Європейці ніколи насправді не могли вирішити, що їм підходить більше: потужна політична фігура у кріслі Білого дому, яку можна було б звинуватити у нехтуванні інтересами Європи, чи навпаки слабка, яку не гріх покритикувати за нездатність згуртувати всіх довкола себе. Популярний президент взагалі не варіант, — у європейців він викликає відверте почуття обурення, пише автор статті в газеті “The Financial Times” http://www.ft.com/cms/s/0/1c365588-d7cb-11df-b478-00144feabdc0.html Філіп Стівенс .
"Ніяк не можу позбавитися відчуття, що сьогодні в душі більшість європейських політиків зловтішається як може, поглядаючи через Атлантику на провал Обами. Все ж таки Старий світ досі не подолав тих економічних негараздів, які на нього звалилися, і було б дуже дратівливим, якби Барак Обама досі користувався тією небувалою популярністю, яка привела його в Овальний зал Білого Дому два роки тому", — зазначає Стівенс. — "В даному ж випадку Ніколя Саркозі, Сильвіо Берлусконі та Ангела Меркель можуть тішити себе тим, що розпач стосується не тільки їх: вибори, що відбудуться в США вже дуже скоро, обіцяють демократам небувалий провал. Доходить навіть до того, що кандидати від Демократичної партії намагаються уникати підтримки Обами, адже згідно з соцопитуваннями, перемоги республіканців майже не уникнути".
Водночас, зазначає автор, європейцям навіть на фоні спільного розпачу, взагалі немає чому радуватися: якщо Обама, успіху якому всі в душі надзвичайно заздрили, із тріском провалиться, Брюсселю доведеться мати справу із ще більш ослаблим Білим домом, а це зовсім невигідно ЄС та компанії.
"Цікаво, однак багато в чому європейці самі винуваті в тому, що прихід Обами не сприяв, зокрема, успіху Старого світу. Коли Обама блискавично став 44-м президентом США, вже дуже скоро на зміну ейфорії прийшло розчарування, що характеризувало набагато більше не американського президента, а саме європейських політиків, які вважали, що головним винуватцем розладу відносин між Америкою та Європою був саме Джордж Буш та його неоконсервативна команда. На фоні Буша Обама, звичайно, виглядав як подарунок: мультираліст, якого дехто навіть вважав європейцем у душі.
Але проблема в тому, що після приходу Обами стало зрозуміло, що тепер жодна із європейських держав не зможе стояти осторонь і відповідальність за всі міжнародні дії лежатиме не тільки на плечах Вашингтона як це було раніше. Тут то європейцям і стало не по собі. Обамі кортіло знати, що саме, окрім розмов, Брюссель та компанія хоче зробити для євроатлантичної спільноти, аби витягти її із економічної кризи, допомогти ситуації в Афганістані, посилити санкції проти Ірану і т.д", — пише Стівенс та додає, що Обама відвернув від себе європейців не тільки вимогою взяти на себе відповідальність, а й тим, що постійно наголошував на необхідності співпрацювати із всіма, в тому числі із Китаєм та Індією, що означало, що відтепер європейським державам несподівано для себе довелося конкурувати за право принаймні зблизитись із Білим домом.
Звичайно, наголошується у публікації, відносини між Європою та Америкою дещо покращилися після того, як нова адміністрація вирішила переосмислити власну політику відносно Росії, і це не дивлячись на те, що це не на жарт схвилювало деякі східноєвропейські держави. До того ж ЄС із радістю відповів на пропозицію Обами нормалізувати відносини із Іраном, посиливши санкції проти нинішнього режиму Тегерана, та був щасливий взяти участь у цьогорічному самміті США- ЄС.
Але навряд чи знайдеться багато людей, які сказали б, що двосторонні відносини реактивізувалися. Американці все ще вважають, що європейці до сих пір занадто пасивні; європейці, що Білий дім недостатньо уважний до інтересів своїх союзників. У виграші, як не дивно, Азія: геополітичний центр все більше переміщується на схід.
"Однозначно можна сказати, що якщо на виборах в США переможуть республіканці, що дуже ймовірно, європейці не виграють від цього абсолютно нічого, адже як відомо головний постулат у їхній зовнішній політиці — "Америка робить те, що хоче". Цей постулат однозначно не принесе жодної користі, бо, як не крути, але всі ініціативи, які започаткував Обама, зокрема, укладення кліматичних угод, переговори про мирний процес на Близькому сході, перезапуск відносин із Москвою і т.д, — позитивні і прихід до Конгрессу республіканців пригальмує всі ці процеси. Тож європейцям замість того, щоб танцювати на могилі Обами, краще було б підтримати його: в іншому разі вони залишаться біля розбитого корита", — підсумовує Стівенс.
Підгот. Л.Дубенко.