Акції протестів на Майдані Незалежності проти прийняття Податкового кодексу завершилися внесенням до проекту положень, яких вимагали мітингувальники. Після взаємних звинувачень гілок влади: хто винен у «Майдані», покараних поки що не знайшлося. До сьогодні Президент України Віктор Янукович не ухвалив жодних кадрових рішень відносно уряду, який просував «проблемний» кодекс. Чи буде хтось покараний за «Майдан» ми поцікавилися у директора Інституту зовнішньої політики Дипломатичної академії при Міністерстві закордонних справ України Олександра Палія.
— Пане Олександре, як ви можете охарактеризувати підсумки політичного процесу, який відбувся під час прийняття в Україні Податкового кодексу?
— Ми побачили, що уряд є непрофесійним. Ми побачили, що міф про професійність уряду розвіявся зі страшною силою. Тобто, по суті, підготовлено кодекс замість нової економічної ідеології . Підготовлено зібрання документів місцевих відомчих інспекції, і все це представляється як якийсь проривний документ. Він насичений лобістськими інтересами. Це просто засіб для збору коштів, він не спрямовує економіку ні в який бік. Тому говорити, що це реформа, на сьогоднішній день не доводиться. Зрозуміло, що Президент і визнав, що кодекс створював колосальні загрози для суспільства. І тому є логічним визнати, що уряд, який створив документ, є суспільно небезпечним і усунути його від ухвалення відповідних рішень. Це те, що напрошується зробити негайно. Натомість влада намагається не визнавати цієї всієї вини. Голова уряду (Микола Азаров – ред..), міністри, всі неодноразово хвалили цей кодекс, Президент визнав, що документ порушує права громадян, але жодного кадрового рішення ще не прийнято.
Хоча рішення, безумовно, повинне стосуватися не окремих урядовців, а всього уряду. Принаймні його економічного блоку разом із Прем’єр-міністром. Є спроба уникнути відповідальності і розмазати її по всіх. Наприклад, Володимир Литвин (голова парламенту – ред..) сказав, що винуваті всі, а заступники голови Адміністрації Президента (Ірина Акімова – ред..) заявила, що винна Верховна Рада. Розмазати відповідальність по всіх – це означає, що відповідати не буде ніхто. Тому що Верховна Рада може тільки політично відповідати й тиснути на кнопки, кажуть в Адміністрації Президента. А Володимир Литвин, коли говорить, що відповідають всі — означає, що насправді не відповідатиме ніхто.
— Яких наслідків слід очікувати від такого політичного процесу?
— А щодо наслідків політичних – я думаю, що наслідком буде втрата авторитету владою, яка продемонструвала, що вона є некомпетентною і безвідповідальною. Окрім того, суспільство отримало успішний досвід ще однієї вуличної боротьби з недолугими рішеннями влади. Такий досвід може знадобитися. Влада, яка написала такий документ, є суспільно небезпечною і може створити ще багато таких документів-загроз для всіх.
— Що тепер чекає на українського податківця після прийняття Податкового кодексу?
— Кодекс, звичайно, не назавжди. Я думаю, що окремими положеннями цього кодексу передбачено, що трішки збільшується дисципліна збирання податків. Тобто, якщо говорити про позитиви, напевно, це — один із дуже небагатьох. На українців чекає застій. А застій зумовлений тим, що влада не здатна побороти корупційні схеми, які б дали країні і бюджету великі ресурси. Влада не демонструє жодного бажання ці схеми ламати, а навпаки – їх створює. Звичайно, вона не здатна запропонувати нової ідеології розвитку країни. Тобто, ніякого вивільнення підприємницької ініціативи людей. Влада нічого цього не робить, а здатна тільки «депресувати» бізнес. І тому на країну швидше за все чекає застій і зменшення добробуту населення, яке рано чи пізно трансформується в колапс цієї владної системи.
— Уряд порушує зараз питання необхідності ухвалення Трудового, Пенсійного кодексів в найближчому майбутньому. Чи викличуть, на вашу думку, суспільні протести ці реформи?
— Те, що ми читали й бачили з Трудового кодексу, то, звичайно, це є обмеження прав трудящих. Стосовно Житлового кодексу, то відбирання житла у населення в цілих будинках без згоди громадян – це порушення їхнього конституційного права на житло. Але питання в тому, що підприємці вміли себе захищати. Вони є достатньо організованою силою, силою, яка здатна до контрактів, до виконання якихось зобов’язань. А пенсіонери, це люди, багато хто — хворі та слабкі, не мають ресурсів, їх більше ніж підприємців, але захищати себе їм треба тільки ще вчитися. Треба якась організаторська сила, яка б організувала ці протести. Тому я дуже з великим оптимізмом дивився на те, що підприємці почали висувати політичні вимоги. Це говорить про те, що у нас збільшується кількість таких сил, які можуть висувати політичні вимоги. Тобто потрібне якесь ядро організаційне. Рух проти Податкового кодексу сприяв кристалізації всіх політичних сил, які вносять новий струмінь і здатні висувати загальнонаціональні вимоги.