Сьогодні відкрите акціонерне товариство «Укртранснафта» і закрите акціонерне товариство «Білоруська нафтова компанія» підписали договір з транспортування нафти з використанням нафтопроводу «Одеса-Броди» до білоруського нафтопереробного заводу у місті Мозир. Згідно з контрактом, обсяг транзиту складе 4 мільйони тонн нафти на рік. Документ підписаний на 2 роки з можливістю продовження контракту. Планується також, що обсяги транзиту в подальшому будуть збільшуватися.
Одразу після підписання угоди міністр енергетики і вугільної промисловості України Юрій Бойко заявив, що договір не зачіпає інтереси російської сторони. Про імовірні наслідки для України кореспондент «ГолосUA» запитав у колишнього Уповноваженого Президента України з міжнародних питань енергетичної безпеки Богдана Соколовського.
— Пане Богдане, чи рентабельною є угода з транспортування 4 мільйонів тонн нафти для України?
— Я цю угоду розцінюю як позитивну. Звичайно, рентабельність у 4 млн. тонн на рік залежить від того, яка транзитна ставка.
— А якою є транзитна ставка згідно з цією угодою?
— Мені це зараз невідомо. Може воно десь опубліковане, але колись ми підраховували, що від 3,5 до 4 млн. тонн на рік — це є межа рентабельності за тими цінами. Очевидно, що воно зараз у кращий бік не змінилося, але мені здається, що за будь-яких обставин, цей аспект є позитивним. Нам було б вигідно, щоб білоруси отримували венесуельську нафту за схемою заміщення на світлу каспійську. тоді, таким контрактом фактично відкривається дорога до того, щоб і українські НПЗ, точніше західноукраїнські нафтопереробні заводи, отримували каспійську нафту за цим маршрутом. Маю на увазі НПЗ «Галичина» та «Нафтохімік Прикарпаття». Вони спільно можуть переробляти від 4 до 5 млн. тонн легкої азербайджанської нафти, змішуючи її з важкою, наприклад російською «юралс». В такому разі, 4 білоруськоїї плюс 4-5 української забезпечили б рентабельність нафтопроводу «Одеса — Броди» на оптимальному рівні.
Але тут є іще один нюанс: білоруси ще в минулому році обіцяли, що потребуватимуть 8 — 10 млн. тонн нафти на рік. Очевидно, що зараз після того, як Росія зняла експортне мито на нафту для Білорусі, ці обсяги, як я і прогнозував, істотно зменшаться. От і маємо сьогодні сигнал про те, що гарантується 4 млн. тонн транзиту на рік – вдвічі менше, ніж анонсувалося. Але у цьому варто бачити і позитив. Якби білоруська сторона транзитувала 10 млн. тонн на рік, то бракувало б транзитних потужностей для власних заводів, не кажучи вже, напрклад, про Словаччину, Польщу чи Чехію. Отже: за будь-яких обставин це є позитив і це відкриває дорогу для отримання нафти українськими НПЗ. Йдеться про нафту, про яку Віктор Ющенко ще в 2008 році у складних пе6реговорах домовився із Президентом Азербайджану Ільхамом Алієвим. Азербайджанська сторона підтвердила свою гарантію і в минулому році про те, що 5 млн. тонн нафти на рік, чи навіть більше, вони готові постачати до України. Зараз же, із домовлених 5 млн., на Кременчуцький НПЗ поставляється придніпровськими трубопроводами лише до 1 млн. тонн нафти. Це краще, ніж нічого, але для повноцінної диверсифікації замало.
— Ви назвали два НПЗ на заході України — «Галичина» та «Нафтохімік Прикарпаття». Якою зараз є ситуація на об’єктах?
— Вони зараз у стані стагнації. Обидва підприємства випускають дуже низькосортний продукт. Це обумовлено тим, що вони не реконструйовані та не модернізовані належним чином. Не модернізовані вони тому, що для цього потрібні гроші. Кредити для НПЗ, якщо вони рентабельні і вигідні, завжди є. В даному ж випадку було так, що не було жодних гарантій на поставку достатніх обсягів сировини, тому ні кредитні інституції, ані власники цих заводів не поспішали видавати гроші на їхню модернізацію. Зараз, якщо відкриється новий, додатковий канал з постачання нафти на ці НПЗ через «Одеса — Броди», без сумніву, відкриються і можливості до кредитування та модернізації. Що буде далі — залежить від держави, якщо держава поставить такі жорсткі умови цим заводам, щоб вони через певний, розумний період часу випускали нафтопродукт «євро-4» та «євро-5». В іншому разі вони будуть позбавлені ліцензії. Тоді власникам «Галичини» і «Нафтохіміка-Прикарпаття» не залишиться нічого іншого, як модернізувати завод для взаємної вигоди і своєї, і держави, і людей. Тоді вони будуть випускати нормальний бензин, нормальну солярку і успішно функціонувати як у своїх комерційних інтересах, так і для держави, сплачуючи належно податки, і для народу, продукуючи екологічно безпечніші продукти, на відміну від теперішніх.
— На вашу думку підписання угоди про транспортування нафтопроводом «Одеса — Броди» в аверсному режимі нестиме лише позитивні наслідки для економіки України?
— Так, без сумніву, наслідки будуть позитивні.
— Чи сприятиме укладена угода залученню потоків транспортування нафти з інших джерел?
— Якщо тільки нафтопровід почне працювати стаціонарно у аверсному режимі, це фактично дасть «зелене світло» західній гілці євроазійського нафтотранспортного коридору (словацько-чеський напрямок), також і північній гілці (польський напрямок), яка досі не збудована. Нам ще раніше партнери говорили: покажіть на ділі, що цей нафтопровід запрацював у потрібному (аверсному) напрямку і лише тоді ми будемо говорити про можливість розміщення замовлень на транзит нафти..
— Чи не зачіпає, на вашу думку, така угода інтересів Росії, яка звикла бути монополістом на цьому ринку у нашій зоні?
— Ні, тепер уже майже не зачіпає. Справа в тому, що через кілька місяців росіяни планують завершити будівництво «Балтійської трубопровідної системи-2». Росіяни не приховують, що туди буде переорієнтована значна кількість нафти — це відбуватиметься в обхід Білорусі і України по території Росії. Таким чином, існує лише моральний інтерес до реверсу «Одеса — Броди», а комерційний інтерез до реверсу «Одеса — Броди» істотно менший, ніж до «БТС-2». Звичайно, їм було б краще, аби «Одеса-Броди» був закритий і далі, щоб український ринок був здатний приймати тільки російську нафту і нафтопродукти. Але якщо обирати, що краще для стратегічних інтересів Росії: нафта у Приморську чи закритий «Одеса-Броди», то вони схиляються більше до першого варіанту, так їм вигідніше.
— Яким чином початок транспортування нафтопроводом «Одеса — Броди» у аверсному режимі вплине на позиції України у світі?
— Без сумніву, вплив буде і лише позитивний. Це давно очікувана річ і ніхто не придивляється якого кольору влада вчора і сьогодні. Сам факт, що Україна правильно розпоряджається унікальним національним надбанням системою «Одеса-Броди», яка призначена для диверсифікації постачання нафти не лише в Україну, а й в інші держави, нестиме гарні результати. В даному разі, на мою думку, початок використання нафтопроводу всіма буде сприйнято позитивно.