З метою захисту вітчизняного ринку від імпорту без порушення умов СОТ та кредитної підтримки вітчизняних підприємств за рахунок сплаченого їм споживачами ПДВ, доцільно підвищити ставку ПДВ до 25%, замінити податок на прибуток підприємств податком на витрати підприємств та ввести податок з обігу в якості джерела формування пенсійного фонду та інших соціальних фондів замість нарахувань на фонд заробітної плати, — вважає директор Департаменту макроекономічного прогнозування Міністерства фінансів України Володимир Парнюк.
Таку пропозицію озвучив під час засідання Фінансового прес-клубу, організованого за підтримки «Дзеркала тижня».
Він нагадав, що існує різниця між часом сплати податку на додану вартість на внутрішньому ринку і при імпорті. При ввезенні товару до країни ПДВ сплачується у день, коли перетинається митний кордон, а на внутрішньому ринку податкові зобов’язання відстрочуються на 30—60 днів.
«Фактично я отримую кредит від держави на внутрішньому ринку. На сьогоднішній день це практично 60 днів. Порахуйте: 60 днів на середню ставку, яка у нас сьогодні є по кредиту, — і ми отримуємо кредитування економіки. Збільшивши ставку з 20 до 25 відсотків, ми одночасно захищаємо внутрішній ринок і збільшуємо кредитування вітчизняного виробництва, тому що ці кошти, які мають надійти до бюджету, фактично використовує виробник», — наголосив чиновник.
За словами Парнюка, існуюча на сьогодні податкова система, побудована на підходах, що передбачають визначення в якості бази оподаткування додану вартість та її складові (прибуток, фонд оплати праці, зарплату), призвела до пригнічення розвитку галузей економіки з високим рівнем доданої вартості у структурі випуску та переваг для розвитку матеріало- та енергоємних видів економічної діяльності.
За оцінками Парнюка, зокрема, через високу частку матеріальних витрат, з одиниці отриманого доходу підприємства металургії сплачують на 10 відсоткових пункти менше податків та відрахувань до соціальних фондів, ніж підприємства машинобудування.
Парнюк також зазначив, що у структурі випуску товарів та послуг проміжне споживання зараз складає 56%, тоді як у розвинених країнах ця частка є значно нижчою.
«Треба змінити цю структуру, дати поштовх для розвитку наукомістких галузей» — підкреслив він, запропонувавши перейти до оподаткування не прибутків, а витрат підприємств на придбання ресурсів.
Парнюк також зауважив, що оподаткування прибутку створює мотивацію для його приховування та мінімізації.
За словами чиновника, такі матеріаломісткі галузі, як металургійний комплекс чи хімічна галузь, фактично переклали відповідальність за формування пенсійного та соціальних фондів на галузі з високою часткою заробітної плати.
За його даними, у 2008 році хімічна галузь з обсягом реалізованої продукції 55,6 млрд грн. сплатила до пенсійного та соціальних фондів 1,6 млрд грн., тоді як підприємства з надання комунальних та індивідуальних послуг, підприємства у сфері культури та спорту з у тричі меншим обсягом реалізації (17 млрд грн.) сплатили до зазначених фондів майже стільки — 1,3 млрд грн.
Саме через таке оподаткування в Україні не розвиваються наукомісткі галузі, де заробітна плата з нарахуваннями складає до 40–50%, зазначив чиновник.
«Якщо нарахування на заробітну плату збережуться, навіть за умов суттєвого зменшення ставки — з 37% до 25%, як пропонується, матеріаломісткі та енергомісткі галузі все рівно матимуть переваги. Таке оподаткування все далі і далі веде економіку України у глухий кут. Треба принципово змінити підхід до формування пенсійного та соціальних фондів, взявши за базу податок з обороту», — заявив він.
«Запровадження податку з обороту у розмірі 3% практично розв’язує проблему наповнення пенсійного та соціальних фондів. Це також усуне існуючу диференціацію в оподаткуванні структурних елементів витрат у залежності від їх цільового призначення — на заробітну плату чи на матеріальні ресурси», — переконаний чиновник.
За матеріалами: "Дзеркало тижня" />