Компанія “РосУкрЕнерго” повернула “Нафтогазу України” 1,7 млрд. доларів боргу. Про це повідомив міністр палива та енергетики Юрій Бойко. Чи слід вважати розв”язання газової суперечки між Україною і компанією “РосУкрЕнерго” поступкою учасників цієї справи один одному, кореспондент ГолосUA спитав у директора енергетичних програм Центру «Номос» Михайла Гончара.
— Пане Михайле, чи можна вважати, що в трикутнику “Україна-”Газпром”-”РосУкрЕнерго” Україна в чомусь поступилась чи навпаки -виграла?
— Так, як воно сформульоване у повідомленнях засобів масової інформації, виглядає ніби «і вівці цілі, і вовки ситі». Мені здається, що це далеко не так. Коли стануть відомими подробиці цих домовленостей, коли стануть відомими підписані документи, то ситуація виявиться дещо іншою. На сьогодні складно простежити весь ланцюжок руху грошових і газових потоків в контексті виконання рішень Стокгольмського арбітражу і Верховного суду України. Але можна відзначити, що дана ситуація має більше запитань, ніж відповідей. Ми прекрасно розуміємо, що позиція «Газпрому» внаслідок того, що він володіє 50% акцій «РосУкрЕнерго», є визначальною для цієї кампанії. Тому очевидно, що не останню роль закулісно відіграла позиція «Газпрому». Якщо теоретично припустити, що українській офіційній стороні пішли в чомусь на зустріч, то це означає, що були зроблені певні преференції з українського боку російській стороні в особі «Газпрому».
— Якими, на вашу думку, можуть бути ці преференції?
— Дуже схоже, що ці преференції будуть знаходитись в системі надання послуг транзиту. Коли йдеться про те, що «Нафтогаз» буде отримувати аванси і платежі від «Газпрому» і закривати ці авансові платежі наданням послуг транзиту і це виглядає як така оптимальна формула, що враховує інтереси всіх, то при ближчому розгляді може виявитись, що це далеко не так.
— Чому..?
— Оскільки, цілком ймовірно, що «Нафтогаз» за рахунок цього буде недоотримувати достатньо серйозні надходження, тому що тариф на транзит буде фіксуватись на момент надання авансу. Відповідно, він зберігатиметься до моменту погашення цього авансу шляхом надання послуг за зафіксованим тарифом. А отже тоді, ці можливості, які закладені у контракті з перегляду тарифу, практично не будуть реалізовуватись у разі зміни ціни на газ. А ціна на газ у нас змінюється, оскільки, вона формульно прив'язана до ціни нафтопродуктів.
— Чи було щось подібне раніше?
— Це вже було в історії «Нафтогазу» і «Газпрому» кілька років тому і приводило до того, українська сторона, зрештою, отримувала менше надходжень, аніж могла б отримувати. Тому коли стануть більш відомими подробиці, пов'язані із підписанням домовленостей, тоді можна буде сказати більше.
— Чи вплинуть ці домовленості, на вашу думку, на стан російсько-українських відносини ?
— Якщо ми маємо на увазі російсько-українські відносини міждержавного рівня, то навряд чи ситуація, коли один партнер використовує іншого, є рухом до покращення. Ця тенденція призведе до нових поступок або неадекватних розмінів і зрештою, завершиться втратою тих активів в нафтогазовому секторі, якими так переймається українська сторона.
— Наприклад…
— Ми бачимо, що так і відбувається, коли нам пропонують якесь Астраханське родовище — дуже складне технологічно, важке для розробки і яке ще й передбачає серйозні екологічні затрати. В той же час, від нас вимагається відповідна система, яка є конкретним активом, що нібито почне давати прибуток власнику одразу. Чого не скажеш про родовище, яке вимагає додаткових інвестицій.
— Чи можна вважати, що це якимось чином поглиблює нашу залежність від Росії?
— Так, такі оборудки поглиблюють нашу стратегічну залежність від Росії, якими б фразами вони не прикривались. І в цьому контексті я був би далекий від думки, що вони стратегічно сприяють українсько-російським відносинам як відносинам між рівноправними партнерами.
— Чи слід очікувати «газової війни» під Новий рік?
— Політика ведення енергетичних війн є найбільш ірраціональною. На сьогодні все виглядає якби тихо і спокійно, але загалом це важкопередбачувана річ. Зараз Росія намагається бути максимально обережною щодо України і це пояснюється не небажанням грати в енергетичні війни, а побоюванням зіпсувати і без того достатньо затьмарені газовими кризами відносини з ЄС та європейськими партнерами. «Газпром» остерігається серйозних втрат на газовому ринку Європи.
— Росія та Україна домовились про проведення єдиної програми енергоефективності, про що, на вашу думку, йдеться?
— Я коли послухав Юрія Бойка, дійшов невтішного висновку, що та ієрархія пріоритетів, яку він вибудував, не залишає перспектив для розвитку економіки України як енергоефективної. Оскільки, пріоритети розставлені таким чином, що пріоритет номер один — це розвиток ядерної енергетики, пріоритет номер два — це газовий сектор, і номер три — енергоефективність. В принципі, виходячи з того постулату, що однією із базових засад забезпечення енергетичної безпеки країни є енергоефективність, яка призводить до зменшення споживання енергоресурсів, а відповідно, раз менше споживаєш — менше імпортуєш, менше залежиш. І якщо це не стало першим номером в їєрархії пріоритетів — це говорить про те, що українська сторона має намір розвивати свою економіку екстенсивним, радянським методом: більше електроенергії, більше газу, причому імпортованого, тому що контракти з «Газпромом» передбачають збільшення обсягів імпортованого газу.
— Ви погоджуєтесь з тим, що компанія “РосУкрЕнерго” скоро зникне з газового ринку після таких домовленостей?
— «РосУкрЕнерго» — це інструмент, яким можна покористуватись, а далі не використовувати. Слід мати на увазі, що ця компанія зареєстрована у Швейцарії і відповідно її поява чи зникнення в Україні не залежить від волі чи бажання винятково української сторони. Тобто, юрисдикція української сторони не поиширюється на Щвейцарію, тому ця компанія нікуди не зникне.
— Чи не втратить компанія «Нафтогаз» від зникнення з ринку «РосУкрУнерго»?
— Те, що від цього «Нафтогаз» не втратить, то напевно що так, оскільки, все що він міг втратити від функціонування цієї схеми, він вже втратив. Те, що від функціонування цієї схеми нічого не втрачав «Газпром», а навпаки, мав надбання — це теж факт. В даному випадку, ця схема дуже ефективно працювала на «Газпром» з точки зору вибивання з української сторони із «Нафтогазу» всіх мислимих і немислимих поступок і преференцій для російського газового монополіста. Ця схема вигідна лише «Газпрому».