3 лютого працівники Херсонського машинобудівного заводу захопили адміністративну будівлю підприємства — і досі її утримують. Причина: їм з вересня не виплачують заробітну плату, а тепер оголосили про повне скорочення персоналу заводу, а це близько 1300 працівників.
Соціальний активіст Олег Шеленко прибув до Херсона незадовго до захоплення заводу та проводив інформаційну роботу серед профспілок та працівників підприємства. Саме в нього кореспондент ГолосUA в інтерв’ю поцікавився, чи слід очікувати дотримання прав робітників або хоча б певного компромісу з власником підприємства. І чи не стане захоплення Херсонського машинобудівного заводу прикладом для робітників на таких же проблемних підприємствах в інших містах України?
ГолосUA: Що стало причиною соціальних незадоволення робітників? />
Олег Шеленко: Ситуація з заводом триває вже декілька місяців, раніше вже організовувались акції протесту, проте безрезультатно. Робітникам не виплачують зарплатню вже декілька місяців, один працівник заводу у відчаї навіть повісився. Але врешті, ми дійшли висновку, що вішатись ми не будемо — не дочекаєтесь. Робітникам просто немає куди діватись, ми підемо на радикальні дії для того, щоб прогодувати свої сім’ї.
ГолосUA: Що Вас спонукало поїхати до Херсона і чим, власне, Ви займався?
Олег Шеленко: Я спілкуюсь з різними соціальними активістами та правозахисними групами і організаціями і ситуація з Херсонським заводом відома вже давно. Ми приїхали в переддень мітингу, коли робітники сформували Раду трудового колективу, тобто почали вже більш активно діяти для того, щоб відстояти свої права та інтереси. Ми ділились досвідом як соціальні активісти, розказували як вести переговори з власниками, організувати інформаційну підтримку, роботу з медіа. І, найголовніше, моральна підтримка: на людей дуже сильно діяло те, що про них не забули і приїхали допомогти з Києва. Моральний дух піднявся, і робітники повірили, що можна буде щось зробити, що вони не забуті Богом. І власне, була тоді така ідея — якщо акціями ми нічого не доб’ємось — прийдеться захоплювати завод.
ГолосUA: Як відбувалось захоплення підприємства?
Олег Шеленко: Ми організували мітинг біля облради, хоча її голова до нас так і не вийшов. Вийшов його заступник, який почав розказувати, що він знає, які ми бідні і нещасні, але нічого зробити не може — і порадив нам поїхати до власника заводу. Ми поїхали до власника заводу, але той навіть не пустив нас на поріг, охорона нас не впускала і казала, що нікого немає. На другий день ми знову зібрались на мітинг і було цілком зрозуміло, що іншого виходу крім захоплення підприємства немає.
ГолосUA: Чия ініціатива це була?
Олег Шеленко: Це була ініціатива Ради трудового колективу, яка, власне, і уповноважена робітниками заводу захищати їхні інтереси. До цього вона була сформована і було обрано її координатора — Леоніда Немчонка.
ГолосUA: Як відбувалося захоплення заводу і як відреагував на це власник?
Олег Шеленко: Захоплення відбувалось без інцидентів, ніхто не постраждав, та і охорона особливого опору не чинила. Після захоплення виконуюча обов’язки керівника втекла, але потім, після прибуття представників ЗМІ, повернулась. Довго розказувала, яка вона бідна та нещасна, жестикулюючи пальцями обвішаними золотом. Коли на це звернули її увагу, вона відразу почали імітувати непритомний стан і охорона її вивела. На порталі YouTube є відео, де можна побачити, як це відбувалось (http://www.youtube.com/watch?v=9Qa1Nfiknps&feature=related — Голос.UA).
ГолосUA: Тож на заводі встановилась влада робітників?
Олег Шеленко: Фактично на заводі не те, що встановилась влада робітників, це скоріш таке собі двовладдя, тому що збереглася стара охорона. Робітники все ж бояться іти на якусь більшу конфронтацію, хоча з кожним днем вони стають більш радикальними. Радикальнішими в захисті своїх цілей та інтересів, такі кроки диктує їм саме життя. Їх навіть звільняти хотіли не по закону, а заднім числом для служби зайнятості. А Херсон, до речі, місто дуже бідне, із значним рівнем криміналу і тому подібне. Заводи стоять, людям просто немає куда дітись! Служба зайнятості не потягне, вона навіть не заплатить їм тих 50 гривень на місяць.
ГолосUA: Яким може бути подальший розвиток подій?
Олег Шеленко: Тут багато нюансів, реалістично оцінити дуже складно. Знаєте, владу, державу і бізнес чим більше будуть припирати до стінки, тим більше вони будуть іти на якісь певні поступки, можливо зарплатню виплатять. Але вимога робітників Херсонського заводу була навіть не стільки зарплату виплатити, скільки щоб збереглося підприємство. А буде підприємство — буде робота, якась стабільність, зарплата. Я думаю, що влада буде працювати над тим, щоб дати робітникам якусь одноразову подачку, щоб їх заспокоїти. Я боюсь цих маленьких поступок, тоді робітників просто “забазарять”, і все охолоне.
ГолосUA: А чи можливе повторення сценарію в інших містах на подібних підприємствах?
Олег Шеленко: Робітники заводу вже ввійшли в історію, тому що вони дали поштовх для подальших дій. А стосовно соціальних вибухів: не те, що це вибухи, так не можна назвати, але люди перестали боятись і почали відстоювати свої права. В Харкові почались страйки, в Сімферополі схожа ситуація на транспортних підприємствах міста, у Львові жахлива ситуація. Львівські робітники вже перекривали шляхи і проводили різні акції протесту, в Луганську є проблеми. Зараз, до речі, з ініціативи робітників створена Рада трудових колективів, і є відповідні контакти, і з усього світу заявляють про солідарність, певні думки, пропонують допомогу.
ГолосUA: Який резонанс мала ця подія в суспільстві?
Олег Шеленко: Знаєте, я ось вчора читав на різних інтернет-форумах і блогах, де активно обговорюється ця тема, питання на кшталт: “А чому робітники домагаються націоналізації, а не передачі підприємства в колективну власність?”. Відповідь дуже проста: дуже легко сидіти по ту сторону монітора і розказувати, як повинно все правильно бути, а зовсім інша справа цим жити і цим займатись, намагатись якось "вирулити" з цієї ситуації.
ГолосUA: Ви ще плануєте їхати до Херсона?
Олег Шеленко: Так, ми плануємо найближчим часом знову туди поїхати, адже ситуація поки не вирішена, і головне зараз не зменшувати оберти і, як я вже сказав, продовжувати притискати владу до стінки.