Електронний квиток, який більшість українських суб’єктів авіабізнесу продають пасажирам, не є електронним документом, оскільки згідно з законом «Про електронні документи й електронний документообіг» оригіналом електронного документу вважається екземпляр з обов’язковими реквізитами й електронним цифровим підписом (ЕЦП) автора.
Про це в статті для «Дзеркала тижня» заявив президент компанії «Кий Авіа» Володимир Шпак.
«Хто ж — авіакомпанія, агент, власник АСБ чи хтось іще — ставить свій електронний підпис (відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» №853-IV від 22.15.03 р.)? І хто з них є автором документа? А якщо немає ЕЦП, то неможливо перевірити цілісність електронного документа, як це передбачено ст. 12 закону №851-IV», — пояснює він.
За словами експерта, для того, щоб зняти подібні суперечності, необхідна система електронного документообігу, в якій електронні квитки формуються як електронний документ відповідно до всіх вимог законодавчих актів, з можливістю перевірки достовірності та цілісності таких документів. Також така система може захистити від можливих зловживань з фінансовими документами, пояснює він.
Крім того, Шпак зазначає, що через невирішені проблеми, в основному нормативно-правового характеру, виникають складнощі під час підтвердження витрат з придбання електронного квитка, оскільки електронний квиток не входить до переліку розрахункових або платіжних документів.
«У разі створення первинних документів на машинних носіях (за текстом оригіналу) підприємство зобов’язане за свій рахунок виготовити їхні копії на паперових носіях, що й може використовуватися в бухгалтерському обліку. Оплату позначають на підставі платіжних документів (касовий чек, квитанція до прибуткового касового ордера, банківські платіжні документи тощо). Отже, легше і простіше виписувати електронні квитки на бланках суворої звітності. А де ж тоді прогрес?», — відзначив Шпак.
За матеріалами: "Дзеркало тижня" />