Знаете, они будут изменяться — и не в лучшую сторону, и в результате приватизации, и если государство все национализирует. Если порыться в памяти — то ни я, ни вы, ни кто-то третий за последние 20 лет не вспомнит, чтобы цены снижались, как и за последние 10 лет Советского Союза. Они только росли. И цены, и тарифы, и все остальное. И сейчас это будет продолжаться, по крайне мере, в ближайшее десятилетие, потому что это – метод работы мировой экономики. Инфляционная экономика, которая вначале «накачивается» кредитными деньгами, и только потом этот механизм начинает поворачиваться. В результате, в конце концов, деньги надо отдавать с процентами. Откуда их брать? Естественно, только за счет роста цен. В той системе экономической, в которой мы сейчас живем, рост цен – это неизбежный механизм. Она по-другому не работает.
-
-
face="Times New Roman"> size="2">Оксана Ващенко: Тобто, лише таким чином все це буде відбуватися?
-
-
face="Times New Roman"> size="2">Ростислав Іщенко: Если вам кто-то говорит, что какие-нибудь цены снизят – может быть, на две недели. На в целом, в обозримой перспективе, они будут только расти.
-
-
face="Times New Roman"> size="2">Оксана Ващенко: Скажіть, скільки може держава отримати за ці об’єкти? Минулого року голова Фонду держмайна Олександр Рябченко оцінював вартість усіх чотирьох пакетів акцій енергогенеруючих підприємств у рамках 9-11 мільярдів гривень.
-
-
face="Times New Roman"> size="2">Ростислав Іщенко: Вы знаете, сейчас в 10 миллиардов оценили «Укртелеком». Это ориентировочно около полутора миллиардов долларов. А в 2000-2001 году, когда речь шла о приватизации «Укртелекома», правительство имело предложение на 2 миллиарда долларов, но говорило, что дешевле, чем за 5 его не продаст, потому что оно считает, что он так стоит. Поэтому все эти оценки умозрительны, особенно те, которые делаются сегодня с учетом тех, которые делались вчера. В тот момент, когда эти объекты будут продаваться, будет конкретная экономическая ситуация в стране, в мире и будут конкретные, заинтересованные или не заинтересованные в покупке, люди. Потому что, если к этому времени случиться чудо и опять пойдет накачка мировой экономики кредитными деньгами, то народ побежит эти деньги тратить, и, возможно, эти объекты будут стоить в два раза дороже, чем стоили в прошлом году. А если продолжиться та ситуация, которую мы наблюдаем сейчас, или оправдаются прогнозы о второй волне кризиса, то деньги будут в дефиците, и дай Бог, чтобы за них выручили хотя бы половину от той оценки, которую им давали в прошлом году.
-
-
face="Times New Roman"> size="2">Оксана Ващенко: Тобто, два варіанти – оптимістичний і песимістичний. Куди підуть гроші від приватизації? Буде якась різниця, якщо згадувати, як це все відбувалося у попередні роки?
-
-
face="Times New Roman"> size="2">Ростислав Іщенко: Практически, любое правительство пытается использовать деньги от приватизации для решения социальных проблем. Соответственно, туда эти деньги и пойдут. Они буду заведены в бюджет, а дальше – в зависимости от приоритетов государственной власти, они пойдут либо на социальную сферу, либо на выплату государственных долгов, что, в конечном итоге, тоже, рано или поздно, отразиться на социальной сфере. Я думаю, что наиболее вероятно их направление на «социалку», потому что приближаются выборы.
-
-
face="Times New Roman"> size="2">Оксана Ващенко: Дякую вам, пане Ростиславе, що були сьогодні співрозмовником у програмі «РозворотUA”. Дякую усім за увагу, і до наступної зустрічі у ефірі, до побачення.
Читайте также по теме
Правда, експерти стверджують, що продавати “Укртелеком”, “довгобуд” української приватизації, потрібно було ще кілька років тому, коли він був на “піку” ціни. Президент Центру економічного розвитку Олександр Пасхавер вважає, що ажіотажний попит на це підприємство наразі відсутній саме через зволікання із його продажем.
Олександр Пасхавер: “Я могу сказать, что все это предсказывалось. Если долго тянуть, то в конце-концов некому покупать. Слишком долго мы тянули. Было много покупателей, была большая конкуренция. Мы тянули десять лет, и вот сейчас мы имеем такую ситуацию. Некоторые утверждают, что там слишком много правил, но не больше правил, чем у других продаваемых предприятий. Может быть, это послекризисная ситуация — теперь только один покупатель”.
Тож, з шести претендентів, що розглядали можливість придбання “Укртелекому”, нині залишився лише один — австрійська інвестиційна компанія EPIC Services Ukraine. Вона пристала на всі конкурсні умови, виписані Фондом держмайна. У свою чергу, конкурсна комісія підтримала концепцію розвитку “Укртелекому”, надану компанією-покупцем. При цьому керуючий партнер EPIC Петер Гольдшайдер офіційно спростував чутки, що за продажем “Укртелекому” стоїть хтось з українських олігархів, та наголосив, що EPIC не має наміру перепродавати “Укртелеком” одразу після придбання.
У найближчі місяці має бути приватизована й державна частка авіакомпанії “Міжнародні авіалінії України”. На продаж виставлятимуться 61,58% акцій підприємства номінальною вартістю 63,44 мільйона гривень. За законом, першочергове право на придбання державного пакету акцій мають нинішні акціонери МАУ. За оцінками експертів, МАУ — дуже хороший актив, єдина українська авіакомпанія, котра протягом останніх дев'яти років була прибутковою. Авіакомпанія, за даними ЗМІ, обслуговує 30,4% ринку авіаперевезень. Мабуть, саме тому, навколо її продажу вже здійнялася справжня інформаційна війна, підігріта бажанням деяких власників авіакомпаній стати монополістом в українському небі. Проте, на думку президента Центру системного аналізу і планування Ростислава Іщенка, всі спірні питання мають з'ясовуватися не за допомогою коментарів у пресі, а у суді.
Ростислав Іщенко: “Если у кого-то есть сомнения в законности действий Фонда госимущества, то, соответственно, проще всего не выяснять это при помощи комментариев, а — подать в суд. И тогда будет судебное решение, либо эти действия законны, либо эти действия незаконны. Всегда, когда приватизируются крупные предприятия, есть довольные и недовольные. Для довольных все действия государственных органов законны, а для недовольных всегда все действия государственных органов незаконны”.
Єдиною можливою претензією до Фонду держмайна, на думку Ростислава Іщенка, може бути те, що у посткризовий період з продажем державних підприємств спішити було б не варто. Водночас він зауважив, що це не стосується “Укртелекому”, з приватизацією якого й так значно спізнилися.
-
face="Times New Roman">size="2">Ростислав Іщенко: Добрый день.face="Times New Roman">size="2">Оксана Ващенко: Ви говорили про «Міжнародні авіалінії України», про те, що якщо є якість проблеми, недоречності, треба все вирішувати у судах. Якщо говорити у цілому, наскільки успішним можна буде назвати продаж державного пакета акцій МАУ і як все це відбуватиметься – чи будуть суди, чи не будуть, чи все це пройде більш-менш спокійно?face="Times New Roman">size="2">Ростислав Іщенко: Теоретически, если бы государство вывело бы эти акции на свободный конкурс, то, может быть, оно смогло бы получить и больше. И даже значительно больше, можно говорить о сумме в полтора-два раза, наверное. Не факт, что в таком случае эти акции не купил бы тот, кто их купил, но просто бы, может быть, дороже бы заплатил. Однако, в соответствии с действующим законодательством, с действующими нормативными документами, у государства был только один-единственный выход: первоочередным правом на покупку акций обладал собственник уже имеющихся пакетов. Таким образом, у государства выхода не было. Даже если вы продаете пакет акций или пакет сахара, даже на неконкурентной основе, в таком случае у покупателя есть значительно больше шансов сбить цену. Поэтому, теоретически, государство могло бы продать этот пакет дороже, если бы первоначальные условия были бы иными.face="Times New Roman">size="2">Оксана Ващенко: Або змінені якимось чином, так?face="Times New Roman">size="2">Ростислав Іщенко: Да. А так как все это происходит сейчас в рамках действующего закона. И я думаю, что очень сложно, практически невозможно в судебном порядке доказать корректно, что эти нормативы неправильные, потому что они все прописаны в законодательных актах и в уставных документах данного предприятия. Я думаю, что вряд ли кто-то пойдет в суд сейчас.face="Times New Roman">size="2">Оксана Ващенко: У другому кварталі цього року уряд планує ще виставити на продаж енергогенеруючі компанії, зокрема «Дніпроенерго» і «Західенерго». Як ви прогнозуєте, дуже довгий час і політики було навколо цього багато, що відбуватиметься цього року?face="Times New Roman">size="2">Ростислав Іщенко: Думаю, что опять будут много говорить, в том числе и о политике. Думаю, что будет достаточно серьезная борьба вокруг этих компаний, хотя бы потому, что у нас крупных игроков, заинтересованных в усилении своего присутствия на энергетическом рынке, можно насчитать, как минимум, 4-5. И все они влиятельные, богатые, все они имеют свое лобби и в правительстве, и в парламенте. Естественно, они будут друг с другом бороться. Естественно, они будут использовать масс-медиа, как инструмент в своей борьбе, то есть будут предъявлять друг другу как экономические, так и политические обвинения. Возможно, что кто-то пойдет и в суды. Но, как я и говорил в своем вчерашнем комментарии, какая «акула» сожрет эту маленькую «рыбку», для народа Украины абсолютно все равно. Единственная претензия, которую может предъявить народ своему правительству – это продажа привлекательных активов на пике спада, то есть в кризисное время. Но, опять-таки, правительство может ответить народу, что деньги в казну нужны, а брать их больше негде. И поэтому, извините, будем продавать.face="Times New Roman">size="2">Оксана Ващенко: Чи можна тут спрогнозувати не менш важливу пробему, яка може турбувати звичайних громадян – вона стосується тарифів, чи будуть вони змінюватися у результаті приватизації цих об’єктів?face="Times New Roman">size="2">Ростислав Іщенко: Знаете, они будут изменяться — и не в лучшую сторону, и в результате приватизации, и если государство все национализирует. Если порыться в памяти — то ни я, ни вы, ни кто-то третий за последние 20 лет не вспомнит, чтобы цены снижались, как и за последние 10 лет Советского Союза. Они только росли. И цены, и тарифы, и все остальное. И сейчас это будет продолжаться, по крайне мере, в ближайшее десятилетие, потому что это – метод работы мировой экономики. Инфляционная экономика, которая вначале «накачивается» кредитными деньгами, и только потом этот механизм начинает поворачиваться. В результате, в конце концов, деньги надо отдавать с процентами. Откуда их брать? Естественно, только за счет роста цен. В той системе экономической, в которой мы сейчас живем, рост цен – это неизбежный механизм. Она по-другому не работает.face="Times New Roman">size="2">Оксана Ващенко: Тобто, лише таким чином все це буде відбуватися?face="Times New Roman">size="2">Ростислав Іщенко: Если вам кто-то говорит, что какие-нибудь цены снизят – может быть, на две недели. На в целом, в обозримой перспективе, они будут только расти.face="Times New Roman">size="2">Оксана Ващенко: Скажіть, скільки може держава отримати за ці об’єкти? Минулого року голова Фонду держмайна Олександр Рябченко оцінював вартість усіх чотирьох пакетів акцій енергогенеруючих підприємств у рамках 9-11 мільярдів гривень.face="Times New Roman">size="2">Ростислав Іщенко: Вы знаете, сейчас в 10 миллиардов оценили «Укртелеком». Это ориентировочно около полутора миллиардов долларов. А в 2000-2001 году, когда речь шла о приватизации «Укртелекома», правительство имело предложение на 2 миллиарда долларов, но говорило, что дешевле, чем за 5 его не продаст, потому что оно считает, что он так стоит. Поэтому все эти оценки умозрительны, особенно те, которые делаются сегодня с учетом тех, которые делались вчера. В тот момент, когда эти объекты будут продаваться, будет конкретная экономическая ситуация в стране, в мире и будут конкретные, заинтересованные или не заинтересованные в покупке, люди. Потому что, если к этому времени случиться чудо и опять пойдет накачка мировой экономики кредитными деньгами, то народ побежит эти деньги тратить, и, возможно, эти объекты будут стоить в два раза дороже, чем стоили в прошлом году. А если продолжиться та ситуация, которую мы наблюдаем сейчас, или оправдаются прогнозы о второй волне кризиса, то деньги будут в дефиците, и дай Бог, чтобы за них выручили хотя бы половину от той оценки, которую им давали в прошлом году.face="Times New Roman">size="2">Оксана Ващенко: Тобто, два варіанти – оптимістичний і песимістичний. Куди підуть гроші від приватизації? Буде якась різниця, якщо згадувати, як це все відбувалося у попередні роки?face="Times New Roman">size="2">Ростислав Іщенко: Практически, любое правительство пытается использовать деньги от приватизации для решения социальных проблем. Соответственно, туда эти деньги и пойдут. Они буду заведены в бюджет, а дальше – в зависимости от приоритетов государственной власти, они пойдут либо на социальную сферу, либо на выплату государственных долгов, что, в конечном итоге, тоже, рано или поздно, отразиться на социальной сфере. Я думаю, что наиболее вероятно их направление на «социалку», потому что приближаются выборы.face="Times New Roman">size="2">Оксана Ващенко: Дякую вам, пане Ростиславе, що були сьогодні співрозмовником у програмі «РозворотUA”. Дякую усім за увагу, і до наступної зустрічі у ефірі, до побачення.Читайте также по теме