Українці масово почали економити. Через кризу в більшості родин впав рівень статків, але рецепт заощадження грошей у кожної сім’ї – свій. Згідно з даними опитування, яке провів Інститут ім. Горшеніна, українці готові заощаджувати на одязі (31,4%), на продуктах харчування, на можливостях відпочити, на проведенні дозвілля (від 22 до 24% респондентів). 8,8% респондентів заявили, що не купуватимуть під час кризи дорогі речі). Лише 6% громадян будуть економити на комунальних платежах – якими би вони не були. 7,4% — на транспортних витратах. Лише кожен п’ятий громадянин відповів, що поки не збирається економити.
ГолосUA запитав у перехожих на вулицях Києва на чому вони стали економити під час кризи у цьому році.
Марина, 52 роки, лікар: /> — Моя сім’я відчула на собі кризу в повній мірі. Оскільки ми маємо кредит у доларах, аби сплачувати його, доводиться економити на всьому — починаючи від електроенергії та завершуючи продуктами. Звісно, про такі речі як розваги, театр і т. д. й мови не може бути – головне, аби мати змогу виплатити кредит.
Людмила, 29 років, касир в банку:
— Особливо економити не стала, хіба на транспорті. Оскільки працюю недалеко від своєї роботи, то намагаюсь вийти скоріше і пройтись пішки. Раніше ці дві зупинки завжди проїжджала в маршрутці.
Ірина, 43 роки, продавець періодики:
— Стала економити на продуктах – не дозволяю собі м’яса, ковбаси, дорогих сирів. Відчула економію і в одязі. Хоча не скажу, що раніше собі дозволяла всі ці речі в надмірній кількості, але зараз суттєво себе обмежила.
Сергій, 20 років, студент:
— Майже не економлю. Єдине — це менше став витрачати грошейи на клуби та різні розваги, але не надто себе і в цьому обмежую.
Олена, 40 років, керівник швейного цеху:
— Стала собі відмовляти в продуктах харчування, у відпочинку, в одязі. Хотіла купити нове пальто, але вирішила, що скоро потепліє і можна ще потерпіти, походити в зимовому. А ще хотіла взимку в Карпати поїхати, але знову-таки, собі відмовила. Не купую більше дорогих цукерок, тих, що в коробочках, я їх дуже люблю. Хоча на хліб вистачає. А замість ковбаси та м’яса — їм зернята. Щоб їсти не хотілося, плету кофтинку гачком зі старих ниток.
Аліна, 25 років, менеджер:
— В чому я собі відмовляю? В одязі — точно… урізала свій бюджет. Не можу дозволяти собі дорогих харчів. Стала рідше ходити до розважальних закладів: бари, дискотеки… А в кіно взагалі ще наприкінці літа востаннє ходила. Все частіше сиджу вдома вечорами, телевізор дивлюся. Хочу поїхати за кордон, але боюся, бо курс долара високий.
Леонід, 43 роки, директор:
— В чому відмовляти став? Навіть не знаю. Чим більше буду повторювати, що в нас криза — тим більша вона буде. В мене в голові немає кризи. Не відмовляю ні в чому! Хіба… машину хотів нову, але поки не буду купувати, потерплю до осені, а поки їздитиму на старій.
Катерина, 20 років, студентка:
— В деяких продуктах харчування, одязі, у розвагах собі відмовляю. Хотілося техніку купити — мобілку, ноутбук, а вся вона з-за кордону привозиться, і в доларах — дорого. А ще, якби рівень долара був нормальний, поїхала б влітку в Америку по освітній програмі. Там же в доларах оплата путівки, і багато студентів, хто хотів, тепер не зможуть поїхати.
Юрій, 49 років, приватний підприємець:
— В чому собі відмовляю? Та ні в чому! Що ми, м’яса не їмо? Їмо! Не одягаємося, чи що? В принципі, нічого не змінилося. Хіба, може, не вистачає тим, хто на зарплату живе. А ми не живемо на зарплату, вона залежить від продажів, а люди як купували, так і купують. Все нормально. Криза — то на екранах, у політиків.