П’ятеро сомалійських піратів, захоплених американськими військовими моряками з фрегату «Ніколас», найближчим часом будуть доставлені до США для подальшого суду над ними. Про це повідомило командування Військово-морських сил США. Таке рішення було ухвалене на фоні світової дискусії, що набирає обертів, щодо заходів, які треба застосовувати проти сучасних корсарів. Адже суд над ними, навіть спійманими та посадженими за грати, — це скоріш виняток. Найчастіше з морськими розбійниками проводять «профілактичну бесіду», розказують, що грабувати мирні торговельні судна – це погано, закликають до сумління та… відпускають.
— Це дійсно так, — підтвердив в інтерв’ю московському кореспонденту агенції ГолосUA Данилу Кляхіну суддя міжнародного суду ООН з морського права Анатолій Колодкін. – Багато країн витрачають величезні кошти на утримання поблизу берегів Сомалі своїх військових флотів, авіації, супутникове спостереження, відбивають атаки, навіть ловлять піратів! Але навіть з тих, кого спіймали, за статистикою, на лаві підсудних опиняються лише 8-10 відсотків. Інших – відпускають.
— І в чому причина такого гуманізму?
— В існуючому міжнародному праві. А точніше – у його відсутності. Немає норм про те, що робити з піратами, хто має їх судити, утримувати, немає міжнародного кодексу, який би передбачав конкретне покарання саме за піратство. Більше того, у багатьох національних африканських кримінальних кодексах покарання за піратство також не передбачене! Хоча зараз піратство зайшло настільки далеко, що вже заважає виконанню Продовольчої програми ООН – доставці продовольства у країни, які потерпають від голоду – тієї ж Сомалі, Ефіопії, Нігерії тощо. По суті, зараз спостерігається ситуація, як у давні часи, коли піратів назвали «ворогами людського роду». Рада Безпеки ООН вже констатувала, що піратство створює загрозу миру. />
— Що може бути наслідком?
— Як варіант, якщо існує загроза миру, Рада Безпеки ООН може видати проти тих, хто «не дружить з головою», санкцію на застосування збройних сил – сухопутних, морських, повітряних. Поки до цього не дійшло, Росія, як член Ради Безпеки ООН, виступила з ініціативою створення міжнародної правової системи боротьби з піратством. Передусім, мається на увазі створення спеціального суду, який би розглядав справи суто проти морських розбійників. Розроблені три варіанти: або це міжнародний спеціальний суд чи трибунал, на кшталт трибуналу з розслідування злочинів у Югославії, або це окремий регіональний суд в одній з країн Африканського Рогу, або спеціальна палата з піратських справ з іноземними суддями при центральному суді однієї з африканських країн. Попередньо – Кенії, яка базує своє судочинство на англійському праві та має певний досвід розгляду справ проти піратів. По-друге, потрібно єдине кримінальне законодавство, наприклад, антипіратський кримінальний кодекс, що передбачав би єдині норми та стандарти покарання. Цей проект вже підтримала Рада Безпеки й якщо раптом якась з країн-членів не виступить проти, то такий суд може почати свою роботу вже за три місяці.
— А може, дійсно, не варто церемонитися із піратами – і якщо не вішати, як у середні віки, на реях, то знищувати на місці злочину – просто при спробі нападу на те чи інше судно?
— Це метод не тільки середньовіччя, а й давніх часів. Найвідоміша жертва піратів – римський імператор Юлій Цезар. Свого часу він потрапив у полон до піратів, а потім мстився їм все життя. Відомий випадок, коли він без суду та слідства наказав одночасно повісити 300 захоплених піратів, а ще 350 – розіп’яти на хрестах. Але зараз зовсім інші часи, інше судочинство, інші моральні закони суспільства — й ми не можемо цього не визнавати. Мене дивують такі пропозиції – а вони лунають доволі часто – мовляв, потрібно повернутися до часів Юлія Цезаря, вішати на реях та знищувати на місці. І у дипломатичних колах це негайно викликає відторгнення. Жодна країна із цим погодитися не може, тому особливо підкреслюється необхідність дотримання прав людини та норм міжнародного гуманітарного права. Тож все треба робити у судовому порядку, на підставі необхідної судової процедури, повинен бути адвокат та перекладач для звинуваченого.
— Як зараз здійснюється покарання піратів? І чому, наприклад, та ж Росія, в Кримінальному кодексі якої передбачено покарання саме за піратство, не стала судити піратів, коли захопила їх?
— Дійсно, російському кораблю у взаємодії із кораблем данських ВМС поблизу Сомалі вдалося відбити атаку піратів на словенське судно та захопити в полон корсарів. Ми з ними дуже делікатно поводилися, мені навіть офіцери скаржилися, мовляв, чого ми з ними цацкаємось, годуємо-поїмо. Ми цих піратів передали Ірану, практика така існує – можна передавати пірата іншій країні. Чому не судили самі? Ми мали таке право, але рішення потрібно було приймати дуже швидко – протягом 48 годин, за міжнародними правилами. Протягом цього часу вони мали постати перед судом, який би ухвалив подальше розслідування та слідство. Але везти піратів з Африки до Росії, або ж навпаки, суд з Росії до Африки – дуже витратно. Хоча, дійсно, у Кримінальному кодексі РФ є стаття 227, яка передбачає покарання саме за піратство – від 5 до 15 років позбавлення волі. Схоже покарання у Голландії — від 6 до 16 років, там це вже застосовували на практиці. Були суди й у США, там взагалі положення про необхідність карати піратство передбачене Конституцією 1787 року – перша стаття восьмий розділ. І протягом всього часу існування американської конституції це положення діяло та діє, ще до 1948 року за піратство там взагалі страчували. А у самій Африці піратів судять, як правило, у Кенії – там діє англійське судочинство. Але самі пірати, якщо справа доходить до суду, мріють, щоб їх судили у Європі або Америці. Адже умови утримання у африканських в’язницях, м’яко кажучи, близькі до несумісних із життям. Я вже жартома пропонував створити антипіратський суд у Хабаровську, а колонію для їх утримання у Магадані, де умови дуже далекі від африканських. А якщо серйозно, то стандарти усюди мають бути приблизно однакові, як і покарання. Адже багато хто з юристів та дипломатів скаржаться, що там таке покарання, там інше… Необхідно уніфікувати міжнародне законодавство у відношенні до піратства.
— Які зараз, окрім недосконалої судової системи, існують способи боротьби із піратством? Зокрема, поблизу Сомалі?
— На підставі резолюції Ради Безпеки ООН, в районі Африканського Рогу несуть патрулювання кілька військово-морських угруповань. Зокрема, це «Аталанта» — ескадра кораблів Європейського Союзу. Є кораблі від блоку НАТО. На чергуванні перебувають групи кораблів окремих країн, наприклад, Росії та Індії, торговельний флот якої дуже потерпає від піратів. Присутні та беруть активну участь у спецопераціях окремі угруповання кораблів від США. Причому військові кораблі об’єднаних сил мають спеціальний мандат Ради Безпеки ООН, який дозволяє переслідувати піратські кораблі не тільки у нейтральних водах, а й у територіальних водах Сомалі. Крім того, є узгоджене із урядом Сомалі право на дії на території країни підрозділу морської піхоти – спеціальної об’єднаної групи №151 – зараз якраз розглядається питання про продовження чинності її мандату ще на 12 місяців.
— А сам сомалійський уряд щось робить для боротьби із піратством?
— Хоча Сомалі й існує як держава — є представник в ООН, є уряд – так званий, «федерально-перехідний», але де-факто вони контролюють лише частину столиці – міста Могадішо. Все інше – під контролем племен, кланів, окремих бандитських загонів. Тому зараз одне з завдань міжнародного співтовариства – допомога сомалійському уряду, у тому числі у створенні потужної власної армії. Багато її представників зараз проходять навчання та підготовку у арміях деяких країн. Саме на цю армію покладатиметься завдання з боротьби із злочинністю та наведення порядку у країні. Ця підготовка оплачується зі спеціального Міжнародного фонду, внески до якого зробили Німеччина, Голландія, Бельгія, Франція та інші країни.
— Незважаючи на величезну військову присутність, напади на судна поблизу Сомалі тривають. Може, все ж таки дозволити екіпажам суден мати при собі зброю і у такій спосіб гарантувати їм право на захист? Адже під час нападу піратів вони у кращому разі можуть лише запускати феєрверки з ракетниць…
— Наявність штатної зброї на борту одразу перетворює будь-яке торговельне судно на військове. А це, за міжнародним правом, можливо лише під час війни – є відповідна Гаазька конвенція, затверджена ще у 1907 році, на Другій конференції миру. Деякі судновласники застосовують інші методи. Наприклад, на американських суднах вантажі офіційно супроводжує охорона з морської піхоти. Французькі судновласники винаймають приватних охоронців з правом носіння зброї. Ніхто не забороняє робити це й іншим. А ось дозвіл мати свою зброю безпосередньо суднам окрім плюсів може мати й багато мінусів – від випадків, коли у гарячці моряки можуть застрелити, приміром, простих рибалок, яких сприймуть за розбійників, до з”ясування побутових суперечок за допомогою автоматів та пістолетів.
Довідка ГолосUA. За даними Міжнародного морського бюро, за 2009 рік у Аденській затоці піратами було здійснено 217 атак на торговельні судна різних країн. 47 суден були захоплені, в заручниках опинилися 867 моряків. Загальна сума викупів, виплачених судновласниками, перевищила 60 мільйонів доларів. Щороку через Аденську затоку, яка є одним з головних торговельних шляхів світового океану, проходять до 20 тисяч суден. За добу – до 250-ти.