Виконання заходів з реалізації Енергетичної стратегії України в частині будівництва магістральних ліній електропередачі фактично зірвано.
Такі висновки зробила Колегія Рахункової палати за результатами проведеного аудиту ефективності використання коштів державного бюджету, передбачених Міністерству палива та енергетики України на будівництво ліній електропередачі, повідомили у прес-службі відомства.
Урядовим планом заходів на 2006 – 2010 роки затверджено введення 5710 км ліній електропередачі, проте введено в експлуатацію близько 220 км ЛЕП, або лише 3,9 відс. від запланованого обсягу. Зрив Мінпаливенерго встановлених термінів будівництва об’єктів магістральних ліній електропередачі призвів до збільшення їх вартості удвічі, що надалі призведе до підвищення тарифів на електричну енергію та додаткового навантаження на споживачів.
Електрогенеруючі потужності в Україні характеризуються високим потенціалом розвитку. У 2003 році було введено в дію два енергоблоки Рівненської та Хмельницької АЕС потужністю 1 млн. кВт/г кожний. Проте на сьогодні понад чверть наявних генеруючих потужностей в Україні не використовуються. Застарілість магістральних електромереж призводить до зростання диспропорції між обсягами вироблення електроенергії та можливостями доведення її до споживачів. Це стримує промисловий розвиток України та збільшує її залежність від імпортних вуглеводневих енергоносіїв.
У 2003 році законодавчо було введено додатковий збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію саме для добудови атомних енергоблоків та спорудження ліній електропередачі. Якби кошти використовувалися за цільовим призначенням, проблема була би вже розв’язана. Однак кошти від збору цільової надбавки спрямовувалися всіма урядами та Мінфіном упродовж семи років переважно на розвиток інших галузей економіки. Так, у 2008 році з фактично з отриманих майже 3 млрд. грн. від збору лише 328,4 млн. грн. надійшло на розподільчі рахунки Мінпаливенерго, що становить лише 11,8 відс. від усіх надходжень. Державним бюджетом на 2011 рік передбачено отримати 80,0 млн. грн., що в 14 разів менше їх реальної потреби. Фактично цільова надбавка втратила своє призначення, що спричинило необхідність залучення зовнішніх запозичень.
Незважаючи на те що наприкінці 2008 – початку 2009 року кредитні угоди були ратифіковані, кошти в розмірі майже 1 млрд. грн. не використовувалися на будівництво ліній електропередачі. Лише 20 млн. грн., або 2,1 відс., було використано на обслуговування цих кредитів та оплату іноземних консультантів.
Замість використання вказаних джерел фінансування для будівництва ліній електропередачі, Уряд у цей період збільшив тариф на електроенергію. Тобто, у черговий раз витрати перекладено на населення, бюджетну сферу та промислові підприємства.
Аудитори встановили, що кошти, одержані за рахунок внутрішніх споживачів електроенергії внаслідок підвищення тарифів, використовувались Мінпаливенерго та ДП НЕК “Укренерго” на будівництво ліній електропередачі безгосподарно та з численними порушеннями рішень Кабміну. Як наслідок, кошти державного бюджету в загальній сумі 43,8 млн. грн., або 46 відс. від усіх асигнувань, використано з порушеннями вимог законодавства.
Мінпаливенерго не контролювало стан виконання укладених з підрядниками угод, що давало можливість ДП НЕК “Укренерго” самочинно з порушенням вимог законодавства подовжувати визначені Урядом терміни будівництва. Зокрема, термін будівництва підстанції Київська подовжувався тричі, об’єкт досі не завершено. Так само подовжувалися строки будівництва повітряної лінії 750 кВ Рівненська АЕС – Київська.
Наслідком подовження ДП НЕК “Укренерго“ термінів виконання робіт стало подорожчання вартості будівництва цих основних об’єктів на 837,6 млн. гривень. Ці витрати знову доведеться відшкодовувати споживачам за рахунок збільшеного тарифу на електроенергію.
Аудитори наголосили на необхідності невідкладного розроблення єдиної державної цільової програми розвитку ліній електропередачі, яка б визначала завдання та забезпечувала концентрацію фінансових, матеріально-технічних, інших ресурсів, виробничого та науково-технічного потенціалу для розв’язання проблеми якісного і безперебійного постачання електричної енергії в Україні.