Відсутність належних компонентів у зовнішній політиці України призводить до асиміляції української діаспори.
Таку думку у коментарі «Дзеркалу тижня» висловив експерт з питань української діаспори у світі та державної політики щодо співпраці з діаспорою, заступника голови Державного комітету у справах національностей та релігій Андрій Попок.
«За міжпереписний період, із 1989-го по 2002 рік, майже в усіх країнах світу, за винятком трьох (США, Канада, Угорщина), українців стало менше, до того ж на дуже значну кількість. Так, у Російській Федерації було 4,3 мільйона українців, стало — 1,9 мільйона. У Казахстані було 890 тисяч українців, стало — 450 тисяч. Кудись же ці люди поділися, вони ж нікуди не виїхали, та й в Україні населення не побільшало», — розповів він.
На думку експерта відбулася асиміляція, яка є як показником політики країн, у яких живуть українці, так і показником політики України стосовно діаспори.
«Є три необхідні умови для того, щоби будь-яка діаспора мала можливість не те що розвиватися, а принаймні зберігатися. По-перше, це згуртованість самої громади. По-друге — політика країни проживання. По-третє — політика історичної батьківщини», — зазначив Андрій Попок.
Він переконаний, що українці, які живуть за кордоном, асимілюються, не маючи достатніх можливостей і перспектив для самореалізації та не відчуваючи прагнення України підтримувати зв’язки зі своєю діаспорою.
Можливе вирішення проблеми експерт вбачає у визначенні пріоритетів та налагодженні механізму роботи нашої держави з українцями за кордоном.
«Мусимо розуміти, що в нас ніколи не буде вдосталь ресурсів для забезпечення всіх потреб і запитів закордонних українців. Це нереально. Але треба мати певні пріоритети, механізм для роботи з українцями за кордоном. Серед таких пріоритетів, на мій погляд, могли би бути: активніша робота з українцями в сусідніх із нами державах, із молоддю, підтримка україномовних засобів масової інформації та навчальних закладів за кордоном», — сказав Андрій Попок.