Українське судочинство позбавило режисера Єжи Гофмана прав на створені ним фільми.
Про це польський режисер повідомив під час прес-конференції в Києві.
За його словами, таке трапилося вперше, щоб суд незалежної держави позбавив його авторських прав на фільми.
«Це доволі курйозна справа. Виходить, тепер можна сказати, що Довженко не є автором «Землі»», — прокоментував режисер.
Як зазначив Єжи Гофман, за міжнародними законами автор у заповіті може передати свої права наступникам чи певним організаціям, наприклад, спілці кінематографістів. Але при житті автор просто не має можливості передати комусь свої авторські права.
Єжи Гофман зауважив, що коли фірма купує продукт (фільм), то вона купує право на прокат картини, але бере на себе обов`язок збереження всіх авторських прав митця. Отже, купуючи фільм, фірма отримає прибуток, але відсоток для авторів має бути сплачений авторській організації, яка потім передає його автору. За несплату цих коштів фірмі довелось би постати перед судом і сплатити величезний штраф. Проте, в Україні міжнародні закони не діють.
«Я хотів направити звернення в Брюссель, але не впевнений, що український суддя не скаже, що рішення Брюсселя його не цікавить», — поскаржився Єжи Гофман.
Водночас, як заявив директор Всеукраїнської організації колективного управління правами в аудіовізуальній сфері «Гільдія кінорежисерів 24\1» Сергій Кулаков, Єжи Гофман не надавав права на свої фільми ні на території Росії, ні в Україні. Проте, існують угоди, де написано, що права на фільми Гофмана належать Польській телекомпанії та студії «Москва».
Як повідомив Сергій Кулаков, в ухвалах господарського суду було вказано, що «Єжи Гофман не є суб’єктом авторського права». Таким чином, він не може отримати роялті від використання його творів, та й взагалі не має на них ніяких прав.
«Потрібно, щоб слово «автор» існувало не лише в теорії, але й мало практичне значення», — прокоментував Сергій Кулаков.
Сергій Кулаков зазначив, що схожа ситуація відбувається з усіма українськими митцями. Право на їх творчість належить міністерству культури і туризму. Всі спроби подавати до суду на міністерство культури та туризму, а також на організації, які використовують твори мистецтва, не закінчилися позитивним результатом.