Кожен четвертий дорослий мешканець країн СНД виявляє бажання до трудової чи освітньої міграції. Про це свідчать результати нового дослідження міжнародного консалтингового агентства Gallup, що базується у Вашингтоні.
За результатами дослідження, яке проводилося 2009-го року у 12-х країнах СНД, а також у Грузії та Туркменістані, з’ясувалося, що майже 70 мільйонів мешканців цих країн виявили бажання виїхати з власної країни до іншої із метою працевлаштування або навчання. При цьому близько 30 мільйонів, згідно зі статистичними оцінками, хотіли б виїхати закордон на постійне місце проживання.Найвищі показники готовності мігрувати зареєстровані статистами Gallup у кавказькому регіоні. Найменші, але без серйозного відриву, у європейських країнах СНД. Одначе, як зазначають аналітики агентства, цифри у кожній країні сильно різняться. Зокрема, у Вірменії, яка має потужну діаспору у світі, мріють про виїзд з країни найбільше: майже 44 відсотки опитаних воліють тимчасово залишити країну, 39 — назавжди. У Молдові заробітком закордоном цікавиться понад половина населення — 53 відсотки, а про еміграцію думає 36. Україна опинилася на 6-му місці. Кожен п’ятий з опитаних українців бажав би виїхати на заробітки, 15 відсотків громадян України залюбки б виїхали закордон назавжди, стверджують автори дослідження. Найбільшими "домосідами" виявилися туркмени, хоча там про трудову міграцію думає майже кожен п’ятий, про бажання назавжди залишити Туркменістан заявили лише 5 процентів.
Між тим, у випадку України, як розповів в інтерв’ю Deutsche Welle експерт київського представництва Міжнародної організації з міграції Джордж Гагаурі, більшість мігрантів становлять чоловіки. «Найчастіше українці їдуть до Росії, Італії, Чехії, Польщі та Угорщини. 67 процентів це чоловіки, решта — жінки, які працюють найчастіше в Італії, а чоловіки, зайняті переважно на будівництві у Росії», — каже експерт.
Bildunterschrift: Großansicht des Bildes mit der Bildunterschrift: Українські мігранти на мітингу у Римі Між тим, мешканці Молдови, Вірменії та Білорусі — країн, де соціологи виявили найбільші бажання до виїзду закордон назавжди, заявили, що мають там друзів або родичів, на допомогу яких вони можуть покладатися. Кожен четвертий мешканець Таджикистану та Молдови, а також 16 відсотків киргизів повідомили, що за останній рік отримували грошову допомогу від родичів, які працюють закордоном. Наявність вже працюючих родичів закордоном нерідко стає вирішальним фактором під час обрання країни-призначення для інших українських мігрантів. «Вибір країни найчастіше базується на порадах інших людей. Тобто, якщо мій односельчанин скаже мені, що там, де він, десь на півночі Італії, є робота — звісно я поїду до нього. Так нерідко з України переселяються цілими селами і виникає "маленька Україна". Один їде, а за ним і всі інші, коли всі працеспроможні чоловіки у селі виїжджають закордон», — зауважує Гагаурі.
Фахівці вказують і на необхідність укладання двосторонніх профільних угод між країнами походження мігрантів та країнами, до яких вони прямують на заробітки. Але на думку експерта МОМ, головне — не тільки укласти угоду, але й пильнувати її виконання. "Наприклад, з Португалією в України вже існують такі угоди, з Італією ідуть переговори. Але ж головне питання в тому, наскільки ефективно вони виконуються. Чи вони справді працюють? Важливо не лише підписати папірець, але й перевірити, як ця угода працює", — наголошує аналітик.
Підсумовуючи свої висновки, дослідники Gallup вказують на те, що загалом по СНД бажання тимчасового виїзду закордон значно переважає над бажанням еміграції. Тож уряди пострадянських країн мають замислитися над тим, як допомогти потенційним трудовим мігрантам. На думку дослідників, це мають бути насамперед мовні курси та правовий захист, що допоможе людям не лише оминути неприємності закордоном, але й підтримувати економіки своїх країн.
За матеріалами: Німецька хвиля />