За офіційною інформацією Державного комітету статистики, в країні проживає 45,9 мільйона людей, причому постійного населення ще на 200 тисяч менше. Багато років поспіль смертність перевищує народжуваність і кількість людей в країні повільно зменшується. Варто лише згадати, як на початку 1991 року в Україні проживало понад 50 мільйонів осіб… Чи реально повернутись до цієї цифри і коли, про демографічні перспективи кореспондент ГолосUA розмовляв з директором Інституту демографії та соціальних досліджень Національної академії наук, академіком Еллою Лібановою.
— Елло Марленівно, чому нас стає дедалі менше?
— Проблема не нова. Депопуляція в Україні, тобто перевищення смертності над народжуваністю, розпочалась ще з 1991 року. Загальне скорочення населення почалась із 1994 року, коли закінчився компенсаційний ефект міграції. Хоча, в останні роки дещо покращилась ситуація із народжуваністю — її збільшення у нас почалось із 2002 року, на рік пізніше, ніж у більшості країн Європи. Смертність у 2008 році дещо зменшилась і у 2009 році також начебто зменшилась, але це попередні дані.
— Президент України у своїй передвиборчій програмі говорив про повернення до кількості населення у 50 мільйонів…
— 53 мільйони будуть лише у одному випадку, якщо в Україну почнеться дуже активний міграційний процес. Зустрічне питання – а навіщо? Вже давно міцність держави не вимірюється кількістю її населення, ну якщо це не зовсім маленька держава. Міцність держави визначає її інтелектуальний, науковий та економічний потенціал. Тобто потрібно займатися тим, щоб населення не переймалося проблемами самовиживання, а проблемами самореалізації. Потрібно говорити про якість, а не про кількість.
— Тобто, Україні не потрібен бебі-бум? А взагалі його можна досягти?
— Не можна його досягти і я вважаю, що він не потрібен. Чесно – я категоричний противник усіляких революційних заходів. Тому що це руйнує статевовіковий склад і йдуть ще більші демографічні коливання, що не сприяє нормальному процесу і освіти і економіки і всього іншого.
— А наскільки правильні кроки робить влада для боротьби з демографічною кризою ?
— Ну, насправді український уряд сконцентрований на підвищені народжуваності, тому що це більш популярні та більш прості заходи, які дають швидший ефект. Хоча ми наполягаємо на тому, що основний акцент має бути на зниженні смертності, в першу чергу чоловіків працездатного віку, зниження смертності у підлітків та зниження смертності у сільській місцевості. На ефективність останніх заходів є деякі сподівання, тому що у нас зараз розробляється програма економічних реформ, під керівництвом Президента створений комітет з економічних реформ і там передбачений великий комплекс заходів, які стосуються медичної реформи. Оскільки в сільській місцевості важливу роль відіграє недоступність якісного медичного обслуговування, то ми очікуємо, що такі заходи дадуть результат. Що ж стосується міського населення – то тут все важче, адже проблема не у якості медичного обслуговування, а у нездоровому способі життя: в зловживання алкоголем, курінням, у неякісному харчуванні. Тому тут ефекту у найближчому майбутньому очікувати не доводиться. Так, у нас прийняті певні заходи щодо попередження наслідків зловживання алкоголем, принаймні по забороні реклами, по більш жорстких заходах проти вживання алкогольних напоїв у громадських місцях, але поки що ефект мінімальний.
— Тобто, вся ця робота дає мало результатів?
— Ну, вже 2-й рік підряд смертність знижується, однак важко сказати – це ефект цих заходів або ж традиційні для нашої країни коливання, в яких ми перейшли у іншу фазу.
— Ви говорили, що кільксть населення України можна забезпечити за рахунок мігрантів — але наскільки позитивне це явище?
— Міграційні процеси в Україні поки не впливають на кількість населення, однак істотно змінюють статевовіковий склад – їдуть з України одні вікові групи, а приїжджають інші. Вони впливають на зміну освітнього кладу населення, адже до Росії скажімо їдуть не дуже кваліфіковані кадри, а от до Західної Європи їдуть надзвичайно кваліфіковані люди. А до нас хто їде? — до нас приїжджають малоосвічені.
— Які перспективи?
— Перспективи будуть залежати від рівня життя в Україні та в країнах, які традиційно є з Україною партнерами у міграційному обміні. Це передовсім Росія і найближчі наші сусіди Чехія, Польща, трохи меншою мірою Словаччина та Угорщина, бо вони маленькі, ну і останніми роками країни Середземномор’я. Якщо рівень життя в Україні буде на стільки відставати від рівня життя, який сьогодні є, то ми населення не втримаємо, воно просто буде їхати.
— Як позначиться підвищення пенсійного віку, про що зараз багато говорять наші урядовці, на демографічній ситуації в країні?
— Пенсійний вік скоріш за все ніяк не вплине, але робити це потрібно, виходячи не тільки з сьогоднішніх реалій, а й з перспективних. Якщо ми цього не зробимо, то ми пенсійну систему заженемо в такий глухий кут, з якого вона вже не вибереться. У нас просто немає виходу. Але інше питання, що не можна тільки цим обмежуватись – там має бути ціла низка цих питань.
— Йдеться про те, щоб зрівняти пенсійний вік чоловіків та жінок…
— Я б зараз вирівнювала пенсійний вік. Підіймала б пенсійний вік для жінок до 60 років. Ясно що це має відбутись не за один і не за 2 роки, а це має відбутись поступово. За проектом, це має розтягтись десь на 10 років і якщо все буде нормально, то через 10 років побачимо що буде з чоловіками, чи можна буде підіймати пенсійний вік далі до 65. Але я наполягаю, що пенсійний вік має бути однаковим.
— Ваші довгострокові прогнози не змінилась – через 20 років українців буде 39 мільйонів?
— Ну там різні є прогнози — є і 36 мільйонів, все залежить від перспективи. Ми їх не змінили, я не бачу поки що підстав їх змінювати, якщо, звісно, не буде стрімкого міграційного припливу…Однак, це моя особиста думка, не як директора інституту, який спирається на всі розрахунки, а от особисто як вчений, я не вірю, що в Україні буде 36 мільйонів. Тому що країна в центрі Європи із таким кліматом, із такими природними ресурсами, вона не буде пустелею, сюди просто прийдуть люди з інших країн і питання не в депопуляції як в такій. Жодна країна в світі, навіть США, уявіть собі її на карті, так там йдуть міграційні потоки тільки з Мексики, і навіть вони нічого зробити не можуть, вони не можуть стримати міграцію в прийнятних рамках, то як ми це зробимо?
— Ваш прогноз на найближчі 2 роки щодо демографічної ситуації в країн?
— Спитайте краще на 22 роки, бо на 2 – це важко. Ну я думаю, що народжуваність підніматися не буде. Дай Боже, нам зберегти стабільний коефіцієнт народжуваності, а що стосується смертності – то тут я все ж оптиміст, думаю, що ми зможемо трохи виграти, якщо дамо можливість людям отримувати вчасно хоча б первинну медичну допомогу.