На Україну поступово насуваються чергові вибори. Деякі кандидати вже починають обвішувати місто своїми білбордами, і активізувати діяльність у телепросторі. Все частіше кандидати з’являються на шпальтах газет та журналів. Вони знову починають щось обіцяти. Проте вже давно не секрет, що люди сприймають вибори по-своєму. Для багатьох українців вибори — це черговий шанс трохи заробити, адже саме в цей період політики справді вкладають гроші у населення. Тож ГолосUA і вирішив з’ясувати, чи готові виборці черговий раз продати свій голос на виборах.
Едуард, 23 роки, звукорежисер:
— Ну, мабуть я б взяв гроші. Я б проголосував за того, за кого мені скажуть, ну так гривень за 300. Хоча ні, 300 давали на виборах у мери, на президентських треба більше. За 500 гривень без проблем. Таких, як я багато, вибори — це додатковий заробіток.
Арсеній, 25 роки, спортсмен:
— Ні, я б гроші не взяв, я не продаюся. Хоча, я б проголосував за 1000 доларів, якби стільки дали, я свій голос десь у таку суму оцінюю. Взагалі. гроші українці беруть за голоси не від гарного життя. У багатьох грошей немає. От вони і беруть по 100 гривень чи по 50 за голос. А такого як я підкупити важко, я спортсмен, в мене гроші є, і це б дорого обійшлось, якби всі такі були. Нас тому й тримають у бідності, щоб підкуповувати дешевше.
Наталя, 31 рік, вихователь в дитсадку:
— Ні в якому разі. Я не буду продаватися, та і взагалі ніколи не продавалася. Та й вони взагалі більше 50 гривень не дадуть за голос. Для мене це мало, а якби запропонували й багато, все одно не взяла б. Та багатьом людям ці 50 гривень щось важать. От і беруть.
Анастасія, 22 роки, продавець-консультант:
— Ну за 100 гривень голос не віддам точно, але якщо запропонують гривень 400, то мабуть візьму. Гроші це нормальні і просто з вітру. Багато людей це роблять через погану ситуацію з грошима, а я мабуть, візьму, бо просто легкі гроші просто з нікуди. І на минулих виборах стояла з прапором, і мабуть в цьому році постою, на виборах можна заробити. />
Петро, 46 років, підприємець:
— Та ви що, це не рівень брати гроші. Ми цивілізована країна, і скільки вони мені дадуть цікаво? 500 гривень, 1000 гривень? Я такі гроші і сам можу дати комусь, щоб проголосували за того, хто мені подобається. У них би грошей не вистачило, щоб мене купити. 10 тисяч, я б не подумав навіть, 50 тисяч також би не розглядав. Ну, можливо тисяч 400 гривень, мінімум, та і це мало, щоб я продав власну демократію.
Антон, 28 років, арт-директор:
— Я б не взяв гроші, ну тому що мене дешево не купиш. Я не готовий продати свій голос за 200-300 гривень. Моя точка зору дорожче коштує. Мені важко сказати, за скільки я б зміг продати свій голос. Кінцеву суму мені дуже важко визначити, я ж сказав, що не продам свою точку зору задешево.
Анатолій Степанович, 69 років, пенсіонер:
— Взяв би гроші. А чому б не взяти, якщо дають. Все одно проголосую за іншого, а гроші візьму. Вони мене дурять, крадуть і кажуть, що все добре. І я от так зроблю. Ви от молоді — то знайте, око за око. Я на виборах мера отримував пайки, взяв гроші за Пилипишина, а проголосував проти всіх. І мені від того легше стало. Я і всім своїм кажу, щоб робили так само. Як буде така можливість в мене, як вони з мене знущаються, жити не дають, я їм також щось таке буду робити. Бо влада проти народу, а народ за життя.
Марина, 41 рік, банківський працівник:
— До мене приходили на минулі вибори, та ми не брали гроші, чесно кажу. А на цих виборах не знаю, ні мабуть. Я голосую за того, хто подобається, і гроші тут ні при чому. Не голосувала б я за гроші, так не робиться. Можливо, це роблять люди, які дуже погано себе почувають, а винні в тому, що люди себе погано почувають люди, які ті гроші роздають!