Газета “The Financial Times” вважає, що постійні заяви про колосальну відмінність — політичну, економічну та соціальну — між Америкою та Європою безпідставні, адже на практиці два континенти ближчі, ніж здається, і до того ж прагнуть до ще більшого зближення.
"Звинувачення республіканців у бажанні їх опонентів перетворити США на Старий світ небезпідставні: демократи, на чолі із Обамою, якби вони того не соромилися, хочуть стати подібними до Європи чи так званої європейської норми, не зважаючи на те, що американці зазвичай схильні вважати себе винятковими та найрозумнішими. Однак Вашингтону слід бути обережним і обрати саме ту "європейську норму", яка не порушить органічне функціонування соціально-економічної та політичної системи американського суспільства, що цілком можливо через необережні дії", — пише видання.
Загалом, зазначається у публікації, постійний наголос на колосальній відмінності між Європою та США — перебільшений. Звичайно, між двома континентами існує політична, соціальна та економічна прірва: європейці досі не розуміють американців та їх дещо пасивне ставлення до забезпечення їх урядом, наприклад, доступної системи охорони здоров’я. Однак загалом ця прірва, особливо після приходу до влади президента Обами, потихеньку почає зникати. "Європа, попри власну консервативність та часом схильність до соціалістичних елементів вже давно виявляє інтерес до американської системи капіталізму: упродовж багатьох років європейські уряди приватизували підприємства та зменшували контроль над їх діяльністю, до того ж вони постійно зменшували податки для всіх видів бізнесу, в тому числі, і на податок на прибуток і навряд чи якісь економічні неґаразди, які тимчасово переживають США, стануть на шляху європейської американізації", — вважає “The Financial Times”. Навіть, якщо брати до уваги рівень урядових витрат, то і тут між Америкою та Європою не така вже велика різниця: у 2007-му в Америці уряд витратив еквівалент 37% ВВП держави, в той час як Німеччина та більшість інших держав ЄС — 44%. Звичайно, на сьогоднішній день, коли Вашингтон намагається побороти тривалу економічну кризу урядові витрати зросли і стали суттєво більшими, ніж в Європі, однак це явище все ж тимчасове.
І все ж після приходу Обами стало очевидним — Америка прагне змінити деякі аспекти власного буття та наблизитися до так званої європейської норми: нові податки, включаючи податок на додану вартість, вже стали предметом уваги в американському суспільстві, яке, схоже, поки що не готове стати ближчим до європейців. Не дивлячись, на те, що ці інціативи можуть принести США великі вигоди, їм таки слід замислитися над тим, щоб "європеїзація" не порушила органічне буття американської системи, та обрати ту "європейську норму", яка підходить саме для Америки, адже упродовж багатьох років кожна європейська держава по своєму розвивалася та боролася із бідністю та нерівністю: якщо Данії та Нідерландам ця боротьба вдалася достатньо успішно, то Британії не дуже, скоріше за все, через недостатню соціальну солідарність та єдність, яка набагато краще розвинута у скандинавських держав.
США як державу важко назвати гомогенною. Попри те, що вона не настільки розшарована на класи як та ж Британія, вона поділена на величезну кількість груп інтересів, культурних та расових угруповань. Припущення Обами, яке він зробив спираючись на досвід Німеччини та Скандинавії, що для розвитку економіки та загальної рівності слід сприяти діяльності профспілок, достатньо контраверсійне. Загалом ідея непогана, але в ній криється одна деталь: профспілки в США останнім часом функціонують не кращим чином, знищивши американську автоіндустрію та придушуючи свободу навчальних закладів, тому Обамі слід серйозно замислитися чи це саме та "європейська норма", до якої слід прагнути.
"Раніше Європа завжди насміхалася над американцями та їхньою політикою, мовляв, між республіканцями та демократами немає жодної різниці, не те, що між партіями у Старому світі, кожна із яких несе власну ідеологію. Однак останнім часом Америка доводить, що і тут вона наблизилася до Європи, кардинально розмежувавши ідеологічні платформи двох партій. Але все ж американці, які дійсно у своєму роді є унікальними із їх енергією, драйвом, гостинністю та жорсткістю, мають бути обережними, адже нещодавне прагнення їх керівництва стати ще ближчими до Європи може мати як позитивні, так і негативні наслідки і ризикує обернутися для США неприємними результатами", — переконана “The Financial Times”.
Підгот. Л.Дубенко.