Аналіз низки документів Міністерства внутрішніх справ України, здійснений минулого року, виявив 14 підзаконних актів, які базуються на етнічно-вибіркових принципах і прямо визначають расу та етнічну належність як ключовий фактор у визначенні підозрюваних. Про це повідомив експерт Центру дослідження демократії (Болгарія) Бойко Тодоров у своїй статті для «Дзеркала тижня».
«В Україні, попри етнічну різноманітність (національні меншини становлять 22,2% населення) та зростання кількості мігрантів, на державному рівні досі не існує жодної програми підвищення рівня толерантності в суспільстві», — відзначив експерт.
Першу спробу залучити представників української міліції до вирішення проблеми етнічних стереотипів (шляхом аналізу внутрішніх підзаконних актів МВС у контексті етнічної упередженості) було здійснено лише минулого року — в рамках спільного проекту Британської ради в Україні, Британського посольства в Україні, МВС України та Харківського інституту соціальних досліджень, пише Тодоров.
«Проаналізувавши низку документів, група дослідників виявила 14 підзаконних актів МВС, які базуються на етнічно-вибіркових принципах і прямо визначають расу та етнічну належність як ключовий фактор у визначенні підозрюваних», — відзначив експерт.
На його думку, основними чинниками, що впливають на нерівномірність уваги органів внутрішніх справ до представників расово-етнічних меншин є як їх загальна соціальна нерівність, відмінності у використанні публічного простору (наприклад, переважне використання громадського транспорту деякими групами населення означає, що їх частіше можна побачити на залізничних вокзалах та автобусних станціях), так і перебільшення з боку засобів масової інформації, запальна риторика націоналістів про прямий зв’язок між певною національністю та злочинами тощо.
Причому, відзначає експерт, етнічно-вибірковий підхід не тільки порушує права і гідність цілої спільноти, він є ще й неефективним засобом охорони громадського порядку. Наприклад, коли митна служба США відмовилась від дискримінаційного підходу і поліпшила нагляд за ухваленням рішень щодо затримання та обшуку пасажирів, за два роки після цього обшуків було здійснено на 75% відсотків менше, а показник «влучання в ціль» зріс з майже 5% до понад 13%, констатував Тодоров.