Ярослав Жаліло: “Малопомітний підйом в українській економіці почався наприкінці минулого року..”

face="Times New Roman, serif">
size="2">Оцінки /> економічного становища України останнім
часом висловлюються діаметрально
протилежні. Залежно від того, хто їх
дає, то Україна опинилася на грані
фінансового краху, то з”явилися перші
паростки економічного зростання. Які
ж процеси реально відбуваються в
українській економіці і які конкретні
кроки повинна зробити нова влада для
поліпшення ситуації і розвитку України,
кореспондент агенції ГолосUA запитав у
президента Центру антикризових досліджень
Ярослава Жаліла.

 

face="Times New Roman, serif">
size="2">
 
З боку політиків та й деяких
експертів періодично лунає прогноз
стосовно того, що на українську економіку
очікує найближчим часом або дефолт,
або стрімке падіння гривні. На вашу
думку, наскільки він відповідає
дійсності?

 

face="Times New Roman, serif">
size="2">—
Останнім часом я особисто спостерігаю
зменшення кількості подібних прогнозів
апокаліптичного характеру. Навпаки,
можна сказати, що ситуація поліпшується.
Покращується динаміка у експортній
сфері, у промисловому виробництві.
Можна сказати також, що досягнута певна
стабільність і у банківському секторі.
Якщо говорити про розрахунки держави
по зовнішніх зобов’язаннях, то також,
як можна судити за оцінками експертів
та посадових осіб, ситуація теж більш-менш
нормальна. Тому я вважаю, що сьогодні
немає підстав говорити ні про очікуваний
обвал гривні, ні про дефолт. На мою
думку, незабаром навіть може виникнути
питання, пов’язане зі зміцненням гривні.
А саме із тим, наскільки допустимо це
зміцнення і наскільки його потрібно
буде гальмувати.

 

face="Times New Roman, serif">
size="2">
За прогнозами експертів, з приходом до
влади Віктора Януковича посилиться
експортне лобі і у зв’язку з цим
спостерігатиметься тенденція зростання
курсу долара…

 

face="Times New Roman, serif">
size="2">—
Дійсно, експортному лобі зміцнення
гривні абсолютно невигідне. Однак
жодному із суб’єктів, що працюють у
національній економіці, невигідний
обвал гривні. Тому вплив експортного
лобі полягатиме в стримуванні держави
від потурання зміцненню гривні. Є
декілька чинників, які працюватимуть
саме на це: Національний банк повинен
здійснювати відповідні інтервенції,
аби уникати подешевшання долара, мають
бути відповідні механізми регуляції
на валютному ринку тощо. З іншого боку,
експортери паралельно є й імпортерами.
Суттєва частина імпортного ресурсу
перебуває у традиційному секторі хімії
та металургії, а девальвація гривні
суттєво б’є по витратах на закупівлю
сировини і енергоресурсів. Тому знецінення
гривні так само невигідне для експортерів,
як і для імпортерів. Думаю, що скоріше
за все йтиметься про намагання зберегти
статус-кво.

 

face="Times New Roman, serif">
size="2">
Тобто, ви вважаєте, що співвідношення
вартості гривня-долар у поточному році
збережеться?

 

face="Times New Roman, serif">
size="2">—
Я можу прогнозувати лише тенденцію.
Мені здається, що має місце тенденція
до номінальної стабільності курсу
гривні на тому рівні, на якому
збалансованість було досягнуто. Це 8
гривень за долар, плюс-мінус, скажімо,
10-20 копійок, і вона зберігатиметься до
кінця року. Гривня навіть потроху
міцнішатиме, бо впливатимуть інфляційні
процеси, але зміцнення буде незначним.
Разом із тим, я не виключаю коливань,
особливо у період невизначеності. Зараз
ми спостерігаємо деяке зміцнення гривні,
бо з’явилася більша політична сталість.
Думаю, якщо буде створено уряд і відновлено
нормальну вертикаль влади, гривня ще
міцнішатиме. Тоді головним буде запобігти
більш, ніж можливому зміцненню національної
валюти.

 

face="Times New Roman, serif">
size="2">
Якщо повернутися до теми дефолту, відомі
останні заяви стосовно того, що на
рахунках Держказначейства залишився
практично нуль. Буквально сьогодні
з’явилася інформація, що «регіонали»
отримають економіку із мінус 15% ВВП. Чи
не продиктовані подібні твердження
переважно політичними мотивами?

 

face="Times New Roman, serif">
size="2">—
Стан економіки є складним, ризики
великими і диспропорції значними. Для
того, аби вивести економіку з кризи,
потрібні колосальні зусилля. Але все ж
я вважаю, що немає підстав говорити про
високу ймовірність таких екстремальних
речей, як суверенний дефолт. Однак цілком
ймовірно, що з метою, скажімо, політичною
сьогодні критичність ситуації в економіці
завищується. Так само, через місяць-другий,
навпаки, можливо, замовчуватимуться
певні речі. У нас, на жаль, кризу активно
використовували, як важіль політичної
конкуренції, політичної боротьби.
Спеціально розкручувався аспект кризи,
щоб довести чи то недієздатність уряду,
чи навпаки — негативні наслідки роботи
попереднього уряду. Тобто, інформаційна
війна щодо аспектів кризи велася дуже
активно як складова політичної боротьби.
Тому сьогодні відділити істину від
надуманого важко. Ситуація дуже складна,
можливо, у якихось питаннях навіть і
критична, але я вважаю, що очікування
мають бути більш позитивними.

 

face="Times New Roman, serif">
size="2">
Як, на вашу думку, можуть коливатися
ціни на продукти та споживчі товари до
кінця року?

 

face="Times New Roman, serif">
size="2">—
Зараз ще незрозуміло, яку саме політику
обере новий уряд, тому що нового уряду
поки немає. Цінова динаміка значною
мірою залежатиме від ухваленого бюджету,
політики Національного банку. Зі зміною
голови Нацбанку можливі певні програмні
зрушення. Зростання цін пов’язане з тим,
який шлях обере новий уряд у антикризовій
політиці, якою буде ситуація на зовнішніх
ринках. Тому можна говорити про досить
широкий діапазон прогнозу, скажімо
10-20%. Я схиляюся до помірних цифр,
враховуючи антиінфляційну політику,
яка буде провадитися. Гадаю, можна
прогнозувати зростання цін до кінця
поточного року до 15-16% . Але досвід
попередніх років показує, що цей показник
більше розрахунковий, ніж макроекономічно
прогнозований.

 

face="Times New Roman, serif">
size="2">
А з чим може бути пов
язане
доволі стрімке зростання цін у останні
місяці?

 

face="Times New Roman, serif">
size="2">
По-перше, відбувається адаптація
економіки до нових макроекономічних
реалій. Якщо ж говорити про продовольчу
інфляцію, то зимовий період завжди має
сезонний інфляційний тренд, котрий
зараз накладається на наслідки кризи.
По-друге, це певною мірою наслідки
відсутності бюджету, тому що відбулися
зрушення у системі субсидування
сільгосппродукції, і, відповідно,
виробники просто змушені були підняти
ціни. І, третє, я думаю, що це – наслідок
зниження ефективності урядової політики
у сфері цінового регулювання таких
чутливих ринків, наприклад, як ринок
цукру.

 

face="Times New Roman, serif">
size="2">
З ваших оцінок напрошується висновок,
що Україна вже пройшла «дно» кризи і є
надія, що вона невдовзі

повинна закінчитися?

 

face="Times New Roman, serif">
size="2">— «Дно»
кризи Україна вже пройшла, причому
приблизно наприкінці весни минулого
року. Зауважу лише, що вона дуже слабко
почала підніматися, скоріше, “ковзала”
по цьому “дну”. Підйом почався наприкінці
минулого року, але він дуже хиткий,
малопомітний і нестабільний.

face="Times New Roman, serif">
size="2">Стосовно
ж того, коли криза закінчиться – одразу
виникає зустрічне запитання: у чому ви
вимірюєте процес або момент закінчення
кризи? Якщо порівнювати темпи економічної
динаміки, тобто, коли ми вийдемо на
рівень виробництва докризового 2008
року, це одне. Я думаю, що у нас є підстави,
можливо, навіть наприкінці цього року
вийти. Але будуть сектори, які
відставатимуть у динаміці. Якщо ми
говоритимемо про динаміку ВВП, то тут
потрібні, принаймні, два-три роки, поки
ми вийдемо на докризовий рівень. Якщо
подивитися на сектори, котрі глибоко
«провалилися», скажімо, будівництво,
то криза там буде затяжною. Різні галузі
не виходитимуть з кризи так, як увійшли
— разом, а у більш «розмазаному»,
нерівномірному режимі. 

 

face="Times New Roman, serif">
size="2">
Чи не може вплинути на швидкість цього
процесу складний стан справ у євро-зоні?

 

face="Times New Roman, serif">
size="2">—
Не скажу, що це може принципово позначитися.
Прогнози по єврозоні були негативними
давно. Вона має складну, багатошарову
економіку і ці «уламки» почали випадати.
Ситуація, яка є сьогодні — наслідок
тривалості кризи. Певний запас міцності
фінансових структур вичерпався і у
найбільш слабких ланках це дається
взнаки, на жаль, досить негативно. Подібна
до цієї ситуація і в Україні – ми бачимо
суттєве загострення проблем у банківському
секторі, насамперед повязаних
з «поганими» боргами, поганим ресурсним
забезпеченням. Це природно для даного
етапу кризи, але що це викличе потужний,
широкий ефект, я б не говорив.

 

face="Times New Roman, serif">
size="2">
Як ви гадаєте, коли може відбутися
відновлення обсягів кредитування в
Україні?

 

face="Times New Roman, serif">
size="2">— Що
ви маєте на увазі – приріст у 30-40% на
рік? Такого вже ніколи не буде. Хіба що
у якийсь відновлювальний період, коли
існуватиме потреба, щоб маятник хитнувся
у протилежний бік. Ми мали дуже
«перегрітий» сектор кредитування,
просто вибирали той дефіцит кредитних
процесів, який був у попередні роки.
Сьогодні кредитування залишається на
технологічному рівні, тобто, необхідні
кредити для існування, функціонування
технологічних процесів здійснюються
там, де це можливо. Але кредитування
розвитку немає

face="Times New Roman, serif">
size="2">Дійсно,
впало споживче кредитування і це є
нормальним для кризи. Поступово
кредитування відновлюватиметься, але
не як спонтанний процес. Це повинно
відбуватися синхронно із вдосконаленням
системи банківського регулювання, із
структуруванням. Потрібно насамперед
відновлювати кредитування процесів
розвитку, “довгі” кредити, кредити,
які підтримують експортну діяльність.
Для цього повинна діяти відповідна
регуляторна політика Нацбанку. 

 

face="Times New Roman, serif">
size="2">
Кілька слів про “вектори розвитку”:
куди, на вашу думку, повинна більше
орієнтуватися українська економіка –
на Схід, чи на Захід?

 

face="Times New Roman, serif">
size="2">—
Насамперед, на власний національний
ринок, на внутрішній попит. Саме це має
бути головним рушієм економіки. Те, що
зовнішньоторговельний оборот до кризи
не був адекватний нашому ВВП — ненормально.
Лише дуже небагато країн здатні існувати
за такого високого рівня відкритості.
Тому треба орієнтуватися на суттєве
розширення внутрішнього ринку. А якщо
говорити про зовнішні вектори – думаю,
треба у жодному разі не обирати якийсь
конкретний вектор. Яким товаром ми
можемо торгувати на якихось ринках –
тим треба на них і торгувати. Економізація
нашої зовнішньої політики – це ключовий
принцип.

 

face="Times New Roman, serif">
size="2">
На які реформи повинна, насамперед,
піти нова влада для стабілізації і
подальшого розвитку економіки?

 

face="Times New Roman, serif">
size="2">— Якщо
дуже коротко — то це, по-перше, реформування
соціальної сфери, цільовий характер
соціальних пільг, підвищення ефективності
соціальних видатків. Думаю, потрібно
говорити не про скорочення, а про
збереження загального рівня соціальних
видатків при посиленні їх цільового
характеру. Це дозволить підвищити
ефективність, виключити із процесу
споживання соціальних ресурсів тих,
хто їх не потребує, але посилити підтримку
тим, хто реально має на неї спиратися.

face="Times New Roman, serif">
size="2">Другий
сектор – це модернізація системи
банківського регулювання, щоб відновити
кредитні процеси, уникнути подальших
кризових явищ, забезпечити регулювання
валютного сектору і так далі.

face="Times New Roman, serif">
size="2">Третій
напрямок – становлення реформ у
сільському господарстві, адже воно у
нас, так би мовити, вкрай «недореформоване».
Потрібно створити умови для ефективного
ринку землі й запровадити його, що
дійсно забезпечить ринкову розбудову
цього сектору. Крім того, потрібні
реформи сектору житлово-комунального
господарства. Він теж недореформований:
тарифоутворення штучне, ринкові
механізми не діють і, фактично, він не
може співіснувати з іншими, вже
реформованими секторами національної
економіки. Можна ще говорити про те, що
має бути створений ринок праці,
сформульована політика щодо зайнятості,
безробіття, доходів, заробітної плати.

face="Times New Roman, serif">
size="2"> На Вашу думку, за рахунок чого Україна
має повертати кредити, яких ми напозичали
останнім часом?

 

face="Times New Roman, serif">
size="2">—
Рівень державної заборгованості, у
порівнянні з іншими країнами у нас не
такий вже й великий. Однак ми увійшли у
період доволі високого державного
боргу. Йтиметься, скоріше, не про
повернення, тобто, щоб “повернути і
забути” позичені кошти, а про поступову
реструктуризацію боргів. Тобто, перехід
від суверенної заборгованості перед
Міжнародним валютним фондом, іншими
міжнародними структурами до запозичень
на відкритому ринку, поступове
перезапозичення з метою обслуговування
зовнішньої заборгованості. За рахунок
чого? За рахунок економічного зростання,
яке нам конче необхідно відновити. За
рахунок утримання нашої валюти від
знецінення.

 

 

Читайте также по теме