Після президентських виборів 2010 року попри прогнози скептиків в Україні дуже швидко вибудувалася чітка і практично безальтернативна вертикаль влади під орудою нової команди. Команда новобраного глави держави змінила розстановку сил у парламенті, сформувала Кабінет міністрів, розставила силовиків, а Президент за 50 днів свого урядування здійснив кроки, результати яких перевершили всі 5 років діяльності його попередника. Сьогодні багато експертів погоджується з тим, що у найближчий час в Україні проведуть конституційну реформу, що принесе суттєві зміни у владну вертикаль та в життя країни загалом. Про перші рішення нової влади та подальші можливі зміни кореспондент агенції ГолосUA говорив з народним депутатом попередніх скликань, колишнім головою парламентського комітету з питань безпеки і оборони, членом робочої групи Національної конституційної ради Георгієм Крючковим />
Ми маємо незлагоджену систему влади, яку необхідно доформувати і зробити чіткою
— Нова влада має намір здійснити конституційну реформу. Як вигадаєте, нам потрібно змінювати Основний закон?
— Справді, з преси я довідався про те, що Президент дав доручення підготувати пропозиції стосовно конституційної реформи, правда ми не маємо широкої інформації в якому ключі це буде робитися, але деякі позиції все ж зазначені. Коли це стосується висновків Венеціанської комісії щодо реформи 2004 року, то тут я погоджуюсь із тим, що ми маємо дещо спотворену систему влади і потрібні певні корективи. По-перше, абсолютно нелогічна конструкція, коли частина членів уряду призначається за пропозицією парламентської коаліції, а частина — міністри оборони та закордонних справ і голова СБУ — за пропозицією Президента. Такого в інших державах немає і це треба виправити. По-друге, це момент створення коаліції в парламенті. Ми бачимо, що стара модель виявилась неефективною і коаліції надаються повноваження мало не всього парламенту, що несе в собі великі суперечки. По-третє, конституційна реформа 2004 року не охопила регіональний рівень і місцеве самоврядування. Відтак, ми маємо незлагоджену систему влади, яку необхідно завершити і зробити чіткою.
— Як ви оцінюєте намір змінити модель влади з парламентсько-президентської на президентську, це перспективний шлях удосконалення Конституції?
— Що стосується того в якому напрямку будуть розвиватись події…Зараз є різні тлумачення. У суспільстві є прагнення міцної влади, тому необхідно повернутися до президентсько-парламентської республіки і, звісно, є заперечення проти цих змін.
Ми декларували європейський вектор, а Європа обрала або парламентську республіку, або парламентсько-президентську. І якщо ми говоримо про демократизацію, то, звичайно, нам теж треба обирати цей шлях. Я сам прихильник останнього. Але, завжди існує “але”. У цій ситуації дуже багато залежить від таких чинників: наприклад, коли існує єдність позиції парламентської більшості, Президента і уряду, принципового значення, у кого більше повноважень, немає, аби тільки діяли в межах Конституції. На жаль, це не завжди робили попередні президенти та й нова влада не надто враховує положення головного закону країни. Взагалі, спостерігаючи за політичним процесом, я бачу, що яку форму правління не обери у нас все залежить від того, хто стоїть на чолі держави і як він поважає Основний закон країни.
— Але, ж у нового глави держави уже виникли конфлікти саме через Конституцію: небездоганність створення коаліції, ухвалення важливих рішень без обговорення. Опозиція та деякі експерти стверджують, що сьогодні Конституцію просто “ламають” на догоду власним бажанням?
— Що стосується коаліції, то я б не сказав, що тут Президент порушив Конституцію. Щоб так говорити я маю формальну підставу — Конституційний суд, який не визнав коаліцію нелегітимною. Справа в тому, що Конституція не вирішує одне дуже просте питання. Вона передбачає, що якщо народний депутат не увійшов до партії або фракції, за списками якої був обраний, або вийшов з неї, то його повноваження достроково припиняються. Але Конституція не регламентує випадок, коли народний депутат не виходить з фракції, а його виключають через несумісність поглядів. У нас дуже неприроднє поєднання імперативно-вільного мандату… Як тут бути? Це дуже складне питання, яке потребує вирішення в самій Конституції. Якби не було у нас такого категоричної вимоги щодо повноважень коаліції, то це питання не мало б такої гостроти. Я думаю, що новий Президент налаштований на те, щоб діяти в конституційному полі. Інша справа, що у Віктора Януковича не досить кваліфікований, як на мене, склад апарату в Адміністрації, який займається правовими питаннями. Ця команда повинна готувати Президенту такі акти, які повністю відповідають Конституції, а це робиться не завжди. Можливо, це помилки початкового етапу, але Президенту на це треба зважати.
— Ви кажете, що рішення про коаліцію підкріплене Конституційним судом. Але ж попереднє рішення суду зовсім протилежне. Тим часом в опозиції говорили про тиск на суддів…
— Давайте розберемось і тут. Справді, ніби не зовсім узгоджуються два рішення Конституційного суду. Коли суд приймав перше рішення, тоді не було законом схвалено затвердженого регламенту Верховної Ради, а у Конституції записано, що парламент діє згідно з Основним законом законом про регламент. Коли вдруге це питання розглядалось, то закон про регламент був і в Конституційного суду були формальні підстави для вирішення такої проблеми.
Що ж стосується впливу на суддів. Спроби впливати на суд є. І коли існують спроби підкупу чи тиску, цьому повинна бути надана відповідна оцінка з усіма наслідками, але для цього необхідно вказати суддю, якого підкупили, вказати суму підкупу, надати факти підтвердження. Цього ж не було зроблено! А хіба не вплив на суд, коли ті ж опозиціонери заявляли, що в разі ухвалення рішення на користь коаліції вони поставлять питання про те, щоб його розігнати? Тому тиск є, але треба визнати, він є з багатьох сторін.
Зміни до Конституції ухвалять після парламентських виборів
— На відміну від попередніх років нині ми чітко можемо сказати, що керівник в державі Президент. Таке зміщення центру тяжіння влади не призведе до того, що в парламенті будуть відчувати меншу відповідальність?
— Ні, чому? У кожного органу свої повноваження. Парламент і за парламентської форми правління може відчувати меншу відповідальність, якщо у нього немає бажання виконувати свої обов`язки. Якщо це так, то потрібно зробити висновки… Я можу погодитись з тим, що сьогодні парламент працює погано. Це справді так. Важко назвати його державним органом законотворчості, коли там кидають яйця і пускають дим.
— Згодна, що 27 квітня, коли ратифікували угоду по Чорноморському флоту — не найкращий день в історії українського парламентаризму. Але наскільки можна вважати правовим прийняття рішення про ратифікацію, якщо його ухвалювали поспіхом, без висновків профільних комітетів, без розгляду в першому, другому читанні… чи такий поспіх зумовлений ситуацією, що склалась тоді у Верховній Раді?
— Звісно, умови, що склались тоді, наклали свій відбиток. Але давайте дивитись формально. Доповідь була? Так! Співдоповідь — також. Позиція комітетів визначена, пропозиція висловитись також була. Спікер поставив це питання на голосування і воно було проголосоване. Звісно, я згоден, що такі питання треба обговорювати, але зверніть увагу на те, хто проголосував проти? Таких немає. Якщо у вас є позиція покажіть її.
— Що стосується опозиції. Чи можна стверджувати, що в нас є дійова опозиційна сила? От, наприклад, створили Комітет захисту України…
— Це все дитячі забаганки. Це несерйозно. Опозиція в нормальній державі — це люди, які діють в межах Конституції, вносять альтернативні законопроекти. Але це все в рамках процедури. А безлад, який в нас чинився при ратифікації — не є свідченням сили опозиції. Просто опозиція не знаходить собі місця, бо вона бачить, що програла. І тим більше, хочемо ми цього чи ні, але зробити прорив за 50 днів у російському напрямку, завоювати підтримку і схвалення в Європі — це багато, і тут, напевно, заздрість бере. Ми ж пять років на колінах просили, щоб нас в Європу прийняли, а тут Віктора Януковича вже за 50 днів правління як героя приймають. Давайте, дамо цій владі попрацювати. Янукович же тільки приступив до роботи, а потім будемо критикувати.
— Чи вдасться Віктору Януковичу зібрати в парламенті 300 голосів, аби провести конституційні зміни?
— Я не бачу такої можливості. Але якщо говорити про зміни до Конституції, то треба виходити з того, що не обов`язково опозиція не буде голосувати за внесені пропозиції. Бо все-таки є проблеми, які треба вирішувати. Треба довести реформу до місцевого рівня — і з цим всі згодні. Треба покласти край депутатській недоторканості. Тому я думаю, що процес буде розвиватися інакше. Відклали місцеві вибори. Зараз іде процес проекції закону про місцеві вибори. Думаю, він буде відкорегований, він буде змінений. Місцеві вибори, швидше за все, будуть наступного року. Думаю, що якщо коаліція витримає цей рік, то справи у неї підуть успішно. І вони отримають підтримку на цьому рівні. А після цього будуть проведені парламентські вибори і вже можна буде говорити про серйозні зміни до Конституції.
— А бажання змінити виборче законодавство?
Це питання зараз на часі і активно обговорюється. Що стосується виборів до сільських рад, міських, то тут перехід до пропорційної системи виборів був невдалим. Тому потрібно повертатися до мажоритарної системи виборів абсолютно. Що стосується виборів до районних рад і обласних, то пропорційна система привела до того, що вони перестали бути органами, депутати яких представляють інтереси громад.
Що стосується Верховної Ради, то тут було багато балачок довкола закритих списків. Що таке закриті списки? Якщо я хочу побачити, хто в них, то я йду і дивлюсь. Просто в нас небагато людей зараз цим цікавиться. Дуже цікава ідея, яку можуть реалізувати депутати — це поділити області на округи і в межах цих округів висувати партіями списки. Тоді ми вирішуємо, що депутати будуть представляти регіон. Тобто, це вже відкритий список. Це привабливий варіант. І якщо є бажання, то його можна досить швидко врегулювати. Але деякі фракції не налаштовані на це. Кожен думає, що він виграє від цього. Бо може бути, що партія отримала 5% по області, але по жодному регіону не буде людей. Тому зараз партії визначаються і будуть відповідно до цього голосувати. Але ймовірність досягти згоди в цьому питанні дуже висока.
— Яка сьогодні ймовірність проведення дострокових виборів?
— Щоб оголосити про дострокові вибори, треба конституційні підстави. А їх на сьогодні немає. І, наскільки я розумію, сама Партія регіонів не налаштована на це. І коаліція не налаштована. Бо це досить ризикована річ. І сьогодні люди придивляються, що зробить ця влада.
— Чи є ризик у влади за цей час втратити свою підтримку в парламенті?
— Ризик завжди є. Але треба працювати і відпрацьовувати виявлену довіру цій владі.
— Сьогодні багато розмов про імпічмент, навіть законопроект зареєстрований. Чи можливо юридично це зробити?
— Абсолютно ні. При цій конструкції імпічмент неможливо зробити. По-перше, треба пред”явити склад злочину. Який злочин вчинив Президент? Кажуть, що коаліція нелегітимна, і він це підписав. Але ж Конституційний суд визнав її конституційною. Тому такі заяви несерйозні. Опозиції треба змінювати платівку і переходити на цивілізовані методі дій.
— Ви сказали, що потрібно дати час владі, але водночас зауважили, що за 50 днів нова команда дуже багато зробила. Треба не забувати, що до виборів Віктор Янукович, представляв себе як силу, яка проводитиме реформи. Але поки їх немає…
— Цю владу дуже критикують за відсутність в бюджеті реформ. Але цей рік не показовий. Нам спочатку треба якось вижити. Треба вийти з цього хаосу. Ну як можна проводити реформи, коли спершу треба стабілізувати ситуацію. Я впевнений наміри щодо реформ є, але повторюсь, давайте, дамо цій владі час.
— Чи буде підтримана у Верховній Раді ідея федералізації України, про яку так багато говорять сьогодні?
— Це питання настільки складне, що говорити про його підтримку і реалізацію у Верховній Раді нереально. Але дійсно Україна неоднорідна. Відомий вам журналіст Данило Яневський написав, що в Українів є 60 регіонів, які відрізняються один від одного. І дійсно враховувати особливості цих регіонів потрібно. Коли в нас і мовні питання досить гострі, і ставлення до історичного минулого неоднозначне, і конфесійні питання непрості, то треба, щоб вони не загострювалися. А це можна зробити, коли передати ці питання на вирішення регіонам. Тому що їхня задача — вирішувати в комплексі ці проблеми. Це потрібно зробити. Якби ми це зробили, це зняло б гостроту. У демократичних країнах ці питання вирішуються на місцях. Але методом тиску це неможливо зробити. Тому федеративний устрій — це перспектива. Ми обовязково до цього дійдемо, але не сьогодні. А зараз головне на місцях наповнити місцеве самоврядування змістом, дати їм більше важелів, фінансові можливості.