Повідомлення про теракти в інших країнах можна чути чи не щомісяця. Цього разу вибух стався зовсім поряд — у московському аеропорту “Домодєдово”, куди за півгодини до теракту приземлився рейс “Одеса-Москва”. Загинуло 35 осіб, ще 194 дістали поранення. Загинула і громадянка України — драматург Ганна Яблонська, котра прилетіла до Москви на вручення кінопремії.П'ять кілограмів тротилу до виходу з міжнародного залу “Домодєдово” принесли двоє терористів-смертників. Сумку із вибухівкою тримала жінка, її супроводжував чоловік. Кажуть, що теракт стався несподівано навіть для них самих — після того, як жінка відкрила валізу.
Аеропорт “Домодєдово” є лідером за обсягами пасажирських перевезень на російському ринку, регулярні рейси туди виконують 77 російських та закордонних авіакомпаній. Відтак, можна лише припустити, скільки людей на момент теракту перебувало у будівлі аеропорту.
Про те, чи можна запобігти терористичним проявам, хто відповідальний за безпеку громадян та збереження будівель і суспільного майна, кореспондент “ГолосU”A запитав у колишнього керівника Антитерористичного центру СБУ, генерал-лейтенанта СБУ, експерта з питань тероризму Василя Крутова.
— Пане Василю, як ви думаєте, чи можна запобігти подібним терактам взагалі?
— Без сумніву, запобігти таким терактам можна і треба. У будь-якій державі повинна бути вибудована ефективна система з протидії терористичним актам у першу чергу на етапі запобігання таким проявам. Тому будь-яка держава повинна відпрацьовувати такі механізми. Інша справа — що технології терористичних проявів і дій з часом стають більш досконалими, бо беруться на озброєння досягнення науково-технічного прогресу. Технології таких терористичних дій достатньо високі, але це не говорить про те, що їх не можна долати. Відверто кажучи, сьогодні жодна держава світу не зможе убезпечитися від терористичних проявів на своїй території стовідсотково. Те, що сталося Москві в аеропорту “Домодєдово”, зайвий раз доводить цю думку. Без сумніву, цей теракт — серйозний прокол антитерористичних служб. Державна система повинна була убезпечити від того, щоб людина з великою кількістю вибухівки могла потрапити до аеропорту. Аеропорт — це об'єкт достатньо серйозного контролю, що вже тоді говорити про місця масового скупчення людей — на ринках чи ще десь.
— Хто повинен понести відповідальність за теракт?
— Система забезпечення протидії терактам — багатофункціональна та багаторівнева. Є рівень відповідальності безпосередньо системи безпеки того об'єкта, де стався теракт, у даному разі це служба безпеки та керівництво аеропорту “Домодєдово”. А є відповідальність іншого рівня ієрархії, тобто спецслужб самої держави: Національного антитерористичного комітету. Також є і відповідальність Президента, бо йому ці всі силові структури підпорядковані. У тому, що теракт не змогли попередити, винні усі вони, починаючи від Президента, Антитерористичного комітету, спецслужб держави та закінчуючи службами безпеки конкретних об'єктів. Саме вони відповідальні за вибудовування ефективної системи протидії таким ситуаціям і в Москві вона мала б спрацювати…
— Чому ж вона не спрацювала?
— Я абсолютно переконаний, що ця система не спрацювала через людський фактор. Певні люди на певному рівні своєї відповідальності, не виконали своїх професійних обов'язків.
— Як ви думаєте, чи може Україна потрапити до списку країн із високим рівнем загрози терактів?
— З точки зору проявів міжнародного тероризму, будь-яка держава світу не застрахована від того, що на її території може статися теракт. Стосовно України, то в нас дійсно є багато факторів, які створюють передумови для проявів терористичного характеру. Щоправда, їхній рівень не такий, щоб ми, не дай Боже, могли сьогодні мати теракт, схожий на той, що стався у Москві.
— Як відомо, СБУ перевела Антитерористичний центр на посилений режим роботи, що це означає?
— Гадаю, що це правильний крок, хоча наскільки мені відомо, Антитерористичний центр Служби безпеки України постійно відстежує ситуацію, завчасно реагує на різні зміни в антитерористичній обстановці. Так само на постійній основі працюють оперативно-розшукові та контррозвідувальні підрозділи Служби безпеки як головного суб'єкта протидії тероризму. Тому посилення режиму їхньої роботи — це доцільний крок, оскільки тероризм не має кордонів. А якщо десь стаються теракти, це впливає на також на загальну ситуацію в інших країнах, оскільки звістка про такі події десь неподалік, може активізувати людей, що планують терористичні акти будь-де.
— Які об'єкти перш за все охороняються за наявності загрози теракту в Україні?
— В Україні нараховується орієнтовно до 3 000 об'єктів масового скупчення людей і вони увесь час перебувають під контролем. Також ми маємо декілька сот об'єктів підвищеної небезпеки, вони всі перебувають під контролем сил і засобів, що є у розпорядженні Служби безпеки України.
— Чи можна нещодавні вибухи у Макіївці Донецької області розцінювати як сигнал до того, до Україна повинна замислитися над безпекою більше?
— По-перше, влада завжди повинна замислюватися над убезпеченням своєї країни і своїх громадян, це однозначно. Те, що сталося напередодні в Росії — це є додатковим свідченням того, що зовнішній і внутрішній світ є небезпечним і вище політичне керівництво держави повинне робити усе, що від нього залежить, для того, аби захистити своїх громадян від будь-яких зазіхань чи то в контексті тероризму, чи інших загроз.
— Як ви розцінюєте роботу української розвідки та СБУ з приходом нової владної команди?
— Незалежно від зміни влади, у наших спецслужбах: Службі зовнішньої розвідки, Службі безпеки України існує явище, яке називається спадкоємністю. Це говорить про те, що ці методи, форми і засоби діяльності спецслужб увесь час активні і не змінюються суттєво.
— Деякі експерти стверджують, що існує світова практика, коли влада спеціально використовує теракти для залякування свого суспільства? Чи може бути таке в Україні?
— Я не можу і не хочу допускати думку, що влада може діяти по відношенню до свого суспільства, своїх громадян терористичними методами. Не хочу навіть думати про це. Це є найбільшим гріхом, у першу чергу, перед вищими силами. Такі методи не повинні використовуватися для підтримання політичного рейтингу та влади на плаву. Тільки психічно хвора людина може таке зробити. Слава Богу, при всій складності нашого українського політикуму, людей, які могли б такими методами діяти, немає.