Президент України ветував закон «Про регулювання містобудівної діяльності», вимагаючи повернути норму про громадські слухання щодо забудови міст. Експерти сумніваються, що громадськість зможе впливати на забудовників.
Ветований наприкінці минулого тижня новий закон «Про регулювання містобудівної діяльності» був повернений Адміністрацією президента до парламенту з приписом негайно розглянути запропоновані зміни й ухвалити документ якомога швидше. Аргумент: будівельники вже втомилися чекати набрання чинності головного нововведення закону – спрощення дозвільних і погоджувальних процедур для будівництва майже всіх звичних міських будівель. У такий спосіб влада хоче мінімізувати корупцію в контролюючих органах, адже забудовники зізнаються, що хабарі чиновникам часто складають значну частку кінцевої вартості житла чи будь-якого іншого приміщення.
Але опоненти закону називають його нахабством і прогнозують після остаточного набрання документом чинності тотальну безконтрольність будівництва повсюдно. За тлумаченнями противників нового закону, ним легалізуються зокрема численні забудови історичних центрів міст, проти яких часто виступає громадськість і які за нині чинного законодавства часом ще вдається зупиняти.
Президентське вето консультант парламентського комітету з питань культури і духовності Богдан Кожушко в коментарі Deutsche Welle назвав формальним. Адже громадські слухання, якщо і залишаться в законодавстві, то реального впливу на зведення конкретних об’єктів не матимуть, каже він. Обговорення, згідно з новим законом, передбачатиметься лише для визначення генерального й детального плану територій чи для розробки зонування району. «Такі слухання, якщо й проводитимуться, то раз на 20-25 років, — каже Кожушко. – До того ж, коли йдеться про конкретний об’єкт під твоїм будинком, то тобі це болить, а коли про весь район – це зовсім інше».
Що ж стосується потенційного зонування території, яке може врятувати ситуацію, то в Україні сьогодні мало хто знає, що то воно є, каже експерт. Утім, новий закон, за його словами, стає в цьому питання на бік забудовника, дозволяючи зрештою профінансувати розподілення зон самому інвестору. «А хто платить гроші, той і музику замовляє», — резюмує Кожушко.