Європа робить кроки для посиленої співпраці із такими пострадянськими державами, як Грузія та Україна, але через непрості відносини із Росією змушена у деяких питаннях відступати.
Про це йдеться у сьогоднішній статті у французькому виданні LE MONDE.
Прикладом впливу Росії газета називає, зокрема, відмову НАТО на нещодавньому саміті в Брюселі Києву та Тбілісі у членстві та ПДЧ, що посол Росії у альянсі Дмитро Рогозін розцінив як пріоритетність позитивних відносин альянсу із Москвою з боку провідних держав світу. Перспектива членства в НАТО для двох згаданих пострадянських країн, вважає видання, є дуже віддаленою та непевною, адже на кону, з одного боку, стоїть збереження їх надій на вступ, а з іншого — співпраця із Кремлем. Ця дилемма розриває НАТО та ЄС у їхніх діях та обіцянках.
Тим не менше газета вважає, що бажання Євросоюзу посилити зв’язки із посткомуністичними державами на даний момент є очевидним. "Східне партнерство"- план, який затвердили всі 27 членів союзу ставить за мету "посилити економічну інтеграцію та політичну асоціацію із колишніми країнами СРСР", цитує газета голову Єврокомісії Жозе Емануеля Барозо. Причому, наголошує вона, слово асоціація, а не, наприклад, партнерство, тут є ключовим, адже Барозо вживав це слово по відношенню до таких балканських країн, як Хорватія, які стоять на порозі членства в Євросоюзі, і це значить, що перспектива вступу до нього в України та Грузії не є фантастичною.
Посилення міжнародних відносин ЄС із пострадянським регіоном є, на думку видання, цілком виправданим ризиком дестабілізації у ньому, зокрема, у Грузії — через серпневий конфлікт із Москвою, в Україні — через внутрішній політичний хаос. Саме тому, підсумовується устатті, Західна Європа має більш оперативно визначитися, чи згодна вона прийняти в свою організацію Київ та Тбілісі чи бажаєвсе ж тримати їх на відстані.