“Газпром"- це корумпована, небезпечна та загадкова структура, яка, як жодна інша компанія, не викликає в Європі стільки розмов та емоцій, при цьому будучи найбільшим експортером блакитного палива у світі , — пише німецька “Der Tagesspiegel“ http://www.tagesspiegel.de/wirtschaft/gazprom-der-raetselhafte-riese/1961452.html;jsessionid=F24A4243BB656B3A719EA59309F78816.
"Ще в 1930-ті роки радянські геологи почали пошуки нафти у тайзі, краї найдревніших народів — ханти та мансі, однак лише після смерті Сталіна, на початку 1950-х, вперше вдалося нарешті натрапити на місценародження як нафти, так і газу. Причому газ довгий час розцінювався лише як другорядне доповнення до видобутку нафти, оскільки на той час не існувало прийнятних методів його транспортування. Коли ж вигода від його використання стала очевидною росіяни побудували мережу газопроводів, протяжністю у 160 тисяч кілометрів, з'єднавши між собою родовища і направивши газ за кордон. Так великими труби через Урал газ прямує у західному напрямку — до Центральної Європи", — йдться у публікації.
Видання наголошує, що ця мережа — це набагато більше, ніж прості газопроводи: це і банки, і спортивні союзи і навіть дитяча радіостанція. І все це перебуває в руках одного власника — "Газпрому", найбільшого світового постачальника газу, у складній структурі якого задіяно по всьому світу близько 450 тисяч співробітників і загальний оборот якого в 2009-му році становив 70 млрд. євро.
"Якби "Газпром" був акціонерним об'єднанням західного зразку, його керівництво було б не таким численним, а структура — більш прозорою. Про це б, як мінімум, потурбувалися б акціонери. Однак російський концерн функціонує за іншими законами, чим викликає у Європи бурю емоцій: страх і гнів у критиків Кремля, невдоволення та несприйняття у європейських споживачів. В першу чергу через те, що "Газпром" є невід'ємним інструментом політики, хоча минулого року концерн втратив частину свого впливу в результаті економічної кризи, що врешті змусило його вдатися до зниження цін", — відзначає газета.
"При президенті Єльцині, — продовжує видання. — Газпром був би поступово розпроданий олігархам, але його наступник Володимир Путін поставив на чолі концерну нинішнього президента Дмитра Медведєва, який відвернув розпад гіганту на тисячу дрібних компаній. У Німеччині, наприклад, концерн асоціюється перш за все із "демократом чистої води" Володимиром Володимировичем та автором цього епітету екс-канцлером Герхардом Шрьодером, який тепер лобіює інтереси Балтійського газопроводу. При цьому багато німців переконані, що "Газпром" є "зовіншньополітичною рукою" російської влади", — пише газета.
Мозок концерну, продовжує “Der Tagesspiegel”, сьогодні в так званому Білому домі — резиденції уряду на чолі із Володимиром Путіним. Всього через декілька станцій метро від цієї високої будівлі із гострим дахом та сіро-блакитним фасадом розташоване приміщення штаб-квартири концерну. Звідси надходять вказівки по всьому світу — в тому числі до Берлін,а Лондона та навіть Нігерії.
Тут же знаходиться і кабінет Олександра Медведєва, заступника голови правління монополії, так би мовити, її "міністра закордонних справ". "Наші конфлікти із Україною і з Білорусією безпідставно політизуються", — говорить топ-менеджер і одразу ж суперечить сам собі, стверджуючи, що "політика завжди присутня в нашому бізнесі".
"Сьогодні "Газпром" — інструмент і магазин самообслуговування для влади", — вважає журналіст та письменник Валерій Панюшкін. За словами публіциста, які наводить газета, менеджери "Газпрому" перебувають у тісних відносинах із владою та живуть у власному світі, не розуміючи критики простих громадян. "Вілла голови "Газпрому" Олексія Міллера — це копія петербурзького Ермітажу, в якій шовкові килими змінюються кожного разу, коли на них падає попіл від цигарок. Що тут можна ще сказати?" — із сарказмом зазначає Панюшкін.
"Так само, як неможливо скласти цілісну картину Росії, неможливо отримати вичерпне уявлення про її найбільший газовий концерн, — резюмує видання. — Чи вражений цей організм корупцією? Однозначно. Але хто б міг навіть декілька років тому припустити, що такі німецькі промислові гіганти, як “Siemens”, “Daimler” чи MAN, будуть змушені платити мільйонні штрафи тому, що їхні менеджери не один рік таємно порушували правила чесної конкуренції? Можливо, іноді варто було б відірвати погляд від Німеччини, аби це стало очевидним".
Підгот. Л.Дубенко. />