Програма «РОЗВОРОТ UA» — спільний проект інформаційної агенції «ГолосUA» та «Радіо Ера FM». Звучить щосереди на хвилях цієї радіостанції.
Eфір за 04.08.2010 р. Ведуча — Тетяна Хмельницька.
Тетяна Хмельницька: Затяжна негода на Західній Україні і затяжна спека — скільки зберемо врожаю і якими будуть втрати? Чи вдасться уникнути значного стрибка цін на харчові продукти? Відповіді шукатимемо у програмі “РозворотUA”, мої вітання, перед мікрофоном Тетяна Хмельницька. Наші гості — Петро Саблук, директор Інституту аграрної економіки, академік, мої вітання.
Петро Саблук: Добрий день.
Тетяна Хмельницька: … та Іван Томич, президент Асоціації фермерів та приватних землевласників, вітаю.
Іван Томич: Почесний президент, голова Союзу сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів. Вітаю.
Тетяна Хмельницька: Головне запитання — наскільки подорожчає продуктовий кошик. Спочатку пропоную послухати сюжет, який підготували журналісти інформагентства ГолосUA.
Кор.: “Цьогорічна аномальна спека може серйозно зашкодити вітчизняному сільському господарству. Аналітики вже підраховують збитки від загибелі врожаю на полях та прогнозують, наскільки подорожчають восени головні продукти харчування. Тим часом аграрії вже зафіксували до 60 градусів за Цельсієм на поверхні ґрунту. МінАПК вчергове зменшило прогноз врожаю зернових: остання цифра — 42,1 млн. тонн. З них заплановано експортувати 16 мільйонів тонн. Причому експорт пшениці очікується на рівні 6,7 мільйона тонн. Щоправда, фахівці не виключають, що ці дані можуть ще скоригувати у бік зменшення. Така ситуація склалась не тільки в Україні — майже всі країни-експортери хлібу потерпають від злив чи посухи.
Тим часом наприкінці минулого тижня, Українська аграрна конфедерація почала скаржитись, що митниця фактично припинила митне оформлення та відвантаження суден із зерном у портах. Експорт зерна можливий тільки після серії додаткових випробувань якості продукції. Як стверджують аналітики, таким чином держава знижує ціну на внутрішньому ринку для закупівлі зерна до Аграрного фонду.
В самому ж уряді переконані, що Україна цілком забезпечує внутрішні потреби держави і має можливість експортувати 17 млн. тонн зерна. За оцінкою віце-прем’єра з питань економіки Сергія Тігіпка, саме зараз склалася сприятлива кон’юнктура для продажу українського зерна і гальмуючи експорт зерна, чиновники позбавляють селян зароблених ними грошей. Такої ж думки дотримується і аграрний віце-прем’єр-міністр України Віктор Слаута, який стверджує, що немає підстав обмежувати експорт зерна, бо, мовляв, у нас ситуація не така, як у деяких сусідів, які мають проблеми через аномальні кліматичні умови.
Віктор Слаута: “Немає підстав обмежувати експорт зерна, бо у нас ситуація навіть не така, як у деяких сусідів, які мають проблеми через аномальні кліматичні умови. Ми вже практично завершили збирання пшениці та ячменю, вже є 29 млн тонн. З них — 18 млн тонн пшениці. При цьому в році було багато сонця і це сприяло тому, що з тих 18 мільйонів тонн — 50-60% продовольчої пшениці, навіть, першого класу. Я думаю, Україна буде з хлібом».
Окрім цього Віктор Слаута вважає, що Україна має «всі шанси зберегти свій експортний зерновий потенціал, але це залежатиме винятковно від поведінки зернотрейдерів».
Віктор Слаута: “Україна має всі шанси зберегти свій експортний зерновий потенціал, але це залежатиме виключно від поведінки зернотрейдерів. Проблеми з експортом, в яких зернотрейдери звинувачують уряд, виникли через міжусобиці між операторами зерна. Вони настільки захопилися деякими фінансовими питаннями, що прогавили те, що Крим, Миколаївська, Одеська та Херсонська області вже обмолотили по 30-40% пшениці та ячменю, але ніхто не вийшов на ці ринки, бо були якісь інші питання, а коли вже вийшли, то між собою почали конкурувати, що призвело не до ринкових підходів, а до спекулятивності».
Тим часом із пропозицією повної заборони експорту зерна виступив народний депутат, лідер Компартії Петро Симоненко. На його думку Україна має встановити повну заборону на експорт продовольчого та фуражного зерна врожаю 2010 року, адже це стратегічний резерв, золотий запас народу, яким має розпоряджатися винятково держава. Петро Симоненко переконаний, що цього року через вкрай складні погодні умови ситуація на ринку зерна в Україні близька до критичної.
Петро Симоненко: “Треба вжити надзвичайні заходи, в тому числі і заборону на експорт продовольчого і фуражного зерна, підвищення державних закупівельних цін на зерно для внутрішніх потреб до світового рівня з одночасним введенням мораторію на підвищення цін на хліб і борошно для населення. Давайте розберемося…. Хто експортує зерно? Держава чи зернотрейдери? Відповідь — зернотрейдери! Куди підуть прибутки: в бюджет держави чи в кишеню зернотрейдерів? Відповідь очевидана! За якою ціною скупили зернотрейдери зерно? За безцінь…, а сьогодні продають за величезні кошти. Таким чином, нам необхідно не допустити аби те, що є надбанням держави, її золотий запас використовувася для збагачення окремих осіб».
Петро Симоненко вважає, щоб уникнути продовольчої кризи і врятувати сільскогосподарську галузь, уряд повинен негайно вжити радикальні заходи щодо підтримки українського сільгоспвиробника. Крім того, лідер Компартії пропонує винести це питання на розгляд Верховної Ради.
Петро Симоненко: «Саме Верховна Рада приймала рішення про вступ до Світової організації торгівлі, а саме вимоги цієї організації і не дають селянам працювати нормально. Тому я вважаю, що Верховна Рада не повинна стояти осторонь і спільно з урядом вирішувати цю проблему».
Тетяна Хмельницька: Розпочнемо з аналізу сюжету, який пролунав. Можливість продовольчої кризи і порятунок сільськогосподарської галузі.
Петро Саблук: Ситуація типова — у нас то посуха, то морози. АПК — специфічна галузь, до якої треба виважено підходити тим, хто керує державою, протягом усього вегетаційного періоду. Але панікувати не має потреби, тому що ситуація не така вже й страшна. 40-42 мільйони тонн зерна — цілком достатньо, було й менше. Якщо ціни для населення будуть збільшуватися, винні у цьому будуть не ті, хто виробляє продукцію. Питома вага сировини — 30-50%, все інше накручується. Половина землі у нас — у зоні ризикованого землеробства. Зрошення — це не політика, на це гроші потрібні.
Тетяна Хмельницька: А хто буде винен у підвищенні цін?
Петро Саблук: Посередники. Є світовий досвід — Канадське пшеничне управління, яке управляє зерновою політикою. Вони конкурують зі США, хоч і входять у СОТ. Ведуть свою політику. Нам таке треба створити.
Тетяна Хмельницька: А що у нас є?
Петро Саблук: У нас йдуть на поводу ситуації.
Іван Томич: Користуючись нагодою, хочу подякувати селянам за жнива у непростих умовах. Спека й дощі — додаткове навантаження для людей і техніки. Не можу сказати, що влада працює на питанням, як забезпечити продовольчу стабільність.
Тетяна Хмельницька: Пан Петро сказав, що ситуація не страшна.
Іван Томич: Люди й так вже перелякані то газом, то цукром, то м’ясом. Я погоджуюся з Віктором Слаутою, що немає підстав для обмежень експорту і паніки. Але Українська аграрна конфедерація, Асоціація приватних фермерів та землевласників, Аграрна палата 11 травня прийняли звернення до Президента, прем’єра, уряду щодо опрацювання невідкладних заходів. Тоді ми просили 4 мільярди Аграрному фонду, то лише недавно Президент втрутився. Але віз поїхав.
Тетяна Хмельницька: У нас є точка зору Олега Юхновського, президента Союзу виробників харчової промисловості, віце-президента Української аграрної конфедерації. УАК почала скаржитись, що митниця припинила митне оформлення.
Олег Юхновський: “Перша проблема — колосальний брак кредитних ресурсів. Друге — втрачається довіра до Аграрного фонду, як інструменту, який забезпечує стабільну цінову ситуацію на ринку. Не хотілося, щоб Аграрний фонд був дискредитований”.
Іван Томич: Ми разом були авторами закону про державну підтримку, для стабілізації ринку продуктів харчування. Аграрний фонд важко народжувався, але у минулому році він запрацював і по форварду, і по заставі, і по споту, майже 3 мільйони тонн зерна купив. Але на сьогодні він нульовий.
Тетяна Хмельницька: Як у середині липня?
Іван Томич: Як три роки тому. Виходячи з доручення Президента — якби це було виконано 11 травня, він би почав закупати по форварду і споту, по ціні, яку вони поставили набагато нижчою, ніж минулий рік, наперед неконкурентну на ринку. Дії Аграрного фонду вносять безлад у цінову політику. Тоді виникає інша крайність — вибудувати огорожу і нікого нікуди не пустити. Але це дорога у нікуди. Але сьогодні треба стабілізувати продовольчу пшеницю, дати відповідь по фуражу. Хліб — це сигнал діяльності усього АПК на 2011 рік. Якщо буде броунівський рух, підрубаємо тваринництво через кілька місяців, удвічі може подорожчати молоко і м’ясо. Цього не можна допустити.
Тетяна Хмельницька: Пане Петре, відносини зернотрейдерів і влади. Чи може зменшитися експорт?
Петро Саблук: Ця ситуація змусить виважено підійти до експорту, імпорту, діяльності Аграрного фонду. Зерно проходить, але є корми для тваринництва. Аграрний фонд, як регулятор, повинен нівелювати цінові сплески. Потрібно його фінансування. Він має створити резерви, щоб викидати на ринок, управляти ринком зерна і кормів. Треба виходити з того, що ми вже у ринковій системі господарювання, є інтереси внутрішнього і зовнішнього ринку. Ми повинні виконувати договори. Не пускати? Аби хтось взяв хабарі, аби трейдери не бачили селянина? В основі повинні бути інтереси селянина, так, як це робить світ. Я не прихильник заборон, це не ринковий світ.
Тетяна Хмельницька: А щодо одного сильного державного зернотрейдера?
Петро Саблук: Держава повинна бути сильним контрагентом, у першу чергу через Аграрний фонд, через економічні регулятори.
Тетяна Хмельницька: Нагадаю, створення державного зернотрейдера “Зерно України” планували ще у травні.
Іван Томич: Ми займаємося тим, щоб дати нормальні умови життя і праці для селянина. Держава не може давати на відкуп стратегію розвитку аграрного сектору. Минулого року Аграрний фонд у якійсь мірі став інтервентом на внутрішньому ринку, підготовлена законодавча база виходу на зовнішні ринки, він мав би найбільші можливості для регулювання. Виробники мали би вибір — працювати з Аграрним фондом чи приватниками. На жаль, це зупинено.
Тетяна Хмельницька: Поговоримо про якість і кількість врожаю. Україна вже зібрала 25 мільйонів тонн зерна, збирають жито, ячмінь, горох, ріпак. Прогнозований врожай — 42 мільйони тонн.
Петро Саблук: Погода внесла корективи. Але сонце висушить, не бачу проблеми у якості.
Тетяна Хмельницька: Хочеться вірити, що їстимемо якісні хлібобулочні вироби. Чи будуть якісними і скільки коштуватимуть хлібобулочні вироби, адже ціни на зерно на світових ринках зростають?
Петро Саблук: Будемо їсти якісні продукти. Хліб буде якісним, перехідні залишки у нас біля 7 мільйонів тонн та й збираємо вагому частину якісного. За якість треба більше платити селянину. Якість — це функція держави. Якщо цього не буде, треба подивитися на чиновників. Повинен бути через ціну інтерес до якості. Ви згадали про газ, ціна підіймається через те, що держава у свій час не виконувала своїх функцій. Так і тут. Якщо є формула ціни на газ, така ж повинна бути і на продукти харчування.
Тетяна Хмельницька: Обіцяли дешевий газ, ціни на ЖКГ піднімаються. Кажуть, що хліб не дорожчатиме, Микола Азаров фактично заперечив Миколі Присяжнюку, який не виключив подорожчання хліба. Є слова пана Клюєва.
Іван Томич: Дизпальне, запчастини удвічі подорожчали. Немає кредитів.
Тетяна Хмельницька: То які основні причини подорожчання?
Іван Томич: Подорожчання усіх вхідних ресурсів. По окремих напрямках подорожчання буде значне, по окремих — незначне. Хотів привернути увагу до системних підходів. В Україні протягом багатьох років є грабіжницька політика до закупівельних цін, усі ринки монополізовані і криміналізовані. Закупівельні ціни на молоко — 1,6 грн. У роздрібі — 9 грн. Закупівельна ціна живої ваги 1 кг свинини 9 грн., у роздріб — 50. Тому потрібне об’єднання селян через обслуговуючі сільськогосподарські кооперативи. Ми підготували закон про сільськогосподарські обслуговучі кооперативи. Якщо він буде прийнятий у вересні, відбудуться системні зміни, не прийдеться про це говорити. />
Тетяна Хмельницька: Не будуть дорожчати харчові продукти?
Іван Томич: Не буде вакханалії на ринках.
Тетяна Хмельницька: Ціни на світових ринках зростають.
Петро Саблук: Дійсно. Французи вже платять за тонну зерна 300 доларів, у нас воно 200 доларів. Чи будуть рости ціни залежить від політики влади. У нас в 11 разів фондооснащеність нижча, ніж у країнах ЄС. Якби не це, була би у 2 рази вища врожайність. Сьогодні збираємо 26 центнерів, а для України норма — 60, тоді була б у 1,5 рази собівартість менша. Це основний шлях розвитку економіки. Не можна з такою врожайністю претендувати на високо доходне виробництво.
Тетяна Хмельницька: Ми повинні заспокоїти слухачів, аби не було ажіотажу.
Слухач: Держава закуповує за 1100, зараз 1300. Ви не кажете, що майже весь прибуток залишиться у трейдерів. Хто продав елеватори у приватну власність? Це головний прибутковий ланцюг.
Іван Томич: 1500 — це ціна виробнику. Якщо би на старті закупили по 1400 1,5 мільйони тонн — була би стабільність. Відносно елеваторів відповіді ніхто не дасть, як і про розграбування усіх підприємств країни.
Петро Саблук: У світі трейдери діляться із тим, у кого вони взяли зерно. Наші до цього не звикли — забрав, обдурив, і вважає це своїми грошами. Пора цю схему у нас запровадити. Елеватори скрізь будують, а що ж раніше було, тим більше, що зараз зберігають і без елеваторів? Важливо, щоб воно працювало. Така тенденція — ринкова система, світ по ній живе нормально.
Слухач: Ірина, Одеса. Чому зараз яйця на базарі 3 гривні, сало 5-6 гривень, а картина сумна? Не треба створювати паніку.
Петро Саблук: Я паніки не навожу, я за економічні методи управління. На активи норма прибутку однакова повинна бути по всьому ланцюгу.
Тетяна Хмельницька: Є сезонний фактор. А чому гречка така дорога?
Петро Саблук: Це прорахунок влади, дисбаланс потреб і виробу. Я не бачу проблеми, щоб Україна була голодна на гречку.
Іван Томич: Це наслідок того, що у минулому році її купували по 1,2 грн., у роздрібі по 4-5 грн. Товаровиробники зменшили посіви. Зараз ціни підняли з 1,2 до 7 грн. Але де та гречка? Буде добрий сигнал посіяти у наступному році. Баланси треба давати через аграрну політику. Ми малюємо не паніку, а у реальних тонах, говоримо про професійні кроки, щоб у нас було краще.
Тетяна Хмельницька: Гречка дорожчатиме?
Іван Томич: Ні. Ціна у вересні впаде. Це — пік спекуляції на ринку гречки.
Тетяна Хмельницька: Інші крупи?
Петро Саблук: Алгоритм ціни повинен бути відпрацьований державою.
Тетяна Хмельницька: Виходить, вона не є дієвим регулятором?
Петро Саблук: Дуже слабенько. Що Мінекономіки, що економічний блок уряду. Держава повинна побачити рейдерство по відношенню до селянина.
Слухач: Антон, Рівне. Дзвоню прямо з поля. Сьогодні нас зібрали у районі і сказали, що маємо здати 300 тонн по 1300 гривень. А чому це, коли я маю, де зберегти, а потім продати по 1500? Завжди залишається селянин крайнім.
Тетяна Хмельницька: А як ви ставитеся до подорожчання хлібобулочних виробів?
Слухач: Ринок має диктувати умови.
Тетяна Хмельницька: Ви прогнозуєте подорожчання?
Слухач: Не має бути, але вірити прем’єру не можна.
Петро Саблук: Ніхто не має права примусити здати по такій-то ціні. Щоб цього рейдерства не було, треба вирішити два питання — щоб ціни формувалися як і для газу чи енергії і щоб у формулу ціни врахували ресурс землі. Дякую вам за позицію. Прийшов час селянам бути рейдерами, а не всім по відношенню до них.
Іван Томич: Дякую пану Антону, схиляюся перед патріотизмом. Хотів би звернутися до влади з проханням від селянства — не можна усі біди переносити за рахунок селянина. Реальна ціна 1500 гривень, віддай за 1000, бо ми хочемо нагодувати усіх дешевим хлібом. Ми нищимо курку, яка несе золоті яйця.
Слухач: Кіндрат, Луганськ. Україна буде вирощувати хліб ще багато сотень років.
Тетяна Хмельницька: Дякуємо. На такій позитивній ноті ми маємо закінчувати. Дякую усім, незалежно від симпатій, за увагу.