Для економіки України, яка «зав’язана» на металі, найважливішим є питання, в чиїх руках опиниться унікальне підприємство з переробки запасів криворізьких окислених руд — Криворізький гірничо-збагачувальний комбінат окислених руд (КГЗКОР), переконаний доктор технічних наук, лауреат державної премії України в галузі науки та техніки Сергій Сторчак.
Він нагадав, що КГЗКОР залишається найбільшим виробничим проектом Європи за обсягами будівництва і вкладених матеріально-фінансових ресурсів.
«Розвідані запаси окислених залізистих кварцитів у Криворізькому залізорудному басейні в обсязі 5 млрд. тонн можуть виявитися значно більшими. Точних підрахунків ще ніхто не робив. Але навіть того, що вже видобуто, а це 240 млн. тонн руди, вистачить комбінату на довгі роки роботи. Таких складованих обсягів готової до переробки сировини нема у жодної країни світу», — підкреслив експерт в статті для «Дзеркала тижня».
Сторчак переконаний, що КГЗКОР для держави є стратегічним об’єктом, тому необхідно оперативно вирішувати як питання з інвестиціями в добудову КГЗКОРу (за попередніми підрахунками необхідно 1,12 млрд. дол.), так і з механізмом реструктуризації боргів України перед країнами — учасницями будівництва.
«Держава ще має час добре подумати і мудро, з вигодою для країни, вирішити питання з інвестиціями. Хоча й дано «добро» на приватизацію комбінату, але поки не вироблено юридичного супроводу з детальним визначенням способу і об’єкта приватизації, кваліфікаційних вимог до інвестора (зокрема, щодо досвіду переробки окислених руд), умов купівлі, методики розрахунку стартової ціни», — пояснив він.
Експерт підкреслив, що при стрімкому подорожчанні залізорудної сировини і зростанні попиту на неї підприємство стає ласим шматком як для крупних українських металургійних груп, так і для іноземних компаній.
«Основна цінність КГЗКОР — його сировинна база, котра належить, як і сам комбінат, поки ще державі. Розпоряджатися нею навіть вигідніше, ніж самим підприємством. І поки інші претенденти на КГЗКОР (серед них — ІСД, ВАТ «ММК ім. Ілліча», «Суха Балка» і «Південний ГЗК», російські холдинги «Металоінвест» і «Смарт-груп») наполегливо стукають у його головні ворота, потенційний інвестор номер один — ВАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» — непомітно, але впевнено заходить на об’єкт із тилу», — підкреслив експерт.
Сторчак переконаний, що держава не може недооцінювати значущість КГЗКОРу і повинна спрямувати всі сили, щоб вивести його зі стану багаторічного ступора.
«Або держава, залишаючи за собою управління комбінатом, зможе взяти контроль над залізорудним ринком, а з ним — над гірничо-металургійним комплексом і вибудувати збалансовану економіку. Або решту життя виступатиме в ролі «весільного генерала» у неминучих корпоративних конфліктах сталеливарних магнатів за сировину», — підкреслив експерт.
«Треба розуміти: той, хто отримає оперативний контроль над КГЗКОР, робитиме «погоду» в українській металургії. І не тільки в ній», — резюмував він.
За матеріалами: "Дзеркало тижня" />