Провідні економіки світу потрохи виходять з рецесії. Ще у другому кварталі поточного року зросли ВВП багатьох європейських країн, зокрема Німеччини та Франції, відроджується після кризи Японія, а такі держави, як Китай та Індія і не припиняли зростання. Чи подолала Україна зону кризової турбулентності? Яке місце посяде вона у посткризовому світі? На запитання кореспондента агенції “ГолосUA” відповів заступник директора Інституту світової економіки та міжнародних відносин Валерій Новицький.
— Пане Валерію, у нашій державі за роки незалежності так і не завершили реформу відносин власності, зокрема, в земельній сфері. Як Ви гадаєте, чи потрібно зараз припиняти чинність мораторію на продаж землі сільськогосподарського призначення, що діє до 1 січня 2010 року, і чи потрібно продавати землю взагалі?
— Це складне питання… Досвід різних країн є достатньо суперечливим — в одних країнах земля продається, в інших ні. Держава більш жорстко або менш жорстко контролює продаж землі. Найбільша проблема для України має більш широкий вигляд, ніж просто вирішення питання чи продавати землю: Україна є надзвичайно корумпованою державою. Найбільша небезпека не в тому, що земля буде продана. Проблема в іншому, в тому, що земля розподіляється несправедливо і непродуктивно. І біда українського суспільства в тому, що, в принципі, немає здорової парадигми, згідно з якою можна вирішувати складні питання. Можна створити нормальну життєздатну ситуацію і з продажем землі, і без продажу землі. Але сьогодні починати якісь пертурбації із власністю, продавати землю до того моменту, коли, — я не скажу, — буде знищено корупцію, але якісно знижено її рівень, це дуже небезпечно. Треба викорінити корупцію у тих велетенських масштабах, які є на сьогодні. Я б взагалі оголосив мораторій на зміну системи власності до оздоровлення суспільства. Якщо проводити якісь серйозні суспільні зміни за умов існування корупції, то боюся, що буде ще гірше.
— А чи доречно здійснювати якісь операції з нерухомістю під час кризи, коли ціни суттєво знизилися?
— Щодо цін на нерухомість, то я думаю, що вони будуть ще падати й падати. І не тільки через світову кризу, а і через внутрішню кризу в Україні. Ціни на нерухомість були надзвичайно завищеними, це було пов’язано зі спекулятивною політикою ділків, які скуповували нерухомість і тримали ці активи — хотіли нажитися на зростанні цін. Проблема із цінами на нерухомість дуже серйозна і вона буде тільки загострюватися. Я не бачу можливостей у населення в достатньо близькій перспективі мати змогу купувати нерухомість. В Києві в один період ціни на квартири були у три рази вищі, ніж у Празі. Це абсолютно безглуздо і не відповідає жодним економічним законам, але це було.
Щодо того, що в Україні буде після світової кризи… Я не переконаний, що Україна взагалі вийде з кризи, тому що криза в Україні набула ознак перманентності, системних ознак. Це не просто криза перевиробництва або якась періодична криза, які іноді стаються у світі. В Україні криза набагато гірша. У нас весь час відбувається структурна деградація виробництва. І Україна з країни — технологічного лідера вже реально перетворилася на країну — аутсайдера, який просто обслуговує більш розвинені держави. Ми поступово стаємо вмістилищем низькопродуктивних, матеріаломістких виробництв. А це означає, що українці будуть працювати за дуже низьку заробітну плату. І подолання кризи у світі зовсім не означає подолання кризи в Україні. Навпаки, це, у якомусь розумінні, може означати загострення кризи у нашій державі.
Сьогодні в Україні мріють про те, що населення купуватиме більше українських товарів. Але які саме товари купуватимуть? У найкращому випадку — примітивні, товари, які виробляють дуже бідні люди, що отримують низьку заробітну платню. І продаж таких товарів фактично узаконить низьку заробітну платню людям, які працюють на експортно-орієнтованих виробництвах. Україна ж нічого не робить для того, щоб виробляти складне обладнання, інформаційномістку продукцію, товари та послуги. А все, що відбувається, діє у напрямку перетворення України на додаток до розвинених країн. Через це я не бачу перспектив, чому би серйозно зростали ціни на нерухомість. Вони можуть зрости частково. Але у довгостроковій перспективі ціни на нерухомість і землю в Україні будуть відносно набагато нижчими, ніж в інших країнах, якщо сьогодні не переломити тенденцію економічної деградації. />
— Чи є у такому разі якийсь вихід для України? І що потрібно зробити? Держава, начебто, здійснює якісь кроки для стабілізації, скажімо, проводилась рекапіталізація банків. У Європі це призвело до поновлення кредитування економіки, у нас, як відомо, кредитування досі не відродилося. То з чого, на Ваш погляд, треба починати?
— Рекапіталізація eкраїнських банків відбулася суто “по-українськи”. Тих, хто проводив найбільш неефективну політику і найбільшою мірою спекулював з нерухомістю — їм просто дали гроші. Дали державні гроші, українських платників податків, тобто гроші найбідніших людей. Людей обдурили вдруге, втретє, вчетверте. Це викриває, як на мене, три серйозні проблеми, які є в Україні. Перша і головна — Україна розвивається всліпу. У той час, як інші країни діють за певними пріоритетами, розвиваються згідно з визначеними державними цілями, передусім пов’язаними із створенням наукомісткого виробництва, із формуванням висококваліфікованих кадрів, в Україні нічого цього немає. І українці навіть не вірять, що можна розвиватися якимось інакшим чином. Хоча усі провідні країни світу діють згідно з програмно-цільовими підходами.
Друга велика проблема — Україна має енергозатратну, надзвичайно неефективну економіку. Якби роки незалежності були витрачені на проведення реформ у енергетичному секторі, а не на пусті балачки і з’ясування, хто кращий — Україна чи Росія, ми сьогодні не були би залежні від Росії по постачанню газу й нафти, могли б вийти на рівень самозабезпечення енергоносіями. Сьогодні українська економіка не має серйозних перспектив на міжнародному ринку через високу енергомісткість національного виробництва.
І третя проблема, яку я вже називав, це корупція. Вона з’їдає економіку і усю соціальну систему. Ці проблеми варто розв”язати передусім. А потім могли б вирішуватися і всі інші, пов’язані з власністю і з усім іншим.
— Тобто, це може бути першими кроками новообраного Президента?
— Якщо одне з трьох завдань не вирішувати, то Україна може просто достатньо швидко розвалитися, тому що центробіжні тенденції надто сильні. Ці три завдання взаємопов’язані.
— Якщо говорити про час, то скільки його залишилося, так би мовити, для маневру, щоб тенденції не стали незворотним процесом? Коли буде пізно?
— Важко сказати, може, вже сьогодні пізно. Тому що тенденції надзвичайно небезпечні. Україна вже реально має суперечності між регіонами. Дуже важко зводиться міжрегіональний товарний баланс. Але, поки не почалися власне руйнівні процеси, можна схаменутися і розробити якийсь план дій. Скоріше за все, поки що не пізно, але дуже скоро може вже бути пізно. І чим швидше ми почнемо розв’язувати це триєдине завдання, тим більше шансів Україні вижити.