За одну, максимум півтори доби робочого тижня до того моменту, поки Конституційний суд України ще може встигнути вплинути на початок виборчого процесу в Україні, в Центральній виборчій комісії намагаються не спілкуватися з пресою. Воно й зрозуміло – висновок, який Конституційний суд збирається оголосити 19 жовтня за зверненням Верховної Ради щодо відповідності законопроекту про внесення змін до Конституції щодо зміни строку повноважень народних депутатів, нічого не вирішує для Комісії. Отже, якщо якимось фантастичним чином Конституційний суд до понеділку включно не дасть рішення щодо подання ЦВК про термін повноважень Верховної Ради України VI скликання, долю виборів в Україні доведеться вирішувати 15-ом членам ЦВК. Члени Центрвиборчкому, делеговані Партією регіонів, всіляко ухиляються від розмов з пресою, голова Комісії, за чутками, взагалі, виїхав за межі країни і не відомо поки що чи повернеться 22 листопада. Не уникають запитань журналістів тільки окремі члени комісії, зокрема, заступник голови ЦВК Андрій Магера. Він і відповів на запитання кореспондента агенції “ГолосUA” Анастасії Берези.
— Андрію Йосиповичу, міністр юстиції сьогодні вкотре заявив, що Центральна виборча комісія не повинна оголошувати про початок виборчого процесу цього року. Відомо, що ви — іншої думки…
— Я не хочу тут коментувати слова міністра юстиції, тим більше, що він має право на свою позицію, але я хотів би сказати, що я, як законослухняний громадянин, зобов’язаний рахуватися з рішенням Конституційного суду України від 30 вересня 2010 року, де було вказано про відновлення чинності редакції Конституції від 8 червня 1996 року. Центральна виборча комісія повинна діяти на основі чинної Конституції, а в ній не можна якусь норму застосовувати, а якусь ні. Наприклад, не можна застосовувати норму тільки про те, що Президент призначає членів Кабінету міністрів і має право звільняти їх, або про те, що Верховна Рада уже не може формувати склад Кабінету міністрів, а лише дає згоду на призначення Прем’єр-міністра, і разом з тим не застосовувати норму в частині терміну проведення чергових виборів до парламенту, де зазначено, що згідно з частиною першою статті 77 чергові вибори відбуваються в останню неділю березня 4 року повноважень.
Я не претендую на істину в цьому питанні, на неї може претендувати лише Конституційний суд, але, на жаль, досі ми не маємо не те, що рішення Конституційного суду за поданням Центральної виборчої комісії щодо тлумачення Конституції України в частині статті 76, але й навіть ухвали колегії суддів Конституційного Суду про відкриття провадження і навіть немає ухвали колегії про відмову у відкритті провадження. Тобто, питання зависло там, в Конституційному суді України. Ми не знаємо, яка його подальша доля. Нас офіційно не інформують. У мене є лише інформація, яку я отримую з офіційного веб-сайту Конституційного суду про те, що питання перебуває на розгляді в колегії суддів Конституційного суду України.
— Якою є критична дата, коли Центральна виборча комісія може оголосити про початок виборчого процесу?
— Якщо відштовхуватись від дати проведення чергових виборів 27 березня 2011 року, то критичним є число 22 листопада. 22 листопада, понеділок, це останній день, коли Центральна виборча комісія зобов’язана оголосити про початок виборчого процесу, а сам процес повинен розпочатися з 27 листопада. Закон говорить, що виборчий процес розпочинається за 120 днів до дня виборів, разом з тим Центральна виборча комісія оголошує про початок виборчого процесу не пізніше, ніж за 125 днів до дня виборів. Разом з тим, є дії, які вчиняються за 130 днів до дня голосування. Можливо, це не зовсім логічно, але це, наприклад, затвердження зразка виборчого списку для кандидатів Центральною виборчою комісією або затвердження міністерством фінансів форми декларації для кандидатів для подання її до Центральної виборчої комісії. Це означає, що до сьогодні включно міністерство фінансів повинно було затвердити форму декларацій, якщо, наголошую на цьому, відштовхуватись від дати 27 березня 2011 року.
— Тобто, сьогодні 17 листопада, останній день, коли ЦВК мала затвердити відповідну постанову про формування виборчих списків?
— Так.
— Ви це зробили?
— Ні.
— Це питання, взагалі, порушувалося Центрвиборчкомом?
— Це питання піднімалося, але не знайшло підтримки.
— Хто саме голосував за прийняття цього рішення?
— Я не відкрию великої таємниці, якщо скажу, що було чотири голоси з 11 присутніх членів комісії. З мого боку буде некоректно говорити про персоналії, я можу тільки сказати, що я голосував. />
— Яким чином мотивували своє рішення ті, хто не голосував?
-Важко сказати. Це право кожного члена ЦВК висловитися з порядку денного, яке розглядається чи пропонується. Так само його право і не брати участі в обговоренні.
— Андрію Йосиповичу, чи можна говорити про те, що вже відсьогодні парламентські вибори, які згідно з Конституцією мали б відбутися у 2011 році, на межі зриву?
— Я думаю, що передчасно про це говорити, тому що сам початок виборчого процесу ще не оголошений і ще час для початку виборчого процесу є. Ще є час до 22 листопада.
— Можна ще встигнути із цим?
— Я не виключаю, що це, як варіант, можна зробити одночасно з оголошенням про початок виборчого процесу. Звичайно, це буде не зовсім вже «чисте» рішення Центральної виборчої комісії, але в будь-якому разі це краще, ніж будь-яка бездіяльність.
— Виходить, що від сьогодні є формальні причинити звинуватити ЦВК у бездіяльності?
— Відповім таким чином. Можуть звинуватити будь-кого — і Центральну виборчу комісію теж… Проте існує судовий механізм для визнання рішень Центральної виборчої комісії незаконними або для визнання бездіяльності Центральної виборчої комісії. Тобто, цього не може зробити будь-хто, але це може зробити лише суд адміністративної юрисдикції.
— Завтрашнє оголошення висновку Конституційним судом України щодо подання народних депутатів має якесь значення для Центральної виборчої комісії?
— Завтрашній висновок, який буде оприлюднений Конституційним судом України, стосується винятково законопроекту про зміни до Конституції, а, відповідно, це матерія майбутнього, а не теперішнього. Мене ж цікавлять чинні норми законодавства та те, як їх використовувати, а те, що буде у лютому 2011 року і не раніше – воно зараз не є актуальним саме для Центральної виборчої комісії.
— Якими будуть дії ЦВК у разі відсутності рішення КСУ щодо вашого подання?
— Понеділок – це ще надто далеко. Подивимося, що буде… Можливо, Конституційний Суд швидко відкриє провадження за нашим поданням, може, за один день розгляне і ухвалить рішення. Не можна нічого виключати. Ми живемо в країні, де бувають речі непередбачувані.
— Якою буде ваша особиста позиція?
— Моя позиція великою мірою буде залежати від того чи буде взагалі рішення Конституційного суду. Якщо буде воно, то в якій формі і якого змісту, якщо його не буде, то моя позиція давно озвучена і не змінюється. Нічого несподіваного з мого боку ви не побачите.
— Тобто за відсутності рішення КСУ долю виборів вирішуватиме ЦВК?
— Від ЦВК не так багато залежить, як можуть думати. У виборчому процесі задіяні інші суб’єкти, наприклад, міністерство фінансів, яке за тридцять днів мало затвердити декларацію про доходи для кандидатів, Засоби масової інформації за 130 днів повинні були розіслати розцінки на політичну рекламу, політичні партії, які хочуть йти на вибори блоками повинні були завчасно про це повідомити… Тому є багато суб’єктів, які теж мають певні функції у підготовці виборів, не тільки Центральна виборча комісія. Центральна виборча комісія збереться в понеділок на чергове засідання і тодіі буде приймати якесь рішення.
— Якщо можна, декілька слів про вибори, що вже відбулися. Сьогодні вже можна говорити про їхнє завершення?
— Я думаю, що рано про це говорити з тієї точки зору, тому що буквально цієї неділі відбувалося повторне голосування з виборів депутатів окремих місцевих рад і мені не відома інформація щодо всіх без винятку результатів. Тобто, якась остаточна крапка, жирна риска під цими виборами ще не підведена. Ми зараз перебуваємо на одному з останніх етапів виборчого процесу – це встановлення результатів виборів і їхнє оприлюднення, але цей процес поки що, на жаль, в тому числі і з об’єктивних причин ще не завершений.
— Коли, за вашими прогнозами, ЦВК зможе оприлюднити загальні результати виборів за даними, що отримає з територіальних виборчих комісій?
— Я думаю, що ми можемо говорити про те, що наступного тижня відповідна інформація мала б надійти з усіх без винятку регіонів України. Ми тоді намагатимемося з тих даних зробити якусь аналітику. Але насправді, я хочу розчарувати деяких людей стосовно того, що начебто Центральна виборча комісія отримає дані по кожному кандидату, по кожному району, по кожному округу, по кожній дільниці… Розчарую, таких даних не буде у Центральної виборчої комісії, тому що територіальні виборчі комісії, згідно із законом, не зобов’язані надавати таку детальну інформацію до Центральної виборчої комісії.
— Представники організацій, які здійснювали спостереження на цих виборах, наголошували на необхідності посилення ролі спостерігача в майбутньому. Що ви думаєте про це?
— У нас тривалий час на виборах були присутні спостерігачі лише від партій-кандидатів та інших держав і міжнародних організацій. Був певний період в нашому законодавстві, коли були відсутні спостерігачі від українських громадських організацій. Тепер цей інститут повернувся в законодавство і я вважаю, що це один з небагатьох позитивів цього закону про місцеві вибори. Я думаю, цю норму треба залишити і надалі. Особливо враховуючи те, що в багатьох рекомендаціях, зокрема, Венеціанської комісії, наголошується на необхідності зберегти цей інститут. Разом з тим, вони не повинні мати право спиняти виборчий процес, вони можуть лише спостерігати і відображати порушення у своїх звітах. Тільки таким чином. Складати акти про порушення мають право тільки спостерігачі від партій-кандидатів. Лише їм надане таке право. Тобто, як на мене, існуючих повноважень спостерігачам цілком достатньо. Можливо, можна подискутувати на тему, що у випадку порушення права спостерігачів або представників засобів масової інформації на певній дільниці, результати голосування на ній можуть бути визнані недійсними. До цього питання, мабуть, треба повернутися. Це моя особиста думка. Зокрема, подібна норма мала місце у законі «Про вибори народних депутатів».
— Зокрема, така норма могла б бути прописана у Виборчому кодексі. Наскільки важливий він для держави, на вашу думку?
— Я вважаю, що для країни потрібен Виборчий кодекс. Тому що всі засади і принципи виборчого процесу є спільними для всіх виборів і багатьох речей ми могли б уникнути, якби був у нас Виборчий кодекс. По-перше, це був би один законодавчий акт, який простіше вивчити, з яким простіше працювати, з ним простіше ознайомитися загалом, ніж вивчати окремі законодавчі акти. Звичайно, він не застрахований від внесення змін до нього і якщо життя диктуватиме таку необхідність, то зміни будуть вноситися, але питання в доцільності згрупування всіх законів в одному кодексі — це дуже важливо. Зрештою, нам в цьому сприяла і така поважна міжнародна організація як ОБСЄ. Координатор проектів ОБСЄ надавав нам допомогу різного характеру для того, щоб робоча група могла ознайомитися з досвідом інших країн, які мають виборчі кодекси і у яких він застосовується. Тому, думаю, що це буде дещо незрозуміло, якщо в парламенті і надалі — вже більше року — знаходитиметься проект Виборчого кодексу і він нікому не цікавий, і ніхто його не розглядає. Це теж питання…
— Як налаштований в цьому питанні Президент, на вашу думку?
— Знаєте, мені важко коментувати позицію Президента… Зрештою, він сам може це робити, але я особисто неодноразово чув вислови Президента про те, що необхідно приймати Виборчий кодекс. Я був на першому засіданні робочої групи з удосконалення виборчого законодавства і, наскільки я зрозумів, за результатами засідання було прийнято рішення про те, що проект кодексу як такий, прийматися не буде, а будуть розроблятися нові законодавчі акти з усіх без винятку виборів, в першу чергу, це закон про вибори народних депутатів.
— І як пропонується обирати народних обранців цього разу?
— Наскільки я зрозумів, йшлося про мішану мажоритарно-пропорційно систему у пропорції 50% на 50%. Про будь-які інші деталі не йшлося, оскільки проекту, як такого, ми не бачили. Концептуально не обговорювався цей закон, тобто не йшлося про те, хто і як буде висувати, наприклад, мажоритарників. Тобто, ще рано говорити про те, як це буде виглядати. Відбудеться друге, третє засідання і можна буде вже про щось говорити. Але в тому, що чинний закон по вибори народних депутатів на пропорційній основі, — я в першу чергу маю на увазі його процедури, — є найпрогресивніший з усіх інших виборчих законів, які в нас були в Україні, я переконаний абсолютно. Якщо комусь не подобається виборча система, то це винятково питання політичної доцільності. Але, якщо парламент вважатиме за необхідне змінити систему – він її змінить, а ми будемо виконувати те рішення, яке буде прийняте і виконуватимемо те, що від нас вимагатиметься.
— А що нас очікує тепер з виборами мера столиці? Відокремлення мера Києва від повноважень голови Київської міської державної адміністрації відповідає букві закону?
— Відповідно до Конституції України, зокрема, статей 118 та 140, особливості здійснення місцевого самоврядування у місті Києві та здійснення органами виконавчої влади в Києві їхніх функцій відбуваються на основі окремого закону. Таким є закон «Про столицю України — місто-герой Київ». Тобто Конституція сама дозволила Верховній Раді на рівні закону встановлювати певні особливості здійснення місцевого самоврядування державної виконавчої влади в Києві. Таким чином самоврядування у столиці здійснюється з особливостями, передбаченими окремим законом. Так от, згідно з чинним законом київський міській голова обирається на основі загального, рівного і прямого виборчого права жителями міста Києва,очолює міську раду і головує на її засіданнях.
Натомість, якщо говорити про голову Київської міської державної адміністрації, то в законі зазначено, що його призначає Президент в порядку, передбаченому Конституцією України. Тобто, в загальному порядку за поданням Кабінету міністрів. І зараз немає прив’язки до того, що головою Київської міської державної адміністрації обов’язково повинна бути особа, яка обрана київським міським головою. На сьогоднішній день ця норма в законі про столицю змінена, її вже там немає, тому будь-які посилання на рішення Конституційного суду України, який колись визначив, що головою Київської міської державної адміністрації може бути призначена лише особа, обрана міським головою, неактуальне. Таке рішення Конституційного суду ґрунтувалося на положеннях чинного тоді закону про столицю. Там, власне, і були такі моменти виписані. На сьогоднішній день закон змінено і настали інші правові реалії. Від них і треба відштовхуватись.
Кияни і надалі продовжуватимуть обирати київського міського голову, але він не буде автоматично ставати і головою Київської міської державної адміністрації. Тут можуть бути якісь політичні моменти, можливо, тут питання більш політологічного, історичного (з точки зору Магдебурзького права) або будь-якого іншого характеру, але не правового. На сьогоднішній день жодних підстав для проведення дострокових виборів міського голови столиці я не бачу. За даних обставин вони повинні відбутися у 2012 році. А рішення щодо призначення чергових чи позачергових виборів до органів місцевого самоврядування згідно з Конституцією приймає не Центральна виборча комісія, а Верховна Рада.