Надзвичайний і повноважний посол Сполучених Штатів Америки Вільям Тейлор прибув в Україну із дипломатичною місією у червні 2006 року. Відтоді він не лише суттєво наблизив американське диппредставництво до громадськості – він працював саме у той період, коли Україна не раз ставала темою №1 для обговорення за кордоном. Цьогоріч у травні Вільям Тейлор завершує свою дипломатичну діяльність в Україні. У зв’язку з цим агентство Голос.UA вирішило обговорити з послом деякі актуальні питання у сфері євроатлантичної інтеграції України та її співпрацю з США.
«Українці мають вирішити, чи хочуть вони приєднатися до НАТО» />
— Пане посол, у пресі дедалі більше інформації про те, що НАТО останнім часом здає свої позиції, адже альянс нібито був створений для протистояння СРСР, а зараз неясно усвідомлює свою місію. Як Ви це прокоментуєте? І чи варто очікувати нового етапу у діяльності альянсу?
— Мета альянсу сьогодні та сама, що й була 1949 року: гарантувати безпеку його членам. І ця мета – незмінна за весь період існування НАТО. І ми постійно впевнюємося в тому, що ця мета відповідає потребам багатьох країн. Ми бачимо країни, які хочуть приєднатися. Ми також спостерігали за східноєвропейськими країнами, які свого часу заявили про намір вступити і зрештою таки зробили це. Те саме стосується балтійських держав, які також мали успіх у приєднанні. Ми можемо спостерігати, як країни вишиковуються у чергу, аби вступити до НАТО, і при цьому немає такої держави, яка б вийшла зі складу альянсу. І це є вказівкою на те, що НАТО має свою мету і вона є цінною для країн-членів.
Під час саміту у Страсбурзі-Келі багато уваги було приділено Афганістану та темі запобігання потраплянню ядерної зброї та інших видів зброї до рук тих, хто може здійснити вибухи — у Нью-Йорку, в Іспанії, в Лондоні чи в будь-якому іншому місці. Це – ті виклики, з якими доводиться стикатися сьогодні. І як країни-члени альянсу, так і ті, які прагнуть вступити, бачать цінність перебування у складі НАТО.
— Напередодні представник Росії у НАТО Дмитро Рогозін заявив, що Україна і Грузія суттєво віддалилися від членства і причиною тому серпневі події у Грузії та зокрема «глибокі зміни у позиції альянсу». На Вашу думку, про які зміни говорив пан Рогозін?
— Я не знаю, що мав на увазі пан Рогозін, проте його логіка сумнівна. Серпневі події у Грузії минулого року примусили членів альянсу більше переживати за їхню власну безпеку. Та й не лише членів альянсу – події у Грузії примусили й інші країни потурбуватися про власну безпеку, і дехто з них виявив неабиякий інтерес до приєднання до НАТО. Отож серпневі події не мали ніякого впливу на зацікавленість України щодо приєднання до альянсу.
— На Вашу думку, як далеко наразі Україна від НАТО?
— Якщо Україна хоче приєднатися до НАТО, вона має зробити дві речі. По-перше, вона має бути готова і має відповідати певним критеріям, а по-друге – вона повинна виявити бажання до вступу в альянс. Україна працює над тим, аби бути підготовленою до вступу. Було зроблено багато, наприклад, в оборонній сфері, у системі служб безпеки. Це також певні реформи в економіці, у системі уряду, в утвердженні демократії. Україна дуже багато зробила для того, аби відповідати цьому першому критерію.
Другий критерій – чи хоче країна вступати. Це питання до України. Українці мають вирішити, чи хочуть вони приєднатися. Якщо так – двері для них відчинено навстіж, і це підтверджують численні заяви лідерів країн-членів НАТО. Проте має відбутися референдум, як я розумію із висловлювань українських лідерів, і якщо під час референдуму українці скажуть «так» — ще раз повторю, двері відчинено, якщо «ні» — це нормально, це рішення громадян України.
Отже, ці два критерії полягають у тому, що Україна має бути підготовленою, відповідати стандартам, і вона повинна прагнути приєднання. НАТО не потрібні у своєму складі країни, які не хочуть цього членства.
— В разі відмови українських громадян від членства в альянсі НАТО і Сполучені Штати й надалі співпрацюватимуть з Україною?
— США однаково залишатиметься стратегічним партнером України. Нас так само турбуватимуть перспективи України у сфері безпеки, економіки, у становленні демократії. Ми будемо стратегічним партнером незалежно від того, як Україна вирішить щодо свого членства в НАТО.
— Результати останніх опитувань засвідчують, що більше половини українців усе-таки проти вступу до альянсу. Ви багато подорожували по країні, спілкувалися з мешканцями різних регіонів – чи підтверджується статистика побаченим?
— Якби референдум було проведено сьогодні, результати опитувань показують, що українці сказали б: «Ні, дякую». Це цілком нормальне рішення. Проте якщо за кілька наступних років українці активно обговорюватимуть членство, наприклад, те, як членство в НАТО вплине на рівень їхньої безпеки, якщо вони матимуть бесіди з жителями Болгарії, Словаччини, Естонії, Латвії, Литви, Польщі, а також із жителями інших країн, які свого часу прийняли однакове рішення і вступили до НАТО, – якщо протягом наступних років українці таки матимуть цю бесіду, а потім за два, чотири чи вісім років буде проведено референдум, вони прийматимуть рішення уже добре поінформованими. Адже були розмови, ставилися запитання щодо того, що хорошого і що поганого у членстві, — і після цього українці принаймні приймуть таке рішення, яке стане результатом доброї поінформованості.
— На Вашу думку, які причини того, що діяльність зовнішньополітичних відомств України у цьому напрямку виявилась неуспішною?
— Я думаю тому, що не було докладено багато зусиль. Вони були незначними, можливо, не фінансувалися достатньо. Тут йдеться про реальне обговорення – не про пропаганду, не про те, аби переконати в чомусь конкретному і єдино правильному, а про те, аби просто забезпечити людей інформацією. Це те, що наразі потрібно. Українці прийматимуть рішення, а отже вони повинні мати інформацію, аби вирішити таки, що добре для України. І вести це обговорення повинен український уряд, саме уряд повинен показати переваги і недоліки чи то НАТО, чи то будь-якої іншої організації. Тому, на мою думку, значні зусилля буде докладено протягом наступних кількох років.
«Україна може розраховувати на продовження співпраці у сфері ядерного роззброєння»
— Під час нещодавньої зустрічі зі студентами Національної Академії прокуратури Ви зазначили, що США свого часу вклала в Україну великі кошти, аби зараз займати пасивну позицію. Які кошти Ви мали на увазі?
— На одній із попередніх своїх посад я координував надання американської допомоги усім країнам колишнього СРСР: і Росії, і Україні, і Молдові, і країнам Середньої Азії, і країнам Кавказького регіону, і Білорусі… Тому я добре знаю, які програми допомоги і в яких обсягах американський конгрес затвердив, а уряд США здійснював як в Україні, так і в інших країнах, аби допомогти їм рухатися до більш демократичної форми уряду, а також до більш ринково зорієнтованої форми економіки. Окрім того, ми зробили багато у сфері охорони здоров’я – наприклад, на сьогодні реалізуються програми для лікування хворих на ВІЛ-СНІД та туберкульоз. Ми також співпрацюємо з Міністерством освіти у процесі впровадження вступних тестувань.
Ми профінансували програми, за якими тисячі й тисячі українських громадян — студентів, спеціалістів у різних сферах, військових — відвідали США і побачили, як іде робота в нашій країні. Не тому, що наша країна працює найкраще, а тому, що ми хотіли б допомогти Україні уникнути деяких помилок, яких ми свого часу припускалися, і хотіли б познайомити із деякими нашими напрацюваннями, які можуть виявитися придатними для України.
Українські студенти, зокрема, у рамках програм обміну навчаються у старших класах шкіл, у коледжах та університетах США. Вони вже багато знають про США, такі обміни надзвичайно корисні.
Ми також вклали багато грошей в ядерну безпеку України. Ми й зараз витрачаємо чимало коштів на ліквідацію наслідків аварії в Чорнобилі. Ми інвестуємо у надання Україні можливості вибору джерела ядерного палива для АЕС, запустили пілотний проект із завантаження українських реакторів ядерним паливом від альтернативного постачальника. У цій сфері чимало було зроблено для покращання безпечності існуючих українських АЕС. Ми продовжуємо співпрацю в оборонній сфері, регулярно проводимо тренінги. Ми також приділили багато уваги допомозі у розвитку мас-медіа в Україні. Ми вклали багато грошей і зусиль в Україну тому, що ми хочемо, щоб країна досягла успіху. Ми хочемо бачити Україну заможною демократичною європейською країною.
— 6 квітня Верховна Рада України ухвалила звернення до конгресу США із закликом до продовження співпраці у процесі ліквідації стратегічної ядерної зброї, яка була припинена у 2003 році. Водночас напередодні президент Барак Обама у Чехії виступив із закликом до ядерного роззброєння. То чи буде продовжено співпрацю України і США у цій сфері?
— Україна може розраховувати на продовження співпраці у сфері ядерного роззброєння. Ми зараз маємо спільну програму з українською космічною агенцією, яка стосується ліквідації ракет, які використовувалися в системі ядерної зброї. Ядерної зброї вже немає, проте ракети залишились, і ми зараз співпрацюємо з Національною космічною агенцією, аби ліквідувати ці ракети. Фінансування проекту здійснюється щорічно – перш за все, аби безпечно зберігати ракети в очікуванні ліквідації. Ми працювали у цьому напрямку кілька років і продовжуватимемо цю роботу. Я впевнений, що конгрес розгляне звернення Верховної Ради і відповість на нього.
— Пане посол, проекти, про які Ви розповіли, виявилися успішними?
— Дуже успішними. Навіть якщо взяти винятково програму обміну студентів. Ця програма надала можливість багатьом побувати у США і дещо дізнатись про нашу країну. Так само важливо, що ця програма дозволила американцям дізнатися побільше про Україну. Українці, які приїжджають до США за програмами обміну, підштовхують американців побільше цікавитися Україною – її історією, культурою, українською кухнею, проблемами України і її перспективами. Тому це величезний успіх, але цей успіх – не єдиний.
— Як часто довелося стикатися з корупцією під час реалізації згаданих програм в Україні?
— Кожна країна має проблеми з корупцією. У США є корупція. Ви напевно знаєте про губернатора штату Іллінойс, який вирішив заробити на призначенні сенатора від штату на місце, яке звільнив, ставши президентом, Барак Обама. Проти до нього було застосовано імпічмент, його позбавили посади губернатора, і тепер притягають до судової відповідальності за корупцію. Був також випадок із американським сенатором, який був засуджений за отримання хабарів під час своєї сенаторської діяльності.
Отже, кожна країна має таке неприємне явище як корупція. В Україні це явище також є. В Америці осіб, яких звинувачують у корупції, притягують до відповідальності. Тих, кого визнають винними, саджають за грати. І це мало б бути і в Україні. Звісно, корупція існує, і українські громадяни добре це знають, проте вони так само можуть багато зробити для її зменшення. Я не знаю жодної країни, де б корупція була винищена зовсім, проте я переконаний, що громадяни можуть суттєво вплинути на зниження рівня корупції. І українці тут не виняток.
«Уряд США працюватиме з будь-яким урядом та президентом в Україні…»
— Ви наголошували неодноразово, що найбільшою загрозою для українського суверенітету наразі є саме економічна криза. У чому полягає ця загроза? Чому Ви вважаєте кризу небезпечнішою за зовнішній політичний вплив деяких держав?
— Україна, як і інші країни у світі, стикнулася з надзвичайною загрозою – з фінансовою та економічною кризою. І Україна на рівні з іншими країнами має розв’язувати проблеми у банківській сфері, проблеми зі знеціненням валюти, а також справлятися з високим рівнем дефіциту бюджету. Усі ці питання можуть бути розв’язані, якщо Президент, уряд, парламент і Нацбанк в Україні працюватимуть разом. Міжнародний валютний фонд у свою чергу готовий надати величезну матеріальну підтримку для вирішення цих проблем. Проте якщо Україна цього не зробить, це створить нові економічні проблеми. І ці проблеми призведуть до проблем на соціальному рівні, адже люди будуть дедалі більш незадоволені. І це та загроза, про яку я казав.
— Пане посол, наскільки вірогідним є варіант візиту президента США Барака Обами в Україну до проведення президентських виборів?
— Президента запросили здійснити візит в Україну. Запрошення наразі в Білому домі. Проте поки з цього питання не було рішень. Як відомо, Барак Обама щойно завершив масштабний тур Європою і Близьким Сходом. Йому багато чого треба зробити вдома – ми так само маємо економічну кризу в США. Тому американський президент зараз знову зосередиться на вирішенні економічних проблем, і лише за кілька місяців буде складено новий графік закордонних поїздок. Варто нагадати, що попередній американський президент, Джордж Буш, відвідав Україну рік тому. Окрім того, я хотів би зазначити, що зазвичай подібні візити не здійснюються під час передвиборчої кампанії у тій чи іншій країні. Краще прибути з візитом уже після виборів. Проте, наголошую, поки не було прийнято жодних рішень щодо візиту Барака Обами в Україну.
— У такому випадку чи буде можливим візит американського президента у разі перемоги на виборах в Україні когось із опозиційних кандидатів?
— Звісно. Уряд США працюватиме з будь-яким урядом та президентом в Україні, які будуть обрані шляхом демократичних виборів. Якщо вибори чесні і прозорі, якщо вони відображають погляди українського населення, то й уряд, і американський президент з радістю працюватимуть з новообраним главою держави в Україні, незалежно від того, хто це буде.
— У лютому Ви очолили рейтинг найвпливовіших іноземних послів в Україні. На Вашу думку, чим зумовлена така висока оцінка Вашої діяльності?
— Я не раз наголошував на тому, що США переймаються тим, що відбувається в Україні. США вважають Україну надзвичайно важливою країною у цьому регіоні. Будь-який посол докладатиме максимум зусиль для того, аби донести до України усе те, чим їй може допомогти американський уряд для досягнення успіху в економічній сфері, у розвитку демократії, у зміцненні системи безпеки.
Я радий з того, що мав можливість бути тут у час, коли Україна приймала багато важливих рішень щодо свого майбутнього. Я радий з того, що мав можливість представляти уряд США у цей час. І я був настільки активним, наскільки це було в моїх силах. Я продовжуватиму цю активну діяльність до завершення своєї дипломатичної місії.
— Ваша діяльність виявилася набагато активнішою за діяльність Вашого попередника. Ви також стали свідком того, як Україна за останні кілька років суттєво наблизилася до центрів інтересів ЄС та НАТО. Як вважаєте, якою буде Україна за Вашого наступника?
— Погляди усіх адміністрацій США так само, як і погляди усіх американських послів, сходяться в тому, що Україна є важливою європейською країною і що Україна хоче інтегруватися у євроструктури… Україна вже є членом Світової організації торгівлі і це відкрило шлях до обговорення угоди про вільну торгівлю з європейцями. Українські громадяни, українські політики мають бажання рухатися в Європу. І це – те прагнення, яке США хочуть підтримати. США бачать Україну як важливу європейську країну, яка має що запропонувати Європі, і Європа тільки виграє, включивши Україну до своїх інституцій. Тому я впевнений, що мій наступник продовжить це, цю підтримку і заохочення, аби Україна нарешті в повній мірі інтегрувалася у Європу.